Зробити пожертву
Укр / Eng

Категорія: Аналітика

27.01.22

Продовжуємо серію лонгрідів, пов’язаних із пошуком прикладних рішень для впровадження ризик-орієнтованого підходу у звичну щоденну практику усіх органів державної влади. Зумовлено це необхідністю закріплення усвідомленості, що саме виявлення ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, недопущення настання надзвичайних ситуацій, зменшення ймовірності їхнього настання, мінімізація їхніх наслідків та підсилення готовності єдиної державної системи цивільного захисту до настання таких наслідків є основними завданнями заходів із цивільного захисту.

Аналіз норм Кодексу цивільного захисту України свідчить, що правові норми цивільного захисту регулюють відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту (надалі – ЄДСЦЗ), та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Управління ризиками та єдина державна система цивільного захисту: що потребує удосконалення?

Таким чином, можна припустити, що саме ЄДСЗЦ повинна сприяти захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій та реагування на них. Адже вона складається із сукупності органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту. Звертаємо увагу, що у цю систему за визначенням не входять органи місцевого самоврядування.

Єдина державна система цивільного захисту складається з функціональних і територіальних підсистем та їх ланок.

Положення про єдину державну систему цивільного захисту, типові положення про функціональну і територіальну підсистеми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Серед основних завдань ЄДСЗЦ є такі:

1) забезпечення готовності міністерств та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

2) забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

3) навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;

4) виконання державних цільових програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

5) опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

6) прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

7) створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

8) оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;

9) захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

10) проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;

11) пом’якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

12) здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;

13) реалізація визначених законом прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;

14) інші завдання, визначені законом.

Управління ризиками та єдина державна система цивільного захисту: що потребує удосконалення?

Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту (далі – функціональні підсистеми) створюються центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері суспільного життя. Відповідно до Закону України «Про центральні органи влади» [1] центральний орган виконавчої влади – це орган виконавчої влади, який бере участь у формуванні і забезпечує проведення державної політики у відповідних сферах суспільного та державного життя. Центральний орган виконавчої влади (далі – ЦОВВ) відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, йому підзвітний і підконтрольний. Систему центральних органів виконавчої влади складають: 1) міністерства; 2) інші центральні органи виконавчої влади: державні комітети та інші органи, статус яких прирівнюється до державного комітету (далі – державні комітети); центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом.

Отже, з огляду на систему центральних органів влади, ЄДСЦЗ повинна охоплювати усі міністерства, інші ЦОВВ, у тому числі державні комітети та ЦОВВ із спеціальним статусом.

Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту (далі – територіальні підсистеми) діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Нижче міст обласного і районного значення територіальних підсистем ЄДСЦЗ не має, отже, їх не має на рівні територіальних громад (органів місцевого самоврядування). Єдина державна система залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує у режимах: повсякденного функціонування; підвищеної готовності; надзвичайної ситуації; надзвичайного стану. Аналіз режимів дозволяє зробити висновок, що вони не націлені на виявлення ризиків настання надзвичайних ситуацій.

Режим повсякденного функціонування єдиної державної системи цивільного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки та за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

У разі загрози виникнення надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим підвищеної готовності.

Управління ризиками та єдина державна система цивільного захисту: що потребує удосконалення?

У разі виникнення надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим надзвичайної ситуації.

Режим надзвичайного стану для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється у межах території, на якій введено правовий режим надзвичайного стану відповідно до Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”.[2]

Аналіз Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затверджену Постановою КМУ від 9 січня 2014 року № 11[3] дозволяє ствердити, що існуюча ЄДСЗЦ не відповідає покладеним на неї Кодексом цивільного захисту вимогам та повноваженням, оскільки станом на сьогодні не охоплює всі сфери суспільного життя.

Керівництво єдиною державною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України. Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту здійснює ДСНС. Варто відмітити, що згідно офіційних даних щодо переліку існуючих органів влади в Україні 20 міністерств, 25 служб, 16 агентств, 5 інспекцій, 8 ЦОВВ із спеціальним статусом, 3 колегіальні органи, 5 – інші ЦОВВ (зокрема, Нацполіція) – всього 82 сфери суспільного життя та 27 місцевих органів влади [4].

Проте відповідно до Положення про ЄДСЦЗ існування функціональних підсистем передбачено лише в 11 міністерств, у 2-х службах, 4 агенціях, 2 інспекціях, 1-органі із спеціальним статусом та два комітети. Також аналіз затверджених положень про підсистеми вказує, що такі існують у 20 сферах, що на 62 менше від існуючих сфер. У контексті екологічної безпеки – Міндовкілля з 2014 року не створив підсистему моніторингу навколишнього природного середовища.

Управління ризиками та єдина державна система цивільного захисту: що потребує удосконалення?

Чотири підсистеми заплановано до створення ДСНС у 2022 році. Для повноцінної роботи ЄДСЦЗ слід значно розширити існуючі підсистеми, зокрема, передбачити такі у сфері природних ресурсів та екологічної безпеки, а також у інших сферах. Критеріями для підходу та визначення функціональних підсистем може слугувати стаття 2 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», яка визначає сфери документів державного планування, які потребують оцінки щодо наслідків їхнього виконання, що вимагає пошуку та визначення ризиків.

Також доцільно передбачити існування функціональної систем ЄДСЦЗ на рівні громад – органів місцевого самоврядування, щоб вони були повноцінними учасниками відносин у сфері цивільного захисту.

Крім функціональних систем, існують ще сили цивільного захисту, які зокрема передбачають спеціалізовані служби цивільного захисту. Спеціалізовані служби цивільного захисту мають право на:

1) отримання від місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання інформації, необхідної для проведення робіт з цивільного захисту;

2) безперешкодний доступ на об’єкти суб’єктів господарювання і їх територію для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) встановлення вимог щодо додержання заходів безпеки для всіх осіб, які перебувають у зоні надзвичайної ситуації.

Положення про спеціалізовані служби цивільного захисту та порядок їх створення визначено постановою КМУ № 469.[5]

R2P logo Ukrainian

З огляду на обґрунтування важливості забезпечення екологічної безпеки під час організації цивільної безпеки, що було описано у статті (за посиланням: https://archive.r2p.org.ua/zmenshennya-ryzykiv-czyvilnyj-zahyst-longrid/) ми пропонуємо деякі зміни та доповнення до чинної єдиної державної системи цивільного захисту, затвердженої Постановою КМУ від 9 січня 2014 року № 11.

Ці зміни зумовлені необхідністю включення органів місцевого самоврядування у ЄДСЦЗ, що дозволить їм стати активними суб’єктами відносин із цивільного захисту та розвивати напрям попередження настання надзвичайних ситуацій різноманітного характеру. Необхідність змін щодо детального прописування функціональних систем у сфері екологічної безпеки та ресурсовикористання зумовлена взаємозв’язком природних та техногенних причин виникнення надзвичайних ситуацій. Як наслідок, оцінка ризиків можлива у тісній взаємодії таких сфер суспільного життя, як надрокористування, лісокористування, водокористування, землекористування та охорона довкілля, захист біорізноманіття, захист природних екосистем, а також розробка містобудівних документів, які відповідно до ст. 45 Кодексу цивільного захисту повинні підпадати під експертизу, а значить і під оцінку ризиків та вжиття заходів із підготовки їх прийняття.

Пропозиції подані у формі таблиць.

Пропонуємо, Додаток 1-й Постанови КМУ
від 9 січня 2014 року № 11 доповнити такими відомостями:

Продовжуємо серію лонгрідів, пов’язаних із пошуком прикладних рішень для впровадження ризик-орієнтованого підходу у звичну щоденну практику усіх органів державної влади. Зумовлено це необхідністю закріплення усвідомленості, що саме виявлення ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, недопущення настання надзвичайних ситуацій, зменшення ймовірності їхнього настання, мінімізація їхніх наслідків та підсилення готовності єдиної державної системи цивільного захисту до настання таких наслідків є основними завданнями заходів із цивільного захисту.

Додаток 2-й Постанови КМУ від 9 січня 2014 року № 11
доповнити такими відомостями:

Продовжуємо серію лонгрідів, пов’язаних із пошуком прикладних рішень для впровадження ризик-орієнтованого підходу у звичну щоденну практику усіх органів державної влади. Зумовлено це необхідністю закріплення усвідомленості, що саме виявлення ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, недопущення настання надзвичайних ситуацій, зменшення ймовірності їхнього настання, мінімізація їхніх наслідків та підсилення готовності єдиної державної системи цивільного захисту до настання таких наслідків є основними завданнями заходів із цивільного захисту.

