БФ «Право на захист» надає безоплатну правову допомогу шукачам притулку, біженцям, особам без громадянства та документів, внутрішньо переміщеним особам та постраждалим внаслідок конфлікту.
Місяць: Листопад 2020
30.11.20
26 листопада 2020 року Благодійним фондом «Право на захист», що є виконавчим партнером Агентства ООН у справах біженців в Україні, була проведена Школа з міграційного права в онлайн-форматі.
Студенти юридичних факультетів зі всієї України мали можливість долучилися до заходу, під час якого вони були ознайомлені з такими поняттями як «шукач захисту», «визнаний біженець», «особа, яка потребує додаткового захисту в Україні» та «особа без громадянства», а також отримали інформацію щодо законодавства України, яким регулюється статус таких осіб в Україні.
Учасники та учасниці Міграційної школи також мали можливість поспілкуватися із представниками шукачів захисту, біженців та осіб без громадянства в Україні в форматі «Жива книга», почути їх особисті історії, а також ознайомитися із проблемами та складнощами, з якими вони найчастіше стикаються.
«Основною метою Міграційної школи було надання студентству теоретичної та практичної інформації щодо захисту прав визнаних біженців, шукачів захисту та осіб без громадянства в Україні, а також ознайомлення їх з практикою розгляду справ шукачів захисту в ЄСПЛ. Всі учасниці та учасники були активними та ставили багато запитань до наших юристів, а також висловили побажання щодо проведення Міграційної школи частіше»,
– підсумувала юристка БФ «Право на захист» Олександра Лук’яненко
Наш фонд висловлює щиру вдячність всім студентам та студенткам, які долучилися до онлайн Школи!
24 листопада в рамках проекту Ради Європи «Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень» в онлайн-форматі відбулась Презентація спеціальної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової «Реалізація права внутрішньо переміщених осіб на житло»
У заході взяли участь міжнародні експерти та дослідники у сфері прав людини, представники міжнародних організацій та омбудсмени, народні депутати, члени уряду та профільних комітетів ВРУ.
До обговорення також долучилась координаторка з адвокації БФ «Право на захист» Еліна Шишкіна, на якому вона розповіла про проблему з відсутністю фінансування житлових програм «Доступне житло» і «Кредит під 3%» на 2021 (ці програми надають можливість придбання ВПО житла у власність), а також про роботу комісій з компенсації та впровадження механізму виплати компенсації за пошкоджене або зруйноване житло, що передбачений Постановою Кабінету Міністрів України №767.
«Право внутрішньо переміщених осіб на житло і можливість його реалізувати, а також виплата компенсації за пошкоджене або зруйноване внаслідок збройного конфлікту житло є і повинно залишатися ключовими елементами державної політики»
З сьогоднішнього дня і до 10 грудня в рамках глобальної кампанії UNiTE Генерального Секретаря ООН розпочинається кампанія ООН в Україні «16 днів активізму проти ґендерно зумовленого насильства в Україні», тема якої у 2020 році – «Розфарбуємо світ помаранчевим: фінансуй, реагуй, запобігай, збирай дані!»
21 мільйонжінок у світі – біженці та внутрішньо переміщені особи, що становить 50% від загальної кількості ВПО. Саме вони у категорії особливо вразливих до ґендерно-зумовленого насильства осіб;
1 з 3 опитанихжінок в певний момент життя стикалися з фізичним та/або сексуальним насиллям, найбільш часто вчиненим з боку їхнього інтимного партнера;
Лише 52% жінок, які знаходяться у відносинах мають можливість робити власний вибір щодо використання контрацепції, у сексуальних стосунках та щодо отримання тієї чи іншої медичної допомоги;
71% жертв торгівлі людьми – жінки, 3/4 з них зазнали сексуальної експлуатації;
Пропонуємо Вам долучитись до глобального руху, переглянувши діджитал-виставу «Нові шрами», створену спільно ООН в Україні та Диким Театром*, в якій були зібрані реальні історії українських жінок про їхні фізичні і душевні рани, спричинені насильством. Особливістю вистави є те, що вона повністю інтерактивна. Ви як глядач можете впливати на сюжет, обирати сцени та те, як поводитимуть себе в тій чи іншій ситуації актори.
*Дисклеймер: вистава містить сцени жорстокості та розрахована на аудиторію 14+
13 жовтня 2020 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі за скаргою №33137/16 (Lyudmyla Mykolayivna KANDYBA and Others against Ukraine), яке було опубліковано 19 листопада і спричинило вир суперечливої інформації як у ЗМІ, так і в середовищі правозахисників.
Наразі офіційного перекладу цього рішення українською мовою ще немає, однак, для прояснення ситуації та усунення хибного сприйняття змісту рішення, публікуємо його аналіз вже зараз. Оцінки та висновки є точкою зору автора статті, а не Суду, крім випадків, коли прямо зазначене протилежне.
Згадана справа стосувалася скарги 7 заявників з Луганська на порушення їх прав на отримання різних «соціальних виплат, наприклад, пенсій або допомоги на дітей» на тимчасово окупованій території, а саме на порушення Україною статей 6 і 13 Конвенції, а також статті 1 Першого Протоколу до Конвенції (надалі – Заявники).
Обставини справи
Справа за обставинами була пов’язана з Постановою КМУ №595 від 07.11.2014 року «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» (надалі – Постанова №595). Нагадаємо, що згідно з деякими положеннями цієї постанови, було заборонено здійснювати фінансування бюджетних виплат на територіях, що не контролювалися органами влади України. Відновлення цих виплат мало здійснюватися тільки після повернення цих територій під контроль офіційних органів влади.
Наприкінці 2014 року Заявники подали позов до національного суду про визнання Постанови №595 недійсною, визнання протиправною бездіяльності КМУ щодо незабезпечення соціальних виплат на ТОТ, а також зобов’язання КМУ забезпечити виплату соціальних і пенсійних виплат, починаючи з липня 2014 року. Хоча Суд не вказує номер справи, можна зробити висновок, що мова йде про загальновідому справу №826/18826/14.
Рішенням суду першої інстанції від 11.02.2015 року позов було задоволено частково, скасовано п. 2 Постанови №595 (решта Постанови не зачіпала безпосередньо права позивачів, тому суд обґрунтовано відмовив в позові в цій частині). Крім того, суд відмовив у решті позовних вимог, виходячи з того, що КМУ не є належним відповідачем у цьому спорі, що також є обґрунтованим і законним, виходячи з норм національного права, оскільки соціальні та пенсійні виплати здійснюють органи соцзахисту і територіальні органи ПФУ відповідно.
Суд апеляційної інстанції рішенням від 02.04.2015 року залишив рішення суду першої інстанції без змін, відхиливши апеляційні скарги як заявників, так і відповідача і третіх осіб (деяких міністерств і ПФУ). 22 травня 2015 року згадане рішення було опубліковано в Офіційному Віснику України, як складова процесу оскарження нормативно-правових актів.
У червні Вищий адміністративний суд України (на той час – суд касаційної інстанції в адміністративних справах) зупинив виконання оскаржуваних рішень за клопотаннями касаторів (КМУ і Мінфіну), що є звичною практикою у таких спорах, але вже 16 жовтня 2015 року закінчив розгляд справи, залишивши рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Заявники зверталися з численними скаргами з вимогою виконати рішення суду, що, на їх думку, мало призвести до продовження виплат ним соціальних і пенсійних виплат. ЄСПЛ перелічує адресатів звернень Заявників і їх відповіді, які зводяться до наступного: відповідальні органи не виплачували соціальні та пенсійні виплати Заявникам, хоча рішення суду про скасування п. 2 Постанови №595 набрало сили. Варто відзначити, що скасування нормативного акту або його частини не призводить до автоматичного продовження виплат або іншої, бажаної для заявників, поведінки відповідачів. Однак в згаданій справі Заявники не зверталися з позовами безпосередньо до тих органів влади, в компетенцію яких входить здійснення відповідних виплат, зосередивши зусилля на доведенні обов’язку різноманітних органів влади здійснювати ці виплати саме на виконання рішення суду у справі №826/18826/14.
Крім того, 3 з 7 Заявників зверталися з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогою визнати незаконним невиконання Кабінетом Міністрів України рішення суду у вищезгаданій справі. На їх думку, саме продовження їм соціальних і пенсійних виплат мало бути результатом виконання рішення суду.
У цьому позові їм було (очікувано) відмовлено, суд апеляційної інстанції наприкінці 2019 року залишив рішення суду без змін (як зазначає Суд, рішення не було оскаржене у суді касаційної інстанції – п. 28 Рішення).
Європейський суд, розглядаючи справу, приділив увагу також судовій практиці захисту прав ВПО і мешканців ТОТ на отримання пенсійних виплат, навівши до прикладу рішення у судовій справі №227/2158/17, яку безпосередньо супроводжували адвокати БФ «Право на Захист» – перше рішення Верховного Суду, у якому було встановлено право мешканки ТОТ, яка ніколи не була ВПО, на отримання пенсії.
Позиція Суду
Суд наголосив, що Заявники не зверталися до національних судів з позовами про поновлення виплат, разом з цим, подача таких позовів могла призвести до «обґрунтованого шансу на успіх» (див. п. 53 Рішення). Суд прийняв аргументи Уряду, що часткове скасування Постанови №595 не мало привести до автоматичного поновлення виплат Заявникам (див. п. 54 Рішення) і потребувало додаткових заходів з боку Заявників (звернення в національні суди до належних відповідачів), що не було зроблено, а Заявники не стверджували, що такі звернення були б для них занадто обтяжливими (див. п. 55 Рішення).
Таким чином, Суд визнав заяви 6 із 7 Заявників неприйнятними.
Ще один із заявників, як випливає з Рішення Суду, перемістився на контрольовану територію, отримав належні йому виплати у повному обсязі та втратив зв’язок із Судом (відповідно, його скаргу було виключено зі списку справ).
Висновки
Таким чином, Європейський суд з прав людини не зазначив, що Україна не має сплачувати соціальні та пенсійні виплати. Рішення у справі не є рішенням по суті спору, але вже в котрий раз ЄСПЛ звертає увагу на те, що перш ніж звернутися до нього, заявники мають використати наявні засоби захисту на національному рівні. Відповідальність за правильний вибір цих засобів і їх вичерпання лежить, безсумнівно, на заявниках і їх юристах, а поспіх у зверненні до ЄСПЛ ніколи не є виправданим.
БФ «Право на Захист» захищає права громадян не тільки в національних судах, але і в ЄСПЛ, однак подання скарг до Страсбурга без використання національних засобів захисту є поодинокими винятками, оскільки, як показує наша успішна судова практика, більшість порушень прав можна відновити в українських судах.
Звичайно, питання невиконання державою судових рішень є відкритим і болючим, однак це не звільняє потенціальних заявників від обов’язку подання позовів в національні суди, перш ніж подати до ЄСПЛ. Крім того, у згаданій справі Суд не наводить аргументів Заявників про те, що подача відповідних позовів була б неефективним засобом захисту, що свідчить, скоріш за все, на відсутність таких аргументів.
Ми впевнені, що незабаром Європейський суд висловить свою позицію щодо права мешканців ТОТ на отримання соціальних і пенсійних виплат й відповідного обов’язку держави створити ефективні та доступні механізми здійснення таких виплат. Очікуємо, що ця позиція буде позитивною для заявників. Багато в чому результат розгляду справи, як ми бачимо, залежить від правильності вибору як правової стратегії, так і юристів, які будуть її реалізовувати.
Автор статті:
Олег Тарасенко, адвокат, старший стратегічний юрист БФ «Право на захист»
24.11.20
20 листопада о 17:30 відбувся вебінар-обговорення щодо гуманітарної ситуації на тимчасово окупованих територіях Східної України.
Теми, які були розглянуті на заході та доповідачі:
Гуманітарна ситуація в окупованих районах Донецької та Луганської областей (Тетяна Якубович, журналістка, редакторка проекту «Радіо Донбас. Реалії»);
Ситуація з перетином українського кордону з ОРДЛО (Еліна Шишкіна, координаторка з адвокації Благодійного фонду «Право на захист»);
Релігійна ситуація в непідконтрольних уряду районах Східної України (Максим Васін, Виконавчий директор Інституту релігійної свободи);
Ситуація із заручниками та місцями незаконного утримання в ОРДЛО (Олександра Матвійчук, голова правлінняЦентру громадянських свобод).
«Люди мають бути забезпечені можливостями безпечно і безперешкодно перетинати лінію розмежування через пункти пропуску, не порушуючи при цьому законів України,»
27 березня 2020 року вступили в дію обмеження, в результаті яких кордони та КПВВ в Україні були зачинені для перетину, через що велика частина людей, які з тих чи інших причин мали потребу у регулярному перетині пунктів в’їзду-виїзду, опинилися у пастці: вони не мали можливості перетнути кордон в той чи інший бік, відповідно, не могли повернутися додому.
Історія нашої клієнтки Валентини це кричущий приклад порушення прав людини. Адвокати Благодійного фонду “Право на захист” доклали чимало зусиль, аби допомогли жінці отримати відшкодування за моральну шкоду внаслідок протиправних дій, через які позивачка не мала можливості перетнути КПВВ. Апеляцію по її позову було задоволено 16 листопада 2020 року, рішення суду є остаточним.
Чат-бот «Юридичний порадник для переселенців» містить відповіді на найбільш поширені питання переселенців та осіб, які постраждали внаслідок конфлікту.
• Працює 24 години 7 днів на тиждень;
• Дозволяє швидко отримати юридичну консультацію.Обирайте зручний месенджер та шукайте відповіді в чат-боті:
Користуйтеся перевагами дистанційного доступу до юридичної допомоги, не виходячи з дому!
20.11.20
Наслідки пожеж, які виникли на території Луганської області у вересні та жовтні 2020 року, є катастрофічними. Найскладніша ситуація — вздовж лінії розмежування на території Станично-Луганського, Новоайдарського, Сєвєродонецького районів, де до зони ураження потрапило понад 30 населених пунктів.
Для ліквідування наслідків пожеж Кабінет Міністрів України виділив Луганській обласній державній адміністрації понад 185 млн грн із резервного фонду державного бюджету (розпорядження КМУ № 1269-р від 13 жовтня 2020 р. «Про виділення коштів із резервного фонду державного бюджету»).
Матеріальна допомога передбачена в разі:
загибелі члена родини — 200 тис. грн;
отримання тяжких травм — 50 тис. грн;
отримання травм середньої тяжкості — 30 тис. грн;
отримання легких травм — 20 тис. грн.
А також для створення належних умов проживання:
власникам повністю зруйнованих житлових будинків — 300 тис. грн на сім’ю;
сім’ям, відселеним із житлових будинків, що підлягають капітальному ремонту, — 50 тис. гривень на сім’ю.
Для отримання грошової компенсації постраждалі подають на розгляд органів місцевого самоврядування, а якщо їх немає — відповідних військово-цивільних адміністрацій населених пунктів за місцем розташування житла, заяву та відповідний пакет документів (копії паспорта, ідентифікаційного коду, документ про право власності на житло, акт комісії про ступінь пошкоджень від пожежі, розрахунковий рахунок у банківський установі).
Ситуація ускладнюється тим, що в багатьох людей згоріли документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, абов постраждалих немає документів, що підтверджують право власності на житло.
З перших днів трагедії юристи БФ «Право на захист» та NRC-NMFA виїжджали до постраждалих населених пунктів тадотепер надають юридичні консультації щодо відновлення втрачених документів, порядку отримання виплат із державного бюджету за домогосподарства, які постраждали внаслідок пожежі.
Наші колеги надали вже 418 консультацій постраждалим особам, здійснили супровід особи до Першої державної нотаріальної контори для отриманнядубліката свідоцтва про право на спадщину, подали 5 позовів про визнання права власності (люди не встигли вступити в спадок і будинок згорів, тому нотаріус відмовився видавати свідоцтво).
Нагадуємо: безоплатну юридичну допомогу можна отримати за телефонами «гарячої лінії» БФ «Право на захист»:
– говорить Люба, міцно тримаючи в руках такий омріяний паспорт громадянина України
Любі – 37 років. Народилась і зростала вона в багатодітній родині ромської етнічної приналежності. Родина жила скрутно і часто переїздила з місця на місце, оселившись згодом на постійне місце проживання у Нововодолазькому районі Харківської області. Коли Люба підросла, то її, згідно з ромською традицією, віддали заміж. Документів у жінки не було, тому що її батьки цим питанням не займалися. Люба народила п’ятьох дітей, однак двох старших відібрали через відсутність документів у жінки.
Плани жінки на життя різко змінилися, коли несподівано для всіх згорів батьківський будинок. Не витримавши такого удару, батько Люби помер від серцевого нападу. Жінка була змушена повернутися до Харківської області для підтримки матері. Весь цей час Люба намагалася отримати паспорт. Вона неодноразово зверталася до місцевого «паспортного столу», але результату не було.
Про історію Люби наші колеги дізналися від партнерської благодійної організації ВБФ «Деполь Україна». Її представники звернулися до Харківського офісу БФ «Право на захист» із проханням допомогти жінці отримати паспорт.
Адвокат нашого Фонду зробив ряд запитів, які допомогли зібрати всі необхідні документи для з’ясування громадянства Люби. Відповідно до чинного законодавства встановлення громадянства жінки залежало від місця проживання її та/або її батьків. Аби підтвердити факт проживання родини у рідному селі в 1991 році, було зроблено відповідний запит до сільської ради. Після цього було підтверджено громадянство батьків Люби та узгоджено з керівництвом ДМС України в Харківській області можливість встановлення особи за допомогою лише одного свідка. Ним стала рідна сестра жінки – Рая, яка приїхала з Кіровоградської області з тримісячною дитиною, аби допомогти сестрі з документуванням. Однак у свідоцтвах про народження сестер було знайдено розбіжності, які адвокату довелося виправляти. Завдяки допомозі працівників Холодногірського районного ДРАЦС (м. Харків) документи було приведено до ладу в найкоротші терміни.
Врешті решт ГУ ДМСУ в Харківській області надало висновок про встановлення особи Люби, а також документування її паспортом громадянина України вперше. І ось, напередодні свого 38-річчя, найзаповітніша мрія Люби – отримала свій перший паспорт – нарешті здійснилась.
На черзі діти Люби та її наймолодша сестра, у справі якої Харківський апеляційний суд виніс позитивне рішення. Але це вже зовсім інша історія.
