Дати можливість пройти атестацію: спільне звернення Коаліції НУО щодо освіти, отриманої на ТОТ

11.11.21

Віцепрем’єр-міністру України – Міністру з питань реінтеграції

тимчасово окупованих територій України

Ірині Верещук

Голові Комітету Верховної Ради з питань прав людини,

у Донецькій, Луганській областях

та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя,

національних меншин і міжнаціональних відносин

Дмитру Лубінцю

Голові Комітету Верховної Ради

з питань освіти, науки та інновацій

Сергію Бабаку

ЗВЕРНЕННЯ

Ми, представники Коаліції організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройного конфлікту осіб, висловлюємо вам свою повагу та звертаємося до вас з приводу необхідності запровадження механізмів проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях.

Восьмий рік в Україні триває міжнародний збройний конфлікт, наслідком якого є тимчасова окупація території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, частини Донецької та Луганської областей.

Попри окупацію, мешканці цих територій продовжують підтримувати зв’язки з Українською державою. Одним із найдієвіших шляхів для цього є освіта. Україна з 2016 р. запровадила спрощену систему вступу до вищих навчальних закладів, розташованих на підконтрольних уряду територіях, через освітні центри “Крим-Україна” та “Донбас-Україна”. Крім того, існує порядок проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на території АР Крим та м.Севастополь після початку її окупації. Проте, подібний механізм не створений для мешканців окупованих частин Донецької та Луганської областей. Більш того – відсутність такого механізму є наслідком чіткої позиції Міністерства освіти та науки України. Позиції, яка ніколи не була обґрунтована публічно і яка суперечить загальній політиці реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оголошеної Президентом України та Урядом.

Ми вважаємо, що мешканці всіх окупованих територій, які здобули освіту на цих територіях, повинні отримати шанс продовжити навчання чи працевлаштуватися на підконтрольних уряду України територіях. Для цього держава має запровадити такий механізм підтвердження освітніх компетенцій, який дозволить всім, хто хоче покинути тимчасово окуповані території, вчитися чи працювати на підконтрольних уряду України територіях, мали можливість це зробити. Наразі таку процедуру пропонують оновити і зберегти можливість підтвердження освітніх кваліфікацій виключно для мешканців тимчасово окупованого Криму.

Вчора, 9 листопада, закінчився строк на подання громадськими організаціями пропозицій до наказу Міністерства освіти і науки України від 19 травня 2016 року № 537, «Про затвердження Порядку проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року». Від імені організацій Коаліції нами були направлені пропозиції щодо розповсюдження цього порядку на студентів та випускників з окупованих територій Донецької та Луганської областей. Зважаючи на наш досвід співпраці з Міністерством у питаннях доступу до освіти жителів тимчасово окупованих територій, ми маємо обґрунтовані підстави вважати, що наші пропозиції не знайдуть свого відображення у проєкті наказу.

Окрім того, вирішення питання доступу до освіти мешканців окупованих територій потребує загального підходу, який усуне перешкоди у реалізації їхнього права на отримання середньої та вищої освіти. Комунікація з профільним Міністерством залишається складною, а зміни до нормативно-правових актів, які стосуються освітньої сфери, носять формальний характер та не сприяють реінтеграції мешканців тимчасово окупованих територій.

Тому ми звертаємося до вас із проханням:

Ініціювати створення постійно діючої міжвідомчої Робочої групи під головуванням Віцепрем’єр-міністра України – Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, із залученням профільних органів виконавчої влади, а також за участю представників профільних парламентських Комітетів та громадських неурядових організацій щодо планування та здійснення системних заходів, спрямованих на реінтеграцію через освіту для мешканців тимчасово окупованих територій.

Ініціювати обговорення із заслуховуванням звіту Міністра освіти і науки України щодо підсумків вступної кампанії 2021 року для мешканців тимчасово окупованих територій та питань доступу до освіти і працевлаштування осіб, які потребують підтвердження освітніх кваліфікацій, здобутих на окупованих територіях, із залученням профільних громадських організацій в цій темі на базі Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій, Комітету Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Центр прав людини ZMINA

ГО “Донбас СОС“

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

БФ “Восток SOS”

ГО “КРИМСОС”

ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Кримська правозахисна група

БФ “Право на захист”

10.11.21

2 листопада 2021 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2021 року №1109 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 р. № 289 і від 25 березня 2015 р. № 302». Документом внесено зміни до «Порядку оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України», затвердженого постановою Уряду від 4 червня 2014 р. № 289, а також до «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою Уряду від 25 березня 2015 р. № 302.

Проект даного документу був предметом консультацій з громадськістю ще на початку 2020 року, однак тривалий час не виносився на розгляд Уряду. Ключові зміни у порядку оформлення паспорта громадянина України наступні:

Оформлення та видача паспорта громадянина України більше не регулюватиметься постановою № 289, відтак громадяни Україні, які мешкають на тимчасово окупованій територій Автономної Республіки Крим оформлятимуть паспорт громадянина України в подальшому за загальним порядком, встановленим постановою № 302.

Документи для оформлення, обміну паспорта громадянина України тепер подаються за місцем звернення, тобто до будь-якого підрозділу Державної міграційної служби на території України. Нове правило стосується всіх громадян, в тому числі які проживають на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях. До цього моменту оформлення паспорту громадян, місцем реєстрації яких були непідконтрольні території цих областей, відбувалось за зверненням до підрозділів ДМС в Донецькій області та відповідно в Луганській області.

Змінено (деталізовано) правила проведення опитування свідків в разі неможливості ідентифікації особи:

Зміни в порядку оформлення паспорту громадянина України: чи полегшиться процедура встановлення особи?

Коли проводиться опитування свідків: за відсутності документів з фотокарткою/відцифрованим образом обличчя особи, отриманих з державних, єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано;

Свідками можуть бути дієздатні, старше 14 років, з документами, що посвідчують особу:

• один із членів сім’ї особи (у тому числі колишня дружина/чоловік).

АБО

• не менше двох родичів або сусідів.

Для підтвердження сімейних (родинних) відносин подаються документи, що посвідчують відповідні факти (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про народження, рішення суду та інші документи)

! У разі відсутності документів, що підтверджують сімейні (родинні) відносини, такі відомості перевіряються за наявними даними державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.

Для підтвердження зареєстрованого місця проживання сусіди особи подають довідку про реєстрацію місця проживання, видану органом реєстрації в установленому законодавством порядку

! В разі її відсутності такі відомості перевіряються за наявними даними відомчої інформаційної системи ДМС (для осіб, яким оформлено документи з використанням засобів Реєстру із внесеною до них інформацією про зареєстроване місце проживання) або за відомостями, внесеними до документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України чи її спеціальний статус.

Раніше, необхідна мінімальна кількість свідків не була визначеною, і процедура зазвичай передбачала надання свідчень 3-х осіб, а загалом вимоги в регіонах були різними – від 2 до 5 [1]. Водночас, пошук свідків для безхатченків, представників ромської нацменшини, осіб, які перемістилися з ТОТ України є проблематичним, іноді неможливим. Тому така деталізація процедури встановлення особи має позитивно вплинути на практику залучення свідків.

Однак, процедура встановлення особи, на наш погляд, все ще потребує вдосконалення для надання можливості залучати свідками інших осіб, які знають людину та можуть підтвердити її особу. Це вчителі, колеги, сусіди без реєстрації місця проживання, інші знайомі, які володіють інформацією. М’якшими є вимоги щодо допустимості свідків у процедурі визнання особою без громадянства: їх там має бути не менше трьох, але допускається опитування родичів, сусідів або інших осіб. Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства [2] вимагає наявності в таких свідків документа, який посвідчує особу.

Також тепер особа, яка звертається за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку за відсутності свідоцтва про народження, може подати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.

Наразі неможливим є оформлення паспорту для повнолітньої особи, яка втратила свідоцтво про народження і не може повторно його отримати у зв’язку з відсутністю документа, який посвідчує особу. Заявник опиняється в замкнутому колі, не маючи можливості подати документи для оформлення паспорту. БФ «Право на захист» пропонували передбачити, що за відсутності оригіналу свідоцтва про народження у особи, яка досягла 18-річного віку, уповноважений працівник Державної міграційної служби для підтвердження факту народження надсилає відповідний запит до Мін’юсту.

Державна міграційна служба врахувала пропозицію частково, включивши положення про можливість надання повнолітньою особою замість свідоцтва витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Однак витяг можна отримати тільки за умови подання паспорту, тому ця норма не вирішує проблеми неможливості отримання повнолітньої особи свідоцтва і паспорта.

Така позиція є дивною, враховуючи що пунктом 17 Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України визначено, що для встановлення особи одержання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснюється шляхом надсилання до Мін’юсту в електронній формі захищеними каналами зв’язку запитів щодо кожної особи, відповідь на які Мін’юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту. Тобто, подібна взаємодія вже передбачена самим Порядком.

Інші питання до

процедури встановлення особи

Питання ефективності даного Порядку стоїть також і в частині отримання інформації під час процедури встановлення особи громадян з непідконтрольних територій з Державного реєстру виборців, як це передбачено абзацом другим п. 43 Порядку в діючій редакції. Наразі практика складається таким чином, що людина сама має отримати витяг з даного реєстру і надати його для встановлення особи.

Вразливість недокументованої особи спричинена як раз складністю самостійно зібрати необхідні підтверджуючи документи для оформлення паспорту. Тому, проблеми міжвідомчої взаємодії призводять до покладання тягару підтвердження особи на людину. Отримання інформації з Державного реєстру виборців значно спростить процедуру встановлення особи.

Невирішеною також лишається проблема відсутності алгоритму ідентифікації (встановлення особи) недокументованих осіб, належність до громадянства України яких не підтверджена. Якщо належність до громадянства України підтвердити проблематично, людина лишається неідентифікованою: її не документують жодним документом, вона вимушена порушувати правила перебування на території України, доки за допомогою адвоката в судовому порядку не буде встановлено її особу (це може займати роки).

Stateless Children in Ukraine. Why and How? Як в Україні народжуються діти без громадянства?

[1] Більше про це на сторінці 25 альтернативного проміжного звіту в межах УПО «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства»

[2] Порядок затверджений постановою Уряду №317 від 24 березня 2021 року «Деякі питання визнання особою без громадянства»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

09.11.21

Робота з об’єднаними територіальними громадами, зокрема щодо питань, пов’язаних з інтеграцією ВПО, надання їм правової допомоги, консультацій та необхідної інформації є одним з пріоритетних векторів роботи нашої організації.

Новий проєкт «Діалоги між ініціативними групами ВПО та представниками місцевої влади у Дніпропетровській області», що імплементується за підтримки Федерального уряду Німеччини у межах програми «Громадянська служба миру» передбачає активну роботу саме у цьому напрямку.

Існуючі місцеві програми та плани дій щодо їх впровадження не передбачають захисту прав внутрішньо переміщених осіб та їх інтеграції до місцевої громади.

Водночас проєкт, який реалізує наш Фонд в Іларіонівській, Слобожанській, Жовтоводській та Вільногірській об’єднаних територіальних громадах ставить за мету змінити такий стан речей і дати можливість ініціативним групам переселенців захищати свої права та впливати на впровадження відповідних політик на місцях.

«В рамках проєкту пропонується переглянути підходи, спрямовані на забезпечення включення та інтеграції ВПО у життя громади, надання їм доступу до участі у місцевих програмах, використання інструментів місцевої демократії та низки інших можливостей. Формування ініціативних груп ВПО з подальшою їх формалізацією на місцевому рівні шляхом створення Консультативної ради ВПО як тимчасового дорадчого органу для розв’язання питань, пов’язаних із реалізацією державної та місцевої політики у сферах захисту ВПО, сприяння їх інтеграції в громаду, підтримки приймаючої громади в процесі інтеграції ВПО та їх залучення до процесів прийняття рішень.»
– зазначає координаторка проєкту БФ «Право на захист» Мирослава Сущенко.

Більше про проєкти з інтеграції та підтримки громадської активності переселенських спільнот на місцях пропонуємо вам переглянути у відеозаписі конференції нижче:

Правозахисники презентували проєкти, націлені на покращення діалогу між місцевою владою та переселенцями
[EN Below] 🇺🇦🤝 Робота з об’єднаними територіальними громадами, зокрема щодо питань, пов’язаних з інтеграцією переселенців, надання їм правової допомоги, консультацій та необхідної інформації є одним з пріоритетних векторів роботи нашої організації. 🔵 Новий проєкт «Діалоги між ініціативними групами ВПО та представниками місцевої влади у Дніпропетровській області», що імплементується за підтримки Федерального уряду Німеччини у межах програми «Громадянська служба миру» передбачає активну роботу саме у цьому напрямку. 👉 Існуючі місцеві програми та плани дій щодо їх впровадження не передбачають захисту прав внутрішньо переміщених осіб та їх інтеграції до місцевої громади. ❗️Переселенці без реєстрації за новим місцем проживання позбавлені місцевих соціальних гарантій, маючи лише право на соціальні виплати, які до того ж є тимчасовими. Понад сім років основною потребою ВПО залишається житло – комфортне, таке що відповідає санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим безпековим нормам. Внутрішньо переміщені особи бажають мати такі ж права у сферах соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, науки та під час ведення бізнесу. І все це – більш ніж можливо зробити на рівні місцевих громад, але на жаль, ВПО часто знаходяться поза процесом розробки, обговорення та узгодження місцевих програм. ⚖️🛡 Водночас проєкт, який реалізує наш Фонд в Іларіонівська ТГ, Слобожанській, Жовтоводській та ВІЛЬНОГІРСЬКА ОБ’ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА! громадах ставить за мету змінити такий стан речей і дати можливість ініціативним групам переселенців захищати свої права та впливати на впровадження відповідних політик на місцях. 💬 «В рамках проєкту пропонується переглянути підходи, спрямовані на забезпечення включення та інтеграції ВПО у життя громади, надання їм доступу до участі у місцевих програмах, використання інструментів місцевої демократії та низки інших можливостей. Формування ініціативних груп ВПО з подальшою їх формалізацією на місцевому рівні шляхом створення Консультативної ради ВПО як тимчасового дорадчого органу для розв'язання питань, пов’язаних із реалізацією державної та місцевої політики у сферах захисту ВПО, сприяння їх інтеграції в громаду, підтримки приймаючої громади в процесі інтеграції ВПО та їх залучення до процесів прийняття рішень.» – зазначає координаторка проєкту БФ «Право на захист» Мирослава Сущенко. 📺 Більше про проєкти з інтеграції та підтримки громадської активності переселенських спільнот на місцях пропонуємо вам переглянути у відеозаписі конференції нижче. ____________________________________________________ 🇺🇦 🤝 Working with the amalgamated territorial communities, in particular on the issues related to the integration, provision of legal aid, advice and necessary information to the internally displaced persons (IDPs) is one of the priority vectors of our organization. 🔵 The new project “Dialogues between IDP initiative groups and local authorities in the Dnipropetrovsk oblast”, implemented with the support of the German Federal Government within the framework of the Civil Peace Service program, envisages active work in this direction. 👉 Existing local programs and action plans for their implementation do not provide for the protection of the rights of IDPs and their integration into the local communities. ❗️Displaced persons without registration at the new place of residence are deprived of local social guarantees, having only the right to social benefits, which are also temporary. For more than seven years, the main need of IDPs was housing – comfortable, compliant with sanitary, fire, and other safety standards. Internally displaced persons want to have the same rights in the areas of social protection, health, education, science, and when doing business. And all this is more than possible to do at the community level, but unfortunately, IDPs are often out of the process of developing, discussing, and agreeing on the local programs. ⚖️🛡 At the same time, the project implemented by R2P in Ilarionivska, Slobozhanska, Zhovtovodska, and Vilnohirska Amalgamated Territorial Communities aims to change this situation and provide IDP initiative groups with the ability to protect their rights and influence the implementation of the relevant policies on the local level. 💬 “The project proposes to review approaches aimed at ensuring the inclusion and integration of the IDPs into community life, giving them access to participation in the local programs, using the tools of local democracy and a number of other opportunities. Formation of the IDP initiative groups with their further formalization at the local level through the establishment of the IDP Advisory Council as a temporary advisory body to address issues related to the implementation of the state and local policies in the field of IDP protection, promoting their integration into the community, involving them in decision-making processes and supporting the host community during these processes" – Myroslava Sushchenko, the Coordinator of the Project at the CF “Right to Protection” (R2P). 📺 We suggest you watch the video recording of the press conference below to learn more about our Project on integration and support of the public activity of the IDP communities. GIZ Ukraine GIZ: Perspectives for Eastern Ukraine
Опубліковано Право на захист Вівторок, 12 жовтня 2021 р.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

09.11.21

5 листопада, Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому законопроект «Про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні» (реєстр. № 5463) ^[1].

Закон набуде чинності 01 грудня 2021 року після підписання Президентом України (за виключенням окремих положень, які будуть введені в дію у 2022 році).

Що змінилося у порядку реєстрації місця перебування шукачів захисту коротко в аналізі нижче.

Чи можуть шукачі захисту зареєструвати місце свого перебування? (СПОЙЛЕР: Можуть, але не зобов’язані!)

Про право, а не обов’язок

Законопроект вперше уточнює особливості реєстрації місця перебування осіб, які звернулися за захистом в Україні (шукачів захисту). Зокрема, стаття 5 законопроекту передбачає, що іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Ця стаття замінює раніше діючу статтю 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яка встановлювала обов’язок реєстрації місця проживання для усіх іноземців та осіб без громадянства без виключень і уточнень для шукачів захисту. Існування цієї статті створювало різну практику тлумачення щодо розповсюдження цього обов’язку на шукачів захисту.

Юристи БФ «Право на Захист» неодноразово відстоювали у судах права шукачів захисту, на яких протиправно накладався штраф за відсутність реєстрації місця проживання ^[2] ^[3].

Ухвалений законопроект «Про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні» чітко закріплює саме право шукачів захисту реєструвати місце свого перебування, а не обов’язок.

Таке законодавче закріплення відповідає статті 13 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Цілі 12 Стратегії державної міграційної політики на період до 2025 року.

Як шукачу захисту скористуватися своїм правом і зареєструвати місце свого перебування?

Законопроект 5463 уточнює, що шукачі захисту можуть зареєструвати місце свого перебування. Місцем перебування визначається житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.

Для того, щоб зареєструвати місце свого перебування шукачу захисту, відповідно до статті 9 законопроекту, необхідно звернутися особисто до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг), подати заяву встановленого зразка, а також – такі документи:

– довідку про звернення за захистом в Україні;

– документи, що підтверджують право на перебування в житлі, адреса якого реєструється. Це можуть бути: відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України.

Важливо зазначити, що вперше на законодавчому рівні для шукачів захисту окремо уточнені документи, які подаються для реєстрації місця перебування, з урахуванням того, що паспортний документ іноземця перебуває на зберіганні в територіальному органі ДМС протягом усієї процедури розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особливості реєстрації місця перебування шукачів захисту, які не мають постійного місця перебування

Шукачі захисту, які не мають постійного місця свого перебування, можуть, відповідно до статті 13 законопроекту, зареєструвати своє місце перебування за адресою закладу для бездомних осіб або іншого надавача соціальних послуг. Така можливість відповідає вимогам Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», дія якого поширюється, у тому числі, на іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають в Україні.

Подання заяви про реєстрацію місця перебування такого шукача захисту покладається на відповідну уповноважену особу спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням, в яких зазначеним особам надаються соціальні послуги відповідно до Закону України “Про соціальні послуги”.

Складнощі, з якими все ще можуть стикнутися шукачі захисту

Шукачі захисту, які бажають зареєструвати місце свого перебування/місце перебування своїх дітей, можуть стикнутися зі складнощами, пов’язаними з такими особливостями їхнього статусу:

– деякі діти шукачів захисту не мають свідоцтв про народження або документів про реєстрацію народження, виданих компетентним органом іноземної держави і легалізованим у встановленому порядку (втікаючи з країни свого походження, вони не завжди мають можливість забрати з собою весь необхідний пакет документів; документи можуть також бути втрачені дорогою або вже на території України);

– шукачі захисту, які не мають паспортного документа (з причин, аналогічних причинам відсутності свідоцтв про народження), не можуть отримати реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у порядку, передбаченому Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 ^[4];

– шукачі захисту, в більшості, не мають житла в приватній власності, вони також обмежені в можливостях укласти договір найму (оренди) житла через відсутність у своєму розпорядженні паспортного документа або іншого документа, що посвідчує особу.

Вказані перепони можуть зробити реалізацію права на реєстрацію місця перебування шукачів захисту неможливим. Слід наголосити, що за вимогами, Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року, політика щодо шукачів захисту має враховувати

«гуманітарний компонент, що передбачає співчуття представників органів державної влади та інших заінтересованих сторін, а також більшою мірою суспільства».

^[1] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71838

^[2] https://reyestr.court.gov.ua/Review/74656118

^[3] https://reyestr.court.gov.ua/Review/75003176

^[4] https://drive.google.com/file/d/10HrJK_R8FPD7pmLXYdrWn_Ngz5hGx21u/view

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

08.11.21

Людмила – мешканка Станично-Луганського району, що на Луганщині. У 2014 році, через відсутність бланків паспортів, вона отримала тимчасове посвідчення громадянина України.

Через обставини непереборної сили - негромадянка. Історія Людмили — Фото – **Радіо Свобода**

Через загострення бойових дій Людмила втратила документи та залишилася без паспорта. Будівлю районної міграційної служби, де знаходилися всі архівні дані, було майже зруйновано. Людмила намагалась поновити хоча б своє свідоцтво про народження, але, через відсутність будь-якого документа, це було неможливо.

Людмила жила неподалік від лінії зіткнення, й без документів не могла виїхати за межі свого села. Все через те, що на околицях знаходилися блокпости, через які пропускали лише з документами.

У 2018 році районна міграційна служба відновила свою роботу, й Людмила одразу звернулась щодо оформлення паспорту. Проте картотеку служби через бойові дії було знищено. Через це, й через відсутність документів у жінки, в оформленні паспорта Людмилі відмовили. Щоб встановити належність до громадянства України у неї був один вихід – звернутися до суду.

Подолати всі юридичні сходинки Людмилі допомогли в сєвєродонецькому офісі БФ «Право на захист». За справу взявся адвокат Сергій Михайлов. Спочатку він посприяв жінці отримати свідоцтво про народження. Потім почав збирати інформацію зі школи, з сільської ради, де Людмила проживала з батьками. Все задля того, щоб вона підтвердила українське громадянство.

Проте з’явилася нова проблема. У документах, що зібрав адвокат, були розбіжності в даті народження Людмили. Завдяки наполегливій співпраці з державними органами, проблему було вирішено й внесено відповідні зміни. Цим вдалося підтвердити громадянство України в досудовому порядку. До міграційної служби подали всі необхідні документи, і, нарешті, Людмила отримала свій довгоочікуваний паспорт!

Вітаємо жінку з такою важливою подією! Бо, як каже сама Людмила, коли ти тримаєш в руках свій паспорт, то розумієш, що є частиною суспільства, що ти – громадянин України!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

08.11.21

Вікторія народилася в 1997 році в Харкові. Проте з народження мешкала в селищі Ков’яги, Валківського р-ну, що на Харківщині. Закінчила Ков’язький навчально-виховний комплекс.

Мати дівчинки не мала власних документів, тож не змогла оформити свідоцтво про народження й дитині. Тож, коли настав час отримувати паспорт, дівчина з юридичної точки зору не існувала, бо з моменту народження мешкала без свідоцтва.

Народитись в Україні без громадянства. Історія Вікторії

У 2018 році Вікторія звернулась за допомогою до наших колег із харківського офісу. Першим кроком стало звернення до суду про встановлення факту народження в певний час. Кропіткою роботою адвоката разом із допомогою Центру надання соціальних послуг Валківської міської ради було зібрано достатньо документів, щоб звернутися до суду. В серпні 2021 року Вікторія отримала свій перший та бажаний офіційний документ – свідоцтво про народження.

Другим кроком було звернення до Валківського сектору ГУ ДМС України в Харківській області щодо документування дівчини. Оскільки її мати народжувала дитину без належних документів, підтвердити громадянство не було можливості. Проте, оскільки Вікторія народилась на території України, вона має право набути українське громадянство. Однак спочатку дівчині необхідно пройти ще один шлях та отримати статус особи без громадянства.

Заява Вікторії про звернення за визнанням особою без громадянства була прийнята та дівчина отримала ще один важливий документ! І хоча ця довідка не є набутим статусом, але цей крок наближає її до вирішення питання з отримання довгоочікуваного паспорту. Вікторія вже мріє, як буде створювати свою сім’ю, працювати офіційно та відчувати на собі гордість словосполучення – «громадянка України».

Дякуємо працівникам Центру надання соціальних послуг Валківської міської ради, Валківського районного суду Харківської області та співробітникам Валківського сектору ГУ ДМС України у Харківській області за високий професіоналізм, неймовірну чуйність та незмінну готовність до співпраці заради допомоги людям!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

05.11.21

Голові Верховної Ради України

Стефанчуку Руслану Олексійовичу

Шановний Руслане Олексійовичу!

Ми, Коаліція громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, висловлюємо Вам свою повагу та звертаємося до Вас з проханням забезпечити дотримання порядку денного пленарних засідань та провести розгляд:

у другому читанні Проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо внесення відомостей про зареєстроване місце проживання громадян України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (реєстр. №4564);
в першому читанні Проекту Закону про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб” (реєстр. №4487);
включити до порядку денного та розглянути в першому читанні Проекту Закону про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей (реєстр. №6104)

Вказані законопроєкти рекомендовані до розгляду профільним Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин і неодноразово потрапляли до порядку денного, однак не були пріоритезовані при розгляді, часто поступаючись місцем політичним питанням.

Розгляд та прийняття законопроєктів, які направлені на подолання негативних наслідків збройного конфлікту, мають величезне значення для деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Криму та сходу України. Це проєкти Законів, на які очікують люди по обидві сторони лінії розмежування і які дозволять дітям та молоді, які проживають в окупації зберігати зв’язок із державою та мати майбутнє у вільній Україні.

Крім згаданих вище законопроєктів, на розгляд Верховною Радою очікують і інші проєкти. Експерти Коаліції підготували аналіз законопроєктів, які знаходяться на розгляді Верховної Ради України. Дорожня карта являє собою “світлофор”, де частина законопроєктів знаходиться в “зеленій зоні”, тобто вони повністю підтримуються представниками Коаліції і ми виступаємо за найскоріше їхнє прийняття. Частина законопроєктів в “жовтій зоні” потребують доопрацювання, в “червоній зоні” несуть значні ризики і повинні бути відхилені профільними комітетами та/або народними депутатами у сесійній залі.

Зважаючи на те, що Україна є правовою державою, де людина, її життя, честь та гідність визнані вищою цінністю, ухвалення Верховною Радою України законів, спрямованих на захист прав людини, особливо в умовах збройного конфлікту, є вкрай важливими.

Ми, представники організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, підтримуємо прийняття вказаних проєктів Законів і просимо Вас сприяти їх найшвидшому розгляду.

ГО “КРИМСОС”

БФ “Восток SOS”

БФ “Право на захист”

БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Донбас СОС“

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Кримська правозахисна група

02.11.21

Від початку 2021 року БФ «Право на захист» реалізує проєкт, в рамках якого було проведено 6 діалогових сесій з експертами, які працюють у галузі гірничодобувної промисловості та екології, які поділилися своїм досвідом та розумінням проблеми та загроз для навколишнього середовища регіону. Наразі Фонд продовжує підтримку тематичної дискусії щодо проблем екології на Донбасі, проводить адвокаційну кампанію з метою привернення уваги громадськості до цієї проблеми, інформує представників органів державної влади про подальші необхідні кроки, а також залучає місцеве населення до діалогу з метою запобігання екологічній катастрофі.

19 жовтня 2021 року команда БФ «Право на захист» провела онлайн пресконференцію на тему «Екологічне майбутнє Донбасу: що робити далі та як діяти? Розвиток екожурналістики на сході України».

Екологічне майбутнє Донбасу: що робити далі та як діяти? Розвиток екожурналістики на сході України

У якості спікерів до конференції долучилися:

Валентина Троян, журналістка, Редакторка регіональної служби, ведуча Громадського радіо;
Горчинська Олександра, журналістка, «Новое Время»;
Якубович Тетяна, редакторка проєкту «Радіо Донбас. Реалії» Радіо Свобода, Українська служба;
Лук’яненко Олександра, керівниця проєкту «Миробудування та примирення з питань екологічного та ресурсного відновлення на Сході України» БФ «Право на захист»;
Вікторія Дей, керівниця комунікаційного відділу БФ «Право на захист»;

Яковлев Євген Олександрович, доктор технічних наук, головний науковий співробітник інституту НАНУ

Під час заходу будуть учасники обговорили наявні та потенційні проблеми з екологією на Донеччині та Луганщині, а саме про неконтрольоване затоплення шахт на тимчасово окупованих територіях, пов’язане з цим просідання ґрунтів, забруднення водних ресурсів (в тому числі джерел питної води), а також про вплив військових дій на небезпечні об’єкти, що знаходяться в регіоні. Під час заходу команда Фонду презентувала результати проєкту «Миробудування та примирення з питань екологічного та ресурсного відновлення на сході України». Зокрема, обговорили й результати конкурсу мініпроєктів для журналістів, який проводився в рамках проєкту.

Переглянути запис пресконференції можна тут:

Проєкт «Миробудування та примирення з питань екологічного та ресурсного відновлення на сході України» реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Всі напрацювання в рамках проєкту є винятковою відповідальністю БФ «Право на захист» та не обов’язково відображають погляди USAID або уряду США.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

25.10.21

Аналіз також доступний для завантаження у форматі .pdf

Днями Парламент почав розгляд поданого Урядом проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік, реєстр. № 6000 від 15.09.2021 р.^[1] (далі – «законопроект»). Проект бюджету Прем’єр-міністр Денис Шмигаль охарактеризував як «бюджет модернізації країни, відновлення економіки та інвестицій в людей: у їхнє здоров’я, освіту та розвиток»^[2]. Тож, варто більш детально розглянути, що ж передбачає проект основного кошторису, за яким країна житиме наступного року, особливо для внутрішньо переміщених осіб (далі – «ВПО») та інших постраждалих від конфлікту на Сході України.

Основні показники та загальні питання

На 2022 рік законопроект передбачає такі основні показники:

прожитковий мінімум:

Аналіз проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік в контексті ВПО

За законопроектом, як розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, так і розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в першому півріччі наступного року залишатимуться на рівні грудня 2021 р. Зростуть відповідні показники лише в липні 2022 р.

При цьому, як зазначає Рахункова палата в своїх висновках за результатами експертизи законопроекту, за даними Мінсоцполітики, фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у цінах серпня 2021 року становив 4 334 грн., що в 1,7 рази перевищує розмір, визначений Урядом на грудень 2022 року.^[4]

Необхідність перегляду закладених показників відображено також і в додатку до прийнятого Парламентом за основу проекту Постанови про висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік^[5]. Згідно з ним, Уряд до другого читання законопроекту має опрацювати питання щодо можливості подальшого підвищення в 2022 році державних соціальних стандартів, насамперед прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, виходячи з фінансових можливостей держави та прогнозного зростання економіки.

За законодавством, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб використовується для визначення розміру різних сум та платежів. Збільшення його розміру вплине, зокрема, на розмір грошової допомоги постраждалим, житло яких пошкоджено внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків та які відмовилися від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання та/або в межах відповідного населеного пункту.

Розмір такої допомоги, що фактично зараз є єдиною встановленою законодавством можливістю отримати виплату за пошкоджену в результаті збройної агресії Російської Федерації квартиру/житловий будинок, становить від трьох до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб^[6]. Виходячи з наведених показників, розмір такої допомоги в 2022 році збільшиться, однак зростання не буде значним.

Мінімальна заробітна плата

Таким чином, фактичне зростання мінімальної заробітної плати у місячному розмірі заплановано тільки з жовтня 2022 р. – на 200 грн. В погодинному розмірі воно відбудеться з початку 2022 р., але буде доволі незначним – на 14 копійок.

на надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (код 2501480) в 2022 р., так само як і в 2021 р., закладено 3 051 573,3 тис. грн.;
видатки на забезпечення належних умов в’їзду та виїзду осіб на тимчасово окуповані території України (код 3901090) в 2022 році становитимуть 192 691,1 тис. грн., тобто менше суми, передбаченої для цього в 2021 р., яка склала: 267 114,5 тис. грн.;
як і в 2021 році, на заходи щодо створення систем та баз даних з питань реінтеграції (код 3901100) законопроект передбачає 5 000,0 тис. грн.;
видатки на заходи, спрямовані на зменшення соціального, економічного та екологічного впливу вибухонебезпечних предметів на життя та діяльність населення (протимінна діяльність) та інформування населення про небезпеки вибухонебезпечних предметів (3901060) в 2022 році мають збільшитись з 5 000,0 тис. грн., закладених на це в бюджеті цього та минулого року, до 15 000,0 тис. грн.;
на забезпечення реінтеграції молоді з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (3901120)передбачено 93 779,4 тис. грн., що менше передбаченої в 2021 році суми – 130 000,0 тис. грн.;
на заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук’яненка (3901050) – 47 982,1 тис. грн., що менше від передбаченої в 2020 та 2021 роках суми 66 514,4 тис. грн.;
на заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою (3504040) в 2022 р. передбачено 100 000,0 тис. грн.

Однак в контексті житлових рішень для ВПО та осіб, які постраждали від конфлікту на Сході України, слід додатково звернути увагу, зокрема, на показники ряду інших бюджетних програм, про які йтиметься нижче.

Компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації

Виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, розпочались в 2019 році після затвердження Урядом порядку використання коштів, передбачених для цього в державному бюджеті, та доопрацювання механізму здійснення таких виплат^[8].

Як зазначає Мінреінтеграції, в 2020 році відповідними комісіями, створеними при Донецькій та Луганській ОДА, було прийнято рішення про надання виплат 74 постраждалим, які є власниками 67 об’єктів житлового фонду у Донецькій та Луганській області. Загальна сума таких виплат становить 19 929 401 грн. (тобто фактично 100% передбаченої бюджетом суми), а кошти були в повному обсязі перераховані на рахунки всіх 74 постраждалих осіб.^[9]

Що ж стосується виплат компенсації в 2021 році, то станом на 22.10.2021 р. комісіями в Донецькій та Луганській областях було прийнято рішення про надання компенсації 332 постраждалим, які є власниками 307 об’єктів житлового фонду, на загальну суму 84 113 412 грн.^[10]

Зменшення видатків, закладених на виплату грошової компенсації в бюджеті на 2022 рік, гіпотетично може бути пов’язано, зокрема, із виплатою компенсації частині постраждалих в 2020-2021 роках.

На відміну від компенсації, видатки на виплату якої передбачені відповідною програмою в загальному фонді Державного бюджету, кошти на виплату грошової допомоги постраждалим, чиє житло було не зруйновано, а тільки пошкоджено внаслідок збройної агресії Російської Федерації, хоча в результаті цього могло стати непридатним для життя, в окрему програму не виділені. За законодавством, фінансування заходів з надання грошової допомоги таким постраждалим, як і постраждалим, чиє житло було пошкоджено внаслідок будь-якої надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків, загалом здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших не заборонених законодавством джерел^[11]. Тож, в разі відсутності коштів у відповідних бюджетах, постраждалі особи не матимуть можливості отримати грошову компенсацію.

Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України

Після значного зростання в 2021 році, розмір передбачених бюджетом видатків на виплату вказаної субвенції в 2022 році залишається незмінним – 125 000 000 грн.

Згідно зі встановленим законодавством порядком її надання^[12], субвенція спрямовується на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України, зокрема, на:

будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт об’єктів житлового фонду комунальної власності, в т. ч. об’єктів соціального призначення, для надання житлових приміщень ВПО;
реконструкцію, капітальний ремонт об’єктів житлового фонду комунальної власності для надання в тимчасове користування ВПО;
придбання у комунальну власність житла для надання в тимчасове користування ВПО тощо.

Станом на 1 жовтня 2021 р., Урядом було здійснено протягом цього року розподіл відповідної субвенції місцевим бюджетам в загальному розмірі близько 56 млн. грн.^[13], що становить дещо менше половини передбаченої бюджетом суми субвенції.

Надання пільгового довгострокового державного кредиту внутрішньо переміщеним особам, учасникам проведення антитерористичної операції (АТО) та/або учасникам проведення операції Об’єднаних сил (ООС) на придбання житла

Додаток № 4 («Повернення кредитів до Державного бюджету України та розподіл надання кредитів з Державного бюджету України в 2022 році») до законопроекту передбачає видатки на надання пільгового довгострокового державного кредиту на придбання житла ВПО, учасникам проведення АТО та/або ООС в розмірі 20,3 млн. грн., що перевищує суми, закладені з цією метою в бюджеті на 2020 та 2021 роки.

Однак такі видатки передбачено не загальним, а спеціальним фондом Державного бюджету. Щодо цього п. 14 ст. 14 законопроекту зазначає, що надання таких пільгових довгострокових кредитів здійснюється за рахунок таких джерел, як (і) повернення кредитів, наданих з державного бюджету ВПО, учасникам проведення АТО та/або ООС на придбання житла та (іі) відсотків за користування такими кредитами і пені за порушення строку платежу з погашення кредиту.

Тож, якщо кредитні кошти не будуть вчасно повернуті до бюджету або позичальники не сплатять відсотки та/або пеню, надання вказаних кредитів не буде профінансовано. При цьому, згідно з Додатком № 4 до законопроекту, в 2022 році очікується повернення кредитів, наданих з державного бюджету за цією програмою, в розмірі 16,5 млн. грн.

Подібна ситуація існувала також протягом 2020 – 2021 років. На відміну від 2019 року, коли за програмою пільгового довгострокового державного кредиту ВПО, учасникам проведення АТО та/або ООС на придбання житла (2751390) загальним фондом було передбачено 200 млн. грн.^[14], протягом 2020 – 2021 років, як зазначає Держмолодьжитло, такі кредити видавались лише за рахунок бюджетних коштів від повернення кредитів до спеціального фонду Державного бюджету за укладеними в 2019 році договорами. За даними Держмолодьжитла, в 2019 році з ВПО було укладено 98 кредитних договорів на загальну суму біля 96,6 млн. грн. В 2020 році кількість таких договорів з ВПО впала до 7 на суму майже 7,3 млн. грн., а в 2021 році (станом на 01.07.2021) було укладено лише 3 договори, загалом на суму близько 4,2 млн. грн. Подібною є і ситуація із наданням кредитів учасникам АТО/ООС.^[15]

Виходячи з проекту бюджету на 2022 рік, навряд чи слід очікувати значного поліпшення ситуації з наданням таких кредитів наступного року.

Збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” з подальшим використанням на реалізацію Державної програми забезпечення молоді житлом

В 2022 році заплановане незначне – до рівня 2020 року – підвищення видатків на збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” (Держмолодьжитло) з подальшим використанням на реалізацію Державної програми забезпечення молоді житлом.

Відповідно до законодавства, статутний капітал Держмолодьжитла збільшується поетапно, а кошти використовуються для виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013-2023 роки^[16], зокрема для надання молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам^[17] довгострокових пільгових кредитів для будівництва (реконструкції) та придбання житла. Першочергове право на отримання довгострокового пільгового кредиту мають, серед інших, ВПО.^[^18]

Що стосується фактичного використання коштів, передбачених для цього в Державному бюджеті, то в 2020 році статутний капітал Держмолодьжитла було дійсно збільшено на 28 млн. грн.^[19], а в 2021 році – на 25 070 000 грн., тобто до суми в розмірі 413 425 000 грн.^[20]

При цьому, за даними Держмолодьжитла, в 2020 році було надано 120 кредитів за цією програмою на загальну суму 83023,8 тис. грн. і цим проінвестовано 6,9 тис. м² житла, а за перші шість місяців 2021 року – 45 кредитів на суму 37 333,0 тис. грн., чим проінвестовано 2,6 тис. м² житла.^[21]

Водночас, суму такого збільшення статутного капіталу Держмолодьжитла в 2022 році, сама установа вважає недостатньою, говорячи про необхідність забезпечити на 2022 р. фінансування цієї програми в розмірі 5 млрд. грн., за рахунок чого можна було б забезпечити житлом понад 5,5 тис. молодих сімей.^[22]

Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення

В цьому році субвенції за програмами 1511040 та 1511050 (в розмірі 248 445,0 тис. грн., як спочатку було передбачено Державним бюджетом на 2021 рік) були в повному обсязі розподілені місцевим бюджетам Кабінетом Міністрів України в червні 2021 р.^[23] Водночас, вже 21.10.2021 р. набрали чинності зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», якими видатки загального фонду Державного бюджету на субвенції за програмою 1511050 було збільшено з 248 445,0 тис. грн. до 530 445,0 тис. грн.^[24].

Надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла

Востаннє кошти на цю програму були передбачені Державним бюджетом на 2019 рік в обсязі 400 млн. грн. Відтоді її фінансування за кошти Державного бюджету не здійснювалось. Тож, якщо в 2019 році державна підтримка надавалась за рахунок (і) Державного бюджету – в розмірі 346,9 млн. грн. на 878 квартир та (іі) місцевих бюджетів – в розмірі 26,2 млн. грн. на 96 квартир, то в 2020-2021 роках, за даними Держмолодьжитла, єдиним джерелом такої підтримки залишились кошти місцевих бюджетів, що не могло не позначитись на кількості об’єктів, на які вони виділяються (95 квартир в 2020 році та 27 квартир станом на 01.07.2021 року). ^[25]

Надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним особам

Згідно з п. 11 ст. 14 законопроекту, видатки на цю програму в 2022 році будуть фінансуватись за рахунок (і) надходження в рамках програм допомоги і грантів урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ, (іі) повернення кредитів, наданих із спеціального фонду Державного бюджету ВПО на придбання житла (передбачається в сумі 29 312,6 тис. грн.), (ііі) відсотків за користування пільговими іпотечними кредитами, наданими ВПО за рахунок коштів гранту Кредитної установи для відбудови (KfW), та пені за порушення строку платежів з погашення таких кредитів.

Надання пільгових іпотечних кредитів ВПО на придбання житла за рахунок коштів гранту KfW, розпочалось в 2021 р. Частина такого гранту, що спрямовується на надання кредитів, становить 24,5 млн. євро^[26]. За даними Держмолодьжитла, за результатами перших двох відборів переможців на одержання таких кредитів (21.07.2021 та 31.08.2021), було надано більше 100 кредитів на загальну суму близько 135 млн. грн.^[27] Водночас, кількість осіб, внесених до реєстру кандидатів на отримання кредитів за кошти гранту KfW, станом на 21.10.2021 р. наближається до 21 тисячі, у зв’язку з чим виникають питання стосовно достатності коштів такої програми для вирішення житлових питань, з якими стикаються ВПО.

Здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов

Незважаючи на те, що ця програма не спрямована виключно на ВПО, ті з ВПО, які відповідають передбаченим законодавством умовам, можуть спробувати скористатись нею для вирішення питання забезпечення житлом.^[28]

Що далі?

Не слід забувати, що наразі Державний бюджет на 2022 рік знаходиться тільки на стадії проекту. Тож, не можна виключати можливості, що остаточна версія основного кошторису, що буде прийнята Парламентом, буде містити інші показники. З огляду на це, після його прийняття, новий Державний бюджет потребуватиме додаткового ретельного аналізу.

^[1] Проект Закону про Державний бюджет України на 2022 рік, реєстраційний № 6000 від 15.09.2021 р.:

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=72775

^[2] Публікація на сайті Кабінету Міністрів України (далі – “КМУ”) від 15.09.2021 р.:

https://www.kmu.gov.ua/news/premyer-ministr-derzhbyudzhet-2022-ce-byudzhet-modernizaciyi-krayini-vidnovlennya-ekonomiki-ta-investicij-u-lyudej

^[3] Дані щодо сум, закладених в Державному бюджеті на 2021 рік, тут і надалі наведені на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15.12.2020 р.:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text

^[4] Висновки за результатами експертизи проєкту Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік”, затверджені рішенням Рахункової палати від 28.09.2021 р. № 21-1:

https://rp.gov.ua/upload-files/Activity/Collegium/2021/21-1_2021/Vysn_21-1_2021.pdf

^[5] Проект Постанови про висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=73006

^[6]Пункт 31 Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, затвердженого Постановою КМУ № 947 від 18.12.2013 р. (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 767 від 02.092020 р.), далі – “Порядок № 947”: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2013-%D0%BF#Text

^[7] Дані щодо сум, закладених в Державному бюджеті на 2020 рік, тут і надалі наведені на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019 р.:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294-20#Text

^[8] Постанова КМУ «Питання виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» № 767 від 02.09.2020 р.: h ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/767-2020-%D0%BF#Text

^[9] Інформацію опубліковано на сайті Мінреінтеграції 30.12.2020 р.:

https://minre.gov.ua/news/u-2020-roci-74-gromadyan-otrymaly-kompensaciyu-za-zruynovane-zhytlo-v-doneckiy-ta-luganskiy

^[10] Інформацію опубліковано на сайті Мінреінтеграції 22.10.2021 р.:

https://minre.gov.ua/news/shche-37-gromadyan-otrymayut-kompensaciyu-za-zruynovane-zhytlo-v-doneckiy-oblasti

^[11] Пункт 38 Порядку № 947: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2013-%D0%BF#Text

^[12] Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України, затверджені Постановою КМУ № 769 від 04.10.2017 р.:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/769-2017-%D0%BF#Text

^[13] Розпорядження КМУ № 425-р від 12.05.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/425-2021-%D1%80#Text

Розпорядження КМУ № 737-р від 07.07.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/737-2021-%D1%80#Text

Розпорядження КМУ № 1070-р від 08.09.2021 р.:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1070-2021-%D1%80#Text

^[14] Додаток № 4 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 2629-VIII від 23.11.2018 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2629-19#Text

^[15] Показники надання кредитів опубліковано на сайті Держмолодьжитла: https://www.molod-kredit.gov.ua/zhytlovi-prohramy/kredyt-dlia-vpo-ta-ato-oos/statystyka

^[16]Державна програма забезпечення молоді житлом на 2013-2023 роки, затверджена постановою КМУ № 967 від 24.10.2012 р. (в редакції постанови КМУ № 1360 від 23.12.2020 р.):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/967-2012-%D0%BF#n11

^[17] Однією з умов надання довгострокового пільгового кредиту для будівництва (реконструкції) та придбання житла надаються є те, що вік кожного з членів молодої сім’ї (чоловік та дружина), одинокого молодого громадянина становить до 35 років включно.

^[18] Пункт 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” з подальшим спрямуванням на виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013 – 2021 роки, затвердженого Постановою КМУ № 488 від 11.05.2011 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/488-2011-%D0%BF#Text

^[19] Інформацію наведено на сайті Держмолодьжитла:

https://www.molod-kredit.gov.ua/pres-tsentr/novyny/zbilsheno-statutnyi-kapital-derzhmolodzhytla-bilshe-kredytiv-ukraintsiam

^[20] Наказ Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження нової редакції Статуту Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» № 75 від 30.03.2021 р.

^[21] Інформацію наведено на сайті Держмолодьжитла: https://www.molod-kredit.gov.ua/zhytlovi-prohramy/kredyt-z-statutnoho-kapitalu/statystyka

^[22] Інформацію наведено на сайті Держмолодьжитла:

https://www.molod-kredit.gov.ua/pres-tsentr/novyny/komitet-vr-z-pytan-molodi-pidtrymav-vidnovlennia-finansuvannia-prohramy-zhytlovykh-kredytiv-dlia-molodi

^[23] Розпорядження КМУ № 687-р від 23.06.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687-2021-%D1%80#Text

Розпорядження КМУ № 654-р від 16.06.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-%D1%80#Text

^[24] Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1807-IX від 08.10.2021 р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1807-IX#Text

^[25] Показники виконання Державної соціально-економічної програми “Доступне житло” (надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла):

https://www.molod-kredit.gov.ua/zhytlovi-prohramy/dostupne-zhytlo/statystyka

^[26] Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою “Надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним особам”, затверджений постановою КМУ № 451 від 28.04.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2021-%D0%BF#Text

^[27] Інформацію наведено на сайті Держмолодьжитла: https://www.molod-kredit.gov.ua/pres-tsentr/novyny/zaversheno-opratsiuvannia-rezultativ-druhoho-vidboru-za-prohramoiu-zhytlovykh-kredytiv-dlia-vpo

^[28] Постанова КМУ «Про затвердження Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов» № 343 від 25.04.2012 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/343-2012-%D0%BF#Text

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: