Дайджест моніторингової служби БФ «Право на захист» (квітень)

10.05.23

Монітори БФ “Право на захист” без перебільшення, універсальні спеціалісти. Вони не лише найчастіше першими знайомляться з вами, коли ви потребуєте допомоги Фонду, а й самі сприяють вирішенню багатьох проблем. Тому ми щомісяця розповідатимемо вам про найяскравіші історії та події, що сталися з нашими колегами у дайджесті моніторингової служби. Отже, що цікавого трапилось протягом квітня – читайте далі.

Сприяємо довгостроковим житловим рішенням. Найболючіша проблема переселенців – це житло. В місті Бар, що на Вінниччині, монітори роз’яснили представникам місцевої влади необхідність створення черги ВПО на отримання тимчасового житла. Міський голова прийняв рішення винести це питання на наступну сесію міської ради після того, як будуть підготовлені необхідні нормативно-правові акти.

Пильнуємо на кордоні. Під час візиту до МПП “Шегині” (Львівська область) наш монітор зустрів багатодітну сім’ю, де батько не зміг перетнути кордон через проблеми з документами. Родині не було де зупинитися й бракувало грошей навіть на їжу. Монітор спочатку знайшов їм тимчасовий прихисток, а вже наступного дня наші колеги організували переїзд сім’ї до Львова, поселили в притулок, перенаправили до юристів, почали пошук гуманітарної допомоги. Згодом родина отримала одяг, взуття, іграшки, продукти та медичну допомогу для вагітної матері. Юристи допомогли батькові оформити необхідні документи, а монітор – знайти безкоштовний транспорт до Польщі. Сім’я успішно перетнула кордон.

Шукаємо можливості порадувати. У Дніпропетровській області є модульне містечко, де проживає понад 100 переселенців із першої хвилі переселення (2014 рік). Більшість – літні самотні люди та роми. Прихисток далеко від міста, мало хто з благодійників туди дістається. Моніторка Фонду домовилась із кондитерським домом “БонАсорті” про благодійні великодні паски до свята та доставила їх людям в модульне містечко. В той день там панувало справжнє свято!

Супроводжуємо в разі потреби. До моніторки Тернопільського офісу звернулась жінка, яка мешкає в місці компактного проживання в одному із сіл області. Вона має поранення та не має змоги дістатися лікарні, що розташована в Тернополі, щоб пройти консультацію для МСЕК. Жінка оформлює інвалідність та потребувала негайної консультації лікаря-ортопеда. Моніторка звернулася до лікарні, щоб записати жінку на огляд, але найближча дата була за місяць, тож вирішила разом із нею чекати консультацію в “живій” черзі. Наразі всі необхідні документи готові, залишилось отримати висновок МСЕК.

Допомагаємо з пошуком благодійників. На Волині є гуртожиток, що стояв порожнім багато років. Переселенці, які там мешкають, самостійно зробили ремонт, а от на встановлення опалення не мали коштів. Моніторка Волинського офісу, яка виявила потребу людей, почала шукати благодійників. Відгукнулася релігійна організація, що закупила матеріали для опалення. Також домовилися про надання будівельних матеріалів та меблів. Тож наступну зиму люди зустрічатимуть у теплі та затишку!

07.04.23

Монітори БФ “Право на захист” без перебільшення, універсальні спеціалісти. Вони не лише найчастіше першими знайомляться з вами, коли ви потребуєте допомоги фонду, а й самі сприяють вирішенню багатьох проблем. Тому ми щомісяця розповідатимемо вам про найяскравіші історії та події, що сталися з нашими колегами у дайджесті моніторингової служби. Отже, що цікавого трапилось протягом березня – читайте далі.

Відкриті до партнерства заради спільної мети. Під час зустрічі з керівницею Чернівецького центру “Я-Маріуполь” з’ясувалося, що організація шукає приміщення для реконструкції під житло для ВПО. Монітори БФ “Право на захист” протягом двох місяців займались пошуком будівлі: поспілкувалися з головами громад під час моніторингових візитів в населені пункти, збирали дані про будівлі. Загалом вони промоніторили ситуацію в 10 громадах. З’ясували, що найбільше під запит центру підходять 2 будівлі Чернівецького національного університету. Згодом одну з пропозицій – гуртожиток ЧНУ, що наразі не використовується для проживання студентів, центр “Я-Маріуполь” взяв в роботу.

Монітори навчають. У селі Заболотці, що на Львівщині, відбувся захід “Громада очима молоді”. Участь у ньому взяли місцеві підлітки, молодь із досвідом переміщення, представники місцевої влади, МОМ та ПЛАСТ. Монітор Львівського офісу розповів молоді про важливість їх участі в проєктах громади, про актуальність волонтерської й громадської діяльності, а також згадав про можливості грантових конкурсів. Молодь створила “дерево громади” – це дозволило на практиці зрозуміти, з чого складається громада.

Сприяємо розвитку місцевої демократії. У Вільногірську, що на Дніпропетровщині, наша колега здійснила моніторинговий візит до Департаменту соціально-гуманітарної політики міськради. Моніторка Дніпровського офісу розповіла про готовність Фонду підтримувати Консультативну раду ВПО юридично та надавати супровід на етапі створення, а також про готовність взяти активну участь у лавах дорадчого органу. Створення ініціативної групи та розробка Положення про Консультаційну Раду ВПО тут почалися ще у 2021 році за ініціативи наших моніторів, і наразі триває завершальний етап.

Проводимо діалоги для запобігання конфліктів. Під час моніторинговому візиту до садочка на Вінниччині, що наразі стало прихистком для переселенців, наші колеги виявили непорозуміння між ВПО та мешканцями громади. Батьки вихованців садочока та керівництво закладу не задоволені перебуванням у ньому переселенців. Через це садочок не працює повний день. ВПО запропонували переселити в окреме приміщення садочка, де зробили ремонт, але, на жаль, не передбачили окремий простір для кожної сім’ї. Мешканці прихистку були не проти переїзду, але не поспішали переселятися в нову оселю. Щоб мирно врегулювати конфліктну ситуацію, монітори Вінницького офісу провели бесіди з представниками громади та ВПО, а також сприяли наданню ліжок та облаштування окремого простору для людей.

Супроводжуємо до державних установ. Під час моніторингового візиту до села Максимівка, що на Тернопільщині, наші колеги виявили переселенку, яка під час евакуації втратила всі свої документи. Через відсутність автобусного сполучення 70-річна жінка не могла дістатися міста, щоб оформити необхідні документи. Моніторка Тернопільського офісу супроводила жінку до місцевої міграційної служби у Збаражі та допомогла їй зробити необхідні запити на відновлення документів.

05.04.23

Катерина та дві її доньки – Софія й Ангеліна, з Костянтинівки, що на Донеччині. Колись маленьке та затишне місто, через постійні обстріли зараз зруйноване. На серці в Катерини весь час було не спокійно – важко полишити рідний край та поїхати “в нікуди” з двома дітьми. Можливо, через це жінці не просто було знайти прихисток – хотілося додому. А ще й у молодшої доньки Ангеліни постійно була алергія.

Після багаторазового переміщення Катерина з доньками та котом Персиком опинились у Львові. Зупинилися в транзитному центрі. Там познайомилися з монітором Львівського офісу “Право на захист” Ігорем Слотюком та попросили допомогти з пошуком відносно постійного житла.

Разом з соціальною працівницею фонду Ларисою Ковалик та моніторкою Мартою Москвяк, родину вдалося поселити у місце компактного поселення (МКП) у Львові. Наші колеги не забарилися й з корисними відвідинами – надали консультації про медичні сервіси у Львові, а саме про те, де можна заключити декларацію з сімейним лікарем, і куди звертатися з приводу лікування алергії в дитини.

“Старша донька Софія зізналася нам, що планує вступати на навчання у Львівську національну академію мистецтв. Катерина тим часом зазначила, що за фахом є медиком і хоче знайти роботу за спеціальністю після того, коли молодша Ангеліна почне відвідувати школу. Тож ми розповіли жінці та її дітям про освітні можливості міста, про заходи, які можна відвідувати в офісі нашого фонду”, – говорить регіональний монітор БФ “Право на захист” Ігор Слотюк.

Також родина отримала гуманітарну допомогу від нашого фонду – засоби гігієни, подушки, ковдри та інші речі для облаштування побуту. Розказали й про те, як, за потреби, скористатися послугами психолога фонду. Ми бажаємо родині, щоб прихисток нарешті став для них комфортним місцем проживання!

15.03.23

Монітори БФ “Право на захист” без перебільшення, універсальні спеціалісти. Вони не лише найчастіше першими знайомляться з вами, коли ви потребуєте допомоги фонду, а й самі сприяють вирішенню багатьох проблем. Тому ми будемо щомісяця розповідати вам про найяскравіші історії та події, що сталися з нашими колегами у дайджесті моніторингової служби. Отже, що цікавого трапилось протягом січня-лютого – читайте далі.

70 переселенців уникнули виселення. Переселенці на Вінниччині, які жили в місці компактного проживання (МКП) та опинилися під загрозою виселення, отримали допомогу від нашої моніторки в пошуку нового житла. Вона також звернулася до місцевої влади та домовилася про автобус для ВПО, на якому люди могли оглянути можливі локації. Переселенці вже переїхали в одне із запропонованих місць.

Пильність моніторів повертає рідних. На вокзалі міста Апостолове, що в Дніпропетровській області, чергова помітила розгублену бабусю. Працівниця вокзалу подзвонила нашій колезі та запитала, чи може хтось з фонду зустріти жінку в Павлограді, куди вона збиралася їхати, щоб та не заблукала. Моніторка поспілкувалася із жінкою. Жінці 84 роки, вона з Херсонщини, документів не мала. Монітор фонду попросила чергову викликати поліцію на вокзал, щоб перевірити, чи не знаходиться бабуся в розшуку. Після приїзду поліції з’ясувалося, що жінку дійсно шукає донька, яка незабаром приїхала на вокзал та забрала її.

Ініціювали запровадження правил в МКП. Інколи до наших моніторів звертаються адміністрації МКП з приводу конфліктних ситуацій в колективних центрах. Є випадки, коли мешканці не дотримуються правил проживання в прихистках. Монітори запропонували розглянути проєкти договору на проживання та надалі застосувати практику укладання договорів з мешканцями. Також домовилися про інформаційні сесії в МКП для мешканців від юристів фонду.

Немає важких шляхів, якщо ціль – допомогти. Монітори “Право на захист” дізналися про самотню жінку-переселенку у с.Верхні Петрівці, що на Буковині. Щоб поспілкуватися з нею, оглянути умови проживання та з’ясувати потреби жінки, наші колеги подолали пішки довгий шлях через поле та ліс. Виявилося, що жінка хворіє та має інвалідність, майже не пересувається. Її житло в Харкові зруйноване, а соціальних виплат на проживання вона не отримує. Було здійснено перенаправлення на юриста та укладено договір про безоплатну правову допомогу. Через декілька днів жінку забрала швидка в лікарню Чернівців. Монітори відвідували жінку в лікарні протягом всього перебування, а юристи працювали над відновленням виплат. Наразі жінка отримала всі кошти, а монітори займаються пошуком місця в геріатричному центрі, щоб вона могла отримати необхідний догляд.

Переселенці змогли отримати доступ до медичних послуг. Мешканці МКП на Львівщині не могли дістатися лікаря. Все через віддаленість МПК та відсутність транспортного сполучення. Наш монітор запропонував керівництву влаштувати виїзне консультування переселенців медичними працівниками та зв’язався з приватними лікарнями, які мали програми безкоштовних послуг для ВПО. Згодом для людей провели безкоштовні консультації терапевт, кардіолог та гінеколог. Люди також отримали необхідні ліки.

Адвокація на місцевому рівні. Наші колеги монітори знаються і на змінах в законодавстві щодо ВПО. Деякі зміни стосуються також членів приймаючої громади. Як, наприклад, “Положення про порядок складення та видачі акта встановлення факту здійснення догляду”. З’ясувалось, що існує потреба у громад в юридичній консультації та роз’ясненнях щодо цих законодавчих актів. Протягом лютого монітори знаходили зацікавлені громади та організували зустрічі юристів фонду з представниками громад, де фахівці отримали всі необхідні роз’яснення та прийняли рішення здійснити необхідні дії для встановлення факту догляду.

13.03.23

Війна принесла в нашу країну багато біди…Особливо гостро це відчувають літні люди. Їм складно залишати свої домівки, де так багато спогадів про часи, коли вони були щасливими. До того ж їм важко зробити це фізично.

Пані Надії* – 87 років і вона до останнього відмовлявся покидати свій дім у м. Часів Яр. Рідним було важко її вмовити, адже навіть щоденні обстріли довгий час не могли змусити жінку переїхати в більш безпечне місце. З кожним днем волонтери вивозять з нього та інших гарячих точок все більше літніх людей, щоб врятувати їм життя. Саме з їх допомогою пані Надія змогла дістатись Дніпропетровської області.

Знайшовши прихисток в Жовтоводській громаді, жінка потребувала юридичного та соціального супроводу, тому до неї виїхали фахівці Дніпровського офісу БФ «Право на захист»: юристка Анна Лактюшина та фахівець з моніторингу ситуації ВПО Олена Пазенко.

“Два тижні минуло, як пані Надію вивезли волонтери до м. Жовті Води на Дніпропетровщині. Зараз вона у безпеці, її доглядає близька родині людина, але й досі з острахом здригається від незначного гуркоту. Жінка нещодавно перенесла інсульт, а її емоційне виснаження від життя під обстрілами та довга дорога евакуації також мали негативний вплив на здоров’я – вона не може пересуватися без сторонньої допомоги. Саме тому її родичі, що проживають за кордоном, звернулися до БФ «Право на захист по допомогу”, – розповідає Анна Лактюшина.

Наші колеги надали пані Надії юридичну підримку та супровід до державних установ: допомгли відкрити рахунок в банку, отримати довідку ВПО та написати заяву на допомогу на проживання.

«Цей день був непростий, адже ми переживали, щоб у пані Надії вистачило сил, на відвідування необхідних установ, але все склалося добре. Літня жінка, яка рік провела під обстрілами, легко здолала всі сходинки й жодного разу не поскаржилася на втому. В кожній установі Жовтоводської громади до нас поставились з розумінням та увагою. За що ми їм безмежно вдячні!», – згадує Олена Пазенко.

В’ячеслав Стасюк, старший юрист Дніпровського офісу розповів, що останнім часом до Фонду все частіше звертаються люди, які перебувають за кордоном, з проханням надати юридичну допомогу та супровід їх літнім батькам, дідусям та бабусям. Команда Фонду робить усе можливе, щоб допомогти таким людям розв’язати їх правові питання й відчути підтримку, що їх не залишили сам на сам зі своїми проблемами, адже кожен з них має право на захист!

*ім’я змінено

21.02.23

Рятуючись від війни, мільйони українців їхали за кордон. Багато хто свій шлях прокладав через Буковину. Від Чернівців до румунсько-українського кордону всього 40 кілометрів. Однак, коли людина без машини, з дітьми, домашніми улюбленцями та купою речей, навіть цей відрізок може тривати кілька годин й навіть діб.

Після початку повномасштабного вторгнення з Чернівців на пункт пропуску «Порубне» курсував щоденний безкоштовний автобус. Щомісяця він перевозив близько двох тисяч людей. Однак в липні 2022 року рух автобуса припинили.

«Під час моніторингових візитів ми фіксували значну кількість людей з дітьми, які перетинають державний кордон та стикаються з проблемою відсутності транспортного сполучення до м. Чернівці. Це мешканці Чернівецької області, люди, які повертаються по репатріації та не мають можливості дістатися хоча б до найближчого населеного пункту», – зазначає регіональний монітор БФ «Право на захист» Кетеван Казановська.

У людей залишилася єдина можливість подолати шлях до обласного центру – винаймати таксі. Одна така подорож вартувала 700-1000 грн – велика сума для багатьох. Тож люди були змушені були долати шлях автостопом чи шукати попутників.

Монітор Кетеван Казановська в січні ініціювала звернення до Чернівецької обласної військової адміністрації від імені благодійного фонду щодо відновлення автобусного маршруту № 270 «Чернівці – Порубне КПП». Під час моніторингу автовокзалу наприкінці січня вона дізналась, що рух автобусу поновлений. А в середині лютого надійшла офіційна відповідь від Управління інфраструктури, капітального будівництва та експлуатації доріг, що автобус відновили на маршруті.

Ми дуже раді цій новині, адже автобус покращить життя багатьох людей! У майбутньому, спільно з нашими партнерами, наша колега планує облаштувати місце очікування з навісом поряд з MПП «Порубне» та стенду з розкладом pyxy автобусу.

16.09.22

Герой нашого посту, Руслан, у 33 роки дізнався що його…не існує, юридично. Річ у тому, що він народився в сім’ї, де діти росли самостійно. Батьки не переймались утриманням і вихованням малечі. Як наслідок – діти не ходили до садочка та школи, вели ізольований спосіб життя, вільний час проводили на вулиці, їх часто підгодовували сусіди.

«Мати пішла з родини, коли нам ще не було 12 років. Потім помер батько. Нам довелося будувати своє життя наново. Потім я дізнався, що в мене немає свідоцтва про народження, я ніде не зареєстрований, навіть у лікарні. Ніде немає підтвердження, що я народився», – згадує ті часи Руслан.

Через те, що юридично чоловік не існував – навіть не зміг поховати батька. Він шукав допомоги в держави та правозахисників, так і познайомився з нашим фондом кілька років тому.

«Справа дійсно унікальна. Підтримку в проблемі документування надали сусіди Руслана, які пам’ятають його з дитинства, гарно про нього говорять та яким не байдуже його майбутнє. Також впевненості Руслану надала його родина. Разом з дівчиною вони очікували малюка. Це додало Руслану сил та віри, що все-таки, не дивлячись на сумніви та складнощі в документуванні, він колись отримає документ, що посвідчує його особу», – розповідає Вікторія Волинська, адвокат БФ «Право на захист». Саме вона пройшла з чоловіком всі етапи надання правової допомоги – від «юридичного народження» до документування паспортом громадянина України.

У 2020 році в судовому порядку було встановлено факт народження Руслана, що надало можливість провести державну реєстрацію у відділі РАЦС.

«Цей день запам’ятався, оскільки вперше в моїй практиці на державну реєстрацію народження мого клієнта супроводжував його шестимісячний син. І на той час це був перший в його житті документ», – згадує Вікторія Волинська, адвокат БФ «Право на захист».

Надалі для отримання паспорта громадянина України Руслану довелось пройти процедуру визнання особою без громадянства, отримати посвідку на тимчасове проживання на території України, отримати ідентифікаційний податковий номер, зареєструвати місце проживання, набути громадянства України. За кожним етапом – складний шлях написання та подання заяв, збору інформації, очікування результату тощо.

Весь цей час пліч-о-пліч з Русланом були наші колеги. А в серпні 2022 року чоловік нарешті отримав такий довгоочікуваний паспорт. Відтепер для Руслана доступні такі прості та важливі речі, які для кожного з нас майже не помітні.

«Коли я отримав паспорт, найперше, що зробив – записав дитину на себе. Нарешті я можу влаштуватися на офіційну роботу, звернутися до лікарні, отримати медичну допомогу. Хочу подякувати юристам “Право на захист” за те, що вони допомогли мені отримати довгоочікуваний паспорт!».

Цей позитивний результат надихає нас в роботі, адже для людини це не просто документ, а можливість на гідне майбутнє!

Переглянути історію Руслана ви можете в нашому сюжеті.

25.08.22

Героїня нашої сьогоднішньої історії – Катерина (ім’я змінено) з Маріуполя. Рано вранці 9 березня в пологовому будинку вона народила дівчинку. А вже через кілька годин приміщення медзакладу було знищено внаслідок прямого попадання авіаційної бомби… Сталося диво, Катерина та її новонароджена дитина вижили в той страшний день.

Весь персонал закладу, вагітні та породіллі були евакуйовані з приміщення, а вся паперова документація була знищена або зникла. Звісно, що в таких умовах медичне свідоцтво про народження дитини ніхто Катерині не оформлював. Усі речі та документи жінки також залишилися в палаті закладу.

Маріуполь постійно обстрілювали, породілля з сім’єю ховалися в бомбосховищі, тож не могли звернутись до лікаря для оформлення довідки про народження дитини. Молода мама мала лише бирку, що була прикріплена до руки її доньки.

Катерина згадує, що на околицях Маріуполя та в деяких його районах в той час вже велись вуличні бої. Війська росії свідомо блокували виїзд цивільного населення в напрямку територій, підконтрольних українській владі та обстрілювали дорогу. Проте родина понад усе хотіла вирватися з того пекла, а безпеку. Тож знайшли автобус, що мав їхати в сторону Запоріжжя. Проте вже в дорозі виявилося, що автобус везе їх зовсім в іншу сторону. Так сім’я опинилася в росії.

Катерина з родиною одразу вирішили повернутись до України. Проте, через відсутність у жінки свідоцтва про народження дитини, встановленого законодавством України зразка, її не випускали з території росії.

В розпачі жінка звернулась по допомогу до нашого фонду. За справу взявся регіональний адвокат з Чернівецького офісу БФ «Право на захист» Отарі Какулія. Він зібрав необхідні дані, допоміг Катерині подати всі заяви та представляв родину в суді.

«Через те, що схожої практики встановлення факту народження дитини в Чернівцях ще не було, справа тривала три місяці. Для нас важливо було довести працівникам державних структур, що ця родина стала заручником ситуації. Добре, що ми знайшли спільну мову», – розповів Отарі Какулія.

У результаті рішення суду було позитивним – народження донечки Катерини зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану. Через деякий час Катерина отримала довгоочікуване українське свідоцтво про народження своєї дитини. Маючи цей документ, родина нарешті змогла виїхати з росії.

04.08.22

Колектив Благодійного фонду «Право на захист» – це не просто команда однодумців. Це велика родина, спільнота небайдужих людей, що хочуть і можуть допомагати іншим, розуміючи, що таке бути переселенцем, адже більшість наших співробітників також переселенці, а деяких така доля спіткала двічі.

«Те, що ми робимо зараз, це неймовірно, як і те, наскільки ми зросли та збільшили наші можливості. Я дуже вдячний команді, на яку я можу покластися. А також вдячний нашим міжнародним партнерам та друзям за їхню підтримку. Разом ми можемо робити більше – допомагати українцям, що постраждали від війни, покинули свої домівки», – сказав Олександр Галкін, президент благодійного фонду «Право на захист» під час зустрічі з колективом Вінницького регіонального офісу фонду.

Зараз тут працює понад 40 людей – юристів, моніторів, психологів, соціальних працівників, водіїв, які допомагають переселенцями Вінниччини та Хмельниччини. За 5 місяців війни тут вже надали понад 15 000 консультацій внутрішньо переміщеним особам. А починалося все з трьох співробітниць, які перемістилися сюди з Донеччини разом з родинами та одразу ж почали працювати з нуля.

З кінця лютого працює й офіс БФ «Право на захист» у Чернівцях. Наразі він схожий на вулик, а починалась його робота з кількох працівників фонду з Харківщини та Донеччини. Зараз на новому місці працює потужна команда спеціалістів, що допомагає вирішити будь-які проблеми переселенців Буковини та Франківщини.

”Коли ти приїжджаєш “в поля”, ти можеш краще відчувати, яка тут динаміка, які потреби, поспілкуватися з партнерами і, звісно, перше, за чим ми сюди їдемо – до нашої команди. Все, чим є фонд – це заслуга людей, як залучені в роботу команди. Тим паче більшість з них знають, що таке біль переміщення”, – зазначила Надія Ковальчук, заступниця президента фонду.

Під час спілкування з колективами обговорили нагальні потреби переселенців в цих регіонах та можливості організації їх вирішити. Керівництво фонду також зустрілося з представниками регіональних партнерських організацій – Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), ACTED та відвідали місця компактного проживання переселенців.