Василь Артемович – ВПО з інвалідністю 1-ї групи, він майже нічого не бачить. У своєму рідному місті Луганськ він відчував все на дотик, знав кількість кроків до улюбленого парку, аптеки, лікарні. Але 7 років тому, 5 серпня 2014 року, йому довелося виїхати з Луганська, залишивши свій дім. Виїхати без надії на швидке повернення, виїхати та вчитися жити на новому місці, звикати до нових вулиць, до нового помешкання.
Спочатку пан Василь проживав протягом року в Павлограді. В листопаді 2015 року він оселився в модульному містечку у Нікополі, згодом поселившись у гуртожиток. Але прийшов лютий 2021 року і цей гуртожиток було виведено з експлуатації в лютому 2021 року. Знову невідомість та передчуття нової втрати, адже помешкання в гуртожитку за п’ять років вже встигло стати чимось дуже схожим на дім, рідний дім.
Дізнавшись від Олени Пазенко, монітора Дніпровського офісу БФ «Право на захист» про можливість переселення до м.Кам’янське, де Український фонд соціальних інвестицій (УФСІ) та місцева влада реконструювали будинок під комфортабельні квартири для внутрішньо переміщених осіб, Василь Артемович отримав надію на нове житло, яке могло б стати йому домівкою.
Завдячуючи Євгену Романію, директору Комунального підприємства «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради, який надав транспорт, Василь Артемович та ще троє переселенців поїхали до Кам’янського, щоб побачити помешкання, бо якось не вірилося, що його десь може чекати новий дім.
Переїзд до Кам’янського був досить довготривалим, передували місяці очікування і переживань, але на щастя, то вже все позаду. Попереду довге життя в новій квартирі.
Олена Суха, монітор БФ «Право на захист», яка супроводжувала пана Василя в Кам’янському відзначає:
«Кам’янська громада – приклад небайдужого та людяного ставлення до людей. Адже в перший день, як тільки Василь Артемович отримав ключі від однокімнатної квартири, до нього вже завітали соціальні працівниці Кам’янського територіального центру соціального обслуговування, щоб з перших кроків в новій громаді людина відчувала, що про неї турбуються.»
Василь Артемович віруюча людина, тому в своїх словах подяки, завжди повторює, що монітори Дніпровського офісу «Право на захист» його янголи-охоронці, які в скрутну годину перенаправляли його на гуманітарну допомогу від УВКБ ООН, взимку поштою надсилали теплі речі від волонтерів, а коли він залишився без житла, скерували його до Кам’янського, де він знайшов свою нову домівку і людей, поруч з якими почуває себе впевнено та затишно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: