15 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та в цілому проєкт Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік».
У контексті захисту прав внутрішньо переміщених осіб і осіб, які постраждали від збройного конфлікту, цей закон є особливо цікавим, оскільки йдеться про фінансування важливих загальнодержавних програм, які їх так чи інакше стосуються.
Відтак буде доречно порівняти видаткові частини як Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (Додаток 3), так і Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» (Додаток 3).
Варто нагадати, що у зв’язку зі світовою пандемією COVID-19 у квітні й упродовж решти 2020 року до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» були внесені суттєві зміни, якими були перерозподілені кошти між державними програмами. Тому для порівняння треба брати саме зміни видаткової частини держбюджету на 2020 р.
Окрім того, цікавими для порівняння також є тексти проєкту закону про державний бюджет на 2021 р. для першого читання й після опрацювання пропозицій до другого читання.
Отже, що нового в законі про державний бюджет на 2021 рік, як порівняти з аналогічним законом на 2020 рік у контексті внутрішньо переміщених осіб і збройного конфлікту?
Основними змінами є такі:
- збільшено фінансування державної програми щодо виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації до 114 млн грн.
- збільшено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України до 125 млн грн.
- запроваджено нову державну програму щодо забезпечення належних умов в’їзду та виїзду осіб на тимчасово окуповані території України — 267 млн грн.
- запроваджено нову державну програму із забезпечення реінтеграції молоді з тимчасово окупованих територій Донецької й Луганської областей, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя — 30 млн грн (щоправда, така програма з’явилася лише між першим і другим читанням законопроєкту).
- немає фінансування державної програми «Доступне житло» (було скорочене ще квітневими змінами до держбюджету на 2020 рік і у 2021 році не поновлюватиметься).
- немає фінансування субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проєкту «Житло для внутрішньо переміщених осіб».
Детальніше – дивіться в порівяльній табличці.
Ще однією зміною, яка може суттєво зачепити права та інтереси великої кількості осіб є відсутність фінансування заходів щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою. Згідно із проєктом Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», який був поданий на перше читання, на виконання цієї програми було передбачено 200 млн грн.
Однак уже в бюджетних висновках Парламенту та за результатами розгляду проєкту закону в другому читанні та в цілому виділення коштів на виконання рішень судів було скасовано взагалі.
Проблема невиконання судових рішень в Україні — не поодинока. Понад половина рішень Європейського суду з прав людини проти України стосуються невиконання судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади в Україні.
Виконання тисяч таких рішень потребує мільярдів. Проте за останні роки фінансування було явно недостатнім. Наприклад, у 2016 р. — 144.757 тис. грн, у 2017 р. — 500 млн грн, у 2018 р. — 500 млн грн, у 2019 р. — 600 млн грн, у 2020 р. — 600 млн грн.
Відповідна тенденція, так само як і відсутність суттєвих кроків щодо системного розв’язання питання виконання судових рішень, не залишилася непоміченою Комітетом Міністрів Ради Європи, який 1 жовтня 2020 р. прийняв Проміжну Резолюцію із цього питання. Водночас необхідно зауважити, що в поточному році (за 10 місяців) лише щодо пенсійного забезпечення ВПО за судовими рішеннями нараховано понад 250 млн грн, з яких виплачено понад 35 млн грн.
Минулого року відповідні показники були вищими майже втричі. Допомогти у виконанні таких рішень суду вартує багатьох місяців роботи юриста чи адвоката, зробити це самотужки — практично не реально.
Треба наголосити, що переселенці та постраждалі особи є позивачами в багатьох категоріях спорів із вимогами матеріального характеру. А отже, у прийдешньому році вони не матимуть жодних сподівань на виконання рішень судів на їхню користь, ба більше — навіть на повернення судового збору.
Розглядаючи вже ухвалений Закон України «Про державний бюджет України на 2021 рік» можна зробити висновок про певні позитивні зрушення у сфері фінансування виплати компенсації за зруйноване житло, а також забезпечення належних умов в’їзду/виїзду на/з тимчасово окупованих територій.
Водночас виглядає так, що питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, як і виконання судових рішень, відповідачем у яких виступає держава, не є пріоритетом уряду на найближчий рік.
UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні
Читайте також:
