В Івано-Франківську пройшла зустріч представників БФ «Право на захист» та Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні

28.07.22

Наші юристи Андрій Безпалюк та Віра Підгайна вже кілька місяців працюють на Івано-Франківщині. В цій області ми маємо багато запитів від постраждалого населення щодо надання допомоги від фонду.

Нещодавно керівниця регіонального офісу БФ “Право на захист” Олена Приходько та регіональний адвокат Отарі Какулія зустрілися в Івано-Франківську з представниками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців для обговорення поточної ситуації та планів на майбутнє. Від організації, що вже багато років в Україні опікується захистом прав людей, були присутні Томоко Ішіхара, радниця з питань захисту, Віра Шелест, молодша польова радниця, Надія Ваховська, асистент з питань захисту та Марко Ротуно, координатор СССМ.

“Івано-Франківськ та область – це важливий регіон для фонду. Саме такі зустрічі надихають і ми дуже вдячні Томоко Ішіхара за високу оцінку роботи моїх колег в регіоні й за сприяння в розширенні послуг для ВПО на майбутнє. Це дуже потрібно для регіону, враховуючи очікуване на осінь переміщення значної кількості людей зі Сходу”, – зазначила Олена Приходько, керівниця Чернівецького регіонального офісу БФ “Право на захист”.

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні не лише продовжить підтримувати внутрішньо переміщених осіб в цьому регіоні, але й планує розширити комплекс надання послуг для ВПО в співпраці з БФ “Право на захист”. Все це з єдиною метою – щоб вразливі категорії переселенців, які потребують допомогу, отримали її.

27.07.22

Розпочинаємо новий багатогалузевий проєкт допомоги переселенцям з-поміж вразливих категорій у трьох областях України завдяки підтримці Українського гуманітарного фонду!

«Ми плануємо охопити Вінницьку, Чернівецьку та Львівську області. Проєкт передбачає виявлення порушень прав людини та ризиків захисту вразливих категорій переселенців, надання базових соціальних послуг та супроводу таким родинам, а також психологічну допомогу. Крім того, передбачено декілька мінігрантів організаціям, які допомагають закладам соціального захисту або соціально незахищеним ВПО», – зазначила Іванна Герус, менеджерка проєкту БФ «Право на захист».

Моніторинг вже розпочався у Вінницькій області.

Так, наші колеги — регіональна координаторка Наталія Шевченко, кризова консультантка Ірина Бабошина та соціальні працівниці Марина Махницька та Христина Романашенко — зустрілися з директором Обласного пансіонату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку Сергієм Якубовським.

Під час зустрічі обговорили спільну подальшу співпрацю для підсилення спроможності закладу надавати соціальну допомогу. Також визначили перелік людей похилого віку та осіб з інвалідністю, яким психосоціальний супровід потрібен найбільше.

Зараз у геріатричному пансіонаті перебуває 52 переселенці, які перемістились у край важкому стані, як фізичному та психологічному. Ми вже писали про те, як надали юридичну допомогу цим людям у поновленні документів та отриманні соціальних виплат. Сподіваємося, що завдяки новому проєкту зможемо зробити ще більше!

Проєкт «Негайна багатогалузева гуманітарна допомога ВПО та постраждалому від конфлікту населенню в Україні» реалізується спільно з ACTED Ukraine та IMPACT Initiatives та фінансується Гуманітарним фондом для України.

26.07.22

У рамках проєкту «Цифровізація державних послуг: сприяння доступу для постраждалих від конфлікту громад та вразливих груп в Україні», що реалізується БФ «Право на захист» та УГСПЛ за підтримки Європейського Союзу, моніторами та аналітиком Фонду проведено дослідження щодо досвіду користування публічними цифровими послугами серед уразливих (незахищених) груп населення: внутрішньо переміщених осіб, пенсіонерів, одиноких матерів, багатодітних сімей, людей з інвалідністю, постраждалого від конфлікту населення тощо.

Дослідження проводилося з метою з’ясування якості доступу людей у складних життєвих обставинах до публічних цифрових послуг, що є перешкодою для їхнього використання, чи є поширеним використання мобільного застосунку Дія серед цієї категорії осіб, які труднощі виникають під час роботи із запропонованими в застосунку послугами, а також визначити потрібні послуги, які необхідно запровадити на порталі та у застосунку Дія.

Опитування складалося з двох частин: загальної, із запитаннями щодо досвіду користування публічними цифровими послугами в цілому, та частини щодо застосунку Дія, яка включала запитання про послуги в цьому застосунку і досвід користування ним.

За результатами дослідження сформульовано рекомендації для Кабінету Міністрів України та Міністерства цифрової трансформації України, реалізація яких сприятиме покращенню якості публічних цифрових послуг та їх поширенню серед зазначених груп населення.

Публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключно відповідальністю БФ «Право на захист», і ні в якому разі не може вважатися таким, що відображає точку зору Європейського Союзу. Повна версія звіту доступна українською та англійською мовами.

26.07.22

1. Де можуть вручати повістку?

Аналізуючи законодавство, можна зробити висновок, що чіткого місця не передбачено. Отже, повістку можуть вручити особі будь-де.

2. Хто саме може заповнювати бланки повісток?

В п.47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. № 921 зазначається, що у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) щодо оповіщення призовників і військовозобов’язаних про їх виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на воєнний час, призову на військову службу або на збори військовозобов’язаних керівники державних органів, підприємств, установ та організацій зобов’язані:

🔘 видати наказ про оповіщення призовників і військовозобов’язаних та довести його до їх відома у частині, що стосується забезпечення їх прибуття за викликом районного (міського) ТЦК та СП у визначені ним строки та копію наказу надіслати у триденний строк до відповідного районного (міського) ТЦК та СП.

Тобто, заповнювати бланки повісток має керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де особа, якій надали повістку, стоїть на обліку. Якщо повістки заповнюються після встановлення особи, це є порушенням. І особа котрій виписали таку повістку, може вимагати скласти акт відмови від отримання повістки у присутності свідків, де вона має зазначити протиправні дії уповноважених осіб. А краще при таких ситуаціях викликати поліцію, для фіксації факту правопорушення.

3. Чи є перелік осіб, які можуть вручати повістки?

Щодо осіб, які можуть вручати повістки, є обмеження. Згідно з пунктом 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 «Про загальну мобілізацію» місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з ТЦК та СП, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб – підприємців доручено, зокрема, організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення й прибуття громадян, які призиваються на військову службу.

Наголошуємо, що перелічені нижче особи мають право тільки надавати повістку, яка заповнена і в яку внесенні дані згідно з наказом про оповіщення призовників та військовозобов’язаних, керівником ТЦК та СП:

🔘 співробітники територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

🔘 представники органів місцевого самоврядування;

🔘 керівники підприємств чи організацій, роботодавці;

🔘 керівники навчальних закладів.

4. Яка роль поліції в процесі видачі повісток?

Органи Національної поліції, згідно ПКМУ від 7 грудня 2016 року №921 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних», наділенні такими повноваженнями:

🔘 за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють досудове розслідування стосовно ухилення військовозобов’язаних від військового обліку (додаток 12);

🔘 за зверненням органів місцевого самоврядування та районних (міських) ТЦК та СП здійснюють розшук, затримання і доставлення до районних (міських) ТЦК та СП громадян, які ухиляються від виконання військового обов’язку (додатки 5, 13);

🔘 за зверненням районних (міських) ТЦК та СП здійснюють інформування щодо наявності судимості або перебування під слідством призовників і військовозобов’язаних, які приймаються на військову службу за контрактом.

5. Види відповідальності?

Передбачено два види відповідальності: адміністративна та кримінальна.

Відповідно до ст. 210-1 КУпАП: Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від 1⃣0⃣0⃣ до 2⃣0⃣0⃣ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 2⃣0⃣0⃣ до 3⃣0⃣0⃣ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, штраф в розмірі від 1700 до 3400 грн (3400–5100 грн для посадовців), якщо йдеться про повістку для уточнення даних або проходження медкомісії.

Якщо людині вручили повістку на відряджання в підрозділ, після проходження медкомісії та з зазначенням військової частини, куди вона відбуває, й вона не прийшла на збори, то відповідно ст. 336 ККУ, може настати кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 5 років.

22.07.22

Село Катерини (ім’я змінено) та її багатодітної родини знаходиться в окупації з березня. Ховаючись від обстрілів, родина майже жила в погребі. Але буденність окупації – це не тільки постійний страх за життя дітей та своє, а й страх перед візитами «непроханих гостей» у твою оселю…

Виїхати родина не могла, бо не мала коштів на перевізника. Пішки теж не пішли – Катерина перебувала на останніх тижнях вагітності п’ятою дитиною… Після народження дочки, чоловік згадує, як віз Катерину з немовлям із пологового під обстрілами та молився, щоб тільки вибратися з цього пекла.

🛥 Допомогли виїхати на територію, підконтрольну Україні, сусіди – доправили їх на берег річки, де чекав човен. Далі незнайомий чоловік безкоштовно перевіз батьків з малечею на інший берег району Дніпропетровської області. Родина нарешті була в безпеці.

Сім’ю зустріли та доправили до Кривого Рогу, де заселили в місце компактного проживання з харчуванням. Здавалось, що всі проблеми позаду, але… З’ясувалося, що у батьків не вклеєні вчасно фото в паспорт, не зареєстрований шлюб і мама дітей не має місця реєстрації (прописки). Також жінка не мала телефона й банківських рахунків, а молодша дитина не має свідоцтва про народження… Тож довідки переселенців та допомогу на проживання вони отримати не могли.

Почався ще один довгий шлях цієї родини, щоб вирішити всі ці проблеми та не залишитися без засобів до існування. Проте вже разом з нашими колегами з Дніпровського офісу БФ “Право на захист” та працівниками соціальних служб.

“Реєструючи народження немовляти у відділу ДРАЦСу, з’ясувалося, що в Катерини був національний паспорт зразка 1993 року, де не була вклеєна фотокартка по досягненню 25 років. Вказана обставина унеможливлювала отримання усіх державних послуг. Цю проблему вирішили в територіальному підрозділі ДМС. Тож батьки отримали свідоцтво державного зразка про народження їхньої доньки”, – розповів В’ячеслав Стасюк, регіональний адвокат фонду.

Найскладнішим завданням було взяття родини Катерини на облік ВПО. Для цього необхідно було підтвердити проживання людей в селі, що знаходиться на окупованій території та навчання там старших дітей. Однак прописки у жінки не було.

“Оскільки в Катерини не було інформації з банку про отримання коштів (вона не мала рахунку, отримувала допомогу на дитину через Укрпошту) й не було інформації за останні місяці в довідці з Пенсійного фонду, то лишалося сподіватися на диво… І диво сталося! Під час моніторингового візиту в Кривому Розі ми зустріли односельця Катерини, який знав не тільки жінку, а і її маму з бабусею та погодився це письмово підтвердити”, – ділиться регіональний монітор Олена Пазенко. Вона супроводжувала родину до всіх установ та консультувала на місці.

“Нами був розроблений проєкт бланка акта-опитування свідків, що використали для підтвердження свідчень односельця про фактичне проживання Катерини з родиною в цьому селі. Також планувалося направити адвокатський запит, щоб отримати підтвердження виплат соц.допомоги родині через відділення “Укрпошти” в селі”, – пояснив В’ячеслав Стасюк.

Проте комісія УСЗН розглянула всі докази та надала мамі й дітям довідки ВПО та прийняла заяву на допомогу на проживання.
“Виклики, з якими стикнулася ця родина та кількість запитів від них на надання правової допомоги були безпрецедентними. Ми безмежно вдячні партнерам, що в тісній співпраці з державними службами можемо допомагати людям з документуванням, отриманням довідок та соціальних виплат”, – наголосила тім-лідер Дніпровського офісу БФ «Право на захист» Мирослава Сущенко.

22.07.22

19 липня Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністерка, міністерка з питань з реінтеграції тимчасово окупованих територій, заявила, що добровільне отримання паспорта країни-агресора має розцінюватися як кримінальний злочин. Водночас, на думку віцепрем’єр-міністерки, виняток може бути тільки в тих ситуаціях, коли цей документ був виданий примусово.

Українці, які отримали паспорти РФ в окупації, не злочинці, а жертви

Ілюстративне фото / Reuters

Хоча така позиція, ймовірно, стосується всіх громадян/-ок України, які набудуть громадянства держави-агресора, втім такий підхід матиме непропорційний негативний вплив на громадян України, що мешкають на тимчасово окупованих територіях України через практики примусової паспортизації, які запроваджує держава-окупант ще з 2014 року.

Цілком погоджуючись із тезою, що документування паспортами РФ є свідомою політикою країни-агресора і що це злочин, вважаємо, що теза про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності людини, яка такий паспорт отримує, є небезпечною та може бути використана російською пропагандою для додаткового залякування мешканців окупованих територій.

По-перше, встановлення відповідальності за отримання паспортних документів окупаційних органів суперечить відповідній політиці держави в цій сфері.

Від початку збройної агресії Російської Федерації у 2014 році Україна послідовно відстоювала позицію невизнання громадянства країни-агресора, набутого на окупованих нею територіях України. Відповідну політику держави щодо невизнання будь-якого громадянства на окупованих територіях закріплено і в стратегічних документах, що визначають політики реінтеграції та деокупації. Та й сама логіка слідчої практики з 2014 року визначає таку паспортизацію як злочин країни-агресора, а наших громадян – як жертв такого злочину, а не злочинців.

11 липня 2022 року президент Російської Федерації видав указ, який передбачає спрощений порядок надання російського громадянства для всіх громадян України.

У відповідь на це МЗС України випустило заяву, відповідно до якої паспортизація українських громадян є юридично нікчемною та не матиме правових наслідків для України. “Натомість Росія використовує спрощену процедуру видачі паспортів для затягування зашморгу на шиях мешканців тимчасово окупованих територій нашої держави, змушуючи їх брати участь у злочинній діяльності окупаційних адміністрацій та російської загарбницької армії”, – йдеться в заяві МЗС України. Отже, можна стверджувати, що Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міністерство закордонних справ України мають діаметрально протилежні погляди на паспортизацію паспортами громадян РФ.

Крім цього, згідно зі статтею 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, будь-які органи, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їхня діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом, а будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення кримінальної відповідальності за отримання паспортного документа держави-агресора або незаконних органів влади створює правові наслідки видавання такого документа – притягнення до відповідальності особи, яка його отримала. Це суперечить політиці невизнання створених на тимчасово окупованих територіях органів і руйнує один з основних принципів політики держави щодо правового режиму на окупованих територіях.

По-друге, факт добровільності набуття громадянства РФ на окупованій території є більш ніж сумнівним. Російська Федерація вже тривалий час на тимчасово окупованій території провадить практики примусової паспортизації українських громадян, які там проживають. Втім, Кримінальний кодекс України містить доволі вузьке визначення того, що може вважатися примусом. Зокрема, Кримінальний кодекс передбачає фізичний та психічний примус і визначає, що в разі застосування фізичного примусу, який позбавляє особу, до якої він застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд, кримінальна відповідальність особи повністю унеможливлюється.

Відповідальність за діяння, вчинені під фізичним примусом, який не позбавляє особу фізичної можливості вчинити на власний розсуд, або ж під психічним примусом, вирішується за правилами крайньої необхідності, а саме – відповідальність за завдавання шкоди настає тільки в разі перевищення меж крайньої необхідності, тобто якщо заподіяна шкода є більшою, ніж відвернена шкода.

Громадянам України, що перебувають на окупованих територіях, відмовляють у видаванні гуманітарної допомоги та пенсії, у проведенні адміністративних послуг у разі відсутності російського паспорта, а також погрожують звільненням. Практика трактування крайньої необхідності доводить, що отримання російського паспорта громадянами України, щоб зберегти роботу або ж перереєструвати бізнес, який можуть “націоналізувати”, може вважатися перевищенням меж крайньої необхідності.

Варто зазначити, що зміна громадянства у визначений законодавством спосіб не є суспільно небезпечним діянням і не може вважатися кримінальним правопорушенням, оскільки є реалізацією конституційного права, передбаченого статтею 25 Конституції України, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного стану. Встановлення кримінальної відповідальності саме за набуття громадянства іншої держави, навіть якщо йдеться про громадянство держави-агресора, є обмеженням права змінити громадянство.

З огляду на вищенаведене вважаємо, що питання набуття громадянства держави-агресора потребує обережної та виваженої комунікації з урахуванням становища громадян України на територіях, що тимчасово контролюються державою-агресором. Водночас держава Україна, яку представляють, зокрема, міністерства, повинна мати злагоджену позицію стосовно ставлення до тих чи інших дій як до злочинних.

ПІДПИСАНТИ:

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

БФ “Право на захист”

Кримська правозахисна група

Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Донбас СОС”

БО “БФ “Восток SOS”

ГО “КримSOS”

БО “БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля”

ГО “Регіональний центр прав людини”

ГО “Центр “Соціальна дія”

Харківський інститут соціальних досліджень

ГО “Правозахисний центр “Дія”

21.07.22

Продуктивна робота триває! Надаємо гуманітарну допомогу від партнерів та одночасно консультуємо переселенців з юридичних питань!

Консультуємо та допомагаємо переселенцям Вінниччини!

Марія з родиною були змушені шукати прихистку в Вороновицькій громаді, що на Вінниччині. Сім’я приїхала з Запорізької області. Саме біля їхнього рідного села зараз точаться запеклі бої. Як розповіла нам жінка, із собою вони взяли лише найнеобхідніші речі, тому в них є потреба в усьому, що робить життя більш-менш комфортним. Для родини Марії в нагоді стали матраци та кухонний набір посуду.

Цю гуманітарну допомогу для жінки та сотен переселенців, що знайшли прихисток в громадах Вінниччини, надало UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, у партнерстві з яким від самого початку війни плідно працює Благодійний фонд “Право на захист” у задоволенні потреб переселенців.

“Монітори та юристи нашого офісу при роботі в громадах не лише надавали консультації, але й Ми збирали від представників громади різні потреби для ВПО. Всі заявки передавали нашим міжнародним партнерам, зокрема, і до УВКБ ООН. Зараз триває роздача. Вже понад 1000 людей отримали кухонні набори, постільну білизну, ковдри, рушники, гігієнічні набори. Все це – товари першої необхідності для людей, що вимушено залишили рідні домівки”, – зазначила керівниця Вінницького офісу БФ “Право на захист” Наталія Шевченко (@Natalia Shevchenko).

Монітори БФ “Право на захист” на цьому та минулому тижні займалися роздачею гуманітарної допомоги в Вороновицях, Гнівані, Хмільнику, Якушенцях, Тивриві та інших містах та селах Вінничини.

Юристи фонду також виїжджали до громад, щоб консультувати переселенців з питань внутрішнього переміщення: поновлення документів, фіксування зруйнованого або пошкодженого житла, отримання довідки ВПО та соціальних виплат.

21.07.22

Днями відбулися зустрічі фахівців мобільних груп психосоціальної підтримки БФ «Право на захист» з представниками Жовтоводської та Новомосковської громад.

Наші колеги з мобільних груп піклуються про те, щоб українські міста були достатньо укомплектовані засобами психічного здоров’я й психосоціальної підтримки для ВПО та інших уразливих груп. Все для того, аби населення було краще захищено від психологічної шкоди, спричиненої війною. Для цього наші колеги надають допомогу та навчання місцевим зацікавленим сторонам у приймаючих громадах щодо психосоціальної підтримки в кризових ситуаціях.

Зустрічі пройшли з чималою кількістю учасників. З боку Новомосковської громади були присутні керівники Управління праці та соціального захисту населення, Територіального центру соціального обслуговування, а також представники міської влади, а з боку Жовтоводської – співробітники:

відділу підтримки сім‘ї та координації надання соціальних послуг Управління праці та соціального захисту населення;
відділу освіти, відділ молоді та спорту Жовтоводської міської ради;
КЗ «Центр надання соціальних послуг Жовтоводської міської ради»;
Жовтоводського ліцею;
ГО «Нове життя Жовті Води».

“Ми обговорили шляхи співробітництва органів громад з фондом «Право на захист» в рамках проєкту, а також освітні потреби фахівців у громадах. Серед них, зокрема, такі актуальні запити як так зване «професійне вигорання» спеціалістів, спричинене збільшенням навантаження на них, робота з людьми в стані сильного стресу, особливості роботи з дорослими та дітьми-ВПО, допомога в адаптації до життя на новому місці тощо. Ми також обговорили проведення тренінгів із психосоціальної підтримки для представників вищезазначених установ”, – пояснює Олексій Істомін, координатор мобільних груп проєкту.

Нагадаємо, мобільні групи психосоціальної підтримки у “Право на Захист” – команди фахівців, які надають профільну допомогу постраждалим від війни. Професійні психологи та соціальні працівники під керівництвом своїх координаторів активно працюють з травня цього року: разом вони вже здійснили понад триста виїздів у Дніпропетровській та Чернівецькій областях, приходячи на допомогу тим, хто її потребує.

Мобільні групи діють в рамках проєкту БФ “Право на захист” у партнерстві з ACTED Ukraine «Підвищення cтійкості та спроможності до подолання труднощів найбільш вразливими домогосподарствами, що постраждали від конфлікту на Сході України».

20.07.22

Тамара Іванівна та Катерина Олександрівна зі Слов’янська. Жінкам 79 та 73 роки. Життя познайомило їх в найскладніший період – під час евакуації з рідного краю. Родичів, які надали б підтримку у стареньких немає, тож вирішили в усьому допомагати одна одній.

Подруги опинилися в Петриківському обласному геріатричному пансіонаті, що на Тернопільщині. Там одразу стали активістками серед мешканців та переймалися дотриманням їх прав як ВПО. Тож не дивно, що наші колеги – регіональний юрист Львівського офісу Ілля Федотов та регіональний монітор Ольга Яшина – під час візиту до пансіонату найпершими познайомилися саме з ними.

“Жінки мали питання щодо відрахування 75% пенсії за проживання в геріатричному пансіонаті. Ми роз’яснили порядок проживання та утримання людей в подібних установах, перевірили документи та запевнили, що все гаразд”, – розповів Ілля Федотов.

У пансіонаті наразі проживають 22 переселенці. Серед них і Тетяна Миколаївна, яку евакуювали до закладу з Харкова. Жінці 65 років. Мала житло в сумнозвісному районі Північна Салтівка. Зараз воно пошкоджене та непридатне до проживання. Жінку хвилювало, як правильно оформити заявку на компенсацію.

“Ми рекомендували зафіксувати факт зруйнування житла та написати заяву до поліції. А також звернутись до ЦНАПу із заявою щодо пошкодженого житла”, – зазначив наш колега.

Люди також питали про надання грошової допомоги на проживання ВПО. Багато переселенців не мали сучасних телефонів, тож наші колеги допомогли всім охочим подати заяви на отримання допомоги від міжнародних організацій через портал єДопомога.

Якщо ви маєте питання, що стосуються перетину кордону, відновлення втрачених документів, соціальних виплат, житла для тих, хто змушений був покинути власну оселю тощо, телефонуйте щодня з 7.00 до 22.00 за номерами гарячої лінії:

VODAFONE: +380995075090

KYIVSTAR: +380685075090

LIFECELL: +380935075090