Чи можуть шукачі захисту зареєструвати місце свого перебування? (СПОЙЛЕР: Можуть, але не зобов’язані!)

09.11.21

5 листопада, Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому законопроект «Про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні» (реєстр. № 5463) ^[1].

Закон набуде чинності 01 грудня 2021 року після підписання Президентом України (за виключенням окремих положень, які будуть введені в дію у 2022 році).

Що змінилося у порядку реєстрації місця перебування шукачів захисту коротко в аналізі нижче.

Чи можуть шукачі захисту зареєструвати місце свого перебування? (СПОЙЛЕР: Можуть, але не зобов’язані!)

Про право, а не обов’язок

Законопроект вперше уточнює особливості реєстрації місця перебування осіб, які звернулися за захистом в Україні (шукачів захисту). Зокрема, стаття 5 законопроекту передбачає, що іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Ця стаття замінює раніше діючу статтю 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яка встановлювала обов’язок реєстрації місця проживання для усіх іноземців та осіб без громадянства без виключень і уточнень для шукачів захисту. Існування цієї статті створювало різну практику тлумачення щодо розповсюдження цього обов’язку на шукачів захисту.

Юристи БФ «Право на Захист» неодноразово відстоювали у судах права шукачів захисту, на яких протиправно накладався штраф за відсутність реєстрації місця проживання ^[2] ^[3].

Ухвалений законопроект «Про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні» чітко закріплює саме право шукачів захисту реєструвати місце свого перебування, а не обов’язок.

Таке законодавче закріплення відповідає статті 13 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Цілі 12 Стратегії державної міграційної політики на період до 2025 року.

Як шукачу захисту скористуватися своїм правом і зареєструвати місце свого перебування?

Законопроект 5463 уточнює, що шукачі захисту можуть зареєструвати місце свого перебування. Місцем перебування визначається житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.

Для того, щоб зареєструвати місце свого перебування шукачу захисту, відповідно до статті 9 законопроекту, необхідно звернутися особисто до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг), подати заяву встановленого зразка, а також – такі документи:

– довідку про звернення за захистом в Україні;

– документи, що підтверджують право на перебування в житлі, адреса якого реєструється. Це можуть бути: відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України.

Важливо зазначити, що вперше на законодавчому рівні для шукачів захисту окремо уточнені документи, які подаються для реєстрації місця перебування, з урахуванням того, що паспортний документ іноземця перебуває на зберіганні в територіальному органі ДМС протягом усієї процедури розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особливості реєстрації місця перебування шукачів захисту, які не мають постійного місця перебування

Шукачі захисту, які не мають постійного місця свого перебування, можуть, відповідно до статті 13 законопроекту, зареєструвати своє місце перебування за адресою закладу для бездомних осіб або іншого надавача соціальних послуг. Така можливість відповідає вимогам Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», дія якого поширюється, у тому числі, на іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають в Україні.

Подання заяви про реєстрацію місця перебування такого шукача захисту покладається на відповідну уповноважену особу спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням, в яких зазначеним особам надаються соціальні послуги відповідно до Закону України “Про соціальні послуги”.

Складнощі, з якими все ще можуть стикнутися шукачі захисту

Шукачі захисту, які бажають зареєструвати місце свого перебування/місце перебування своїх дітей, можуть стикнутися зі складнощами, пов’язаними з такими особливостями їхнього статусу:

– деякі діти шукачів захисту не мають свідоцтв про народження або документів про реєстрацію народження, виданих компетентним органом іноземної держави і легалізованим у встановленому порядку (втікаючи з країни свого походження, вони не завжди мають можливість забрати з собою весь необхідний пакет документів; документи можуть також бути втрачені дорогою або вже на території України);

– шукачі захисту, які не мають паспортного документа (з причин, аналогічних причинам відсутності свідоцтв про народження), не можуть отримати реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у порядку, передбаченому Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 ^[4];

– шукачі захисту, в більшості, не мають житла в приватній власності, вони також обмежені в можливостях укласти договір найму (оренди) житла через відсутність у своєму розпорядженні паспортного документа або іншого документа, що посвідчує особу.

Вказані перепони можуть зробити реалізацію права на реєстрацію місця перебування шукачів захисту неможливим. Слід наголосити, що за вимогами, Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року, політика щодо шукачів захисту має враховувати

«гуманітарний компонент, що передбачає співчуття представників органів державної влади та інших заінтересованих сторін, а також більшою мірою суспільства».

Stateless Children in Ukraine. Why and How? Як в Україні народжуються діти без громадянства?

^[1] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71838

^[2] https://reyestr.court.gov.ua/Review/74656118

^[3] https://reyestr.court.gov.ua/Review/75003176

^[4] https://drive.google.com/file/d/10HrJK_R8FPD7pmLXYdrWn_Ngz5hGx21u/view

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

05.11.21

Голові Верховної Ради України

Стефанчуку Руслану Олексійовичу

Шановний Руслане Олексійовичу!

Ми, Коаліція громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, висловлюємо Вам свою повагу та звертаємося до Вас з проханням забезпечити дотримання порядку денного пленарних засідань та провести розгляд:

у другому читанні Проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо внесення відомостей про зареєстроване місце проживання громадян України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (реєстр. №4564);
в першому читанні Проекту Закону про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб” (реєстр. №4487);
включити до порядку денного та розглянути в першому читанні Проекту Закону про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей (реєстр. №6104)

Вказані законопроєкти рекомендовані до розгляду профільним Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин і неодноразово потрапляли до порядку денного, однак не були пріоритезовані при розгляді, часто поступаючись місцем політичним питанням.

Розгляд та прийняття законопроєктів, які направлені на подолання негативних наслідків збройного конфлікту, мають величезне значення для деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Криму та сходу України. Це проєкти Законів, на які очікують люди по обидві сторони лінії розмежування і які дозволять дітям та молоді, які проживають в окупації зберігати зв’язок із державою та мати майбутнє у вільній Україні.

Крім згаданих вище законопроєктів, на розгляд Верховною Радою очікують і інші проєкти. Експерти Коаліції підготували аналіз законопроєктів, які знаходяться на розгляді Верховної Ради України. Дорожня карта являє собою “світлофор”, де частина законопроєктів знаходиться в “зеленій зоні”, тобто вони повністю підтримуються представниками Коаліції і ми виступаємо за найскоріше їхнє прийняття. Частина законопроєктів в “жовтій зоні” потребують доопрацювання, в “червоній зоні” несуть значні ризики і повинні бути відхилені профільними комітетами та/або народними депутатами у сесійній залі.

Зважаючи на те, що Україна є правовою державою, де людина, її життя, честь та гідність визнані вищою цінністю, ухвалення Верховною Радою України законів, спрямованих на захист прав людини, особливо в умовах збройного конфлікту, є вкрай важливими.

Ми, представники організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, підтримуємо прийняття вказаних проєктів Законів і просимо Вас сприяти їх найшвидшому розгляду.

ГО “КРИМСОС”

БФ “Восток SOS”

БФ “Право на захист”

БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Донбас СОС“

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Кримська правозахисна група

25.10.21

Аналіз також доступний для завантаження у форматі .pdf

Днями Парламент почав розгляд поданого Урядом проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік, реєстр. № 6000 від 15.09.2021 р.^[1] (далі – «законопроект»). Проект бюджету Прем’єр-міністр Денис Шмигаль охарактеризував як «бюджет модернізації країни, відновлення економіки та інвестицій в людей: у їхнє здоров’я, освіту та розвиток»^[2]. Тож, варто більш детально розглянути, що ж передбачає проект основного кошторису, за яким країна житиме наступного року, особливо для внутрішньо переміщених осіб (далі – «ВПО») та інших постраждалих від конфлікту на Сході України.

Основні показники та загальні питання

На 2022 рік законопроект передбачає такі основні показники:

прожитковий мінімум:

Аналіз проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік в контексті ВПО

За законопроектом, як розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, так і розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в першому півріччі наступного року залишатимуться на рівні грудня 2021 р. Зростуть відповідні показники лише в липні 2022 р.

При цьому, як зазначає Рахункова палата в своїх висновках за результатами експертизи законопроекту, за даними Мінсоцполітики, фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у цінах серпня 2021 року становив 4 334 грн., що в 1,7 рази перевищує розмір, визначений Урядом на грудень 2022 року.^[4]

Необхідність перегляду закладених показників відображено також і в додатку до прийнятого Парламентом за основу проекту Постанови про висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік^[5]. Згідно з ним, Уряд до другого читання законопроекту має опрацювати питання щодо можливості подальшого підвищення в 2022 році державних соціальних стандартів, насамперед прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, виходячи з фінансових можливостей держави та прогнозного зростання економіки.

За законодавством, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб використовується для визначення розміру різних сум та платежів. Збільшення його розміру вплине, зокрема, на розмір грошової допомоги постраждалим, житло яких пошкоджено внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків та які відмовилися від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання та/або в межах відповідного населеного пункту.

Розмір такої допомоги, що фактично зараз є єдиною встановленою законодавством можливістю отримати виплату за пошкоджену в результаті збройної агресії Російської Федерації квартиру/житловий будинок, становить від трьох до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб^[6]. Виходячи з наведених показників, розмір такої допомоги в 2022 році збільшиться, однак зростання не буде значним.

Мінімальна заробітна плата

Таким чином, фактичне зростання мінімальної заробітної плати у місячному розмірі заплановано тільки з жовтня 2022 р. – на 200 грн. В погодинному розмірі воно відбудеться з початку 2022 р., але буде доволі незначним – на 14 копійок.

на надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (код 2501480) в 2022 р., так само як і в 2021 р., закладено 3 051 573,3 тис. грн.;
видатки на забезпечення належних умов в’їзду та виїзду осіб на тимчасово окуповані території України (код 3901090) в 2022 році становитимуть 192 691,1 тис. грн., тобто менше суми, передбаченої для цього в 2021 р., яка склала: 267 114,5 тис. грн.;
як і в 2021 році, на заходи щодо створення систем та баз даних з питань реінтеграції (код 3901100) законопроект передбачає 5 000,0 тис. грн.;
видатки на заходи, спрямовані на зменшення соціального, економічного та екологічного впливу вибухонебезпечних предметів на життя та діяльність населення (протимінна діяльність) та інформування населення про небезпеки вибухонебезпечних предметів (3901060) в 2022 році мають збільшитись з 5 000,0 тис. грн., закладених на це в бюджеті цього та минулого року, до 15 000,0 тис. грн.;
на забезпечення реінтеграції молоді з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (3901120)передбачено 93 779,4 тис. грн., що менше передбаченої в 2021 році суми – 130 000,0 тис. грн.;
на заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук’яненка (3901050) – 47 982,1 тис. грн., що менше від передбаченої в 2020 та 2021 роках суми 66 514,4 тис. грн.;
на заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою (3504040) в 2022 р. передбачено 100 000,0 тис. грн.

Однак в контексті житлових рішень для ВПО та осіб, які постраждали від конфлікту на Сході України, слід додатково звернути увагу, зокрема, на показники ряду інших бюджетних програм, про які йтиметься нижче.

Компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації

Виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, розпочались в 2019 році після затвердження Урядом порядку використання коштів, передбачених для цього в державному бюджеті, та доопрацювання механізму здійснення таких виплат^[8].

Як зазначає Мінреінтеграції, в 2020 році відповідними комісіями, створеними при Донецькій та Луганській ОДА, було прийнято рішення про надання виплат 74 постраждалим, які є власниками 67 об’єктів житлового фонду у Донецькій та Луганській області. Загальна сума таких виплат становить 19 929 401 грн. (тобто фактично 100% передбаченої бюджетом суми), а кошти були в повному обсязі перераховані на рахунки всіх 74 постраждалих осіб.^[9]

Що ж стосується виплат компенсації в 2021 році, то станом на 22.10.2021 р. комісіями в Донецькій та Луганській областях було прийнято рішення про надання компенсації 332 постраждалим, які є власниками 307 об’єктів житлового фонду, на загальну суму 84 113 412 грн.^[10]

Зменшення видатків, закладених на виплату грошової компенсації в бюджеті на 2022 рік, гіпотетично може бути пов’язано, зокрема, із виплатою компенсації частині постраждалих в 2020-2021 роках.

На відміну від компенсації, видатки на виплату якої передбачені відповідною програмою в загальному фонді Державного бюджету, кошти на виплату грошової допомоги постраждалим, чиє житло було не зруйновано, а тільки пошкоджено внаслідок збройної агресії Російської Федерації, хоча в результаті цього могло стати непридатним для життя, в окрему програму не виділені. За законодавством, фінансування заходів з надання грошової допомоги таким постраждалим, як і постраждалим, чиє житло було пошкоджено внаслідок будь-якої надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків, загалом здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших не заборонених законодавством джерел^[11]. Тож, в разі відсутності коштів у відповідних бюджетах, постраждалі особи не матимуть можливості отримати грошову компенсацію.

Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України

Після значного зростання в 2021 році, розмір передбачених бюджетом видатків на виплату вказаної субвенції в 2022 році залишається незмінним – 125 000 000 грн.

Згідно зі встановленим законодавством порядком її надання^[12], субвенція спрямовується на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України, зокрема, на:

будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт об’єктів житлового фонду комунальної власності, в т. ч. об’єктів соціального призначення, для надання житлових приміщень ВПО;
реконструкцію, капітальний ремонт об’єктів житлового фонду комунальної власності для надання в тимчасове користування ВПО;
придбання у комунальну власність житла для надання в тимчасове користування ВПО тощо.

Станом на 1 жовтня 2021 р., Урядом було здійснено протягом цього року розподіл відповідної субвенції місцевим бюджетам в загальному розмірі близько 56 млн. грн.^[13], що становить дещо менше половини передбаченої бюджетом суми субвенції.

Надання пільгового довгострокового державного кредиту внутрішньо переміщеним особам, учасникам проведення антитерористичної операції (АТО) та/або учасникам проведення операції Об’єднаних сил (ООС) на придбання житла

Додаток № 4 («Повернення кредитів до Державного бюджету України та розподіл надання кредитів з Державного бюджету України в 2022 році») до законопроекту передбачає видатки на надання пільгового довгострокового державного кредиту на придбання житла ВПО, учасникам проведення АТО та/або ООС в розмірі 20,3 млн. грн., що перевищує суми, закладені з цією метою в бюджеті на 2020 та 2021 роки.

Однак такі видатки передбачено не загальним, а спеціальним фондом Державного бюджету. Щодо цього п. 14 ст. 14 законопроекту зазначає, що надання таких пільгових довгострокових кредитів здійснюється за рахунок таких джерел, як (і) повернення кредитів, наданих з державного бюджету ВПО, учасникам проведення АТО та/або ООС на придбання житла та (іі) відсотків за користування такими кредитами і пені за порушення строку платежу з погашення кредиту.

Тож, якщо кредитні кошти не будуть вчасно повернуті до бюджету або позичальники не сплатять відсотки та/або пеню, надання вказаних кредитів не буде профінансовано. При цьому, згідно з Додатком № 4 до законопроекту, в 2022 році очікується повернення кредитів, наданих з державного бюджету за цією програмою, в розмірі 16,5 млн. грн.

Подібна ситуація існувала також протягом 2020 – 2021 років. На відміну від 2019 року, коли за програмою пільгового довгострокового державного кредиту ВПО, учасникам проведення АТО та/або ООС на придбання житла (2751390) загальним фондом було передбачено 200 млн. грн.^[14], протягом 2020 – 2021 років, як зазначає Держмолодьжитло, такі кредити видавались лише за рахунок бюджетних коштів від повернення кредитів до спеціального фонду Державного бюджету за укладеними в 2019 році договорами. За даними Держмолодьжитла, в 2019 році з ВПО було укладено 98 кредитних договорів на загальну суму біля 96,6 млн. грн. В 2020 році кількість таких договорів з ВПО впала до 7 на суму майже 7,3 млн. грн., а в 2021 році (станом на 01.07.2021) було укладено лише 3 договори, загалом на суму близько 4,2 млн. грн. Подібною є і ситуація із наданням кредитів учасникам АТО/ООС.^[15]

Виходячи з проекту бюджету на 2022 рік, навряд чи слід очікувати значного поліпшення ситуації з наданням таких кредитів наступного року.

Збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” з подальшим використанням на реалізацію Державної програми забезпечення молоді житлом

В 2022 році заплановане незначне – до рівня 2020 року – підвищення видатків на збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” (Держмолодьжитло) з подальшим використанням на реалізацію Державної програми забезпечення молоді житлом.

Відповідно до законодавства, статутний капітал Держмолодьжитла збільшується поетапно, а кошти використовуються для виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013-2023 роки^[16], зокрема для надання молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам^[17] довгострокових пільгових кредитів для будівництва (реконструкції) та придбання житла. Першочергове право на отримання довгострокового пільгового кредиту мають, серед інших, ВПО.^[^18]

Що стосується фактичного використання коштів, передбачених для цього в Державному бюджеті, то в 2020 році статутний капітал Держмолодьжитла було дійсно збільшено на 28 млн. грн.^[19], а в 2021 році – на 25 070 000 грн., тобто до суми в розмірі 413 425 000 грн.^[20]

При цьому, за даними Держмолодьжитла, в 2020 році було надано 120 кредитів за цією програмою на загальну суму 83023,8 тис. грн. і цим проінвестовано 6,9 тис. м² житла, а за перші шість місяців 2021 року – 45 кредитів на суму 37 333,0 тис. грн., чим проінвестовано 2,6 тис. м² житла.^[21]

Водночас, суму такого збільшення статутного капіталу Держмолодьжитла в 2022 році, сама установа вважає недостатньою, говорячи про необхідність забезпечити на 2022 р. фінансування цієї програми в розмірі 5 млрд. грн., за рахунок чого можна було б забезпечити житлом понад 5,5 тис. молодих сімей.^[22]

Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення

В цьому році субвенції за програмами 1511040 та 1511050 (в розмірі 248 445,0 тис. грн., як спочатку було передбачено Державним бюджетом на 2021 рік) були в повному обсязі розподілені місцевим бюджетам Кабінетом Міністрів України в червні 2021 р.^[23] Водночас, вже 21.10.2021 р. набрали чинності зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», якими видатки загального фонду Державного бюджету на субвенції за програмою 1511050 було збільшено з 248 445,0 тис. грн. до 530 445,0 тис. грн.^[24].

Надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла

Востаннє кошти на цю програму були передбачені Державним бюджетом на 2019 рік в обсязі 400 млн. грн. Відтоді її фінансування за кошти Державного бюджету не здійснювалось. Тож, якщо в 2019 році державна підтримка надавалась за рахунок (і) Державного бюджету – в розмірі 346,9 млн. грн. на 878 квартир та (іі) місцевих бюджетів – в розмірі 26,2 млн. грн. на 96 квартир, то в 2020-2021 роках, за даними Держмолодьжитла, єдиним джерелом такої підтримки залишились кошти місцевих бюджетів, що не могло не позначитись на кількості об’єктів, на які вони виділяються (95 квартир в 2020 році та 27 квартир станом на 01.07.2021 року). ^[25]

Надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним особам

Згідно з п. 11 ст. 14 законопроекту, видатки на цю програму в 2022 році будуть фінансуватись за рахунок (і) надходження в рамках програм допомоги і грантів урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ, (іі) повернення кредитів, наданих із спеціального фонду Державного бюджету ВПО на придбання житла (передбачається в сумі 29 312,6 тис. грн.), (ііі) відсотків за користування пільговими іпотечними кредитами, наданими ВПО за рахунок коштів гранту Кредитної установи для відбудови (KfW), та пені за порушення строку платежів з погашення таких кредитів.

Надання пільгових іпотечних кредитів ВПО на придбання житла за рахунок коштів гранту KfW, розпочалось в 2021 р. Частина такого гранту, що спрямовується на надання кредитів, становить 24,5 млн. євро^[26]. За даними Держмолодьжитла, за результатами перших двох відборів переможців на одержання таких кредитів (21.07.2021 та 31.08.2021), було надано більше 100 кредитів на загальну суму близько 135 млн. грн.^[27] Водночас, кількість осіб, внесених до реєстру кандидатів на отримання кредитів за кошти гранту KfW, станом на 21.10.2021 р. наближається до 21 тисячі, у зв’язку з чим виникають питання стосовно достатності коштів такої програми для вирішення житлових питань, з якими стикаються ВПО.

Здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов

Незважаючи на те, що ця програма не спрямована виключно на ВПО, ті з ВПО, які відповідають передбаченим законодавством умовам, можуть спробувати скористатись нею для вирішення питання забезпечення житлом.^[28]

Що далі?

Не слід забувати, що наразі Державний бюджет на 2022 рік знаходиться тільки на стадії проекту. Тож, не можна виключати можливості, що остаточна версія основного кошторису, що буде прийнята Парламентом, буде містити інші показники. З огляду на це, після його прийняття, новий Державний бюджет потребуватиме додаткового ретельного аналізу.

^[1] Проект Закону про Державний бюджет України на 2022 рік, реєстраційний № 6000 від 15.09.2021 р.:

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=72775

^[2] Публікація на сайті Кабінету Міністрів України (далі – “КМУ”) від 15.09.2021 р.:

https://www.kmu.gov.ua/news/premyer-ministr-derzhbyudzhet-2022-ce-byudzhet-modernizaciyi-krayini-vidnovlennya-ekonomiki-ta-investicij-u-lyudej

^[3] Дані щодо сум, закладених в Державному бюджеті на 2021 рік, тут і надалі наведені на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15.12.2020 р.:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text

^[4] Висновки за результатами експертизи проєкту Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік”, затверджені рішенням Рахункової палати від 28.09.2021 р. № 21-1:

https://rp.gov.ua/upload-files/Activity/Collegium/2021/21-1_2021/Vysn_21-1_2021.pdf

^[5] Проект Постанови про висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2022 рік: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=73006

^[6]Пункт 31 Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, затвердженого Постановою КМУ № 947 від 18.12.2013 р. (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 767 від 02.092020 р.), далі – “Порядок № 947”: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2013-%D0%BF#Text

^[7] Дані щодо сум, закладених в Державному бюджеті на 2020 рік, тут і надалі наведені на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019 р.:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294-20#Text

^[8] Постанова КМУ «Питання виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» № 767 від 02.09.2020 р.: h ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/767-2020-%D0%BF#Text

^[9] Інформацію опубліковано на сайті Мінреінтеграції 30.12.2020 р.:

https://minre.gov.ua/news/u-2020-roci-74-gromadyan-otrymaly-kompensaciyu-za-zruynovane-zhytlo-v-doneckiy-ta-luganskiy

^[10] Інформацію опубліковано на сайті Мінреінтеграції 22.10.2021 р.:

https://minre.gov.ua/news/shche-37-gromadyan-otrymayut-kompensaciyu-za-zruynovane-zhytlo-v-doneckiy-oblasti

^[11] Пункт 38 Порядку № 947: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2013-%D0%BF#Text

^[12] Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України, затверджені Постановою КМУ № 769 від 04.10.2017 р.:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/769-2017-%D0%BF#Text

^[13] Розпорядження КМУ № 425-р від 12.05.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/425-2021-%D1%80#Text

Розпорядження КМУ № 737-р від 07.07.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/737-2021-%D1%80#Text

Розпорядження КМУ № 1070-р від 08.09.2021 р.:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1070-2021-%D1%80#Text

^[14] Додаток № 4 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 2629-VIII від 23.11.2018 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2629-19#Text

^[15] Показники надання кредитів опубліковано на сайті Держмолодьжитла: https://www.molod-kredit.gov.ua/zhytlovi-prohramy/kredyt-dlia-vpo-ta-ato-oos/statystyka

^[16]Державна програма забезпечення молоді житлом на 2013-2023 роки, затверджена постановою КМУ № 967 від 24.10.2012 р. (в редакції постанови КМУ № 1360 від 23.12.2020 р.):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/967-2012-%D0%BF#n11

^[17] Однією з умов надання довгострокового пільгового кредиту для будівництва (реконструкції) та придбання житла надаються є те, що вік кожного з членів молодої сім’ї (чоловік та дружина), одинокого молодого громадянина становить до 35 років включно.

^[18] Пункт 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” з подальшим спрямуванням на виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013 – 2021 роки, затвердженого Постановою КМУ № 488 від 11.05.2011 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/488-2011-%D0%BF#Text

^[19] Інформацію наведено на сайті Держмолодьжитла:

https://www.molod-kredit.gov.ua/pres-tsentr/novyny/zbilsheno-statutnyi-kapital-derzhmolodzhytla-bilshe-kredytiv-ukraintsiam

^[20] Наказ Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження нової редакції Статуту Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» № 75 від 30.03.2021 р.

^[21] Інформацію наведено на сайті Держмолодьжитла: https://www.molod-kredit.gov.ua/zhytlovi-prohramy/kredyt-z-statutnoho-kapitalu/statystyka

^[22] Інформацію наведено на сайті Держмолодьжитла:

https://www.molod-kredit.gov.ua/pres-tsentr/novyny/komitet-vr-z-pytan-molodi-pidtrymav-vidnovlennia-finansuvannia-prohramy-zhytlovykh-kredytiv-dlia-molodi

^[23] Розпорядження КМУ № 687-р від 23.06.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687-2021-%D1%80#Text

Розпорядження КМУ № 654-р від 16.06.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-%D1%80#Text

^[24] Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1807-IX від 08.10.2021 р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1807-IX#Text

^[25] Показники виконання Державної соціально-економічної програми “Доступне житло” (надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла):

https://www.molod-kredit.gov.ua/zhytlovi-prohramy/dostupne-zhytlo/statystyka

^[26] Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою “Надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним особам”, затверджений постановою КМУ № 451 від 28.04.2021 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2021-%D0%BF#Text

^[27] Інформацію наведено на сайті Держмолодьжитла: https://www.molod-kredit.gov.ua/pres-tsentr/novyny/zaversheno-opratsiuvannia-rezultativ-druhoho-vidboru-za-prohramoiu-zhytlovykh-kredytiv-dlia-vpo

^[28] Постанова КМУ «Про затвердження Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов» № 343 від 25.04.2012 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/343-2012-%D0%BF#Text

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

23.10.21

21 жовтня 2021 року Європейським судом із прав людини (далі – ЄСПЛ) було винесено довгоочікуване рішення в справі «Селігененко й інші проти України» (заяви №№ 24919/16 та 28658/16). Справа стосувалась скарг на порушення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб під час проведення місцевих виборів. У цій справі ЄСПЛ визнав порушення Урядом України прав, гарантованих статтею 1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, що передбачає загальну заборону дискримінації, та присудив сплатити заявникам у сукупності 18,000 євро моральної шкоди. Заявників у справі представляли юристи Української Гельсінської спілки з прав людини (пан Тарахкало М.О. і пані Лебідь В.П.), Регіонального центру з прав людини (пан Заєць С.А.), а також European Human Rights Advocacy Centre (Mr. J. Evans і Mr K. Levine).

Заявниці у цій справі, О.В. Селігененко, А.Р. Мартиновська та Д.О. Свиридова, мешкали в Криму, Є.О. Терехова була жителькою Донецька. Після окупації Криму Російською Федерацією та початку збройного конфлікту на Донбасі заявниці у 2014 та 2015 рр. переселились до Києва, де зареєструвалися в якості внутрішньо переміщених осіб.

На місцевих виборах у Києві, що мали проходити у жовтні-листопаді 2015 року, заявниці подали заяви про включення їх до списку виборців. Однак їх заяви були відхилені в зв’язку з тим, що заявниці не мали зареєстрованого місця проживання в місті Києві.

Нагадаємо, що до 2020 року внутрішньо переміщені особи не мали права голосувати на місцевих виборах, не дивлячись на той факт, що були фактичними членами місцевої громади. Це обмеження критикувалося правозахисними організаціями, у тому числі БФ «Право на захист», і було знято тільки з набранням чинності Виборчого кодексу України 1 січня 2020 року.

Заявниці звернулися до суду з адміністративними позовами з вимогою включити їх у виборчі списки на місцевих виборах на підставі статті 70 Конституції України, стверджуючи про свою «приналежність» до місцевої громади з моменту переселення до Києва. Однак ці позови були відхилені національними судами.

У своїй заяві до ЄСПЛ заявниці скаржились на дискримінаційне ставлення через неможливість проголосувати на місцевих виборах. За їхніми твердженнями вони належали до вразливої групи осіб, щодо якої Уряд мав вдатись до додаткових заходів для забезпечення рівної участі у місцевих виборах. Також заявниці зазначили, що зміна місця реєстрації, що була необхідною умовою для голосування на місцевих виборах, була складним заходом для них, а також могла би призвести до негативних наслідків, у тому числі, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, втрати зв’язків із покинутими домівками, а також їхньої власності та права проживання в ній (на окупованих територіях спостерігається практика позбавлення власності осіб, які не мають місцевої реєстрації, насамперед тих, що виїхали на контрольовану урядом України територію).

Зі свого боку, Уряд України стверджував, що внутрішньо переміщені особи не є вразливою групою населення, а ставлення до заявниць не відрізнялося від ставлення до інших громадян України, які мешкали не за своїм місцем реєстрації місця проживання.

У своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що в цій справі не оспорюється наявність у заявниць виборчих прав відповідно до статті 70 Конституції України, а також той факт, що ставлення до заявниць не відрізнялось від ставлення до інших виборців на місцевих виборах, які проживали не за місцем реєстрації.

ЄСПЛ проаналізував актуальне на той час національне законодавство з цього питання, а також практику його застосування національними судами. Відповідно до національного законодавства, виборці, які не мали зареєстрованого місця проживання, й, відповідно, виборчої адреси у виборчому окрузі, де вони фактично проживали, не мали права брати участь у місцевих виборах, незважаючи на будь-які інші фактори й обставини. Ситуація внутрішньо переміщених осіб у цьому сенсі не відрізнялась від ситуації будь-яких інших груп людей, які не мешкали за адресою реєстрації та не могли проголосувати на місцевих виборах за фактичним місцем проживання.

У зв’язку з цим ЄСПЛ звернувся до своєї попередньої практики, зокрема до рішення «Thlimmenos v. Greece» [GC], no. 34369/97, відповідно до якого незабезпечення різного ставлення до осіб, ситуація яких значною мірою відрізняється, може становити дискримінацію. Державна політика чи загальні заходи, що мають диспропорційно негативні наслідки для певної групи осіб, можуть вважатись дискримінаційними, незважаючи на те, чи були вони безпосередньо спрямовані на цю групу («D.H. and Others v. the Czech Republic [GC]», no. 57325/00).

Судом було взято до уваги аргументи заявниць, що вони були вимушені залишити місця попереднього проживання, й що жодних місцевих виборів, у яких би вони могли взяти участь, не було організовано за місцями їхньої реєстрації через відсутність контролю над територіями з боку Уряду України. При цьому, заявниці не могли проголосувати на місцевих виборах без зміни їхніх виборчих адрес. Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниці, як і всі інші внутрішньо переміщені особи, знаходились у суттєво інших умовах від громадян, які проживали за зареєстрованими адресами, та від тих, хто могли повернутись до місць своєї реєстрації і проголосувати там на місцевих виборах. З огляду на це, необхідно було вжити заходів з метою забезпечення їм рівних умов для реалізації гарантованого законодавством права – права голосувати на місцевих виборах.

Також ЄСПЛ звернув увагу на той факт, що відповідно до статті 8 Закону України “Про забезпечення прав і свобод ВПО” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внутрішньо переміщені особи мали право брати участь у місцевих виборах, однак відсутність подальших змін до виборчого законодавства не дозволила реалізувати це право.

Крім того, Суд зауважив, що хоч обмеження на участь у місцевих виборах і було знято згодом, однак протягом чотирьох років (з моменту виникнення ситуації для заявниць) порушення прав існувало, тому така зміна не може вплинути на висновок Суду в справі.

Таким чином, тривала невиправдана затримка в наданні внутрішньо переміщеним особам повноцінних виборчих прав не тільки призвела до констатації порушення прав, що Україна зобов’язалась дотримуватися, але й до фінансових втрат держави.

З нетерпінням чекаємо на рішення ЄСПЛ у наступних категоріях справ – щодо соціального захисту ВПО, пенсійного забезпечення мешканців тимчасово окупованих територій, а також щодо отримання відшкодування збитків за зруйновані будинки та інше майно.

Ярослава Зволінська,

стратегічний юрист БФ «Право на захист»

Олег Тарасенко,

старший стратегічний юрист БФ “Право на захист”, адвокат

20.10.21

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ» за вересень 2021 року, підготовлений БФ «Право на захист» на основі даних, зібраних під час моніторингу ситуації на КПВВ.

Лише два з семи контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) залишилися відкритими для перетину лінії зіткнення: «Новотроїцьке» в Донецькій області та «Станиця Луганська» в Луганській області. COVID-19 продовжує впливати на кількість людей, що перетинають КПВВ. У вересні ця цифра була меншою, ніж у попередні місяці. За статистикою Державної прикордонної служби (ДПСУ), близько 70,000 людей перетнули лінію зіткнення у вересні, тоді як ця цифра становила 91 000 у серпні. Де-факто влада зазначає заходи проти COVID-19 як причину для того, щоб тримати інші КПВВ закритими.

17 та 24 вересня де факто влада закрила КПВВ «Новотроїцьке» з боку НПУТ з посиланням на технічні проблеми без будь-яких додаткових пояснень. Тим часом, КПВВ «Новотроїцьке» на стороні ПУТ працював в ці дні. Це закриття позбавило людей можливості перетину для таких цілей, як отримання необхідної медичної допомоги, відвідування родичів або відвідування похоронів. Такі закриття в деяких випадках можуть призвести до погіршення здоров’я хворих людей та тих, хто потребує особливого догляду.

У вересні, на веб-сайті Дія стало можливим отримати версію для друку міжнародного сертифікату про щеплення від COVID-19. Це означає, що люди можуть отримати сертифікат без відвідування медичного закладу і навіть перебуваючи на НПУТ. Однак для замовлення послуги потрібен смартфон з додатком Дія або електронний цифровий підпис.

Протягом вересня 10,159 вразливих осіб похилого віку були перевезені через КПВВ «Станиця Луганська» на електромобілі, наданому НУО “Проліска”.

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року на КПВВ, розташованих в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях (наразі – на двох працюючих КПВВ, «Станиця Луганська» та «Новотроїцьке»). Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, постраждалого внаслідок конфлікту, та проводиться в межах проекту «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Метою опитування є з’ясування причин, умов та ризиків перетину лінії розмежування через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для подальшої адвокаційної діяльності та захисту прав бенефіціарів.

Звіт доступний для завантаження

українською

та англійською

11.10.21

З червня 2021 по лютий 2022 року благодійний фонд «Право на захист», за підтримки уряду Німеччини через Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, реалізовує проєкт «Підвищення рівня самозабезпечення та працездатності вразливих категорій населення в Приазовському регіоні України». Цей проєкт спрямований на посилення можливостей вразливих категорій на ринку праці та у самозайнятості і має на меті покращити навички, впевненість та можливості саморозвитку бенефіціарів проєкту. Проєкт охоплює Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Мангуш, Приморськ та Токмак.

На ранніх етапах проєкту було відібрано 126 учасників та учасниць, котрі проживають у цих населених пунктах та належать до вразливих категорій населення. Зокрема, 113 із 126 бенефіціарів проєкту є жінками, 56 – внутрішньо переміщеними особами. 42 бенефіціарів є безробітними, а 23 доглядають дітей або дорослих. 24 належать до категорії самотніх матерів/батьків, а 18 мають троє чи більше неповнолітніх дітей. 21 бенефіціар є людиною з інвалідністю, а 9 мають дитину з інвалідністю. 19 бенефіціарів є особами у віці 50+, а 3 – у віці 18–23 роки. При цьому, із 126 учасників та учасниць проєкту, 18 мають один із виділених статусів вразливості, 41 людина має два статуси, 48 – три статуси. 19 бенефіціарів мають чотири і більше вразливостей.

Для оцінки потреб бенефіціарів, які долучаться до навчання та отримають консультування в рамках проєкту БФ «Право на захист», у період 15 липня – 27 липня 2021 року, було проведено розширене опитування. У цьому звіті представлені результати опитування та рекомендації щодо роботи з бенефіціарами.

ЗВІТ ДОСТУПНИЙ ДЛЯ ЗАВАНТАЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ У ФОРМАТІ .PDF

Проєкт «Підвищення рівня самозабезпечення та працездатності вразливих категорій населення в Приазовському регіоні України» працює на довгострокові рішення проблем зайнятості, економічної інтеграції та добробуту бенефіціарів. У рамках проєкту кваліфіковані тренерки та тренери проведуть інтенсивне навчання цифровим та фінансовим навичкам. Іншим акцентом проєкту є м’які навички зайнятості: комунікаційні, організаційні, навички планування та тайм менеджменту. Також бенефіціари ознайомляться з можливостями та отримають навички самостійного навчання, пошуку роботи та інших видів зайнятості, у тому числі за допомогою онлайн інструментів. Консультантки проєкту запропонують бенефіціарам групові та індивідуальні консультації щодо розвитку кар’єри та самозайнятості.

Оскільки проєкт також націлений на сталі рішення та захищеність вразливих категорій населення, котрі проживають у регіоні, бенефіціари ознайомляться зі своїми правами та механізмами їхнього колективного і індивідуального захисту. У рамках проєкту вони матимуть можливість отримати групові та індивідуальні юридичні консультації щодо найму та самозайнятості. Підтримка GIZ, партнерство з іншими громадськими організаціями і державними службами, кваліфікована команда проєкту, комплексний підхід та орієнтація на сталі рішення – все це дає змогу розраховувати на довгострокові позитивні зрушення для бенефіціарів проєкту та їхніх сімей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

08.10.21

Наталії було всього 39. Онкологічне захворювання було виявлене відносно нещодавно – на початку 2021 року, однак через відсутність документів, що посвідчують особу, вона не могла отримати життєво необхідного лікування: ані пройти курс хімієтерапії, ані зробити операцію.

Недокументовані особи й навіть люди, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, не мають права на безоплатне лікування в межах програми медичних гарантій. Наталю декілька разів госпіталізували з невідкладними станами, проте належного лікування вона так і не отримала, попри те, що в серпні 2021 року з допомогою адвоката БФ «Право на захист» звернулась за визнанням особою без громадянства.

Навесні, не дочекавшись процедури визначення безгромадянства, у віці 69 років помер Володимир Коган. Адвокатка БФ «Право на захист» з 2018 року допомагала чоловіку в оформленні громадянства України, однак підтвердити належність до громадянства так і не вдалось – правовий зв’язок з державою було втрачено. Чоловік багато років страждав через втрату зору та інші захворювання, а лікування не отримував через відсутність паспорту. Своїх коштів на лікування він не мав. Чоловік записався на зустріч для подання заяви про визнання особою без громадянства, проте так і не встиг отримати відповідний документ.

Нещодавно, у віці 59 років померла жінка, бенефіціар БФ «Право на захист». Більше 20-ти років вона чекала на впровадження процедури визнання ОБГ, проживаючи без документів, тому що жодна країна не визнавала її громадянкою. Тривалий час жінка страждала на цукровий діабет, однак отримати медичну допомогу та належне обстеження не могла через відсутність документів. В травні 2021 року жінка мала вже необхідний пакет документів для звернення за визнанням особою без громадянства, однак так і не змогла скористатись довгоочікуваною процедурою.

Через відсутність громадянства в Україні проживають тисячі людей, в яких немає документів, що посвідчують особу.

З квітня 2021 року в Україні запроваджено процедуру визначення безгромадянства. Особи, у яких немає документів нарешті отримали можливість почати життя без жодних перепон.

За результатами торішнього опитування бенефіціарів БФ «Право на захист» без громадянства та з невизначеним громадянством, 17% з них мають серйозні хронічні захворювання або інвалідність. Ці люди не мають права на безоплатне лікування, на безоплатне обстеження, на встановлення інвалідності, на вакцинацію, на будь-які безоплатні медичні послуги в межах програми медичних гарантій.

Чому заявники за визнанням особою без громадянства не можуть безоплатно лікуватись?

Отримати безоплатну медичну допомогу в межах програми медичних гарантій можуть тільки громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, а також біженці та особи, які потребують додаткового захисту.

Це стосується наступних видів медичної допомоги:

екстреної медичної допомоги;
первинної медичної допомоги;
вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;
третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;
паліативної медичної допомоги;
медичної реабілітації;
медичної допомоги дітям до 16 років;
медичної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.

Особи з неврегульованим правовим статусом, особи з невизначеним громадянством та інші недокументовані категорії населення не мають доступу до безоплатної медичної допомоги. Такі люди можуть розраховувати тільки на екстрену медичну допомогу і з наступним відшкодуванням вартості наданих послуг. Це ж стосується і людей, які подали заяву про визнання особою без громадянства, і навіть осіб без громадянства, документованих посвідкою на тимчасове проживання.

За результатами дослідження, про яке йдеться у звіті «Права особи, яку визнано особою без громадянства в Україні та особи, яка звернулась про визнання особою без громадянства», БФ «Право на захист» дійшов висновку про необхідність внесення змін до статті 4 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» з метою забезпечення повної оплати коштом Державного бюджету України необхідних медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з наданням всіх видів медичної допомоги особам, які звернулись про визнання особою без громадянства та особам, визнаних особами без громадянства.

Слід відзначити, що Стратегія у сфері прав людини в контексті впровадження процедури визнання особою без громадянства ставить завданням забезпечити можливість реалізації особами, які подали заяву про визнання особою без громадянства, права на працю, охорону здоров’я та соціальний захист. Реалізація цього завдання неможлива без внесення вказаних вище змін до законодавства про фінансові гарантії медичного обслуговування населення. Однак, відповідні заходи, запропоновані громадськістю, на жаль, не були включені до Плану дій Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023.

Відповідно до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року, договірні Держави надають особам без громадянства, які законно перебувають на їхній території, таке ж становище, як і громадянам, стосовно соціального забезпечення (законоположень, що стосуються зайнятості, нещасних випадків на роботі, професійних захворювань, материнства, хвороб, інвалідності, старості, смерті, безробіття, сімейних обов’язків та інших випадків, які відповідно до внутрішніх законів чи інших нормативних актів належать до сфери дії системи соціального забезпечення).

БФ «Право на захист» неодноразово висловлював позицію щодо вразливості недокументованих осіб, які мають складнощі з підтвердженням громадянства або громадянство яких невизначене, зокрема інформував Міністерство охорони здоров’я України та Національну службу здоров’я України про стан дотримання прав вказаних категорій осіб та просив відкрити відповідний діалог. Тому питання щодо законодавчого забезпечення доступу цих груп осіб до медичних послуг залишається відкритим.

«Недокументовані особи без громадянства роками страждають через повну відсутність доступу до медичного обстеження і лікування. Людина не має права на безоплатну медичну допомогу і після звернення за визнанням особою без громадянства, та навіть після визнання такою й аж до моменту отримання посвідки на постійне проживання. Задля дотримання Україною міжнародних зобов’язань, законотворці мають переглянути законодавство про фінансові гарантії медичного обслуговування населення і забезпечити людям належний захист.»
– зазначає Ксенія Карагяур, правова аналітикиня БФ «Право на захист».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

05.10.21

На засіданнях Комітету міністрів Ради Європи (далі – КМРЄ), що відбулись 14-16 вересня 2021 року у Страсбурзі, було вчергове розглянуто питання виконання нашою державою рішень у групах справ «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), «Жовнер проти України» (заява № 56848/00) та «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13).

За результатами розгляду КМРЄ було прийнято рішення, основні пункти якого можна коротко викласти таким чином:

Уряду України нагадали про його обов’язок повністю вирішити багатогранну проблему невиконання або затримок у виконанні рішень національних судів, а також про обов’язок України виконувати рішення Європейського суду з прав людини відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас КМРЄ зауважив, що наразі Уряд далекий від належного виконання зазначеного обов’язку;

КМРЄ було зауважено про виконання Україною індивідуальних заходів у 18 справах з групи Жовнер/Іванов, та знято з контролю ці справи відповідною резолюцією; при цьому Уряд України має надати інформацію щодо виконання інших 31 рішень з цієї групи;

КМРЄ висловив занепокоєння відсутністю прогресу у виконанні Національної стратегії розв’язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, на період до 2022 року (далі – Національна стратегія) та Плану дій, які, у свою чергу, не передбачають необхідних для вирішення проблеми бюджетних асигнувань.

КМРЄ було зазначено, що реформування інституту приватних виконавців не вирішує проблем виконання рішень національних судів.

КМРЄ висловив зацікавленість конституційним поданням Верховного Суду до Конституційного Суду України (затверджене Постановою Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року) щодо перевірки на конституційність законів про мораторій та їхню відповідність критеріям верховенства права.

КМРЄ закликав Уряд нарешті створити систему обліку даних, яка б відображала ситуацію щодо виконання рішень національних судів, винесених проти держави.

зазначено про необхідність втілювати пакет законодавчих та інституційних реформ, викладених в Національній стратегії та в Плані дій, а також виділити достатньо бюджетних асигнувань.

КМРЄ доручив Секретаріату підготувати до наступного розгляду групи справ детальний меморандум щодо питань фінансових та бюджетних асигнувань для забезпечення автоматичного виконання рішень і щодо питань мораторію, які перешкоджають виконанню рішень, винесених не на користь державних підприємств.

Також, з огляду на нагальну необхідність вирішити термінову проблему, КМРЄ закликав Уряд України до 1 січня 2022 року надати інформацію щодо зазначених пунктів, зокрема щодо прогресу у запровадженні необхідного пакету реформ, а також вирішив продовжити розгляд цих груп справ на засіданні в березні 2022 року. Також доручив Секретаріату підготувати проєкт проміжної резолюції для розгляду на засіданні у випадку, якщо отримана інформація не демонструватиме певного прогресу, зокрема в імплементації Національної стратегії та Плану дій.

Так, відповідно до Правила 16 Регламенту Комітету Міністрів у процесі контролю за виконанням постанови чи умов дружнього врегулювання Комітет Міністрів може приймати проміжні резолюції, у тому числі з тим, щоб надати інформацію про хід процесу виконання чи, якщо необхідно, висловити занепокоєння і/або надати пропозиції щодо виконання.

У зазначених групах справ КМРЄ виніс вже 8 проміжних резолюцій. Остання така резолюція була в жовтні 2020 року, у якій зазначено, що Україна не виконала своїх зобов’язань і не досягла прогресу у виконанні рішень ЄСПЛ до визначеного строку, зокрема у справі «Бурмич та інші проти України» (докладніше про неї ми писали тут).

Існують занепокоєння, що в березні 2022 року Україну знову очікує негативна проміжна резолюція. Уряд не встигне за такий короткий строк кардинально змінити ситуацію в нормативно-правовій та інституційній сферах.

Однак суттєві зміни можуть бути досягнуті принаймні в одному з аспектів. Найближчі місяці розглядатиметься Закон України «Про державний бюджет на 2022 рік», і важливою буде та кількість бюджетних коштів, яка буде закладена на покриття заборгованості за рішеннями національних судів, у тому числі у соціальній сфері. Водночас, з огляду на пандемію та економічну кризу, якій вона сприяє, буде надто сміливим прогнозувати закладення значних бюджетних асигнувань на такі цілі.

З огляду на зазначене, БФ “Право на захист” закликає державні органи до рішучих та скоординованих дій з вирішення системної проблеми невиконання рішень національних судів і вітатиме всі ефективні кроки держави, здійснені в цьому напрямку.

Ярослава Зволінська,

Стратегічний юрист БФ “Право на захист”

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

04.10.21

Внаслідок обмежень на перетин лінії розмежування через КПВВ, тисячі людей були позбавлені можливості реалізації основних потреб: отримувати пенсії та соціальні виплати, свідоцтва про народження та смерть, відвідувати членів сім’ї та підтримувати з ними зв’язок, мати доступ до власного майна, або ж взагалі не мати доступу до свого постійного місця проживання.

Тож багато мешканців непідконтрольної уряду України території (НПУТ) наважуються їхати на підконтрольну територію через Російську Федерацію, перетинаючи російсько-український кордон через міжнародні контрольні пункти пропуску «Мілове» та «Гоптівка». Така поїздка, звісно, займає більше часу ніж перетин лінії розмежування, потребує додаткових витрат на транспорт та у багатьох випадках – сплати штрафу за незаконний перетин кордону.

Команда БФ «Право на захист» спільно з УВКБ ООН підготували звіт «В обхід лінії розмежування» за червень-серпень 2021 року. Він ґрунтується на інформації щодо умов перетину кордону та труднощів,
з якими стикалися мешканці НПУТ.

Звіт базується на результатах моніторингу перетинів мешканців непідконтрольної території через Міжнародні пункти перетину кордону (МПП) з Російською Федерацією «Мілове» та «Гоптівка». Звіт містить статистичні дані, юридичний аналіз, огляд умов перетину МПП та рекомендації.

Звіт доступний для завантаження

українською та англійською мовами.

УВКБ ООН та БФ «Право на захист» вдячні за щедру підтримку, надану донорами, включно з Європейською Комісією з питань гуманітарної допомоги та цивільного захисту (ECHO); Урядів Канади, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Кореї, Литви, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Великої Британії, Сполучених Штатів Америки (PRM), а також кожній особі, яка жертвує кошти через інші приватні асоціації УВКБ ООН, такі як «España con ACNUR» (Іспанія) та «UNO Flüchtlingshilfe» (Німеччина). Цей звіт базується на інформації, зібраній БФ Право на захист на двох МПП, статистиці від ДПСУ та спостережень протягом моніторингових візитів з червня по серпень 2021 р.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: