Зробити пожертву
Укр / Eng

Місяць: Травень 2020

31.05.20

Питання працевлаштування іноземців та осіб без громадянства, біженців, осіб, яким надано додатковий захист, шукачів захисту в Україні є надзвичайно гострим з багатьох причин.

Серед них – недовершеність Кодексу законів про працю, в якому немає глави, що регулює права працівників-іноземців, недосконалість державної політики України, яка недостатньо спрямована на створення сприятливих умов для працевлаштування вищезазначених категорій осіб.

Окрім того, перепоною слугує низка соціальних причин та чинників – часто роботодавці не обізнані належним чином про можливості прийняття на роботу іноземців або біженців, оскільки це питання в цілому недостатньо висвітлене.

Рівень трудової міграції з України поступово зростає. Кількість трудових мігрантів з України становить приблизно 5 млн осіб, а це майже 12% населення станом на 2020 рік, проте ці цифри є досить неточними, оскільки значна частка українців працює за кордоном нелегально. Більшість спеціальностей, за якими працевлаштовані українці за кордоном, – робітничі.

Згідно з даними ООН, до 2050 року внаслідок цих процесів населення нашої країни може скоротитись на 18%. За результатами дослідження ринку праці на прикладі Київської та Харківської областей, проведеного в 2019 році компанією GfK на замовлення БФ «Право на захист», на підприємствах України є проблема закриття вакантних посад, особливо якщо це стосується робочих спеціальностей.

Відтак, залучення іноземних працівників на український ринок праці є необхідним, оскільки проблему кадрового голоду частково можуть допомогти вирішити біженці і шукачі притулку, що проживають на території України.

Команда БФ «Право на захист» у межах проєкту «Інноваційні шляхи інтеграції біженців та шукачів притулку в Україні» підготувала цей посібник, щоб привернути увагу роботодавців до левової частки працездатних осіб серед біженців та шукачів захисту в Україні і надати релевантну інформацію щодо наявних методів та засобів працевлаштування останніх та іноземців в цілому.

Читайте посібник тут:

proczedura-praczevlashtuvannyaЗавантажити
29.05.20

Надія (ім’я змінене) народилася та мешкала в Криму, де у 2006 році отримала паспорт громадянки України. Жінка мешкала у Джанкойському районі разом зі старенькою матір’ю, працювала, а в 2005 народила доньку. Вісім років по тому, у 2013, познайомилася з чоловіком, який запропонував їй поїхати з ним до м. Алчевська Луганської області. Вона погодилась.

В Алчевську знайшла роботу, уклала шлюб. Наступним кроком планувала забрати до себе доньку. Та раптом чоловік помер. Грошей Надії ледь вистачало на їжу, а ще почався військовий конфлікт. Тож навесні 2014 року жінка виїхала з Алчевська до с.Войтового Станично-Луганського району. Там знайшла роботу й тимчасове житло.

Та от халепа: паспорт громадянки України, виданий в Криму, трудову книжку та свідоцтво про шлюб Надія загубила. На руках залишилося тільки свідоцтво про її народження.

Відтоді жінка неодноразово зверталася до районного підрозділу Державної Міграційної служби (ДМС) із проханням відновити втрачений паспорт, але завжди отримувала усну відмову. У ДММ Надії пропонували надати документ, який посвідчує її особу з фотокарткою, або привести двох свідків (родичів або сусідів за пропискою), які б підтвердили її особу. Ні документів, ані вказаних свідків у жінки не було. На підтвердження громадянства жінці запропонували надати документи, які б підтвердили її проживання на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991. Надати такі документи вона не могла, оскільки в цей час мешкала в Криму, а отже документи залишилися на тимчасово окупованій території.

Жінка опинилася під ризиком безгромадянства. Вона була в розпачі і, за її власними словами, не почувалася людиною. Без документів Надія не могла працевлаштуватися, отримати гуманітарну допомогу. Їй доводилося підпрацьовувати на городах в односельців, допомагати в господарстві, аби отримати хоча б їжу. До того ж вона довго не могла відвідати доньку, яка увесь час залишилася зі старенькою бабусею в Криму.

Минуло п’ять років з моменту втрати паспорта і жінка звернулася по допомогу до БФ «Право на захист». Адвокат Сергій Михайлов допоміг Надії поновити свідоцтво про шлюб та знайти необхідну інформацію й документи, які посприяли швидкому отриманню паспорта.

Жінка отримала омріяний документ цього травня року в м. Сєвєродонецьку.

Нещодавно Лариса дізналася, що її матір померла, а дочку забрали до дитячого будинку. Дитину вже вдочерили інші люди і зв’язок із нею обірвався. Зараз жінка намагається зробити все, щоб виїхати до Криму і зустрітися з донькою.

27.05.20

26 травня представники БФ «Право на захист» провели пресбрифінг, присвячений проблемі помилкового внесення громадян до санкційних списків та відсутності ефективного механізму оскарження дій органів влади в таких випадках.

Приводом для проведення заходу стало підписання 14 травня 2020 року указу Президента України про зняття санкцій та засідання Верховного Суду у справі щодо зняття санкцій з пенсіонерки, яку було помилково включено до санкційних списків. Інтереси жінки у суді представляв адвокат БФ «Право на захист».

Дві події були пов’язані між собою та стали перемогою юристів організації: ще до засідання Суду стало відомо, що пенсіонерку вилучено зі списків Указом Президента. Це відбулося завдяки місяцям роботи та зусиллям представників БФ «Право на захист». Проте ця перемога — це відновлення справедливості та прав людини в одному конкретному випадку. Вона не стала розв’язанням системної проблеми, з якою доводиться стикатися багатьом українцям. 

Як зазначила під час пресбрифінгу координатор з питань надання правової допомоги БФ «Право на захист» Юлія Трало, у цієї проблеми є два аспекти, які значно погіршують і без того непросту ситуацію з  помилковим застосуванням санкцій щодо законослухняних громадян. Перший з них — це питання документації. Адже жодна людина, документи якої залишилися на непідконтрольній території, не може достеменно знати, хто, яким чином та  для чого їх використовує. Другий аспект — це питання недосконалості чинного санкційного законодавства.  «Основна проблема полягає в тому, що громадяни мають дуже обмежені можливості для захисту своїх прав. Йдеться і про не визначені чітко підстави для застосування санкцій, і про механізм, який дозволяє тримати громадянина у незнанні щодо факту застосування до нього санкцій.

Саме так і трапилося у випадку з нашою бенефіціаркою, яка звернулася по допомогу до юристів БФ «Право на захист», – зауважила Юлія Трало. – Літня людина дізналася про накладені на неї санкції від банку і лише у відповідь на запит щодо підстав блокування її рахунку».

 Як розповів старший стратегічний юрист Олег Тарасенко, у квітні 2019 року пенсіонерка-переселенка з Луганщини не змогла отримати пенсію у банкоматі «Ощадбанку». Звернувшись до банку, вона дізналася, що до неї застосовано санкції. Тож жінка прийшла по допомогу до юристів БФ «Право на захист» – вони склали низку запитів до СБУ та РНБО. З’ясувалося, що жінку помилково внесено до уточненого списку осіб, щодо яких застосовано персональні санкції, як причетної до організації й проведення незаконних «виборів» у так званій «ЛНР» у листопаді 2018 року.

В якості санкцій до пенсіонерки  держава застосувала блокування активів, тож вона втратила можливість отримувати пенсію. 

«Чинна процедура накладання санкцій не передбачає перевірки інформації, яка стає підставою для внесення до списків, а особа, щодо якої планують накласти такі санкції, не має можливості надати пояснення щодо фактів або припущень, які мають державні органи. – Розповідає Олег Тарасенко. – До осені 2019 року рахунок пенсіонерки не був розблокований, тож ми звернулися до суду для оскарження указу Президента. Після великої кількості звернень, запитів та місяців нашої роботи і подачі позову держава, нарешті, визнала свою помилку. А після додаткової перевірки було підтверджено, що підстав для застосування санкцій до пенсіонерки не було. В результаті прізвище пенсіонерки внесли до переліку осіб, з яких було знято санкції указом Президента, підписаним в травні. У судовому засіданні представник Президента України визнав, що санкції щодо пенсіонерки були застосовані помилково».

Очевидно, що ситуація потребує зміни системного підходу. Наразі, найбільшою проблемою є відсутність механізму захисту прав людини, щодо якої було безпідставно застосовано санкції. Зараз фактично відсутня позасудова процедура оскарження такого рішення, а судова процедура містить багато суперечностей. Тож особа не має можливості самотужки захистити свої права.

«Ми розуміємо, що наша перемога, попри те, що є знаковою подією, не змінила ситуацію в цілому, — підсумувала Юлія Трало. – Наша організація вважає, що саме законодавство про застосування санкцій має бути змінене. Зокрема, особам, щодо яких планується застосування санкцій, має бути надано можливість отримувати попередження про це та можливість вчасно надати пояснення чи спростувати таку інформацію. Має бути запроваджено адміністративний — тобто позасудовий — метод оскарження прийнятого рішення про застосування санкцій щодо особи. Бо державі ще не раз доведеться визнавати свої помилки». 

25.05.20

Маємо хороші новини: нещодавно БФ «Право на захист» підписав Меморандум про співпрацю з Програмою «Електронне врядування задля підзвітності влади та участі громади» (EGAP), що реалізується Фондом Східна Європа та Фондом Innovabridge у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України та фінансується Швейцарською агенцією розвитку і співробітництва. Метою спільної роботи є покращення доступу внутрішньо переміщених осіб (ВПО) до кваліфікованої безоплатної допомоги.

Ми вже розпочали реалізацію спільного проєкту та саме зараз працюємо над розробкою чат-бота «Юридичний порадник для ВПО» на базі платформи Viber. Це означає, що вже зовсім скоро отримати кваліфіковану юридичну допомогу та відповіді на правові запитання переселенці зможуть ще швидше та в зручному для себе форматі в будь-якому куточку країни. Навіть якщо не мають можливості зателефонувати на «гарячу лінію» БФ «Право на захист» або звернутися в один із офісів організації.

«Ми очікуємо, що завдяки цьомму проєкту внутрішньо переміщені особи та особи, які проживають на непідконтрольних територіях, зможуть отримати відповіді на більшість гострих запитань із життєвих ситуацій, з якими вони стикаються, – зазначив Координатор компоненту «Е-демократія» Програми EGAP Сергій Карелін. – Окремо, ми хочемо попередити маніпуляції на непідконтрольних територіях офіційними роз’ясненнями щодо оновлення законодавства або заяв політиків, задля уникнення розповсюдження фейків».

Для БФ «Право на захист» така співпраця — це можливість запропонувати людям ще один зручний канал отримання потрібної інформації та допомоги 24/7.

«Наші юристи вже багато років надають кваліфіковану юридичну допомогу внутрішньо переміщеним особам. І ми, як ніхто інший, знаємо наскільки важливо мати можливість вчасно отримати відповіді на свої запитання, розуміти, куди звернутися чи що робити в тій чи іншій ситуації, — прокоментував Президент БФ «Право на захист» Олександр Галкін. – І розуміємо, що не завжди люди мають можливість завітати на прийом до наших офісів чи навіть зателефонувати на номер нашої «гарячої лінії». Саме тому ми стільки надій покладаємо на новітні технології, які дозволяють забезпечувати нашим клієнтам доступ до перевіреної інформації в будь-який момент. Наразі ми вже маємо подібний інструмент на базі соціальної мережі Facebook, але розуміємо, що є певна категорія бенефіціарів, яка потребує допомоги, проте не користується цим майданчиком. Тож ми сподіваємося, що новий чат-бот дозволить і їм за потреби отримувати юридичні поради швидко та зручно».

Тож найближчим часом чекайте на новини щодо нашого чат-бота! 

22.05.20

Особи без громадянства та під ризиком безгромадянства – одна з найвразливіших категорій в Україні. Із запровадженням карантину їхні проблеми нікуди не ділися, а навпаки – стали ще гострішими.

Благодійний фонд «Право на захист» продовжує надавати юридичні консультації і в період карантину, але у новому форматі – без особистого прийому в офісі. Незмінною лишилася готовність допомогати навіть в умовах нових викликів. Наші юристи підтримують контакт із клієнтами телефоном та за допомогою відеозв’язку; адвокати беруть участь у судових засіданнях попри логістичні перепони, спричинені зупиненням роботи громадського транспорту.

Щоб стримати розповсюдження коронавірусної інфекції та захистити здоров’я наших клієнтів з перших днів введення урядом України обмежувальних заходів Фонд проінформував всіх клієнтів про зміни в графіку роботи державних органів та правилах гігієни, яких слід дотримуватись.

Керуючись принципом гуманності, ми скерували запити клієнтів на отримання продуктів харчування та медикаментів до благодіників та волонтерів, які допомагають родинам, що опинилися в скрутному становищі через втрату роботи в період карантину.

Розповідає Ірина Алексєєва, керівниця проєкту «Правова допомога особам без громадянства»: «Наші клієнти, особи без громадянства, були дуже занепокоєні щодо реалізації свого права на охорону здоров’я та медичну допомогу. Тому аналітики «Право на захист» здійснили дослідження та отримали інформацію від МОЗ про надання первинної та невідкладної медичної допомоги у випадку підозри на COVID-19 всім, незалежно від наявності документа, що посвідчує особу».

Результат дослідження ми презентуємо сьогодні. Документ доступний англійською та українською мовами.

22.05.20

Сьогодні ми пропонуємо до вашої уваги дайджест БФ «Право на захист» за січень – квітень 2020 року. У ньому наведена інформація про кількість і тематику звернень громадян до нашої організації на КПВВ, гарячу лінію, чат-бот, а також про роботу організації в межах проєкту «Адвокація, захист і правова допомога внутрішньо переміщеним особам».

Документ доступний українською і англійською мовами.

21.05.20

Від початку бойових дій на Сході багато людей були змушені залишити місце проживання та переїхати на безпечну, підконтрольну уряду України, територію (далі — ПУТ). Внутрішнє переміщення громадян потребувало реакції з боку держави, тож у жовтні 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». На виконання цього закону Кабінет Міністрів України ухвалив постанову про облік внутрішньо переміщених осіб (далі — ВПО). Ці нормативно-правові акти встановили додаткові гарантії для ВПО. Йдеться про отримання адресної допомоги; можливості оформлення документів, що підтверджують особу, за фактичним місцем проживання; права на взяття на облік безробітної особи за браком документів, що підтверджують факт припинення трудових відносин; взяття на соціальний квартирний облік тощо. Умовою реалізації цих прав є наявність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Зазвичай при зверненні по таку довідку не виникає труднощів — достатньо надати паспорт із позначкою про реєстрацію місця проживання на непідконтрольній території (далі — НПУТ). Однак трапляються випадки, коли особа має зареєстроване місце проживання на підконтрольній території (і відповідну позначку в паспорті), але фактично проживала на непідконтрольній.

Саме з такою проблемою зіткнувся Сергій (ім’я змінено), який звернувся по правову допомогу до бахмутського офісу БФ «Право на захист».

Чоловік має зареєстроване місце проживання у м. Бахмуті з 2008 року. Однак із 2013 року він проходив службу в пожежно-рятувальній частині в у м. Донецьку, де постійно проживав у відомчому гуртожитку. У листопаді 2014 року за наказом командування Державної служби України з надзвичайних ситуацій Донецької області він був переведений для проходження служби у м. Бахмуті.

У 2018 році набули чинності зміни до Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», відповідно до якого ВПО внесли до категорії осіб, які мають право стати на соціальний квартирний облік. Для того, щоби стати на соціальний квартирний облік Сергію потрібно було разом з іншими документами надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Щоби реалізувати своє право на взяття на соціальний квартирний облік, Сергій звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі — УПТСЗН) з заявою про видачу довідки про взяття на облік ВПО. Оскільки в паспорті він не мав позначки про реєстрацію місця проживання на НПУТ, Сергій надав довідку про проживання в гуртожитку у м. Донецьку з червня 2013 року до 11 листопада 2014 року, наказ командира про переведення, довідку з лікарні про проходження чергового медичного огляду за місцем проживання у м. Донецьку.

В управлінні розглянули документи, надані Сергієм, та відмовили у видачі довідки про взяття на облік ВПО. На їхнє переконання, докази заявника для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними в статті 1 Закону, не доводять факту його проживання на цій території.

Рішення УПТСЗН Бахмутської міської ради було оскаржено в Донецькому окружному адміністративному суді. Наводимо обґрунтування позовних вимог, надане правниками БФ «Право на захист».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або для уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі — Закон), адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, у якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Підставою для взяття на облік ВПО є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їхнього виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону).

Разом із заявою заявник надає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (далі — Документ), або свідоцтво про народження дитини (ч. 7 ст. 4 Закону).

У разі наявності в Документі позначки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними в статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік ВПО або рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в Документі позначки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними в статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток із відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної в місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної в місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган зобов’язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік ВПО упродовж 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки або про відмову  ній із обов’язковим зазначенням підстави. Рішення  підписує керівник цього органу.

Відповідно до норми визначеної в ч. 10 ст. 4 Закону, яка кореспондується з нормою п. 8 Порядку, затвердженого постановою КМ України № 509 від 01.10.2014 (далі — Порядок) заявнику можуть відмовити у видачі довідки про взяття на облік ВПО, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені в статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їхнього відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними в статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання на її території.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо в неї з’явилися визначені законом підстави, або в разі усунення підстав для відмови, або ж оскаржити рішення про відмову в суді.

Отже, Сергію не мали права відмовити у видачі довідки про взяття на облік ВПО з посиланням на п.п.5 п. 8 Порядку. Оскільки Порядок зазначає, що доказами можуть бути документи, у тому числі і про трудову діяльність, медичні документи, які Сергій надав. А відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання в часі та просторі.

Тож рішення Донецького окружного адміністративного суду залишене без змін – Перший апеляційний адміністративний суд позов задовольнив, зобов’язав Управління поставити Сергія на облік та видати йому відповідну довідку.

19.05.20

У березні 2016 року внутрішньо переміщених осіб (ВПО) внесли до переліку осіб, які мають право на отримання довгострокових кредитів для будівництва, придбання, реконструкції житла у сільській місцевості за програмою «Власний дім». Тривалий час ця програма, започаткована постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 р. № 1597, залишалася незмінною. Та нещодавно правила надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі оновили на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 р. № 181. 

Яких же аспектів програми торкнулися зміни та чого тепер чекати переселенцям?

1. Збільшується сума кредиту, яка надається позичальнику.

Із березня 2020 року граничний розмір кредиту за програмою «Власний дім» становить:

  • 400 тис. грн замість 300 тис. грн – для спорудження нового житлового будинку;
  • 250 тис. грн замість 150 тис. грн – для реконструкції житлового будинку або добудови незавершеного будівництвом житла;
  • 300 тис. грн замість 200 тис. грн – для придбання житла;
  • 100 тис. грн замість 50 тис. грн – для спорудження інженерних мереж та підключення їх до наявних комунікацій.

Водночас сума кредиту може змінюватися відповідно до змін вартості будівництва, що виникли за період будівництва. Це можливо за умови надання фонду детальних обґрунтувань із розрахунками та підтверджувальними документами, але сума не може перевищувати граничної суми кредиту, наведеної вище.

2. Встановлюється обмеження щодо віку, майнового стану та місця реєстрації проживання потенційних учасників програми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 181 передбачено, що позичальниками кредитів коштом кредитних ресурсів фондів можуть бути громадяни України, які підтвердили свою платоспроможність, мають зареєстроване місце проживання на території села або розглядають варіант переселення для постійного проживання у сільську місцевість та реєстрацію місця проживання там ТА працюють на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, в особистих селянських господарствах, що функціонують у сільській місцевості та розташовані у межах району проживання чи суміжних районах, в тому числі громадяни України, які перебувають на обліку ВПО.

Важливо розуміти, що означає платоспроможність у розумінні програми. При сплаті щомісячного платежу в рахунок погашення кредиту з урахуванням процентів залишок середньомісячного доходу кандидата та повнолітніх членів сім’ї не може бути меншим, ніж прожитковий мінімум, визначений законодавством на відповідний період, з розрахунку на кожного члена сім’ї.

Своєю чергою, вік кандидата на момент звернення за кредитом не має перевищувати пенсійний вік, передбачений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

3. Запроваджується обмеження щодо строку надання кредиту.

Від березня 2020 року кредит індивідуальному забудовникові надається строком до 20 років, але не більш як до досягнення позичальником пенсійного віку, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Щодо молодих сімей (подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років) або неповних сімей (мати (батько) віком до 35 років) – вони можуть отримати кредит строком до 30 років. Раніше постанова не передбачала верхньої вікової межі.

4. Оновлюється перелік документів, які необхідно подати для участі у програмі.

Тепер внутрішньо переміщеній особі, яка претендує на отримання кредиту за програмою «Власний дім», слід надати до фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі:

  • заяву про надання кредиту;
  • клопотання органу місцевого самоврядування про надання кредиту;
  • копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України заявника (наприклад, паспорта);
  • у разі відсутності у документі, що посвідчує особу, відомостей про зареєстроване місце проживання – довідку про реєстрацію місця проживання, видану органом реєстрації відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (крім осіб, місце проживання яких зареєстроване на тимчасово окупованих територіях АРК, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей);
  • документи для визначення рівня платоспроможності заявника (довідку про доходи позичальника і членів його сім’ї, одержані за попередні шість місяців, та/або довідку, видану органом місцевого самоврядування, про ведення особистого селянського господарства);
  • інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність або відсутність у власності житла;
  • копію документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (крім випадків придбання житла);
  • проєктну документацію або будівельний паспорт, вартість виготовлення яких може входити за згодою позичальника до суми кредиту (крім придбання житла);
  • документи, що підтверджують працевлаштування в сільській місцевості;
  • заяву власника житла чи об’єкта незавершеного житлового будівництва про згоду продати його із зазначеннямпогоджених з позичальником ціни та інших істотних умов договору купівлі-продажу (у разі придбання житла);
  • документи, що підтверджують статус осіб, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 ч. 1 ст. 6 та абз. 4 п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у разі наявності);
  • копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

5. Зникає можливість погашення кредиту та внесення плати за користування ним частково чи повністю сільськогосподарською продукцією власного виробництва за цінами та на умовах, визначених кредитним договором.

Незмінним при цьому залишається розмір коштів за користування кредитом, який становить 3% річних. При цьому від сплати відсотків звільняються:

  • позичальник, який має трьох і більше дітей (у тому числі усиновлених та/або таких, що перебувають під його опікою/піклуванням), – з дати подання копії підтверджувальних документів; 
  • позичальники, які є військовослужбовцями, подружжя, в якому чоловік або дружина є військовослужбовцем, що підтверджується копією військового квитка, – з початку і до закінчення особливого періоду; 
  • позичальники, які є резервістами, військовозобов’язаними, подружжя, в якому чоловік або дружина є резервістом чи військовозобов’язаним, що підтверджується довідкою військового комісаріату або військової частини про перебування на військовій службі, – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення проходження військової служби в особливий період.


Звертаємо увагу, що у 2020 році програма «Власний дім» діє у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Київський, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненський, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях.

15.05.20

Прем’єр-міністру України 

Шмигалю Д.А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас з приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації. 

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було прийнято рішення щодо направлення на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт Програми не був підтриманий й іншими парламентськими Комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути увагу на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності вирішення системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини у передостанньому підпункті останнього пункту Програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем знаходяться у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Втім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

Права людини мають бути змістоутворюючим базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, в Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відобразиться і на роботі міністерств, і на реалізації базового документу – Національної стратегії в сфері прав людини.

Ця Стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження та забезпечення прав  людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та вирішення системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та План дій до неї сприяли і тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами в сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання Плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення. 

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням при доопрацюванні Програми діяльності і розробці Плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини в пріоритети своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії в сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні. 

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

Український Рух Пацифістів

Центр громадянських свобод

Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”

ГО Центр “Соціальна Дія”

БФ “Право на захист”

ГО “КримСОС”

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Точка опори ЮА”

ГО “Асоціація “Жінки в медіа”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Україна без тортур”

БФ “Восток SOS”

ГС “Фундація Відкритий Діалог”

ГО “Донбас СОС”

ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Харківський інститут соціальних досліджень

Проєкт “Без кордонів”