Зробити пожертву
Укр / Eng
01.04.21

Пропонуємо до вашої уваги – моніторинговий звіт «Житлові потреби, наміри та можливості ВПО. Дніпропетровська, Запорізька і Харківська області», який було підготовлено спеціалістами БФ «Право на захист». Цей звіт містить результати опитування ВПО щодо їхніх житлових потреб, а також дані моніторингу об’єктів, які можна реконструювати й надалі використовувати як тимчасове або соціальне житло для внутрішньо переміщених осіб.

З моменту початку конфлікту держава запровадила шість програм, покликаних розв’язати проблеми житла для ВПО в коротко- та довгостроковій перспективі. Враховуючи попередньо здійснений аналіз наявних програм, можемо припустити, що вони не здатні повною мірою розв’язати це гостре питання, тому потрібно також шукати та втілювати інші рішення.

До цього часу аналіз житлових можливостей в Дніпропетровській, Запорізькій і Харківській областях не здійснювали. Саме в цих регіонах проживає майже п’ята частина всіх зареєстрованих ВПО. Тому БФ «Право на захист» здійснив моніторинг у населених пунктах цих трьох областей і провів опитування ВПО щодо їхніх потреб та обізнаності про можливості, пов’язані із житлом.

Щоб виявити можливості забезпечення житла, представники Фонду здійснили 444 моніторингових візити у 282 населених пункти Дніпропетровської, Запорізької та Харківської областей. У результаті було виявлено 898 об’єктів у 170 населених пунктах у 68 районах цих трьох областей. Більшість об’єктів розташовані в Дніпропетровській області.

Звіт «Житлові потреби, наміри та можливості ВПО»

Детальніше про результати дослідження

читайте у звіті:

українською

англійською


Публікація підготовлена та розроблена за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Зміст матеріалу є виключно відповідальністю БФ «Право на захист» та не може використовуватися, щоб відобразити точку зору Агентства.

Читайте також:

30.03.21
R2P logo Ukrainian

Комітет Верховної Ради

України з правоохоронної

діяльності
вул. Грушевського, 5, м. Київ,

01008

[email protected]

[email protected]

[email protected]

Вих. № 134

від  05.03.2021

Пропозиції БФ «Право на захист» до проекту Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення законодавства у сфері міграції

Вступ

20.11.2020р. Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради України Проект Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення законодавства у сфері міграції.

Благодійний фонд «Право на захист» звертає увагу суб’єкта законодавчої ініціативи та законодавців на той факт, що положення цього законопроекту впливають на становище шукачів захисту в Україні, а тому вважає за необхідне надати аналіз законопроекту в цьому аспекті.

Суть законопроекту

Законопроект розроблений Міністерством внутрішніх справ України для підвищення рівня запобігання та протидії нелегальній міграції в Україні, забезпечення безпеки держави та наближення українського законодавства до міжнародних стандартів.

Він передбачає вдосконалення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, що встановлюють відповідальність за порушення міграційного законодавства.

Так, зокрема, стаття 203 КУпАП пропонується у складі восьми частин, кожна з яких передбачає різні санкції.

Щодо накладення адміністративного стягнення на шукачів захисту

Відповідно до проекту закону, ч.2 ст. 203 КУпАП України передбачає відповідальність за перебування в Україні без довідки про звернення за захистом в Україні у вигляді накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 1700 до 3400 гривень).

Таким чином, проектом вперше окремо виділяється спеціальний суб’єкт правопорушення  – шукач захисту (особа, яка звернулися за захистом в Україні).

Порядок звернення за захистом та правовий статус шукачів захисту в Україні регламентований Законом України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”. Цим же законом встановлено, що довідка про звернення за захистом в Україні – документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України. Довідка про звернення за захистом не є документом, що посвідчує особу. 

Порядок поводження з біженцями, які перебувають у країні незаконно, врегульовано  статтею 31 Конвенції про статус біженців. Агентство ООН у справах біженців, посилаючись на цю статтю зазначає, що заходи, що застосовуються державою у цих випадках мають бути пропорційними законній мети і застосовуватися індивідуально в кожному конкретному випадку.

Як зазначено в Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року, політика щодо шукачів захисту має враховувати “гуманітарний компонент, що передбачає співчуття представників органів державної влади та інших заінтересованих сторін, а також більшою мірою суспільства”.

Особи, законність перебування яких в Україні засвідчена довідкою про звернення за захистом, зазвичай, не володіють українською мовою, не мають законних способів для самозабезпечення, не знайомі з вимогами законодавства України щодо правил перебування в Україні  та, відповідно, потребують суттєвого проміжку часу на інтеграцію в українське суспільство. Ефективність правового впливу на цих осіб залежить, в першу чергу, від урахування вказаних особливостей.

Однією з альтернативних санкцій за ст. 203 проекту ініціатор законопроекту передбачає попередження. Попередження фактично поєднує у собі офіційний осуд протиправної поведінки особи (адміністративного правопорушення із незначним ступенем суспільної шкідливості, в тому числі малозначного) й інформування особи про неприпустимість такої поведінки у майбутньому. Враховуючи вищезазначене, саме така реакція держави на порушення, допущене шукачем захисту, є оптимальною і пропорційною законній меті в контексті подальшої інтеграції цієї особи в українське суспільство. 

Щодо доступу до процедури визнання особою без громадянства

16 червня 2020 року прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства”, яким передбачено процедуру визнання особою без громадянства в Україні. 

Відповідно до абзацу другого частини двадцять другої статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” особа, яка не може отримати паспортний документ у зв’язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до Державної міграційної служби із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.

Керівництво Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) з питань захисту осіб без громадянства зазначає у пп. 68-69, що держави, які запроваджують процедуру визнання особою без громадянства, мають забезпечити фактичний доступ осіб до процедури з метою її ефективності та справедливості. Наголошується, що доступ до процедури визнання особою без громадянства має бути забезпечений для кожної особи. 

Досягнення цієї мети неможливе, якщо недокументована особа, яка відповідає критеріям особи без громадянства та має намір звернутися про визнання особою без громадянства, боїться адміністративної відповідальності за вимушене порушення порядку перебування на території України. Маємо зауважити, що особи з невизначеним громадянством, які звертаються за юридичною допомогою до БФ “Право на захист” з метою оформлення громадянства та отримання паспорту, повідомляють про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 203 Кодексу. 

В практиці європейських країн, таких як Франція, Молдова, Швейцарія, Іспанія, Болгарія, штрафи/збори для заявників щодо визнання особою без громадянства, не передбачені. 

Пропозиції

З метою приведення статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відповідність до положень статей 4 та 6-1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” вважаємо за необхідне доповнити частину третю статті 203 Кодексу, передбачивши, що дія цієї статті не поширюється на випадки відсутності вказаних документів в особи, яка звертається в установленому порядку із заявою про визнання особою без громадянства на момент звернення.

З метою забезпечення ефективності правового впливу на шукачів захисту з урахуванням гуманітарного компоненту вважаємо за необхідне доповнити частину другу статті 203 Кодексу альтернативною санкцією – попередження.

Додаток на 4 арк.: Порівняльна таблиця з пропозиціями БФ «Право на захист» 

З повагою,

Президент БФ «Право на Захист»

Олександр Галкін



29.03.21

У середу, 24 березня набрала чинності Національна стратегія у сфері прав людини, затверджена Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021.

Це стратегічний документ Держави, основна мета якого забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні. Ця мета має досягатись зокрема шляхом розв’язання основних системних проблем у сфері забезпечення, реалізації та захисту прав і свобод людини в умовах нових викликів. Документ затверджено на заміну попередньої Стратегії, яка втратила свою актуальність разом з завершенням реалізації Плану дій до неї в кінці минулого року. Досягнення поставлених Стратегією цілей має відбуватись шляхом виконання конкретних кроків, затверджений Планом дій, який прийматиметься кожні три роки. 

Стратегію у сфері прав людини підготовлено за координації Міністерства юстиції України із залученням громадськості у 2020 році. Участь неурядових національних та міжнародних організацій, активістів, експертів та науковців в процесі розробки Стратегії має надзвичайно важливе значення, обумовлене можливістю ведення конструктивного діалогу між Урядом з однієї сторони та громадськістю  — з іншої. 

Нова Стратегія у сфері прав людини не оминає і проблему безгромадянства в Україні. Зокрема, в контексті створення нової процедури визнання особою без громадянства України, вона ставить завдання та висуває відповідні очікування:

  • забезпечити можливість реалізації особами, які подали заяву про визнання особою без громадянства, права на працю, охорону здоров’я та соціальний захист;
  • забезпечити доступ до механізму визнання особою без громадянства незалежно від факту перебування особи в Україні на законних підставах.

З метою збереження громадянства України населенням тимчасово окупованих територій (ТОТ) поставлені завдання: 

  • забезпечити видачу документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство осіб, які проживають на ТОТ, в установленому законодавством порядку за місцем звернення;
  • розробити та впровадити єдиний позасудовий механізм підтвердження та державної реєстрації актів цивільного стану громадян, які проживають на ТОТ.

Отже, склалося спільне розуміння шляхів розв’язання проблеми безгромадянства в Україні та уникнення загрози безгромадянства для мешканців ТОТ. Це безумовно є позитивним результатом роботи державного та громадського сектору. Наступним кроком є затвердження Плану заходів, який визначить точні дії органів влади та інших суб’єктів, вжиття яких призведе або наблизить нас до досягнення цих завдань. 

Водночас центральні органи виконавчої влади відмовляються запланувати у проєкті Кабінету Міністрів України «Про затвердження Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023 роки» заходи щодо виявлення недокументованих осіб, навіть у певних регіонах країни, а також проведення інформаційної кампанії для недокументованих осіб. Виконання цих заходів було заплановано попереднім Планом дій ще на 2016 рік (!), однак за відсутності процедури визнання ОБГ в Україні як такої вони вважались недоречними. 

Позиція органів влади виглядає тим більш непослідовною, що Державна міграційна служба України планує проводити роз’яснювальну роботу щодо вимог законодавства в частині нової процедури визнання ОБГ після набуття чинності постановою Уряду про деякі питання визнання особою без громадянства. 

«Активні дії з боку Уряду в питанні документування осіб без громадянства, як і заохочення документування інших верств населення, що не мають документів, які посвідчують особу, а також належне інформування населення про чинні процедури та адміністративні послуги з цього питання, мають здійснюватися незалежно від планів та стратегій, а особливо при запровадженні процедури визнання ОБГ. Виконання Державою зобов’язань за Конвенцією про статус осіб без громадянства 1954 року є неможливим, якщо самі ОБГ в межах великої країни не виявлені.»

– прокоментувала ухвалення стратегії правовий аналітик БФ «Право на захист» Ксенія Карагяур

Читайте також:

17.03.21

Міжвідомча комісія з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення АТО* проводить свої засідання з грудня 2018 року. За цей час, попри купу перешкод і всіляких казусів, цією комісією було розглянуто 148 заяв, по ним ухвалено 134 позитивних рішень, 12 відмов. Деякі з заяв було відкладено у зв’язку з очікуванням відсутніх документів. 

Як стало зрозуміло протягом цього періоду, очевидним позитивним моментом з точку зору ефективності роботи цієї структури стала присутність в комісії представників громадських організацій. Тих, які щодня опікуються питаннями людей, що постраждали внаслідок збройного конфлікту на сході нашої країни. Ці активісти дуже добре знають не фактологічну, а “людську” сторону питання. Як членкиня цієї комісії я підходжу до розгляду кожної справи з усією відповідальністю, бо розумію, що йдеться не про сухі факти і  стоси паперів, а про життя та реальні долі українців. 

Я досі пам’ятаю одну із заяв. До комісії звернулась опікунка на користь своєї онуки. По цій справі у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (так званий витяг ЄРДР) було зазначено наступне: “під час артобстрілу снаряд влучив в школу, громадянка ХХХ отримала поранення, 2 особи загинуло”.  Але читаєш і розумієш, що ті дві загиблі особи —  це мама дівчинки і її братик. Ось чому документи подає опікун. І в цей момент ти наче опиняєшся серед руїн школи й розумієш, скільки життів і доль зруйнувала ця війна. Єдине, чим ти можеш їм зараз допомогти, це уважно ознайомлюватись з цими документами —  і боротись за кожного з тих, хто звернувся по допомогу. 

Пам’ятним для мене стало і засідання комісії, на якому розбирали заяви подружжя. Було зрозуміло, що їм буде надано відмову, оскільки за документами неможливо було встановити, на якій території стався факт отримання поранення**. Після моніторингу цієї ситуації в медіа вдалось з’ясувати, що подружжя отримало поранення під час евакуації з населеного пункту, де вони проживали. Туди зайшли бойовики, але дали можливість покинути селище тим, хто не хоче залишатися. Подружжя і ще кілька осіб сіли автомобіль і рушили в сторону підконтрольної території, однак виявилось, що зі сторони бойовиків то не був жест доброї волі, а пастка: авто було заміноване. На момент, коли автомобіль під’їхав до блокпосту українських військових, стався вибух.

Ці дані були озвучені мною під час засідання міжвідомчої комісії і після жвавої дискусії було вирішено надати позитивне рішення по цій заяві, оскільки територія блокпосту, де стоять військові, хоч і не входить в перелік населених пунктів підконтрольних уряду України, але фактично є підконтрольною саме Україні. Тож фактично був створений прецедент в розгляді справ і ідентичні справи тепер отримують теж позитивні рішення.

Звичайно, позитивом би було, якби наші громадяни не опинялись в таких небезпечних і жахливих ситуаціях, але, на жаль, окупація і військовий конфлікт завжди йде рука об руку з жертвами і втратами. Обов’язок держави — надати соціальний захист постраждалим від цього конфлікту. Це на сьогоднішній день і забезпечується завдяки Міжвідомчій комісії, до якої вже варто подати документи, якщо ви отримали інвалідність внаслідок збройного конфлікту… Ми будемо боротись за кожного!

Анастасія Одінцова: про менторський досвід, навчання інших та маленькі кроки для великих змін Anastasia Odintsova tells about her mentoring experience, teaching others and small steps for big changes

Анастасія Одінцова

Юристка з адвокації

БФ «Право на захист»

Які потрібно зібрати документи та куди їх надсилати ви можете ознайомитись за посиланням 

* Комісія діє на підставі постанови КМУ № 306 «Деякі питання встановлення зв’язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров’я» від 25.04.2018 р.

**Існує дискримінаційне обмеження по територіальному визначенню. До 1 грудня 2014 року статус надається якщо поранення було отримано в зоні проведення АТО, після 1 грудня 2014 року лише якщо поранення було отримано на території підконтрольній уряду України чи знаходиться на лінії розмежування.

UNHCR Україна


Читайте також:

16.03.21

Пропонуємо до вашої уваги – моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ»за лютий 2021 року, підготовлений БФ «Право на захист» на основі даних, зібраних під час моніторингу ситуації на КПВВ. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням: https://www.unhcr.org/ua/en/eecp-monitoring-2021.   

ГОЛОВНЕ:  

  • Протягом місяця перетин лінії розмежування можна було здійснити лише через два КПВВ: «Новотроїцьке» в Донецькій області та «Станиця Луганська» в Луганській. Це призвело до зменшення кількості перетинів у порівнянні з періодом до введення карантинних обмежень. Загальна кількість перетинів лінії розмежування в лютому збільшилася на 31% – 39 497 – проти 27 480  в січні.
  • На кінець лютого КПВВ «Станиця Луганська» не був забезпечений експрестестами на COVID-19, попри вказівки уряду. Тож ПЛР-тестування на COVID-19 залишається єдиним доступним на цьому КПВВ. Його можна було проводити тільки власним коштом в трьох приватних лабораторіях, розташованих на КПВВ. Водночас на КПВВ «Новотроїцьке» 518 (87%) осіб здали експрестест на COVID-19.
  • Відвідування родичів залишається головною причиною перетину в обох напрямках, зокрема для людей, що прямують на підконтрольну територію (ПУТ). Респонденти з непідконтрольної уряду України території (НПУТ) перетинали лінію розмежування також для зняття готівки, розв’язання питань з пенсією або соціальними виплатами та  з документацією. Утім, у лютому 2020 року відвідування родичів було лише третьою з найпоширеніших причин виїзду до ПУТ після розв’язання проблем із пенсією або соціальними виплатами та зняття готівки.
  • Монітори БФ «Право на захист» допомогли надати 120 запитів для прискореної процедури перетину лінії розмежування від жителів ПУТ. Крім того, БФ «Право на захист» надав допомогу приблизно 800 людям у встановленні додатку «Вдома».
  • Протягом лютого 4 483 вразливих осіб похилого віку отримали допомогу в транспортуванні на КПВВ «Станиця Луганська» електромобілем від НУО «Проліска».

Документ можна завантажити українською та англійською мовами.

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, та проводиться в межах проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Таке опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують перетин лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації.    

Звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ», лютий 2021 року Report ‘Crossing the contact line’, February 2021

Читайте також:

02.03.21

26 лютого 2021 року набув чинності Закон «Про внесення змін до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати». Завдяки йому розширюється перелік видів доходів, за порушення строків виплати яких має нараховуватися та сплачуватися компенсація, а також змінюються джерела виплати компенсації.

У попередній редакції Закону доходами вважали грошові доходи громадян, які багаторазово одержуються на території України. Закон мав не вичерпний перелік видів доходів, але був дуже лаконічний: 1) пенсії; 2) соціальні виплати; 3) стипендії; 4) заробітна плата (грошове забезпечення) тощо.

В оновленій ітерації визначення доходів змін не зазнало, але перелік їх видів відтепер доповнений та вичерпний: 

  1. пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); 
  2. соціальні виплати; 
  3. стипендії; 
  4. заробітна плата (грошове забезпечення); 
  5. сума індексації грошових доходів громадян; 
  6. суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 
  7. суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Джерела виплати компенсації також зазнали змін. Відтепер компенсації виплачує Фонд соціального страхування України (ФССУ), утворений після з злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. ФССУ розпочав роботу 1 серпня 2017 року.

Роботодавці усіх форм власності, а також Пенсійний фонд України, ФССУ, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття тощо, зобов’язані вчасно та в повному обсязі виплачувати заробітну плату, пенсії, соціальні виплати, стипендії та інші доходи. Але зазвичай вони забувають або вдають, що забувають, що ця вимога законодавства зобов’язує їх виплатити компенсацію втрати частини цих доходів у зв’язку з несвоєчасною її виплатою.

Під соціальними виплати слід розуміти допомогу сім’ям із дітьми; державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; допомогу по безробіттю; матеріальну допомогу у період професійної підготовки; перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомогу по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомогу по вагітності та пологах; щомісячну грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності; що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині; яка має інвалідність від народження внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності тощо.

Тож закликаємо знати і відстоювати власні права!

У разі виникнення запитань щодо порушення ваших прав телефонуйте за номерами «гарячої лінії» БФ «Право на захист». Вона працює з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 18:00:


UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні

Читайте також:

26.02.21

05.11.2020 р. Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради України проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань, пов’язаних із військовополоненими та інтернованими особами в особливий період».

Благодійний фонд «Право на захист» звертає увагу суб’єкта законодавчої ініціативи та законодавців на той факт, що положення цього законопроєкту розповсюджуються не тільки на військовополонених, але й на цивільних осіб-іноземців, які знаходяться на території України, а тому вважає за необхідне надати аналіз законопроєкту в цьому аспекті.

Суть законопроєкту

Законопроєкт розроблений Міністерством оборони України для забезпечення виконання взятих Україною міжнародних зобов’язань щодо утримання військовополонених та інтернованих осіб в особливий період.

Він втілює зміни і доповнення до таких законів України: «Про Службу безпеки України»; «Про місцеве самоврядування в Україні”; «Про місцеві державні адміністрації»; «Про Збройні Сили України»; «Про оборону України»; «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України»; «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; «Про Національну гвардію України»; «Про Національну поліцію».

Інтернованими особами, за текстом проєкту, іменуються особи, яких піддано інтернуванню (примусовому оселенню у визначених місцях громадян держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України, що перебувають на території України, якщо це є абсолютно необхідним для забезпечення національної безпеки України).

«Після того, як проєкт закону №4327 був зареєстрований, до нас почали звертатися наші бенефіціари, вони просили пояснень чи не порушують окремі положення законопроєкту їхні права. В процесі аналізу ми встановили що їхні побоювання не є безпідставними, адже проєкт не містить чіткого порядку прийняття рішення про інтернування та його оскарження» ,

– коментує Світлана Бутенко, старший юрист з питань стратегічного судочинства БФ «Право на захист».

Ризики для біженців, осіб, які потребують додаткового захисту, шукачів захисту

1. Міністерством оборони у Пояснювальній записці до законопроєкту зазначено, що у проєкті Закону немає положень, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Європейською Конвенцією), впливають на забезпечення рівноправних прав та можливостей жінок і чоловіків, містять ризики вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних із корупцією, створюють підстави для дискримінації.

Однак БФ «Право на захист» вважає за необхідне вказати, що певні положення цього законопроєкту можуть призвести до порушення прав та свобод, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, право на свободу та особисту недоторканність, передбачене Статтею 29 Конституції України та Статтею 5 Європейської Конвенції; право на приватність, передбачене Статтею 32 Конституції України та Статтею 8 Європейської Конвенції; право на свободу пересування, передбачене Статтею 33 Конституції України та Статтею 2 Протоколу № 4 до Європейської Конвенції, а також порушує гарантії, встановленні у Статтях 35, 43 та 44 IV Женевської Конвенції.

Окрім того, положення проєкту не відповідають принципу правової визначеності, тобто не є чіткими, доступними і передбачуваними для правозастосувачів, що суперечить ЄКПЛ в її тлумаченні Європейським судом з прав людини. 

2. Проєкт суттєво розширює повноваження Служби безпеки України, Національної поліції України та Збройних сил України щодо виявлення на території України громадян держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України, які становлять загрозу національній безпеці України, та вирішення питання щодо їх інтернування. Необмеженість цих повноважень у часі, просторі і застосування достатньо широкого формулювання щодо кола осіб, до яких вони можуть бути застосовані, створює загрозу свавілля. 

Така позиція поділяється УВКБ ООН, про що зазначено у підготовленому на підставі правового аналізу законів та державної політики, що стосується біженців, шукачів притулку, осіб без громадянства, внутрішньо переміщених осіб та постраждалих від конфліктів в Україні Тематичному оновленні за листопад 2020 року.

У проєкті не визначено чіткого порядку прийняття рішення про інтернування особи, зокрема не закріплено, що таке рішення приймається щодо кожної особи виключено індивідуально.

Це суперечить статті 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року, яка забороняє колективні покарання щодо осіб, які перебувають під владою сторони.

3. Проєкт не надає визначення особам, які «становлять загрозу національній безпеці України» та не гарантує інформування особи про причини її інтернування, що прямо передбачено статтею 75 Протоколу І. Це суттєво обмежує можливості такої особи щодо оскарження прийнятого рішення. 

Недотримання принципу правової визначеності у проєкті може призвести до того, що вищезазначені виняткові повноваження органів державної влади можуть бути застосовані до необмеженого кола громадян Російської Федерації, які знаходяться на території України у тому числі до біженців, осіб, які потребують додаткового захисту, шукачів захисту.

При цьому проєкт Закону не містить будь-яких запобіжників від інтернування цивільних осіб-громадян Російської Федерації, які є біженцями або особами, які потребують додаткового захисту чи шукачами захисту, що прямо суперечить положенням Статті 44 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (IV Женевської Конвенції).

Особи, які можуть бути піддані інтернуванню за вимогами цього проєкту, всупереч запобіжникам і гарантіям, передбаченим у Статті 35 та Статті 43 ІV Женевської Конвенції, не захищені ані правом  залишити територію країни на початку та під час збройного конфлікту, ані невідкладним судовим контролем (та подальшим переглядом не рідше ніж двічі на рік).

При цьому проєктом пропонується доповнити підстави для заборони виїзду з України іноземців або осіб без громадянства, що передбачені частиною другою статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» абзацом «відносно нього прийнято рішення про інтернування — до відміни рішення про інтернування».

4. Законопроєктом передбачено внесення змін до статті 11 Закону України “Про оборону України”, згідно із якими інтернована особа має право оскаржити рішення про своє інтернування у порядку, передбаченому законодавством. 

Враховуючи те, що інтернування є особливою процедурою, то оскарження відповідного рішення також повинно мати певні особливості, наприклад, скорочений строк розгляду таких справ та їх апеляційного перегляду, у порівнянні з іншими категоріями справ.  Зважаючи на це, законопроєкт мав би містити відповідні положення про порядок оскарження такого рішення.

Разом з тим у тексті проєкту вони відсутні. Враховуючи це, такий підхід може викликати протиріччя із положеннями статей 55 і 124 Конституції України, які гарантують право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів влади, а також поширюють юрисдикцію судів на будь-який юридичний спір.

Незважаючи на загальні норми про право на оскарження, наявні в тексті законопроєкту, законом в такому випадку має бути передбачена відповідна процедура оскарження з її особливостями у разі потреби, що своєю чергою надасть гарантії реалізації права інтернованої особи на справедливе судочинство.

Однак прикінцеві і перехідні положення законопроєкту так само не містять відповідних пропозицій щодо законодавчих змін. У зв’язку із цим навіть якщо інтернована особа матиме право на оскарження, вона не зможе ним скористатися в умовах відсутності необхідної спрощеної процедури.

З іншого боку, відсутність відповідних положень у тексті законопроєкту не дозволяє здійснювати судовий контроль за рішеннями органів державної влади – Генерального штабу Збройних Сил України, а також Служби безпеки України, навіть якщо йдеться про рішення, прийняті в особливий період. Зазначимо, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційне право людини і громадянина на оскарження, передбачене статтею 55 Конституції України, не може бути обмежене в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Висновок

Враховуючи ризики, вказані вище, мета розроблення проєкту – виконання  Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни, дія якої спрямована на захист певного кола осіб і починається з моменту, коли у разі конфлікту чи окупації особа опиняється  під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянином якої вона не є – не є досягнутою. 

У зв’язку із цим, звертаємо увагу, що проєкт має бути приведений у відповідність до міжнародних зобов’язань України за Женевською Конвенцією про захист цивільного населення під час війни. Виходячи з цього, БФ «Право на захист» надає наступні рекомендації для доопрацювання законопроєкту № 4327:

1. Зі сфери регулювання цього законопроєкту має бути виключено біженців, осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, шукачів захисту (притулку).

2. Законопроєкт має бути доповнено гарантією вільного залишення території України особами, які підлягають інтернуванню, на початку та під час збройного конфлікту, як альтернативи інтернуванню.

3. До законопроєкту має бути додане чітке визначення «особи, яка  становить загрозу національній безпеці України» та гарантовано індивідуальність прийняття рішення про інтернування осіб та належне інформування особи про причини її інтернування.

4. Законопроєкт має бути доповнено процедурою невідкладного судового контролю інтернування осіб з певною періодичністю (не рідше ніж раз на шість місяців) законності застосування інтернування з можливістю апеляційного оскарження.


UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні

Читайте також:

18.02.21

У грудні 2020 року Верховна Рада України ухвалила у другому читанні та в цілому проєкт Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік». Цей закон вже набув чинності. В контексті захисту прав внутрішньо переміщених осіб і осіб, які постраждали від збройного конфлікту, основних змін зазнали питання щодо житлових програм для ВПО, умов в’їзду-виїзду на тимчасово окуповані території, а також заходи щодо реінтеграції молоді з тимчасово окупованих територій.

Що саме змінилося у законі про державний бюджет:

  • Збільшено фінансування державної програми щодо виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації до 114 млн грн.
  • Збільшено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України до 125 млн грн.
  • Запроваджено нову державну програму щодо забезпечення належних умов в’їзду та виїзду осіб на тимчасово окуповані території України – 267 млн грн.
  • Запроваджено нову державну програму із забезпечення реінтеграції молоді з тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя – 130 млн грн (щоправда, така програма з’явилася лише між першим і другим читанням законопроєкту).
  • Відсутнє фінансування державної програми «Доступне житло» (було скорочене ще квітневими змінами до закону про державний бюджет на 2020 рік і у 2021 році не поновлюватиметься).
  • Відсутнє фінансування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проекту «Житло для внутрішньо переміщених осіб».
  • Відсутнє фінансування програми з надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним особам.

Детальніше дивіться у таблиці за посиланням або нижче на зображеннях:

Державний бюджет
Державний бюджет


UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні

Читайте також:

17.02.21

Експертами БФ «Право на захист», в рамках Консорціуму зменшення ризиків (ЗР) (ACTED, IMPACT Initiatives, БФ «Право на захист», Червоний Хрест Данії, Австрії  та України), в рамках проєкту «Зменшення ризику катастроф та вразливості населення в Східній Україні» було підготовлено звіт про телефонне опитування населення щодо ризиків та катастроф, які наявні в Донецькій та Луганській областях.

Опитування було проведене БФ «Право на захист» з грудня 2020 по січень 2021 року на підконтрольній Україні території. Основною метою була перевірка обізнаності населення щодо екологічних/промислових ризиків, які існують на Донеччині. До дослідження були долучені респонденти, що проживають у Попаснянському, Ясинуватському, Волноваському, Бахмутському районах та у місті Торецьк.

Звіт про телефонне опитування «Зменшення вразливості до ризику катастроф у Східній Україні»

Під час реалізації проєкту були виявлені прогалини у системі управління ризиками стихійних лих у Донецькій та Луганській областях на всіх рівнях, а саме:

  • Відсутність національної системи моніторингу довкілля, включаючи систему, що охоплює регулярний моніторинг підземних вод, хімічного складу шахтних вод, рівня води в шахтах та забруднення ґрунтів;
  • Низький рівень обізнаності населення щодо ризиків і, як наслідок, низький рівень стійкості до ризиків. В громадах, розташованих вздовж лінії зіткнення населення залишається слабо проінформованим щодо ключових техногенних та природних ризиків, наявних у регіоні.

Пропонуємо Вам завантажити звіт у форматі .pdf:


Опитування стало можливим за остаточної підтримки Європейського Союзу через його Генеральний Директорат з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги (ECHO). Документ охоплює діяльність з гуманітарної допомоги, що здійснюється за фінансової допомоги Європейського Союзу. 

Погляди, висловлені в цьому документі, жодним чином не повинні сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу, і Європейська Комісія не несе відповідальності за будь-яке використання інформації, що в ньому міститься.

Читайте також: