Місяць: Липень 2017

Валентина* перемістилася з Дзержинська Донецької області до одного із селищ у Харківській області у 2015 році. Незабаром переселенка народила хлопчика, але чоловік покинув її. Родичів на новому місці у Валентини немає, тож їй доводиться справлятися самотужки.

Влаштуватися на роботу вона не може, бо немає на кого залишити дитину. Дохід жінки складається із адресної допомоги ВПО, «дитячих» виплат та виплат одинокій матері – загалом трохи більше 3 тис. гривень. Знайомі допомогли переселенці знайти житло, щоправда будинок знаходиться в аварійному стані. У будинку є електроенергія, вода і туалет на вулиці. За комунальні послуги доводиться сплачувати близько 400 гривень щомісяця. А от опалювати доводиться дровами, тому жінка заздалегідь відкладає гроші на їх закупівлю, адже одна машина дрів коштує близько 1500 гривень, а їх на сезон треба щонайменше 3.

Сергій* – здоровий 1,5-річний хлопчик, мама робить усе можливе для того, щоб її дитина нормально росла та розвивалась, і звичайно, як мати вона хоче дати дитині найкраще, але матеріальний стан цього не дозволяє. Жінка купає хлопчика у старому пластиковому тазу, а готує їжу на електроплитці, яка б’ється струмом.

Співробітники БФ «Право на захист» передали Валентині речі, які мають покращити побутові умови, а саме: настільну електроплиту – для безпечного приготування їжі, набір кухонного посуду та комплект постільної білизни, а також новеньку ванночку для Сергія – для зручного купання.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

*Ім’я переселенців змінено

Ірині* 52 роки, її батьку Матвію Івановичу*, інваліду І групи, – 72. Вони перемістилися із Луганської області до Харківської ще у 2014-му році. З тих пір винаймають невеличкий будинок з однією кімнатою, в якій і сплять, і готують їжу.

Матвій Іванович паралізований ще з 2007-го року. Майже весь час він лежить у ліжку. Самостійно підійматися він не може, а Ірині дуже складно підіймати батька. Через це на тілі Матвія Івановича з’явились пролежні.

Родина живе на пенсію та адресну допомогу, яку отримує Матвій Іванович, це близько 6 тис. гривень, яких ледве вистачає на ліки, їжу та оренду. Ірина не може влаштуватися на роботу, бо не має на кого залишити батька.

27 липня співробітники БФ «Право на захист» навідалися до цієї родини та передали протипролежневий матрац з компресором, а також спеціальний приліжковий столик. Сподіваємося, що ці речі допоможуть боротися із пролежнями та полегшать Ірині важку роботу по догляду за батьком.

27 липня співробітники Сєвєродонецького офісу БФ «Право на Захист» спільно з «Білокуракинським бюро правової допомоги» Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги провели виїзні правові консультації у с. Павлівка та смт. Лозно-Олександрівка Білокуракинського району.

Під час прийому місцеві жителі, які проживають на території цих населених пунктів, скористались своїм правом на безоплатну первинну правову допомогу та отримали відповіді на поставленні питання, що стосується земельного, соціального, договірного та сімейного права, зокрема, щодо розподілу майна після розірвання шлюбу, соціальної допомоги при народженні дитини, умов розірвання договору оренди та визначення земельної ділянки на кадастровій карті.

Серед присутніх громадян розповсюджено буклети про діяльність, місцезнаходження, контактні телефони “Білокуракинського бюро правової допомоги” та Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Нагадуємо, що по безоплатну правову допомогу на підконтрольній частині Луганської області ВПО та постраждалі від конфлікту особи можуть звертатися за телефонами гарячої лінії БФ «Право на захист»:

+38 (098) 597 64 72
+38 (099) 507 50 90
+38 (063) 496 80 88

або до офісу у м. Сєвєродонецьк за адресою: квартал МЖК “Мрія”, 2, оф. 12

Графік роботи: пн – пт з 8:00 до 17:00

Старогнатівка — невелике село на Донеччині, що зараз входить до складу Старогнатівської сільської ради Волноваського району. Воно розташоване в безпосередній близькості до лінії зіткнення і від самого початку конфлікту потерпає від обстрілів.

Кілька років тому тут мешкало 2 100 осіб, зараз лишилося майже вдвічі менше — 1 242, із них 286 внутрішньо переміщених осіб (ВПО), 110 людей з інвалідністю, 450 пенсіонерів, 106 неповнолітніх, 4 дитини з інвалідністю.

Незважаючи на близькість населеного пункту до лінії зіткнення, у ньому продовжують працювати школа та дитячий садок. За словами жителів села, постріли вони чують щодня. Автобус зі Старогнатівки ходить раз на день і лише до Волновахи, тож люди потребують постійної підтримки, матеріальної та юридичної допомоги.

Нещодавно Сергій Галемський, керівник юридичного напряму Маріупольського офісу БФ «Право на захист», для підвищення правової грамотності місцевих жителів провів тут індивідуальні юридичні консультації.

«Одна з причин того, що наші громадяни часом діють всупереч своїм інтересам — незнання законів. Часто такою необізнаністю користуються інші. Тож головна моя порада — вивчати закон і обстоювати свої права. Цього разу людей цікавило розв’язання проблем переселенців (як, наприклад, порядок отримання довідки ВПО, адресної допомоги, відновлення пенсійних виплат, порядок вирішення спірних питань, які виникають у зв’язку з укладеними кредитними договорами тощо). Нам вдалося допомогти кожному, хто цього потребував».

27 липня у м. Лозова Харківської області пройшов семінар на тему протидії торгівлі людьми.

Захід було проведено БФ «Право на захист» спільно з «Карітас Харків» за ініціативи місцевого Управління соцзахисту населення і за підтримки Агентства ООН у справах біженців. Семінар відвідали більше 40 осіб із числа переселенців та місцевих жителів.

Адвокат Харківського офісу БФ «Право на захист» Оксана Желанова розповіла про ризики, пов’язані із торгівлею людьми, для ВПО та осіб, постраждалих від конфлікту.

Також на семінарі розглянули міфи та реальність, пов’язані із торгівлею людьми; етапи торгівлі людьми; види і форми торгівлі людьми; вербування та процес трафікінгу, а також обговорили найголовніше – як себе убезпечити.[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5039,5060″]

Співробітники Сєвєродонецького офісу БФ “Право на захист” приєдналися до заходу HelpAge у Петропавлівці.

Монітори Алла Гуцол і Наталя Петрусенко, а також юрист Владислав Луценко надали переселенцям юридичні консультації із різноманітних питань. Але більшість звернень, зауважують юристи, стосувалася теми пенсійних виплат.

Представники БФ “Право на захист” планують і далі підтримувати людей як в юридичних питаннях, так і сприяти в наданні допомоги людям в складних життєвих обставинах.

Нагадуємо, що по безоплатну правову допомогу на підконтрольній частині Луганської області #ВПО та постраждалі від конфлікту особи можуть звертатися за телефонами гарячої лінії БФ «Право на захист»:

+38 (098) 597 64 72
+38 (099) 507 50 90
+38 (063) 496 80 88

або до офісу у м. Сєвєродонецьк за адресою: квартал МЖК “Мрія”, 2, оф. 12

Графік роботи: пн – пт з 8:00 до 17:00

Будучи вже у дуже поважному віці, Лідія Олександрівна* із початком військового конфлікту вирішила не залишати рідну домівку у Макіївці. Але у 2015-му році їй припинили виплату пенсії, і єдиним виходом було – стати на облік ВПО, тож родичі вивезли стареньку на підконтрольну територію. Лідія Олександрівна отримала довідку та переоформила пенсію, а потім захотіла повернутися до свого будинку у Макіївці, де «усе своє».

У травні 2016-го року жінці знову припинили нарахування пенсії. Цього разу – через списки СБУ. А у червні Уряд прийняв Постанову №365, якою передбачені численні перевірки власників довідок ВПО, навіть тих, які стали заручниками недосконалого законодавства і стали на облік лише для того, щоб отримувати заслужену пенсію.

У 2017-му році родичі Лідії Олександрівни поновили спроби домогтися справедливості у цьому питанні. Тоді ж вони дізналися, що БФ «Право на захист», неодноразово вигравав судові справи щодо відновлення пенсійних виплат. У липні рідні знову привезли стареньку на підконтрольну територію і звернулися до БФ «Право на захист» за допомогою. Юристи фонду провели досудову підготовку, зібрали необхідні документи. Але у той день, коли збиралися подавати позов до суду, подзвонила невістка старенької та повідомила, що жінка померла. За декілька днів до цього їй виповнилося 88 років. Через сумнозвісну Постанову №365 останній рік свого життя старенька не отримувала пенсію.

БФ «Право на захист» неодноразово заявляв, що процедури відновлення та призначення соціальних виплат і пенсій переселенцям і контролю за ними, затверджені постановою №365, порушують Конституцію і закони України, міжнародні стандарти прав людини та є відверто дискримінаційними.

У серпні 2016 року БФ «Право на захист» подав позов до суду проти Кабінету Міністрів України із вимогою визнати цю постанову незаконною і нечинною. Проте, упродовж року розгляд справи постійно затягувався, відбулось лише кілька засідань, а розгляд справи по суті призначено на 25 липня 2017 року.

*Ім’я жінки змінено

В Авдіївці 54 особи були вимушені відмовитися від статусу ВПО. Ці люди – так звані «переміщенці», тобто ВПО, які вимушено переселилися в межах одного населеного пункту – Авдіївки – через те, що їхнє житло було пошкоджене чи зруйноване. Як «переміщенці» вони мали проблеми із взяттям на облік ВПО, а коли все-таки отримали довідки – стикнулися з цілою низкою проблем, пов’язаних із виплатами.

«Перш за все, керуючись постановою КМУ №365, їм призупинили виплати пенсії – до проходження перевірки фактичного місця проживання. – розповідає Любов Лисенко, юрист Курахівського офісу БФ «Право на захист». – Крім того, пенсіонери, яких тепер визнали ВПО, можуть обслуговуватися лише в Ощадбанку, і ті, хто раніше отримав пенсію в інших банках, має перевестися до Ощаду. Але проблема в тому, що в Авдіївці лише одне відділення Ощадбанку і щоб переоформити пенсію, люди мають чекати 2-3 тижні. Також у зв’язку із травневими змінами до постанови КМУ №505, ці люди не мають змоги оформити адресну допомогу; соціальні виплати їм також припинені».

Неврегульованість питання виплат адресної допомоги закладена на законодавчому рівні: 31 травня 2017 року Кабмін прийняв постанову № 307, якою вніс зміни до постанови №505, що регулює питання надання адресної допомоги ВПО. Текст 505-ї постанови було доповнено таким реченням: «У разі наявності житла, яке зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, додається копія відповідного акту технічного стану».

Але постановою №307 не визначено форми такого акту технічного стану житла, так само як і інформації, яка має бути в ньому  вказана, для того щоб він був прийнятним для подання до УСЗН. Також залишається неясним, який саме орган має видавати зазначений акт. Представники УСЗН Авдіївки зазначають, що в них просто немає чітких інструкцій, тому вони не розуміють, які акти технічного стану можна приймати.

Разом з цим, юристи БФ «Право на захист» переконані, що норма Постанови № 505 щодо надання акту технічного стану не може поширюватись на випадки переміщення у межах одного населеного пункту, що знаходиться на лінії розмежування. Крім того, якщо особа перемістилась до населеного пункту, що знаходиться на лінії розмежування, і має там житло незалежно від його технічного стану, вона має право на отримання адресної допомоги.

БФ «Право на захист» подав позов до суду з приводу непризначення адресної допомоги та припинення виплат жінці, родина якої перемістилася у межах Авдіївки. Чоловік працює, жінка доглядає маленьку дитину, отримує пенсію. Після отримання довідки ВПО жінці припинили виплати по догляду за дитиною до 3-х років, виплати пенсії, а адресну допомогу нікому із членів родини так і не призначили. Чи правомірні такі дії УСЗН – визначить суд.

Представники БФ «Право на захист» зазначають, що у Мар’їнці та Красногорівці акти технічного стану видає комісія, створена із представників органів місцевого самоврядування. У Мар’їнці УСЗН без проблем приймають зазначені акти, у Красногорівці додатково вимагають підпис начальника ЖЕКу і вже зафіксовано один випадок, коли чоловіку начальник ЖЕКу не підписує акт через заборгованість по квартплаті, а УСЗН без цього підпису відмовляється прийняти документ та призначити виплати адресної допомоги.

При цьому юристи зауважують, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085  міста Авдіївка, Марїнка, Красногорівка  віднесено до населених пунктів, що знаходяться на лінії розмежування.

БФ «Право на захист» направив інформаційний запит до Кабміну із проханням роз’яснити питання стосовно форми акту технічного стану пошкодженого житла переселенців, а також стосовно того, який орган має видавати такі акти. Адже така ситуація, яка склалася в Авдіївці, потенційно може виникнути у будь-якому населеному пункті, який розташований біля лінії розмежування та піддається обстрілам.

24 липня від начальника УСЗН Лівобережного району Маріуполя надійшла інформація щодо невстановлених осіб, які представляючись співробітниками БФ «Право на захист», вимагають в людей гроші за надання послуг; зокрема, повідомляється про випадок, коли в особи вимагали сплатити 880 гривень за підготовку судового позову.

Наголошуємо: усі послуги БФ «Право на захист» надаються ВПО та постраждалому від конфлікту населенню виключно на безоплатній основі. У всіх співробітників БФ «Право на захист» є службові посвідчення встановленого зразка.

Якщо ви зіткнетеся із особами, які представляючись співробітниками БФ «Право на захист», вимагає у Вас гроші за надання послуг, обов’язково попросіть їх показати документи та повідомте про цей випадок на гарячу лінію Агентства ООН у справах біженців за телефоном:

0 800 30 77 11