Аналіз проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік в контексті ВПО

25.10.21

Аналіз також доступний для завантаження у форматі .pdf

Днями Парламент почав розгляд поданого Урядом проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік, реєстр. № 6000 від 15.09.2021 р.^[1] (далі – «законопроект»). Проект бюджету Прем’єр-міністр Денис Шмигаль охарактеризував як «бюджет модернізації країни, відновлення економіки та інвестицій в людей: у їхнє здоров’я, освіту та розвиток»^[2]. Тож, варто більш детально розглянути, що ж передбачає проект основного кошторису, за яким країна житиме наступного року, особливо для внутрішньо переміщених осіб (далі – «ВПО») та інших постраждалих від конфлікту на Сході України.

Основні показники та загальні питання

На 2022 рік законопроект передбачає такі основні показники:

прожитковий мінімум:

Аналіз проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік в контексті ВПО

За законопроектом, як розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, так і розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в першому півріччі наступного року залишатимуться на рівні грудня 2021 р. Зростуть відповідні показники лише в липні 2022 р.

При цьому, як зазначає Рахункова палата в своїх висновках за результатами експертизи законопроекту, за даними Мінсоцполітики, фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у цінах серпня 2021 року становив 4 334 грн., що в 1,7 рази перевищує розмір, визначений Урядом на грудень 2022 року.^[4]

Необхідність перегляду закладених показників відображено також і в додатку до прийнятого Парламентом за основу проекту Постанови про висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік^[5]. Згідно з ним, Уряд до другого читання законопроекту має опрацювати питання щодо можливості подальшого підвищення в 2022 році державних соціальних стандартів, насамперед прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, виходячи з фінансових можливостей держави та прогнозного зростання економіки.

За законодавством, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб використовується для визначення розміру різних сум та платежів. Збільшення його розміру вплине, зокрема, на розмір грошової допомоги постраждалим, житло яких пошкоджено внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків та які відмовилися від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання та/або в межах відповідного населеного пункту.

Розмір такої допомоги, що фактично зараз є єдиною встановленою законодавством можливістю отримати виплату за пошкоджену в результаті збройної агресії Російської Федерації квартиру/житловий будинок, становить від трьох до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб^[6]. Виходячи з наведених показників, розмір такої допомоги в 2022 році збільшиться, однак зростання не буде значним.

Мінімальна заробітна плата

Таким чином, фактичне зростання мінімальної заробітної плати у місячному розмірі заплановано тільки з жовтня 2022 р. – на 200 грн. В погодинному розмірі воно відбудеться з початку 2022 р., але буде доволі незначним – на 14 копійок.

на надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (код 2501480) в 2022 р., так само як і в 2021 р., закладено 3 051 573,3 тис. грн.;
видатки на забезпечення належних умов в’їзду та виїзду осіб на тимчасово окуповані території України (код 3901090) в 2022 році становитимуть 192 691,1 тис. грн., тобто менше суми, передбаченої для цього в 2021 р., яка склала: 267 114,5 тис. грн.;
як і в 2021 році, на заходи щодо створення систем та баз даних з питань реінтеграції (код 3901100) законопроект передбачає 5 000,0 тис. грн.;
видатки на заходи, спрямовані на зменшення соціального, економічного та екологічного впливу вибухонебезпечних предметів на життя та діяльність населення (протимінна діяльність) та інформування населення про небезпеки вибухонебезпечних предметів (3901060) в 2022 році мають збільшитись з 5 000,0 тис. грн., закладених на це в бюджеті цього та минулого року, до 15 000,0 тис. грн.;
на забезпечення реінтеграції молоді з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (3901120)передбачено 93 779,4 тис. грн., що менше передбаченої в 2021 році суми – 130 000,0 тис. грн.;
на заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук’яненка (3901050) – 47 982,1 тис. грн., що менше від передбаченої в 2020 та 2021 роках суми 66 514,4 тис. грн.;
на заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою (3504040) в 2022 р. передбачено 100 000,0 тис. грн.

Однак в контексті житлових рішень для ВПО та осіб, які постраждали від конфлікту на Сході України, слід додатково звернути увагу, зокрема, на показники ряду інших бюджетних програм, про які йтиметься нижче.

Компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації

Виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, розпочались в 2019 році після затвердження Урядом порядку використання коштів, передбачених для цього в державному бюджеті, та доопрацювання механізму здійснення таких виплат^[8].

Як зазначає Мінреінтеграції, в 2020 році відповідними комісіями, створеними при Донецькій та Луганській ОДА, було прийнято рішення про надання виплат 74 постраждалим, які є власниками 67 об’єктів житлового фонду у Донецькій та Луганській області. Загальна сума таких виплат становить 19 929 401 грн. (тобто фактично 100% передбаченої бюджетом суми), а кошти були в повному обсязі перераховані на рахунки всіх 74 постраждалих осіб.^[9]

Що ж стосується виплат компенсації в 2021 році, то станом на 22.10.2021 р. комісіями в Донецькій та Луганській областях було прийнято рішення про надання компенсації 332 постраждалим, які є власниками 307 об’єктів житлового фонду, на загальну суму 84 113 412 грн.^[10]

Зменшення видатків, закладених на виплату грошової компенсації в бюджеті на 2022 рік, гіпотетично може бути пов’язано, зокрема, із виплатою компенсації частині постраждалих в 2020-2021 роках.

На відміну від компенсації, видатки на виплату якої передбачені відповідною програмою в загальному фонді Державного бюджету, кошти на виплату грошової допомоги постраждалим, чиє житло було не зруйновано, а тільки пошкоджено внаслідок збройної агресії Російської Федерації, хоча в результаті цього могло стати непридатним для життя, в окрему програму не виділені. За законодавством, фінансування заходів з надання грошової допомоги таким постраждалим, як і постраждалим, чиє житло було пошкоджено внаслідок будь-якої надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків, загалом здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших не заборонених законодавством джерел^[11]. Тож, в разі відсутності коштів у відповідних бюджетах, постраждалі особи не матимуть можливості отримати грошову компенсацію.

Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України

Після значного зростання в 2021 році, розмір передбачених бюджетом видатків на виплату вказаної субвенції в 2022 році залишається незмінним – 125 000 000 грн.

Згідно зі встановленим законодавством порядком її надання^[12], субвенція спрямовується на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України, зокрема, на:

будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт об’єктів житлового фонду комунальної власності, в т. ч. об’єктів соціального призначення, для надання житлових приміщень ВПО;
реконструкцію, капітальний ремонт об’єктів житлового фонду комунальної власності для надання в тимчасове користування ВПО;
придбання у комунальну власність житла для надання в тимчасове користування ВПО тощо.

Станом на 1 жовтня 2021 р., Урядом було здійснено протягом цього року розподіл відповідної субвенції місцевим бюджетам в загальному розмірі близько 56 млн. грн.^[13], що становить дещо менше половини передбаченої бюджетом суми субвенції.

Надання пільгового довгострокового державного кредиту внутрішньо переміщеним особам, учасникам проведення антитерористичної операції (АТО) та/або учасникам проведення операції Об’єднаних сил (ООС) на придбання житла

Додаток № 4 («Повернення кредитів до Державного бюджету України та розподіл надання кредитів з Державного бюджету України в 2022 році») до законопроекту передбачає видатки на надання пільгового довгострокового державного кредиту на придбання житла ВПО, учасникам проведення АТО та/або ООС в розмірі 20,3 млн. грн., що перевищує суми, закладені з цією метою в бюджеті на 2020 та 2021 роки.

Однак такі видатки передбачено не загальним, а спеціальним фондом Державного бюджету. Щодо цього п. 14 ст. 14 законопроекту зазначає, що надання таких пільгових довгострокових кредитів здійснюється за рахунок таких джерел, як (і) повернення кредитів, наданих з державного бюджету ВПО, учасникам проведення АТО та/або ООС на придбання житла та (іі) відсотків за користування такими кредитами і пені за порушення строку платежу з погашення кредиту.

Тож, якщо кредитні кошти не будуть вчасно повернуті до бюджету або позичальники не сплатять відсотки та/або пеню, надання вказаних кредитів не буде профінансовано. При цьому, згідно з Додатком № 4 до законопроекту, в 2022 році очікується повернення кредитів, наданих з державного бюджету за цією програмою, в розмірі 16,5 млн. грн.

Подібна ситуація існувала також протягом 2020 – 2021 років. На відміну від 2019 року, коли за програмою пільгового довгострокового державного кредиту ВПО, учасникам проведення АТО та/або ООС на придбання житла (2751390) загальним фондом було передбачено 200 млн. грн.^[14], протягом 2020 – 2021 років, як зазначає Держмолодьжитло, такі кредити видавались лише за рахунок бюджетних коштів від повернення кредитів до спеціального фонду Державного бюджету за укладеними в 2019 році договорами. За даними Держмолодьжитла, в 2019 році з ВПО було укладено 98 кредитних договорів на загальну суму біля 96,6 млн. грн. В 2020 році кількість таких договорів з ВПО впала до 7 на суму майже 7,3 млн. грн., а в 2021 році (станом на 01.07.2021) було укладено лише 3 договори, загалом на суму близько 4,2 млн. грн. Подібною є і ситуація із наданням кредитів учасникам АТО/ООС.^[15]

Виходячи з проекту бюджету на 2022 рік, навряд чи слід очікувати значного поліпшення ситуації з наданням таких кредитів наступного року.

Збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” з подальшим використанням на реалізацію Державної програми забезпечення молоді житлом

В 2022 році заплановане незначне – до рівня 2020 року – підвищення видатків на збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” (Держмолодьжитло) з подальшим використанням на реалізацію Державної програми забезпечення молоді житлом.

Відповідно до законодавства, статутний капітал Держмолодьжитла збільшується поетапно, а кошти використовуються для виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013-2023 роки^[16], зокрема для надання молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам^[17] довгострокових пільгових кредитів для будівництва (реконструкції) та придбання житла. Першочергове право на отримання довгострокового пільгового кредиту мають, серед інших, ВПО.^[^18]

Що стосується фактичного використання коштів, передбачених для цього в Державному бюджеті, то в 2020 році статутний капітал Держмолодьжитла було дійсно збільшено на 28 млн. грн.^[19], а в 2021 році – на 25 070 000 грн., тобто до суми в розмірі 413 425 000 грн.^[20]

При цьому, за даними Держмолодьжитла, в 2020 році було надано 120 кредитів за цією програмою на загальну суму 83023,8 тис. грн. і цим проінвестовано 6,9 тис. м² житла, а за перші шість місяців 2021 року – 45 кредитів на суму 37 333,0 тис. грн., чим проінвестовано 2,6 тис. м² житла.^[21]

Водночас, суму такого збільшення статутного капіталу Держмолодьжитла в 2022 році, сама установа вважає недостатньою, говорячи про необхідність забезпечити на 2022 р. фінансування цієї програми в розмірі 5 млрд. грн., за рахунок чого можна було б забезпечити житлом понад 5,5 тис. молодих сімей.^[22]

Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення

В цьому році субвенції за програмами 1511040 та 1511050 (в розмірі 248 445,0 тис. грн., як спочатку було передбачено Державним бюджетом на 2021 рік) були в повному обсязі розподілені місцевим бюджетам Кабінетом Міністрів України в червні 2021 р.^[23] Водночас, вже 21.10.2021 р. набрали чинності зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», якими видатки загального фонду Державного бюджету на субвенції за програмою 1511050 було збільшено з 248 445,0 тис. грн. до 530 445,0 тис. грн.^[24].

Надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла

Востаннє кошти на цю програму були передбачені Державним бюджетом на 2019 рік в обсязі 400 млн. грн. Відтоді її фінансування за кошти Державного бюджету не здійснювалось. Тож, якщо в 2019 році державна підтримка надавалась за рахунок (і) Державного бюджету – в розмірі 346,9 млн. грн. на 878 квартир та (іі) місцевих бюджетів – в розмірі 26,2 млн. грн. на 96 квартир, то в 2020-2021 роках, за даними Держмолодьжитла, єдиним джерелом такої підтримки залишились кошти місцевих бюджетів, що не могло не позначитись на кількості об’єктів, на які вони виділяються (95 квартир в 2020 році та 27 квартир станом на 01.07.2021 року). ^[25]

Надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним особам

Згідно з п. 11 ст. 14 законопроекту, видатки на цю програму в 2022 році будуть фінансуватись за рахунок (і) надходження в рамках програм допомоги і грантів урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ, (іі) повернення кредитів, наданих із спеціального фонду Державного бюджету ВПО на придбання житла (передбачається в сумі 29 312,6 тис. грн.), (ііі) відсотків за користування пільговими іпотечними кредитами, наданими ВПО за рахунок коштів гранту Кредитної установи для відбудови (KfW), та пені за порушення строку платежів з погашення таких кредитів.

Надання пільгових іпотечних кредитів ВПО на придбання житла за рахунок коштів гранту KfW, розпочалось в 2021 р. Частина такого гранту, що спрямовується на надання кредитів, становить 24,5 млн. євро^[26]. За даними Держмолодьжитла, за результатами перших двох відборів переможців на одержання таких кредитів (21.07.2021 та 31.08.2021), було надано більше 100 кредитів на загальну суму близько 135 млн. грн.^[27] Водночас, кількість осіб, внесених до реєстру кандидатів на отримання кредитів за кошти гранту KfW, станом на 21.10.2021 р. наближається до 21 тисячі, у зв’язку з чим виникають питання стосовно достатності коштів такої програми для вирішення житлових питань, з якими стикаються ВПО.

Здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов

Незважаючи на те, що ця програма не спрямована виключно на ВПО, ті з ВПО, які відповідають передбаченим законодавством умовам, можуть спробувати скористатись нею для вирішення питання забезпечення житлом.^[28]

Що далі?

Не слід забувати, що наразі Державний бюджет на 2022 рік знаходиться тільки на стадії проекту. Тож, не можна виключати можливості, що остаточна версія основного кошторису, що буде прийнята Парламентом, буде містити інші показники. З огляду на це, після його прийняття, новий Державний бюджет потребуватиме додаткового ретельного аналізу.

^[1] Проект Закону про Державний бюджет України на 2022 рік, реєстраційний № 6000 від 15.09.2021 р.:

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=72775

^[2] Публікація на сайті Кабінету Міністрів України (далі – “КМУ”) від 15.09.2021 р.:

https://www.kmu.gov.ua/news/premyer-ministr-derzhbyudzhet-2022-ce-byudzhet-modernizaciyi-krayini-vidnovlennya-ekonomiki-ta-investicij-u-lyudej

^[3] Дані щодо сум, закладених в Державному бюджеті на 2021 рік, тут і надалі наведені на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15.12.2020 р.:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text

^[4] Висновки за результатами експертизи проєкту Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік”, затверджені рішенням Рахункової палати від 28.09.2021 р. № 21-1:

https://rp.gov.ua/upload-files/Activity/Collegium/2021/21-1_2021/Vysn_21-1_2021.pdf

^[5] Проект Постанови про висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=73006

^[6]Пункт 31 Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, затвердженого Постановою КМУ № 947 від 18.12.2013 р. (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 767 від 02.092020 р.), далі – “Порядок № 947”: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2013-%D0%BF#Text

^[7] Дані щодо сум, закладених в Державному бюджеті на 2020 рік, тут і надалі наведені на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019 р.:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294-20#Text

^[8] Постанова КМУ «Питання виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» № 767 від 02.09.2020 р.: h ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/767-2020-%D0%BF#Text

^[9] Інформацію опубліковано на сайті Мінреінтеграції 30.12.2020 р.:

https://minre.gov.ua/news/u-2020-roci-74-gromadyan-otrymaly-kompensaciyu-za-zruynovane-zhytlo-v-doneckiy-ta-luganskiy

^[10] Інформацію опубліковано на сайті Мінреінтеграції 22.10.2021 р.:

https://minre.gov.ua/news/shche-37-gromadyan-otrymayut-kompensaciyu-za-zruynovane-zhytlo-v-doneckiy-oblasti

^[11] Пункт 38 Порядку № 947: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2013-%D0%BF#Text

^[12] Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України, затверджені Постановою КМУ № 769 від 04.10.2017 р.:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/769-2017-%D0%BF#Text

^[13] Розпорядження КМУ № 425-р від 12.05.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/425-2021-%D1%80#Text

Розпорядження КМУ № 737-р від 07.07.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/737-2021-%D1%80#Text

Розпорядження КМУ № 1070-р від 08.09.2021 р.:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1070-2021-%D1%80#Text

^[14] Додаток № 4 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 2629-VIII від 23.11.2018 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2629-19#Text

^[15] Показники надання кредитів опубліковано на сайті Держмолодьжитла: https://www.molod-kredit.gov.ua/zhytlovi-prohramy/kredyt-dlia-vpo-ta-ato-oos/statystyka

^[16]Державна програма забезпечення молоді житлом на 2013-2023 роки, затверджена постановою КМУ № 967 від 24.10.2012 р. (в редакції постанови КМУ № 1360 від 23.12.2020 р.):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/967-2012-%D0%BF#n11

^[17] Однією з умов надання довгострокового пільгового кредиту для будівництва (реконструкції) та придбання житла надаються є те, що вік кожного з членів молодої сім’ї (чоловік та дружина), одинокого молодого громадянина становить до 35 років включно.

^[18] Пункт 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” з подальшим спрямуванням на виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013 – 2021 роки, затвердженого Постановою КМУ № 488 від 11.05.2011 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/488-2011-%D0%BF#Text

^[19] Інформацію наведено на сайті Держмолодьжитла:

https://www.molod-kredit.gov.ua/pres-tsentr/novyny/zbilsheno-statutnyi-kapital-derzhmolodzhytla-bilshe-kredytiv-ukraintsiam

^[20] Наказ Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження нової редакції Статуту Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» № 75 від 30.03.2021 р.

^[21] Інформацію наведено на сайті Держмолодьжитла: https://www.molod-kredit.gov.ua/zhytlovi-prohramy/kredyt-z-statutnoho-kapitalu/statystyka

^[22] Інформацію наведено на сайті Держмолодьжитла:

https://www.molod-kredit.gov.ua/pres-tsentr/novyny/komitet-vr-z-pytan-molodi-pidtrymav-vidnovlennia-finansuvannia-prohramy-zhytlovykh-kredytiv-dlia-molodi

^[23] Розпорядження КМУ № 687-р від 23.06.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687-2021-%D1%80#Text

Розпорядження КМУ № 654-р від 16.06.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-%D1%80#Text

^[24] Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1807-IX від 08.10.2021 р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1807-IX#Text

^[25] Показники виконання Державної соціально-економічної програми “Доступне житло” (надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла):

https://www.molod-kredit.gov.ua/zhytlovi-prohramy/dostupne-zhytlo/statystyka

^[26] Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою “Надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним особам”, затверджений постановою КМУ № 451 від 28.04.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2021-%D0%BF#Text

^[27] Інформацію наведено на сайті Держмолодьжитла: https://www.molod-kredit.gov.ua/pres-tsentr/novyny/zaversheno-opratsiuvannia-rezultativ-druhoho-vidboru-za-prohramoiu-zhytlovykh-kredytiv-dlia-vpo

^[28] Постанова КМУ «Про затвердження Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов» № 343 від 25.04.2012 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/343-2012-%D0%BF#Text

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

23.10.21

21 жовтня 2021 року Європейським судом із прав людини (далі – ЄСПЛ) було винесено довгоочікуване рішення в справі «Селігененко й інші проти України» (заяви №№ 24919/16 та 28658/16). Справа стосувалась скарг на порушення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб під час проведення місцевих виборів. У цій справі ЄСПЛ визнав порушення Урядом України прав, гарантованих статтею 1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, що передбачає загальну заборону дискримінації, та присудив сплатити заявникам у сукупності 18,000 євро моральної шкоди. Заявників у справі представляли юристи Української Гельсінської спілки з прав людини (пан Тарахкало М.О. і пані Лебідь В.П.), Регіонального центру з прав людини (пан Заєць С.А.), а також European Human Rights Advocacy Centre (Mr. J. Evans і Mr K. Levine).

Заявниці у цій справі, О.В. Селігененко, А.Р. Мартиновська та Д.О. Свиридова, мешкали в Криму, Є.О. Терехова була жителькою Донецька. Після окупації Криму Російською Федерацією та початку збройного конфлікту на Донбасі заявниці у 2014 та 2015 рр. переселились до Києва, де зареєструвалися в якості внутрішньо переміщених осіб.

На місцевих виборах у Києві, що мали проходити у жовтні-листопаді 2015 року, заявниці подали заяви про включення їх до списку виборців. Однак їх заяви були відхилені в зв’язку з тим, що заявниці не мали зареєстрованого місця проживання в місті Києві.

Нагадаємо, що до 2020 року внутрішньо переміщені особи не мали права голосувати на місцевих виборах, не дивлячись на той факт, що були фактичними членами місцевої громади. Це обмеження критикувалося правозахисними організаціями, у тому числі БФ «Право на захист», і було знято тільки з набранням чинності Виборчого кодексу України 1 січня 2020 року.

Заявниці звернулися до суду з адміністративними позовами з вимогою включити їх у виборчі списки на місцевих виборах на підставі статті 70 Конституції України, стверджуючи про свою «приналежність» до місцевої громади з моменту переселення до Києва. Однак ці позови були відхилені національними судами.

У своїй заяві до ЄСПЛ заявниці скаржились на дискримінаційне ставлення через неможливість проголосувати на місцевих виборах. За їхніми твердженнями вони належали до вразливої групи осіб, щодо якої Уряд мав вдатись до додаткових заходів для забезпечення рівної участі у місцевих виборах. Також заявниці зазначили, що зміна місця реєстрації, що була необхідною умовою для голосування на місцевих виборах, була складним заходом для них, а також могла би призвести до негативних наслідків, у тому числі, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, втрати зв’язків із покинутими домівками, а також їхньої власності та права проживання в ній (на окупованих територіях спостерігається практика позбавлення власності осіб, які не мають місцевої реєстрації, насамперед тих, що виїхали на контрольовану урядом України територію).

Зі свого боку, Уряд України стверджував, що внутрішньо переміщені особи не є вразливою групою населення, а ставлення до заявниць не відрізнялося від ставлення до інших громадян України, які мешкали не за своїм місцем реєстрації місця проживання.

У своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що в цій справі не оспорюється наявність у заявниць виборчих прав відповідно до статті 70 Конституції України, а також той факт, що ставлення до заявниць не відрізнялось від ставлення до інших виборців на місцевих виборах, які проживали не за місцем реєстрації.

ЄСПЛ проаналізував актуальне на той час національне законодавство з цього питання, а також практику його застосування національними судами. Відповідно до національного законодавства, виборці, які не мали зареєстрованого місця проживання, й, відповідно, виборчої адреси у виборчому окрузі, де вони фактично проживали, не мали права брати участь у місцевих виборах, незважаючи на будь-які інші фактори й обставини. Ситуація внутрішньо переміщених осіб у цьому сенсі не відрізнялась від ситуації будь-яких інших груп людей, які не мешкали за адресою реєстрації та не могли проголосувати на місцевих виборах за фактичним місцем проживання.

У зв’язку з цим ЄСПЛ звернувся до своєї попередньої практики, зокрема до рішення «Thlimmenos v. Greece» [GC], no. 34369/97, відповідно до якого незабезпечення різного ставлення до осіб, ситуація яких значною мірою відрізняється, може становити дискримінацію. Державна політика чи загальні заходи, що мають диспропорційно негативні наслідки для певної групи осіб, можуть вважатись дискримінаційними, незважаючи на те, чи були вони безпосередньо спрямовані на цю групу («D.H. and Others v. the Czech Republic [GC]», no. 57325/00).

Судом було взято до уваги аргументи заявниць, що вони були вимушені залишити місця попереднього проживання, й що жодних місцевих виборів, у яких би вони могли взяти участь, не було організовано за місцями їхньої реєстрації через відсутність контролю над територіями з боку Уряду України. При цьому, заявниці не могли проголосувати на місцевих виборах без зміни їхніх виборчих адрес. Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниці, як і всі інші внутрішньо переміщені особи, знаходились у суттєво інших умовах від громадян, які проживали за зареєстрованими адресами, та від тих, хто могли повернутись до місць своєї реєстрації і проголосувати там на місцевих виборах. З огляду на це, необхідно було вжити заходів з метою забезпечення їм рівних умов для реалізації гарантованого законодавством права – права голосувати на місцевих виборах.

Також ЄСПЛ звернув увагу на той факт, що відповідно до статті 8 Закону України “Про забезпечення прав і свобод ВПО” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внутрішньо переміщені особи мали право брати участь у місцевих виборах, однак відсутність подальших змін до виборчого законодавства не дозволила реалізувати це право.

Крім того, Суд зауважив, що хоч обмеження на участь у місцевих виборах і було знято згодом, однак протягом чотирьох років (з моменту виникнення ситуації для заявниць) порушення прав існувало, тому така зміна не може вплинути на висновок Суду в справі.

Таким чином, тривала невиправдана затримка в наданні внутрішньо переміщеним особам повноцінних виборчих прав не тільки призвела до констатації порушення прав, що Україна зобов’язалась дотримуватися, але й до фінансових втрат держави.

З нетерпінням чекаємо на рішення ЄСПЛ у наступних категоріях справ – щодо соціального захисту ВПО, пенсійного забезпечення мешканців тимчасово окупованих територій, а також щодо отримання відшкодування збитків за зруйновані будинки та інше майно.

Ярослава Зволінська,

стратегічний юрист БФ «Право на захист»

Олег Тарасенко,

старший стратегічний юрист БФ “Право на захист”, адвокат

20.10.21

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ» за вересень 2021 року, підготовлений БФ «Право на захист» на основі даних, зібраних під час моніторингу ситуації на КПВВ.

Лише два з семи контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) залишилися відкритими для перетину лінії зіткнення: «Новотроїцьке» в Донецькій області та «Станиця Луганська» в Луганській області. COVID-19 продовжує впливати на кількість людей, що перетинають КПВВ. У вересні ця цифра була меншою, ніж у попередні місяці. За статистикою Державної прикордонної служби (ДПСУ), близько 70,000 людей перетнули лінію зіткнення у вересні, тоді як ця цифра становила 91 000 у серпні. Де-факто влада зазначає заходи проти COVID-19 як причину для того, щоб тримати інші КПВВ закритими.

17 та 24 вересня де факто влада закрила КПВВ «Новотроїцьке» з боку НПУТ з посиланням на технічні проблеми без будь-яких додаткових пояснень. Тим часом, КПВВ «Новотроїцьке» на стороні ПУТ працював в ці дні. Це закриття позбавило людей можливості перетину для таких цілей, як отримання необхідної медичної допомоги, відвідування родичів або відвідування похоронів. Такі закриття в деяких випадках можуть призвести до погіршення здоров’я хворих людей та тих, хто потребує особливого догляду.

У вересні, на веб-сайті Дія стало можливим отримати версію для друку міжнародного сертифікату про щеплення від COVID-19. Це означає, що люди можуть отримати сертифікат без відвідування медичного закладу і навіть перебуваючи на НПУТ. Однак для замовлення послуги потрібен смартфон з додатком Дія або електронний цифровий підпис.

Протягом вересня 10,159 вразливих осіб похилого віку були перевезені через КПВВ «Станиця Луганська» на електромобілі, наданому НУО “Проліска”.

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року на КПВВ, розташованих в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях (наразі – на двох працюючих КПВВ, «Станиця Луганська» та «Новотроїцьке»). Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, постраждалого внаслідок конфлікту, та проводиться в межах проекту «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Метою опитування є з’ясування причин, умов та ризиків перетину лінії розмежування через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для подальшої адвокаційної діяльності та захисту прав бенефіціарів.

Звіт доступний для завантаження

українською

та англійською

11.10.21

З червня 2021 по лютий 2022 року благодійний фонд «Право на захист», за підтримки уряду Німеччини через Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, реалізовує проєкт «Підвищення рівня самозабезпечення та працездатності вразливих категорій населення в Приазовському регіоні України». Цей проєкт спрямований на посилення можливостей вразливих категорій на ринку праці та у самозайнятості і має на меті покращити навички, впевненість та можливості саморозвитку бенефіціарів проєкту. Проєкт охоплює Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Мангуш, Приморськ та Токмак.

На ранніх етапах проєкту було відібрано 126 учасників та учасниць, котрі проживають у цих населених пунктах та належать до вразливих категорій населення. Зокрема, 113 із 126 бенефіціарів проєкту є жінками, 56 – внутрішньо переміщеними особами. 42 бенефіціарів є безробітними, а 23 доглядають дітей або дорослих. 24 належать до категорії самотніх матерів/батьків, а 18 мають троє чи більше неповнолітніх дітей. 21 бенефіціар є людиною з інвалідністю, а 9 мають дитину з інвалідністю. 19 бенефіціарів є особами у віці 50+, а 3 – у віці 18–23 роки. При цьому, із 126 учасників та учасниць проєкту, 18 мають один із виділених статусів вразливості, 41 людина має два статуси, 48 – три статуси. 19 бенефіціарів мають чотири і більше вразливостей.

Для оцінки потреб бенефіціарів, які долучаться до навчання та отримають консультування в рамках проєкту БФ «Право на захист», у період 15 липня – 27 липня 2021 року, було проведено розширене опитування. У цьому звіті представлені результати опитування та рекомендації щодо роботи з бенефіціарами.

ЗВІТ ДОСТУПНИЙ ДЛЯ ЗАВАНТАЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ У ФОРМАТІ .PDF

Проєкт «Підвищення рівня самозабезпечення та працездатності вразливих категорій населення в Приазовському регіоні України» працює на довгострокові рішення проблем зайнятості, економічної інтеграції та добробуту бенефіціарів. У рамках проєкту кваліфіковані тренерки та тренери проведуть інтенсивне навчання цифровим та фінансовим навичкам. Іншим акцентом проєкту є м’які навички зайнятості: комунікаційні, організаційні, навички планування та тайм менеджменту. Також бенефіціари ознайомляться з можливостями та отримають навички самостійного навчання, пошуку роботи та інших видів зайнятості, у тому числі за допомогою онлайн інструментів. Консультантки проєкту запропонують бенефіціарам групові та індивідуальні консультації щодо розвитку кар’єри та самозайнятості.

Оскільки проєкт також націлений на сталі рішення та захищеність вразливих категорій населення, котрі проживають у регіоні, бенефіціари ознайомляться зі своїми правами та механізмами їхнього колективного і індивідуального захисту. У рамках проєкту вони матимуть можливість отримати групові та індивідуальні юридичні консультації щодо найму та самозайнятості. Підтримка GIZ, партнерство з іншими громадськими організаціями і державними службами, кваліфікована команда проєкту, комплексний підхід та орієнтація на сталі рішення – все це дає змогу розраховувати на довгострокові позитивні зрушення для бенефіціарів проєкту та їхніх сімей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

11.10.21

Екологічні та промислові катастрофи щорічно вражають мільйони людей у всьому світі, але більшість їх наслідків можна зменшити за допомогою проактивних заходів та планування. Міжнародний день зі зменшення небезпеки лих, який проводиться щорічно 13 жовтня, спрямований сприяти розвитку глобальної культури зменшення ризику лих, включаючи запобігання, пом’якшення та готовність до стихійних лих. Це також можливість згадати людські втрати, втрату засобів до існування та шкоди здоров’ю, а також відзначити досягнутий прогрес в усуненні загрози та ризиків від природніх та антропогенних лих.

Вирішення проблеми ризиків стихійних лих, таких як погіршення стану навколишнього середовища є надзвичайно актуальним для України. Щоденні обстріли на сході України відбуваються в безпосередній близькості від хімічних підприємств, критичних систем водопостачання, комунальних та інших небезпечних об’єктів інфраструктури. Затоплення вугільних шахт або пожежі можуть спровокувати масштабну екологічну катастрофу, наражаючи на ризик населення та економіку регіону. Тому для підвищення стійкості до катастроф важливе значення має нарощування потенціалу за допомогою проведення спеціальних тренінгів, планування і забезпечення обладнанням місцевих громад, місцевих органів влади, служб швидкого реагування та інших зацікавлених сторін.

Консорціум 3меншення Ризиків під керівництвом ACTED за участі партнерів Ініціативи ІМПАКТ, БФ «Право на захист», Товариства Червоного Хреста України і Данського Червоного Хреста, працює над зниженням вразливості до цих ризиків на сході України з 2019 року. За підтримки Бюро з гуманітарної допомоги (BHA), Європейського Союзу та уряду Великої Британії (UK aid), Консорціум підвищив стійкість до ризиків стихійних лих більше 180 000 людей.

Керівник офісу ЄС з питань гуманітарної допомоги в Україні Срджан Стоянович зазначив: «Європейська Комісія є лідером у сфері зменшення ризику стихійних лих та прийняття запобіжних заходів. ЄС інвестує у системи раннього попередження та моніторингу і допомагає країнам зміцнити свої національні та місцеві системи готовності, щоб реагувати раніше та краще».

Відповідно до Сендайської рамкової програми зі зниження ризику стихійних лих на 2015-2030 роки, партнери Консорціуму працюють над трьома ключовими аспектами управління ризиками лих:

Ризики: Національні і місцеві стратегії щодо зниження ризику стихійних лих є ключовими для зменшення смертності та числа людей, які постраждали від стихійних лих. Консорціум 3меншення Ризиків спільно з місцевими органами влади розробив плани і стратегії щодо зниження ризику стихійних лих для 5 районів на сході України на випадок аварій, надзвичайних ситуацій, пандемій, екологічних та техногенних катастроф. Крім того, Консорціум надає місцевим органам влади і службам швидкого реагування обладнання для нарощування їх потенціалу для організованого, поінформованого і швидкого реагування на надзвичайні ситуації. До того ж тривалий конфлікт на сході України ще більше посилив вразливість людей і систем, і місцеве планування та реагування на основі фактичних даних сьогодні є важливими, як ніколи. Саме тому, для покращення розуміння Для негайного розповсюдження 11/10/2021 місцевої влади та громад про наявні ризики та підвищення їх готовності, Консорціум 3меншення Ризиків розробив 5 зональних оцінок ризиків, які використовувалися владою в якості основи для визначення пріоритетності ризиків. Крім того, вони були розроблені та передані громадам та місцевим органам влади як основа для розробки планів управління ризиками.

Люди: Консорціум 3меншення Ризиків співпрацює з громадами на сході України, щоб підвищити їх стійкість, готовність та і здатність протистояти відповідним небезпекам за допомогою сесій з планування та моделювання дій в надзвичайних ситуаціях. В результаті 37 громад Луганської та Донецької областей за участю 400 людей стали більш підготовленими до промислових та екологічних ризиків.

Нещодавнім прикладом роботи Консорціуму є розробка освітньої онлайн-гри щодо готовності сімей до надзвичайних ситуацій, покликаної підвищити готовність жителів сходу України до надзвичайних ситуацій. Мета гри – сформувати запас необхідних сімейних речей для 2-тижневого карантину, а також 3-денну особисту сумку на випадок надзвичайної ситуації і підготувати автомобіль на випадок, якщо доведеться покинути будинок. Ця симуляція спрямована інформативно та цікаво навчити необхідним практичним навичкам.

Законодавство: Беручи до уваги поточний процес децентралізації по всій Україні, в результаті якого більше ресурсів та відповідальності покладається на місцеві органи влади, важливо продовжувати проводити аналітичні дослідження, щоб адаптувати готовність та планування реагування до прогнозованих нових адміністративних кордонів та обов’язків. Ось чому Консорціум проводить дослідження стратегічних документів щодо аспектів зменшення ризиків катастроф на національному, регіональному та місцевому рівнях. В результаті партнери Консорціуму розроблять стратегії на всіх рівнях з відповідним плануванням, складанням бюджету та визначенням пріоритетів.

«Консорціум Зменшення Ризиків продовжує надавати технічну та планувальну підтримку для населених пунктів та адміністративних утворень сходу України, як це було розпочато 3 роки тому. Тим часом нещодавні лісові пожежі викликають дуже важливу стурбованість місцевих жителів і мають надзвичайно серйозні наслідки, які посилюються через зміни клімату та зменшення природних ресурсів. Це пріоритети, які не вирішуються протягом багатьох років і з високою ймовірністю можуть мати серйозні наслідки», – наголосив Бенуа Герфолт, координатор Консорціуму Зменшення Ризиків.

Зменшуючи вразливість та збільшуючи можливості різних зацікавлених сторін – таких як місцева влада, громади та служби швидкого реагування виявляти, планувати, справлятися з ризиками та пом’якшувати їх наслідки, партнери Консорціуму Зменшення Ризиків знаходяться на правильному шляху для досягнення своєї спільної мети: підвищити трансформаційну спроможність місцевих громад до змін, а також покращити здатність місцевої влади розуміти, регулювати та управляти ризиками стихійних лих на сході України.

Примітки:

Консорціум Зменшення Ризиків був створений у 2019 році та складається з групи міжнародних та національних неурядових організацій, які працюють в Україні – ACTED, Ініціативи ІМПАКТ, БФ «Право на захист», Данський Червоний Хрест та Товариство Червоного Хреста України. Під керівництвом ACTED, Консорціум Зменшення Ризиків працює для зменшення вразливості населення до ризику лих на сході України. Партнерів об’єднує спільне бажання попередити, підготувати та захистити цивільне населення та критичні системи надання послуг від ризиків природних, екологічних та промислових небезпек на сході України.

Партнери Консорціуму Зменшення Ризиків:

ACTED http://www.acted.org – це французька гуманітарна організація, яка діє у 39 країнах світу та підтримує понад 16 мільйонів бенефіціарів у всьому світі. Основна діяльність АКТЕД – рятувати життя та підтримувати людей у задоволенні їх потреб у важкодоступних районах. АКТЕД разом зі своїм партнером ІМПАКТ через ініціативу REACH вперше відреагувала на кризу в Україні в 2015 році. У 2017 році ACTED також розпочала спільне впровадження заходів щодо готовності до надзвичайних ситуацій та планування дій на випадок надзвичайних ситуацій з місцевими органами влади в районах, постраждалих від конфлікту. Сьогодні ACTED надає різноманітну гуманітарну допомогу та допомогу в цілях розвитку в Україні, включаючи надання грошової допомоги для забезпечення основних продовольчих та побутових потреб найбільш уразливих категорій населення; заходи щодо раннього попередження та економічної стабільності, такі як гранти на забезпечення основних послуг та покращення економічної можливості жінок; покращення спроможності громадських організацій та місцевих органів влади в рамках децентралізації.

Ініціативи ІМПАКТ https://www.impact-initiatives.org є провідним аналітичним центром, що базується в Женеві. Разом із дочірніми організаціями АКТЕД та УНОСАТ, ІМПАКТ у 2010 році запустила Ініціативу REACH, яка надає детальні дані, своєчасну інформацію та глибокий аналіз у контексті кризи, лих та переміщень для надання допомоги на основі фактів та прийняття рішень. Починаючи з 2016 року, ініціатива REACH проводить щорічні міжвідомчі оцінки гуманітарних потреб для інформування та планів реагування в Україні. ІМПАКТ – в тому числі через ініціативу REACH – також забезпечує постійне управління інформацією, підтримку геоінформаційних систем та нарощування потенціалу гуманітарних установ та кластерів. ІМПАКТ розширює потенціал та надає технічну підтримку місцевим органам влади на сході України з 2016 року.

«Право на захист» (R2P) – це українська неприбуткова організація. R2P займається захистом біженців, які опинилися в Україні через тяжкі обставини. R2P забезпечує захист та права людини інших вразливих мігрантів – постраждалих від конфлікту, внутрішньо переміщених осіб (ВПО), осіб без громадянства, без документів та осіб, яким загрожує втрата громадянства. Основними програмними перевагами R2P є юридична допомога, моніторинг, Для негайного розповсюдження 11/10/2021 захист, а також розбудова потенціалу уряду та громадянського суспільства. R2P має приблизно 150 співробітників, які працюють по всій Україні.

Данський Червоний Хрест (ДЧХ) https://www.rodekors.dk є частиною Руху Червоного Хреста, який діє у понад 190 країнах світу та налічує понад 11 мільйонів волонтерів. ДЧХ надає допомогу, особливо у районах з дуже обмеженим доступом та складними умовами більш ніж у 30 країнах світу. Присутній з 2014 року в Україні, ДЧХ працює у тісному партнерстві з Товариством Червоного Хреста України (ТЧХУ) і разом вирішує гуманітарні та соціальні потреби у більш ніж 15 регіонах України шляхом психосоціальної підтримки, грошової допомоги, заходи з підготовки до зими, спрямовані на збільшення соціальної згуртованості. ДЧХ підтримує галузевий, волонтерський та молодіжний розвиток ТЧХУ, а також сприяє готовності та здатності реагувати.

Товариство Червоного Хреста України (ТЧХУ) https://redcross.org.ua/en/ є найбільшою національною гуманітарною організацією в Україні. Основна діяльність ТЧХУ вже понад 100 років полягає у забезпеченні захисту, запобігання та пом’якшення людських страждань під час збройних конфліктів, стихійних лих, катастроф та нещасних випадків, підтримки послуг громадського здоров’я та допомоги державним органам України у їх діяльності в гуманітарній сфері. Це досягається неупереджено, без будь-якої дискримінації щодо національності, раси, статі, релігії, мови, класових чи політичних переконань. ТЧХУ постійно присутнє на Лінії розмежування, підтримуючи населення різними видами діяльності, у тому числі шляхом розповсюдження гуманітарної допомоги, тренінгів з надання першої допомоги, психосоціальної підтримки та допоміжних заходів із залученням місцевих громад. ТЧХУ також активно залучене до операцій Міжнародного Комітету Червоного Хреста на сході України.

Цивільний захист та гуманітарна допомога ЄС (ECHO) https://ec.europa.eu/echo/index_en Європейський Союз та його держави-члени є провідним донором гуманітарної допомоги у світі. Допомога є виразом європейської солідарності з людьми, які потребують допомоги у всьому світі. Вона спрямована на порятунок життів, запобігання і полегшення людських страждань, а також на захист цілісності і людської гідності населення, яке постраждало від катастроф і криз. Через свій Департамент цивільного захисту і гуманітарної допомоги, Європейський Союз щороку допомагає мільйонам жертв конфліктів та катастроф. Маючи штаб-квартиру в Брюсселі і глобальну мережу офісів на місцях, ЄС надає допомогу найбільш вразливим людям на основі гуманітарних потреб.

UK Aid https://www.ukaiddirect.org/ Фінансується Управлінням закордонних справ, і справах співдружності націй та розвитку Великої Британії. UK Aid Direct підтримує малі та середні організації громадянського суспільства у досягненні Глобальних цілей. Фонд запобігання конфліктів, сприяння стабільності та безпеки (CSSF), який підтримує роботу Консорціуму 3меншення Pизиків, був створений урядом Великобританії в 2015 році і використовує загальнодержавний підхід для пошуку творчих рішень найбільш складних проблем національної безпеки і сприяння міжнародному миру і стабільності. CSSF працює у більш ніж 80 країнах та територіях, реалізуючи понад 90 програм та поєднує Офіційну допомогу у розвитку та інші джерела фінансування. Це забезпечує фонду широкий географічний та тематичний охват. CSSF працює над зміцненням миру та стабільності в країнах, яким загрожує нестабільність, а також в регіонах, які потерпають від тривалих конфліктів.

Бюро гуманітарної допомоги USAID (BHA) https://www.usaid.gov надає гуманітарну допомогу, що рятує життя, включаючи їжу, воду, притулок, екстрену медичну допомогу, санітарію та гігієну, а також послуги з критичної продовольчої допомоги – для найвразливіших спільнот, які проживають у важкодоступних регіонах світу. BHA є провідним координатором з надання міжнародної допомоги в умовах стихійних лих, який використовує досвід та унікальні можливості інших державних установ США для ефективного реагування на стихійні лиха та складні кризи у всьому світі. BHA цілісно аналізує гуманітарну допомогу, надаючи допомогу до, підчас та після криз – від готовності та реагування, до надання надзвичайної допомоги та відновлення. Це включає програми, не пов’язані з надзвичайними ситуаціями, які лежать в основі пов’язання гуманітарної допомоги з довгостроковим розвитком і переходом до самостійності.

08.10.21

Наталії було всього 39. Онкологічне захворювання було виявлене відносно нещодавно – на початку 2021 року, однак через відсутність документів, що посвідчують особу, вона не могла отримати життєво необхідного лікування: ані пройти курс хімієтерапії, ані зробити операцію.

Недокументовані особи й навіть люди, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, не мають права на безоплатне лікування в межах програми медичних гарантій. Наталю декілька разів госпіталізували з невідкладними станами, проте належного лікування вона так і не отримала, попри те, що в серпні 2021 року з допомогою адвоката БФ «Право на захист» звернулась за визнанням особою без громадянства.

Навесні, не дочекавшись процедури визначення безгромадянства, у віці 69 років помер Володимир Коган. Адвокатка БФ «Право на захист» з 2018 року допомагала чоловіку в оформленні громадянства України, однак підтвердити належність до громадянства так і не вдалось – правовий зв’язок з державою було втрачено. Чоловік багато років страждав через втрату зору та інші захворювання, а лікування не отримував через відсутність паспорту. Своїх коштів на лікування він не мав. Чоловік записався на зустріч для подання заяви про визнання особою без громадянства, проте так і не встиг отримати відповідний документ.

Нещодавно, у віці 59 років померла жінка, бенефіціар БФ «Право на захист». Більше 20-ти років вона чекала на впровадження процедури визнання ОБГ, проживаючи без документів, тому що жодна країна не визнавала її громадянкою. Тривалий час жінка страждала на цукровий діабет, однак отримати медичну допомогу та належне обстеження не могла через відсутність документів. В травні 2021 року жінка мала вже необхідний пакет документів для звернення за визнанням особою без громадянства, однак так і не змогла скористатись довгоочікуваною процедурою.

Через відсутність громадянства в Україні проживають тисячі людей, в яких немає документів, що посвідчують особу.

З квітня 2021 року в Україні запроваджено процедуру визначення безгромадянства. Особи, у яких немає документів нарешті отримали можливість почати життя без жодних перепон.

За результатами торішнього опитування бенефіціарів БФ «Право на захист» без громадянства та з невизначеним громадянством, 17% з них мають серйозні хронічні захворювання або інвалідність. Ці люди не мають права на безоплатне лікування, на безоплатне обстеження, на встановлення інвалідності, на вакцинацію, на будь-які безоплатні медичні послуги в межах програми медичних гарантій.

Stateless Children in Ukraine. Why and How? Як в Україні народжуються діти без громадянства?

Чому заявники за визнанням особою без громадянства не можуть безоплатно лікуватись?

Отримати безоплатну медичну допомогу в межах програми медичних гарантій можуть тільки громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, а також біженці та особи, які потребують додаткового захисту.

Це стосується наступних видів медичної допомоги:

екстреної медичної допомоги;
первинної медичної допомоги;
вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;
третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;
паліативної медичної допомоги;
медичної реабілітації;
медичної допомоги дітям до 16 років;
медичної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.

Особи з неврегульованим правовим статусом, особи з невизначеним громадянством та інші недокументовані категорії населення не мають доступу до безоплатної медичної допомоги. Такі люди можуть розраховувати тільки на екстрену медичну допомогу і з наступним відшкодуванням вартості наданих послуг. Це ж стосується і людей, які подали заяву про визнання особою без громадянства, і навіть осіб без громадянства, документованих посвідкою на тимчасове проживання.

За результатами дослідження, про яке йдеться у звіті «Права особи, яку визнано особою без громадянства в Україні та особи, яка звернулась про визнання особою без громадянства», БФ «Право на захист» дійшов висновку про необхідність внесення змін до статті 4 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» з метою забезпечення повної оплати коштом Державного бюджету України необхідних медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з наданням всіх видів медичної допомоги особам, які звернулись про визнання особою без громадянства та особам, визнаних особами без громадянства.

Слід відзначити, що Стратегія у сфері прав людини в контексті впровадження процедури визнання особою без громадянства ставить завданням забезпечити можливість реалізації особами, які подали заяву про визнання особою без громадянства, права на працю, охорону здоров’я та соціальний захист. Реалізація цього завдання неможлива без внесення вказаних вище змін до законодавства про фінансові гарантії медичного обслуговування населення. Однак, відповідні заходи, запропоновані громадськістю, на жаль, не були включені до Плану дій Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023.

Відповідно до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року, договірні Держави надають особам без громадянства, які законно перебувають на їхній території, таке ж становище, як і громадянам, стосовно соціального забезпечення (законоположень, що стосуються зайнятості, нещасних випадків на роботі, професійних захворювань, материнства, хвороб, інвалідності, старості, смерті, безробіття, сімейних обов’язків та інших випадків, які відповідно до внутрішніх законів чи інших нормативних актів належать до сфери дії системи соціального забезпечення).

БФ «Право на захист» неодноразово висловлював позицію щодо вразливості недокументованих осіб, які мають складнощі з підтвердженням громадянства або громадянство яких невизначене, зокрема інформував Міністерство охорони здоров’я України та Національну службу здоров’я України про стан дотримання прав вказаних категорій осіб та просив відкрити відповідний діалог. Тому питання щодо законодавчого забезпечення доступу цих груп осіб до медичних послуг залишається відкритим.

«Недокументовані особи без громадянства роками страждають через повну відсутність доступу до медичного обстеження і лікування. Людина не має права на безоплатну медичну допомогу і після звернення за визнанням особою без громадянства, та навіть після визнання такою й аж до моменту отримання посвідки на постійне проживання. Задля дотримання Україною міжнародних зобов’язань, законотворці мають переглянути законодавство про фінансові гарантії медичного обслуговування населення і забезпечити людям належний захист.»
– зазначає Ксенія Карагяур, правова аналітикиня БФ «Право на захист».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

06.10.21

Особи без громадянства потребують особливого захисту, рівних з усіма прав, свобод, та й загалом мати можливість реалізувати ці права. І це все більш ніж реально втілити «тут і зараз» через процедуру визнання особою без громадянства (ОБГ), яка не так давно почала діяти в Україні.

Саме тому, наші колеги у співпраці з Державною міграційною службою України продовжують проводити тематичні дискусії у зв’язку з впровадженням цієї процедури в Україні. Сьогоднішній круглий стіл відбувся у м. Слов’янськ. Учасники у змішаному офлайново-онлайновому форматі обмінялися досвідом у поданні/прийнятті заяв про визнання особою без громадянства (ОБГ) та проговорили можливі шляхи взаємодії у цьому напрямку.

До заходу долучилися наші колеги Софія Кордонець, Ксенія Карагяур, Наталія Толбатова та Наталія Іщенко, а також представники органів та підрозділів Міграційної служби в Донецькій області.

Зокрема, учасники обговорили особливо складні справи осіб з невизначеним громадянством та шляхи їх вирішення, особливості супроводу недокументованих неповнолітніх осіб, а також окреслили шляхи взаємодії з метою інформування осіб, які не мають паспортного документа через відсутність громадянства. Такий формат сприяє налагодженню ефективного діалогу та напрацюванню робочих відносин.

Нагадаємо, що вже другий круглий стіл, який проводиться БФ «Право на захист» з представниками органів міграційної служби. Попередній захід відбувся у Харкові з представниками підрозділів області. А вже завтра у Сєвєродонецьку колеги зустрінуться з представниками органів та підрозділів Державної міграційної служби Луганської області.

Фонд щиро дякує всім учасникам за чудову дискусію та активну участь! Сподіваємося, що такі заходи не лише відбуватимуться частіше, а й принесуть плідні результати та дадуть можливість недокументованим особам та особам без громадянства нарешті отримати визнання!

З квітня 2021 року в Україні запроваджено процедуру визнання особою без громадянства. Розгляд заяв про визнання особою без громадянства покладений на Державну міграційну службу, заяву можна подати в орган або підрозділ ДМС за місцем фактичного проживання особи.

КОРИСНІ ТЕМАТИЧНІ МАТЕРІАЛИ:

Проєкт «Правова допомога особам без громадянства в Україні» реалізується за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

06.10.21

Як важливо зустрічатися з колегами та мати можливість обговорити нагальні питання за «круглим столом»!

Ми раді, що днями в Луцьку продовжили щорічну традицію збиратися з представниками державних органів влади, які працюють із шукачами захисту, затриманими на кордоні й розміщеними до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

На круглому столі разом з нашими колегами були представники Державної міграційної служби України , Державної прикордонної служби України, Пункту тимчасового перебування іноземців, судді Ківерцівського районного суду Волинської області за сприяння Національної школи суддів України та адвокатів центрів із надання безоплатної вторинної правової допомоги Ківерцівського бюро правової допомоги та Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Під час пандемії ми всі зустрічалися онлайн, тому круглий стіл є саме платформою для живого обговорення, можливості поділитися особистим досвідом та навіть розв’язати окремі питання щодо співпраці.

Так, цьогоріч представник Волинського пункту розповів про те, як в умовах пандемії їм вдалося не допустити жодного випадку хвороби на своїй території серед затриманих. Лейтенант Луцького прикордонного загону поділився досвідом наших закордонних сусідів із Польщі та порівняв його з українськими реаліями. Суддя Ківерцівського районного суду висловився щодо особливостей розгляду справ про затримання та продовження строків перебування в ПТПІ щодо шукачів захисту та поділився своєю різноманітною судовою практикою. Адвокати центрів також надали цікаву інформацію стосовно представлення інтересів бенефіціарів ПНЗ в судах по справах щодо затримання та видворення.

Такі круглі столи (і цей в першу чергу) насправді створюють простір для спілкування, обміну думками та вирішення багатьох питань. Тож ми вдячні всім, хто долучився до заходу та, передусім, до діалогу!

Круглий стіл «Права шукачів захисту та ОБГ, які були затримані та розміщені в ПТПІ»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

05.10.21

Як і велика частина наших співвітчизників-переселенців, які проживали на Донеччині та Луганщині, Лідія була вимушена покинути рідну Горлівку в 2014 році через початок бойових дій. Опинитися за сотні кілометрів від свого дому – це нелегке випробування, особливо для людини, якій вже за 60.

Спочатку жінка мешкала в модульному містечку в Кривому Розі. Через важкі умови проживання (влітку температура повітря перевищувала 38 градусів), жінка вимушена була знову шукати собі новий дім. Так вона й познайомилася з місцевою командою БФ «Право на захист».

У 2016 році монітор фонду Олена Пазенко допомогла Лідії переселитися до гуртожитку в смт Софіївка. Там жінка проживала наступні три роки. Але скромної пенсії не вистачало, аби сплачувати високу вартість комунальних послуг. Лідія вимушена була повернутися до модульного містечка. Згодом жінка намагалася знайти житло в містах Покров та Жовті Води, але всі ці спроби виявилися марними.

Проте Лідія не зневірилася й одного разу наша колега запропонувала податися на отримання тимчасового житла в гуртожитку в Кривому Розі. Перший поверх будівлі було реконструйовано завдяки зусиллям Український фонд соціальних інвестицій – УФСІ та місцевої влади.

До відкриття місця компактного проживання (МКП) лишався тиждень. Жінці ще потрібно було зібрати пакет документів, а багато переселенців вже їх здали – спершу здавалося, що нема на що сподіватися. Однак, завдяки допомозі наших колег, всі необхідні документи було зібрано та подано протягом одного дня.

Маленькі громади з великим серцем. Історія Девладівської ОТГ

«Заяви від переселенців на отримання тимчасового житла розглядає комісія, яка визначає пріоритетність за допомогою бальної системи. Пані Лідія була затверджена комісією та отримала 1-кімнатну квартиру в гуртожитку квартирного типу. Тож наголошуємо, що будь-хто з внутрішньо переміщених осіб має право подати документи та стати на чергу на отримання тимчасового житла, навіть якщо відомо, що кількість людей в черзі перевищує кількість квартир»,
– зазначає керівниця Дніпровсько-Запорізького офісу БФ «Право на захист» Мирослава Сущенко.

Наша колега Олена Пазенко з теплом розповідає про нещодавню зустріч з Лідією:

«Нещодавно, під час моніторингового візиту до МКП, ми розговорилися з пані Лідією про її бездоганну українську мову і…з’ясувалося, що її доньки закінчили факультет української філології, а старший брат пані Лідії – відомий український поет Леонід Талалай, твори якого вивчають в школі. Пані Лідія – світла людина і дуже скромна! Я дуже радію, що наші зусилля були не марними, радію, що бачу, як сяють її очі – такі моменти дають надію, що згодом кожна людина, яка вимушена була покинути домівку, обов’язково матиме свій дім!»

Історія переселення: як пані Лідія нарешті знайшла свій новий дім у Кривому Розі

Сьогодні Лідія нарешті щаслива та звикає до життя у своїй новій домівці.

Ми щиро раді, що ця історія обернулася успіхом. Бажаємо Лідії більше ніколи не відчувати жодного дискомфорту в житті, а відчувати лише тепло, радість та щастя. Та дякуємо міській владі Кривого Рогу та Українському фонду соціальних інвестицій за допомогу у втіленні мрії Лідії в життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: