Діти без супроводу: як їх захистити та гармонізувати законодавство України та ЄС

29.04.22

Випадки, коли маленькі українці перетинали кордон України без батьків – у супроводі незнайомих людей, волонтерів, далеких родичів або навіть самостійно – вразили та стали відомі на весь світ. З самого початку війни БФ “Право на захист” звертав увагу міжнародної спільноти на необхідність створення стандартів щодо захисту цих дітей.

Право на захист. Діти без супроводу: як їх захистити та гармонізувати законодавство України та ЄС

Про ситуацію зараз та роботу в цьому напрямку спільно з іншими організаціями говорила адвокаційна координаторка БФ «Право на захист» Тетяна Лузан на Міжнародній конференції «Після війни: переосмислення майбутнього громадянського суспільства» у Варшаві. Тема її докладу стосувалася саме захисту дітей, які перетинають кордон без супроводу, та узгодження законодавства України та ЄС у цій сфері.

«Наш фонд також отримував дзвінки від батьків, які від відчаю готові були відправити своїх дітей за кордон із зовсім незнайомими людьми через російські звірства, які відбувалися на той час у Харкові, Запоріжжі та інших містах. Для «Право на захист» було очевидно, що настав час втрутитися, а також залучити колег із сусідніх країн до спроби врегулювати ситуацію», – сказала Тетяна Лузан.

Спільні зусилля українських та міжнародних організацій із захисту дітей та жінок полягали у підготовці документа, що визначав би мінімальні стандарти захисту неповнолітніх без супроводу, які втікають з України після російського вторгнення 24 лютого 2022 року. Наприклад, щодо опіки над дітьми та їх безпеки в іншій країні, а також їхнього безпечного повернення додому пізніше.

І остаточний проєкт був створений та став зразком для міжурядових угод щодо належного забезпечення прав дитини, захисту та піклування.

Його рекомендаційні положення базуються на правових інструментах ООН як основи та документах ЄС. Зокрема, таких як Директива ЄС про тимчасовий захист та відповідне імплементаційне рішення щодо України, резолюція Європейського парламенту від 7 квітня 2022 року про захист ЄС дітей та молоді, які тікають від війни в Україні.

«У стандарті також зазначено, що повернення в Україну дітей без супроводу має здійснюватися відповідно до вказівок національних органів і відповідати найкращим інтересам дитини. Таким чином забезпечено уникнення можливих майбутніх перешкод для повернення маленьких українців додому до батьків. Водночас ЄС і країни-члени закликали не розглядати припинення тимчасового захисту як автоматичну підставу для відправки українських дітей, якщо ситуація в Україні не дозволить безпечне та тривале повернення на її територію», – підсумувала Тетяна.

26.04.22

Міністру цифрової трансформації України

Федорову Михайлу Альбертовичу

Звернення

Ми, представники Коаліції громадських організацій, які опікуються захистом прав постраждалих від збройної агресії росії проти України, звертаємося до Вас щодо належного забезпечення надання послуги з отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) та надання таким особам відповідних видів допомоги.

19 квітня 2022 року Міністерством цифрової трансформації України (далі – Мінцифра) було запущено послугу “Отримати статус ВПО” у застосунку “Дія”. У подальшому було публічно оголошено про комплексність послуг для ВПО та можливість за кілька кліків отримати “статус внутрішнього переселенця” і виплати від держави.

Ми вітаємо запровадженя таких можливостей для ВПО, адже вони були довгоочікуваними через анонсування запуску вказаних функцій ще наприкінці березня 2022 року та значного навантаження на центри надання адміністративних послуг, управління соціального захисту та виконавчі органи місцевих рад, які надають послугу із взяття на облік ВПО. Зазначене було предметом окремого звернення Коаліції громадських організацій, опублікованого та направленого на початку квітня 2022 року.

Разом з тим, послуга реєстрації ВПО та подання заяви для отримання допомоги в застосунку “Дія” потребує суттєвих доопрацювань та прозорого інформування щодо її властивостей.

Зокрема, ми звертаємо увагу на наступне:

використання словосполучення “статус внутрішнього переселенця” не є коректним і прийнятним, адже внутрішнє переміщення за своєю суттю є фактом, який відбувся. Визначення “статусу ВПО” додатково віктимізує та створює потенційні передумови для використання окремих підходів щодо вказаних людей. З такою негативною практикою (перевірки під час отримання соціальної допомоги та пенсії, обмеження у виборі банку тощо) системно боролись правозахисні організації протягом попередніх 8 років;

послуга реєстрації ВПО недоступна для тих людей, які вже отримували довідку про взяття на облік ВПО – як для майже 1,5 млн ВПО, які перемістилися з початку 2014 року, так і для тих ВПО, які встигли отримати довідки в ЦНАП та УСЗН офлайн після 24 лютого 2022 року;

послуга недоступна особам, які не мають біометричних документів, зокрема внутрішнього паспорту у формі ID-картки із зазначеним місцем реєстрації. Належна комунікація про зазначені особливості відсутня;

неможливо отримати довідку ВПО в разі переміщення в межах населеного пункту, як передбачено в законодавстві, що особливо важливо для населених пунктів, де бойові дії відбуваються в окремих районах;

подання заяви на отримання допомоги на проживання можливе лише разом з поданням заяви на отримання довідки про взяття на облік ВПО. Як зазначалося вище, це створює труднощі для людей, які отримали довідку ВПО до 24 лютого 2022 року або отримали її після та якими не було подано заяву на отримання допомоги;

для отримання допомоги на проживання в розмірі, передбаченому для осіб з інвалідністю, людина повинна звернутися лише офлайн;

збір інформації про потреби здійснюється лише на етапі подання заяви на отримання довідки ВПО. Особа не має можливості оновити їх, повідомити про втрату актуальності щодо певної потреби чи навпаки надати нову інформацію. Також, інформація про потреби включає дані, які наразі втрачають свою актуальність, наприклад, щодо теплого одягу та взуття. Інформація про потреби має системно збиратись та оперативно використовуватись/надаватись місцевим органам влади, міжнародним організаціям для забезпечення покриття актуальних потреб;

не відповідає дійсності інформаційне повідомлення щодо нарахування виплати до закінчення воєнного стану та на один місяць після його завершення. Відповідно до Постанови КМУ №457 “Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України” виплата здійснюється всім ВПО лише за березень-квітень 2022 року. Надалі допомога нараховуватиметься лише окремим категоріям з числа ВПО;

відсутня можливість завантаження довідки про взяття на облік ВПЛ (в форматі pdd.) для подальшого її використання.

З огляду на вищезазначене ми просимо:

вжити всіх можливих заходів щодо забезпечення належного функціоналу послуг для ВПО, зокрема тих, хто був зареєстрований як ВПО до 24 лютого 2022 року або звертались за отриманням довідки офлайн, а також людей з інвалідністю;
вжити заходів задля відкриття можливості подання заяви на отримання довідки в разі переміщення в межах одного населеного пункту, а також зміни адреси фактичного місця проживання в межах одного населеного пункту;
вжити заходів з розділення функцій, що стосуються отримання довідки про взяття на облік ВПО, видів допомоги та інформації про потреби ВПО;
забезпечити належне інформування громадян щодо наявних обмежень у функціоналі та врахувати оновлення в законодавстві щодо здійснення соціальних видів допомоги;
змінити назву послуги “Отримати статус ВПО” на назву “Внутрішньо переміщеним особам” або “Довідка ВПО”, “Допомога ВПО”.

Також підтверджуємо свою готовність долучатись до ініціатив Міністерства та надавати свою експертну підтримку у сфері забезпечення прав постраждалого населення, зокрема ВПО.

ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

БО “БФ “Право на захист”

ГО “Донбас СОС”

Центр прав людини ZMINA

БО “БФ Восток SOS”

ГО “КримСОС”

БО БФ “ССС”

15.04.22

01 квітня 2022 р. Верховною Радою України було прийнято за основу проєкт Закону про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, реєстр. № 7198 від 24 березня 2022 р. (далі – законопроєкт), який наразі готується до другого читання.

Як зазначено в Пояснювальній записці до законопроєкту, його розроблено з метою визначення правових та організаційних засад надання державою компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі – РФ) з дня набрання чинності Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

З огляду на високу актуальність цих питань, необхідність забезпечення справедливої компенсації постраждалим та відбудови пошкоджених і зруйнованих об’єктів, розглянемо більш детально його положення.

Основні правила: компенсація та механізм її надання

Ураховуючи мету законопроєкту, його центральним поняттям є компенсація. Положення ст. 1 проєкту визначають її як відшкодування майнової шкоди за пошкоджений та/або знищений об’єкт нерухомого майна, завданої внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ у спосіб, передбачений ним. Оскільки збройна агресія РФ проти України загалом триває вже довгий час – починаючи з 2014 р., то одразу слід підкреслити, що передбачені законопроєктом механізми планується застосовувати до випадків пошкодження / знищення об’єктів нерухомого майна тільки в період з дня набрання чинності Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Законопроєкт передбачає декілька способів надання компенсації:

грошова компенсація шляхом перерахування коштів на рахунок отримувача компенсації. У такий спосіб компенсація надається за:

пошкоджений об’єкт нерухомого майна (у тому числі за пошкоджене спільне майно багатоквартирного будинку, крім випадку коли отримувач компенсації висловив бажання отримати компенсацію у вигляді фінансування виконання будівельних робіт з відновлення пошкодженого спільного майна такого багатоквартирного будинку);
знищений об’єкт нерухомого майна – приватний житловий будинок, садовий та дачний будинки (за бажанням отримувача компенсації).

2. компенсація у вигляді об’єкта нерухомого майна, що здійснюється шляхом фінансування будівництва нового об’єкта нерухомого майна з рівноцінною площею (у тому числі житловою), типом (квартира, інше житлове приміщення в будівлі, приватний житловий будинок, садовий та дачний будинок) та функціональним призначенням.

У такий спосіб компенсація надаватиметься за знищений об’єкт нерухомого майна, крім випадків, коли отримувач компенсації висловив бажання отримати грошову компенсацію.

Отримувач компенсації не матиме права відчужувати нерухомість, отриману в якості компенсації, протягом трьох років з дня державної реєстрації права власності на відповідний об’єкт, для чого на нього накладається обтяження згідно з законом!

У цьому контексті слід визнати, що сам факт того, що законопроєкт передбачає можливість надання компенсації у способи інші, ніж виплата грошової компенсації, вже є кроком вперед порівняно з існуючим на сьогодні регулюванням. Виходячи з реалій сьогоднішнього дня, виключно грошова компенсація може бути недостатньою для розв’язання проблем, з якими стикаються постраждалі внаслідок збройної агресії РФ. З іншого ж боку, положення щодо надання такої негрошової компенсації також потребують наступного доопрацювання, про що йтиметься нижче.

3. компенсація у вигляді фінансування виконання будівельних робіт з відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку.

Рішення про надання компенсації прийматимуть Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі – Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації або Комісія). За ст. 9 законопроєкту, така Комісія є тимчасовим колегіальним органом і створюється виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради (далі – виконавчий орган ради) за місцем знаходження знищених та пошкоджених об’єктів нерухомого майна.

Заява про надання компенсації подається до Комісії під час дії воєнного стану та протягом 90 календарних днів з дати його закінчення на території, на якій знаходиться (знаходився) пошкоджений або знищений об’єкт нерухомого майна, а механізм її отримання, відповідно до ст. 10 законопроєкту, передбачає такі кроки:

подання отримувачем компенсації заяви про надання компенсації;
розгляд поданої заяви Комісією, що включатиме:

встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації;
встановлення наявності/відсутності пріоритетного права на отримання компенсації;
збір документів та інформації, необхідної для прийняття рішення про надання компенсації, зокрема, шляхом витребування від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій документів та/або інформації, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації, у т. ч. з метою поновлення втрачених документів, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації (у разі необхідності);
забезпечення проведення обстеження можливості/неможливості відновлення об’єкта нерухомого майна (крім випадків, коли його забезпечує отримувач компенсації), яке проводиться щодо будівлі в цілому;
прийняття рішення про включення отримувача компенсації до черги отримувачів компенсації з використанням Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, створення якого також передбачено законопроєктом;
забезпечення проведення оцінки вартості відновлення пошкодженого об’єкта нерухомого майна або оцінки відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку – у разі розгляду заяви про надання компенсації за пошкоджений об’єкт нерухомого майна (крім випадків, якщо це здійснено отримувачем компенсації). Якщо в Комісії виникають сумніви щодо достовірності поданої отримувачем компенсації оцінки, вона може провести повторну оцінку вартості відновлення пошкодженого об’єкта нерухомого майна;
визначення розміру компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна – у разі розгляду заяви про надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна;
прийняття рішення про надання компенсації;

3. забезпечення виконавчим органом ради надання компенсації.

Водночас, багато аспектів цього процесу не були чітко визначені законопроєктом і мають бути додатково врегульовані Кабінетом Міністрів України, який, згідно з ч. 4 ст. 4 проєкту, встановлює порядок надання компенсації. При цьому, багато питань виникають навіть щодо такого, окресленого в загальних рисах механізму. Тож, далі ми розглянемо деякі з них.

Проблемні питання

Співвідношення положень законопроєкту та існуючого механізму надання компенсації

Як визначено в преамбулі законопроєкту, він визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ з дня набрання чинності Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”. Виходячи з цього, надання компенсації за майно, пошкоджене або зруйноване до вказаної дати, має регулюватись іншими актами законодавства. Відповідні положення були передбачені Порядком надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації (далі – Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 р. № 947, та ефективно застосовувались на практиці тільки в частині надання грошової компенсації власникам зруйнованого житла.

Положення Порядку щодо надання грошової допомоги постраждалим, чиє житло було лише пошкоджено, але не зруйновано, хоча і могло внаслідок цього стати непридатним для проживання, так і не були доопрацьовані та не почали застосовуватись на практиці. Так, наприклад, вони досі містять обмеження щодо надання грошової допомоги тільки тим постраждалим, які відмовились від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання та/або в межах відповідного населеного пункту. Тож, усі, хто не лишився на попередньому місці, були позбавлені можливості отримати таку допомогу. Більше того, в Державному бюджеті так і не з’явилась окрема програма для її виплати постраждалим.

Таким чином, у разі прийняття законопроєкту залишається ризик того, що існуюча законодавча прогалина буде “законсервована” і особи, чиє житло було пошкоджено внаслідок збройної агресії РФ до 24 лютого 2022 р. і надалі не зможуть отримати компенсацію. У цій площині залишаються також й інші питання, наприклад, щодо раніше пошкоджених об’єктів, які надалі могли зазнати повторного пошкодження вже після 24 лютого 2022 р., їх обстеження, а також постраждалих, якими могло бути не подано заяви на отримання грошової компенсації за Порядком до 24 лютого 2022 р. тощо.

Тому, аби забезпечити дотримання прав усіх постраждалих від збройної агресії РФ, яка розпочалась ще 2014 року, буде необхідно відповідним чином доопрацювати положення законопроєкту або забезпечити відповідне врегулювання цих питань на рівні постанов Уряду.

2. Перелік об’єктів нерухомого майна, у разі пошкодження та/або знищення яких може надаватись компенсація

Згідно з ч. 1 ст. 2 законопроєкту, на отримання компенсації мають право, зокрема, фізичні особи – громадяни України, які є:

а) власниками пошкоджених та/або знищених об’єктів нерухомого майна;

б) особами, які здійснили інвестування та фінансування будівництва об’єктів житлового будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт та які не прийнято в експлуатацію;

в) членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення кооперативу, але не оформили право власності на нього;

г) спадкоємцями осіб, визначених підпунктами “а”–“в” вище.

Законопроєкт також передбачає визначення термінів “пошкоджені об’єкти нерухомого майна” та “знищені об’єкти нерухомого майна”, що означають об’єкти нерухомого майна, які, відповідно, пошкоджені або знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ, та для пошкоджених об’єктів – можуть бути відновлені шляхом поточного або капітального ремонту чи реконструкції, або у випадку знищених – відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту чи реконструкції або є економічно недоцільним.

Такими об’єктами нерухомого майна є:

а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, приватні житлові будинки, садові та дачні будинки;

б) об’єкти будівництва, у яких були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції та щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;

в) складові частини об’єктів, визначених підпунктом “б” вище, які після прийняття в експлуатацію є самостійними об’єктами нерухомого майна.

При цьому, об’єкти, зазначені в підпункті “а” явно охоплюють лише житлову нерухомість: квартири, житлові будинки тощо, одночасно оминаючи при цьому складові домоволодінь (гаражі і т.п.). Натомість формулювання підпункту “б” не містять вказівки, що в цьому випадку йдеться виключно про об’єкти житлового будівництва, охоплюючи, з огляду на це, і нежитлові, комерційні та промислові об’єкти.

Підстави саме такого розподілу об’єктів викликають питання щодо їх обґрунтованості. Коли йдеться не про згаданих вище власників об’єктів будівництва (нагадаємо, законодавство передбачає можливість державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва), а про постраждалих осіб, які здійснили інвестування та фінансування будівництва, – обмеження “фінансування будівництва об’єктів житлового будівництва” законопроєктом все ж таки передбачено.

Тож, видається, що наведені положення визначень термінів “пошкоджені об’єкти нерухомого майна” та “знищені об’єкти нерухомого майна” потребують доопрацювання за-для забезпечення узгодженого підходу до того, стосовно яких об’єктів може надаватись компенсація.

3. Особи, які мають право на отримання компенсації

Як зазначено в ч. 1 ст. 2 законопроєкту, на отримання компенсації мають право фізичні особи – громадяни України. З огляду на такі положення законопроєкту, іноземні громадяни, а також особи без громадянства будуть позбавлені можливості отримати передбачену ним компенсацію.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” № 64/2022 від 24 лютого 2022 року обмеження прав і свобод, передбачених ст. 26 Конституції України, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану також не передбачене. Більше того, за згаданим вище Порядком, згідно з яким здійснювалось надання грошової компенсації особам, чиє житло було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ, постраждалими визнавались не тільки громадяни України, але також і іноземці та особи без громадянства.

Крім цього, як і раніше, залишається відкритим питання щодо осіб, які, отримавши житло, не встигли приватизувати його і стати його власниками. Наразі отримати передбачену законопроєктом компенсацію вони не зможуть.

Так само залишається питання по власникам житла – юридичним особам, які також, виходячи із норм законопроєкту, не матимуть можливості звертатися за компенсацією зруйнованого або пошкодженого житла. Наприклад, подібне питання виникне у мешканців гуртожитків, які за відсутності власного житла на правових підставах мешкають в них. Виходячи з норм законопроєкту, вони не зможуть отримати компенсацію, оскільки не є власниками цієї нерухомості, крім випадків, коли такі особи приватизували свої кімнати у гуртожитку і отримали право власності на них в передбаченому законодавством порядку. При цьому власники, часто – юридичні особи, не зможуть звернутися за компенсацією.

4. Строк подання заяви про надання компенсації

Відповідно до ч. 1 ст. 3 законопроєкту, заява про надання компенсації подається під час дії воєнного стану та протягом 90 календарних днів з дати його закінчення на території, на якій знаходиться (знаходився) пошкоджений або знищений об’єкт нерухомого майна. При цьому, не можна повністю виключити ризик того, що в окремих регіонах воєнний стан може закінчитись раніше, ніж їхня тимчасова окупація, що фактично унеможливить доступ до відповідного пошкодженого або зруйнованого майна, проведення його обстеження тощо.

Крім цього, загалом виходячи з обставин, що склались на цей момент (у т. ч. внутрішнє переміщення, виїзд за кордон, неможливість доступу до пошкоджених/знищених об’єктів з міркувань безпеки, потенційна відсутність доступу до документів тощо), видається, що зазначений строк – 90 календарних днів – підлягає збільшенню. Для тимчасово окупованих територій України можна також передбачити початок відліку строку для подання заяв з моменту встановлення факту їх деокупації в порядку, визначеному законодавством.

5. Подання заяви одним із співвласників

Згідно з ч. 3 ст. 3 законопроєкту, у разі якщо пошкоджений або знищений об’єкт нерухомого майна перебуває у спільній власності, заява про надання компенсації може бути подана одним із співвласників такого об’єкту. Заява подана одним зі співвласників вважається поданою всіма співвласниками.

Такі положення видаються достатньо дискусійними. З одного боку, легко зрозуміти спроби законодавців максимально спростити процес подання заяв постраждалими, частина яких може знаходитись за межами України або з різних причин не мати можливості подати відповідну заяву самостійно. З іншого ж боку, є вірогідність, що такий підхід може призвести до наступних конфліктів між співвласниками об’єкту щодо якого надається компенсація. Зокрема, виходячи з положень ч. 1 ст. 5 та ч. 1 ст. 6 законопроєкту, за знищений об’єкт нерухомого майна компенсація надається у вигляді об’єкта нерухомого майна, але, за бажанням отримувача компенсації, йому може бути надана грошова компенсація. З огляду на це, щонайменше, існує ризик розходжень між співвласниками щодо бажаного способу отримання компенсації. Крім цього, залишаються й інші питання, наприклад, у разі перерахування всієї суми грошової компенсації на рахунок тільки одного зі співвласників, який подав заяву, якщо ним буде затримано надання відповідних частин компенсації іншим співвласникам.

Тож, ці питання вимагають додаткового аналізу та ретельного врегулювання, аби відповідні процеси отримання компенсації дійсно були швидкими і легкими для всіх постраждалих.

6. Рахунок для отримання грошової допомоги

Частина 1 статті 4 законопроєкту передбачає, що грошова компенсація надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок отримувача компенсації із спеціальним режимом використання для цих цілей. Порядок відкриття та ведення таких рахунків визначається Національним банком України.

У цьому випадку залишається не зовсім зрозумілим, яким саме буде спеціальний режим використання для таких цілей, а саме: чи зможуть такі кошти бути використані виключно на придбання нерухомості, оплату матеріалів та будівельних робіт або інших витрат тощо. Тож, видається, що відповідні цілі мали би бути більш чітко окреслені законопроєктом.

7. Припинення права власності на знищений об’єкт нерухомого майна та питання оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки

Згідно з ч. 12 ст. 6 законопроєкту, право власності отримувача компенсації на знищений об’єкт нерухомого майна припиняється у зв’язку з його знищенням; державна реєстрація припинення такого права здійснюється відповідно до закону після отримання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна. Водночас, отримання компенсації у вигляді об’єкта нерухомого майна (саме ці питання регулює згадана ст. 6 законопроєкту) може виявитись тривалим процесом, протягом якого особа може бути змушена сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з п. 266.3.2. Податкового кодексу України, база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Тож, до моменту державної реєстрації припинення права власності на зруйнований об’єкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, фактично існують підстави та база оподаткування для сплати зазначеного податку.

Нещодавніми законодавчими змінами це питання було врегульовано щодо нарахування та сплати такого податку за 2021 – 2022 роки. Так, згідно з новими положеннями, внесеними до Податкового кодексу України, за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями РФ, та за об’єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв’язку з військовою агресією РФ проти України.

Водночас, оскільки будівництво нового житла може тривати довше, доцільною може стати можливість реєстрації припинення права власності на зруйнований об’єкт, наприклад, після прийняття рішення про надання особі компенсації, але не обмежуючи її при цьому певним строком для здійснення цього. Або ж законопроєкт може взагалі не встановлювати конкретно цей момент, в такому разі рішення щодо цього прийматиметься власником після отримання ним рішення про надання компенсації.

8. Компенсація у вигляді об’єкта нерухомого майна

Згідно з ч. 1 ст. 6 законопроєкту, компенсація у вигляді об’єкта нерухомого майна здійснюється шляхом фінансування будівництва нового об’єкта нерухомого майна з рівноцінною площею (у тому числі житловою), типом (квартира, інше житлове приміщення в будівлі, приватний житловий будинок, садовий та дачний будинок) та функціональним призначенням.

Актуальним є питання доцільності запровадження заявницького принципу компенсації у вигляді об’єкта нерухомого майна у випадку, коли відбувається відновлення багатоквартирного житлового будинку. Якщо приймається рішення про відновлення, недоцільним є очікування подачі заяв від всіх власників житла. В такому випадку варто презюмувати пріоритет відновлення житла над грошовою компенсацією його вартості. У разі, якщо власник житла відмовиться від компенсації у вигляді нерухомого майна, це житло може бути передане у власність місцевої громади, або бути продане.

Положення ч. 6 ст. 6 законопроєкту передбачають, що приватні житлові будинки, садові та дачні будинки зводяться на земельній ділянці, на якій вони розміщувались. Водночас, у зв’язку з цим виникає питання щодо отримання на це згоди власника землі, якщо земельна ділянка належить іншій особі, адже, за ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Крім цього, законопроєктом встановлюється, що граничний розмір компенсації у вигляді об’єкта нерухомого майна не може перевищувати вартості 150 м² за один об’єкт нерухомого майна (ч. 2 ст. 6 законопроєкту). Таким чином, якщо вартість нової квартири з площею, що є рівноцінною площі зруйнованої квартири, перевищуватиме граничний розмір компенсації, визначений законопроєктом, особа не зможе отримати нову квартиру такої ж площі. Щоправда, законопроєкт передбачає можливість особи отримати об’єкт нерухомого майна, вартість якого перевищує граничний розмір компенсації, самостійно оплативши різницю між фактичною вартістю об’єкта нерухомого майна та сумою компенсації за ринковою вартістю.

Згідно з ч. 3 ст. 2 законопроєкту, обрахунок вартості 1 м² площі об’єкта нерухомого майна здійснюється за методикою, визначеною Кабінетом Міністрів України. Тож, оскільки така методика ще має бути розроблена, на даний момент незрозуміло, наскільки вона відображатиме реальну ринкову вартість нерухомості і наскільки значні суми отримувачі компенсації матимуть доплачувати, аби отримати житло, що є рівноцінним за площею зруйнованому.

9. Необхідність додаткового врегулювання низки питань Кабінетом Міністрів України

Як вже зазначалось вище, обрахунок вартості 1 м² площі об’єкта нерухомого майна здійснюватиметься за методикою, визначеною Кабінетом Міністрів України. Так само, Уряд має врегулювати ще велике коло питань стосовно надання компенсації, у тому числі і порядок надання компенсації, який на сьогодні залишається неповністю зрозумілим.

Також, наприклад, ч. 1 ст. 8 законопроєкту визначає, що надання компенсації здійснюватиметься в порядку черговості надходження заяв про надання компенсації у розрізі, зокрема способу компенсації у межах відповідного населеного пункту (території відповідної територіальної громади). При цьому, якою буде така черговість (наприклад, спочатку – грошова компенсація, а після цього надання компенсації в інший спосіб) законопроєкт не визначає, вказуючи натомість, що черговість компенсації також визначатиметься Урядом. Так само, законопроєкт не надає чіткого розуміння процедур розгляду документів та надання компенсації, окреслюючи тільки загальні кроки, та не наводить підстав, з яких в наданні компенсації може бути відмовлено (до яких слід віднести, наприклад, встановлення фактів надання недостовірної інформації заявником). Тож, за відсутності такого чіткого регулювання окремих питань, на сьогоднішній день важко спрогнозувати всі аспекти функціонування встановлених законопроєктом механізмів та їх можливі недоліки.

***

Таким чином, можна дійти висновку, що законопроєкт потребує значного доопрацювання до другого читання – як в суто технічних питаннях, так і більш концептуально. Зважаючи на важливість регульованих ним питань, ми сподіваємось, що законодавець приділить достатню увагу його положенням, аби забезпечити дієвий та справедливий механізм захисту прав осіб, які постраждали від збройної агресії РФ.

Аналіз підготовлено експертами громадських правозахисних та благодійних організацій:

ГО «Донбас СОС»,

ГО «Крим СОС»,

БФ «Право на Захист»,

БФ «Восток-СОС»,

ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ»,

БФ «Stabilization Support Services»,

ГО «Центр прав людини ZMINA»,

ГО «Кримська правозахисна група».

12.04.22

HIAS Europe та БФ “Право на захист” закликають ЄС та держави вирішити проблеми з документообігом, які можуть завадити людям, які тікають з України, знайти безпечний притулок у Європі. R2P – незалежна українська громадська організація, яка керує гуманітарними програмами HIAS в Україні з 2014 року. Понад 150 співробітників, багато з яких самі були переміщені, залишаються в Україні та продовжують доставляти правову та гуманітарну допомогу людям, які втікають. R2P підкреслює наступні проблеми:

Цифрові документи, що засвідчують особу, не приймаються

21 березня 2022 року Європейська комісія оприлюднила орієнтовний перелік документів, які приймаються як підтвердження громадянства України для отримання доступу до тимчасового захисту та суміжних прав. Хоча цей список не був вичерпним, цифрові документи не були включені.

Це ставить під загрозу українців, які не мають паперових документів, які засвідчують особу – часто внаслідок втрати, крадіжки чи знищення під час бойових дій чи подорожей.
Наступні вказівки ЄС щодо імплементації Директиви про тимчасовий захист мають закликати країни-члени приймати документи цифрового посвідчення особи в додатку “Дія”.
Румунія, Угорщина та Словаччина повинні приймати цифрові документи, що посвідчують особу як дійсні документи на в’їзд на кордоні. Їх уже прийняли Польща та Молдова.

Термін дії українських водійських посвідчень не гарантується.

Термін дії українських водійських посвідчень відрізняється у різних державах, і люди зобов’язані подавати заявки на національний аналог через певний проміжок часу – наприклад, 185 днів у Словаччині, 365 днів в Угорщині. Це створює непотрібну невизначеність і стрес для біженців.

Українські водійські посвідчення мають вважатися дійсними на період тимчасового захисту принаймні в Румунії, Угорщині, Словаччині, Польщі та Молдові, якщо не в усіх європейських державах.

07.04.22

«Я боюся, що якщо вирішу виїхати, то не зможу перетинати контрольно-пропускні пункти чи кордони, бо в мене немає документів. А ще більше боюся, що мене розлучать з моїми дітьми, адже в мене немає жодних доказів, що я їхня мати», — сказала в інтерв’ю виданню Thomson Reuters Foundation одна з наших бенефіцарок Світлана Гончарова, яка є особою без громадянства.

Жінка перебуває в Сумах та через відсутність будь-яких документів побоялася виїхати з-під обстрілів, лишаючись з двома дітьми в підвалі. Про те, як вона переживає з дітьми цей складний час і про життя без громадянства читайте в статті Thomson Reuters Foundation.

Проблемами осіб без громадянства та під ризиком безгромадянства в Україні опікується Благодійний фонд «Право на захист». За словами Софії Кордонець, керівниці проєкту фонду, хоча сусідні країни і відкрили свої кордони, відомо лише декілька випадків, коли особи без громадянства змогли виїхати з України (частина з них мали прострочені радянські паспорти). Особи без громадянства стикаються з більшими перешкодами у пошуку житла та допомоги, якщо вирішують переміститися країною, їм складно виїхати за кордон та є висока вірогідність, що вони ніколи не зможуть повернутися назад.

«Перше питання, яке вони нам задають, часто не «як я можу виїхати?», а «як я можу повернутися?» – відзначає Софія.

Війна ставить недокументовану людину в надзвичайно складні обставини. І в мирний час людина без документа, що посвідчує особу, обмежена в свободі пересування, а страх бути затриманим є звичайним явищем для таких людей. З цим страхом недокументовані особи без громадянства (ОБГ) в Україні живуть десятки років, а часом і все життя.

Отримувачі допомоги БФ “Право на захист”, які не мають документа, що посвідчує особу, не наважуються переміщуватися з небезпечних регіонів, охоплених війною, зокрема через цей страх. Вимушені до постійних обмежень протягом життя, вони зараз опиняються в пасці в небезпечних населених пунктах і без можливості отримати допомогу. Їхня єдина надія – це волонтери, які зараз працюють на межі можливостей!

За даними Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) В Україні проживає близько 35 тисяч людей з невизначеним громадянством та осіб без громадянства. Оскільки офіційні і точні дані відсутні, таких людей може бути більше. Частина людей не має жодних документів, водночас вони “намагаються жити”, виборюючи собі право на повноцінне життя і, навіть, асоціюючи себе з нашою державою.

БФ “Право на захист” робить все можливе щоб допомогти цим людям продовжити спроби документуватись, надає необхідну інформацію та допомогу.

Фото: Emma Batha, Thomson Reuters Foundation.

07.04.22

Лазебній Марині Володимирівні

Міністру соціальної політики України

Верещук Ірині Андріївні

Віце-прем’єр-міністру ‒ Міністру з питань

реінтеграції тимчасово окупованих територій України

Федорову Михайлу Альбертовичу

Міністру цифрової трансформації України

ЗВЕРНЕННЯ

Ми, представники Коаліції організацій, що опікуються питаннями захисту прав осіб, постраждалих внаслідок широкомасштабної збройної агресії проти України, висловлюємо вам свою повагу та звертаємося до вас з приводу необхідності належного забезпечення можливості отримання довідки внутрішньо переміщеної особи (ВПО) та допомоги на проживання таким особам.

20 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 332, якою було внесено зміни до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також передбачено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Вітаючи такі кроки Уряду, варто зазначити, що практична реалізація певних положень зазначених Порядків є ускладненою. Це завдає додаткових труднощів тим людям, які найбільше постраждали від війни, а тому потребує нагального вирішення.

У пунктах 3 та 6 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам закріплено, що така допомога може бути оформлена за допомогою мобільного додатку Дія і буде надана, починаючи з березня 2022 року, тим ВПО, які звернулися за її наданням до 14 квітня 2022 року.

Слід принагідно зазначити, що передбачена можливість подання заяви про взяття на облік ВПО за допомогою мобільного додатку Дія. Знаходження на такому обліку є, відповідно, передумовою для отримання вищезгаданої виплати.

Однак, станом на 06 квітня 2022 року обидві вказані функції в мобільному додатку Дія не є доступними. Так само немає інформації про те, коли ці сервіси можуть бути доступні нашим співгромадянам.

Як результат, десятки тисяч людей по всій України не можуть стати на облік ВПО і отримати відповідну допомогу на проживання у зв’язку з навантаженням на органи, які здійснюють таку реєстрацію. В окремих регіонах звернутися для взяття на облік до ЦНАПів можна лише у травні, бо вони перевантажені. За наявною інформацією, отримання довідки через уповноважених осіб виконавчого органу сільської, селищної, міської ради є також утрудненим. Складнощі виникають зокрема щодо роботи з Єдиною інформаційною базою даних про ВПО, наявності профільних фахівців тощо. Тому, люди, які втікли від війни, змушені стояти в багатогодинних щоденних повсюдних чергах, щоб мати можливість отримати довідку про взяття на облік ВПО та в подальшому фінансову допомогу.

Відтак, з урахуванням незабезпечення з боку держави можливості вчасного взяття на облік ВПО та оформлення допомоги на їхнє проживання в Дії, а також з метою належного дотримання прав ВПО, строк для звернення за отриманням допомоги на проживання за березень 2022 року має бути продовжено щонайменше до 30 квітня 2022 року.

Тому ми звертаємося до вас із проханням:

невідкладно вжити всіх можливих заходів для оперативного запуску та належного функціонування єдиного державного вебпорталу електронних послуг “Портал Дія” в частині взяття на облік ВПО та подання заяви на отримання допомоги на їхнє проживання;

забезпечити можливість отримання допомоги на проживання ВПО за березень 2022 року тим особам, які звернулися за її наданням щонайменше до 30 квітня 2022 року.

БО “БФ “Право на захист”

Центр прав людини ZMINA

БО “БФ Восток SOS”

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

ГО “Донбас СОС”

06.04.22

В рамках проєкту «Зменшення вразливості до ризиків катастроф в Східній Україні (Фаза II)» ми представляємо вам п’ятий лонгрід із серії, в якому аналізується, що слід робити вже зараз на політичному та управлінському рівнях, щоб організувати процес відбудови держави на засадах сталого розвитку та за принципом “відбудувати краще, ніж було”. А ще – зміцнити організаційну, безпекову та економічну стійкість держави до ризиків в майбутньому та зменшити кількість збитків та смертей.

Від знання про ризики – до сталого відновлення України. Софія Шутяк

Війна – це завжди великий стрес для країни. Це перевірка усіх державних інституцій на ефективність щодо гарантування безпеки. І хоча війна не піддається повному контролю, проте вона виявляє зони розвитку в сфері державного управління, а також є поштовхом до пошуку нових рішень політичного та практичного характеру, які матимуть на меті захист країни та людей від руйнівних наслідків війни. І більшість цих рішень буде закладатись в процесі відбудови країни.

Що стане основою для відбудови та відновлення?

Який основний принцип має бути покладений в основу відбудови держави? Якою має бути нова інфраструктура (в тому числі критична)? Що обов’язково має бути враховано?

В цій короткій статті міститься спроба дати хоча б загальну відповідь на ці питання – більш точні та конкретні відповіді ще потребуватимуть додаткової роботи в цьому напрямку. Проте деякі загальні висновки вже можуть бути окреслені.

Погляд на нормативну базу – до яких ризиків ми були готові?

Наведемо декілька прикладів нормативних актів, які вказують на те, що Україна загрози війни мала у порядку денному, враховувала і оцінювала потенційні ризики війни для визначення об’єктів підвищеної небезпеки. Відповідно до цього порядку денного вживаються заходи щодо максимального захисту цивільного населення та економіки країни від негативних наслідків війни.

Так, Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій визначають серед ознак надзвичайних ситуацій (НС) техногенного характеру наступні:

руйнування, пожежі та вибухи арсеналів баз та складів, на яких зберігаються засоби військового ураження, у тому числі застарілі;
отруєння людей хімічними або токсичними речовинами військового походження.

До ознак НС соціального характеру віднесено:

– збройний напад, скоєний на об’єкти військового призначення.

Методика ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів згадує під номером 30700 «аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об’єктах військового призначення з викиданням уламків, реактивних та звичайних снарядів». Із ризиком пов’язані також виробництво та зберігання вибухових матеріалів, що застосовуються у виробничих процесах, а також безпосередньо засоби військового призначення, що містять вибухові матеріали, які виготовляються, знаходяться на зберіганні або утилізуються.

Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки серед орієнтованого переліку зовнішніх впливів, здатних призвести до виникнення небезпечних подій, вказує за номером 36 «Саботаж, війна, повстання, що може привести до руйнування, що створюють загрозу аварій чи створюють таку аварію». Під номером 37 вказується «Диверсія, терористичний акт, що може проводитись як випадково, так і за замовленням конкурентів, здирників, злочинних угрупувань тощо». Отже, як бачимо, основні ризики, з якими держава стикнулася в лютому 2022-го року, були сформульовані та перелічені в нормативних документах.

Погляд на стратегічні документи – чи згадано в них ризики?

Приміром, у Стратегічних документах національного рівня часто можна зустріти під час опису Донецької та Луганської областей інформацію про негативні наслідки війни та відповідні ризики для економічного та іншого розвитку цих регіонів. Стратегії зменшення ризиків лих місцевого рівня, що розроблялися громадами за допомогою міжнародних партнерів, теж брали до уваги ризики військового конфлікту та його наслідки. Проте чи можливо управляти ризиками воєнних загроз? Ймовірно, відповідь на це питання лежить більше в військово-політичній площині і виходить за межі предмету даної статті.

Втім, на думку UNDRR, управління ризиками стає що раз складнішим завданням, з огляду на складність задіяних причинно наслідкових зв’язків. Війна та конфлікти є невід’ємною складовою такої оцінки та життя людства.

Поточний контекст Здатність екосистем на самовідновлення повільно зменшується (наприклад, зростання населення сприяє розвитку агропомисловості)	Забруднення довкілля та зміна клімату	Збільшення населення в одних місцях та депопуляція в інших	Зростання агропрослового комплексу та послаблення вимог до них	Нерівномірний дохід	Відображення складних кореляції та петель зворотного зв’язку
Стресори для довкілля що супроводжують будівництво	Втрата біорізноманіття	Посухи Теплові хвилі	Складність міжнародної торгівлі	Ринкові спекуляції
Раптові та поступові переломні моментиПодія великого масштабу або кілька збоїв одночасно можуть раптово перевищити всю ємність, що залишилася	Переміщення (виробництв)	Нестабільність ринку Скачки цін	Неврожаї	Проблеми із доступом до води
Багаторазовий збій хлібного кошика
Системний збій	Дестабілізація валюти	Міграція Політична дестабілізація	Громадянські заворушення Війна	Продовольча безпека Харчові бунти

Таблиця складена на основі матеріалів UNDRR

Починаючи з 1946 по 2001 рік в світі відбулося близько 220 збройних конфліктів (Panić, 2008) в результаті яких загинули понад 20 млн осіб, а 67 млн. осіб стали біженцями. Згідно з даними УВКБ ООН, станом на 30 березня 2022 року більш ніж 4 млн. людей виїхало за межі України з 24 лютого 2022 року, і ця цифра зростає.

Згідно з аналітичним звітом ООН про післявоєнне відновлення можна виділити чотири фактори ризику, що сприяють виникненню конфлікту.

Низький дохід на душу населення.
Слабке економічне зростання,
Наявність соціально-економічної горизонтальної нерівності.
Велика кількість цінних природних ресурсів.

Ці фактори ризику є ще більш гострими за наявності високого рівня безробіття, особливо серед молоді. Вважаємо за доцільне враховувати їх при розробці Програми відбудови країни, а також стратегічних документів всіх рівнів (місцевого, регіонального, національного), які закладатимуть шляхи післявоєнного розвитку держави.

То як трансформувати обізнаність про ризики в сталу відбудову?

Як відбудовувати країну? Що слід робити вже зараз на політичному та управлінському рівні, щоб зміцнити організаційну, безпекову та економічну стійкість держави до ризиків в майбутньому та зменшити кількість збитків та смертей?

Відповіді на ці питання вже поступово з’являються в нормативних документах. Зокрема, 20 березня 2022 року Президент повернув із підписом Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності у сфері довкілля та щодо цивільного захисту на період дії воєнного стану». Цей закон прийнято на виконання статті 64 Конституції України, статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Аналіз норм цього закону свідчить про намагання якомога швидкої відбудови країни. Зокрема, змінами до Кодексу цивільного захисту України (статті 8) завдання єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДСЦЗ) розширено з метою:

– відбудови країни після війни на здійснення цільової мобілізації для ліквідації наслідків ведення воєнних дій та надзвичайних ситуацій;

– ліквідації наслідків воєнних дій в населених пунктах та на територіях, що зазнали впливу засобів ураження;

– відновлення об’єктів критичної інфраструктури сфери життєзабезпечення населення;

– визначення населених пунктів та районів, що потребують проведення гуманітарного розмінування, маркування небезпечних ділянок, проведення очищення (розмінування) територій;

– залучення до ліквідації наслідків ведення воєнних дій та надзвичайних ситуацій міжнародної допомоги.

Слід відмітити, що такі дії дозволять привести територію країни у стан, придатний для подальшого проживання на ній та ведення господарської діяльності, проте не зможуть гарантувати впровадження четвертого пріоритету Сендайської Рамкової Програми зниження ризиків лих (СРП) – «відбудувати краще, ніж було», оскільки ці питання виходять за межі питань цивільного захисту та компетенції ДСНС. Варто відмітити, що з грудня 2022 року в Україні діє Програма з відновлення України (фінансова угода між Україною та Європейським інвестиційним банком), проте ця програма не поширюється на дії, необхідні для відновлення України після війни {1}.

Крім того, наразі вже є зміни й в 16 березня 2022 року постановою КМУ було внесено зміни в інституційну складову. Так, у структуру Секретаріату Кабінету Міністрів України «Урядового уповноваженого з питань інвестицій» замінено на «Урядовий уповноважений з питань інвестицій, залучення фінансової допомоги в умовах воєнного стану, формування фонду відновлення та трансформації економіки, фонду підтримки малого та середнього бізнесу, фонду відновлення майна та зруйнованої інфраструктури, фонду обслуговування та погашення державного боргу, фонду підтримки армії, гуманітарного фонду». Новоствореному Уповноваженому спільно із Директоратом координації державних політик та стратегічного планування доцільно доручити створення державної програми із відбудови України «Україна 2050». Для створення дієвої та реалістичної Програми необхідна чітка координація та співпраця усіх членів та структурних одиниць Уряду України. Необхідність такої програми зумовлюється створенням фондів відновлення України (що цілком підтримуємо):

Проте вважаємо, що в цьому контексті ще є зона розвитку, ще є простір для більшого. Вже зараз варто думати про Програму відбудови України після війни, причому із врахуванням усіх попередніх планів щодо впровадження в Україні принципів сталого розвитку, а також враховуючи уроки цієї війни. Зокрема, потрібно думати про порядок використання коштів з цих фондів, джерел їхнього наповнення тощо.

Ключовим у цій стратегії повинне бути визначення критеріїв поняття «краще ніж було». Адже досвід війни показує велику кількість логістичних питань – транспортна система потребує докорінного покращення. Збільшення кількості маршрутів, доріг, у тому числі залізничних, деколи підземних. Великі міста, які стали пастками для великої кількості людей, можливо відновлювати частково. Поставити акцент на відновленні та розширенні невеликих сіл та містечок. Особливе питання – це подальший економічний розвиток. Наразі в медіа-просторі обговорюється ідея «Плану Маршала» для України – проте на додачу до нього Україні потрібні нові погляди на реформи, відбудову та сталий розвиток. Фінансова допомога сприятиме швидкому розвитку лише за наявності розробленої Програми відбудови та чіткого плану дій. Наразі такої Програми та плану Україна не має, проте саме зараз потреба в його розробці актуалізувалася найгостріше.

Як ми писали раніше, урахування питань цивільного захисту, техногенної безпеки, екологічної безпеки як складових національної безпеки можливо за умови суворого дотримання усіма учасниками стандартів з всіх видів безпеки. Більше того – саме системи цивільної, техногенної, екологічної безпеки сприяють постійному пошуку кращих рішень досягнення поставлених цілей, а одним із інструментів гарантування безпеки є контроль (в тому числі екологічний контроль).

Нагадаємо, що у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. Як бачимо, ст. 66, 50, 16 Конституції України змін не зазнали. Відповідно, забезпечення права на безпечне для життя та довкілля не втратило своєї актуальності, а навпаки, має стати наріжним камінням, так само, як і обов’язок щодо не заподіяння шкоди довкіллю.

Тому така ініціатива, як припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” може бути прийнятною лише як тимчасовий захід, що є необхідним в умовах надзвичайної ситуації. Адже саме результати планового контролю є інструментом виявлення болючих точок та пошуком кращих рішень. Крім того, саме контрольні дії уповноважених органів влади зможуть належним чином створити докази для фіксування порушень воєнних злочинів, фіксування втрат та заподіяної шкоди. В свою чергу, інформація та дані зібрані під час заходів контролю, буде братись до уваги при плануванні діяльності з відбудови.

На жаль, ми не маємо досвіду планування відбудови країни. Але не викликає сумніву той факт, що держава повинна очолити цей процес, забезпечивши належну координацію. І тут вже є перші кроки. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Аналіз змісту цієї постанови підтверджує, що без розуміння та усвідомлення масштабів відновлення та потреб у відновленні – порахувати збитки буде важко, а відповідно, виникнуть й складнощі в плануванні відбудови, в визначенні підходу до цього процесу та його принципів.

Який основний принцип має бути покладений в основу відбудови держави? Ми пропонуємо взяти за основу принцип, що закладений в Сендайській Рамковій Програмі зниження ризиків лих – «відбудувати краще, ніж було». Саме такий принцип найбільш повно відображає ідею сталого розвитку та ризик-орієнтованого підходу в процесі відбудови. Він має слугувати головним ціннісним та методологічним орієнтиром при розробці Програми відбудови України та відповідного плану дій. Розробку цих документів доцільно починати вже зараз на рівні Кабінету Міністрів України із широким залученням усіх зацікавлених сторін. Відмітимо, що обов’язковим етапом створення таких документів має бути проведення їх стратегічної екологічної оцінки.

Отже, загальний алгоритм дій, що пропонується:

Створення національної системи фіксації та документування фактів руйнувань (передусім – об’єктів критичної інфраструктури), переміщень бізнесу та людей тощо. Таку фіксацію доцільно забезпечити шляхом створення а) організаційно-правового компоненту такої системи – підсилення ролі контролюючих органів, надання їм гарантій безпеки, коригування форм перевірок та способів фіксації порушень, та б) інформаційно-технічного компоненту – створення онлайн бази даних, яка мала б бути під адмініструванням ДСНС, але до якої мали б доступ інші органи державної влади (передусім, Міністерство розвитку громад і територій та Міндовкілля) та міжнародні партнери;
Прийняття та нормативна фіксація принципу відбудови «відбудувати краще, ніж було» як ключового принципу відбудови;
Проведення оцінки заподіяної шкоди та прийняття рішень про доцільність відбудови об’єктів;
Визначення джерел фінансових та матеріальних ресурсів для відбудови за принципом «краще, ніж було».
Узгодження та уніфікація вимог цивільної, техногенної та екологічної безпеки для врахування принципів сталого розвитку під час прийняття рішень.
Розроблення на науковій основі державних програм щодо застосування найкращих доступних технологій з огляду на доступні місцеві ресурси (має бути залучена НАНУ спільно із українськими науковцями).

Наостаннє, доцільно відмітити, що процес відбудови доречно реалізувати із широким обговоренням та залученням міжнародної спільноти та громадськості.

«Принцип «відбудувати краще, ніж було» має слугувати головним ціннісним та методологічним орієнтиром при розробці Програми відбудови України та відповідного плану дій».
Софія Шутяк, стратегічний аналітик проєкту«Зменшення вразливості до ризиків катастроф в Східній Україні (Фаза ІІ)».

Це дослідження стало можливим при остаточній підтримці Європейського Союзу через його Департамент цивільного захисту і операцій з гуманітарної допомоги.

У цьому документі висвітлюється діяльність з надання гуманітарної допомоги, що здійснюється за фінансової підтримки Європейського союзу. Думки, висловлені в цьому документі, жодним чином не повинні розглядатися як офіційна позиція Європейського Союзу, і Європейська комісія не несе відповідальності за будь-яке використання інформації, що міститься в ньому).

{1} Проект спрямований на підтримку багатогалузевих інвестиційних субпроектів у сфері комунальної та соціальної інфраструктури, метою яких є подолання наслідків конфлікту на Сході України, який спустошив частини цього регіону в період з березня до початку вересня 2014 року і продовжується до цих пір.

#RiskReduction #Resilience #PreparePreventProtect #3PConsortium #ACTED #ECHO EU Civil Protection & Humanitarian Aid – ECHO

06.04.22

Щоб допомогти вам розібратися, в чому різниця режимів «безвізового мандрівника» , тимчасового захисту, статусу біженця, юристи БФ «Право на захист» розробили порівняльну таблицю.

06.04.22

Інструкція для визнаних в Україні біженців та осіб, що потребують додаткового захисту.