Спільними зусиллями долаємо безгромадянство

14.12.21

Тільки у цьому році під супроводом юристів та адвокатів команди Благодійного фонду «Право на захист» було подано 83 заяви про визнання особою без громадянства. Це стало можливим завдяки ефективній взаємодії з Державною міграційною службою України.

Про правову допомогу особам без громадянства та шляхи вирішення проблемних питань у нестандартних кейсах спеціалісти «Право на захист» говорили 2 грудня в ході онлайн-зустрічі з представниками міграційної служби Київської області за участі Валетенко Ольги Володимирівни, заступника директора Департаменту – начальника відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців і осіб без громадянства Державної міграційної служби України.

Юристи та адвокати «Право на захист» Софія Кордонець, Вікторія Волинська, Олександра Айвазян, Костянтин Фунжій та Ксенія Карагяур поділилися власним досвідом роботи у цьому напрямку та говорили про:

Основні категорії осіб, які звертаються за визнанням особою без громадянства;
Виклики під час подання заяв про визнання ОБГ;
Шляхи сприяння поданню заяви про визнання ОБГ особам у нестандартних кейсах.

Зазначимо, що з квітня 2021 року кожна людина, яка не може отримати паспортний документ, оскільки не розглядається громадянином жодної з країн, має право звернутися до Державної міграційної служби з заявою про визнання ОБГ.

У зв’язку з впровадженням процедури визнання особою без громадянства БФ «Право на захист» проводить вже третій захід регіонального рівня з представниками міграційної служби.

Команда фонду планує і надалі зустрічатись з представниками органів державної влади та іншими установами з метою налагодження ефективної взаємодії в цьому напрямку, а також підвищення обізнаності щодо процедури визнання ОБГ в Україні.

Спільними зусиллями долаємо безгромадянство

Наша команда щиро вдячна учасникам за цікавість до теми та активну участь в заході. Сподіваємось на подальшу взаємодію та співпрацю!

КОРИСНІ ТЕМАТИЧНІ МАТЕРІАЛИ:

Проєкт «Правова допомога особам без громадянства в Україні» реалізується за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

03.12.21

Вперше у практиці БФ «Право на захист» особа без громадянства, визнана такою в Україні, отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні. Раніше ми вас знайомили з історією Ганни Миряшевої, дівчини, яка все своє життя боролася за офіційне визнання. Не маючи документів, її нібито й не існувало. Принаймні так вона себе почувала. Тепер Ганна у свої 23 роки починає нове життя – з документами та новими можливостями! Більше про історію Ганни.

«Я відчула себе справжньою людиною – видимою! Найперша річ, яку я зробила, отримавши посвідку, – прийшла до юристів своєї компанії та віддала документи на офіційне оформлення мене на роботу. Також зареєструвалася на отримання медичної декларації»,
говорить Ганна.

Рішення про визнання Ганни Миряшевої особою без громадянства прийнято в листопаді 2021 року. За Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» особи, визнані особами без громадянства, отримують на підставі відповідного рішення посвідку на тимчасове проживання.

За словами Вікторії Волинської, адвоката БФ «Право на захист», посвідка на тимчасове проживання не тільки підтверджує наявність законних підстав для перебування на території України, але й посвідчує особу:

Особа без громадянства ВПЕРШЕ отримала посвідку на проживання

«Що дає посвідка? Особа вважається визнаною державою. Тобто держава її побачила як повноцінного громадянина, який може реалізувати свої права, перебуваючи на території України. Вона може укласти шлюб, вона може працевлаштуватися, укладати будь-які угоди правового характеру, відкривати банківські картки, укладати декларацію з сімейним лікарем».
зазначає Вікторія.

Без цього документа Ганна не могла використати ці права, постійно стикалася з проблемами, пов’язаними з неможливістю здійснити елементарні дії. Більше про це читайте тут.

Тепер перед дівчиною відкриті широкі можливості! Ми раді вітати Ганну та бажаємо їй успіхів, а нашим адвокатам – нових перемог!