Висновок

Впровадження положень Сендайської рамкової програми зменшення ризиків катастроф, так само, як і гарантування безпечного для життя та здоров’я довкілля, можливе за умови системної роботи щодо покращення координації, кооперації та комунікації між усіма учасниками єдиної державної системи цивільного захисту.


Софія Шутяк, стратегічний аналітик проєкту
«Зменшення вразливості до ризиків катастроф в Східній Україні (Фаза ІІ)».

Це дослідження стало можливим при остаточній підтримці Європейського Союзу через його Департамент цивільного захисту і операцій з гуманітарної допомоги.

У цьому документі висвітлюється діяльність з надання гуманітарної допомоги, що здійснюється за фінансової підтримки Європейського союзу. Думки, висловлені в цьому документі, жодним чином не повинні розглядатися як офіційна позиція Європейського Союзу, і Європейська комісія не несе відповідальності за будь-яке використання інформації, що  міститься в ньому).

Навіщо займатись зменшенням ризиків лих, якщо є система цивільного захисту?

[1] https://ips.ligazakon.net/document/JF0WX00A?an=7

[2] Надзвичайний стан – це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

[3] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/223-2018-%D0%BF#n11

[4] https://www.kmu.gov.ua/catalog

[5] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2015-%D0%BF#Text

[6] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0479-18#Text

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

21.01.22

30 вересня Європейський суд з прав людини виніс рішення за заявою пана Шойго, поданою у 2013 році. Обставини ж, що стали предметом розгляду, мали місце у 2011-2012 роках – 10 років тому. 

1 листопада 2011 року 26-річного пана Шойго без документів затримано під час спроби перетину державного кордону між Україною та Молдовою. 4 листопада Державна прикордонна служба ініціювала в суді затримання чоловіка з метою його ідентифікації та видворення. 

Пан Шойго народився у 1985 році в Якутській Автономній Радянській Соціалістичній Республіці в наметі з оленячої шкіри (чум) на території, розташованій приблизно за 400 км від міста Мирний, за Полярним колом. Його народження не було зафіксовано жодним документом, а тому спроби документуватись в РФ були марними.

Видворення чоловіка за відсутності документа, що підтверджував громадянство, було неможливим. Однак, пан Шойго сприймався судом як громадянин РФ і 4 листопада 2011 року прийнято рішення про його затримання до 12 місяців з метою подальшого видворення до РФ. 

11 листопада 2011 року пан Шойго був поміщений до Чернігівського Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (далі – ПТПІ).  Однак, запит до консульства РФ з метою документування «громадянина РФ» паспортом зроблено тільки 25 вересня 2012 року – через 11 місяців після затримання чоловіка. 1 листопада 2012 року чоловіка було звільнено (12 місяців був максимальний строк тримання). 

Рішення про затримання було оскаржене паном Шойго у 2012 році, однак, в апеляційній інстанції порушення права на свободу та особисту недоторканість не встановлено, касаційна інстанція ж відмовила у відкритті провадження з формальних підстав…. Відповідь від консульства РФ надійшла після звільнення чоловіка, в ній повідомлялось, що визначити чи є він громадянином РФ неможливо…

ЯКІ ПОЛОЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПОРУШЕНО?

Частина перша статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що «нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:….f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.»

Позиція ЄСПЛ щодо статті 5 Конвенції пункту f) міститься в рішенні у справі KHAMROEV AND OTHERS v. UKRAINE, зокрема Суд вважає, що пункт (f) частини першої статті 5 не вимагає, щоб необхідність тримання під вартою була доведеною, наприклад, щоб запобігти особі вчинити злочин або втекти. Однак, позбавлення волі згідно з другою частиною пункту (f) буде виправданим лише тоді, коли триває процедура видворення або екстрадиції. Якщо таке провадження не розпочато своєчасно, тримання під вартою перестає бути припустимим відповідно до пункту 1 (f) статті 5.

Уряд стверджував, що в судовому порядку було встановлено наявність підстав для видворення пана Шойго, однак, не надав пояснень щодо причин несвоєчасної спроби ідентифікації пана Шойго. Із практики ЄСПЛ виходить, що якщо під час затримання процедура видворення не здійснюється органами влади з належною ретельністю, то така мета не виправдовує затримання, а тому позбавлення волі в цьому випадку стає свавільним. Тому Суд встановив порушення частини першої статті 5 Конвенції, пункт f).

Частиною четвертою статті 5 Конвенції передбачено, що «кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.»

Пан Шойго на момент затримання та суду в листопаді 2011 року не мав освіти, тим більше юридичної, і не міг самостійно оскаржити рішення про затримання на території України. З кваліфікованими адвокатами (БФ «Право на захист») він зустрівся тільки в липні 2012 року, після чого йому й було надано правову допомогу для оскарження рішення про затримання. Однак, в апеляційній інстанції суд не став на його сторону, а в розгляді касаційної скарги йому було відмовлено.

Окрім того, до 2017 року в законодавстві України була відсутня будь-яка інша процедура, за якою би був можливий перегляд законності затримання на підставі обставин, які виникли після прийняття першочергового рішення про затримання. З цього приводу ЄСПЛ зазначав у справі Azimov v. Russia, що тримання під вартою відповідно до пункту 1 (f) статті 5 триває, як правило, протягом значного періоду і залежить від обставин, які можуть змінюватися з часом.

Таким чином, пан Шойго не мав можливості своєчасно оскаржити рішення про своє затримання. Керуючись цими міркуваннями, Європейський суд з прав людини встановив порушення частини четвертої статті 5 Конвенції. 

Частиною п’ятою статті 5 Конвенції передбачено, що «кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.» На жаль, як зазначалось вище, судова система у справі пана Шойго не продемонструвала свою ефективність. 

Зокрема ЄСПЛ, вже не вперше відзначив, що в українському законодавстві відсутня реальна можливість отримати компенсацію у справах, коли Судом встановлено порушення статті 5 Конвенції. Рішенням ЄСПЛ встановлено порушення частини п’ятої статті 5 Конвенції і зобов’язано Державу сплатити пану Шойго 2000 євро для відшкодування моральної шкоди. 

ЩО ЗМІНИЛОСЬ ЗА 10 РОКІВ? ВИПАДКИ ЗАТРИМАННЯ ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА 

Пройшло 10 років з моменту затримання пана Шойго та поміщення його до ПТПІ. На жаль і нині команда БФ «Право на захист» спостерігає випадки затримання осіб, країни походження яких відмовляють в документуванні та не розглядають їх своїми громадянами.  

У 2020 році БФ «Право на захист» надавав юридичну допомогу декільком особам з невизначеним громадянством, поміщеним до ПТПІ. Щодо цих людей було ініційовано продовження терміну затримання, незважаючи на наявність відомостей про відсутність в них громадянства, випадки описані у звіті коаліції неурядових організацій «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства». Двоє з них після звільнення звернулись за визнанням особою без громадянства відповідно до статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Цікаво, що обидва тривалий час живуть в Україні, мають сім’ї, дітей, однак не мали змоги документуватись через відсутність громадянства.

Одна із ситуацій наразі є предметом розгляду ЄСПЛ у справі № 883/21 Vukolov v. Ukraine, заяву про порушення статей 5-1 (f), 8 Конвенції було подано в кінці 2020 року. Чоловік був затриманий в результаті операції «Мігрант» в жовтні 2019 року, поміщений до ПТПІ 7 листопада 2019 року, а звільнений 7 листопада 2020 року. Посольством Молдови надано відповідь ще в листопаді 2019 року (!) , що паспортом такий чоловік не був документований, інформація про наявність в нього відповідного громадянства відсутня. Після березня 2020 року міграційна служба не вживала зусиль з метою ідентифікації та видворення чоловіка до країни походження, зокрема через карантинні обмеження.

В цьому контексті продовження строку тримання чоловіка з 5 травня 2020 року ще на півроку – до 7 листопада 2020 року, не зумовлено тим, що людину намагаються ідентифікувати та видворити. Справа ускладнена непослідовністю міграційної служби та подальшою спробою ініціювати реадмісію чоловіка, в той час як затриманий він був з іншою метою. 

Дивує і те, що відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є незначними, а тому не підлягають розгляду в касаційній інстанції, через що пану Вуколову і було відмовлено у відкритті касаційного провадження. 

Незважаючи на те, що чинне законодавство передбачає перегляд наявності підстав для продовження затримання особи в ПТПІ кожні півроку, все ще допускається непропорційно тривале затримання осіб; відсутність в них громадянства піддається сумніву; порядок оскарження продовження строку затримання і досі не здатний забезпечити провадження, в ході якого суд без зволікання встановить законність затримання.

ЧИ ЗАРАДИТЬ ПРОЦЕДУРА ВИЗНАННЯ ОСОБОЮ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА?

До моменту створення процедури визначення безгромадянства в Україні відсутнім був алгоритм документування осіб, які не мають паспортного документа через те, що не розглядаються громадянами будь-якої країни. Такі особи сприймались правоохоронними органами як іноземці, які не мають підстав для перебування на території України та підлягають видворенню. 

З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства» 16.06.2020 року у недокументованих осіб без громадянства з’явилась можливість отримати офіційний статус ОБГ та документ, який посвідчує особу. За законом кожна особа, яка не може отримати паспортний документ через відсутність в неї громадянства, має право подати заяву про визнання її особою без громадянства (далі – ОБГ). За результатами розгляду заяви приймається рішення про визнання її ОБГ, або про відмову у визнання ОБГ. Визнану ОБГ документують посвідкою на тимчасове проживання в Україні.

Процедура визначена «Порядком розгляду заяв про визнання особою без громадянства», затвердженим постановою Уряду «Деякі питання визнання особою без громадянства» №317 від 24.03.2021 року.  Під час процедури досліджуються та перевіряються факти життя людини, відсутність громадянства країн, до яких людина має відношення. Замість притягнення особи до адміністративної відповідальності і безрезультатного затримання ставиться питання про встановлення її безгромадянства. 

Вже під час запровадження процедури навесні цього року чоловік без громадянства ризикував бути затриманим з метою ідентифікації і видворення.  Грузія не визнає його своїм громадянином, однак у січні 2021 року територіальним підрозділом ДМС щодо нього було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження. Суд в першій інстанції скасував це рішення, апеляційний ж суд підтримав сторону міграційної служби, лишивши в силі рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни «особи без громадянства Грузії».

Оскільки повертатися чоловікові було нікуди і він не міг це зробити без документів, йому загрожувало затримання з метою ідентифікації та видворення за межі території України. Державна міграційна служба на звернення адвоката надала рекомендацію звернутися із заявою про визнання особою без громадянства, проте постанова Уряду «Про деякі питання визнання особою без громадянства» від 24 березня 2021 року набрала чинності аж у квітні 2021 року і стала ефективною аж у травні 2021 року. 

На щастя, чоловік встиг подати заяву про визнання особою без громадянства, а позов щодо примусового видворення міграційною службою не був поданий. Чоловіка не затримали для ідентифікації, він не був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування на території України, під час процедури він тимчасово перебуває на території України на законних підставах.

Отже, процедура визнання особою без громадянства може бути реальною альтернативою затриманню ОБГ без паспортного документу. Однак, для попередження таких затримань, про порядок звернення за визнанням ОБГ мають бути поінформовані працівники відомств, уповноважених ініціювати рішення про затримання недокументованих осіб, таких як Державна міграційна служба України, Державна прикордонна служба України та Служба безпеки України. А для уникнення таких термінів як «особа без громадянства Грузії» і належної оцінки обставин людини, щодо якої порушене питання про примусове повернення або примусове видворення, з оновленим законодавством мають бути ознайомлені судді адміністративних судів. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

17.01.22

Пропонуємо до вашої уваги звіт про умови перетину КПВВ та МПП за грудень 2021 року, підготовлений БФ «Право на захист» на основі даних, зібраних під час моніторингу ситуації на контрольних пунктах в’їзду-виїзду (КПВВ) у Донецькій та Луганській областях, а також на міжнародних/міждержавних пунктах пропуску (МПП) «Мілове» та «Гоптівка». Метою опитування є збір інформації про складнощі та проблеми з якими стикаються громадяни під час перетину пропускних пунктів, що знаходяться на лінії розмежування та на кордоні з РФ.

Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.      

ПЕРЕТИН ЛІНІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ.

Огляд та результати опитування на КПВВ у грудні 2021 року

  • У 2021 році з двох сторін на лінії розмежування були відкриті лише два з семи пунктів в’їзду-виїзду: «Новотроїцьке» в Донецькій області – два дні на тиждень, і «Станиця Луганська»в Луганській області – сім днів на тиждень. Кількість перетинів у 2021 році була на рівні значно нижчому, ніж за період до COVID-19. У грудні 2021 року кількість перетинів через КПВВ «Новотроїцьке» становила 3 163, що складає лише 1,3 відсотка від кількості перетинів у грудні 2019 року. Схожа ситуація була і на КПВВ «Станиця Луганська», де в грудні 2021 року було 55 010 перетинів, що становить 16,7 відсотка у порівнянні з груднем 2019 року. Де-факто влада НПУТ вважає такі обмеження за необхідний захід для протидії поширенню COVID-19.
ЗВІТ: "Опитування громадян про умови перетину КПВВ та МПП". Грудень 2021
  • 29 грудня Кабінет міністрів України скасував зобов’язання щодо встановлення застосунку Вдома та проходження самоізоляції для людей, які перетинають КПВВ до ПУТ. Це також означає, що проходження обсервації в державній установі більше не є обов’язковим, як це було для людей, які не змогли встановити застосунок «Вдома». Водночас все ще діють обмеження на перетин КПВВ на стороні НПУТ.
  • На КПВВ «Новотроїцьке» розпочався ремонт інфраструктури: новий модуль для пішоходів вже працює, а незабаром має з’явитися ще один. У листопаді на КПВВ «Станиця Луганська» завершилося покращення інфраструктури: з’явилися нові модулі, необхідне обладнання та нові сканери багажу. Крім того, на КПВВ «Мар’їнка» буде побудовано новий центр з надання адміністративних послуг.
  • З листопада люди не можуть зареєструватися на веб-сайті СБУ для отримання дозволів на перетин лінії розмежування до ПУТ, проте існуючі облікові записи доступні для подання. Ця проблема підсилює актуальність запиту БФ «Право на захист», надісланого 30 грудня 2021 року до КМУ щодо скасування зобов’язання на отримання особою дозволу на перетин лінії розмежування як надмірно обмежувального та неконституційного.
ЗВІТ: "Опитування громадян про умови перетину КПВВ та МПП". Грудень 2021

В ОБХІД ЛІНІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ.

Огляд та результати опитування на МПП у грудні 2021

  • У грудні, 48 відсотків респондентів на МПП «Мілове» та «Гоптівка» були жителями НПУТ Донецької області, в той час як 24 відсотки були жителями НПУТ Луганської області. Інші 28 відсотків були мешканцями ПУТ Донецької, Луганської та інших областей України. Згідно зі статистикою ДПСУ, кількість перетинів МПП «Мілове» у 2021 році збільшилася вдвічі, у порівнянні з 2020 роком, але на МПП «Гоптівка» ситуація не змінилася. Так, у 2020 році на МПП «Мілове» кількість перетинів становила 277 000, в той час, як у 2021 році було 548964 перетинів. На МПП «Гоптівка»  зафіксовано 960800 у 2020 році та 925705 у 2021.
  • Встановлення застосунку «Вдома» вже не є обов’язковим для тих, хто перетинає КПВВ, але для подорожніх на МПП  це досі обов’язкова вимога. Відсутність безкоштовних тестів на COVID-19 на обох МПП ускладнює процес перетину. Таким чином, у грудні на МПП «Мілове» 39 осіб було відправлено на обсервацію. Більшість з них були літні люди, хто не зміг встановити застосунок «Вдома» або зробити платний тест на COVID-19.
ЗВІТ: "Опитування громадян про умови перетину КПВВ та МПП". Грудень 2021
  • 21 грудня УВКБ ООН успішно завершило ремонтні роботи на МПП «Мілове» для підвищення безпеки та забезпечення гідних умов очікування. Проєкт було реалізовано завдяки співпраці УВКБ ООН в Україні з Військово-цивільною адміністрацією Луганської області. Проєкт покращить умови очікування на МПП «Мілове», що підвищить безпеку та забезпечить гідні умови для подорожніх.
R2P logo Ukrainian

Звіт доступний для завантаження

українською та

англійською

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року на КПВВ, розташованих в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях, а з серпня 2021 року також на МПП «Мілове» у Луганській області та МПП «Гоптівка» у Харківській області.

Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, постраждалого внаслідок конфлікту, та проводиться в межах проєкту «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Метою опитування є з’ясування причин, умов та ризиків перетину лінії розмежування та державного кордону через КПВВ та МПП. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для подальшої адвокаційної діяльності та захисту прав бенефіціарів.

УВКБ ООН та БФ «Право на захист» вдячні за щедру підтримку, надану донорами, включно з Європейською Комісією з питань гуманітарної допомоги та цивільного захисту (ECHO); Урядів Канади, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Кореї, Литви, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Великої Британії, Сполучених Штатів Америки (PRM) а також кожною особою, яка жертвує кошти через інші приватні асоціації УВКБ ООН, такі як «EspañaconACNUR» (Іспанія) та «UNOFlüchtlingshilfe» (Німеччина).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

14.01.22

19 грудня 2021 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України” щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб” 1 (далі – Закон). 

1.Закон вніс зміни до Закону України “Про громадянство України”, направлені на спрощення набуття та прийняття до громадянства України для громадян держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, які зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, 2 а також їх дітей; осіб, які проходять (проходили) військову службу за контрактом у Збройних Силах України; осіб, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України; 3 осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; 4 деяких інших категорій осіб. 5

Серед змін:

  • Стаття 9 Закону дозволяє замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подати декларацію про відмову від іноземного громадянства для цих осіб. Подання такої декларації звільняє заявників від зобов’язання в подальшому подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. 
  • Закон дозволяє декларацію подати замість зобов’язання припинити іноземне громадянство і особам, які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами “а”, “б” пунктів 1-3 частини п’ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” (набуття громадянства України за територіальною ознакою, прийняття до громадянства України, поновлення в громадянстві України).
  • Законом покладено на центральний орган виконавчої влади у відповідній сфері підготовку у порядку, встановленому Президентом України, подання на ім’я Президента України, про те, що особа має визначні заслуги або про те, що прийняття особи до громадянства України становить державний інтерес для України.

Відповідно до пункту 49 “Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень” для прийняття до громадянства України особа має подати разом з документами подання на ім’я Президента України, центрального органу виконавчої влади України про те, що особа має визначні заслуги перед Україною. Проте Закон досі не зобов’язував центральні органи виконавчої влади надавати такі подання, більше того, навіть не мав згадки про нього.

Тимчасове житло для ВПО: умови та механізм надання

 2.Законом доповнено статтю 8 Закону України “Про громадянство України”, надавши можливість набути громадянство України за територіальним походженням особам, прадід чи прабаба яких народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України». 

Так само прадіда чи прабабу додано до переліку родичів, які народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу держав-попередників України. Окрім того, за територіальною ознакою набути громадянство України зможе тепер  і дитина, прадід чи прабаба народилися чи постійно проживали на вищевказаних територіях.

Такий підхід збільшить кількість осіб, які мають право набути громадянство України за територіальним походженням.

Тимчасове житло для ВПО: умови та механізм надання

3. Із запровадженням в Україні в 2021 році процедури визнання особою без громадянства (далі – ОБГ) виникла необхідність врегулювати процедуру натуралізації осіб без громадянства після їх визнання. Раніше стаття 9 Закону України “Про громадянство України” не визначала вимог до прийняття до громадянства України для ОБГ, визнаних в установленому порядку в Україні. Так, умова про безперервне проживання на території України протягом останніх 5 років, поширювалась на таких осіб. Незрозумілим було з якого моменту цей строк мав бути врахованим, беручи до уваги особливості правового статусу особи без громадянства, визнаної в Україні. 6

Законом було визначено, що для ОБГ строк безперервного проживання на законних підставах на території України має становити останні три роки на дату подання такої заяви з моменту в’їзду в Україну або з моменту визнання особою без громадянства. 

На кінець 2021 року 7 отримувачів допомоги БФ “Право на захист” було визнано особами без громадянства з 94 (заяви про визнання ОБГ яких подано до Державної міграційної служби). Таким чином, ці особи зможуть звернутися про прийняття до громадянства України вже наприкінці 2024 року, якщо вони не мають інших підстав для набуття громадянства України.

Тимчасове житло для ВПО: умови та механізм надання

4. Законом передбачені випадки, коли особа не має права набути громадянство України за територіальною ознакою. Як і при прийнятті до громадянства України, набути громадянство не може особа, яка: 1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид; 2) засуджена в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави; 3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Також, набути громадянство за статтею 8 Закону України “Про громадянство України” не може особа, якій було відмовлено в оформленні набуття громадянства за статтею 21 цього Закону – тобто внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, а відтепер ще й невиконання зобов’язання, взятого особою у зобов’язанні припинити іноземне громадянство, в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

Аналогічні обмеження встановлені і щодо поновлення в громадянстві України (стаття 10 Закону України “Про громадянство України”).

Тимчасове житло для ВПО: умови та механізм надання


5. Законом підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України поширено на статті 7 (набуття громадянства України за народженням), 8 (набуття громадянства України за територіальною ознакою), 10 (поновлення у громадянстві України), 11 (набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення), 12 (набуття громадянства України внаслідок встановлення над дитиною опіки…), 13 (набуття громадянства України особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України), 15 (Набуття громадянства України внаслідок визнання батьківства чи материнства) Закону України “Про громадянство України”. 

Раніше це стосувалось тільки статей 8 та 10 вказаного Закону, таким чином кількість підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства суттєво збільшена. Наслідком скасування рішення про оформлення набуття громадянства є вилучення паспорту громадянина України і фактична втрата громадянства України. 

Тимчасове житло для ВПО: умови та механізм надання

6. У саму статтю 21 Закону України “Про громадянство України” додано нову підставу для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України – невиконання зобов’язання, взятого особою у зобов’язанні припинити іноземне громадянство, в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

Невиконання даного зобов’язання призводить до скасування рішення про оформлення набуття громадянства, тепер відповідно до Закону. Раніше ця норма була тільки в “Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень”. Також, висока вартість 7 оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) тепер не вважається поважною причиною у випадку неподання документа про припинення іноземного громадянства.  

Тимчасове житло для ВПО: умови та механізм надання

7. Є ряд цікавих змін про нові повноваження центральних органів виконавчої влади, наприклад:

  • Державна міграційна служба України (ДМСУ), Міністерство закордонних справ України, консульства та посольства отримали право для цілей підтвердження інформації і в межах повноважень отримувати інформацію з автоматизованих систем, реєстрів і банків даних органів влади та місцевого самоврядування  і навіть підприємств, установ та організацій, а також звертатись із запитами до компетентних органів інших держав та міжнародних організацій. Ці повноваження, в разі їх належного застосування, здатні суттєво спростити процедуру встановлення особи під час документування паспортом громадянина України, переклавши частину цього тягаря від заявників на Державу. 8
  • Змінами до статей 24 та 25 Закону уповноважено Державну міграційну службу України (а також Міністерство закордонних справ України, посольства і консульства за кордоном) вести облік осіб, щодо яких прийнято рішення про встановлення належності до громадянства України; осіб, щодо яких здійснюється провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та деяких інших категорій. Облік таких категорій осіб надасть можливість зрозуміти кількість заявників у межах країни, яким вдалось оформити громадянство України за статтею 3 Закону. 
  • ДМСУ отримала ще одне цікаве повноваження: проведення за заявою осіб, які перебувають на території України на законних підставах, перевірки їх належності до громадянства України. Відповідно до “Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень” перевірка належності до громадянства України стосується осіб, які перебувають за кордоном і в яких відсутні документи, що підтверджують громадянство України, або якщо виникла необхідність перевірки факту перебування таких осіб у громадянстві України. Тобто Порядок наразі не передбачає звернення про перевірку належності до громадянства України для іноземців або ОБГ, які перебувають на території України. Відповідно, для забезпечення такої можливості до Порядку або інших нормативних актів мають бути внесені відповідні зміни також. 

Перевірка належності до громадянства України може проводитись і в рамках процедури визнання особою без громадянства у випадках, коли з’ясовано обставини, що можуть свідчити про належність до громадянства України. Відповідно до “Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства”, затвердженого постановою  Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 р. № 317 “Деякі питання визнання особою без громадянства” в такому випадку запит з копіями матеріалів справи надсилається структурному підрозділу ДМС, до компетенції якого належать питання громадянства України, тобто особа самостійно не має звертатися із заявою про перевірку її належності до громадянства України. 

Тож, скоріше за все, ці зміни торкнуться саме Указу Президента України, яким затверджено вказаний вище порядок. Законом пропонується Президентові України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, та постановлено Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з привести свої нормативно-правові акти у відповідність із новим Законом та прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону; а також забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

В будь-якому разі, нове повноваження стосується тільки осіб, які перебувають на території України на законних підставах. Натомість, поширеною проблемою документування є якраз невизначений правовий статус людини і неможливість встановлення особи людини. Детальніше про проблематику підтвердження належності до громадянства України в матеріалі БФ “Право на захист”.

Іншою невирішеною проблемою Закону України “Про громадянство України” лишається ризики безгромадянства дітей, народжених на території України, батьки яких є іноземцями або особами без громадянства (що пов’язано з недосконалістю статті 7 Закону). Детальніше проблему описано в альтернативному проміжному звіті в межах Універсального періодичного огляду (УПО) «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства», підготовленому коаліцією неурядових організацій, які опікуються правами відповідних категорій осіб: БФ «Право назахист», БФ «РОКАДА», ГО «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» та «Регіон Карпат» (NEEKA).

Через залежність набуття громадянства за народженням дитиною, яка інакше лишиться без громадянства, від правового статусу її батьків на момент народження  під ризиком безгромадянства опиняються і діти шукачів захисту, які народились на території України. Детальніше про проблему в нашому матеріалі.

Тимчасове житло для ВПО: умови та механізм надання

Notes:

  1. 1.На час реєстрації законопроекту в Верховній Раді України назва документу була іншою: “щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України”.

    Його основною метою є, як визначає пояснювальна записка, реалізація Указу Президента України від 13 серпня 2019 року № 594/2019 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання».

    Указ Президента України № 594/2019 вніс зміни до “Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень”, який затверджено Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215 “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України”, які мали на меті спростити:

    • набуття громадянства України за територіальною ознакою громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, а також їх дітьми; 
    • прийняття до громадянства України вказаних осіб та їх дітей;  поновлення у громадянстві України вказаних осіб та їх дітей; 
    • також для вказаних осіб – спрощення набуття громадянства України повнолітньою особою, яка є особою без громадянства або іноземцем, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком після досягнення дитиною повноліття визнано громадянином України;
    • прийняття до громадянства України осіб, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України; 
    • прийняття до громадянства України особи, яка має визначні заслуги перед Україною, або особи, прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України. ↩

    • 2.Переслідування за Законом України “Про громадянство України” має бути підтвердженим довідкою Міністерства закордонних справ України, посольства чи консульської установи України, виданою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, про те, що особа зазнала у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що виявилися у здійсненні ним діяльності, спрямованої на захист національних інтересів України; ↩

    • 3.Відповідно до Закону України “Про державні нагороди України” державними нагородами є: звання Герой України; орден; медаль; відзнака “Іменна вогнепальна зброя”; почесне звання України; Державна премія України; президентська відзнака. ↩

    • 4. Зі змісту Закону та Указу №594/2019 вбачаєтся, що до осіб, які мають визначні заслуги перед Україною чи прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України відносяться особи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. ↩

    • Це іноземці та особи без громадянства, які надавали інструкторську (стрілецьку, тактичну, медичну, радіотехнічну, вибухотехнічну та іншу) допомогу підрозділам

      Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, залученим до проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо у районах її проведення, та/або залученим до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо у районах їх проведення,

      або добровольчим формуванням, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та спільно з вищезазначеними підрозділами брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також які брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції та/або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях спільно із вищезазначеними підрозділами та добровольчими формуваннями та отримали посвідку на тимчасове проживання. ↩

    • 6. За Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” особи, визнані ОБГ, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах, на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України. Натомість відповідно до Закону України “Про громадянство України” безперервним проживанням вважається проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік – 180 днів. ↩

    • 7. Досі якщо вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищувала половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України, це вважалось незалежною від особи причиною неотримання такого документу. ↩
    • 8.Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України”, зокрема затвердженим Порядком передбачено, що у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками, проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні. Детальніше про процедуру та останні зміни до процедури встановлення особи у матеріалі БФ “Право на захист”. ↩
12.01.22

23 грудня 2021 року Урядом було внесено зміни до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” з подальшим спрямуванням на виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013—2023 роки (далі – «Порядок»), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 488 [1]. 

Нагадаємо, що Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті для збільшення статутного капіталу Держмолодьжитла з їх подальшим використанням на реалізацію відповідної Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013 – 2023 роки,  зокрема для надання молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам довгострокових пільгових кредитів для будівництва (реконструкції) та придбання житла. Згідно з його положеннями, однією з умов надання таких кредитів є вік позичальників, а саме: вік кожного з членів молодої сім’ї (чоловік та дружина), одинокого молодого громадянина становить до 35 років включно.

Зміни до Порядку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2021 р. № 1437 [2], що набула чинності на 6 січня 2022 року. Тож, розглянемо основні з них.

Пільгові кредити для будівництва (реконструкції) та придбання житла з коштів статутного капіталу Держмолодьжитла: огляд змін та значення для ВПО

1. Особи, які мають першочергове право на отримання кредиту

Найбільших змін зазнали положення п. 5 Порядку, що визначають перелік осіб, які мають першочергове право на отримання довгострокового пільгового кредиту згідно з Порядком.

Раніше до їх числа належали, серед інших, і внутрішньо переміщені особи (далі – «ВПО»). Однак такі положення було додатково уточнено. Відповідно до внесених змін, відтепер першочергове право на отримання такого кредиту матимуть тільки:

громадяни, які самостійно брали безпосередню участь в антитерористичній операції (далі – «АТО») та/або в забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, або сім’ї, в яких один із членів сім’ї (чоловік або дружина) брав безпосередню участь в АТО та/або в забезпеченні її проведення чи у здійсненні зазначених заходів, забезпеченні їх здійснення, за умови, що на таких громадян поширюється дія Законів України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Тож, наприклад, якщо йдеться про одинокого молодого громадянина – ВПО, який відповідає іншим визначеним Порядком умовам, але не брав безпосередньої участі в АТО або забезпеченні її проведення, чи у здійсненні/забезпеченні здійснення зазначених вище заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, він більше не матиме першочергового права на отримання передбаченого Порядком кредиту. З огляду на це, відповідні зміни до Порядку для ряду ВПО можуть означати зменшення шансів на отримання такого кредиту.

УВАГА! Згідно з інформацією,розміщеною на сайті Держмолодьжитла, громадянам, зареєстрованим на отримання такого кредиту, які мають першочергове право на його отримання згідно з Порядком, слід підтвердити своє першочергове право шляхом заповнення спеціальної онлайн форми або надати відповідне підтвердження в регіональному управлінні, де зареєстрований кандидат, до 14 січня 2022 року (включно).

Відповідна інформація про зміни до Порядку та необхідне підтвердження першочергового права на отримання кредиту доступна за посиланням:

https://www.molod-kredit.gov.ua/pres-tsentr/novyny/do-uvahy-hromadian-shcho-zareiestrovani-na-otrymannia-pilhovoho-ipotechnoho-kredytu-za-rakhunok-vlasnykh-koshtiv-derzhmolodzhytla

Пільгові кредити для будівництва (реконструкції) та придбання житла з коштів статутного капіталу Держмолодьжитла: огляд змін та значення для ВПО

2. Резервні списки

Раніше, згідно з п. 5 Порядку, громадяни, яким було відмовлено в наданні кредиту у зв’язку з недостатньою платоспроможністю, включались в резервні списки, які розміщувались на веб-сайті відповідного регіонального управління Держмолодьжитла. Наразі ці положення було виключено з Порядку, тож ведення таких резервних списків має бути скасовано.

Пільгові кредити для будівництва (реконструкції) та придбання житла з коштів статутного капіталу Держмолодьжитла: огляд змін та значення для ВПО

3. Нарахування відсотків

Стосовно нарахування відсотків за користування кредитом оновлені положення п. 5 Порядку наразі передбачають, що їх нарахування відбувається з урахуванням положень пункту 15 статті 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Нагадаємо, що його положення встановлюють, що «військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, – штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються» [3].

Пільгові кредити для будівництва (реконструкції) та придбання житла з коштів статутного капіталу Держмолодьжитла: огляд змін та значення для ВПО

[1] Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” з подальшим спрямуванням на виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013 – 2023 роки, затверджений постановою КМУ від 11.05.2011 р. № 488:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/488-2011-%D0%BF#Text

[2] Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” з подальшим спрямуванням на виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013—2023 роки» від 23.12.2021 р. № 1437: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1437-2021-%D0%BF#Text

[3] Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”  від 20 грудня 1991 року № 2011-XII: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

24.12.21

Ми вже писали про те, що в новостворених громадах, унаслідок збройної агресії Російської Федерації та децентралізаційних процесів, можуть виникати труднощі під час передачі в комунальну власність об’єктів нерухомості. Мова йде про ті з них, що фактично знаходяться на підконтрольній уряду України території, але перебувають на балансі органів місцевого самоврядування, які розташовані на тимчасово окупованій території.

Така проблема не оминула й Сартанську ВЦА. У населених пунктах уздовж лінії розмежування в цій ВЦА первинну медичну допомогу мешканцям надають амбулаторія та ФАПи, які, ймовірно, перебувають на балансі органів місцевого самоврядування, розташованих на ТОТ. Подекуди визначити приналежність ФАПу достеменно немає можливості, з огляду на збройний конфлікт та ускладнений доступ до правовстановлюючих документів.

Керівництво Сартанської ВЦА під час зустрічей зі спеціалісткою по роботі з громадами Благодійного фонду «Право на захист» Ольгою Артюховою висловило побажання розглянути можливість набуття таких медичних закладів у комунальну власність у якості безхазяйного нерухомого майна.

“Ми  розробили аналітичну записку для керівництва Сартанської ВЦА, яка містить аналіз законодавства щодо безхазяйних речей. Крім того, ми також запропонували покрокову інструкцію дій для органу місцевого самоврядування, необхідних для набуття нерухомого майна в комунальну власність. 22 грудня 2021 року на черговій зустрічі з керівництвом ВЦА ми передали аналітичну записку та обговорили можливість її впровадження”,

– зазначила Ольга Артюхова.

Разом з тим, як уже неодноразово зауважували спеціалісти благодійного фонду «Право на захист», вирішенням проблеми, подібної до тієї, що склалася в Сартанській ВЦА, було б прийняття проєкту закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих відносин з використання комунального майна» №3996. Пропонуємо ознайомитися з нашими пропозиціями до цього законопроєкту.

На фото: зустріч представників Фонду
з керівництвом Сартанської ВЦА.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

24.12.21

Чинна законодавча база у сфері регламентації зниження ризику лих (надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру) є не досконалою. Потребує заповнення прогалин та удосконалення розуміння комплексності питання управління ризиками катастроф. Кодекс цивільного захисту України (надалі – КЦЗУ) не врегульовує належним чином механізми державного управління у цій сфері, оскільки не поширюється на відносини у сфері екологічної безпеки, зокрема, вкрай актуальні питання зміни клімату.

Аналіз та оцінка існуючої практики застосування норм права свідчить про нехтування законодавчо встановленими вимогами у сфері гарантування безпечного довкілля – що є основним обов’язком держави. Відсутність відповідного правового регулювання зумовлюється відсутністю стратегічних та політичних документів, які б сприяли розвитку та впровадженню принципів Сендайської рамкової програми зменшення ризиків катастроф [1] у правове поле України.

Втім, слід зазначити, що питання зменшення ризику лих не ігноруються  в Україні, оскільки ризик-орієнтований підхід визнається важливим інструментом сталого розвитку та гарантування екологічної безпеки. Проте, через відсутність координації, кооперації та комунікації між органами державної влади (і на горизонтальному, і на вертикальному рівні), значного прогресу у виконанні взятих на себе міжнародних зобов’язань щодо зменшення ризику катастроф та належного управління ризиками лих ще не досягнуто [2]. Важливо відмітити, що питання охорони довкілля є невід’ємною частиною належного управління ризиками катастроф. Особливо зумовлено це кліматичними змінами, які проявляються що частішими природними лихами – паводками, буревіями тощо. Припускають, що фінансові наслідки стихійних лих, що зумовлені зміною клімату, у скорому майбутньому виростуть у 15 разів, порівняно із сьогоднішнім становищем [3].

Навіщо займатись зменшенням ризиків лих, якщо є система цивільного захисту?

У 2009 році між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні (далі – Програма розвитку ООН) було укладено Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва у галузі зменшення ризиків природних катастроф та швидкого відновлення [4]. Відповідно до цього меморандуму, співробітництво полягало у сприянні реалізації ключових пріоритетів Хіозької програми дій (попередниця Сендайської рамкової програми). Меморандумом, зокрема, передбачалося розвиток політики та розробки національної стратегії, національної платформи та внутрішньогалузевого форуму зменшення небезпек катастроф [5].

Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС [6], розділ 6 Навколишнє середовище містить ст. 364, яка визначає співпрацю у сфері цивільного захисту.

Незважаючи на те, що розділ 6 Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС підкреслює необхідність заходів із охорони довкілля та координацію зусиль усіх органів влади та співпрацю, за впровадження ст. 364 Угоди відповідає одноособово лише за ДСНС [7]. Такий підхід виглядає незбалансованим, оскільки позбавляє можливості планувати ці заходи узгоджено із діяльністю інших органів державної влади. Проблема потребує вирішення, і одним з можливих рішень могло б бути віднесення співробітництва за Сендайською Рамковою Програмою до сфери відповідальності Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій [8]. Крім того, вважаємо, що склад комісії повинен бути розширеним.

Цивільна безпека та екологічна безпека є тими маркерами, які показують, що право на безпечне для життя та здоров’я довкілля гарантоване. Втім, Кодекс цивільного захисту України не містить такого поняття, як “цивільна безпека”. Він визначає пожежну безпеку та техногенну безпеку. Водночас визначення екологічної безпеки міститься у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища». Екологічна безпека є таким станом навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей. Стаття 16 Конституції України деталізує, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Визначення екологічної рівноваги у законодавстві не має. Проте, з огляду на визначення екологічної безпеки випливає, що погіршення екологічної обстановки відбувається під час настання надзвичайної ситуації, яка супроводжується втратою екологічної рівноваги та погіршенням екологічної обстановки. У той же час, екологічні права гарантуються через обов’язок центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об’єктів економіки [9]. 

Навіщо займатись зменшенням ризиків лих, якщо є система цивільного захисту?

Отже можна припустити що настання надзвичайної ситуації супроводжується порушенням екологічних прав. Стаття 66 цього ж закону визначає, що при проектуванні й експлуатації господарських та інших об’єктів, діяльність яких може шкідливо впливати на навколишнє природне середовище, розробляються і здійснюються заходи щодо запобігання аваріям, а також ліквідації їх шкідливих екологічних наслідків. Що, іншими словами, є заходами зменшення ризиків лих та вжиття заходів із пом’якшення та зменшення вразливості у разі все ж настання таких заходів, незалежно від причин, що їх зумовили (природні чи техногенні).

У разі аварії, що спричинила забруднення навколишнього природного середовища, підприємства, установи, організації зобов’язані негайно приступити до ліквідації її наслідків. Одночасно посадові особи або власники підприємств, керівники установ і організацій зобов’язані повідомляти про аварію і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (МОЗ України та Держпродспоживслужба) відповідній обласній, Київській, Севастопольській міській державній адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим – органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та населенню.

Кодекс цивільного захисту України визначає запобігання виникненню надзвичайних ситуацій як комплекс правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення її можливих наслідків. п. 11 ст. 1 КЦЗУ.

Таким чином, питання запобігання лих, чи зменшення ризиків їхнього настання, зумовлює необхідність застосування таких процедур, як оцінка впливу на довкілля та стратегічна екологічна оцінка, оскільки саме ці процедури спрямовані на оцінку ризиків.

Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» в ст. ч. 2 ст. 2 передбачає, що оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується проводити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об’єктів, планованої діяльності та об’єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.

Звіт з оцінки впливу на довкілля певної планованої діяльності повинен містити опис ризиків для здоров’я людей, об’єктів культурної спадщини та довкілля, у тому числі через можливість виникнення надзвичайних ситуацій, а також опис очікуваного значного негативного впливу діяльності на довкілля, зумовленого вразливістю проекту до ризиків надзвичайних ситуацій, заходів запобігання чи пом’якшення впливу надзвичайних ситуацій на довкілля та заходів реагування на надзвичайні ситуації.

Таким чином, законодавець інтегрував деякі вимоги Сендайської рамкової програми у процедуру оцінки впливу на довкілля під час планування діяльності, перелік якої міститься у ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Під час видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, уповноважений орган, а це Міндовкілля або відповідний відділ, чи департамент екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації зобов’язані у висновку визначити обов’язкові до виконання екологічні умови, які, зокрема, повинні стосуватися таких питань, як – умови щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та усунення їх наслідків; запобігання, уникнення, зменшення (пом’якшення), усунення, обмеження, а також моніторингу впливу планованої діяльності на довкілля; здійснення післяпроектного моніторингу.

Таким чином, Міндовкілля та відповідні департаменти та відділи ОДА здійснюють управління ризиками катастроф під час проведення екологічних оцінок.

Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку» в ст. 3 визначає, що така проводиться з метою сприяння сталому розвитку шляхом забезпечення охорони довкілля, безпеки життєдіяльності населення та охорони його здоров’я, інтегрування екологічних вимог під час розроблення та затвердження документів державного планування. Звіт із СЕО повинен містити опис екологічних проблем, у тому числі ризики впливу на здоров’я населення, які стосуються документа державного планування, зокрема щодо територій з природоохоронним статусом (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень).

ОВД – Оцінка впливу на довкілля.
СЕО – стратегічно-екологічна оцінка.
Ілюстрація – ЕПЛ

Також він повинен надати оцінку наслідкам для довкілля, у тому числі для здоров’я населення, – будь-які ймовірні наслідки для флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, надр, клімату, повітря, води, ландшафту, природних територій та об’єктів, безпеки життєдіяльності населення та його здоров’я, матеріальних активів, об’єктів культурної спадщини та взаємодії цих факторів. Більше того, СЕО повинне визначати, описувати та оцінювати наслідки виконання документів державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення, виправдані альтернативи, розробляти заходи із запобігання, зменшення та пом’якшення можливих негативних наслідків. Звичайно, як і ОВД, СЕО має обмежену дію та поширюється лише на діяльність, визначену у статті 2 Закону. Варто відмітити, що і ОВД, і СЕО не заборонено використовувати і для більш ширшого кола питань, ніж передбачено профільними законами.

Незважаючи на те, що право постійно вдосконалюється і можна стверджувати про охопленість ним такого поняття, як екологічні ризики, що визначають екологічну безпеку, твердження В. Андрєйцева [10], що практичне забезпечення екологічної безпеки ускладнене через наявність різних підходів щодо застосування екологічного законодавства зберігає свою актуальність.

Підтвердження цих думок, знаходимо у Концепції управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру [11]. Метою Концепції є запровадження сучасних методів управління ризиками для зменшення кількості та мінімізації соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, забезпечення досягнення гарантованого рівня безпеки громадянина і суспільства. Досягнення прийнятних рівнів ризиків на всій території України повинне здійснюватися поетапно.

На першому етапі необхідно визначити рівні ризиків для усіх галузей економіки, а також найбільш небезпечних джерел надзвичайних ситуацій та забезпечити їх зменшення до значень прийнятих рівнів ризику. На другому етапі слід забезпечити досягнення рівнів ризиків на всій території України відповідно до рівнів, що використовуються в економічно розвинутих державах [12]. Нажаль, питання охорони довкілля та екологічних ризиків не піднімається цією Концепцією.

Національний стандарт із загального керування ризиком [13] визначає, що незалежно від сфери виникнення ризику є певні стандарти щодо роботи з ним. Так, зокрема, призначеність загального оцінювання ризику – це забезпечення отримання інформації на доказовій основі та її аналізування, щоб приймати обґрунтовані рішення щодо того, як обробляти конкретні ризики та як вибирати можливий варіант їх обробляння.

Навіщо займатись зменшенням ризиків лих, якщо є система цивільного захисту?

Згідно Сендайської рамкової програми – зниження ризику стихійних лих спрямоване на запобігання виникненню нових та зменшення існуючого ризику катастроф та управління залишковим ризиком, що сприяє зміцненню стійкості, а отже, досягненню сталого розвитку. Зменшення ризику стихійного лиха є політичною метою управління ризиками катастроф, а його цілі та завдання визначені у стратегіях та планах зменшення ризиків катастроф.

Екологічна функція держави повинна бути орієнтована на запобігання наслідкам катаклізмів незалежно від того, чим вони викликані – причинами природного характеру чи людською необачністю [14]. З огляду на вищенаведене, обов’язок держави Україна – гарантувати її громадянам право на безпечне для життя і здоров’я довкілля – можливо виконати лише шляхом глибокої координації, кооперації та комунікації усіх органів влади незалежно від їхньої сфери діяльності та території поширення повноважень. Адже, як було зазначено вище, ризики безпекові притаманні усім сферам господарської діяльності, оскільки навіть у разі відсутності техногенних загроз, можуть відбуватися природні катаклізми, які слід відслідковувати, аналізувати, прогнозувати та попереджати.

“Цивільна безпека та екологічна безпека є тими маркерами, які показують, що право на безпечне для життя та здоров’я довкілля гарантоване.”

Софія Шутяк, стратегічний аналітик проєкту БФ «Право на захист» «Зменшення вразливості до ризиків катастроф в Східній Україні (Фаза ІІ)».

Це дослідження стало можливим при остаточній підтримці Європейського Союзу через його Департамент цивільного захисту і операцій з гуманітарної допомоги.

У цьому документі висвітлюється діяльність з надання гуманітарної допомоги, що здійснюється за фінансової підтримки Європейського союзу. Думки, висловлені в цьому документі, жодним чином не повинні розглядатися як офіційна позиція Європейського Союзу, і Європейська комісія не несе відповідальності за будь-яке використання інформації, що  міститься в ньому).

Навіщо займатись зменшенням ризиків лих, якщо є система цивільного захисту?

[1] 8 березня 2015 року в місті Сендай у Японії Третьою всесвітньою конференцією ООН зі зниження ризику надзвичайних ситуацій було прийнято Сендайську рамкову програму (2015–2030), яка являє собою 15-тирічний добровільний незобов’язальний договір, що окреслює план широких, орієнтованих на людину, заходів щодо зниження ризиків стихійних лих. Сендайська програма націлена на стихійні лиха різного роду, більш і менш масштабні, часті й поодинокі, раптові та поступові, незалежно від причини виникнення, чи природної, чи антропогенної, а також на пов’язані з ними природні, біологічні й технологічні збитки та ризики. Програмою передбачається багаторівневе управління ризиками. Очікується, що реалізація програми забезпечить значне зниження ризиків стихійних лих, людських втрат, погіршення здоров’я, умов життя, економічних, фізичних, соціальних, культурних і природничих активів осіб, підприємств, спільнот і країн.

[2] https://www.undrr.org/news/ministers-across-europe-and-central-asia-endorse-new-roadmap-reduce-risk-disasters-amid-covid

[3] https://efdrr.undrr.org/

[4] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_i43#Text

[5] https://disasterscharter.org/web/guest/activations/-/article/potential-collapse-of-a-tailing-pit-dam-ukraine

[6] Додаток XXX Угоди про асоціацію між Україною та ЄС містить перелік 29 Директив, які необхідно впровадити та які мають стосунок до питань охорони довкілля.

[7] Планом заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. N 1106 ДСНС залучена до реалізації більшості заходів із вдосконалення екологічної безпеки, зокрема, організацію моніторингу атмосферного повітря, контроль за переліками небезпечних речовин, залучена до впровадження басейнового принципу управління, а також, до боротьби із затопленнями.

[8] Про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/18-2015-%D0%BF#Text

Прем’єр-міністр України, голова Державної комісії, Міністр розвитку громад та територій, перший заступник голови Державної комісії, Міністр внутрішніх справ, заступник голови Державної комісії, Міністр охорони здоров’я, заступник голови Державної комісії, Голова ДСНС, заступник голови Державної комісії, Міністр Кабінету Міністрів України, Міністр оборони, Міністр закордонних справ, Міністр юстиції, Міністр фінансів, Міністр інфраструктури, Міністр енергетики, Міністр захисту довкілля та природних ресурсів, Міністр освіти і науки, Міністр соціальної політики, Заступник Міністра охорони здоров’я – головний державний санітарний лікар України, Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Голова Держприкордонслужби, Голова Держпродспоживслужби, Голова Національної поліції, Голова CБУ (за згодою), Голова Національного банку (за згодою), Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (за згодою), Президент Товариства Червоного Хреста України (за згодою).

[9] Стаття 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»

[10] Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки: проблеми практичної теорії, Право України, 1999 рік № 1

[11] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-2014-%D1%80#Text

[12] План заходів щодо реалізації Концепції управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2015—2020 роки https://www.kmu.gov.ua/npas/248135163

[13] https://khoda.gov.ua/image/catalog/files/dstu%2031010.pdf

[14] Еколого-правові норми в соціальних системах О. Плотников, Право України № 1 1999 року

23.12.21

1419-те засідання, 30 листопада – 2 грудня 2021
(DH) H46-41
група Кебе та Інші проти України
(Заява № 12552/12)

CM/Notes/1419/H46-41

Рішення

Депутати,

1. нагадали, що ця група справ стосується різних недоліків в процедурах, пов’язаних з шукачами притулку, включаючи процедуру доступу до міжнародного захисту, відсутність оцінки ризиків в разі вислання, порушень в контексті позбавлення свободи, а також відсутності ефективного засобу юридичного захисту з автоматичною зупиняючою дією проти відмов у в’їзді в Україну;

Що стосується індивідуальних заходів

2. відзначаючи здійснені органами влади кроки для виплати належного відшкодування та пов’язані з цим складнощі, особливо в справі M.S., закликають органи влади забезпечити, аби, якщо місцезнаходження заявників буде встановлене, суми були передані в їхнє розпорядження, в тому числі і після спливу річного періоду;

Що стосується заходів загального характеру,

3. зважили на існуючі правила подачі звернень за міжнародним захистом, в тому числі особами в нелегальному становищі в пунктах перетину кордону та вимоги оцінки ризиків в різних процедурах; висловили, тим не менш, занепокоєння щодо повідомлень про практичні складнощі, з якими зустрічаються шукачі притулку, та заохотили органи влади гарантувати ефективну імплементацію цих правил відповідно до Конвенції аби дозволити доступ до процедури притулку та забезпечити ретельну оцінку ризиків у випадку повернення;

4. закликали органи влади забезпечити аби будь-яке позбавлення свободи шукачів притулку відбувалось у повній відповідності до Статті 5 Конвенції та запросили від них надати подальшу інформацію в цьому відношенні; нагадали, що ця група справ також стосується надмірної тривалості перегляду рішень про позбавлення свободи; запросили органи влади подати інформацію щодо затримок в процедурах апеляції, пов’язаних з позбавленням свободи шукачів притулку;

5. відзначили з інтересом процедуру що стосується дітей-мігрантів без супроводу дорослих та інформацію, що не було недавніх випадків позбавлення свободи таких дітей в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, заохотили органи влади здійснювати необхідні кроки аби посилити цю тенденцію та забезпечити адекватне поводження з такими дітьми;

6. повторили, що достатні гарантії, такі як доступність інформації зрозумілою особі мовою, є суттєвими для надання реалістичної можливості звернутися за захистом у пункті перетину кордону та що переклад і правова допомога є суттєвими для осіб позбавлених свободи та таких, що підлягають видворенню; звернули увагу на нормативну базу, що встановлює такі гарантії і заходи, які здійснюються аби забезпечити практичне виконання; підкреслили, однак, із занепокоєнням повідомлення, які показують, що шукачі притулку не завжди отримують відповідні послуги, закликали органи влади забезпечити повну імплементацію таких гарантій на практиці;

7. що стосується законодавчих ініціатив, представлених органами влади, наголосили, що будь-які проєкти законодавчих актів, що розробляються, повинні брати до уваги стандарти Конвенції, практику Суду, а також інші міжнародні зобов’язання та не повинні послаблювати гарантії, пов’язані з процедурами міжнародного захисту або позбавленням свободи шукачів притулку;

8. заохотили органи влади посилити існуюче співробітництво з Верховним комісаром Організації Об’єднаних Націй у справах біженців, забезпечивши, серед інших аспектів, доступ представників УВКБ та його неурядових організацій-партнерів до осіб, які перебувають під їхнім мандатом, в тому числі в пунктах перетину кордону та місцях позбавлення свободи;

9. запросили органи влади надати подальші відомості щодо існування добре усталеної судової практики стосовно призупинення виконання рішень про заборону в’їзду на українську територію; нагадали, тим не менш, що критично важливим є те, аби українські органи влади запровадили ефективні засоби юридичного захисту з автоматичною зупиняючою дією проти рішень прикордонників про відмову шукачам притулку в дозволі на в’їзд з метою розгляду їхніх звернень за міжнародним захистом;

10. запросили органи влади надати оновлену інформацію щодо всіх невирішених питань до 1 січня 2023 р.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

22.12.21

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування» за листопад 2021 року, підготовлений БФ «Право на захист» на основі даних, зібраних під час моніторингу ситуації на Контрольних пунктах в’їзду-виїзду (КПВВ) у Донецькій та Луганській областях, а також на МПП «Міловое» та «Гоптівка» на кордоні з РФ.

Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.      

Результати опитування на КПВВ

  • 5 листопада перетин лінії розмежування в Луганській області було призупинено на кілька годин через обстріл поблизу КПВВ «Станиця Луганська». Це один з двох КПВВ, які відкриті по обидва боки лінії розмежування. 24 листопада також відбувся обстріл КПВВ «Мар’їнка», на якому перетин з боку НКУТ дозволений лише у виняткових випадках. У листопаді звітовано про 14 таких перетинів (за даними ДПСУ).
Перетин лінії розмежування. Огляд та результати опитування на КПВВ. Листопад 2021
  • Минулого місяця вперше відсоток респондентів, які повідомили про занепокоєння, був вище на КПВВ «Станиця Луганська» ніж на КПВВ «Новотроїцьке» в Донецькій області. Частка таких респондентів на КПВВ «Станиця Луганська» виросла з однієї восьмої у вересні до однієї четвертої у жовтні та листопаді. Підвищений рівень занепокоєння в Луганській області, ймовірно, корелює з тимчасовими обмеженнями спрямованими на протидію поширення COVID-19, що діяли на НПУТ у Луганської області з 9 жовтня до 11 листопада та повернеться до попереднього рівня вересня у грудні.
  • КПВВ «Станиця Луганська» зазвичай працює щодня. Натомість рух у Донецькій області більш обмежений. КПВВ «Новотроїцьке» працює лише два дні на тиждень, і жителі повинні за два тижні отримати дозвіл від де-факто влади на НПУТ Донецької області, надавши гуманітарне обґрунтування свого запиту.
  • У листопаді тестування на COVID-19 пройшли 737 осіб, або 55% тих, хто потрапив на ПУТ через КПВВ «Новотроїцьке», та 2312 осіб, що становить 14% тих, хто перетнули КПВВ «Станиця Луганська». Всі протестовані не могли встановити застосунок «Вдома» на свої телефони, що є гострою проблемою для людей, які перетинають лінію зіткнення до ПУТ, особливо для людей у віці 60+ та людей із серйозними захворюваннями.
Перетин лінії розмежування через КПВВ, жовтень–2021 (ЗВІТ)
  • Щоб дістатися ПУТ, багато жителів НПУТ обирають виснажливу подорож через міжнародні/міждержавні пункти пропуску, ніж перетинати лінію розмежування. Вони перетинають кордон до або з України через МПП «Мілове» у Луганській області або МПП «Гоптівка» у Харківській області, оскільки перетин лінії розмежування наразі можливий лише через два КПВВ – Новотроїцьке у Донецькій області та Станиця Луганська у Луганській області, на яких також діють різні обмеження.

Результати опитування на МПП

  • Згідно з опитуванням, у листопаді МПП «Гоптівка» та «Мілове» перетнули більше жителів НПУТ Донецької області, ніж Луганської. Не дивлячись на вибірковість опитування, можна зробити попередні висновки, що більша кількість перетинів мешканцями НПУТ Донецької області корелює з більш жорсткими обмеженнями на КПВВ «Новотроїцьке».
  • Відстані подорожей інколи дуже значні. Деякі респонденти відповіли, що аби дістатися з НПУТ до ПУТ через МПП, вони були вимушені подолати 1300 км, а це приблизна відстань від Донецька до Львова.
  • Через відсутність транспорту на МПП «Гоптівка» між українським та російським пунктами пропуску, люди вимушені пішки долати відстань 1.2 км. Це особливо важко для літніх людей, осіб, що мають серйозні захворювання або пішоходів з великою кількістю багажу.
Перетин лінії розмежування. Огляд та результати опитування на КПВВ. Листопад 2021
  • Майже всі респонденти (95%) відповіли, що вартість поїздки зазвичай становить від 1000 до 2000 грн ($34-68) в один бік. Інші відповіли, що витратили від 3000 до 4000 грн ($109-143) за подорож.
  • На МПП «Гоптівка» залишається потреба в укриттях від негоди та місцях, де люди зможуть присісти в очікуванні автобусів, що може тривати до трьох годин.
  • На пункті пропуску Мілове продовжуються роботи по встановленню укриттів та збірних модулів, профінансовані УВКБ ООН.
R2P logo Ukrainian

Звіт доступний для завантаження

українською та

англійською

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року на КПВВ, розташованих в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, постраждалого внаслідок конфлікту, та проводиться в межах проекту «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Метою опитування є з’ясування причин, умов та ризиків перетину лінії розмежування через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для подальшої адвокаційної діяльності та захисту прав бенефіціарів.

УВКБ ООН та БФ «Право на захист» вдячні за щедру підтримку, надану донорами, включно з Європейською Комісією з питань гуманітарної допомоги та цивільного захисту (ECHO); Урядів Канади, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Кореї, Литви, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Великої Британії, Сполучених Штатів Америки (PRM) а також кожною особою, яка жертвує кошти через інші приватні асоціації УВКБ ООН, такі як «EspañaconACNUR» (Іспанія) та «UNOFlüchtlingshilfe» (Німеччина).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: