Пропозиції щодо внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України

08.09.21

Обґрунтування та рекомендації щодо визначення форми адміністративного судочинства для розгляду справ у спорах щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту[1] та пропозиції щодо внесення змін до КАС України

Постановка проблеми

В 2020 році в судах першої інстанції одночасно перебувало 949 справ, що стосувалися вирішення питання про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту[2]. Ця категорія справ склала трохи менше 3% усіх адміністративних справ, що розглядалися судами першої інстанції за цей період. Незважаючи на невеликий обсяг, ці справи мають суттєве значення для міграційної політики України в цілому та ілюструють виконання нашою країною міжнародних зобов’язань, зокрема, за Конвенцією про статус біженців 1951 року.

На момент 2021 року склалася неоднозначна судова практика щодо цих категорій справ. Більша частина суддів перших інстанцій вважають ці справи справами незначної складності або іншими справами, які можуть бути розглянуті за правилами спрощеного провадження. В результаті ці справи розглядаються без виклику сторін виключно на підставі матеріалів справи, шукач захисту обмежуються в праві особисто подати свій основний доказ – свої показання, а Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовляє у відкритті касаційного провадження за скаргами у таких справах, посилаючись на те, що вони були розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а тому касаційному оскарженню не підлягають[3].

Проблема розглядалася на міжнародних конференціях[4] та була приводом для дискусії в суддівських колах[5]. БФ «Право на Захист» вважає, що окреслена ситуація не відповідає процедурам і критеріям визначення статусу біженців, що сформульовані УВКБ ООН, відповідно до його наглядових повноважень, на підставі Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року, а тому підтримує ідею її вирішення шляхом внесення змін до КАС України.

Обґрунтування

Відповідно до статті 12 КАС України, у спрощеному позовному провадженні розглядаються справи незначної складності та інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

1. Справи у спорах щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, не є справами незначної складності

1.1. Характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників у справах цієї категорії вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення їх обставин.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) – адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

· Справи у спорах щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, за характером спірних правовідносин вимагають судового засідання для повного та всебічного встановлення їх обставин.

Вказані справи вирішують спір публічно-правового характеру, який виникає між органом державної влади і іноземцем, який внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань не може користуватися захистом країни своєї громадянської належності або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, особою без громадянства, яка перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Спір виникає щодо рішення органу державної влади – Державної міграційної служби – за результатами подання та розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

· Предмет доказування у справах цієї категорії вимагає судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин щодо:

– громадянства особи, яка звернулася за захистом, її перебування за межами своєї країни, причин її залишення;

– обґрунтованості побоювань переслідування особи, яка звернулася за захистом, за конвенційними підставами (через расу, віросповідання, національність, громадянство, належність до соціальної групи, політичні переконання);

– небажання/неможливості особи, яка звернулася за захистом, користуватися захистом країни походження;

– добросовісного виконання ДМС покладених на неї обов’язків щодо розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Одним з основних, а у більшості випадків, саме основним доказом у справах цієї категорії є показання особи, яка звернулася за захистом. Іноді важливі для предмета доказування обставини можуть повідомити також свідки з боку особи, яка звернулася за захистом. На відміну від інших категорій справ, у цих справах ця особа обмежена у наданні письмових доказів на підтвердження фактів переслідування за конвенційними ознаками. Про це, у тому числі, зазначено у Керівництві по процедурам і критеріям визначення статусу біженців (відповідно до Конвенції 1951 року і протоколу 1967 року, які стосуються статусу біженців), що видано відповідно до наглядових повноважень УВКБ ООН, передбачених п. 8 Статуту УВКБ ООН 1950 року у поєднанні зі статтями 35, 36 Конвенції 1951 року і статтею ІІ Протоколу 1967 року[6].

· Склад учасників у справах цієї категорії вимагає проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин.

Однією зі сторін цієї справи є іноземець або особа без громадянства, який у встановленому порядку звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Актуальна нормативно-правова база, у тому числі, низка міжнародних договорів, закріплює особливу вразливість такої категорії іноземців та осіб без громадянства, зокрема, через вимушеність їхнього переміщення, ускладненість доступу до документів, що підтверджують їхню особу, низький рівень освіти, відсутність достатніх коштів задля забезпечення гідного рівня життя, досвід пережитих фізичних та психологічних страждань, не володіння мовою країни, до якої вони звертаються за захистом.

1.2. Справи у спорах щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, є суттєво відмінними від справ щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Відповідно до пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в’їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Справами щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України, відповідно до вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також відповідно до судової практики, є справи щодо:

· відмови у наданні дозволу на імміграцію[7];

· скасування дозволу на імміграцію[8];

· продовження строку тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства[9];

· скасування рішення про примусове повернення до країни походження[10];

· відмови в обміні посвідки на постійне проживання[11];

· оформлення набуття громадянства України[12];

· перевірки законності отримання дозволу на імміграцію в Україну[13];

· примусового видворення іноземця[14];

· затримання іноземця[15]).

Натомість суттєва частина положень Закону України «Про іноземців та осіб без громадянства», зокрема, щодо скорочення строку тимчасового перебування на території України, примусового повернення, примусового видворення, видачі, передачі іноземця та особи без громадянства, не застосовується до осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Спеціальним законом, який визначає правовий статус біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, а також порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, є Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Особи, які оскаржують до суду рішення ДМС за результатами подання та розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно статей 8, 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту», продовжують перебувати на території України у порядку та на підставах, передбачених саме спеціальним законом.

Унікальними особливостями категорії справ у спорах щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, також є:

– вступ іноземця або особи без громадянства у процес завжди в якості позивача (на відміну від вступу у статусі відповідача у справах щодо перебування іноземців та осіб без громадянства);

– наслідки винесення судового рішення для долі іноземця чи особи без громадянства: зобов’язання ДМС повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або залишення рішення ДМС в силі (на відміну від наслідків у справах щодо перебування іноземців на території України – видворення, примусове повернення, затримання тощо);

– відсутність терміновості процедури розгляду справи (на відміну від спеціальної термінової десятиденної процедури у деяких категоріях справ щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України);

– підсудність справ окружним адміністративним судам (на відміну від підсудності загальним судам як адміністративним деяких категорій справ про перебування іноземців та осіб без громадянства на території України).

Крім цього, на особливості справ у спорах щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, порівняно зі справами щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України звертав увагу Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», а Верховним судом у 2021 році зроблено окремий огляд практики у спорах щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту[16].

2. Справи у спорах щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, не є справами для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пріоритетом справ у спорах щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, є дотримання Україною вимог Конвенції про статус біженців 1951 року: надання міжнародного захисту тим іноземцям і особам без громадянства, які відповідають вимогам, зазначеним у Конвенції.

Шлях вирішення

Таким чином, справи у спорах щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, не можуть бути віднесені до справ незначної складності або до справ, для яких пріоритетом є швидке вирішення. Вказане свідчить про неможливість розгляду такої категорії справ у спрощеному позовному провадженні. Справи у спорах щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, мають розглядатися виключно у загальному позовному провадженні.

На підставі викладеного, рекомендуємо частину четверту статті 12 КАС України доповнити пунктом 7 такого змісту:

7) щодо оскарження рішень:

– про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

– про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

– щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

– про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту;

– про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

[1] Під справами у спорах щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, мається на увазі справи щодо оскарження рішень:

– про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

– щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

– про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту;

– про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

[2] https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/rik_2020

[3] Дивись, наприклад, рішення у справі https://opendatabot.ua/court/87045411-ebd9ad1f9f03561b9745405f60632289

[4] http://ajee-journal.com/upload/files/Conference_Book_Small_Claims_Ukraine2018.pdf

[5] https://6aas.gov.ua/ua/media-kaas/news/3257-osnovnoyu-metoyu-j-zavdannyam-nadannya-statusu-bizhentsya-e-gumanitarna-dopomoga-tobto-nematerialne-blago-u-lvovi-vidbuvsya-seminar-z-rozglyadu-sprav-shchodo-statusu-bizhentsya-j-dodatkovogo-zakhistu.html

[6] https://www.refworld.org/cgi-bin/texis/vtx/rwmain/opendocpdf.pdf?reldoc=y&docid=53844fb44

[7] Дивись, наприклад, рішення у справі https://opendatabot.ua/court/96544205-bb802584a275e65d22c19ab8c05f2078

[8]Дивись, наприклад, рішення у справі https://opendatabot.ua/court/96592101-12817ab71edf3198e961fedf7d48934a

[9] Дивись, наприклад, рішення у справі https://opendatabot.ua/court/96731656-9fdcc47331b6d3d8e5b3fc36e2dae1c8

[10] Дивись, наприклад, рішення у справі https://opendatabot.ua/court/96866512-5e593ff1fd008811b711849fd66c7352

[11] Дивись, наприклад, рішення у справі https://opendatabot.ua/court/96866534-301376be1d98eb01cd631ec4529828f1

[12] Дивись, наприклад, рішення у справі https://opendatabot.ua/court/96977505-05a8f760410d5351de4e48d32467adcb );

[13]Дивись, наприклад, рішення у справі https://opendatabot.ua/court/97075226-fe2e08187e76510e0e7a8fe0ffb294ae

[14] Дивись, наприклад, рішення у справі – https://opendatabot.ua/court/97357054-f92a3390473ab2a811bd0cd40e8241dd

[15] Дивись, наприклад, рішення у справі https://opendatabot.ua/court/97431318-87a0b94d38e89f964f7b466e6806bb01 432

[16] https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Oglyad_bigenci_2018_2021.pdf

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

07.09.21

№ 5463 від 05.05.2021р.

Вступ

15.07.2021р. Верховною Радою України в першому читанні прийнято проект Закону про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні № 5463 від 05.05.2021р.

Положення цього законопроекту впливають на становище шукачів захисту в Україні, а тому БФ «Право на Захист» вважає за необхідне надати Комітету свої зауваження та рекомендації щодо підготовки законопроекту до другого читання.

Суть зауважень

Законопроектом вперше прямо передбачений обов’язок всіх осіб, які звернулися за захистом в Україні (далі – шукачі захисту), декларувати місце свого перебування (проживання).

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем визначає Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі – Закон про біженців), тож з метою забезпечення правової визначеності закони, що впливають на шукачів захисту, мають відповідати цьому закону.

Шукачі захисту в Україні, зазвичай, не володіють українською мовою, не знайомі з вимогами законодавства України щодо правил перебування в Україні та, відповідно, потребують суттєвого проміжку часу на інтеграцію в українське суспільство. Доступ шукачів захисту до працевлаштування ускладнений. Єдиним місцем для тимчасового розміщення шукачів захисту, перебування в якому відповідно до Положення про пункти тимчасового розміщення біженців, затвердженого Наказом МВС України від 14 червня 2018 року № 503, забезпечується державою, є Пункт тимчасового розміщення біженців (далі – ПТРБ). Станом на вересень 2021 р. в Україні є три ПТРБ, однак кількість наявних в них місць не достатня для розміщення всіх шукачів захисту, які перебувають в Україні.

Як зазначено в Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року, політика щодо шукачів захисту має враховувати «гуманітарний компонент, що передбачає співчуття представників органів державної влади та інших заінтересованих сторін, а також більшою мірою суспільства».

Щодо обов’язку іноземця чи особи без громадянства, який отримав довідку про звернення за захистом в Україні, задекларувати місце свого перебування

Частина 1 статті 7 законопроекту встановлює, що «іноземець чи особа без громадянства, який отримав довідку про звернення за захистом в Україні протягом тридцяти календарних з дня її отримання повинен задекларувати місце свого перебування».

Вказана вимога суперечить статті 13 Закону про біженців, яка встановлює, що право на проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у ПТРБ, має лише особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Порядок винесення цього рішення регламентований статтею 8 цього ж закону.

Враховуючи той факт, що право найму (оренди) житлового приміщення та право користування житлом у ПТРБ у шукача захисту виникає лише після прийняття щодо нього рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, обов’язок шукача захисту декларувати місце свого перебування до винесення такого рішення не відповідає чинному законодавству України та не може бути практично реалізованим.

Щодо неможливості дотримання порядку декларування місця проживання (перебування) особи шукачами захисту

Стаття 10 законопроекту закріплює порядок декларування місця проживання (перебування) особи, у тому числі, перелік документів та інформації, яка має бути подана.

Дотримання вимог цього порядку не є можливим для більшості шукачів захисту, які не розміщені в ПТРБ, з причин, узагальнених нижче:

– шукачі захисту не мають у своєму розпорядженні паспортного документа (відповідно до ст. 7-8 Закону про біженців, документи, що посвідчують особу заявника, додаються до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і залишають на зберіганні в територіальному органі ДМС до закінчення розгляду його заяви); деякі діти шукачів захисту не мають свідоцтв про народження з цієї ж причини;

– шукачі захисту, які не мають паспортного документа, не можуть отримати реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у порядку, передбаченому Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 р. № 822;

– шукачі захисту не зможуть подати документи, що підтверджують право на проживання в житлі, адреса якого декларується для проживання, або отримати згоду власника житла (інших житлових приміщень) через відсутність у більшості з них житла у приватній власності, а також неможливість укласти договір найму (оренди) житла через відсутність у своєму розпорядженні паспортного документа або іншого документа, що посвідчує особу.

Покладення за таких умов на шукачів захисту, які не розміщені в ПТРБ, обов’язку декларувати місце перебування (проживання) є негуманним та не співмірним із відповідним обов’язком для громадян України.

Щодо недоступності для шукачів захисту декларування місця проживання (перебування) як бездомних осіб або осіб, які не мають постійного місця проживання

Більшість шукачів захисту, які не розміщені в ПТРБ, не мають постійного місця проживання, але для них не буде доступна можливість декларування місця проживання (перебування) за адресою спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, створених відповідно до Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», як це передбачено статтею 14 законопроекту через причини, зазначені нижче.

Відповідно до частині 2 статті 14 законопроекту, подання декларації про місце проживання (перебування) / зміну місця проживання (перебування), таких осіб покладається на відповідну уповноважену особу спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, в яких зазначеним особам надаються соціальні послуги відповідно до Закону України «Про соціальні послуги».

Відповідно до альтернативного проміжного звіту в межах Універсального періодичного огляду (УПО) «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства», підготовленому коаліцією неурядових організацій, які опікуються правами відповідних категорій осіб[i], доступ шукачів захисту до соціальних послуг обмежено. Отримання таких послуг передбачено для тих, хто внесений в Реєстр отримувачів соціальних послуг, однак більшість шукачів захисту не можуть бути внесені до цього реєстру через неможливість отримати реєстраційний номер облікової картки платників податків.

Разом з цим, законопроектом не передбачено подання декларації про місце перебування шукачів захисту, тимчасово розміщених у ПТРБ, уповноваженою особою ПТРБ.

Висновок і рекомендації

Положення законопроекту щодо обов’язку шукачів захисту декларувати місце свого перебування (проживання), порядку такого декларування, особливостей декларування місця перебування (проживання) осіб, які не мають місця постійного проживання мають бути приведені у відповідність до Закону про біженців та Стратегії державної міграційної політики України. На підставі викладеного, пропонуємо:

– останнє речення частини 1 статті 7 законопроекту № 5463 «іноземець чи особа без громадянства, який отримав довідку про звернення за захистом в Україні протягом тридцяти календарних з дня її отримання повинен задекларувати місце свого перебування» виключити;

– пункт 9 статті 9 законопроекту виключити;

– пункт 10 статті 9 законопроекту перед словами «декларує місце проживання» доповнити фрагментом « та розміщена в пункті тимчасового розміщення біженців».

Додаток на 2 арк.: Порівняльна таблиця з пропозиціями БФ «Право на Захист» до законопроекту.

[i] https://drive.google.com/file/d/10HrJK_R8FPD7pmLXYdrWn_Ngz5hGx21u/view

Порівняльна таблиця змін до проекту Закону про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні № 5463 від 05.05.2021р.

Редакція законопроекту	Запропоновані зміни
Стаття 7. Загальний порядок декларування (реєстрації) місця проживання (перебування) особи 1. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після прибуття до нового місця проживання задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, який отримав довідку про звернення за захистом в Україні протягом тридцяти календарних з дня її отримання повинен задекларувати місце свого перебування.	Стаття 7. Загальний порядок декларування (реєстрації) місця проживання (перебування) особи 1. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після прибуття до нового місця проживання задекларувати або зареєструвати його. Речення виключити.
Стаття 9. Декларування місця проживання (перебування) особи…9. Особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні декларує місце перебування. Декларування місця перебування такими особами здійснюється на визначений цим Законом строк на підставі документів, визначених цією статтею (крім квитанції про сплату адміністративного збору).10. Особа, щодо якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, декларує місце проживання.	Стаття 9. Декларування місця проживання (перебування) особи…Частину 9 виключити Частину 10 відповідно вважати частиною 99. Особа, щодо якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розміщена в пункті тимчасового розміщення біженців, декларує місце проживання.
Стаття 14. Особливості декларування місця проживання (перебування) бездомних осіб та інших осіб, які не мають постійного місця проживання…Частина 4 відсутня	Стаття 14. Особливості декларування місця проживання (перебування) бездомних осіб та інших осіб, які не мають постійного місця проживання…Доповнити статтю частиною 4:4. Особи, які звернулися за захистом в Україні, біженці, особи, які потребують додаткового захисту, які розміщені в пункті тимчасового розміщення біженців, декларують місце проживання (перебування) за адресою цього пункту тимчасового розміщення біженців. Подання декларації про місце проживання (перебування) / зміну місця проживання (перебування), таких осіб у порядку і строки, встановлені цим Законом, покладається на відповідну уповноважену особу пункту тимчасового розміщення біженців.
Розділ VІІПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ…8. Внести зміни до таких законів України:…12) у Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15, ст. 232 із наступними змінами):…б) у статті 3:абзаци четвертий та п’ятий викласти у такій редакції:…місце перебування – житло або спеціалізована соціальна установа, заклад соціального обслуговування та соціального захисту, в якому особа, ~~яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні~~, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;»;	Розділ VІІПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ…8. Внести зміни до таких законів України:…12) у Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15, ст. 232 із наступними змінами):…б) у статті 3:абзаци четвертий та п’ятий викласти у такій редакції:…місце перебування – житло або спеціалізована соціальна установа, заклад соціального обслуговування та соціального захисту, в якому особа, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;»;

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

06.09.21

В Приазов‘ї, як і в більшості регіонів розташованих поблизу лінії розмежування, доволі непросто знайти роботу. Проте сподіваємося, що учасники нашого проєкту зовсім скоро отримають набагато більше шансів працевлаштуватися або розпочати власний бізнес.

Протягом серпня 2021 БФ «Право на захист» провів 6 зустрічей з питань роботи та працевлаштування у містах Бердянськ, Мангуш, Токмак, Мелітополь та Маріуполь. Заходи проводились у змішаному форматі.

До тренінгів мали змогу долучитися 73 учасники.

БФ «Право на захист» провів кар’єрні консультації для населення Приазовського регіону

Під час освітніх заходів бенефіціари мали змогу познайомитися з нашими спікерами – менеджеркою проєкту Мариною Лях, радницями з питань працевлаштування Анастасією Христенко та Валерією Михалко та юристом проєкту Денисом Чекменьовим. Наші колеги, зокрема, розповіли слухачам курсу про:

суть та мету освітньої програми;
структуру навчальної програми, її модулів та очікувані результати;
теми групових та індивідуальних кар’єрних та юридичних консультацій;
чат-бот з юридичних питань та його можливості;
роботу з платформою Zoom для участі в онлайн заходах.

В результаті, учасники та учасниці були в деталях ознайомлені з суттю та форматом заходів, отримали відповіді на важливі організаційні питання стосовно практичних занять та індивідуальної роботи, а також мали змогу узгодити та уточнити графік занять. Серед іншого, нашими колегами було створено групи в одному з месенджерів для подальшої комунікації з бенефіціарами під час курсу.

Наприкінці зустрічей було узгоджено дату та час проведення першого вебінару на тему створення резюме та пошуку роботи.

Заходи проведено БО «БФ «Право на захист» за підтримки Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH в рамках проєкту «Підвищення рівня самозабезпечення та працездатності вразливих категорій населення в Приазовському регіоні України».

Якщо Вам цікаво отримувати поради з працевлаштування, кар‘єри та нові навички, пропонуємо підписуватись на соцмережі БФ «Право на захист» та слідкувати за нашими публікаціями:

Facebook

Twitter

Instagram

YouTube

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

03.09.21

Нещодавно юристки та адвокатки БФ «Право на захист» Олександра Журко, Світлана Бутенко, Олександра Новікова та Ганна Хицевич відвідали Львів. Але відвідали не лише для того, щоб насолодитися багатовіковою архітектурою та магічною атмосферою цього прекрасного міста, а й аби передати власний досвід та навчити представників органів державної влади взаємодії з шукачами захисту та біженцями.

Наші колеги провели два освітніх заходи для співробітників Управлінь ДМСУ у Львові, Хмельницькому, Луцьку та Житомирі.

«Ми проговорили з міграційною службою всі складні та проблемні питання, які зазвичай виникають під час подачі заяв на статус біженця в Україні, при зверненні із відповідними заявами із місць несвободи, при аналізі справ і підготовці рекомендаційних висновків, а також послухали цікавий і багатий досвід самих представників територіальних підрозділів ДМС щодо роботи з шукачами захисту»
, – зазначає Ганна Хицевич, координаторка з розвитку потенціалу БФ «Право на захист».

Співробітники Фонду провели освітні семінари для представників ДМС та центрів БПД у Львові, Хмельницькому, Луцьку та Житомирі

Ще один тренінг відвідали адвокати державних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги: окрім інших справ, вони також опікуються справами шукачів захисту та біженців.

«Ми розповідали адвокатам про процедуру надання статусу біженця, досудові та судові види оскарження негативних рішень ДМС України, а також про процедуру оскарження рішень про екстрадицію у справах шукачів захисту»,
– додала Ганна.

Під час тренінгів учасники займалися вирішенням практичних завдань, підготовкою власних мініпрезентацій, а такою обговоренням спільних напрацювань.

Наші колеги надали інформацію представникам обох сторін, що безпосередньо працюють із біженцями: Державній міграційній службі України та безоплатним державним адвокатам правового клубу PRAVOKATOR.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

01.09.21

4 вересня о 17:00 БФ «Право на захист» проведе дискусію на тему «Як мистецтво наближає мир» в рамках Фестиваль думок 2021 в м. Сєвєродонецьк.

Під час заходу наші колеги розкажуть про такий «нетиповий» інструмент миротворення як мистецтво. Люди звикли бачити ініціативи для побудови миру суто крізь призму міжнародних відносин, тобто як те, що притаманне лише державним та політичним елітам. Водночас мистецтво також є унікальним інструментом мирного діалогу, який здатний створювати абсолютно нові ідеї та наративи, а також ламати стереотипи, упередження та навіть кордони.

Про мистецький діалог та його роль у наближенні миру розкажуть:

Ден Гуменний

— драматург, перформер та педагог. Протягом семи років працює з переселенцями і мешканцями прифронтових територій.

Максим Єлігулашвілі

— фасилітатор, тренер неформальної освіти в сфері прав людини, недискримінації та соціополітичних конфліктів.

Стівен-Христо Евестус

— колишній головний державний прокурор Генпрокуратури Естонії. Зараз є членом правління Transparency International в Естонії, а також театральним критиком і співавтором соціально-критичних вистав.

Ірина Ейгельсон

— кандидатка психологічних наук, психолог-конфліктолог, фасилітатор діалогів. Модеруватиме захід.

Дискусія транслюватиметься наживо на сторінці благодійного фонду «Право на захист» у Facebook.

Додатково:

Програма Фестивалю думок 2021

Деталі

Фестиваль організовують Восток SOS та естонська організація MTÜ Mondo

31.08.21

У квітні 2016 року селище Зайцеве на Донеччині потрапило під обстріл. Будинки селян постраждали, або ж взагалі були зруйновані. До БФ «Право на захист» за правовою допомогою звернувся власник одного зі зруйнованих будинків у Зайцевому.

Відповідно до Постанови № 767 від 02.09.2020 року власники зруйнованих будинків мають право на отримання грошової компенсації. Однією з умов отримання такої компенсації є наявність зареєстрованого права власності на майно, зафіксованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Не зважаючи на наявність документів на будинок, бенефіціару було відмовлено в державній реєстрації права власності. Все через те, що первинна реєстрація була проведена Бюро технічної інвентаризації у місті Горлівка. За справу взялась юридична команда Бахмутського офісу БФ «Право на захист», яка, зокрема, займається наданням безоплатної правової допомоги та судовим представництвом бенефіціарів у справах щодо захисту права власності.

1 квітня рішенням Артемівського міськрайонного суду було визнано право власності на будинок по вул. Лєскова (така назва вулиці визначалася в правовстановлюючих документах). Однак, зареєструвати право власності за рішенням суду бенефіціару не вдалось, оскільки в Державному реєстрі назва вулиці зазначена як «вулиця Лєскова Н.С».

Назва вулиці – важлива. Історія як БФ «Право на захист» допоміг бенефіціару відстояти право власності та отримати компенсацію за зруйноване житло

Адвокат бенефіціара звернулась до ДП «Інформаційні системи» та з’ясувала, що підставою внесення змін в назві вулиці є відповідне рішення органу місцевого самоврядування. Оскільки вулиця Лєскова знаходиться на території ВЦА смт. Зайцеве, адвокат звернулася до керівника ВЦА, який прийняв розпорядження «Про перейменування назв вулиць смт. Зайцеве Бахмутського району Донецької області», де назву вулиці «Лєскова Н.С.» змінено на вулицю «Лєскова».

Наразі в Державному реєстрі назва вулиці зазначена як «Лєскова», що дозволяє бенефіціару зареєструвати право власності та отримати компенсацію за зруйнований будинок.

Ця важлива перемога дозволяє усім іншим мешканцям цієї вулиці правильно здійснювати реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке перебуває у їхній власності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

30.08.21

Що таке український варіант «справедливого переходу» та яким він є? Як можна реалізувати процес декарбонізації на сході України? Коли можливо запустити ці процеси?

Наразі питання виглядають дуже абстрактними, але саме ці питання є відправною точкою для початку дослідження декарбонізації – процесу трансформації економіки і енергетичного сектору, спрямованого на поступовий перехід від традиційних до відновлюваних джерел енергії.

Але відповіді на ці питання необхідні вже сьогодні. Саме тому, у 2021 році БФ «Право на захист», за фінансової підтримки уряду Великої Британії, спільно з українськими та міжнародними НУО ACTED Україна, Ініціативою IMPACT, Данським Червоним Хрестом та Червоним Хрестом України в рамках Консорціуму Зменшення Ризиків (ЗР) розпочали реалізацію проєкту, метою якого є зменшення вразливості населення від ризиків виникнення стихійних та техногенних катастроф на сході України та прилеглих територіях поблизу Азовського моря.

Своєю чергою, благодійний фонд «Право на захист» розпочав дослідження у сфері декарбонізації, яке буде складатися з кабінетних досліджень і польових консультацій. Експерти фонду проведуть ретельний аналіз сценаріїв декарбонізації та визначать ключові ризики для кожного сценарію.

Детальніше про роль Консорціуму ЗР у зменшенні ризиків катастроф на сході України пропонуємо прочитати в інформаційній довідці:

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА | ПОСИЛЕННЯ СПРОМОЖНОСТІ ДО ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ КАТАСТРОФ В РЕГІОНАХ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД КОНФЛІКТУ НА СХОДІ УКРАЇНИ

NEWSLETTER | INCREASING RESILIENCE TO DISASTER RISK IN EASTERN UKRAINE

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

25.08.21

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ» за липень 2021 року, підготовлений БФ «Право на захист» на основі даних, зібраних під час моніторингу ситуації на КПВВ. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням: https://www.unhcr.org/ua/en/eecp-monitoring-2021.

Протягом місяця перетин лінії розмежування здійснювався лише через два з семи КПВВ що працюють: «Новотроїцьке» в Донецькій області та «Станиця Луганська» в Луганській. Це призвело до зменшення кількості перетинів у порівнянні з періодом до введення карантинних обмежень. Решта КПВВ залишалися закритими через НПУТ як протидія розповсюдженню COVID-19. Кількість людей, які перетинали КПВВ у липні 2021 року, становила близько восьми відсотків від обсягу, що існував до COVID-19, що у 2019 році часто становило понад 1 мільйон на місяць. У липні лінію розмежування перетнули 80 588 осіб.

Перетин лінії розмежування через КПВВ, липень–2021 (ЗВІТ)

Україна увійшла в зелену зону за кількістю випадків захворювання COVID-19. У зв’язку з цим 17 червня було скасовано обов’язкову вимогу для людей, що перетинають КПВВ, встановлювати додаток «Вдома» для відстеження місця перебування.

Починаючи з 28 липня люди мають можливість пройти вакцинацію проти COVID-19 безпосередньо на КПВВ «Станиця Луганська». Центр вакцинації відкритий щосереди та п’ятницях з 9 до 12 години ранку.

Протягом липня 11 380 вразливих осіб похилого віку були перевезені через КПВВ «Станиця Луганська» на електромобілі, наданому НУО «Проліска».

В рамках опитування, респондентам пропонувалось обрати одну або кілька проблем зі списку. Можливі проблеми з перепусткою найчастіше вказувалися протягом восьми місяців поспіль. Втім, у липні необхідність стояти в довгих чергах посіла перше місце. Частково це може бути пов’язано з тим, що число людей, що перетинають КПВВ «Новотроїцьке», в липні збільшилося на 40 відсотків до 5 255 осіб в порівнянні з червневим показником в 3 355 осіб. Водночас на КПВВ «Станиця Луганська» ця проблема може бути також пов’язана з тимчасовим закриттям Координаційної групи. Наразі, БФ «Право на захист» обробляє всі запити на прискорену процедуру перетину. Ще однією причиною може бути збільшення часу очікування, викликане ремонтними роботами на цьому КПВВ.

Звіт доступний для завантаження

українською

та англійською

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

20.08.21

Як екологічні проблеми можуть вплинути на стан здоров’я населення в Україні?
Який вплив матиме процес декарбонізації на екологічний, соціальний, економічний, демографічний ландшафт сходу України?
Яким буде майбутнє довкілля на сході України?

Відповіді на ці питання матимуть значний вплив на життя та здоров’я багатьох людей. Але чи можемо ми відповісти на ці питання без врахування всіх можливих промислових, екологічних та пов’язаних з конфліктом ризиків? Насправді ні, не зовсім.

Не маючи перевірених даних неможливо передбачити всі можливі сценарії розвитку ситуації. Своєю чергою, без використання доказового підходу неможливою є й розробка необхідних рекомендацій та відповідних рішень. Саме тому, БФ «Право на захист», шляхом проведення низки дослідницьких та адвокаційних заходів, має на меті створити міцний інституційний фундамент у сфері зменшення ризиків (ЗР) виникнення катастроф.

БФ «Право на захист» розпочинає дослідження техногенних та природних ризиків на сході України

Відсьогодні, Фонд розпочинає роботу над двома великими науковими дослідженнями в контексті ЗР.

Перше аналітичне дослідження стосуватиметься питання охорони здоров’я населення, що проживає на сході України. Метою розробки цього документу є покращення розуміння впливу екологічних та промислових факторів на здоров’я населення. На основі результатів цього дослідження БФ «Право на захист» розробить вичерпні рекомендації стосовно подальшої діяльності на національному рівні для пом’якшення негативного впливу екологічних та техногенних чинників на здоров’я місцевого населення.

Друге аналітичне дослідження буде сфокусоване на пов’язаних з неконтрольованим затопленням шахт екологічними, соціальними та економічними наслідками. Фонд залучив національних технічних експертів зі значним досвідом у питаннях екології та промисловості для проведення досліджень та розробки ефективних механізмів запобігання відповідним ризикам та поступового закриття шахт. На основі результатів цього дослідження БФ «Право на захист» підготує рекомендації для органів державної влади на всіх рівнях, визначивши можливі рішення для мінімізації негативних наслідків реструктуризації для громадського здоров’я, навколишнього середовища та соціальної інфраструктури в громадах.

Ми вважаємо, що наша дослідницька діяльність допоможе краще зрозуміти та надалі зменшити основні промислові та екологічні ризики на сході України. Рішення та рекомендації, наведені в аналітичних документах, складатимуть базу для подальших адвокаційних зусиль, що сприятиме розвитку національного порядку денного у сфері зменшення ризику катастроф.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: