БФ «Право на захист» надає безоплатну правову допомогу шукачам притулку, біженцям, особам без громадянства та документів, внутрішньо переміщеним особам та постраждалим внаслідок конфлікту.
Місяць: Червень 2023
21.06.23
Цими днями у Європі – тиждень присвячений обговоренню прав біженців та проблем, з якими вони стикаються. Правозахисники з різних країн обмінюються досвідом і будують нові стратегії адвокації прав цих людей. Представники з України і, зокрема, з БФ “Право на захист” вже давно є учасникам цих обговорень. Так, наш Фонд є членом Європейської ради з питань біженців та вигнанців (ECRE).
15-го червня участь у щорічній Генеральній Конференції ECRE в Турині взяла програмна менеджерка з надання правової допомоги біженцям та шукачам захисту БФ “Право на захист” Світлана Бутенко. Вона провела воркшоп “Імплементація Директиви про тимчасовий захист: підготовка до довгострокових рішень – порівняльний аналіз в країнах-членах ЄС”.
Світлана Бутенко поділилася результатами дослідження про ситуацію біженців, що залишили територію України після початку вторгнення, в країнах ЄС. Адже разом з нашим партнером – HIAS, ми виявили, що близько 40% наших бенефіціарів (шукачів захисту, біженців, осіб, які потребують додаткового захисту) не змогли отримати тимчасовий захист, або стикнулися з суттєвими затримками при його отриманні в країнах ЄС. Здебільшого ці люди – біженці з Сирії, Афганістану, країн СНД – поїхали в Німеччину, Нідерланди, Бельгію, Францію.
“Ми дослідили законодавство країн ЄС в цій сфері і виявили, що проблемою, вочевидь, є самі документи, які ці люди мають або не мають “на руках”, – поділилась результатами дослідження Світлана Бутенко.
Метою її воркшопу було розповісти про виявлені проблеми, причини та допомогти колегам-правозахисникам в Європі сформувати дієві інструменти для допомоги цим людям.
Крім того, конференція стала чудовим майданчиком для обміну досвідом з партнерами, які також стикаються зі складнощами, адвокатучючи за права біженців. З партнерами з Польщі вдалося детально обговорити проблему перетину кордону визнаних в Україні біженців та шляхи боротьби з обмеженням звертатися за захистом на кордоні. Партнери з Угорщини поділилися своєю формулою адвокації в умовах відсутності підтримки держави та суспільства. А партнери з Німеччини з інтересом прокоментували наше дослідження про доступ до тимчасового захисту визнаних в Україні біженців.
“Наразі Україна стоїть на шляху євроінтеграції. Завдання правозахисників – досліджувати міжнародні стандарти та практику їх застосування в країнах Європи, щоб у майбутньому обирати оптимальну формулу їх імплементації. Такі ж зустрічі – крок на зустріч ЄС”, – додала Світлана Бутенко.
20.06.23
За дев’ять років багато українців відчули на собі жахи війни. Чимало з них втратили дім та навіть своїх рідних. Бути внутрішньо переміщеною особою у своїй країні чи біженцем в чужій – дуже складно, адже шлях у пошуках безпеки – це завжди випробування.
Труднощі, з якими стикаються і біженці, і внутрішньо переміщені особи, відрізняються. Однак все ж є дещо спільне – всі вони змушені були покинути свої домівки через причини, які загрожували їхньому життю. Всі вони пройшли складний шлях в пошуках безпеки.
20-го червня – Всесвітній День біженців. До цієї дати ми підготували історії людей, які у своєму житті стикнулися з війною та переслідуваннями, та змушені були шукати прихистку в безпечнішому місці.
Нашва, Ірак, Сирія
Нашва. Фото з особистого архіву жінки
Нашва родом з Іраку. Коли вона була дитиною, через війну та постійні переїзди змінила дев’ять шкіл. Жінка розповідає, що через це у неї не лишилось речей, які нагадували б їй про дитинство.
Згодом у житті Нашви сталась трагедія. Коли її дитині було всього 8 місяців чоловік загинув через війну. Жінка розповіла, що того дня вранці він поїхав на роботу. Коли повертався, подзвонив їй, вони мали зустрітися. Однак згодом дізналася, що він загинув.
Після цього, тікаючи від війни, Нашва переїхала до Сирії. Вдруге вийшла заміж та народила сина. Але й там почалась війна, тому вони з сім’єю мусили тікати. Спочатку виїхали до Лівану, щоб отримати візи. Однак і там стикнулися з проблемами, адже дочка мала громадянство Іраку, тому, щоб отримати візу для неї, довелося знову повертатися на батьківщину. І тільки після кількох місяців оформлення документів вони виїхали в Україну, не знаючи навіть мови.
В Україні Нашва живе вже десять років і, незважаючи на війну та труднощі, з якими стикається тут, як особа, яка потребує додаткового захисту, вона вирішила залишитися та будувати тут своє майбутнє.
Оксана, Херсонщина
Оксана з Херсонщини. Фото з особистого архіву
Оксана разом з сім’єю з смт Велика Олександрівка, що на Херсонщині. Спочатку їхнє селище було окуповане. Але це було не єдине лихо – Велику Олександрівку постійно обстрілювали й одного разу снаряд потрапив у подвір’я будинку Оксани. Уламки пошкодили стіни та вікна. У цей момент старша донька була в себе в кімнаті на другому поверсі. На щастя, дівчинка лишилась неушкодженою.
Після цього вся сім’я ховалась у підвальному приміщенні під будинком. Перша спроба виїхати була невдалою – їх не пропустили на російському окупаційному блокпості. Тому вони були змушені повернутися додому.
Того ж вечора поїхати разом з ними попросились ще й знайома жінка з трьома дітьми, адже у неї не було власного транспорту. Тоді Оксана разом з сім’єю вирішили взяти їх з собою. Так, в автомобілі помістилось аж 11 пасажирів: Оксана з чоловіком, троє їхніх дітей, мама, племінниця та їхня знайома з трьома доньками.
На щастя, всім їм вдалось подолати складну дорогу: пройти обшуки окупантами на блокпостах, переїхати через замінований міст і виїхати до Кривого Рогу. Згодом Оксана дізналась, що їхнього будинку більше немає. У дім влучила ракета. Наразі жінка разом з сім’єю облаштовують своє життя в новому місті.
Ільгар, Азербайджан
Ільгар. Фото з особистого архіву чоловіка
Ільгар з Азербайджану. У своїй країні працював у нафтопереробній компанії. Коли через активну підтримку опозиційної партії чоловіка почали переслідувати на батьківщині, він разом з родиною мусив покинути свій дім та переїхав до України.
Знайшов роботу у Харкові і працював у нафтовій галузі. Весь час, попри погрози, Ільгар продовжував займатися політичною діяльністю та писав статті, в яких активно критикував чинну владу держави. За це навіть почали тиснути на його рідних. Чоловік розповів, що деяких з них примушували писати відмови від нього, як свого родича.
Однак це ще не всі складнощі, з якими довелось стикнутися чоловіку. У 2019 році строк дії паспорта Ільгара закінчився. У посольстві він не зміг отримати нового документу. А поїздка до Азербайджану для отримання нового паспорту означала б для нього затримання чи навіть ув’язнення. Так, Ільгар лишився без документів та тепер навіть не може працювати офіційно. Хоч, він має близько 29 років досвіду роботи у нафтовій галузі.
Після початку повномасштабної війни Ільгар лишився у Харкові і сам пережив всі труднощі, з якими стикалися містяни. Чоловік розповідає, що весь час активно волонтерив. Він також знімав відео, в яких розказував азербайджанцям про те, що насправді відбувається в Харкові. Наразі Ільгар облаштовує своє життя тут і таки сподівається бути визнаним в Україні біженцем.
Тетяна, Горлівка, Маріуполь
Тетяна. Фото “Право на захист”
З 2014 року Тетяна двічі мусила переїжджати через війну. Спочатку жінка виїхала з окупованої Горлівки до Маріуполя. Тоді їй довелося починати життя наново в новому місті. Через 8 років Тетяна вдруге відчула на собі всі жахи війни.
Разом з сім’єю жінка переживала блокаду Маріуполя. Тоді вони разом ще з 79 людьми жили в підвалі, де не було ні світла, ні тепла, ні навіть їжі. Жінка розповіла, що для того, щоб дістати хоч трохи води, їм навіть доводилося збирати сніг.
Так, після трьох тижнів у підвалі вона разом з ще 30 людьми вирішили рятуватися та їхати з Маріуполя. Проте люди навіть не уявляли, що опиняться не на свободі, в Україні. Їх депортували в Росію. Згодом сім’я Тетяни подолала важкий шлях, аби дістатися до Бердянська, де ще довго чекали на “зелений коридор”. І тільки у березні 2022 року таки змогли виїхати до Запоріжжя, а вже звідти дістатися евакуаційним потягом до Львова.
Там Тетяна не лише почала облаштувати власне життя, а й робила все можливе для того, аби допомогти виїхати своїм землякам з блокадного Маріуполя.
Улугбек, Узбекистан
Улугбек під час отримання ноутбуку від БФ “Право на захист”
Улугбек – з Узбекистану. Через політичні погляди та сповідування своєї релігії чоловіка переслідувала влада його країни та рф. Тому він у пошуках захисту переїхав до України у 2016 році. У Дрогобичі, що на Львівщині, чоловік разом з дружиною та чотирма дітьми мусив облаштовувати своє життя “з нуля”.
Довгий час він намагався отримати документи. Поки у судах розглядали його справу, без паспорту Улугбек стикався з безліччю труднощів, яких, до прикладу, не виникає у людей з документами. Зокрема, ні він, ні члени його сім’ї не могли отримати медичну допомогу. Для Улугбека недоступним було й офіційне працевлаштування, аби забепезчити себе та рідних. Чоловік розповів, що через відсутність документів елементарно не міг забрати листи чи відправлення з пошти.
Через довгих 7 років, в травні 2023 року Улугбек нарешті отримав посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту. Він щиро, сподівається, що з ним тепер матиме більше можливостей для життя та пошуку роботи. Для цього у квітні 2023-го року він пройшов онлайн-курси зі створення бізнес-плану й готує зараз свій проєкт на подання до програми бізнес-грантів від УВКБ ООН.
Лариса, Слов’янськ
Лариса зі Слов’янська – справа на фото
Ще до початку повномасштабного вторгнення у пані Лариси було багато проблем із здоров’ям – вона пережила складну операцію. Коли рідне місто Слов’янськ почали активно обстрілювати, місцева влада закликала мешканців міста евакуюватись. Крім того, самопочуття жінки стало погіршуватись через сильний та тривалий стрес, тому потрібно було приймати рішення – виїжджати туди, де безпека. Але рідні пані Лариси були далеко, в той час вона мешкала сама та була геть розгублена.
На щастя, жінці допомогли військові. Вони вивезли її з-під обстрілів, а потім волонтери відправили пані Ларису в безпечне місце.
Без особистих речей, зовсім налякана та виснажена, але вона дісталася Дніпропетровщини. Наразі жінка проживає у віддаленому селі Петропавлівського району. Пані Лариса розповіла, що більшу частину життя працювала педагогом. Декілька років – соціальною працівницею. Тому зараз жінка не сидить без діла та допомагає односельчанам – доглядає малечу, роз’яснює їм домашні завдання.
Вона намагається призвичаїтися на новому місці, але дуже сильно сумує за домом, за рідним Слов’янськом.
19.06.23
У 2021 році Благодійний фонд “Право на захист” надав правову допомогу 1 553 біженцям та шукачам захисту в Україні та сприяв їхній соціальній та економічній інтеграції в українське суспільство.
У 2022 році, після повномасштабного вторгнення, Фонд продовжив надавати допомогу біженцям та шукачам захисту. Державна політика щодо цієї вразливої категорії населення вже була недосконалою та мала значні прогалини в реалізації, але за останній рік ситуація погіршилась.
БФ “Право на захист” окреслив поточну ситуацію шукачів захисту та біженців у своєму звіті “Труднощі, з якими стикаються шукачі захисту та біженці під час воєнного стану в Україні”. Згідно з опитуванням, проведеним для звіту, та практикою юристів нашого Фонду, такі особи не мають ефективного доступу до процедури надання міжнародного захисту в Україні. Люди, які не можуть звернутися за захистом, стикаються зі штрафами, депортацією або затриманням за “неврегульоване перебування”; певна кількість бенефіціарів не можуть виїхати з України, а також повернутися в Україну після того, як вони втекли до країн ЄС.
Крім того, нещодавно прийнятий Закон України 2952-IX, ухвалений у лютому 2023 року, вносить значні зміни до законодавства України про міграцію та міжнародний захист. Нововведення призводять до призупинення можливості подати заяву про визнання біженцем на кордоні.
Спроби БФ “Право на захист” провести продуктивний діалог для вирішення проблемних питань не дали значних результатів. БФ “Право на захист” планує продовжувати докладати зусиль для привернення уваги до перешкод, з якими стикаються шукачі захисту та біженці, використовуючи правову базу, адвокацію та підтримку національних і міжнародних партнерів, та шукати шляхи їх подолання.
Серед пріоритетів – спонукати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини подати конституційне подання до Конституційного Суду України на Закон 2952-IX та домогтися продуктивного діалогу з органами державної влади з окреслених питань.
Відтак, спільно з іншими правозахисними організаціями ми підготували публічну заяву, яка, сподіваємось, може стати ефективним інструментом у цьому напрямку. Детальніше ознайомитись з текстом заяви, можна у документі за посиланням нижче.
Для внутрішньо переміщених осіб, у віці 18-49 років, які проживають у місті Дніпро та хочуть розвивати навички, необхідні для фінансової стабільності, успішного працевлаштування або початку підприємницької діяльності.
“Ми віримо, що завжди є можливості для покращення якості життя. Іноді просто потрібно звернутися за правильною порадою. Для цього ми зібрали на програмі крутих експертів – практиків. А ще, дуже важливо робити маленькі кроки. Ця програма може стати одним з них”, – каже Валерія Секісова, координаторка програми “Розвиток практичних навичок та підвищення економічної включеності ВПО та постраждалого населення”.
Навіщо вам цей курс?
отримати знання, що допоможуть у працевлаштуванні.
напрацювати практичні навички для кар’єрного росту
скласти ефективне резюме та впевнено почуватися на співбесідах
дізнатися, як розпочати власну справу
оволодіти сучасними цифровими інструментами;
навчитися ефективно управляти власними фінансами
познайомитися з однодумцями і долучитися до спільноти активної молоді
Що вас чекає на навчанні?
зустрічі з фаховими експертами
цікаві та корисні воркшопи
нові знайомства, спілкування, обмін досвідом
Під час навчання є можливість отримати індивідуальні консультації:
юриста щодо трудового законодавства та підприємницької діяльності
кар’єрного консультанта, який допоможе зорієнтуватись на ринку праці
Яка тривалість навчання?
Освітня програма триватиме з другої половини липня до кінця листопада 2023 року. Формат – групове навчання офлайн, у місті Дніпро 1 раз на тиждень.
Детальніше про навчальний курс:
Блок 1. Розвиток soft-skills
Блок буде спрямований на розвиток навичок, що сприяють побудові якісної комунікації, вмінню презентувати себе, керувати часом, ставити цілі та планувати їх виконання. Ви зможете розпізнати свої сильні сторони та навчитись вірно застосовувати їх.
Блок 2. Цифова грамотність
На цьому етапі учасники ознайомляться з основними сервісами для роботи та планування в інтернеті, дізнаються про тренди цифрового середовища та правила інтернет-гігієни.
Блок 3. Фінансова обізнаність
Метою блоку є надання учасникам знань та навичок, необхідних для керування фінансами. Учасники ознайомляться з правилами управління власними коштами, а також з інструментами для інвестування, в тому числі й криптовалюту.
Щоб стати учасником курсу, будь ласка, заповніть заявку на участь за посиланням до 30 липня: https://forms.gle/LEh9GMoKsAMx5QF76 БФ “Право на захист” залишає за собою право закрити реєстрацію на курс раніше, адже кількість місць обмежена.
До кінця липня БФ “Право на захист” опрацює всі заявки та обере 120 учасників, яких запросить на навчання.
Будь ласка, очікуйте лист-підтвердження з поштової скриньки [email protected] .
Проєкт здійснюється у межах програми «Розвиток практичних навичок та підвищення економічної включеності ВПО та постраждалого населення», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки уряду Німеччини через Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ).
16.06.23
БФ «Право на захист» включили до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Це означає, що тепер соціальні працівники Фонду офіційно визнані державою як надавачі таких послуг.
Всі організації, які надають соціальні послуги, мають працювати відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», відповідати критеріям діяльності надавачів соціальних послуг та бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Для того, щоб до нього потрапити слід відповідати низці критеріїв та пройти відповідну реєстрацію.
“Ми хотіли стати офіційно визнаними державою як надавачі соціальних послуг, оскільки це забезпечує механізм прозорості ринку надавачів таких послуг. Завдяки наявності Реєстру держава та органи соціального захисту населення мають доступ до інформації про всіх надавачів соціальних послуг. Це дозволяє екстрено та якісно задовольнити потреби населення”, – розповіла координаторка напрямку соціальної допомоги та захисту БФ «Право на захист» Ольга Носова.
Включення у Реєстр також сприяє поширенню інформації про наявні соціальні послуги, які надає БФ “Право на захист”, та полегшить доступ до них з боку таких посередників як державні установи та органи місцевого самоврядування, які можуть шукати ресурси для допомоги громадянам.
Нагадуємо, що соціальні послуги – це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.
Послуги, які включені в Реєстр від програми соціального захисту БФ “Право на захист”:
інформування;
консультування;
представництво інтересів (ведення переговорів від імені отримувача соцпослуг за його дорученням; допомога в оформленні або відновленні документів тощо);
соціальна профілактика (комплекс дій, спрямований на попередження, обмеження та припинення негативних соціальних явищ та їхніх наслідків);
фізичний супровід людей з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на колісних кріслах, з інтелектуальними, сенсорними, фізичними, моторними, психічними та поведінковими порушеннями;
транспортні послуги (на Київщині, у Кривому Розі, Павлограді, Чернівецькій області);
соціальний супровід сімей/осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах (у Чернігівській, Сумській областях).
Крім вищезазначених послуг, в Реєстр включені ще 6 соціальних послуг, які будуть впроваджені працівниками соцнапрямку:
соціальний супровід при працевлаштуванні та на робочому місці (сприяння в адаптації людини до виконання робочих функцій, облаштування робочого місця для осіб з інвалідністю);
соціальна адаптація (навчання, формування та розвиток соціальних навичок, умінь, корекція поведінки в повсякденному житті);
соціальна інтеграція та реінтеграція (корекція поведінки в повсякденному житті, допомога у зміцненні/відновленні родинних та суспільно корисних зв’язків);
догляд вдома (за особами похилого віку та особами/дітьми з інвалідністю), допомога в самообслуговуванні, пересуванні в побутових умовах, в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами, сприяння в забезпеченні технічними засобами реабілітації;
переклад жестовою мовою (переклад жестовою мовою та словесною мовою під час відвідування особами з порушеннями слуху та мовлення адміністративних органів, соціальних, медичних, освітніх та інших установ і закладів);
екстрене (кризове) втручання (перша психосоціальна допомога, консультування, інформування, представництво інтересів, допомога в організації отримання безоплатної правової допомоги, притулку тощо).
13.06.23
Галина Левіна, к.ю.н.
Женевські Конвенції (1949)
Згідно з положеннями міжнародного права, «у разі будь-якого збройного конфлікту право сторін, що перебувають у конфлікті, обирати методи або засоби ведення війни не є необмеженим» (ч. 1 ст. 35 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій (мова йде про Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12.08.1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 р. (із поправками)).
Відповідно до положень Додаткового протоколу до Женевських конвенцій (Протокол І):
частина 1статті 56 – «установки і споруди, що містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби й атомні електростанції, – не повинні ставати об’єктами нападу навіть у тих випадках, коли такі об’єкти є воєнними об’єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення» (ч. 1). При цьому, «загальний захист від нападу, передбачений у пункті 1, припиняється щодо гребель і дамб тільки в тому разі, якщо вони використовуються яким-небудь чином, що різниться від їх нормального функціонування, та для регулярної істотної і безпосередньої підтримки воєнних операцій і якщо такий напад є єдиним практично можливим засобом припинити таку підтримку (пункт «а» частини 2 статті 56));
пункт 3 статті 35 – «заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу»;
частина 1 статті 55 – «при веденні воєнних дій має бути виявлена турбота про захист природного середовища від широкої, довгочасної і серйозної щкоди. Такий захист включає заборону використання методів
або засобів ведення війни, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть такої шкоди природному середовищу й тим самим завдадуть шкоди здоров’ю або виживанню населення»;
Важлива особливість: Україна є учасницею цього Додаткового протоколу І (згідно з Указом Президії Верховної Ради України Української РСР від 18.08.1989 р. № 7960-XI та Законом України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 р. № 1543-XII).
Натомість рф у 2019 році прийняла Федеральний Закон, відповідно до якого відкликала заяву, яка була зроблена СРСР при ратифікації Додаткового протоколу І (ст. 1) та визнала недіючим на території рф пункту 1 Постанови Верховної Ради СРСР від 04.08.1989 р. № 330-І щодо ратифікації Додаткового протоколу І та Додаткового протоколу ІІ до Женевських конвенцій (ст. 2).
Римський Статут Міжнародного кримінального суду
Відповідно до Римського Статуту Міжнародного кримінального суду , суд має юрисдикцію стосовно воєнних злочинів, зокрема у випадках, коли їх вчинено в рамках плану чи політики або в рамках широкомасштабного вчинення таких злочинів (пункт 1 статті 8).
Згідно з положеннями статті 8, для цілей цього Статуту «воєнні злочини» означає:
підпункт «а»пункту 2:
умисне вбивство (i);
умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю (iii);
«широкомасштабне знищення і привласнення майна,що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо» (iv);
підпункт «b» пункту 2:
«умисне спрямування нападів на цивільне населення як таке або на окремих цивільних осіб, що не беруть безпосередньої участі у воєнних діях» (i);
«умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями» (ii);
«умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою» (iv).
Важлива особливість: Римський Статут Міжнародного кримінального суду підписаний рф (підписання мало місце 13.09.2000 р., але у 2016 році Уряд рф проінформував Генерального Секретаря про свій намір не ставати учасником Римського Статуту Міжнародного кримінального суду) та Україною (підписання мало місце 20.01.2000 р.), однак не ратифікований ні рф, ні Україною. Це є проблемою, але не виключає можливостей поширення юрисдикції Суду на злочини внаслідок збройної агресії рф проти України.
1. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12.08.1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 р. (із поправками). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text
2. Мова йде про Указ Президії Верховної Ради України Української РСР «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), і Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол II)» від 18.08.1989 р. № 7960-XI. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7960-11#Text
4. Мова йде про Федеральный Закон Российской Федерации «Об отзыве заявления, сделанного при ратификации Дополнительного протокола к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года, касающегося защиты жертв международных вооруженных конфликтов (Протокол І) от 12.11.2019 г. № 368-ФЗ.
5. Постановление Верховного Совета СССР от 4 августа 1989 г. № 330-I «О ратификации Дополнительного протокола к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года, касающегося защиты жертв международных вооруженных конфликтов (Протокол I), и дополнительного протокола к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года, касающегося защиты жертв вооруженных конфликтов немеждународного характера (Протокол II). https://online.zakon.kz/Document/?doc_id=30003982
Монітори БФ “Право на захист” без перебільшення, універсальні спеціалісти. Вони не лише найчастіше першими знайомляться з вами, коли ви потребуєте допомоги фонду, а й самі сприяють вирішенню багатьох проблем. Тому ми щомісяця розповідатимемо вам про найяскравіші історії та події, що сталися з нашими колегами у дайджесті моніторингової служби. Отже, що цікавого трапилось протягом травня – читайте далі.
Захищаємо права дітей. У Вінницькій області монітори БФ “Право на захист” знайшли родину з дитиною з мінно-вибуховим пораненням. Хлопчик травмувався ще вдома, коли їх місто було під окупацією. Там військові його депортували в рф на лікування та розлучили з родиною. Лише через деякий час батькам вдалося знайти дитину. Наразі сім’я вже в Україні. Вони не подавали заяву до поліції про факт обстрілу, поранення та примусове вивезення дитини, бо не знали, що мають право на допомогу та документування злочинів рф. Монітори Фонду надали необхідні консультації та перенаправили сім’ю до юридичного відділу Фонду.
Допомагаємо з пошуком житла. Люди часто звертаються по допомогу до наших моніторів повторно. Так, на Волині до колег звернулась жінка, яка постраждала під час обстрілів Костянтинівки (Донецька область). Раніше монітори Фонду допомогли їй пройти реабілітацію після евакуації, але потім жінка знову повернулась додому. Через постійні обстріли міста вона вирішила евакуюватися повторно та не знала, де жити. Прохання з пошуком житла було особливим: квартира в обласному центрі та на першому поверсі, щоб продовжувати проходити курс реабілітації та мати можливості пересуватися. Але для моніторів БФ “Право на захист” немає задач, що не можна вирішити – житло знайшли в Луцьку. Жінка з сім’єю вже переїхали у свій новий дім.
Сприяємо отриманню медичної допомоги. У прихистку на Львівщині монітори Фонду познайомилися з переселенкою з Запорізької області. Родина жінки виїхала за кордон, а житло повністю зруйноване. На обох очах у жінки лікар виявив катаракту, що потрібно було термінового оперувати. Операція коштує від 17 тисяч грн, але такої суми жінка не мала. Монітори БФ “Право на захист” знайшли допомогу в місцевих благодійників. Завдяки БФ “Вільних та небайдужих” жінці зроблять операцію в медичному центрі Львова.
Супроводжуємо. Під час моніторингу місць компактного поселення в Києві, монітор Фонду з’ясувала, що вагітна переселенка, одинока матір з двома дітьми з Донеччини потребує перевезення з одного прихистку до іншого. Колеги перевезли мати з дітьми до гуртожитку в Київській області, а також допомогли переоформити всім довідки ВПО. Також монітори домовилися з місцевою соціальною службою про гуманітарну допомогу для родини й подальший соціальний супровід, проконсультували мати щодо можливого відпочинку малечі в дитячому таборі.
Допомагаємо реєструвати зруйноване житло. 30 маломобільних переселенців в громаді на Буковині не мали можливості подати заявку на компенсацію за своє зруйноване житло. В місцевих ЦНАП реєстрацію таких заявок не проводять, їх можна завантажити тільки через додаток «Дія». Люди мали лише кнопкові телефони, куди цей додаток неможливо встановити. Монітори Фонду не лише виявили цю проблему під час моніторингових візитів, а й допомогли заповнити заяви на компенсацію разом із юристом. Для цього домовились із місцевою владою про приміщення для загальних зборів, організували виїзд юриста в громади та зібрали переселенців на групову юридичну консультацію.
Не залишаємо з бідою наодинці. Родина переселенців з Херсонщини, яку волонтери вивезли до Одеси, не змогла знайти житло за прийнятну ціну, а хостел приймав їх лише на перший час. Люди вирішили переїхати до Кривого Рогу та звернулися до моніторки Фонду з проханням допомогти з переселенням. Вона домовилася про окрему кімнату для родини в гуртожитку та допомогла з поселенням. А ще супроводила маму з дитиною в місцеве УСЗН, де люди зареєструвалися за новим місцем проживання.
Сприяємо формуванню черги на тимчасове житло. До наших колег звернувся заступник міського голови м. Дубно з проханням розказати переселенцям громади про тимчасове житло. Монітори Фонду відгукнулися та спочатку зустрілися з ініціативною групою ВПО для поширення інформації серед мешканців громади. А згодом організували просвітницький захід для переселенців разом з юристом Фонду та представниками влади. Людям роз’яснили порядок формування черги на тимчасове житло для переселенців, а також про алгоритм подачі документів.
06.06.23
У п’ятницю, 30-го травня, експерти БФ «Право на захист» за підтримки УВКБ ООН провели круглий стіл у Дніпрі щодо реалізації прав осіб без громадянства під час здійснення процедури визнання особою без громадянства.
У заході взяли участь працівники регіональних представництв Уповноваженого ВРУ з прав людини та регіональних центрів з надання правової допомоги у Дніпропетровській, Харківській та Запорізькій областях.
“Мета таких зустрічей – обмін досвідом під час надання правової допомоги особам без громадянства, супроводу та прийому заяв від таких людей. Ми також сподіваємося, що організація таких заходів допоможе виявляти проблеми у цій сфері та знаходити шляхи для їх вирішення”, – розповіла правовий аналітик проекту з надання правової допомоги особам без громадянства БФ “Право на захист” Анастасія Коваль.
Під час круглого столу учасники обговорили всі особливості здійснення процедури визнання особою без громадянства, законодавче регулювання та практичні аспекти супроводу людей під час цього процесу.
У заході також взяв участь психолог з питань спілкування з вразливими категоріями осіб, який у інтерактивному форматі роз’яснив як правильно та легко знаходити спільну мову з людьми без громадянства. Окремо він акцентував увагу на особистому емоційно-психологічному стану працівників у сфері допомоги вразливим категоріям.
Учасники заходу брали активну участь в обговоренні проблемних питань та намагалися знайти можливі шляхи подальшої співпраці між органами державної влади та представниками Фонду для надання дієвої допомоги особам без громадянства.
Ми сподіваємось, що такі зустрічі допоможуть значно швидше та ефективніше забезпечити реалізацію прав осіб без громадянства в Україні, в тому числі, під час доступу до процедури визнання особою без громадянства.
Так, відповідно до нововведень під час дії режиму воєнного стану пропуск через державний кордон громадян України, які є працівниками дипломатичної служби та направляються у службове або довготермінове відрядження і членів їх сімей, які перебуватимуть разом з ними за місцем їх довготермінового відрядження, здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних підтвердних документів.
Підтвердними документами для працівників дипломатичної служби, які направляються у службове відрядження, є:
дипломатичний або службовий паспорт;
засвідчені копії наказів МЗС/закордонної дипломатичної установи України про направлення таких працівників дипломатичної служби у службове відрядження.
Підтвердними документами для працівників дипломатичної служби, які направляються у довготермінове відрядження, і членів їх сімей, які перебуватимуть разом з ними за місцем їх довготермінового відрядження, є:
дипломатичний або службовий паспорт;
засвідчені копії наказів МЗС про переведення/призначення/направлення/відрядження таких працівників до закордонних дипломатичних установ України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 2023 року № 452 врегульовано процедуру встановлення МСЕКами цивільному населенню, яке з 24 лютого 2022 року перебуває або перебувало на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі-територія проведення заходів), причинного зв’язку інвалідності із проведенням зазначених заходів.
Крім цього, врегульовано процедуру прийняття Міністерством у справах ветеранів (далі-Мінветеранів) рішення про встановлення факту одержання вищевказаними особами ушкодження здоров’я від боєприпасів на території проведення зазначених заходів.
Відповідні зміни внесено до постанов Кабміну № 1317 від 3 грудня 2009 року та № 306 від 25 квітня 2018 року.
Цими змінами визначено, що рішення про встановлення факту одержання ушкодження здоров’я від боєприпасів на території проведення заходів буде прийматися утвореною Мінветеранів міжвідомчою комісією.
У свою чергу, МСЕК на підставі відповідного рішення вищезазначеної міжвідомчої комісії буде встановлювати цивільним особам причинний зв’язок інвалідності із проведенням зазначених заходів.
Для встановлення інвалідності особам необхідно подати на розгляд міжвідомчій комісії такі документи:
письмову заяву про встановлення факту одержання ушкоджень здоров’я від боєприпасів на території проведення заходів;
копію паспорта громадянина України (до копії паспорта громадянина України у формі картки додається копія довідки про реєстрацію місця проживання);
для осіб віком до 14 років копію свідоцтва про народження;
копію документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку в паспорті громадянина України, – копію сторінки паспорта з такою відміткою);
копії первинної медичної облікової документації, форми яких затверджені МОЗ;
висновок медичного експерта, що засвідчує факт отримання поранень чи інших ушкоджень здоров’я від боєприпасів;
копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу і причину інвалідності або копія висновку лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу про встановлення особі віком до 18 років категорії “дитина з інвалідністю”;
довідку про відсутність (наявність) судимості. У разі коли особа має судимість, вона надає інформацію, за якими саме статтями Кримінального кодексу України її засуджено, та інформацію про зняття або погашення судимості;
витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сформований не пізніше як за три місяці до звернення особи із заявою, про відкриття кримінального провадження стосовно факту одержання постраждалою особою ушкоджень здоров’я від боєприпасів та/або інші документи, які підтверджують залучення особи до кримінального провадження як потерпілої.
інші документи (за наявності), які можуть засвідчити одержання постраждалою особою ушкоджень здоров’я від боєприпасів на території проведення заходів.
Заява та необхідні документи подаються або надсилаються поштою до Мінветеранів, яке знаходиться за адресою: провулок Музейний, 12, м. Київ, 01001.
Отримані документи протягом 30 днів розглядає міжвідомча комісія. У разі потреби уточнює інформацію про постраждалу особу, в такому випадку строк ухвалення рішення може бути продовжений ще до 15 днів.
Рішення про встановлення/відмову у встановленні факту одержання постраждалою особою ушкоджень здоров’я від боєприпасів на території проведення заходів надсилається міжвідомчою комісією особі, яка подала документи на розгляд.
використання Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ) для фіксації стану людини та її потреб, а також дій, необхідних для відновлення, адаптації в соціум, повернення якості життя;
впровадження набору пакетів послуг у медичній, реабілітаційній, соціальній, освітній сферах, працевлаштуванні відповідно до визначених потреб людей з обмеженнями життєдіяльності;
прозорі, доступні та зручні для людини інструменти отримання таких послуг, зокрема цифрові.
А з початку травня електронна черга діє також у військових госпіталях Києва, Львова, Вінниці, Одеси та Харкова. Цей механізм надає можливість записати військовослужбовців на ВЛК або до лікаря на консультацію у зручний для них час та день.
