Місяць: Липень 2019

Президенту України

Зеленському Володимиру Олександровичу

 Шановний Володимире Олександровичу!

Коаліція громадських організацій із захисту виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та трудових мігрантів спільно з правозахисними організаціями та ініціативами просить Вас про особисту зустріч для обговорення подальших кроків із захисту конституційних прав громадян.

Протягом 2014-2019 рр. ми приклали значні зусилля для забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та трудових мігрантів. Враховуючи міжнародні стандарти, підготували низку законопроектів, провели масштабні інформаційні кампанії та активно працювали із народними депутатами.

На жаль, Верховна Рада України VIII скликання провалила завдання із захисту прав внутрішньо переміщених осіб та інших груп виборців. Це було викликано безсистемністю державної політики щодо переселенців та мешканців тимчасово окупованих територій, домінуванням політичних мотивів у процесі прийняття рішень.

Лише 1% з 4,5 мільйонів наших громадян, які мають виборчу адресу на тимчасово окупованих територіях, мали змогу проголосувати на позачергових виборах народних депутатів України. На місцевих виборах внутрішньо переміщені особи взагалі не мають можливості реалізувати конституційне право голосу.

Сподіваємось, що Президент України та новий парламент зможуть припинити довготривалу бездіяльність держави і оперативно після початку роботи парламенту ІХ скликання вирішити нагальні проблеми у сфері виборчих прав громадян.

Зустріч із Вами дозволить не лише напрацювати першочергові рішення для захисту прав громадян, але і подати сигнал суспільству про завершення періоду байдужості до проблем переселенців та мешканців тимчасово окупованих територій.  Цей поступ вже має підготовлену основу – розроблено і широко обговорено проект Закону України №6240 «Про забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян».

Ми бачимо шанси для суттєвого прогресу у сфері виборчих прав внутрішньо переміщених осіб і звертаємось до Вас із закликом виступити на правах гаранта прав і свобод громадян,  ініціатором цих зрушень.

Висловлюємо готовність зустрітися у зручний для Вас час.

 

З повагою та надією на плідну співпрацю, це звернення підписали:

Тетяна Дурнєва, ГО “Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ»

Ольга Айвазовська, Олександр Клюжев, ВГО “Громадянська мережа ОПОРА”

Дарина Толкач, БФ “Право на захист”

Костянтин Блажевич, ГО “Закарпаття-Донбас”

Ганна Дворна, ГО “Спільно HUB”

Ольга Куришко, ГО “КримСОС”

Дуднік Інга , ГО “Територія успіху”

Альона Луньова, Центр прав людини ZMINA

Перепелиця Анастасія, ГО “Донбаська Ініціатива “Міст”

Ірина Гайдучик, ГО “Волинський Інститут Права”

Валерія Поклонська, ГО “Донбас СОС”

Кацьора Олександр, Ресурсний центр у Закарпатській області ГО “Справа Кольпінга в Україні”

Валерія Вершиніна, БО БФ “Stabilization Support Services”

Юлія Яригіна, ГО “Україна – Шлях Єдності”

Валентина Донцова, ЕЦДВПО

Чистяков Сергій, ГО Донбас Соц-проект

Кальницька Юлія, ГО “Запорізька мережа організацій ВПО”

Гамбарян Карен, ГО “Об’єднання переселенців “Спільна справа”

Пономарьова Світлана, ГО ”СХІД.ІНТЕГРАЦІЯ”

Ірина Ярко, ГО “ЗМО “Небо без кордонів”

Олена Кондратенко, ГО “Творці країни мрій”

Сиромятников Ігор, ГО “Об’єднання вимушених переселенців Донбасу “ДОБРОТВОР”

Марина Казінцева, ГО”Рука допомоги”, м.Ужгород

Дябло Ольга, ГО “Флокс” м.Новий Буг

Головко Валерій, ГО “Правозахисне товариство “Співдружність”

Патрушева Наталя, ГО  “Егіда-Центр”, м. Кривий Ріг

Денис Сухотін,  ГО “Всеукраїнська організація “Союз осіб з інвалідністю України”, “Закарпатське обласне товариство осіб з інвалідністю”

Олексій Ярославцев, ГО “Поряд з вами”

Марина Сташина-Неймет, ГО ” Наше місто – рідний дім”, ВП ГО “Поряд з вами” у Закарпатській області

Сергій Забара, “Еко Місто Чернігів”

Алла Гніліцька, ГО “БОП “За краще життя”

Руслана Бурова, ГО “МАРТ”

Морозов Сергій, ГО “Житлова спілка переселенців”

Володимир Кіпень, ГО Донецький інститут соціальних досліджень і політичного аналізу, м.Вінниця

Вишневецька Наталія, ГО “Д.О.М.48.24”, м.Івано-Франківськ

Люсія Сачине,  Центр юридичної допомоги учасникам АТО та ВПО у Житомирській області

Гримальський Олександр, “Сила духа”

Орлова Христина, Вінницька обласна правозахисна організація “Джерело надії”

Губанова Віра, Громадська організація “ТЕРИТОРІЯ-НОВИЙ СХІД”, м.Київ

Овчарова Валерія, Громадська Організація “ЙЕС”

Кошель Тетяна, Благодійна Організація “Пліч-о-Пліч”,  м. Бахмут, Донецька область

Людмила Чаплигіна, ГО «ОБ’ЄДНАННЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ УКРАЇНИ В М. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ»

Анна Чернікова, Громадська Організація “Полум’я надії”

Величко Євген, Деревцова Маргарита, ГО КОІВ “ВЕЛЕС”

Оксана Яковець, радниця з питань ВПО у Львівській області

Енвер Бекіров, БФ “Хайтарма”

Анастасія Прокопенко, ГО “Точка доступу”

Агаджанян Світлана, ГО “Україна можливостей”, м.Дружківка

Шулік Ольга, ГО “Спільна користь”, м. Дніпро

Квітковська Юлія, ВПО

Ірина Бреза,  ГО ЗОО Ужгородський прес-клуб

Сабадош Інна, ЗГЖО “Веста”, Ужгород

Андрій Вишняк, БФ “Центр громадських ініціатив”

Рожкова Ірина, ІГ ВПО, м.Канів, Черкаської обл.

Олена Логвіненко, БФ “Все Можливо”

Макада Ганна, ГО “Об’єднання переселенців КВІТЕНЬ-2014”

Василенко Тамара, ГО “Новий Схід”

Зиков Юрий, ГО ОП “Спільна справа”

Микола Яцков,  ГО “Карпатська агенція прав людини “Вестед”

Вікторія Мовчан, БО БФ “Розвиток суспільства”

Ширяева Любов, ГО”ВПО”Джерело”

Дрюк-Ілляшенко Юлія, ГО “Мій.Дім.Юа” та БО “БФ “До-До”

Демко Марина ГО “Арт-простір вільних людей” м. Краматорськ

Марія Бірюкова, ГО “Відродження та єдність”

Олександра Матвійчук, ГО “Центр громадянських свобод”

Вікторія Золотухіна, Мережа хабів громадянського суспільства України

Валерія Лутковська, ГО “Український інститут з прав людини”

Олена Глазкова, ГО “Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр “Європейський клуб”

Ольга Скрипник, Кримська правозахисна група

Ярина Волошин, ГО “Центр молодіжних ініціатив “Крок”

 

 

10 липня 2019 р. Кабінет Міністрів України (КМУ) прийняв Постанову № 623, якою вніс зміни до Постанови КМУ від 18.12.2013 р. № 947 щодо Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання. Цими змінами був запроваджений відповідний порядок для отримання компенсації особами, житлові будинки (квартири) яких були зруйновані внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації. На даний момент постанова не була опублікована, однак текст став доступним на Урядовому порталі.

Нижче надаємо свій експрес-аналіз вказаного документу від експертів БФ «Право на захист»:

 Безсумнівним позитивом у цьому питанні є те, що КМУ нарешті визнав проблему на загальнонаціональному рівні та здійснив перший крок на шляху до запровадження повноцінної процедури відшкодування шкоди власникам житла, яка була завдана внаслідок бойових дій. Вказана постанова встановлює як порядок надання компенсації за зруйноване внаслідок збройної агресії РФ житло, так і порядок надання допомоги за пошкоджене житло внаслідок будь-якої надзвичайної ситуації. Як вбачається з тексту постанови, грошова допомога має надаватися у тому числі і постраждалим внаслідок збройної агресії РФ.

1. Однією з концептуальних проблем вказаного документу є те, що був прийнятий не окремий нормативно-правовий акт щодо цього питання, а внесені зміни до вже існуючої Постанови № 947. А вона містить чітку прив’язку до території – навіть у назві постанови йдеться про осіб, які залишилися «на попередньому місці проживання». Таким чином, сфера дії Постанови № 623 не буде поширюватися на постраждалих, житло яких було зруйноване внаслідок бойових дій, та виїхали за межі відповідних населених пунктів – тобто на внутрішньо переміщених осіб.
2. Іншою концептуальною проблемою є те, що у вказаній Постанові говориться про існування надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації. У цьому можна побачити зв’язок із Розпорядженням КМУ від 26.01.2015 р. № 47-р «Про встановлення режимів підвищеної готовності та надзвичайної ситуації», яким встановлено режим надзвичайної ситуації державного рівня соціального та воєнного характеру, а також із нормами Кодексу цивільного захисту України, які теж передбачають можливість існування такого режиму. Проте зазначений режим, як і режим проведення антитерористичної операції, аж ніяк не є тотожним наслідкам бойових дій. Прив’язка порядку відшкодування шкоди, завданої житлу (компенсації) внаслідок обстрілів до режиму надзвичайної ситуації воєнного характеру є такою ж підміною юридичних понять, як і позначення бойових дій антитерористичною операцією. Це так само може спричинити плутанину щодо застосування положень Постанови № 623. Окрім того, варто нагадати, що Закон України 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» встановлює факт збройної агресії РФ, проте не містить згадки про надзвичайну ситуацію воєнного характеру в Україні. Чи створить це перепони для отримання компенсації або допомоги постраждалими – покаже практика застосування постанови.
3. Ще одним проблемним питанням, на яке варто звернути увагу є положення п. 7 Порядку, за яким розмір грошової компенсації постраждалим визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла в регіонах України відповідно до розташування зруйнованих житлових будинків (квартир), але не більше 300 тис. грн. Насамперед, постає питання щодо зазначеної суми: яким чином були здійснені розрахунки, завдяки яким ця сума була визначена саме такою. Також вказане питання тягне за собою інше: чи були здійснені розрахунки загального обсягу коштів, які необхідні на виплату грошової компенсації за зруйноване житло. Окрім цього, в абз. 3 цього ж пункту зазначено, що під час визначення розміру грошової компенсації враховується розмір заподіяної матеріальної шкоди, страхових виплат та інших видів допомог. Таким чином, можна припустити, що у випадку відновлення будинку за рахунок гуманітарної допомоги сума компенсації для постраждалої особи може бути суттєво зменшена.

Крім того, обмеження суми компенсації вказаною сумою коштів є звуженням законних прав постраждалих, передбачених ч. 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту – адже в ній не зазначено жодних граничних обмежень.

Також цілком зрозуміло, що механізм визначення розміру грошової компенсації за показниками опосередкованої вартості спорудження житла в регіонах України відповідно до місцезнаходження зруйнованих житлових будинків (квартир) безпосередньо випливає із ч. 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту України. Але саме таке обмеження суми компенсації викликає сумніви у релевантності компенсації до реальних збитків, які понесли постраждалі особи. Зазначені показники встановлюються відповідним наказом Мінрегіону щороку. Так, згідно із Наказом № 335 від 06.12.2018 на 01.01.2019 р. опосередкована вартість спорудження 1 м/кв. житла для Донецької області становить 12 446 грн., а для Луганської – 11 367 грн. Навіть за умови виплати постраждалій особі максимально допустимої за цією Постановою суми компенсації – 300 тис. грн., покриється лише від 24 до 26 м/кв. житла. При цьому варто звернути увагу, що згідно із п. 3 Порядку грошова компенсація є одноразовою і повторна виплата коштів не допускається, а відповідно до п. 11 Порядку після отримання грошової компенсації постраждалі особи втрачають право на отримання пільг і компенсацій, що передбачені ч. 8 ст. 86 та ч. 2 ст. 89 Кодексу цивільного захисту України (забезпечення житлом за рахунок держави, оплата вартості проїзду чи витрат на перевезення майна, одержання безвідсоткової позики на господарське обзаведення у порядку та розмірі, встановлених КМУ).

5. До можливих майбутніх процедурних проблем можна віднести норму про те, що рішення про виплату компенсації приймається протягом 5 днів з моменту подання постраждалим заяви і відповідного пакету документів. Тобто комісія має дуже стислі строки для перевірки документів і прийняття рішення (мова не йде навіть про 5 робочих днів). Навіть перевірити факт отримання особою «інших видів допомоги» у такий строк фізично майже неможливо. Тож малоймовірно, що комісії об’єктивно зможуть дотримуватися встановлених строків. Так само виникає сумнів, що у державному бюджеті буде передбачено достатньо коштів для своєчасних виплат компенсацій протягом передбачених постановою 30 днів з моменту прийняття рішення про виплату.
6. У випадку отримання грошової допомоги (від 3 до 15 прожиткових мінімумів), постраждала особа також втрачає права на отримання компенсації в повному обсязі у майбутньому. Умовно кажучи, за напівзруйнований житловий будинок можна отримати близько 6000 – і втратити будь-які права на отримання від держави відшкодування реальної суми збитки.
7. Для наймачів (тобто не осіб, що на законних підставах мешкали у пошкодженому або зруйнованому житлі, однак не були його власниками) передбачено лише грошову допомогу у випадку пошкодження. Жодних виплат наймачам у випадку зруйнування житла не передбачено.
8. Фактично не врегульовано питання виплат для постраждалих, які мешкають на тимчасово окупованій території. З одного боку, постановою не передбачено, що вони не мають права на допомогу або компенсацію. Однак з іншого боку, такі особи не зможуть скористатися своїм правом через неможливість органів влади провести обстеження пошкодженого або зруйнованого житла.

9. Є побоювання, що постраждалі, що вирішать не використовувати зазначену недосконалу адміністративну процедуру, а звернуться до суду з цивільним позовом до держави, можуть стикнутися з відмовою у позові, оскільки не використали новостворений механізм.

  Загалом варто зазначити, що, з одного боку, механізм визначений Постановою № 623, створює підміну юридичних понять і може породити проблеми із правозастосуванням, а з другого – може бути життєздатним лише за низки умов:

– наявності положення про комісію, яка буде здійснювати обстеження зруйнованого житла і форми акту, який має бути виданий за результатами обстеження. Згідно з абз. 2 п. 3 та абз. 2 п. 4 Порядку,  обидва документи мають бути затверджені Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (МТОТ). Оскільки ці документи не додані до тексту Постанови № 623, очевидно, що їхня розробка ще триває і строки прийняття наразі невідомі;

– наявності передбачених коштів у Державному бюджеті України. Відповідно до абз. 2 п. 10 Порядку фінансування заходів з надання грошової компенсації постраждалим здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших не заборонених законодавством джерел. Враховуючи, що йдеться про переважно державне фінансування, у проекті Державного бюджету України на 2020 рік (Додаток 3) вже має бути закладений окремий рядок видатків для виконання цієї Постанови. Зважаючи на те, що згідно із п. 6 Порядку МТОТ фактично є розпорядником бюджетних коштів, ймовірно, що саме рішенням цього органу будуть виділені субвенції Донецькій і Луганській ОДА-ВЦА для надання відповідних компенсацій.

Автор: Еліна Шишкіна, правовий аналітик БФ «Право на захист»

Сергій Павлович – громадянин України, пенсіонер, внутрішньо переміщена особа. Він розповідає: «У квітні 2018 року мені припинили виплату пенсії, причин не пояснили. Через сім місяців Пенсійний фонд України все ж відновив виплати, утім, заборгованість ніхто так і не повернув».

Чоловік був у відчаї. Не розуміючи причин припинення виплати пенсії та невиплати  заборгованості, він неодноразово звертався до ПФУ та Мінсоцполітики, але відповідь отримував однакову: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, відповідно п. 15 постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Не погодившись із відписками, Сергій Павлович звернувся по допомогу до юристів маріупольського офісу БФ «Право на захист». Він хотів оскаржити бездіяльність працівників ПФУ та отримати семимісячну заборгованість.

За словами адвоката Сергія Галемського, Сергій Павлович розповів, що не порушував норми чинного законодавства, які б могли би стати підставою для припинення йому виплати пенсії: «Ми зробили запити до Державної прикордонної служби та Департаменту соціального захисту населення. Їхні відповіді підтвердили слова чоловіка: жодних підстав для припинення виплат не було! Тож ми рекомендували пану Сергію звернутися до ПФУ зі скаргою про безпідставне припинення виплати пенсії. В результаті ПФУ зобов’язав головне управління ПФУ в Донецькій області виплатити Сергію Павловичу заборгованість із пенсії у повному обсязі. Гроші чоловік отримав в липні 2019 року».

Якщо ви – внутрішньо переміщена особа (ВПО) і стикнулися з подібною ситуацією чи потребуєте юридичної допомоги з інших питань, звертайтеся за номерами нашої гарячої лінії:

life                   +38 093 507 50 90
vodafone      +38 099 507 50 90
kyivstar         +38 068 507 50 90

Або телефонуйте на гарячу лінію Агентства ООН у справах біженців (UNHCR) для ВПО. Її номер 0 800 307 711.

 

Експерти БФ «Право на захист» представили результати аналітичного дослідження судової практики щодо компенсації за пошкоджене/зруйноване майно внаслідок збройного конфлікту. Презентація відбулась під час круглого столу, участь в якому взяли понад 30 гостей, зокрема суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Євгеній Петров, суддя Великої Палати ВС Віталій Уркевич, начальник Департаменту аналітичної та правової роботи ВС Расім Бабанли, начальник правового управління вищеназваного департаменту Михайло Шумило, представники Національної школи суддів, юристи, які спеціалізуються на подібних справах та науковці. Організатором заходу став БФ “Право на захист” за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні.

Головною темою зустрічі стала судова практика в царині отримання компенсації за зруйноване внаслідок бойових дій житло. Так, йшлося про відсутність дієвих механізмів відшкодування таких збитків громадянам з боку держави та про ті спірні і непрості моменти, з якими в своїй практиці доводилося зустрічатися юристам та суддям, які вели подібні справи. На думку учасників, в цій галузі зараз дуже багато проблемних питань, на які чинне законодавство не може дати однозначної відповіді.
Підтвердили це і результати тематичного аналітичного звіту, які було оприлюднено під час круглого столу. Як зазначила правова аналітикиня БФ “Право на захист” Еліна Шишкіна, станом на сьогодні у різних судових інстанціях знаходиться близько 150 подібних справ — і у 32 з них інтереси позивачів представляють юристи БФ «Право на захист». Останні, як зауважила спікерка, останнім часом дуже активно працюють саме з цією категорією справ. І їхній досвід також було враховано під час роботи над звітом.
В цілому, метою представленого дослідження було надати максимально глибокий аналіз процесу формування судової практики щодо проблеми компенсації за зруйноване майно та змін, які відбулися в цій галузі за період з 2014 по 2018 рік. Для цього експертами організації було ґрунтовно досліджено рішення судів всіх інстанцій у 23 подібних справах, починаючи з 2014-го року. А вони містять різні, часом протилежні, правові позиції українських судів щодо різноманітних аспектів проблеми компенсації. І це ще раз підтверджує відсутність напрацьованого механізму розгляду та вирішення таких справ.
Саме тому учасники круглого столу не тільки поділилися власним досвідом роботи з такими кейсами, але й озвучили свої пропозиції необхідних змін до чинного законодавства. Крім того, сам аналітичний звіт містить практичні рекомендації потенційним позивачам щодо звернення до суду із відповідними позовами.
Тож наступним кроком експертів БФ ”Право на захист” стало формування рекомендацій органам державної влади. Так, рекомендації Верховному Суду було розроблено на базі узагальнення судової практики у справах щодо компенсації за пошкоджене/зруйноване внаслідок збройного конфлікту майно. А рекомендації Кабінету Міністрів України містили інформацію щодо механізму компенсації, а також механізму обстеження такого житла та фіксації пошкоджень. БФ “Право на захист” вже передав ці напрацювання цим державним органам.

Судова_практика_UKR

Cудова практика ENG_

Після внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та затвердження Кабінетом Міністрів України постанови № 306 від 25 квітня 2018 р. «Деякі питання встановлення зв’язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров’я» цивільні особи, котрі отримали поранення, які спричинили інвалідність, мають можливість отримати доступ до низки соціальних пільг.

Спеціальна міжвідомча комісія, що опікується питаннями встановлення факту одержання постраждалою особою ушкоджень здоров’я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях уже створена та працює.

Юристи БФ «Право на Захист» надають кваліфіковані консультації зі  щодо збору необхідних документів, особливостей звернення та передбачених пільг, а в разі потреби — здійснюють супроводження чи представництво інтересів у державних органах.

На сьогодні вже п’ятеро  осіб, які звернулися до офісів БФ «Право на захист», отримали позитивні рішення Міжвідомчої комісії.

Адвокат курахівського офісу Леонід Серафимович коментує: «На території Донецької області наразі проживає багато цивільних осіб, які отримали поранення під час ведення бойових дій. Немало таких людей проживає і в інших регіонах. Однак переважна більшість із них просто не знає про можливість отримання соціальної підтримки з боку держави. Наші клієнти — люди, яким потрібні насамперед знання про процедуру, а багатьом — і супроводження чи представництво, адже поранення даються взнаки й не всі можуть самотужки пройти всі формальні процедури».