Пропонуємо Вам переглянути та послухати
історію Ганни з перших Вуст:

Ганна Миряшева завдяки команді БФ "Право на захист" отримала посвідку про тимчасове проживання в Україні
⚖😀Вперше у практиці БФ “Право на захист” особа без громадянства, визнана такою в Україні, отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні. Раніше ми вас знайомили з історією Ганни Миряшевої, дівчини, яка все своє життя боролася за офіційне визнання. Не маючи документів, її нібито й не існувало. Принаймні так вона себе почувала. Тепер Ганна у свої 23 роки починає нове життя – з документами та новими можливостями! Більше про історію Ганни⬇️ https://www.facebook.com/right2protection/posts/3007251672923888. 💬“Я відчула себе справжньою людиною – видимою! Найперша річ, яку я зробила, отримавши посвідку, – прийшла до юристів своєї компанії та віддала документи на офіційне оформлення мене на роботу. Також зареєструвалася на отримання медичної декларації”, – говорить Ганна. ⚖Рішення про визнання Ганни Миряшевої особою без громадянства прийнято в листопаді 2021 року. За Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” особи, визнані особами без громадянства, отримують на підставі відповідного рішення посвідку на тимчасове проживання. 💬За словами Вікторії Волинської, адвоката БФ “Право на захист”, посвідка на тимчасове проживання не тільки підтверджує наявність законних підстав для перебування на території України, але й посвідчує особу. “Що дає посвідка? Особа вважається визнаною державою. Тобто держава її побачила як повноцінного громадянина, який може реалізувати свої права, перебуваючи на території України. Вона може укласти шлюб, вона може працевлаштуватися, укладати будь-які угоди правового характеру, відкривати банківські картки, укладати декларацію з сімейним лікарем”. 🙁Без цього документа Ганна не могла використати ці права, постійно стикалася з проблемами, пов'язаними з неможливістю здійснити елементарні дії. Більше про це читайте на нашому сайті ⬇️
Проблема безгромадянства в Україні: причини виникнення та масштаби
🤝Тепер перед дівчиною відкриті широкі можливості! Ми раді вітати Ганну та бажаємо їй успіхів, а нашим адвокатам – нових перемог! UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні
Опубліковано Право на захист Пʼятниця, 3 грудня 2021 р.

01.12.21

У 1981 році наш бенефіціар Олег отримав свій перший паспорт громадянина СРСР у м.Кремінна на Луганщині. Пізніше він вирішив поїхати на Полтавщину в місто Горішні Плавні. Там він влаштувався на роботу та створив сім’ю.

У 90-х роках підприємство на якому працював Олег переживало економічний спад, заробітна плата виплачувалася частинами, і її ледве було достатньо для купівлі продуктів. Чоловік почав працювати неофіційно на різних приватних підприємствах. У часи пошуку нової роботи він загубив свій паспорт, свідоцтво про народження та трудову книжку. Згодом чоловік прийняв рішення повернутися до Кремінної.

Олег неодноразово звертався до місцевої Міграційної служби з заявою про виготовлення нового паспорта, але завжди отримував відмову через відсутність документів та неможливість підтвердити громадянство України. Він намагався повторно отримати свідоцтво про народження, але без паспорта не міг цього зробити. Кожна невдала спроба все більше й все більше розчаровувала Олега.

Але одного разу кращий друг Олега запропонував звернутися до спеціалістів Кремінського бюро правової допомоги. Там проблему чоловіка вислухали та перенаправили до офісу БФ «Право на захист» в м. Сєвєродонецьк.

За роботу взявся адвокат Фонду Сергій Михайлов. Збір документів для підтвердження громадянства, а саме про проживання на території України станом на 24.08.1991 р. був нелегким. Все через те, що підприємства, де працював Олег, багато разів змінювали свої назви, створювались приватні кооперативи, а до трудових архівів інформація про періоди роботи не передавалась. А ще й будинок, в якому проживав чоловік в той час передали приватному підприємству, тож архіви зареєстрованих мешканців не збереглися.

Але наполегливість та бажання допомогти можуть й гори звернути. Документи про місце проживання знайшли, наш адвокат невідкладно подав заяву до Кремінського районного суду Луганської області. Також свідок додатково підтвердив, що Олег дійсно проживав на території України станом на 24.08.1991 р. В результаті, суд став на сторону нашого бенефіціара.

Нарешті, після стількох років страждань та поневірянь, Олег отримав паспорт громадянина України. Наразі чоловік відкриває для себе нові життєві горизонти. Він вже одержав у податковій ідентифікаційний номер, відкрив рахунок у банку та планує офіційно працевлаштуватися. А про свій офіційний статус він сказав так:

“Паспорт – це коли ти існуєш і всі тебе бачать!”

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

26.11.21

До БФ «Право на захист» звернулися місцеві жителі, які повідомили, що в їхньому населеному пункті проживає чоловік 1959 року народження, який вже близько двох років не має постійного місця проживання. Періодично він проживає в підвалах багатоквартирних будинків та на вулиці.

Соціальними працівниками Фонду було здійснено виїзд для отримання більш детальної інформації та розмови з бенефіціаром. В результаті, було з’ясовано, що чоловік наразі тимчасово проживає на дачі у місцевого жителя. Дачний будинок не обладнаний опаленням, відсутнє водовідведення, водопостачання та інші умови для постійного проживання.

Чоловік погано розмовляє, можливо через перенесений інсульт, потребує медичного обстеження. Офіційно не працевлаштований. Пенсію оформити неможливо у зв’язку з недостатнім стажем роботи, про що свідчить офіційна відмова територіального підрозділу Пенсійного Фонду. Документи, які засвідчують особу, трудова книжка, документи про освіту в наявності/відновлені представниками будинкоуправління.

Працівниками БФ «Право на захист» проведено бесіду з рідною сестрою чоловіка щодо взяття його до себе на проживання, але жінка відмовилась.

Для отримання соціального захисту було направлено клопотання голові Волноваської міської військово-цивільної адміністрації щодо соціального захисту бездомного чоловіка, оформлення йому посвідчення бездомної особи, вчинення подальших дій для постановки його на облік як бездомного громадянина та вжиття відповідних заходів відповідно до Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».

В результаті спільної роботи здійснено спільний виїзд співробітників БФ «Право на захист», центру соціальних служб та Територіального центру соціального обслуговування Волноваської міської територіальної громади, у ході якого надано детальне роз’яснення щодо взяття чоловіка на облік та надання послуг Територіальним центром соціального обслуговування Волноваської міської територіальної громади.

Проведено бесіду стосовно розміщення його до благодійних реабілітаційних центрів, але чоловік від даної пропозиції відмовився. Чоловіка проінформовано про можливість організації його супроводу до лікарні та про отримання гуманітарної допомоги.

Чоловіка взято на облік як бездомного громадянина до Територіального центру соціального обслуговування Волноваської міської територіальної громади та видане посвідчення про взяття на облік бездомної особи.

На превеликий жаль, проблема житлово-побутових умов залишається невирішеною. Стан здоров’я (перенесений інсульт) та вік чоловіка не дозволяють йому працювати, винаймати житло та самостійно забезпечувати своє існування.

За результатами чергового відвідування бенефіціара встановлено, що він продовжує проживати у непристосованому для проживання місці (літньому дачному будинку) без опалення, електрики та водопостачання. Зафіксовано відсутність продуктів харчування, санітарно-гігієнічних, температурних умов тощо. Стан його здоров’я викликає занепокоєння.

Переживаючи за власне життя через поступове зниження температури повітря, чоловік звернувся до БФ «Право на захист» з проханням сприяти його поселенню до інтернатних закладів Донецької області комунальної власності або приватного благодійного сектору.

Розуміючи, що подальше погіршення погодних умов, зниження температури повітря ставить під загрозу життя громадянина працівники БФ «Право на захист» звернулись з клопотанням до Територіального центру соціального обслуговування Волноваської міської територіальної громади щодо влаштування бездомної особи до інтернатних закладів Донецької області.

Але поки це питання вирішується, погодні умови погіршуються й чоловік замерзає в дачному будинку. Працівниками БФ «Право на захист» знайдено тимчасове місце проживання в одному з благодійних центрів на півроку, куди його й відвезено. Тепер ми спокійні за нашого бенефіціара, знаючи що холодну пору року він проведе в теплі та буде забезпечений засобами для існування.

#OCHAUkraine

#InvestInHumanity

#UkraineHumanitarianFund

24.11.21

Сьогодні ми розкажемо вам історію Людмили, яка переїхала в Україну в 1992 році. До цього – дитиною жила в Росії (ще за радянських часів), а підлітком – в Казахстані. Там дівчина продовжила навчання у школі, отримала професійно-технічну освіту та вперше вийшла заміж.

Вдруге чоловіком Людмили вже став українець, з яким вона виховала спільно двох дітей, теж громадян України. Однак, через те, що жінка своєчасно не звернулася до органів міграційної служби та не замінила паспорт громадянина СРСР на паспорт громадянина України, підтвердити свою належність до громадянства України не змогла.

У марних спробах отримати паспорт громадянина України спливали роки. Потроху Людмила Юріївна зібрала необхідні довідки – про те, що вона не є громадянкою Казахстану, де проживала до переїзду в Україну; про те, що не є громадянкою РФ, де народилася… Що робити далі жінка не знала, тож звернулася за допомогою до наших юристів.

Втрата громадянства через несвоєчасну заміну паспорта. Історія Людмили

Співробітники харківського офісу БФ «Право на захист» зробили ряд адвокатських запитів та узгодили з Вовчанським районним сектором ДМС України у Харківській області час подання Людмилою заяви про визнання її особою без громадянства. Спільно з начальником сектору та його заступником провели кропітку роботу по формуванню справи, відібрано біометричні дані. Згодом Людмилі видали Довідку про подання заяви про визнання її особою без громадянства – перший офіційний документ в Україні, що посвідчує особу жінки та її правовий статус.

Попереду ще багато роботи – з підтвердження підстав для набуття громадянства України за територіальним походженням, отриманню статусу особи без громадянства та посвідки на проживання в Україні. Але очі Людмили світяться радістю, адже зараз вона чітко бачить свій шлях – хоч і розуміє, що він довгий та непростий. Тепер жінка усвідомлює, що надія є, й вірить у те, що врешті решт набуде громадянства України та отримає паспорт.

А ми своєю чергою супроводжуватимемо її на цьому шляху до тріумфальної перемоги!

У черговий раз БФ «Право на захист» висловлює щиру подяку за плідну співпрацю та незмінну взаємопідтримку керівництву Міграційна служба Харківської області та співробітникам Вовчанського сектору ДМС України у Харківській області зокрема.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

18.11.21

Харків, 1998 рік. У пологовому будинку народжує дівчина Олеся з Узбекистану. Вона молода, налякана та не має паспорту. Народжується хлопчик, якого називають Тимур. У свідоцтві про народження дитини вписують вигадане матір’ю прізвище.

Згодом, коли сину вже виповнилось 18, Олеся отримує громадянство України. На жаль, через досягнення повноліття, юнак вже не зміг набути громадянство разом із матір’ю. Вони звертаються до міграційної служби за місцем проживання. Й тільки тоді Олеся та Тимур зрозуміли всю складність ситуації. За документами хлопець мав вигадане прізвище, й тому офіційно Олеся не є його матір’ю.

Родина у 2018 році звернулася по допомогу до наших колег у Харкові. За участі адвоката в судовому порядку було встановлено материнство Олесі відносно Тимура та отримано нове свідоцтво про народження. Але проблему громадянства Тимура це, на жаль, не вирішило. Тож хлопцеві довелося терпляче чекати можливості подати заяву про визнання його особою без громадянства. На початку листопада 2021 року така нагода трапилась: Холодногірським відділом у м. Харкові Державної міграційної служби України у Харківській області його заяву було прийнято, а заявнику видано відповідну довідку – перший офіційний документ, що посвідчує особу хлопця.

Також наш адвокат зібрала достатньо доказів та в судовому порядку довела підстави для набуття Тимуром громадянства України за територіальним походженням. Судове рішення вже набуло чинності, тож, після отримання рішення про визнання Тимура особою без громадянства, він одразу звернеться до ДМС з заявою про набуття громадянства України, щоб нарешті отримати омріяний паспорт.

А ми зі свого боку супроводжуватимемо та підтримуватимемо його в цьому палкому прагненні. Успіхів нам всім в цій непростій справі!

Безгромадянство через вигадане прізвище. Історія Олесі та Тимура

В черговий раз БФ «Право на захист» з радістю висловлює щиру подяку Міграційна служба Харківської області за незмінну підтримку у прагненні допомогти людям та результативну співпрацю на непростому шляху документування осіб без громадянства.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

08.11.21

Людмила – мешканка Станично-Луганського району, що на Луганщині. У 2014 році, через відсутність бланків паспортів, вона отримала тимчасове посвідчення громадянина України.

Через обставини непереборної сили - негромадянка. Історія Людмили — Фото – **Радіо Свобода**

Через загострення бойових дій Людмила втратила документи та залишилася без паспорта. Будівлю районної міграційної служби, де знаходилися всі архівні дані, було майже зруйновано. Людмила намагалась поновити хоча б своє свідоцтво про народження, але, через відсутність будь-якого документа, це було неможливо.

Людмила жила неподалік від лінії зіткнення, й без документів не могла виїхати за межі свого села. Все через те, що на околицях знаходилися блокпости, через які пропускали лише з документами.

У 2018 році районна міграційна служба відновила свою роботу, й Людмила одразу звернулась щодо оформлення паспорту. Проте картотеку служби через бойові дії було знищено. Через це, й через відсутність документів у жінки, в оформленні паспорта Людмилі відмовили. Щоб встановити належність до громадянства України у неї був один вихід – звернутися до суду.

Подолати всі юридичні сходинки Людмилі допомогли в сєвєродонецькому офісі БФ «Право на захист». За справу взявся адвокат Сергій Михайлов. Спочатку він посприяв жінці отримати свідоцтво про народження. Потім почав збирати інформацію зі школи, з сільської ради, де Людмила проживала з батьками. Все задля того, щоб вона підтвердила українське громадянство.

Проте з’явилася нова проблема. У документах, що зібрав адвокат, були розбіжності в даті народження Людмили. Завдяки наполегливій співпраці з державними органами, проблему було вирішено й внесено відповідні зміни. Цим вдалося підтвердити громадянство України в досудовому порядку. До міграційної служби подали всі необхідні документи, і, нарешті, Людмила отримала свій довгоочікуваний паспорт!

Вітаємо жінку з такою важливою подією! Бо, як каже сама Людмила, коли ти тримаєш в руках свій паспорт, то розумієш, що є частиною суспільства, що ти – громадянин України!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

08.11.21

Вікторія народилася в 1997 році в Харкові. Проте з народження мешкала в селищі Ков’яги, Валківського р-ну, що на Харківщині. Закінчила Ков’язький навчально-виховний комплекс.

Мати дівчинки не мала власних документів, тож не змогла оформити свідоцтво про народження й дитині. Тож, коли настав час отримувати паспорт, дівчина з юридичної точки зору не існувала, бо з моменту народження мешкала без свідоцтва.

Народитись в Україні без громадянства. Історія Вікторії

У 2018 році Вікторія звернулась за допомогою до наших колег із харківського офісу. Першим кроком стало звернення до суду про встановлення факту народження в певний час. Кропіткою роботою адвоката разом із допомогою Центру надання соціальних послуг Валківської міської ради було зібрано достатньо документів, щоб звернутися до суду. В серпні 2021 року Вікторія отримала свій перший та бажаний офіційний документ – свідоцтво про народження.

Другим кроком було звернення до Валківського сектору ГУ ДМС України в Харківській області щодо документування дівчини. Оскільки її мати народжувала дитину без належних документів, підтвердити громадянство не було можливості. Проте, оскільки Вікторія народилась на території України, вона має право набути українське громадянство. Однак спочатку дівчині необхідно пройти ще один шлях та отримати статус особи без громадянства.

