БФ «Право на захист» надає безоплатну правову допомогу шукачам притулку, біженцям, особам без громадянства та документів, внутрішньо переміщеним особам та постраждалим внаслідок конфлікту.
Місяць: Грудень 2021
28.12.21
За 10 місяців 2021 року на території Слов’янської громади поліція зафіксувала більш ніж 1200 звернень громадян, щодо випадків домашнього насильства. 90% з них підтвердилися, а відносно кривдників правоохоронці вжили процесуальні дії згідно з нормами чинного законодавства.
Зважаючи на контекст збройного конфлікту та негативний вплив пандемії COVID-19, кількість випадків домашнього насильства на території України непропорційно збільшується щороку.
В кожній третій ситуації домашнього насильства постраждалими від активних дій або свідками стають діти, які отримують негативний психологічний вплив від цього явища.
Команда «Право на захист» при підтримці Громадянської служби миру GIZ CPS у грудні 2021 року в місті Слов’янськ розпочала реалізацію пілотного проєкту «Взаємоповага: пілотування розробки шкільної політики з протидії домашньому насильству». Цей проєкт має на меті подолання шкідливих соціальних і культурних норм, які толерують насильство по відношенню до інших. ще одна мета – створенню позитивного клімату в школах як фактора стійкості в зонах збройних конфліктів.
22 грудня 2021 року координатор проєкту Валерій Міхєй провів презентацію для адміністрації та педагогів загальноосвітньої школи №12 міста Слов’янськ. Адміністрація школи подякувала за небайдужість до даної проблематики та висловила бажання співпрацювати в подальшому.
Проєкт «Взаємоповага: пілотування розробки шкільної політики з протидії домашньому насильству» реалізується за підтримки Федерального уряду Німеччини у межах програми «Громадянська служба миру».
Благодійний фонд «Право на захист» організовує 5 діалогових проєктів та активно розвиває напрямок миробудівництва.
Пишаємося тим, що експерти Фонду взяли участь в розробці Концептуальних засад політики розбудови миру в Україні. Цей документ є базою для стратегії Центру розбудови миру.
Наразі, 22 грудня представники Благодійного фонду «Право на захист» Надія Ковальчук, Наталя Проскуренко та Олександр Гвяздовський зустрілись з в.о. директора новоствореного Українського національного центру розбудови миру Олександром Смирновим.На зустрічі обговорили формати партнерства та можливість взаємодії у майбутньому. Домовились про спільну роботу щодо пріоритетних питань діалогів та миробудування.
Над створенням Концептуальних засад політики розбудови миру в Україні спільно працювали державний сектор та громадянське суспільство, яке було представлено понад 200 експертами та фахівцями, серед яких правозахисники, учасники від релігійних ініціатив, представники ветеранських та жіночих організацій, журналісти.
Слід зазначити, що документ, присвячений візії розбудови миру був написаний вперше в Україні на основі пропозицій громадянського суспільства.
Крім того, організації громадянського суспільства вперше мають можливість впливати на зміст найбільш пріоритетних напрямків діяльності Мінреінтеграції та УНЦМ у сфері розбудови миру.
Ми вже писали про те, що в новостворених громадах, унаслідок збройної агресії Російської Федерації та децентралізаційних процесів, можуть виникати труднощі під час передачі в комунальну власність об’єктів нерухомості. Мова йде про ті з них, що фактично знаходяться на підконтрольній уряду України території, але перебувають на балансі органів місцевого самоврядування, які розташовані на тимчасово окупованій території.
Така проблема не оминула й Сартанську ВЦА. У населених пунктах уздовж лінії розмежування в цій ВЦА первинну медичну допомогу мешканцям надають амбулаторія та ФАПи, які, ймовірно, перебувають на балансі органів місцевого самоврядування, розташованих на ТОТ. Подекуди визначити приналежність ФАПу достеменно немає можливості, з огляду на збройний конфлікт та ускладнений доступ до правовстановлюючих документів.
Керівництво Сартанської ВЦА під час зустрічей зі спеціалісткою по роботі з громадами Благодійного фонду «Право на захист» Ольгою Артюховою висловило побажання розглянути можливість набуття таких медичних закладів у комунальну власність у якості безхазяйного нерухомого майна.
“Ми розробили аналітичну записку для керівництва Сартанської ВЦА, яка містить аналіз законодавства щодо безхазяйних речей. Крім того, ми також запропонували покрокову інструкцію дій для органу місцевого самоврядування, необхідних для набуття нерухомого майна в комунальну власність. 22 грудня 2021 року на черговій зустрічі з керівництвом ВЦА ми передали аналітичну записку та обговорили можливість її впровадження”,
– зазначила Ольга Артюхова.
Разом з тим, як уже неодноразово зауважували спеціалісти благодійного фонду «Право на захист», вирішенням проблеми, подібної до тієї, що склалася в Сартанській ВЦА, було б прийняття проєкту закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих відносин з використання комунального майна» №3996. Пропонуємо ознайомитися з нашими пропозиціями до цього законопроєкту.
На фото: зустріч представників Фонду з керівництвом Сартанської ВЦА.
Чинна законодавча база у сфері регламентації зниження ризику лих (надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру) є не досконалою. Потребує заповнення прогалин та удосконалення розуміння комплексності питання управління ризиками катастроф. Кодекс цивільного захисту України (надалі – КЦЗУ) не врегульовує належним чином механізми державного управління у цій сфері, оскільки не поширюється на відносини у сфері екологічної безпеки, зокрема, вкрай актуальні питання зміни клімату.
Аналіз та оцінка існуючої практики застосування норм права свідчить про нехтування законодавчо встановленими вимогами у сфері гарантування безпечного довкілля – що є основним обов’язком держави. Відсутність відповідного правового регулювання зумовлюється відсутністю стратегічних та політичних документів, які б сприяли розвитку та впровадженню принципів Сендайської рамкової програми зменшення ризиків катастроф [1] у правове поле України.
Втім, слід зазначити, що питання зменшення ризику лих не ігноруються в Україні, оскільки ризик-орієнтований підхід визнається важливим інструментом сталого розвитку та гарантування екологічної безпеки. Проте, через відсутність координації, кооперації та комунікації між органами державної влади (і на горизонтальному, і на вертикальному рівні), значного прогресу у виконанні взятих на себе міжнародних зобов’язань щодо зменшення ризику катастроф та належного управління ризиками лих ще не досягнуто [2]. Важливо відмітити, що питання охорони довкілля є невід’ємною частиною належного управління ризиками катастроф. Особливо зумовлено це кліматичними змінами, які проявляються що частішими природними лихами – паводками, буревіями тощо. Припускають, що фінансові наслідки стихійних лих, що зумовлені зміною клімату, у скорому майбутньому виростуть у 15 разів, порівняно із сьогоднішнім становищем [3].
У 2009 році між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні (далі – Програма розвитку ООН) було укладено Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва у галузі зменшення ризиків природних катастроф та швидкого відновлення [4]. Відповідно до цього меморандуму, співробітництво полягало у сприянні реалізації ключових пріоритетів Хіозької програми дій (попередниця Сендайської рамкової програми). Меморандумом, зокрема, передбачалося розвиток політики та розробки національної стратегії, національної платформи та внутрішньогалузевого форуму зменшення небезпек катастроф [5].
Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС [6], розділ 6 Навколишнє середовище містить ст. 364, яка визначає співпрацю у сфері цивільного захисту.
Незважаючи на те, що розділ 6 Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС підкреслює необхідність заходів із охорони довкілля та координацію зусиль усіх органів влади та співпрацю, за впровадження ст. 364 Угоди відповідає одноособово лише за ДСНС [7]. Такий підхід виглядає незбалансованим, оскільки позбавляє можливості планувати ці заходи узгоджено із діяльністю інших органів державної влади. Проблема потребує вирішення, і одним з можливих рішень могло б бути віднесення співробітництва за Сендайською Рамковою Програмою до сфери відповідальності Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій [8]. Крім того, вважаємо, що склад комісії повинен бути розширеним.
Цивільна
безпека та екологічна безпека є тими маркерами, які показують, що право на
безпечне для життя та здоров’я довкілля гарантоване. Втім, Кодекс
цивільного захисту України не містить такого поняття, як “цивільна безпека”.
Він визначає пожежну безпеку
та техногенну безпеку. Водночас визначення
екологічної безпеки міститься у Законі України «Про охорону навколишнього
природного середовища». Екологічна безпека є таким станом навколишнього природного середовища, при якому
забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення
небезпеки для здоров’я людей. Стаття 16 Конституції України деталізує, що забезпечення екологічної безпеки і
підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження
генофонду Українського народу є обов’язком держави.
Визначення екологічної рівноваги у законодавстві не має. Проте, з огляду на визначення екологічної безпеки випливає, що погіршення екологічної обстановки відбувається під час настання надзвичайної ситуації, яка супроводжується втратою екологічної рівноваги та погіршенням екологічної обстановки. У той же час, екологічні права гарантуються через обов’язок центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об’єктів економіки [9].
Отже можна припустити що настання надзвичайної ситуації супроводжується порушенням екологічних прав. Стаття 66 цього ж закону визначає, щопри проектуванні й експлуатації господарських та інших об’єктів, діяльність яких може шкідливо впливати на навколишнє природне середовище, розробляються і здійснюються заходи щодо запобігання аваріям, а також ліквідації їх шкідливих екологічних наслідків. Що, іншими словами, є заходами зменшення ризиків лих та вжиття заходів із пом’якшення та зменшення вразливості у разі все ж настання таких заходів, незалежно від причин, що їх зумовили (природні чи техногенні).
У разі аварії, що спричинила
забруднення навколишнього природного середовища, підприємства, установи,
організації зобов’язані негайно приступити до ліквідації її наслідків.
Одночасно посадові особи або власники підприємств, керівники установ і
організацій зобов’язані повідомляти про аварію і заходи, вжиті для ліквідації
її наслідків, виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради,
центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної
політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (МОЗ
України та Держпродспоживслужба) відповідній обласній, Київській,
Севастопольській міській державній адміністрації, а на території Автономної
Республіки Крим – органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань
охорони навколишнього природного середовища та населенню.
Кодекс
цивільного захисту України визначає запобігання виникненню
надзвичайних ситуацій як комплекс правових, соціально-економічних, політичних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на
регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику,
завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних
моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій
з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення її
можливих наслідків. п. 11 ст. 1
КЦЗУ.
Таким чином, питання запобігання
лих, чи зменшення ризиків їхнього настання, зумовлює необхідність застосування
таких процедур, як оцінка впливу на довкілля та стратегічна екологічна оцінка,
оскільки саме ці процедури спрямовані на оцінку ризиків.
Закон України «Про оцінку впливу на
довкілля» в ст. ч. 2 ст. 2 передбачає,
що оцінка впливу на довкілля
здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього
природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується проводити
плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного
розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та
опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних
об’єктів, планованої діяльності та об’єктів, щодо яких отримано рішення про
провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких
рішень.
Звіт з оцінки впливу на довкілля
певної планованої діяльності повинен містити опис ризиків для здоров’я людей, об’єктів культурної спадщини
та довкілля, у тому числі через можливість виникнення надзвичайних ситуацій, а
також опис очікуваного значного негативного впливу діяльності на довкілля,
зумовленого вразливістю проекту до ризиків надзвичайних ситуацій, заходів
запобігання чи пом’якшення впливу надзвичайних ситуацій на довкілля та заходів реагування
на надзвичайні ситуації.
Таким чином, законодавець інтегрував
деякі вимоги Сендайської рамкової програми у процедуру оцінки впливу на довкілля під час планування діяльності, перелік
якої міститься у ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Під час видачі висновку з оцінки
впливу на довкілля, уповноважений орган, а це Міндовкілля або відповідний
відділ, чи департамент екології та природних ресурсів обласної державної
адміністрації зобов’язані у висновку визначити обов’язкові до виконання екологічні
умови, які, зокрема, повинні стосуватися таких питань, як –
умови щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та усунення їх
наслідків; запобігання, уникнення, зменшення
(пом’якшення), усунення, обмеження, а також моніторингу впливу планованої
діяльності на довкілля; здійснення післяпроектного моніторингу.
Таким
чином, Міндовкілля та відповідні департаменти та відділи ОДА здійснюють
управління ризиками катастроф під час проведення екологічних оцінок.
Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку» в ст. 3 визначає, що така проводиться з метою сприяння сталому розвитку шляхом забезпечення охорони довкілля, безпеки життєдіяльності населення та охорони його здоров’я, інтегрування екологічних вимог під час розроблення та затвердження документів державного планування. Звіт із СЕО повинен містити опис екологічних проблем, у тому числі ризики впливу на здоров’я населення, які стосуються документа державного планування, зокрема щодо територій з природоохоронним статусом (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень).
ОВД – Оцінка впливу на довкілля. СЕО – стратегічно-екологічна оцінка. Ілюстрація – ЕПЛ
Також він повинен надати оцінку наслідкам для довкілля, у тому числі для здоров’я населення, – будь-які ймовірні наслідки для флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, надр, клімату, повітря, води, ландшафту, природних територій та об’єктів, безпеки життєдіяльності населення та його здоров’я, матеріальних активів, об’єктів культурної спадщини та взаємодії цих факторів. Більше того, СЕО повинне визначати, описувати та оцінювати наслідки виконання документів державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення, виправдані альтернативи, розробляти заходи із запобігання, зменшення та пом’якшення можливих негативних наслідків. Звичайно, як і ОВД, СЕО має обмежену дію та поширюється лише на діяльність, визначену у статті 2 Закону. Варто відмітити, що і ОВД, і СЕО не заборонено використовувати і для більш ширшого кола питань, ніж передбачено профільними законами.
Незважаючи на те, що право постійно вдосконалюється і можна стверджувати про охопленість ним такого поняття, як екологічні ризики, що визначають екологічну безпеку, твердження В. Андрєйцева [10], що практичне забезпечення екологічної безпеки ускладнене через наявність різних підходів щодо застосування екологічного законодавства зберігає свою актуальність.
Підтвердження цих думок, знаходимо у Концепції управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру [11]. Метою Концепції є запровадження сучасних методів управління ризиками для зменшення кількості та мінімізації соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, забезпечення досягнення гарантованого рівня безпеки громадянина і суспільства. Досягнення прийнятних рівнів ризиків на всій території України повинне здійснюватися поетапно.
На першому етапі необхідно визначити рівні ризиків для усіх галузей економіки, а також найбільш небезпечних джерел надзвичайних ситуацій та забезпечити їх зменшення до значень прийнятих рівнів ризику. На другому етапі слід забезпечити досягнення рівнів ризиків на всій території України відповідно до рівнів, що використовуються в економічно розвинутих державах [12]. Нажаль, питання охорони довкілля та екологічних ризиків не піднімається цією Концепцією.
Національний стандарт із загального керування ризиком [13] визначає, що незалежно від сфери виникнення ризику є певні стандарти щодо роботи з ним. Так, зокрема, призначеність загального оцінювання ризику – це забезпечення отримання інформації на доказовій основі та її аналізування, щоб приймати обґрунтовані рішення щодо того, як обробляти конкретні ризики та як вибирати можливий варіант їх обробляння.
Згідно Сендайської рамкової програми –
зниження ризику стихійних лих спрямоване на запобігання виникненню нових та
зменшення існуючого ризику катастроф та управління залишковим ризиком, що
сприяє зміцненню стійкості, а отже, досягненню сталого розвитку. Зменшення
ризику стихійного лиха є політичною метою управління ризиками катастроф, а його
цілі та завдання визначені у стратегіях та планах зменшення ризиків катастроф.
Екологічна функція держави повинна бути орієнтована на запобігання наслідкам катаклізмів незалежно від того, чим вони викликані – причинами природного характеру чи людською необачністю [14]. З огляду на вищенаведене, обов’язок держави Україна – гарантувати її громадянам право на безпечне для життя і здоров’я довкілля – можливо виконати лише шляхом глибокої координації, кооперації та комунікації усіх органів влади незалежно від їхньої сфери діяльності та території поширення повноважень. Адже, як було зазначено вище, ризики безпекові притаманні усім сферам господарської діяльності, оскільки навіть у разі відсутності техногенних загроз, можуть відбуватися природні катаклізми, які слід відслідковувати, аналізувати, прогнозувати та попереджати.
“Цивільна безпека та екологічна безпека є тими маркерами, які показують, що право на безпечне для життя та здоров’я довкілля гарантоване.”
Софія Шутяк, стратегічний аналітик проєкту БФ «Право на захист» «Зменшення вразливості до ризиків катастроф в Східній Україні (Фаза ІІ)».
У цьому документі висвітлюється діяльність з надання гуманітарної допомоги, що здійснюється за фінансової підтримки Європейського союзу. Думки, висловлені в цьому документі, жодним чином не повинні розглядатися як офіційна позиція Європейського Союзу, і Європейська комісія не несе відповідальності за будь-яке використання інформації, що міститься в ньому).
[1] 8 березня 2015 року в місті Сендай у Японії Третьою всесвітньою конференцією ООН зі зниження ризику надзвичайних ситуацій було прийнято Сендайську рамкову програму (2015–2030), яка являє собою 15-тирічний добровільний незобов’язальний договір, що окреслює план широких, орієнтованих на людину, заходів щодо зниження ризиків стихійних лих. Сендайська програма націлена на стихійні лиха різного роду, більш і менш масштабні, часті й поодинокі, раптові та поступові, незалежно від причини виникнення, чи природної, чи антропогенної, а також на пов’язані з ними природні, біологічні й технологічні збитки та ризики. Програмою передбачається багаторівневе управління ризиками. Очікується, що реалізація програми забезпечить значне зниження ризиків стихійних лих, людських втрат, погіршення здоров’я, умов життя, економічних, фізичних, соціальних, культурних і природничих активів осіб, підприємств, спільнот і країн.
[6] Додаток XXX Угоди про асоціацію між Україною та ЄС містить перелік 29
Директив, які необхідно впровадити та які мають стосунок до питань охорони
довкілля.
[7] Планом заходів з виконання Угоди про асоціацію
між Україною, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня
2017 р. N 1106 ДСНС залучена до реалізації більшості заходів із вдосконалення
екологічної безпеки, зокрема, організацію моніторингу атмосферного повітря,
контроль за переліками небезпечних речовин, залучена до впровадження басейнового
принципу управління, а також, до боротьби із затопленнями.
Прем’єр-міністр України, голова
Державної комісії, Міністр розвитку громад та
територій, перший заступник голови Державної комісії, Міністр внутрішніх справ, заступник голови
Державної комісії, Міністр охорони здоров’я, заступник
голови Державної комісії, Голова ДСНС,
заступник голови Державної комісії, Міністр
Кабінету Міністрів України, Міністр оборони, Міністр закордонних справ, Міністр юстиції,
Міністр фінансів, Міністр інфраструктури, Міністр енергетики,
Міністр захисту довкілля та природних ресурсів,
Міністр освіти і науки, Міністр соціальної
політики, Заступник Міністра охорони здоров’я
– головний державний санітарний лікар України,
Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Голова Держприкордонслужби, Голова Держпродспоживслужби, Голова Національної поліції, Голова CБУ (за згодою), Голова Національного банку (за згодою), Заступник Секретаря Ради національної безпеки
і оборони України (за згодою), Президент
Товариства Червоного Хреста України (за згодою).
[9] Стаття 10 Закону України «Про охорону навколишнього
природного середовища»
[10] Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки: проблеми практичної теорії, Право України, 1999 рік № 1
[12] План заходів щодо реалізації Концепції управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2015—2020 роки https://www.kmu.gov.ua/npas/248135163
[14] Еколого-правові норми в соціальних системах О. Плотников, Право України
№ 1 1999 року
23.12.21
1419-те засідання, 30 листопада – 2 грудня 2021 (DH) H46-41 група Кебе та Інші проти України (Заява № 12552/12)
CM/Notes/1419/H46-41
Рішення
Депутати,
1. нагадали, що ця група справ стосується різних недоліків в процедурах, пов’язаних з шукачами притулку, включаючи процедуру доступу до міжнародного захисту, відсутність оцінки ризиків в разі вислання, порушень в контексті позбавлення свободи, а також відсутності ефективного засобу юридичного захисту з автоматичною зупиняючою дією проти відмов у в’їзді в Україну;
Що стосується індивідуальних заходів
2. відзначаючи здійснені органами влади кроки для виплати належного відшкодування та пов’язані з цим складнощі, особливо в справі M.S., закликають органи влади забезпечити, аби, якщо місцезнаходження заявників буде встановлене, суми були передані в їхнє розпорядження, в тому числі і після спливу річного періоду;
Що стосується заходів загального характеру,
3. зважили на існуючі правила подачі звернень за міжнародним захистом, в тому числі особами в нелегальному становищі в пунктах перетину кордону та вимоги оцінки ризиків в різних процедурах; висловили, тим не менш, занепокоєння щодо повідомлень про практичні складнощі, з якими зустрічаються шукачі притулку, та заохотили органи влади гарантувати ефективну імплементацію цих правил відповідно до Конвенції аби дозволити доступ до процедури притулку та забезпечити ретельну оцінку ризиків у випадку повернення;
4. закликали органи влади забезпечити аби будь-яке позбавлення свободи шукачів притулку відбувалось у повній відповідності до Статті 5 Конвенції та запросили від них надати подальшу інформацію в цьому відношенні; нагадали, що ця група справ також стосується надмірної тривалості перегляду рішень про позбавлення свободи; запросили органи влади подати інформацію щодо затримок в процедурах апеляції, пов’язаних з позбавленням свободи шукачів притулку;
5. відзначили з інтересом процедуру що стосується дітей-мігрантів без супроводу дорослих та інформацію, що не було недавніх випадків позбавлення свободи таких дітей в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, заохотили органи влади здійснювати необхідні кроки аби посилити цю тенденцію та забезпечити адекватне поводження з такими дітьми;
6. повторили, що достатні гарантії, такі як доступність інформації зрозумілою особі мовою, є суттєвими для надання реалістичної можливості звернутися за захистом у пункті перетину кордону та що переклад і правова допомога є суттєвими для осіб позбавлених свободи та таких, що підлягають видворенню; звернули увагу на нормативну базу, що встановлює такі гарантії і заходи, які здійснюються аби забезпечити практичне виконання; підкреслили, однак, із занепокоєнням повідомлення, які показують, що шукачі притулку не завжди отримують відповідні послуги, закликали органи влади забезпечити повну імплементацію таких гарантій на практиці;
7. що стосується законодавчих ініціатив, представлених органами влади, наголосили, що будь-які проєкти законодавчих актів, що розробляються, повинні брати до уваги стандарти Конвенції, практику Суду, а також інші міжнародні зобов’язання та не повинні послаблювати гарантії, пов’язані з процедурами міжнародного захисту або позбавленням свободи шукачів притулку;
8. заохотили органи влади посилити існуюче співробітництво з Верховним комісаром Організації Об’єднаних Націй у справах біженців, забезпечивши, серед інших аспектів, доступ представників УВКБ та його неурядових організацій-партнерів до осіб, які перебувають під їхнім мандатом, в тому числі в пунктах перетину кордону та місцях позбавлення свободи;
9. запросили органи влади надати подальші відомості щодо існування добре усталеної судової практики стосовно призупинення виконання рішень про заборону в’їзду на українську територію; нагадали, тим не менш, що критично важливим є те, аби українські органи влади запровадили ефективні засоби юридичного захисту з автоматичною зупиняючою дією проти рішень прикордонників про відмову шукачам притулку в дозволі на в’їзд з метою розгляду їхніх звернень за міжнародним захистом;
10. запросили органи влади надати оновлену інформацію щодо всіх невирішених питань до 1 січня 2023 р.
Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування» за листопад 2021 року, підготовлений БФ «Право на захист» на основі даних, зібраних під час моніторингу ситуації на Контрольних пунктах в’їзду-виїзду (КПВВ) у Донецькій та Луганській областях, а також на МПП «Міловое» та «Гоптівка» на кордоні з РФ.
Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.
Результати опитування на КПВВ
5 листопада перетин лінії розмежування в Луганській області було призупинено на кілька годин через обстріл поблизу КПВВ «Станиця Луганська». Це один з двох КПВВ, які відкриті по обидва боки лінії розмежування. 24 листопада також відбувся обстріл КПВВ «Мар’їнка», на якому перетин з боку НКУТ дозволений лише у виняткових випадках. У листопаді звітовано про 14 таких перетинів (за даними ДПСУ).
Минулого місяця вперше відсоток респондентів, які повідомили про занепокоєння, був вище на КПВВ «Станиця Луганська» ніж на КПВВ «Новотроїцьке» в Донецькій області. Частка таких респондентів на КПВВ «Станиця Луганська» виросла з однієї восьмої у вересні до однієї четвертої у жовтні та листопаді. Підвищений рівень занепокоєння в Луганській області, ймовірно, корелює з тимчасовими обмеженнями спрямованими на протидію поширення COVID-19, що діяли на НПУТ у Луганської області з 9 жовтня до 11 листопада та повернеться до попереднього рівня вересня у грудні.
КПВВ «Станиця Луганська» зазвичай працює щодня. Натомість рух у Донецькій області більш обмежений. КПВВ «Новотроїцьке» працює лише два дні на тиждень, і жителі повинні за два тижні отримати дозвіл від де-факто влади на НПУТ Донецької області, надавши гуманітарне обґрунтування свого запиту.
У листопаді тестування на COVID-19 пройшли 737 осіб, або 55% тих, хто потрапив на ПУТ через КПВВ «Новотроїцьке», та 2312 осіб, що становить 14% тих, хто перетнули КПВВ «Станиця Луганська». Всі протестовані не могли встановити застосунок «Вдома» на свої телефони, що є гострою проблемою для людей, які перетинають лінію зіткнення до ПУТ, особливо для людей у віці 60+ та людей із серйозними захворюваннями.
Щоб дістатися ПУТ, багато жителів НПУТ обирають виснажливу подорож через міжнародні/міждержавні пункти пропуску, ніж перетинати лінію розмежування. Вони перетинають кордон до або з України через МПП «Мілове» у Луганській області або МПП «Гоптівка» у Харківській області, оскільки перетин лінії розмежування наразі можливий лише через два КПВВ – Новотроїцьке у Донецькій області та Станиця Луганська у Луганській області, на яких також діють різні обмеження.
Результати опитування на МПП
Згідно з опитуванням, у листопаді МПП «Гоптівка» та «Мілове» перетнули більше жителів НПУТ Донецької області, ніж Луганської. Не дивлячись на вибірковість опитування, можна зробити попередні висновки, що більша кількість перетинів мешканцями НПУТ Донецької області корелює з більш жорсткими обмеженнями на КПВВ «Новотроїцьке».
Відстані подорожей інколи дуже значні. Деякі респонденти відповіли, що аби дістатися з НПУТ до ПУТ через МПП, вони були вимушені подолати 1300 км, а це приблизна відстань від Донецька до Львова.
Через відсутність транспорту на МПП «Гоптівка» між українським та російським пунктами пропуску, люди вимушені пішки долати відстань 1.2 км. Це особливо важко для літніх людей, осіб, що мають серйозні захворювання або пішоходів з великою кількістю багажу.
Майже всі респонденти (95%) відповіли, що вартість поїздки зазвичай становить від 1000 до 2000 грн ($34-68) в один бік. Інші відповіли, що витратили від 3000 до 4000 грн ($109-143) за подорож.
На МПП «Гоптівка» залишається потреба в укриттях від негоди та місцях, де люди зможуть присісти в очікуванні автобусів, що може тривати до трьох годин.
На пункті пропуску Мілове продовжуються роботи по встановленню укриттів та збірних модулів, профінансовані УВКБ ООН.
Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року на КПВВ, розташованих в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, постраждалого внаслідок конфлікту, та проводиться в межах проекту «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Метою опитування є з’ясування причин, умов та ризиків перетину лінії розмежування через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для подальшої адвокаційної діяльності та захисту прав бенефіціарів.
УВКБ ООН та БФ «Право на захист» вдячні за щедру підтримку, надану донорами, включно з Європейською Комісією з питань гуманітарної допомоги та цивільного захисту (ECHO); Урядів Канади, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Кореї, Литви, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Великої Британії, Сполучених Штатів Америки (PRM) а також кожною особою, яка жертвує кошти через інші приватні асоціації УВКБ ООН, такі як «EspañaconACNUR» (Іспанія) та «UNOFlüchtlingshilfe» (Німеччина).
09 грудня 2021 р. Урядом було внесено зміни [1] до Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації (далі – «Порядок»), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 947 від 18 грудня 2013 р. [2]
За деякими виключеннями, такі зміни вже набрали чинності та
діють на сьогоднішній день. Тож, розглянемо більш детально основні з них.
Отримання грошової компенсації особами, житло яких було зруйноване, але на дату обстеження є повністю або частково відбудованим
Довгий час це питання не було належним чином врегульовано
Порядком, однак на даний момент нові положення пункту 31 Порядку
прямо передбачають, що особи, житло яких було зруйноване, але на дату
обстеження є повністю або частково відбудованим, мають право на отримання
грошової компенсації, крім випадку, якщо те ж саме зруйноване житло було
повністю відновлене за рахунок коштів
державного або місцевого бюджетів або
за кошти суб’єктів господарювання.
Хоча для цілей тлумачення цього терміну Порядок не містить
прямих відсилань до інших законодавчих актів, визначення того, хто є «суб’єктами господарювання» можна знайти
в Господарському кодексі України. Виходячи з його положень, до них належать
юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність (наприклад, підприємства,
що виготовляють та реалізують продукцію, виконують роботи) та фізичні особи
(громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які здійснюють
господарську діяльність та зареєстровані як підприємці.
Зруйноване житло в м. Красногорівка Донецької області.
Фото – Право на захист
Інформацію про те, чи здійснювалось відновлення житла за
рахунок коштів державного або місцевого бюджетів або за кошти суб’єктів
господарювання особа повинна буде вказати в заяві про проведення обстеження
житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру,
спричиненої збройною агресією Російської Федерації (далі – «РФ»),
та виплату грошової компенсації. Нова форма цього документа наведена в додатку
2 до Порядку.
При цьому, за п. 13 Порядку, в акті обстеження
зазначатиметься, що житло було зруйноване, але на момент обстеження є повністю
або частково відбудованим, лише у випадку, якщо наявні документи (матеріали)
дають можливість однозначно прийти до висновку, що житло було зруйноване саме
внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною
агресією РФ.
Процес отримання грошової компенсації
Значних змін зазнав передбачений Порядком процес отримання
грошової компенсації. Тепер він включатиме такі кроки:
Крок 1. Подання заяви про проведення обстеження житла та виплату грошової компенсації
Заявник або його законний представник, або представник, який
діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності (далі – «представник»),
подає на розгляд органів місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності –
відповідних військово-цивільних адміністрацій (далі – «ВЦА») населених пунктів
за місцем розташування житла такі документи на кожен окремий об’єкт житла:
1) заяву про проведення обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ, та виплату грошової компенсації. Заява подається за формою згідно з додатком 2 до Порядку.
Увага! Як було зазначено вище,форму заяви було змінено, тепер вона стосується не тільки
обстеження житла, але також і виплати грошової компенсації. Подання окремої заяви про виплату компенсації більше не
вимагається!
Вказана заява тепер повинна містити, серед
іншого, інформацію про:
обставини руйнації житла;
обставини відновлення житла;
судові рішення щодо компенсації (відшкодування шкоди) за зруйноване житло;
отримання на виконання рішення суду компенсації (відшкодування шкоди) за зруйноване житло;
здійснення щодо постраждалого заходів соціального захисту шляхом забезпечення житлом за зруйноване житло;
відновлення того ж самого зруйнованого житла за рахунок коштів державного або місцевого бюджету або за кошти суб’єктів господарювання;
номер банківського рахунка (IBAN) для переказу грошової компенсації.
2) копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус;
3) копію одного з передбачених Податковим кодексом України документа з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім випадків, коли заявником є іноземець, особа без громадянства або особа, яка через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку в паспорті громадянина України);
4) інформацію (інформаційну довідку або копію витягу) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або нотаріально завірені копії документів, що підтверджують наявність права власності у заявника на житло на момент подання заяви про проведення обстеження житла та виплату грошової компенсації.
У разі подання документів представниками, до них додаються
копії документів, які підтверджують правомірність такого представництва.
Документи можуть подаватись особисто
чи за допомогою засобів поштового зв’язку (цінним листом з описом вкладення).
Якщо органом місцевого самоврядування (у разі відсутності – ВЦА населеного
пункту) утворено центр надання адміністративних послуг, заява та вказані вище
документи можуть подаватися через такий центр та прийматися адміністраторами
центру надання адміністративних послуг з формуванням електронної справи.
Крок 2.Рішення про проведення обстеження житла
Протягом 5 календарних днів з дня надходження вказаної вище
заяви (див. Крок 1) органи місцевого
самоврядування (у разі їх відсутності — ВЦА населених пунктів):
приймають рішення про
проведення обстеження житла або
надають заявнику (його
представнику) можливість усунути недоліки в поданих документах. В такому
випадку рішення про проведення обстеження житла приймається протягом 5
календарних днів з дня надходження доопрацьованих документів.
Заявника або його представника
повідомляють про це зворотними каналами зв’язку, що зазначені у заяві.
При цьому, у разі подання заявником
(його представником) неповного пакета необхідних документів, визначених у
Порядку, або наявності в поданих документах технічних помилок чи інших
недоліків, заявник (його представник) має можливість протягом 10 календарних
днів з дня повідомлення про виявлення такого факту надати відсутні документи
або усунути відповідні недоліки. У разі неусунення недоліків в установлений
строк всі документи повертаються заявнику або його представнику!
Крок 3.Проведення обстеження житла
Обстеження житла проводиться у строк не більше 30
календарних днів з моменту прийняття відповідного рішення.
Як і раніше, за результатами такого обстеження комісія з
обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного
характеру, спричиненої збройною агресією РФ (далі – «комісія з обстеження»)
складає акт обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок
надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ
(далі – «акт обстеження») за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку.
Однак слід звернути увагу на те, що форма акту обстеження також зазнала змін!
Увага! Згідно з новими положеннями п. 13
Порядку,у разі незгоди із висновком
комісії з обстеження заявник має право на повторне
обстеження (перегляд висновку) комісією в строки, встановлені Порядком, з
обов’язковим залученням відповідного фахівця проектної або науково-дослідної
організації, або іншого суб’єкта господарювання, який має право на здійснення
будівельно-технічної експертизи та/або технічної інвентаризації, та/або
експертного обстеження об’єктів нерухомого майна за вибором та за кошти
заявника.
При цьому,
говорячи про таке повторне обстеження (перегляд висновку), п. 13 вказує, що
воно здійснюється комісією, а не комісією з обстеження. Слід зазначити,
що Порядок використовує ці два терміни – комісія та комісія з обстеження – для
позначення різних комісій. Термін «комісія»
означає комісію з розгляду питань, пов’язаних з наданням грошової компенсації
постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної
ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ. Незважаючи на
те, що в даному контексті вказівка на комісію, замість комісії з обстеження,
виглядає радше технічним недоліком, формально текст містить посилання на інший
орган. З огляду на це, наступне застосування цих положень на практиці
вимагатиме додаткової уваги.
Крок 4. Видача довідки про визнання особи постраждалою внаслідок
надзвичайної ситуації
Протягом 3 робочих днів з дня проведення обстеження житла
органи місцевого самоврядування (у разі їх відсутності – ВЦА населених пунктів)
безоплатно та за наявності в акті обстеження висновку щодо руйнації
(пошкодження) житла видають заявнику (його представнику) довідку про визнання
особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації. Довідка видається за формою
згідно з додатком 3 до Порядку.
Увага!Якщо житло на дату
обстеження є повністю або частково відбудованим, то застосовуються інші
правила! В цьому разі органи місцевого самоврядування (у разі їх
відсутності – ВЦА населених пунктів) протягом 3 робочих днів з дня обстеження
такого житла перевіряють, чи наявна у них інформація про випадки, зазначені у
пункті 31 Порядку (в ньому йдеться про відновлення житла за рахунок
коштів державного або місцевого бюджетів або за кошти суб’єктів
господарювання). У разі відсутності такої інформації, протягом 5 робочих днів з
дня обстеження такого житла вони надсилають запити на отримання інформації про
відповідні обставини до райдержадміністрацій, облдержадміністрацій, а також за
потреби до інших органів державної влади для з’ясування таких обставин.
Крок 5. Списки постраждалих, чиє житло було зруйновано
Щомісяця до
5 числа органи місцевого самоврядування (у разі їх відсутності – ВЦА населених
пунктів) формують та затверджують списки постраждалих, житло яких зруйноване
внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною
агресією РФ.
Разом з усіма необхідними документами, визначеними Порядком,
вони надсилають такі списки до структурних підрозділів з питань соціального
захисту населення Донецької та Луганської облдержадміністрацій (далі – «регіональні
органи соціального захисту населення») для подальшого їх внесення на
розгляд комісій з розгляду питань, пов’язаних з наданням грошової компенсації
постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної
ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ (далі – «комісія»).
Крок
6. Рішення щодо надання або відмову в наданні
грошової компенсації
Комісія протягом 15 робочих днів з дня отримання
відповідного списку постраждалих, житло яких зруйновано було зруйновано (див. Крок 5), приймає рішення щодо
надання або відмови в наданні грошової компенсації. Постраждалі, щодо заяв яких
було прийнято рішення про надання грошової компенсації, включаються до
узагальненого списку постраждалих.
Строк для прийняття такого рішення може бути одноразово
продовжено Комісією, але не більш як на 30 календарних днів. При цьому, в разі
необхідності надіслані документи можуть бути повернуті органам місцевого
самоврядування (у разі їх відсутності – ВЦА населених пунктів) на доопрацювання
з метою виправлення технічних та інших помилок.
Крок 7. Інформування про рішення комісії
Протягом 3 робочих днів з дати прийняття комісією
відповідного рішення регіональні органи соціального захисту населення
надсилають постраждалим, а також органам місцевого самоврядування (у разі їх
відсутності – ВЦА населених пунктів):
в разі прийняття рішення про надання компенсації
та включення постраждалого в узагальнений список постраждалих – копію рішення
комісії із зазначенням розміру грошової компенсації;
в разі прийняття рішення про відмову в наданні
компенсації – копію рішення із зазначенням підстав його прийняття.
Крок 8. Припинення права власності на житло у зв’язку з його знищенням
Раніше, згідно з попередньою редакцією Порядку, одночасно з
поданням заяви про виплату компенсації особа повинна була надати інформаційну
довідку (витяг) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – «Державний
реєстр прав») про припинення права власності на житло у зв’язку з його
знищенням. З огляду на це, постраждалим доводилось здійснювати реєстрацію
припинення права власності на зруйноване житло до розгляду їх документів і
винесення комісією рішення про надання або ж відмову в наданні компенсації.
Наразі такі положення зазнали значних змін. Відтепер реєстрацію припинення права
власності на зруйноване житло і подання відповідних документів про це
постраждала особа може здійснити після прийняття комісією рішення про надання
їй компенсації!
Відповідно до нового п. 261 Порядку,постраждалі або їх представники після прийняття комісією рішення про надання грошової компенсації та включення постраждалого в узагальнений список постраждалих додатково подають органам місцевого самоврядування (в разі їх відсутності – ВЦА населених пунктів) інформаційну довідку (витяг) з Державного реєстру прав про припинення права власності на житло у зв’язку з його знищенням. Зазначена вимога не застосовується до постраждалих, житло яких було зруйноване, але на дату обстеження є повністю або частково відбудованим!
Вказані органи здійснюють перевірку поданої інформації з
Державного реєстру прав шляхом доступу до нього в порядку, визначеному законом.
Щомісяця до 5 числа вони надсилають Донецькій та Луганській облдержадміністраціям
отримані від постраждалих (їх представників) документи, що засвідчують
припинення права власності на житло у зв’язку з його знищенням (п. 262 Порядку).
Регіональні органи соціального захисту населення щомісяця до
10 числа затверджують подання, в якому зазначається узагальнений список
постраждалих, обсяг необхідних коштів, інформація про припинення права
власності на зруйноване житло, інша інформація, на підставі якої прийнято
рішення, яке надсилається на погодження до Мінреінтеграції.
Крок
10. Розподіл бюджетних коштів
Мінреінтеграції та виплата компенсації
Відповідно до обсягу бюджетних коштів на рік,
Мінреінтеграції на підставі отриманого та погодженого подання від регіональних
органів соціального захисту населення здійснює розподіл бюджетних коштів
пропорційно кількості постраждалих за областями, яким у порядку черговості
відповідно до дати подання заяв (див.
Крок 1), виплачується грошова компенсація.
Увага! Згідно з новими умовамип.28 Порядку, встановлено такі правила пріоритетності:
за наявності заяв, поданих в один день,
пріоритетність надається постраждалим, житло яких було зруйноване, але на дату
проведення обстеження не є повністю або частково відбудованим;
за наявності заяв, поданих в один день особами,
житло яких є зруйнованим на дату проведення обстеження, пріоритетність
надається постраждалим, які раніше зареєстрували припинення права власності на
житло у зв’язку з його знищенням;
за наявності заяв, поданих в один день особами,
житло яких було зруйноване, але на дату проведення обстеження є повністю або
частково відбудованим, пріоритетність надається постраждалим, житло яких було
відбудоване пізніше.
Як і раніше, грошова компенсація постраждалим виплачується
регіональними органами соціального захисту населення протягом 5 робочих днів з
моменту надходження бюджетних коштів. Виплата здійснюється шляхом перерахування
коштів на банківську картку (картковий рахунок у банку) отримувача компенсації.
Зруйноване житло в смт. Нью Йорк.
Фото – Право на захист
Питання обстеження житла за наявності обмежень у перебуванні / переміщенні осіб на території відповідних населених пунктів
Як і раніше, п. 15 Порядку передбачає, що у разі наявності
обмежень у перебуванні та переміщенні осіб на території населених пунктів, в
яких розташоване необхідне для обстеження житло, встановлених наказом
Командувача об’єднаних сил (далі – «ОС»), комісія з обстеження проводить
обстеження житла на підставі письмового дозволу Командувача ОС. Однак, за
новими положеннями п. 15, в разі його відмови надати такий дозвіл протягом 10
робочих днів з дня відповідного звернення, комісія з обстеження може скласти акт
обстеження на підставі фото- та
відеоматеріалів, наданих уповноваженими Командувачем ОС представниками.
З метою отримання цих матеріалів комісія з обстеження
звертається до командування операції ОС із запитом на здійснення фото- та
відеофіксації житла уповноваженим Командувачем ОС представником та надання
комісії з обстеження відповідних матеріалів. У такому випадку акт обстеження
може бути складений лише у разі, коли надані матеріали підтверджують факт
руйнації житла внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої
збройною агресією РФ.
При цьому, передбачений Порядком строк проведення обстеження
припинятиметься до дня (і) отримання відповідного дозволу Командувача ОС або
(іі) зняття встановлених обмежень, або (ііі) отримання фото- та відеоматеріалів
від уповноваженого Командувачем ОС представника, достатніх для складення акта
обстеження.
Таким чином, нові положення Порядку дещо розширюють
можливості комісії з обстеження складати акти обстеження відносно житла,
розташованого на території населених пунктів, щодо перебування/переміщенні на
території яких існують обмеження.
Підстави відмови в наданні грошової компенсації
Внесені зміни значною мірою торкаються переліку підстав для
відмови в наданні грошової компенсації.
Згідно з п. 25 Порядку, в її наданні може бути відмовлено в разі:
встановлення обставин, що свідчать про подання постраждалим документів, що містять недостовірну інформацію;
повторного подання заяви постраждалим, якому раніше було виплачено грошову компенсацію щодо того ж самого зруйнованого житла (крім виплати грошової компенсації за частину того ж самого зруйнованого житла) або який був раніше включений у подання до Мінреінтеграції щодо того ж самого зруйнованого житла (крім включення в подання до Мінреінтеграції щодо частини того ж самого зруйнованого житла);
реєстрації постраждалим права власності на житло після моменту його руйнації (крім винятків, встановлених Порядком);
встановлення обставин, що свідчать про наявність рішення суду, що набрало законної сили, яким повністю або частково задоволено позовні вимоги щодо стягнення за рахунок держави грошових коштів як компенсації (відшкодування шкоди) за те ж саме зруйноване житло, у сукупному розмірі більшому або такому ж, що передбачений Порядком;
встановлення обставин, що свідчать про виплату Казначейством грошових коштів на виконання рішення суду про стягнення за рахунок держави грошових коштів як компенсації (відшкодування шкоди) за те ж саме зруйноване житло, у сукупному розмірі більшому або такому ж, що передбачений цим Порядком;
встановлення обставин, що свідчать про здійснення заходів соціального захисту у формі забезпечення житлом за те ж саме зруйноване житло, а саме будівництва або закупівлі квартири (житлового будинку) місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання;
щодо житла, яке було зруйноване, але на дату обстеження є повністю або частково відбудованим – у разі встановлення обставин, що свідчать про відновлення того ж самого зруйнованого житла за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, або за кошти суб’єктів господарювання, у сукупному розмірі більшому або такому ж, який передбачений Порядком.
Розмір грошової компенсації
Відповідно до п. 32 Порядку, як і раніше, розмір
грошової компенсації постраждалим визначається за показниками опосередкованої
вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження
житла, що є чинними на дату затвердження узагальненого списку відповідно (але
не більш як 300 тис. гривень за один об’єкт зруйнованого житла).
Однак тепер, згідно з його новими положеннями, в разі
виплати Казначейством коштів для виконання рішення суду про надання компенсації
(відшкодування шкоди) за те ж саме зруйноване житло, граничний розмір грошової
компенсації, визначений п. 32 Порядку, зменшується на сукупний розмір раніше
отриманих коштів.
У разі часткового відновлення житла, яке було зруйноване,
але на дату обстеження є повністю або частково відбудованим, за рахунок коштів
державного або місцевого бюджетів, або за кошти суб’єктів господарювання,
граничний розмір грошової компенсації, визначений п. 32 Порядку, зменшується на
сукупний розмір витрат державного або місцевого бюджетів на таке відновлення.
Інші зміни
Ряд змін зазнали й інші положення Порядку, зокрема:
нові положення Порядку визначають,
які документи комісія з обстеження може враховувати під час проведення
обстеження житла, яке на момент обстеження залишається зруйнованим. До таких
документів наразі належать, зокрема, і дані, що містяться в офіційних доповідях
(повідомленнях) Верховного Комісара ООН з прав людини, ОБСЄ, Міжнародного
Комітету Червоного Хреста, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,
розміщені на веб-сайтах зазначених організацій.
При
цьому, стосовно обстеження житла, яке на момент обстеження є повністю або
частково відбудованим, та складання акта обстеження такого житла, Порядок
встановлює, які документи можуть бути
враховані комісією з обстеження, а які вона зобов’язана врахувати (п. 131 Порядку).
Також, якщо житло було повністю або частково відбудовано
після руйнування, органи місцевого самоврядування (в разі їх відсутності – ВЦА
населених пунктів) протягом 30 робочих днів з дня прийняття рішення про
проведення обстеження житла, але в будь-якому разі не пізніше дати такого
обстеження перевіряють, чи наявні в них відповідні визначені Порядком
матеріали, а також за потреби надсилають запити для з’ясування таких обставин
до органів державної влади, місцевого самоврядування, неприбуткових організацій
та суб’єктів господарювання. Цікавим, однак, є те, що на такі дії вказаним
органам надається максимум 30 робочих днів,
хоча обстеження житла має бути проведено у строк не більше 30 календарних днів з моменту прийняття
відповідного рішення. Тож, за відсутності передбачених Порядком підстав для
припинення строку проведення обстеження, зазначені органи не матимуть
закладеного Порядком часу на збір відповідних відомостей.
було додатково деталізовано, що
грошова компенсація є одноразовою та повторна виплата коштів за один об’єкт житла (крім виплати грошової
компенсації за частину того ж самого зруйнованого житла) не допускається.
було змінено порядок участі
представників громадських об’єднань та неприбуткових організацій в роботі
комісій (п. 7 Порядку), а також їх участі в якості спостерігачів в роботі
комісій з обстеження (п. 12 Порядку).
Наприклад, тепер до складу комісії
можуть входити до п’яти представників
громадських об’єднань та неприбуткових організацій, які сприяють реалізації
прав постраждалих на отримання грошової компенсації (за їх згодою). Включення
до складу комісії представників громадських об’єднань / неприбуткових
організацій здійснюється на підставі поданої пропозиції на включення до складу комісії такого об’єднання чи
організації, що розглядається відповідно Донецькою або Луганською
облдержадміністрацією не довше ніж 30
днів з дня її реєстрації.
Відносно комісій з обстеження,
представники громадських об’єднань та неприбуткових організацій можуть за
бажанням долучитися до їх роботи комісій як спостерігачі, права яких тепер
детально врегульовано п. 12 Порядку. Для цього відповідні об’єднання /
організації мають надіслати письмове повідомлення про такий намір відповідним
органам місцевого самоврядування (у разі їх відсутності – ВЦА населених пунктів).
Повідомлення розглядається ними не довше
ніж 10 робочих днів з дня його реєстрації.
через три місяці з дня опублікування постанови про внесення змін до Порядку (опублікована 11 грудня 2021 р.) набудуть чинності положення, згідно з якими рішення про утворення комісії, затвердження її складу та положення про неї (в тому числі внесення змін до них) погоджується з Мінреінтеграції шляхом надсилання відповідного листа.
Відкриті питання
Як можна побачити, Порядок дійсно
зазнав значних змін. Ряд питань було врегульовано з урахуванням інтересів
постраждалих осіб. Водночас, ефективність змінених механізмів, так само як і
певні приховані недоліки, можна буде в повній мірі відстежити та оцінити лише
згодом, виходячи з практики їх застосування.
На жаль, без вирішення на сьогодні
залишається ще ряд питань, серед яких:
питання виплати грошової допомоги. Слід нагадати, що згідно з п. 3 Порядку, грошова допомога надається постраждалим, житло яких пошкоджено внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків та які відмовилися від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання та/або в межах відповідного населеного пункту. Таким чином, внутрішньо переміщені особи, які були змушені залишити своє місце проживання і не залишились в межах відповідного населеного пункту, позбавлені можливості отримати грошову допомогу. При цьому, як зазначає і сам Порядок, пошкоджене (але не зруйноване) житло теж може бути непридатним для проживання, тим самим фактично створюючи для свого власника ті ж обставини, в яких перебувають постраждалі, чиє житло було зруйновано;
наразі грошова компенсація надається постраждалим, які є власниками житла, яке перебуває на контрольованих Україною територіях. Ті постраждалі особи, чиє житло знаходиться на тимчасово окупованих територіях, не можуть її отримати. Крім цього, наразі законодавство не містить механізмів відновлення прав таких осіб (реституції), які б могли застосовуватись після звільнення цих територій;
на сьогодні Порядок передбачає виплату грошової допомоги або компенсації у випадку пошкодження або знищення житла постраждалих. Питання відшкодування шкоди у випадку знищення або пошкодження іншого майна внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ, досі залишається неврегульованим.
Тож, врегулювання цих, а також інших пов’язаних з ними питань, потребуватиме додаткових зусиль в майбутньому.
У той же час, вже можна стверджувати, що внесення до Порядку змін, що передбачають нові підстави для відмови в наданні грошової компенсації, пов’язані з (і) наявністю рішення суду про стягнення за рахунок держави грошових коштів як компенсації (відшкодування шкоди) за те ж саме зруйноване житло та (іі) виплатою Казначейством грошових коштів на виконання такого рішення суду (п. 25 Порядку), а також нові умови зменшення її граничного розміру (п. 32 Порядку), може призвести до збільшення кількості необґрунтованих відмов у наданні компенсації та, якщо компенсація надається, зменшення її розміру особам, які обрали судовий шлях захисту своїх прав.
[1] Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 р. № 947: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2013-%D0%BF#Text
[2] Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» від 09 грудня 2021 р. № 1301: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1301-2021-%D0%BF#Text
За оцінками УВКБ ООН, близько 69400 дітей, народжених на непідконтрольних уряду України районах Донецької та Луганської областей, ще не отримали свідоцтва про народження в Україні державного зразка.
Про це та інші проблеми, пов’язані з реєстрацією народжень та смертей на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей і в Криму, говорили на круглому столі, організованому Агентством у справах біженців (УВКБ ООН), Благодійним фондом «Право на захист» та громадською організацією «Десяте квітня».
У заході взяли участь особисто або онлайн представники компетентних центральних та місцевих органів влади, комітету Верховної Ради України з прав людини, представники суддівського корпусу, відповідальних державних установ, офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини, а також міжнародних та національних неурядових організацій, які опікуються правами мешканців тимчасово окупованих територій (далі – ТОТ).
Незареєстроване народження особи в подальшому призводить до ускладнень при підтвердженні громадянства України, можливо, до втрати громадянства взагалі. Забезпечення доступу до правосуддя, до адміністративних та інших державних послуг для мешканців ОРДЛО та ТОТ АРК є важливою складовою реінтеграції окупованих територій.
Благодійний фонд «Право на захист» підготував інформаційну довідку щодо стану доступу мешканців ТОТ, зокрема Донецької та Луганської областей, до комплексної послуги єМалятко. З червня 2021 року особи, які проживають на ТОТ, можуть за наявності електронного підпису (ЕПЦ/КЕП) не виїжджаючи з непідконтрольних територій встановити факт народження дитини в «Електронному суді» та звернутись на порталі «Дія» за послугою єМалятко, що дозволить здійснити реєстрацію народження дитини.
«Хоча десятки таких заяв про встановлення фактів народження на ТОТ розглядаються в системі «Електронний суд» в Донецькій та Луганській областях, там зареєстровано народження тільки 6 дітей в межах даної процедури. За послугою єМалятко на підставі судового рішення про встановлення факту народження на ТОТ, наразі звернулось більше 30 заявників в межах всієї країни»,
– зазначила правовий аналітик Благодійного фонду «Право на захист» Ксенія Карагяур.
На круглому столі також обговорили шляхи вирішення таких проблем, як неінформованість населення та відсутність можливості отримати ЕЦП/КЕП та відсутність обліку ефективності процедури (Електронний суд та єМалятко) для мешканців ТОТ.
ГО «Десяте квітня» презентували результати дослідження щодо доступу до правосуддя для мешканців ТОТ Автономної Республіки Крим. Зокрема, основними складнощами при зверненні кримчан до суду із заявою про встановлення факту народження або смерті на ТОТ, респонденти вказали затягування справ і допущення помилок в судовому рішенні (з 177 респондентів, які звертались з питань встановлення фактів народження/смерті – 26 та 14 відповідно).
Складність сучасної процедури реєстрації народження на ТОТ викликана необхідністю спочатку встановити факт, який має юридичне значення, в судовому порядку. Зусилля, направлені на спрощення існуючої процедури, зокрема запровадження адміністративної процедури (без встановлення факту в судовому порядку), докладаються експертним середовищем з початку конфлікту, питання вкотре обговорюється на найвищому рівні.
Проєкт «Правова допомога особам без громадянства в Україні» реалізується за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).
Біля КПП «Гоптівка» гірко плакала втомлена жінка похилого віку. Коли нашій колезі, монітору Валерії Самарській нарешті вдалося її заспокоїти, вона розповіла сумну історію…
Любові Володимирівні 70 років, проживає вона на тимчасово непідконтрольній Україні території. Через помилку пенсійного фонду вона змушена була терміново приїхати до Києва, звідти – в Харків. Витративши на поїздку практично всю місячну пенсію, жінка поспішала потрапити додому. Їхати вирішила через КПП «Гоптівка», де, як їй казали знайомі, менші черги.
У метушні пані Любов загубила паспорт для виїзду за кордон. Тому, коли її побачила монітор нашого фонду, жінка була в повному відчаї. Пані Любов не мала жодного уявлення, куди їй звернутися, що робити та як дістатися додому. Наша колега заспокоїла жінку та почала активно діяти.
Завдяки злагодженій співпраці монітора Валерії Самарської з адвокатом проекту з надання правової допомоги особам без громадянства та під ризиком безгромадянства Оксаною Желановою та керівництвом Холодногірського відділу міграційної служби (в особі Марії Коваленко), жінка подала заяву про втрату паспорту та заяву на отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Громадянство жінки було підтверджено та терміново проведено всі необхідні процедури.
Тож, незабаром, пані Любов зможе отримати паспорт. Сподіваємось, її привабливе обличчя знову сяятиме спокійною посмішкою. Успіхів Вам!
БФ «Право на захист» висловлює щиру подяку керівництву Холодногірського відділу у м. Харкові ГУ ДМСУ в Харківській області за сумлінне виконання вимог чинного законодавства та своїх посадових обов`язків. Також дякуємо керівництву Міграційна служба Харківської області – за результативну співпрацю на царині допомоги людям.
Проєкт «Правова допомога особам без громадянства в Україні» реалізується за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).
