Місяць: Березень 2016

Голові Верховної Ради України

Народним депутатам України

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

 

17 лютого за ініціативи Комітету Верховної Ради України з прав людини відбулися парламентські слухання на тему: «Стан дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на території, не контрольованій українською владою в зоні проведення антитерористичної операції».

Це були перші в історії України парламентські слухання, присвячені проблематиці внутрішнього переміщення. В якості учасників було зареєстровано майже 850 осіб, які представляли: близько 350 громадських організацій та ініціатив, які опікуються проблемами переселенців та жителів тимчасово окупованої і неконтрольованої територій; наукові установи і вищі навчальні заклади; органи влади та місцевого самоврядування; міжнародні міжурядові та неурядові організації; релігійні організації; політичні партії.

Таким чином, парламентські слухання стали найбільшим майданчиком для обговорення проблем ВПО. Але одним лише обговоренням неможливо змінити ситуацію.

Комітетом з прав людини була пророблена значна робота із збору та аналізу пропозицій від усіх зацікавлених осіб та організацій і підготовлено проект постанови Верховної Ради про затвердження Рекомендацій цих парламентських слухань.

У зв’язку з цим, закликаємо винести на розгляд найближчого пленарного засідання Верховної Ради, яке відбудеться 30 березня 2016 року, та підтримати Проект Постанови про Рекомендації парламентських слухань на тему: “Стан дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на тимчасово неконтрольованій території в зоні проведення антитерористичної операції” № 4273 від 18.03.2016.

29 березня відбулася прес-конференція, присвячена презентації результатів моніторингу щодо ситуації із “призупиненням” соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, аналізу невідповідності нормативно-правових актів Уряду про облік переміщених осіб Конституції і законам України та огляду стану роботи місцевих органів влади. Захід відбувся в рамках проекту «Адвокація, захист прав людини та юридична допомога ВПО», який реалізується ВБФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

«На превеликий жаль, влада ігнорує ті зміни в Законі про права переселенців, які набрали чинності в січні цього року, – зазначила Олена Виноградова, правовий аналітик ВБФ “Право на захист” – Замість введення безстрокової довідки, довідки взагалі “припинили” і змусили людей наново підтверджувати факт свого переміщення. Замість проведення з людьми соціальної роботи, надання їм державної підтримки, їх називають шахраями і позбавляють державної допомоги. Найжахливіше – це позбавлення людей заробленої ними протягом життя пенсії. Кажуть, що рівень розвитку країни оцінюють за її ставленням до дітей та осіб похилого віку. Так от Україна, на жаль, поки що цей тест не проходить».

Останні рішення Уряду, спрямовані на встановлення контролю за переміщенням ВПО, свідчать про бажання влади зекономити на соціальних виплатах переселенцям шляхом запровадження прямих чи опосередкованих обмежень на їх пересування територією країни. Неузгоджені дії Мінсоцполітики, Пенсійного фонду, Державної міграційної служби, посилені відсутністю злагодженої координації з боку Кабінету Міністрів України, спричинили велику кількість проблем для людей, які вже майже два роки намагаються фактично побудувати власне життя з нуля.

«Процедури реєстрації та перереєстрації не були уніфіковані, і саме в цьому полягає причина більшості порушень. Служби, які задіяні в процесі, діють нескоординовано, а люди не можуть зрозуміти, що їм робити,» – підкреслила Ірина Степанова, керівник регіонального офісу Проекту у Північній частині Донецької області.

За результатами моніторингу стану виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» в Донецькій, Луганській, Запорізькій, Дніпропетровській та Харківській областях, 47% переселенців відзначили, що мають проблеми із отриманням адресної грошової допомоги. 67% представників УПСЗН повідомили, що вони відмовляють у призначенні чи продовженні виплат грошової допомоги у випадку відсутності відмітки ДМС на довідці. Отже, незважаючи на зміни до Закону, на практиці необхідність продовжувати дію довідки залишається.

Судячи із даних, що надходять з різних міст України, стає зрозуміло, що вистроєна роками система ‪УПСЗН та ‪ПФУ не справляється зі своєю роботою. Кількість людей, які змушені протягом багатьох годин вистоювати у черзі у задушливих приміщеннях або на холоді, щоб поновити адресну грошову допомогу ВПО та пенсію, стрімко зростає.

«На сьогоднішній день ситуація у Бердянському Управлінні соціального захисту є критичною. Кількість ВПО, які хочуть відновити свою довідку та виплати, досягла вже 2,5 тисяч осіб, – розповіла Ганна Бутенко, монітор регіонального офісу Проекту у Запорізькій області. – В управлінні не вистачає співробітників, щоб прийняти всіх бажаючих. ВПО доводиться чекати в черзі від трьох днів до тижня, щоб вирішити свою проблему».

Останнім часом юристи правозахисних організацій відмічають зростаючу тенденцію органів ДФС проводити фактичні перевірки юридичних осіб, організованих переселенцями. Пояснення таких перевірок часто зводяться до наступного: “Якийсь громадянин (персональні дані якого не підлягають розголошенню) попросив у працівника підприємства його трудовий договір і з`ясував, що працівник належним чином не оформлений, про що і написав листа до органів ДФС”. При цьому, офіційними підставами для проведення перевірки зазначаються пп.80.2.2  та пп.80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Так 16 березня 2016 року працівники Державної фіскальної служби прийшли до підприємства, організованого в Харкові внутрішньо переміщеними особами, з наміром провести фактичну перевірку. Це підприємство забезпечує роботою кілька десятків переселенців та надає ВПО безкоштовні послуги. Користуючись недосвідченістю директора підприємства та чинячи на неї психологічний тиск, працівники ДФС розпочали перевірку. Директор звернулась за захистом до юристів Харківського офісу Проекту «Адвокація, захист прав людини та юридична допомога внутрішньо переміщеним особам», який реалізується ВБФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

17 березня 2016 року юристами Проекту та залученим в якості представника підприємства адвокатом було проаналізовано юридичні та фактичні підстави для проведення фактичної податкової перевірки. У зв`язку з невідповідністю юридичних підстав (Наказу про проведення перевірки та Направлень на проведення такої перевірки) вимогам чинного Податкового кодексу України, адвокатом заявлено клопотання про приведення цих документів у відповідність до вимог чинного законодавства, а до того часу – зупинення перевірки як безпідставної.

21 березня співробітники ДФС знову намагались провести перевірку, але юристи Проекту знову втрутились та довели безпідставність та незаконність цієї перевірки.

Порада юристів Проекту: перед тим, як допустити працівників органів ДФС до проведення перевірки на підприємстві, уважно перевіряйте документи, які є юридичною підставою для такої перевірки (Наказ, Направлення та Посвідчення), повноваження особи, яка їх підписала (керівник територіального органу ДФС – начальник, або його заступник. Інших варіантів, зокрема – “в.о. начальника” тощо – чинним законодавством не передбачено). Відповідно до п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України пред’явлення … документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

14 березня 2016 року Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 167 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, якою вніс зміни до трьох інших урядових актів щодо порядку взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та порядку отримання ними соціальних виплат.

Зазначена постанова була опублікована в офіційному виданні – газеті “Урядовий кур’єр” від 17.03.2016, а отже набрала чинності з 18 березня 2016 року.

Зміни були внесені до:

• Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 “Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734”;
• Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб;
• постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”;

Основні положення змін:

1. Відтепер як місце проживання при взятті на облік внутрішньо переміщені особи НЕ можуть вказувати адреси:
   • органів державної влади, місцевого самоврядування, тобто управлінь праці і соціального захисту населення (далі – УПСЗН), відділів/управлінь Державної міграційної служби (далі – ДМС), райдержадміністрацій, виконкомів місцевих рад тощо;
   • юридичних осіб публічного права, їх підрозділів (наприклад, комунальні центри надання послуг тощо)
   • будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають (наприклад, непридатні для проживання приміщення, офісні будівлі, інші приміщення, що є нежитловим фондом).

Скоріше за все, така новела була введена Урядом через те, що раніше (до 13 січня 2016 року) згідно із чинною протягом листопада 2014 року – першої половини січня 2016 року редакцією частини другої статті 5 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі – Закон) внутрішньо переміщена особа абсолютно законно і легально під час проставляння у ДМС відмітки про реєстрацію місця проживання могла зазначити як власне місце проживання (на власний вибір) або (1) адресу фактичного проживання, або (2) адресу УПСЗН, який видав їй довідку, або (3) адресу ДМС, де вона проставляла відмітку про місце проживання.

Згодом, Уряд виявив, що через ці положення і відсутність консолідованої Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, були зафіксовані випадки реєстрації декількох сотень ВПО за однією адресою, і часто це були, власне, адреси УПСЗН.

Проте з 13 січня 2016 року відповідні положення Закону є нечинними і, згідно з чинною частиною першою статті 5 Закону, саме довідка про взяття на облік ВПО (без будь-яких відміток ДМС) засвідчує місце її проживання на період наявності підстав, що спричинили переміщення.

Відповідно, зазначені зміни до постанови № 509, в першу чергу, стосуються зазначення фактичного місця проживання у заяві про взяття на облік ВПО та у довідці ВПО.

Відтак, з 18 березня 2016 року, заповнюючи заяву про взяття на її облік, внутрішньо переміщена особа може вказувати тільки адресу свого фактичного місця проживання у відповідному житловому приміщенні.

2. УПСЗН отримав змогу на підставі статті 12 Закону “знімати з обліку” ВПО на підставі інформації МВС, ДМС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Мінфіну.

Виключний перелік підстав, у зв’язку з якими може бути скасована довідка ВПО наведений у частині першій статті 12 Закону, а це: (1) подання заяви про відмову від довідки; (2) скоєння злочину згідно з переліком, наведеним в пункті 2 частини першої статті 12; (3) повернення до покинутого місця проживання; (4) виїзд на постійне місце проживання за кордон; (5) подання завідомо недостовірних відомостей.

Окрім того, в цій же статті Закону прямо визначено, що рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Далі стаття 12 визначає виключний перелік джерел інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Такими джерелами можуть бути виключно: (1) дані, отримані з відповідних державних реєстрів; (2) дані, отримані в результаті обміну інформацією УПСЗНів з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; (3) дані, отримані в результаті обміну інформацією УПСЗНів з громадськими об’єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

Оскільки Служба безпеки України не є розпорядником жодного з державних реєстрів відносно внутрішньо переміщених осіб України, не є органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування; не є юридичною особою, яка надає допомогу ВПО, Служба безпеки України не може бути належним суб’єктом надання до УПСЗН інформації, на підставі якої може бути скасована довідка.

Окрім цього, Законом не передбачено поняття “зняття з обліку” ВПО.

Отже, за відсутності належного регулювання на рівні Закону, процедура “зняття з обліку” ВПО повинна вважатись незаконною.

Незаконним повинно також вважатись скасування довідок ВПО на підставі інформації, отриманої від СБУ, оскільки відповідно до положень статті 12 Закону, Служба безпеки не може вважатись належним суб’єктом надання інформації про повернення ВПО до покинутого місця проживання чи виїзду на постійне місце проживання за кордон.

3. З 01 липня 2016 року всім ВПО виплата (продовження виплати) пенсій та всіх видів соціальних допомог буде здійснюватися ТІЛЬКИ через Ощадбанк.

При цьому, ті ВПО, які братимуться на облік вперше починаючи з 01 травня 2016 року будуть одразу обслуговуватись тільки у відділеннях Ощадбанку.

Разом з цим, виплати пенсії можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому працівниками Укрпошти.

4. З 1 серпня 2016 року ВПО-пенсіонерам будуть видаватись банківські картки посиленого ступеня захисту, які одночасно будуть їхніми пенсійними посвідченнями.

Посилений ступінь захисту означає, що картка міститиме:

• графічне зображення підпису пенсіонера;
• електронну інформацію про пенсіонера;
• електронний цифровий підпис пенсіонера;
• строк дії картки становитиме не більше трьох років (після спливу Ощадбанк буде зобов’язаний безкоштовно перевипустити пенсіонеру таку ж нову картку).

Такі картки будуть виготовлятись і видаватись за зверненням ВПО за рахунок Ощадбанку, в тому числі і тим ВПО, які вже мають картки Ощадбанку (нові будуть видаватись в обмін на існуючі платіжні картки).

5. Пенсіонери ВПО зобов’язані проходити фізичну ідентифікацію у відділеннях Ощадбанку.

Поняття “фізичної ідентифікації” не визначено в постанові, тому як саме проходитиме процедура поки що сказати неможливо.

Проте, постанова визначає частоту, з якою така ідентифікація повинна проходити. Так, після отримання банківської картки із посиленим захистом ВПО перші два рази буде зобов’язана проходити ідентифікацію раз на півроку, а інший час – раз на рік.

Якщо особа НЕ з’явилась в Ощадбанку для фізичної ідентифікації у визначений термін, то операції за її рахунком будуть зупинені Ощадбанком до моменту звернення ВПО.

6. Пенсійний фонд до 15 квітня 2016 року зобов’язаний розробити та погодити з Мінсоцполітики порядок випуску банківських карток для ВПО, які одночасно будуть їхніми пенсійними посвідченнями.
7. Мінфін отримав доступ до інформації про зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки та про їх закриття від всіх банків, які обслуговують пенсіонерів (не тільки ВПО, а всіх пенсіонерів без виключення).

Раніше такий доступ мали тільки органи Пенсійного фонду та УПСЗН.

Тут варто нагадати, що 01 січня 2016 року набрали чинності зміни до Бюджетного кодексу України, згідно з якими Міністерство фінансів отримало право доступу до інформації, що містить банківську таємницю, персональні дані, під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат. Отже вказана зміна є послідовним продовження розпочатого у 2015 році процесу верифікації соціальних виплат, реалізовувати який буде Міністерство фінансів України.

В Єдиному державному реєстрі за лютий – березень 2016 року з’явилось більше 800 судових рішень за заявами про встановлення факту народження та факту смерті, які мали місце на території Автономної Республіки Крим та непідконтрольних територіях Луганської та Донецької області.

Гарною новиною є те, що виключна більшість судових рішень позитивні. Ухвалами про відкриття провадження розгляд справи переважно призначається на той же день, або на наступний день.

Рішення нерідко мають стислий вигляд із посиланням на статтю 257-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) та законодавство про порядок реєстрації актів цивільного стану громадян. В резолютивній частині рішення майже завжди зазначається, що воно допущено до негайного виконання.

В більш обґрунтованих рішеннях суди посилаються на практику Європейського суду з прав людини, Міжнародного суду Організації Об’єднаних Націй, Конвенцію про права дитини, Декларацію прав дитини, Віденську конвенцію про право міжнародних договорів та інші.

Серед судових справ, розглянутих за вказаний період, вирішено проблеми, які накопичувалися у внутрішньо переміщених осіб протягом останніх декількох років. Наприклад, Дніпровський районний суд м. Херсона встановив факт народження дитини, яка з’явилась на світ ще влітку 2014 року, тобто їй зараз майже 2 роки.

Але все ж приймаються і рішення про відмову через «неналежність» доказів, виданих установами на непідконтрольних владі територіях, як, наприклад, вирішив 10 березня 2016 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у справі про встановлення факту народження дитини.

Приймаються рішення про відмову також за іншими причинами, зокрема, через те, що заявник не є родичом померлої особи, як того вимагає ЦПК, або якщо відсутні документи, які підтверджують родинні стосунки з померлою особою.

Негативним моментом стало неправильне застосування судами норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Справа в тому, у змінах до Цивільного процесуального кодексу України, які були внесені Законом України від 04.02.2016 № 990-VIII, термін тимчасово окуповані території України розповсюджується також на неконтрольовану територію Донецької та Луганської областей. Верховна Рада України постановою від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визначила окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, зазначені в Законі України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» також тимчасово окупованими територіями.

Тому, статтю 257-1 ЦПК можна застосовувати як в справах щодо фактів на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської області, так і в справах щодо фактів народження і смерті на території Криму.

Однак, визначення, яке міститься в Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виглядає наступним чином:

«Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.»

Іншими словами, норми цього Закону стосуються тільки Криму. В Законі змін не було, він не охоплює інші території.

Натомість, кожне друге рішення судів про встановлення факту смерті або народження на неконтрольованих територіях Донецької та Луганської областей, з тих рішень, які досліджувались, містить посилання на певні норми вказаного Закону.

Ця помилка істотним чином не впливає на ситуацію з правами внутрішньо переміщених осіб в цілому, однак сигналізує про проблеми у розумінні органами правосуддя нормативно-правових актів цієї досить складної молодої сфери законодавства.

У Сєвєродонецьку співробітники ВБФ “Право на захист” провели моніторинг пунктів обігріву та пунктів прийому переселенців, обладнаних МНС. Перевірка була проведена у зв’язку з численними зверненнями пенсіонерів, які приїжджають у місто для підтвердження статусу ВПО і змушені шукати притулок на нічліг на лавках, автовокзалі чи інших недорогих місцях для нічлігу.

Згідно проведеного моніторингу, у пункті обігріву за адресою вулиця Новікова 1Б є два намети, польова кухня і запас дров.

У наметах, кожен з яких розрахований на 10 місць, є піч-буржуйка (під час проведення моніторингу піч не топилася), а місця для ночівлі обладнані ліжками, ковдрами та матрацами. Співробітниками ведеться журнал обліку.

“Пункт прийому тимчасово переміщених осіб”, який розташований за адресою вулиця Промислова 38Б, зупинка “Аміак”, має відповідну інформаційну табличку.

При цьому, пункт обігріву, розташований на 4ому поверсі, зайнятий групою розмінування.

Таким чином, місць перебування для внутрішньо переміщених осіб немає.

Співробітникам ВБФ “Право на захист” заборонили проводити огляд приміщення “Пункту прийому тимчасово переміщених осіб”.[boc_img_gallery columns=”4″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”3168,3167,3166,3165″]

До юристів Харківського офісу ВБФ “Право на захист” звернулася за допомогою жінка-ВПО, мати якої померла на неконтрольованій території Луганської області.

За словами жінки, 15 січня 2016 року в місті Червонопартизанську Луганської області (тимчасово неконтрольована територія) померла її мати. Свідоцтво про смерть з печаткою так званої “ЛНР” було видано лікарем місцевої лікарні.

Після смерті матері в Червонопартизанську залишилося майно, спадкоємицею якого є заявниця. Для оформлення спадщини жінці необхідно було надати нотаріусу чинне свідоцтво про смерть матері.

Вперше заявниця звернулася у Харківський регіональний офіс ВБФ “Право на захист” 16 березня телефоном, а вже 17-го березня юристи підготували від імені жінки-переселенки заяву до суду про встановлення факту смерті її матері. Крім того, юристи ВБФ “Право на захист” підготували клопотання до суду з проханням звільнити ВПО від сплати судового збору, який складає 275,60 грн., у зв’язку з тим, що заявниця є пенсіонеркою і відноситься до категорії малозабезпечених осіб.

У п’ятницю, 18 березня, нашою клієнткою було подано заяву про встановлення факту смерті її матері та клопотання про звільнення від сплати судового збору у канцелярію Фрунзенського районного суду міста Харкова. У той же день заявниці зателефонував секретар судді і повідомив про призначення справи на 21 березня. У зв’язку з тим, що заявниця не могла з’явитися до суду у попередньо визначений день, суддя розглянула заяву і клопотання в день подачі, 18 березня, повністю задовольнивши їх.

Рішення суду буде доступне для ознайомлення в найближчі дні.

Від імені ВБФ «Право на захист» хочемо додати, що після задоволення позову жінка-переселенка зателефонувала до нашого Харківського офісу зі словами подяки за оперативність і ефективність роботи регіонального офісу.

“Зараз юридична допомога потрібна переселенцям як ніколи раніше, – каже Любов Бутенко, керівник регіонального офісу проекту “Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам” у Харківській області. – Щодня в офіси ВБФ “Право на захист” за правовою допомогою звертається дуже багато ВПО, і ми щиро раді надати підтримку кожному з них”.