Заява Вікторії про звернення за визнанням особою без громадянства була прийнята та дівчина отримала ще один важливий документ! І хоча ця довідка не є набутим статусом, але цей крок наближає її до вирішення питання з отримання довгоочікуваного паспорту. Вікторія вже мріє, як буде створювати свою сім’ю, працювати офіційно та відчувати на собі гордість словосполучення – «громадянка України».

Дякуємо працівникам Центру надання соціальних послуг Валківської міської ради, Валківського районного суду Харківської області та співробітникам Валківського сектору ГУ ДМС України у Харківській області за високий професіоналізм, неймовірну чуйність та незмінну готовність до співпраці заради допомоги людям!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

05.10.21

Як і велика частина наших співвітчизників-переселенців, які проживали на Донеччині та Луганщині, Лідія була вимушена покинути рідну Горлівку в 2014 році через початок бойових дій. Опинитися за сотні кілометрів від свого дому – це нелегке випробування, особливо для людини, якій вже за 60.

Спочатку жінка мешкала в модульному містечку в Кривому Розі. Через важкі умови проживання (влітку температура повітря перевищувала 38 градусів), жінка вимушена була знову шукати собі новий дім. Так вона й познайомилася з місцевою командою БФ «Право на захист».

У 2016 році монітор фонду Олена Пазенко допомогла Лідії переселитися до гуртожитку в смт Софіївка. Там жінка проживала наступні три роки. Але скромної пенсії не вистачало, аби сплачувати високу вартість комунальних послуг. Лідія вимушена була повернутися до модульного містечка. Згодом жінка намагалася знайти житло в містах Покров та Жовті Води, але всі ці спроби виявилися марними.

Проте Лідія не зневірилася й одного разу наша колега запропонувала податися на отримання тимчасового житла в гуртожитку в Кривому Розі. Перший поверх будівлі було реконструйовано завдяки зусиллям Український фонд соціальних інвестицій – УФСІ та місцевої влади.

До відкриття місця компактного проживання (МКП) лишався тиждень. Жінці ще потрібно було зібрати пакет документів, а багато переселенців вже їх здали – спершу здавалося, що нема на що сподіватися. Однак, завдяки допомозі наших колег, всі необхідні документи було зібрано та подано протягом одного дня.

Маленькі громади з великим серцем. Історія Девладівської ОТГ

«Заяви від переселенців на отримання тимчасового житла розглядає комісія, яка визначає пріоритетність за допомогою бальної системи. Пані Лідія була затверджена комісією та отримала 1-кімнатну квартиру в гуртожитку квартирного типу. Тож наголошуємо, що будь-хто з внутрішньо переміщених осіб має право подати документи та стати на чергу на отримання тимчасового житла, навіть якщо відомо, що кількість людей в черзі перевищує кількість квартир»,
– зазначає керівниця Дніпровсько-Запорізького офісу БФ «Право на захист» Мирослава Сущенко.

Наша колега Олена Пазенко з теплом розповідає про нещодавню зустріч з Лідією:

«Нещодавно, під час моніторингового візиту до МКП, ми розговорилися з пані Лідією про її бездоганну українську мову і…з’ясувалося, що її доньки закінчили факультет української філології, а старший брат пані Лідії – відомий український поет Леонід Талалай, твори якого вивчають в школі. Пані Лідія – світла людина і дуже скромна! Я дуже радію, що наші зусилля були не марними, радію, що бачу, як сяють її очі – такі моменти дають надію, що згодом кожна людина, яка вимушена була покинути домівку, обов’язково матиме свій дім!»

Історія переселення: як пані Лідія нарешті знайшла свій новий дім у Кривому Розі

Сьогодні Лідія нарешті щаслива та звикає до життя у своїй новій домівці.

Ми щиро раді, що ця історія обернулася успіхом. Бажаємо Лідії більше ніколи не відчувати жодного дискомфорту в житті, а відчувати лише тепло, радість та щастя. Та дякуємо міській владі Кривого Рогу та Українському фонду соціальних інвестицій за допомогу у втіленні мрії Лідії в життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: