БФ «Право на захист» надає безоплатну правову допомогу шукачам притулку, біженцям, особам без громадянства та документів, внутрішньо переміщеним особам та постраждалим внаслідок конфлікту.
Категорія: Особи без громадянства
27.05.21
Із 16 квітня 2021 року в Україні введено в дію процедуру визнання особою без громадянства (далі — ОБГ). Поступово починають приймати відповідні заяви в населених пунктах, де працює БФ «Право на захист» і де можна отримати юридичну допомогу з підтвердження громадянства або отримання офіційного статусу ОБГ.
Упродовж місяця в місті Києві адвокати БФ «Право на захист» допомогли пятьом особам звернутися за визнанням особою без громадянства, а 26 травня Державна міграційна служба (далі — ДМС) прийняла заяви від іще двох наших бенефіціарів у Луганській та Сумській областях. На жаль, ще не всі управління та підрозділи ДМС приймають заяви, але поступово така можливість відкривається для всіх регіонів України.
Пропонуємо ознайомитись із непростим шляхом до процедури визнання особою без громадянства чоловіка, заяву якого зараз розглядають у м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Валі народився в Таджикистані. У 1986 році приїхав на навчання в Луганську область, де, закінчивши профучилище, одружився, створив сім’ю та вирішив залишитися. До 1993 року він проживав із паспортом громадянина колишнього СРСР, який отримав ще в Таджикистані, але згодом його загубив. У 1993 році замість втраченого паспорта через брак бланків паспортів Валі отримав довідку з фотокарткою. Це пояснювали тим, що в 1993 році паспорти громадян СРСР зразка 1974 року вже не видавались, а бланків паспортів громадян України ще не було. З цією довідкою Валі прожив майже 30 років, а отримати паспорт громадянина України так і не зміг. ДМС відмовляла у цьому через не підтвердження громадянства України. Підставою відмов було те, що чоловік кілька разів змінював місце реєстрації і станом на 24.08.1991 року не був ніде зареєстрований.
Для підтвердження факту проживання в Україні у цей час Валі вирішив звернутися до нашої організації. Адвокат БФ «Право на захист» допоміг зібрати необхідні документи про проживання чоловіка, залучив свідків і подав заяву до суду про встановлення факту проживання на території України станом на 24.08.1991 року. Але Сєвєродонецький міський суд у задоволені заяви відмовив через брак доказів для встановлення цього факту. Суд апеляційної інстанції залишив рішення Сєвєродонецького міського суду без змін.
Не маючи підтвердження ані громадянства Таджикистану, ані України, Валі залишився без громадянства взагалі, але не мав офіційного підтвердження свого статусу.
Із прийняттям 24.03.2021 р. Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, з’явилася велика надія на отримання такого статусу. Це дозволить людям, як Валі, скористатися багатьма правами: офіційно працевлаштуватися та укласти шлюб, придбати нерухомість або авто, отримати соціальний захист та медичну допомогу, вільно пересуватися та виїжджати за кордон тощо.
«Завдяки плідній співпраці з керівництвом і технічним можливостям програмного забезпечення Сєвєродонецького відділу УДМС України в Луганській області звернення Валі прийняли разом із документами та трьома свідками. Працівникам знадобилося майже 7 годин для належного оформлення його звернення. Чоловік отримав довідку про звернення за визнанням особою без громадянства, що підтверджує його перебування на території України на законних підставах упродовж усього терміну розгляду заяви, а це 6 місяців із можливістю продовження до 12 місяців», — розповідає адвокат БФ «Право на захист» Сергій Михайлов, який працює в проєкті з надання правової допомоги особам без громадянства.
«Ми вітаємо перших заявників, які скористалися правом звернення до ДМС для визнання статусу особи без громадянства. Ми чекали на цей момент уже багато років, і тепер із радістю можемо повідомляти нашим бенефіціарам, які довгі роки були невидимими, що вони – нарешті – можуть подати документи для розгляду та визначення свого статусу», — Софія Кордонець, проєктна менеджерка БФ «Право на захист».
Сподіваємося на швидкий та позитивний розгляд заяви Валі та всіх, хто потребуватиме визнання особою без громадянства!
Дмитро Григорович народився в далекому 1951 році в місті Макіївка, яке наразі знаходиться на непідконтрольній території. За радянських часів чоловік проживав у різних куточках колишнього Радянського Союзу, зокрема, й в Грузії.
У 1980 році Дмитро Григорович отримав паспорт громадянина колишнього СРСР. Однак даний паспорт був загублений в 90-х роках. Можливості відновити його не було, тому що радянський союз розпався, а колишні радянські республіки отримали кордони з власними міграційними структурами.
Попри те, що Дмитро Григорович проживав в Україні, куди б він не звертався всюди отримував відмову в оформленні паспорта і громадянства. Від нього вимагали оригінал втраченого документа, який він отримав ще в Грузії, а також рішення судів, які б підтверджували постійне проживання на території України в 1991 році. А ще нескінченну кількість довідок та іншого…
Кілька судових процесів розтягнулися на роки… Але Дмитро Григорович все одно продовжував отримувати відмови від міграційної служби в оформленні паспорта. Причин було багато.
Чоловік звернувся по допомогу до БФ «Право на захист», і спеціалісти Фонду вжили невідкладні заходи для оформлення паспорта. Були отримані множинні документи в Мін’юсті, судах і міграційній службі, також було отримано нове свідоцтво про народження, якого у чоловіка ніколи не було.
Майже рік знадобився нашим колегам, аби допомогти людині та виконати всі вимоги міграційної служби. Але результат був того вартий – Дмитро Григорович отримав свій довгоочікуваний паспорт громадянина України. У 70 років!
Тепер чоловік може нарешті реалізувати своє заповітне бажання – працювати офіційно і бути застрахованим, мати право на пенсію і медичне обслуговування, бути корисним для суспільства і допомагати людям!
Щонайменше 10 млн осіб у світі не мають громадянства, за інформацією Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН)[1]. За його ж оцінками, в Україні проживає приблизно 40000 осіб без громадянства та осіб під загрозою безгромадянства. Водночас, точні дані щодо кількості таких людей не збирає жодне відомство нашої країни. Хто вони й чому взагалі виникає проблема безгромадянства? Спробуємо розібратися. Та спершу розглянемо терміни, що допоможуть нам у цьому.
СЛОВНИК
Особа без громадянства (ОБГ,
апатрид) — особа, яку жодна країна світу не визнає громадянином[2].
Особа під загрозою
безгромадянства — особи, у яких виникають складнощі із підтвердженням факту належності до
громадянства України або іншої держави[3].
Особа з невизначеним
громадянством — людина без документів, належність якої до громадянства
якоїсь держави або держав невідома.
Недокументована особа — людина, яка через певні
життєві обставини не має документа, що посвідчує особу.
Документ, який посвідчує
особу — паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для
виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України;
посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на
повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; посвідчення
водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на
постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта;
посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує
додаткового
захисту[4].
Документ, який підтверджує
громадянство України — паспорт громадянина України; паспорт громадянина України
для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України;
посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на
повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України[5].
Натуралізація — надання іноземцю або ОБГ
громадянства України[6].
Довідка про звернення за
визнанням особою без громадянства — документ, що видається особі
в день подання заяви про визнання особою без громадянства на весь час її
розгляду. Довідка підтверджує наявність законних підстав для тимчасового
перебування на території України й не є документом, який посвідчує особу заявника[7].
Процедура визнання особою без
громадянства — процедура надання людині, яку жодна держава не визнає
своїм громадянином, офіційного статусу особи без громадянства. Такий статус дає змогу документувати
людину (надати документ, який посвідчує особу) та забезпечити її права в межах правового статусу ОБГ держави.
Порушення правил перебування
на території України — правопорушення, визначені статтею 203 Кодексу України про
адміністративні правопорушення. Наприклад, проживання без документів на право
проживання в Україні; за недійсними документами або документами, термін дії яких сплив,
або працевлаштування без відповідного дозволу на це (якщо він потрібен) тощо.
ПРОБЛЕМА БЕЗГРОМАДЯНСТВА В
УКРАЇНІ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА МАСШТАБИ
Як ми писали вище, УВКБ ООН
нараховує майже 40 000 ОБГ та осіб під загрозою безгромадянства в Україні.
Водночас, на обліку Державної міграційної служби (ДМС) перебуває лише приблизно
5 000 осіб без громадянства. Однак у цьому переліку лише люди, які мають
посвідку на проживання — вони визнані особами без громадянства та документовані
іншими державами. Такі ж є і в Україні, однак за бракомзаконодавчого механізму вони досі не мали шансів отримати офіційний
статус.
Йдеться про людей, які не
мають підстав для отримання громадянства України, а країни походження не
визнають
їх своїми громадянами (зокрема, і країни
громадянської належності їхніх батьків). Вони
живуть на території України роками, позбавлені можливості отримати документ, що посвідчує особу та дає змогу законно перебувати в країні. Люди залишаються невидимими
для держави й не можуть реалізувати свої права на
освіту й медичну допомогу, оформити спадщину, відкрити рахунок у банку, зареєструвати шлюб, вільно перетинати
кордони тощо.
Серед причин,
які призвели до втрати громадянства: розпад СРСР, втрата документів, міграція,
втрата батьків, обмежена інформація про них, незнання порядку відновлення документів, інші особисті обставини. Більше
половини осіб, які отримують юридичну
допомогу БФ «Право на захист» із питань
оформлення/підтвердження громадянства, народилися на території України або Української СРСР. Абсолютна
більшість усіх, хто звернувся до БФ «Право на
захист» (98,5 %), — народилися у країнах колишнього
СРСР. Отже, безгромадянство в Україні насамперед пов’язане з наслідками розпаду СРСР та необхідністю оформлення
громадянства країн-правонаступників СРСР.
Зазвичай недокументовані
особи, які
звертаються до БФ «Право на захист» щодо оформлення громадянства, є соціально незахищеними,
це самотні люди похилого віку; роми; особи, звільнені з місць несвободи;
внутрішньо переміщені особи.Здебільшого вони не мають відповідної освіти та коштів на
юридичну допомогу, а тому не можуть розв’язати проблему свого офіційного
статусу без безоплатної правової допомоги.
У складному становищі
перебувають і представники ромської етнічної меншини, належність до громадянства яких складно
підтвердити через брак документів про особу в їхніх батьків та неможливість довести зв’язок із ними.
ВПЛИВ ВОЄННОГО КОНФЛІКТУ
Збройний конфлікт на сході
України й утворення в Донецькій та Луганській областях самопроголошених
«народних республік» у 2014 році спричинили низку
проблем із документуванням людей, що проживають на цих територіях або до
2014 року отримували там документи, що посвідчують особу.
У визначених законодавством
населених пунктах Донецької та Луганської областей територіальні
підрозділи ДМС припинили діяльність. Відтак, для того, щоби звернутися до територіального підрозділу ДМС на підконтрольній Уряду
територіїдля оформлення паспорта особи, що проживають на
непідконтрольній Уряду території (НПУТ), мають долати великі відстані та
перетинати контрольні пункти в’їзду-виїзду (КПВВ). У свою чергу,
процес перетину КПВВ може бути складним та
фізично виснажливим, супроводжуватись декілька
годинними чергами просто неба за різних погодних умов.
До 2017 року, коли почав
функціонувати Єдиний державний демографічний реєстр, ДМС не мала єдиної
електронної бази
даних виданих паспортів. Відтак зараз немає
інформації про паспорти громадянина України, видані до 2014 року на НПУТ.
Водночас закон вимагає ідентифікувати кожну особу,
яка оформлює паспорт.
Порядок оформлення
документів для осіб із НПУТ є дискримінаційним у порівнянні з іншим населенням
країни через складну та тривалу процедуру встановлення особи. Це часто
перешкоджає оформленню паспорта громадянина України, залишаючи особу в
невизначеному правовому статусі. Наприклад, для того, щоби просто вклеїти фото
в паспорт при досягненні 25- та 45-річного
віку людина зазвичай має проходити процедуру встановлення особи в
територіальному підрозділі ДМС. Те ж саме стосується обміну паспорту в разі
втрати або пошкодження паспорта, виданого до 2014 року на НПУТ.
За оцінками УВКБ
ООН, майже 65,000 дітей, народжених на НПУТ,
ще не отримали свідоцтва про народження в
Україні. Через конфлікт на сході України та ізоляцію, спричинену пандемією COVID-19, вони можуть мати проблеми з
отриманням паспорту, коли їм виповниться 14 років.
Свідоцтва про народження, які видаються органами на НПУТ з
другої половини 2014 року, не вважаються дійсними. У 2018 році прийнято закон, згідно з яким документи,
що підтверджують факт народження дитини на НПУТ, беруться до уваги при реєстрації
народження на підконтрольній Уряду території.
Однак адміністративна
процедура реєстрації народження щодо дитини, яка народилася на
тимчасово окупованих територіях (ТОТ), досі не запроваджена. Порядок реєстрації такої дитини досить складний і вимагає:
отримання письмової відмови відділу ДРАЦС на підконтрольній уряду України
території; звернення до суду з заявою про встановлення факту народження дитини;
повторного звернення до відділу ДРАЦС уже з рішенням суду для отримання
свідоцтва про народження державного зразка.
З огляду на складність цієї
процедури, треба її спростити, зокрема, запровадивши адміністративну
процедуру реєстрації фактів народження дітей (подання документів до відділу
ДРАЦС)[8].
ЗАКОНОДАВСТВО, ЯКЕ ВИЗНАЧАЄ СТАТУС ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА
Конституція України визначає,
що права і свободи людини та їхні гарантії
визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед
людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є
головним обов’язком держави. Також чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України, є частиною
національного законодавства України.
У 2013 році Україна
приєдналася до Конвенції ООН 1954 року про статус осіб без громадянства,
Конвенції ООН 1961 року про скорочення безгромадянства та прийняла закон «Про
правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у якому закріпила
міжнародне визначення ОБГ. Документи зобов’язують держав-підписантів
забезпечувати визначені громадянські, економічні, майнові,
соціальні та інші права осіб без громадянства
на своїй територій, а також вимагають дотримуватися певних вимог для зменшення їхної кількості на своїй
території.
16 червня 2020 року Парламент
України прийняв Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо визнання особою без громадянства», який у липні того ж року набув
чинності. Закон
приводить визначення ОБГ у відповідність до
Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року. А саме: «Особа без
громадянства — особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії
її закону» (замість «відповідно до свого законодавства»). Таке уточнення
визначення ОБГ запобігатиме виключенню з цієї категорії осіб, держава походження
яких за законом має їх вважати своїми громадянами, проте на практиці відмовляє в
громадянстві.
Окрім того, цей Закон
визначає процедуру визнання людини особою без громадянства, яка надасть
можливість тисячам ОБГ, які проживають в Україні багато років або все життя, нарешті отримати документ,
який посвідчує особу, та стати повноцінними членами суспільства й реалізувати свої права і
свободи, гарантовані всім без виключення
Конституцією України.
Порядок розгляду заяв про
визнання ОБГ визначено постановою Кабінету Міністрів України № 317 від
24.03.2021 року «Деякі питання визнання особою без громадянства».
ПОРЯДОК ВИЗНАННЯ ОСОБОЮ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА В УКРАЇНІ
Постанова
Кабінету Міністрів України № 317, яка затверджує «Порядок розгляду
заяв про визнання особою без громадянства» (далі — Порядок), набула чинності 16 квітня 2021 року. Відтепер люди,
недокументовані через відсутність громадянства,
мають можливість звернутися до територіальних підрозділів та територіальних
органів ДМС із заявою про визнання особою без громадянства.
Закон захищає вразливу
недокументовану людину від вимог, які виконати неможливо:
звернутися про визнання ОБГ може особа, незалежно від наявності законних підстав для проживання в Україні;
тягар доведення того, що особа не перебуває в громадянстві жодної з країн, покладений на ДМС, а не на людину (зібрати необхідні підтвердження людині, яка не має документу, що посвідчує її особу, майже неможливо);
за необхідності заявнику надаватиметься перекладач, здійснюватиметься переклад його документів;
людина, заява якої щодо визнання ОБГ розглядатиметься підрозділом ДМС, або яка оскаржуватиме відмову у визнанні ОБГ, зможе в цей час працювати офіційно, однак за умови дозволу центру зайнятості;
під час процедури заявник має право на співбесіду з працівником ДМС.
Водночас, і закон, і Порядок встановлюють
низку серйозних обов’язків для осіб, які
звертаються по визнання ОБГ: заявник зобовязаний
з’являтися на співбесіди або повідомити
заздалегідь про необхідність перенесення дати співбесіди (їх може бути кілька); надавати докази, які в нього наявні, на підтвердження своїх слів; якщо
під час процедури в заявника з’явився новий документ, що має суттєве значення
для процедури визнання ОБГ, він зобов’язаний надати його ДМС упродовж 10 робочих днів із
моменту отримання; після отримання рішення про визнання особою без
громадянства, заявник зобов’язаний протягом десяти
днів звернутися до ДМС за оформленням посвідки на тимчасове проживання; якщо
людину було визнано ОБГ, а після цього вона оформила громадянство іноземної
держави, така особа зобов’язана письмово повідомити про це ДМС упродовж 30 днів
із моменту оформлення громадянства.
Порядок розподіляє
повноваження ДМС щодо процедури визнання ОБГ між територіальними органами,
територіальними підрозділами ДМС, відповідальним структурним підрозділом ДМС (у
центральному апараті ДМС), їхніми працівниками
та відповідальною уповноваженою особою ДМС.
Відповідно до Порядку, особа може звернутися за місцем
проживання до територіального підрозділу ДМС або до територіального органу ДМС
(обласні відділення,перелік яких є на офіційному сайті ДМСУ). У день прийняття заяви ДМС
видає заявнику довідку про звернення за визнанням особою без громадянства, яка
є чинною
протягом 6 місяців із моменту подання заяви й підтверджує,
що особа тимчасово перебуває на території України на законних підставах.
БФ «Право на захист» підготував детальну інструкцію про те, як звернутися по визнання особою без громадянства в Україні, де можна дізнатисяпро підготовку до подання заяви; що таке Акт впізнання й навіщо ДМС опитуватиме сусідів, родичів або знайомих заявника; що таке співбесіда; у якому випадку заявнику можуть відмовити в прийнятті заяви та як оскаржити незаконну відмову в прийнятті заяви про визнання ОБГ. Також можете ознайомитись із короткимвідеороликом щодо порядку визнання особою без громадянства в Україні.
Оцінити точно скількох осіб в
Україні торкнеться процедура неможливо. Однак, нею зможуть скористатися
щонайменше 10% загальної кількості бенефіціарів БФ «Право на захист».
ПРОБЛЕМАТИКА ТА ПОРЯДОК ПІДТВЕРДЖЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ
Стаття 3 Закону України «Про
громадянство» визначає коло осіб, що автоматично визнаються громадянами
України. Підтвердження належності до громадянства України регулюється «Порядком провадження за заявами
й поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень»,
затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215.
Якщо в особи немає
документів, достатніх для підтвердження належності до громадянства України,
вона має звернутися до суду із заявою для встановлення факту (фактів), що мають
юридичне значення. Зокрема, для встановлення факту проживання на території
України станом на 1991 рік, встановлення особи заявника та/або належності до
громадянства колишнього СРСР станом на 1991 рік.
Людина має зібрати інформацію
про навчання в школі, технікумі, коледжі, університеті; про офіційне
працевлаштування в певний період; проживання в певному населеному пункті в
певний період; «Форма 1» — заява про видання паспорта громадянина колишнього
СРСР; іншу інформацію, що може допомогти
встановити факт (факти), що мають юридичне значення.
Збір документів для недокументованої особи є надзвичайно
проблематичним: без документа, який посвідчує особу, органи та установи довідок
не видають. Успіх такої справи залежить від наполегливості людини та наявності
адвоката,
який може витребувати необхідні відомості. Нерідко
документи мають бути перекладені (наприклад, свідоцтво про народження, видане
іноземною державою) українською мовою коштом заявника, і не один раз.
Надзвичайно складним є
підтвердження громадянства України особою, яка проживала й отримала паспорт
громадянина України на НПУТ. Оскільки внутрішні (не біометричні) паспорти
громадян України, які видавалися до 2016 року, є тільки на паперових носіях, підтвердити їхню достовірність можна лише
звіривши їх із даними архівної картки в архівах територіального органу, де вони
видавалися. Проте паспорти, видані на окупованій території АР Крим та на НПУТ
Донецької та Луганської областей, звірити неможливо. У разі втрати такого паспорта особа має встановити не
лише свою особу, але й належність до громадянства України.
Ідентифікація особи та
встановлення належності
до громадянства України в таких випадках
здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів
України № 289 від 4 червня 2014 року «Про затвердження Порядку оформлення
документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її
спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій
території України» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження
зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення,
видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання
недійсним та знищення паспорта громадянина України» № 302 від 25 березня 2015
року.
БФ «Право на захист» на
основі досвіду адвокатів та юристів, які
надають юридичну допомогу в таких складних справах, підготував брошюру про
правовий захист ОБГ. У ній детально окреслені алгоритми підтвердження
належності до громадянства України; встановлення особи; реєстрації народження
дитини та інші. На жаль, деяким особам не вдається довести свою належність до
громадянства України і вони стають особами без громадянства або підпадають під
ризик безгромадянства.
ЯК БФ «ПРАВО НА ЗАХИСТ» ДОПОМАГАЄ ОСОБАМ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА?
Адвокати та юристи БФ «Право
на захист» із 2017 року надають безоплатну юридичну допомогу людям,
які проживають у Київській, Харківській, Донецькій та Луганській
областях, у підтвердженні належності до
громадянства України або іноземної держави; проходженні ідентифікації;
підтвердженні факту народження; зборі документів, необхідних для визнання
особою без громадянства.
Коаліція партнерських організацій, які опікуються правами мігрантів та інших вразливих осіб, підготувала та представила профільному комітету Верховної Ради України позицію щодо законопроєкту #3475 «Про адміністративну процедуру». Зауваження коаліції у 2021 році були частково враховані, що має лугуватис інтересам ОБГ після запровадження адміністративної процедури в Україні.
Команда БФ «Право на захист» активно підтримувала необхідність створення процедури визнання особою без громадянства в Україні після ратифікації Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року. Експерти фонду взяли безпосередню участь у процесі розроблення змін до низки законів України щодо визнання особою без громадянства в Україні. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства» був прийнятий 16 червня 2020 року та набув чинності 18 липня 2020 року. Детально про ці зміни – за посиланням.
У процесі впровадження
процедури визнання особою без громадянства фонд сприяє роботі ДМС черезпоширення інформації про вимоги до процедури, надання
юридичних консультацій та супроводу ОБГ. Водночас, команда фонду слідкує за
станом дотримання законодавства України та законодавчих гарантій ОБГ. Ми захищаємо права осіб
без громадянства там, де вони порушені або обмежені, зокрема, в судовому порядку.
БФ «Право на захист» здійснює огляд законодавства та надає органам влади рекомендації щодо вдосконалення законів України та підзаконних актів. Фонд був активно залучений під час розробки нової Стратегії у сфері прав людини та проєкту Плану дій до Стратегії. Нова Стратегія у сфері прав людини не оминає і проблему безгромадянства в Україні, у т. ч. в контексті створення нової процедури визнання особою без громадянства України. Огляд Стратегії – за посиланням.
ІСТОРІЇ ЛЮДЕЙ
Як Світлана опинилася без громадянства України та РФ
Світлана народилася у м.
Харків, з 1979 року до 1989 році мешкала в Російській Федерації, потім повернулася до
України, м. Світлодарськ Донецької області,
де познайомилася з майбутнім чоловіком. Від
початку спільного життя жінка мешкала за адресою
реєстрації майбутнього чоловіка — м. Світлодарську. У 2013 році Світлана
втратила паспорт СРСР тадля оформлення громадянства звернулася до Дебальцевського
ГУ ДМС у Донецькій області.
Однак, у неї не булопідтвердження реєстрації на території України станом на
24 серпня 1991 року, тож жінці відмовили в оформленні громадянства України —
вона мала довести факт проживання на території України на момент проголошення
незалежності. На жаль, через недостатність доказів суд
також відмовив Світлані у встановленні факту проживання в м. Світлодарськ на
момент проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року, та на момент
прийняття Закону України «Про громадянство України», 13 листопада 1991 року.
Світлана звернулася до
консульства РФ, однак і там їй повідомили, що громадянкою РФ вона не є. Так
жінка залишилася без громадянства жодної з
країн, до яких має відношення, і жодна з цих
країн не бажала документувати її
паспортом. Вона вимушена проживати в Україні без документа, який посвідчує її
особу, без правосуб’єктності, свободи пересування та нормального життя.
Жінка з нетерпінням чекає на
можливість звернутися по визнання особою без громадянства в Україні, для того,
щоб отримати офіційний статус ОБГ, офіційно
працевлаштуватися та отримати соціальний захист.
Історія чоловіка, який хотів довести, що він українець
У 2019 році по допомогу в
оформленні паспорта громадянина України до нашої організації звернувся
чоловік, який за 32 роки ніколи не отримував
цього документа.
Проблема полягала в тому, що
він разом із батьками з 1989 року проживав в м.Антрацит Луганської області, а у
зв’язку з життєвими обставинами не зміг вчасно отримати паспорт громадянина України в 16 років (у неповнолітньому
віці був засуджений до позбавлення волі на тривалий термін). Після звільнення у
2014 році на підконтрольній території України
чоловік не зміг повернутися додому.
Бенефіціар звертався до
різних органів та підрозділів міграційної служби щодо оформлення паспорта
громадянина України, але це закінчувалося відмовами,
оскільки не було документального підтвердження його громадянства України.
Чоловік спробував самостійно зібрати докази на
підтвердження громадянства, однак місто Антрацит Луганської області залишилося на
тимчасово окупованій території України й тому без правової допомоги адвоката не
обійшлось.
Наш адвокат зібрав необхідні докази про
належність бенефіціара до громадянства України та подав до суду заяву про
встановлення факту проживання в неповнолітньому віці на території України
станом на 24.08.1991 року та рішенням районного суду Луганської області заявлені вимоги задоволені.
Після набрання чинності
рішення суду бенефіціар звернувся з заявою про належність до громадянства
України до районного відділу міграційної служби України. Але, згодом отримав
відмову, обґрунтовану тим, що чоловік разом із заявою не подав
документів, які посвідчують його особу.
Встановити особу за таких умов можна тільки
в судовому порядку. Адвокат знову подав до
суду уже щодо встановлення особи чоловіка. Однак, суд відмовив у відкритті
провадження у справі, зазначивши що суд неможе розглядати справи про встановлення особи.
Це рішення є
спірним і оскаржується наразі в апеляційний інстанції. Однак, прогноз адвоката позитивний
— за допомогою рішення
суду буде можливість ідентифікувати людину та перейти в позитивну стадію отримання громадянства.
[2] У
Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»
наведене таке визначення: «особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою
державою в силу дії її закону». Воно перейшло до українського законодавства з
Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року (в Україні також відомої
як Конвенція про статус апатридів).
[3] До таких передусім належать особи, що документувалися паспортом до 1991 року та не замінили паспорт після розпаду СРСР. Левову частку осіб без громадянства та під ризиком безгромадянства становить ромське населення, яке через прогалини у законодавстві поколіннями проживало в Україні без документів та можливості їх отримання.
[4] Відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»
[6] Умови прийняття до громадянства України визначені статтею 9 Закону України «Про громадянство України», наприклад: визнання законів та Конституції України, знання державної мови, безперервне проживання в Україні протягом певного строку, припинення іноземного громадянство та інші.
[7] Довідка
діє 6 місяців і її можна продовжити у випадку продовження строку розгляду заяви
про визнання ОБГ.
[8] Проміжний звіт до УПО «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства»: https://cutt.ly/YbStYMQ
Зульфія народилася 1990 року в Горлівці. Батьки залишили жінку ще змалечку. До 14 років її виховувала тітка. Отримати свідоцтво по народження і паспорт можливості не було, тому що Зульфія народилася поза пологового будинку.
Після досягнення 14 років жінка почала жити самостійно, у неї навіть з’явилася своя сім’я. У Горлівці Зульфія народила двох дітей: хлопчика Раміра та дівчинку Камілу. Однак зареєструвати їхнє народження жінка не змогла, адже сама не мала жодних документів.
Після початку конфлікту на сході України Зульфія разом з дітьми переселилася в Маріуполь, де згодом народила ще двох дітей — Януша та Мілану. Зареєструвати їхнє народження також не вдалося — всюди від жінки вимагали паспорт.
Через відсутність документів сім’ї доводиться жити в нелюдських умовах. На цьому знімку – болото, з якого сім’я бере воду
У 2019 році Зульфія звернулася по допомогу до БФ «Право на захист». Наші спеціалісти терміново почали займатися питанням реєстрації дітей та збирати необхідні документи, які б підтвердили факт їхнього народження в Маріуполі.
Згодом для двох дітей вдалося отримали свідоцтва про народження. Однак інші двоє — Рамір та Каміла — наразі так і залишаються без свідоцтв. За їхніми справами потрібні судові процедури та рішення, без яких зареєструвати факт народження просто неможливо.
Для допомоги самій жінці в суд було подано заяву про встановлення факту її народження в Горлівці. Після року розгляду справи суд таки виніс рішення, за яким вдалося отримати свідоцтво про народження для жінки. Його Зульфія побачила вперше у 30 років, і була безмежно рада цьому.
Тепер, отримавши свідоцтво про народження, жінка буде звертатися в міграційну службу для оформлення паспорта. Зульфія дуже хоче налагодити життя і зайняти гідне місце в суспільстві!
Відповідно до статті 1 Конвенції про скорочення безгромадянства 1961 року, Договірна Держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б апатридом (особою без громадянства). Таке громадянство надається:
(а) при народженні, в силу закону або
(b) при порушенні перед належним органом влади клопотання відповідною особою або від її імені в порядку, встановленому національним законодавством. За умови дотримання положень частини 2 цієї статті жодне подібне клопотання не може бути відхилене.
Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов’язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Україна приєдналася та ратифікувала обидва договори, однак сім’ї шукачів захисту, або навіть сім’ї, які отримали додатковий захист в Україні, не можуть оформити громадянство України своїм дітям, народженим на території України, що ставить їх під ризик безгромадянства. У сім’ях шукачів захисту, які отримують юридичну допомогу БФ “Право на захист”, на території України народились принаймні десятки дітей з невизначеним громадянством.
Законодавство України та позиція Державної міграційної служби
Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Однак незважаючи на положення обох вищезгаданих Конвенцій, Закон України “Про громадянство України” не передбачає можливості набуття дитиною, народженою на території України від іноземців або осіб без громадянства (далі – ОБГ), громадянства України за народженням в тих випадках, коли батьки дитини не проживають на законних підставах в Україні.
Тому проблема і зачепила всіх шукачів захисту, адже заява про звернення за захистом може розглядатись з подальшим оскарженням в суді роками. Увесь цей час люди перебувають на території України на законних підставах, що принципово відрізняє їх правовий статус від тих іноземців та ОБГ, які проживають в Україні на законних підставах та мають відповідні документи.
Єдину юридичну можливість набути громадянство України дитині шукача захисту, яка народилась на території України, наразі залишає стаття 8 Закону (за територіальним походженням). Водночас, практика БФ “Право на захист” складається таким чином, що підрозділи Державної міграційної служби відмовляють шукачам захисту-батькам дитини, народженої в Україні,в набутті громадянства за статтею 8, посилаючись на формальні підстави. Відмову мотивують, наприклад, неподанням документа, який посвідчує особу заявника, хоча такий документ може зберігатися в іншому територіальному органі ДМС.
Таким чином, замість зусиль, направлених на фактичне попередження безгромадянства серед дітей, ми спостерігаємо тенденцію до звуження можливості набуття громадянства України дитиною, коли існує загроза безгромадянства, на практиці, а також у законодавчій площині.
Так, наприклад, у Верховній Раді України зараз розглядається законопроект № 2590 про внесення змін до деяких законів України щодо питань громадянства, який пропонує внести аналогічну статті 7 Закону вимогу законності проживання батьків на території України ще й до порядку набуття громадянства за територіальним походженням дитиною, яка інакше лишиться без громадянства [1] (стаття 8 Закону).
Позиція Комітету ООН з прав дитини
Комітет ООН з прав дитини ще у 2011 році рекомендував Україні внести зміни до законодавства з тим, щоб за законом та на практиці гарантувати право дитини на підданство (громадянство) і право не бути позбавленим його ні за яких підстав і безвідносно статусу батьків дитини. У 2020 році коаліція НУО за участі БФ “Право на захист” звітувала [2] до Комітету ООН з прав дитини щодо стану дотримання прав дитини в Україні з 2011 року. Вкотре була згадана проблема недокументованості шукачів захисту, неможливість набуття їх дітьми громадянства України через статус батьків.
У 2017 та 2020 роках за участі та координації БФ “Право на захист” підготовлено та подано звіти в рамках Універсального періодичного огляду (ще один з механізмів ООН), в яких вкотре надано аналіз становища дітей шукачів захисту в контексті загрози безгромадянства [3].
Під час консультацій експертів Комітету ООН з прав дитини з громадськістю у вересні 2020 року, питання загрози безгромадянства серед дітей шукачів захисту в України також було порушено. У Комітеті цікавились кількістю дітей шукачів захисту, народжених в Україні, які не мають громадянства. На це БФ “Право на захист” повідомив, що офіційні дані про таких дітей відсутні, зміни до законодавства не вносились, однак під юридичним супроводом БФ “Право на захист” є сім’ї з дітьми, громадянство яких не визначено або їм загрожує безгромадянство.
У жовтні Комітет, базуючись зокрема на інформації громадськості та міжнародних організацій, поставив декілька питань Уряду України [4], в тому числі вкотре запитав яких вжито заходів з метою уникнення безгромадянства дітьми недокументованих осіб та з метою поліпшення становища шукачів захисту у зв’язку з відсутністю в них документів, які посвідчують особу. Отже діалог з цього питання наразі можна вважати відкритим, проблему не вирішеною.
А як має бути?
Повернімось до конвенційних положень. Ними визначається, що Держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б особою без громадянства.
Відповідно до Зауваження загального порядку №17 Комітету ООН з прав людини [5] держави зобов’язані вжити всіх відповідних заходів як у внутрішньому плані, так і у співпраці з іншими державами з метою забезпечення надання будь-якій дитині громадянства в момент його народження.
А Керівництво Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) з питань безгромадянства №4 [6] зазначає, що термін “в іншому разі була б особою без громадянства” означає, що дитина стане ОБГ, якщо тільки держава, з якою вона має зв’язок через народження на її території або народження громадянином цієї держави, не надасть цій дитині своє громадянство.
Далі зазначається, що для того, щоб визначити, чи дитина в іншому разі була б ОБГ, потрібно визначити, чи не набула дитина громадянство іншої держави – громадянство держави батьків (принцип jus sanguinis), або держави, на території якої вона народилася (принцип jus soli). Не існує універсального стандарту для оцінки доказів того, що дитина інакше стане ОБГ, однак наслідком неправильного висновку про це може стати безгромадянство дитини.
З одного боку, Конвенція про скорочення випадків безгромадянства 1961 року не зобов’язує Державу автоматично надавати громадянство всім дітям, народженим на її території. З іншого, в кожному окремому випадку, компетентний орган має встановити чи дитина лишиться без громадянства у випадку відмови надання їй громадянства відповідної держави.
В цьому висновку міститься відповідь на питання чому в Україні народжуються діти без громадянства або під загрозою безгромадянства: тому що перш ніж відмовити заявнику (кам) в набутті громадянства дитиною, яка народилась від іноземців та ОБГ на території України, ризик безгромадянства щодо цієї дитини не досліджується компетентним органом. Облік дітей з невизначеним громадянством, народжених на території України від іноземців, ОБГ або недокументованих осіб, не ведеться.
З метою зменшення кількості дітей в Україні, які не мають громадянства, доцільно також виключити залежність набуття громадянства за народженням дитиною, яка інакше лишиться без громадянства, від правового статусу її батьків на момент народження (стаття 7 Закону України “Про громадянство України”) і безумовно не допустити внесення такої вимоги до статті 8 Закону України “Про громадянство України”.
Посилання:
Хоча проект подано не Урядом і не готувався МВС та ДМС, ДМС надала офіційну позицію до профільного Комітету парламенту, в якій зауважень проти запропонованих до статті 8 змін, не надано
Насправді ще й стаття 24 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права захищає право кожної дитини на громадянство, доступне за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text
Вказаним Законом визначено, що людина, яка не може отримати паспортний документ через відсутність громадянства будь-якої країни має право звернутися до Державної міграційної служби із заявою про визнання особою без громадянства. Процедура визнання особою без громадянства вже доступна і, якщо ви недокументовані і підозрюєте, що не маєте громадянства, у вас вже є право звернутися з відповідною заявою до ДМС.
Навіщо мені звертатися?
Орган влади перевірить чи дійсно ви не маєте громадянства жодної з країн, в яких ви або ваші батьки проживали, народились тощо, і в разі підтвердження цього факту надасть вам офіційний статус особи без громадянства. А це означає, що ви отримаєте документ, який посвідчує особу, і матимете право законно перебувати на території України.
Як зрозуміти, що я – особа без громадянства?
Ви не зобов’язані це знати напевно. На відсутність громадянства можуть вказувати наступні ознаки:
• ви давно втратили або ніколи не мали паспорту;
• у консульстві країни минулого проживання вас відмовляють документувати;
• у міграційній службі повідомили, що українського громадянства ви не маєте;
• ви не маєте свідоцтва про народження та паспорту через відсутність громадянства у ваших батьків;
• ви не впевнені в тому, що не маєте громадянства, однак, підозрюєте, що втратили його і тривалий час перебуваєте в Українібез документів що посвідчують особу;
Чи можу я самостійно звернутися? Куди слід звернутися?
Так. Незважаючи на те, що ви незаконно перебуваєте на території України і не маєте паспортного документа, ви можете звернутися за визнанням особою без громадянства. Розгляд заяв про визнання особою без громадянства здійснюють органи та підрозділи Державної міграційної служби (ДМС).
Як підготуватися до подання заяви?
1. Збір документів
Порядком передбачено, що за наявності заявник має надати наступні документи:
1). Документ, що посвідчує особу, АБО документ, що надає право на в’їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (іншими словами проїзний документ, “travel document”);
2). Документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави, строк дії якого закінчився (відповіді консульства або посольства іноземної країни), АБО інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві.
Іншими документами можуть бути документи:
• які підтверджують факт народження;
• які підтверджують перебування у шлюбі;
• які підтверджують наявність дітей;
• які підтверджують навчання в освітньому закладі України або іншої держави;
• паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року;
• документи про роботу;
• про отримання на території України медичної допомоги;
• про місце проживання;
• про право власності на житло або інші об’єкти нерухомості в Україні;
• довідки, видані органами місцевого самоврядування або державними органами;
• довідки з посольств іноземних держав або місць попереднього постійного та довгострокового проживання особи, а також з держав, громадянство яких мають члени її сім’ї;
• інші документи, які підтверджують інформацію, викладену в заяві.
! Відсутність певних документів або навіть будь-яких документів не є підставою для відмови у визнанні особою без громадянства і не є підставою для відмови у прийнятті заяви.
! Заявник зобов’язаний надавати під час процедури всі наявні документи, які підтверджують його слова.
2. Підготуйте перелік осіб, яких ДМС опитуватиме для підтвердження відомостей, викладених в заяві.
За Законом у випадку відсутності у вас вищезгаданих документів ДМС проводить опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.
За Порядком, опитування таких осіб здійснюється також для мети ідентифікації заявника (вас). Опитування має бути проведеним протягом 14 робочих днів з дня подання заяви. Ваших близьких (знайомих) прохатимуть підтвердити певні життєві факти про вас, якщо їм таке відоме, шляхом надання письмового пояснення у довільній формі. Також, ваших знайомих прохатимуть підтвердити вашу особу (що вони вас знають особисто протягом певної кількості років) шляхом підписання так званого Акту впізнання.
Отже, вам потрібно перед поданням заяви про визнання особою без громадянства підготувати перелік не менш ніж трьох родичів, сусідів або знайомих до такого опитування, яке відбудеться протягом 14 робочих днів після подання заяви. Необхідність складання і поясненняАкту впізнання не є обов’язковим в кожному випадку, однак щонайменше один з таких документів має бути заповнений.
! Опитування за наданим вами переліком людей, які можуть підтвердити ваші обставини, здійснюється виключно за умови вашої письмової згоди. Згода надається письмово в окремій графі Заяви про визнання особою без громадянства.
! Якщо ви не готові до опитування ваших близьких і знайомих і відмовитесь від надання письмової згоди, ДМС має право відмовити вам у прийнятті заяви.
! У разі необхідності отримання більш детальної інформації про вас ДМС залишають за собою право в будь-який момент відвідати вас за місцем проживання та опитати додатково ваших сусідів.
3. Якщо вам потрібен перекладач
ДМС може забезпечити вам перекладача для прийняття у вас заяви, однак це питання має бути вирішено заздалегідь, тобто до моменту подання заяви. У цьому випадку присутність перекладача має бути забезпечена і під час співбесіди.
4. У випадку, якщо ви перебуваєте в закладі охорони здоров’я
Якщо ви через стан здоров’я перебуваєте у закладі охорони здоров’я і не можете самостійно потрапити до відділення ДМС, про це слід повідомити працівників відповідного відділення. Вони зможуть до вас виїхати для того, щоб прийняти заяву про визнання особою без громадянства та документи.
5. Якщо вам не виповнилось 18 років і ви не маєте батьків, діда чи баби, повнолітніх брата чи сестри або іншого законного представника, повідомте працівників найближчого відділення ДМС про свій намір подати заяву про визнання особою без громадянства. Згідно з діючим Порядком, ДМС зобов’язана невідкладно вирішити питання призначення вам законного представника з числа спеціалістів місцевого органу опіки та піклування або служби у справах дітей. Заяву про визнання особою без громадянства від вашого імені подаватиме саме законний представник. Він має бути присутнім також під час проведення співбесіди.
Як відбувається прийняття заяви?
Вам слід особисто звернутися до відділення ДМС за місцем проживання. За Порядком, територіальні підрозділи ДМС (у вашому районі має бути такий) приймають заяви так само, як і територіальні органи (обласні відділення, їх перелік є на офіційному сайтіДМСУ).
Працівник ДМС, на якого покладені функції з прийому заяв про визнання особою без громадянства, заповнює заяву з ваших слів та документів у спеціальній електронній системі, яка має назву “Відомча інформаційна система ДМСУ”. Після повідомлення вами всіх необхідних даних, заяву друкують і видають вам (законному представнику) для ознайомлення. Після виправлення помилок/неточностей ви маєте поставити підпис на власній заяві.
З формою заяви, затвердженою відповідною постановою Уряду, Ви можете ознайомитись за посиланням. Під час формування заяви у вас мають зібрати біометричні дані (ваші відцифровані відбитки пальців).
У день прийняття заяви ДМС має обов’язково видати вам довідку про звернення за визнанням особою без громадянства. Довідка є дійсною протягом 6 місяців з моменту подання заяви і підтверджує, що ви тимчасово перебуваєте на території України на законних підставах.
Довідка є дійсною на час всієї процедури. Строк розгляду заяви – 6 місяців. У випадку, якщо ДМС не може в цей строк зібрати та проаналізувати всі необхідні відомості на підтвердження відсутності у вас громадянства, строк продовжується до 12 місяців. У такому разі за тиждень-два до спливу термін дії довідки обов’язково зверніться до ДМС для продовження її дії.
Що таке співбесіда?
Співбесіда являє собою офіційну бесіду між заявником та працівником ДМС для уточнення інформації, наданої заявником під час звернення. Усе, про що йдеться під час зустрічі, фіксується документально і учасники співбесіди підписують протокол. Усі відомості, повідомлені таким чином, враховуються під час прийняття остаточного рішення. Співбесіда проводиться за ініціативою ДМС або самого заявника.
Якщо ви бажаєте повідомити нові відомості, описати деякі факти або надати нові документи, які у вас щойно з’явились, ініціюйте співбесіду з ДМС.
Для цього вам спочатку слід подати заяву про необхідність проведення співбесіди до органу або підрозділу ДМС, куди ви звернулися за визнанням особою без громадянства.
Співбесіду мають провести не пізніше, ніж протягом 10 робочих днів з моменту подання цієї заяви.
ДМС мають право також ініціювати співбесіду, про її дату вас мають повідомити не пізніше ніж за три робочі дні до її проведення.
! Будьте уважні! Якщо у вас не виходить з’явитись на призначену співбесіду, обов’язково повідомте про це у письмовій формі! Впевніться, що ваше повідомлення отримано ДМС!
В якому випадку мені можуть відмовити у прийнятті заяви про визнання ОБГ?
Це можливо у чотирьох випадках:
1. Якщо ви маєте громадянство України або іноземної держави і це стало очевидним працівнику ДМС під час подання вами заяви. Наприклад, ви прийшли з діючим паспортом громадянина певної країни.
2. Якщо ви вже маєте офіційний статус особи без громадянства. ОБГ, які мають документ, що посвідчує їх особу та підтверджує цей статус, не мають права та й потреби звертатися за визнанням особою без громадянства в Україні. Ця необхідність може з’явитися у людини, яка втратила цей статус. В такому разі ви маєте обов’язково надати підтвердження припинення статусу ОБГ, отриманого раніше.
3. Якщо ви відмовилися надати згоду на опитування ваших сусідів, родичів або інших знайомих для підтвердження повідомлених вами відомостей.
!Відсутність таких осіб не є підставою для відмови в прийнятті заяви!
4. Якщо ви відмовилися надати свої біометричні дані (відцифровані відбитки пальців).
Звернутися про визнання ОБГ може тільки людина, яка фізично перебуває в Україні
Що мені робити, якщо мою заяву не приймають?
1. Вимагайте письмову відмову в прийнятті заяви, де містяться причини відмови. Якщо причина відмови інша, ніж наведені вище, таку відмову можна вважати неправомірною.
3. Ви можете відправити копію відмови разом зі своєю скаргою до Державної міграційної служби України (зразок скарги). Державна міграційна служба України контролює та координує діяльність територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС і згідно з чинним законодавством уповноважена розглядати звернення громадян.
!У вас є право повторно звернутися за визнанням ОБГ у разі усунення обставин, через які вам відмовлено.
! У разі відмови у прийнятті заяви про визнання особою без громадянства, Ви можете звернутися зі скаргою. Зразок скарги Ви можете завантажити за посиланням у форматі .docx (системні вимоги: Microsoft Office версії 2010 року або вище)
Мої права та обов’язки під час процедури
Ви маєте право:
1.Ініціювати співбесіду з працівником ДМС, щоб повідомити додаткову інформацію та інші відомості, які не були згадані під час прийняття заяви.
2.Вимагати від ДМС перекладача, якщо не розумієте української мови. Бажано в такому випадку звертатися письмово.
3. В день подання заяви отримати довідку про звернення за визнанням особою без громадянства, яка підтверджуватиме наявність підстав для тимчасового перебування на території України.
4.Працювати під час розгляду вашої заяви, за умови отримання вашим роботодавцем дозволу від центру зайнятості на працевлаштування.
Ви зобов’язані:
1. З’являтись на співбесіди або повідомити заздалегідь про необхідність перенесення дати співбесіди.
2. Надавати докази, які у вас є, на підтвердження ваших слів. Зокрема, ви маєте обов’язок надати щойно отриманий новий документ (якщо він має значення для процедури), протягом 10 робочих днів з моменту його отримання.
3. Після отримання рішення про визнання особою без громадянства, ви зобов’язані протягом десяти днів звернутися до ДМС за оформленням посвідки на тимчасове проживання.
4.Якщо вас було визнано особою без громадянства, а після цього ви оформили громадянство іноземної держави, ви зобов’язані письмово повідомити про цей факт Державну міграційну службу протягом 30 днів з моменту оформлення громадянства.
Додаток: зразок скарги про відмову у прийнятті заяви про визнання особою без громадянства:
У 2019 році зі сльозами на очах Ліда вперше зайшла до харківського офісу БФ «Право на захист», тримаючи за руку п’ятирічну донечку.
Жінка розповіла, що народилася за часів Радянського Союзу в ромській родині. З кінця 1970-х років вона постійно проживає у Куп’янському районі Харківської області, але документального підтвердження цьому немає.
Міграційна служба зробила для Ліди все можливе — встановила її особу, про що видала відповідну довідку; але встановити належність до громадянства будь-якої держави не вдалося. Розповідаючи про свої поневіряння Ліда тихо втирала сльози, обіймаючи маленьку донечку, яка мала всі шанси повторити долю матері та залишитись без документів, освіти та шансів на краще життя.
Розповідаючи про свої поневіряння, жінка тихо втирала сльози, обіймаючи донечку. Маленька дівчинка мала всі шанси повторити долю матері та залишитись без документів, освіти та шансів на краще життя.
З Лідою ми уклали договір про надання безоплатної правової допомоги, почалася тривала та кропітка робота.
У судовому порядку було встановлено факт проживання Ліди на території України станом на 24 серпня 1991 року. Пізніше було підготовано та подано пакет документів для встановлення належності Ліди до громадянства України. Завдяки високій кваліфікації, старанності та наполегливості працівників ГУ ДМСУ в Харківській області (зокрема, Ульянченко Катерини Миколаївни), неймовірними зусиллями було сформовано необхідні для Ліди довідки та направлено документи для вирішення питання.
Врешті решт Ліда отримала довгоочікувану довідку про реєстрацію її громадянкою України, а через 2 тижні — омріяний паспорт. Жінка щаслива: вона має можливість офіційно працювати, зареєструвати місце свого проживання, а найголовніше — уникнути проблем з документами для донечки в майбутньому. Наразі працівники Куп`янського РВ ГУ ДМСУ в Харківській області, разом з адвокатом БФ «Право на захист» вирішують питання реєстрації Лідиної семирічної доньки громадянкою України.
Тепер очі Ліди виблискують сльозами радості та вдячності. Бажаємо родині новоспеченої громадянки України успіхів. Вірте – і все вдасться!
У звіті окреслені основні системні проблеми, які призводять до регулярних порушень прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства (ОБГ), та надані конкретні пропозиції Уряду щодо способів розв’язання цих проблем. З-поміж таких проблем – фактична неможливість тимчасового працевлаштування для шукачів притулку та відсутній або обмежений доступ шукачів притулку та їхніх дітей до безоплатних медичних послуг.
Наприклад, БФ «Право на захист» надавав юридичну допомогу родині громадян Афганістану, які вимушені були покинути країну, рятуючись від війни, і звернулися по захист в Україні. У родині є малолітня дитина, яка потребує медичної допомоги, але підписати декларацію із сімейним лікарем не вдається, адже для цього батьки мають надати документ, який посвідчує особу, яким довідка про звернення за захистом не є… Пошук роботи головою родини призвів до нових розчарувань: побачивши довідку про звернення за захистом, один за одним роботодавці зачиняли перед ним двері, адже українське законодавство вимагає від них отримати дозвіл на працевлаштування й офіційно платити йому заробітну плату не менше 10 мінімальних заробітних плат українця…В результаті він влаштувався на ринок неофіційно. Праця таких шукачів захисту рідко залишається непоміченою: через декілька місяців вони отримують штраф за неофіційне працевлаштування.
Для розв’язання цих проблем коаліція НУО рекомендує внести зміни до низки законів, передбачивши право для осіб, які звернулися за захистом, працювати без отримання дозволу на працевлаштування іноземця, а також Міністерству охорони здоров’я України розробити та подати в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроєкт щодо надання медичних послуг дітям, батьки яких не мають документів, що посвідчують особу.
У Держави є окремі значні досягнення в цьому напрямку за останній рік, такі як створення законодавчого фундаменту для запровадження та функціонування процедури визнання особою без громадянства. Проте деякі з наведених у звіті проблем не вирішуютьсяупродовж багатьох років і були предметом уваги ще під час минулих оглядів у межах УПО.
Серед таких проблем є необгрунтоване затримання одалі ОБГ дляідентифікації та видворення. Наприклад, просто зараз людині, яка не має громадянства, загрожує затримання, про що БФ «Право на захист» повідомляв нещодавно. У цьому контексті вкотре громадські організації рекомендують забезпечити затримання лише в крайньому випадку, коли це необхідно і пропорційно, після того, як усі альтернативи (починаючи з найменш обмежувальних) вичерпані.
Системного характеру набула проблема неможливості ідентифікації (встановлення особи), пов’язана з недосконалим законодавчим регулюванням: при перевірці належності до громадянства, оформленні паспорта громадянина України, отриманні паспорту вперше, встановлення особи в судовому порядку. У другій частині самого звіту наведено цілий перелік законодавчих прогалин та проблем правозастосування.
Наприклад, жінка з інвалідністю пенсійного віку, якій БФ «Право на захист» надає юридичну допомогу, не може працювати за станом здоров’я. Через відсутність документів інвалідність не оформлена, пенсії або інші виплати не отримує, медична допомога їй недоступна, житла свого немає, родичів також. Жінка живе в покинутому будинку без газу, електрики, води. Два рази на тиждень ходить на роздачу безкоштовної їжі, набирає в літрову баночку й розтягує це на тиждень. З 15 квітня їжу роздавати перестануть і вона залишиться взагалі без будь-яких засобів. Без документів отримати якусь іншу допомогу або виплати від держави або волонтерів не може. Усе це є наслідком неможливості ідентифікувати її особу й документувати жінку паспортом громадянина України. Як уже багаторазово зазначалось, через відсутність документів, що посвідчують особу, допускаються численні порушення прав такої людини.
З цього приводу коаліція НУО — авторів звіту рекомендує законодавчо вдосконалити правила процедури встановлення особи, у тому числі порядок оформлення паспорту громадянина України.
Сам альтернативний звіт розміщений на сайті Управління Верховного комісара ООН із прав людини та представлений 15 грудня 2020 року під час громадського обговорення проєкту державного проміжного звіту про стан виконання рекомендацій, отриманих за результатами проходження 3-го циклу УПО.
Що таке Універсальний періодичний огляд (УПО)? Чиї рекомендації має виконати Уряд?
УПО дає оцінку виконання державами зобов’язань у галузі прав людини, проголошених наступними документами:
(1) Статут ООН;
(2) Загальна декларація прав людини;
(3) інструменти в сфері прав людини, учасниками яких є держава (договори у сфері прав людини, ратифіковані відповідною державою); (4) добровільні заяви й зобов’язання держав (в тому числі національна політика в сфері прав людини і / або здійснені програми);
(5) міжнародно-правові інструменти у сфері прав людини.
УПО — це механізм Ради ООН із прав людини, у рамках якого чотири рази на рік проводяться регулярні огляди виконання 193 державами-членами ООН зобов’язань і обов’язків у сфері прав людини. Огляд проводиться Робочою групою УПО, яка складається з 47 членів Ради з прав людини.
Цей огляд відбувається шляхом тригодинного інтерактивного діалогу між розглядуваною державою, країнами — членами Ради і країнами-спостерігачами. Під час цього обговорення будь-яка держава-член ООН може поставити запитання, висловити свої висновки і / або рекомендації на адресу розглядуваної держави.
Востаннє огляд дотримання Україною своїх зобов’язань відбувався у 2017 році, за результатами якого різні країни світу надали 201 рекомендацію Уряду України щодо подолання тих чи інших викликів у сфері дотримання прав людини. Уряд підтримав 171 з цих рекомендацій, іншими словами визнав необхідність їх виконання. Інші 30 лишилися без офіційної підтримки з боку України, однак це не означає, що вони будуть проігноровані. Наприклад, у 2012 році Україні рекомендовано ратифікувати Конвенцію про статус осіб без громадянства 1954 року та Конвенцію про скорочення безгромадянства 1961 року, їх Уряд України просто врахував без підтримки. Водночас, у 2013 році ці документи були ратифіковані.
Таким чином, Уряд має звітувати у 2023 році (наступного огляд стану дотримання прав людини в Україні в рамках УПО) як ним виконані рекомендації, отримані у 2017 році від інших держав. Позитивною ініціативою стало проміжне звітування України у 2020 році про вже досягнуті успіхи, тим більше що таке звітування не є обов’язковим. Цей звіт не оминув увагою деякі питання щодо прав вказаних категорій у Додатку звіту зокрема.
У нашому ж звіті дана оцінка виконанню деяких із цих рекомендацій, а також оцінка стану дотримання прав біженців, шукачів притулку й ОБГ у країні загалом. Сподіваємось на те, що за допомогою механізму УПО й незалежно від нього, становище даних вразливих категорій буде покращено шляхом розв’язання сучасних і застарілих викликів.
Ви можете ознайомитися з інфографікою до цього огляду українською та англійською мовами.
До БФ «Право на захист» звернувся чоловік, країна походження якого – Грузія, яка не визнає його своїм громадянином. Цей чоловік чекає на процедуру визнання особою без громадянства. Йому загрожує затримання та поміщення до Пункту тимчасового перебування іноземців та ОБГ (ПТПІ).
У січні 2021 року територіальним підрозділом ДМС щодо нього було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження. На жаль, вчора апеляційний суд підтримав сторону міграційної служби та постановив виконання цього рішення. Разом з цим, факт відсутності в людини громадянства його країни походження не є таємницею, Міграційна служба зазначила про це у рішенні. Цей факт також було враховано судом.
Оскільки повертатися чоловікові нікуди і він не може це зробити без документів, йому загрожує затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України. Чоловік звернеться із заявою про визнання особою без громадянства щойно постанова Уряду «Про деякі питання визнання особою без громадянства» від 24 березня 2021 року набере чинності. Однак, чи вбереже це його від обов’язку виконання рішення про примусове повернення та подальше поміщення до ПТПІ? Адже він змушений порушувати правила перебування на території України і, попри бажання, просто не здатний виконати рішення про примусове повернення.
У чоловіка є дружина, донька і сестра, всі мають громадянство України. Родина очікує на отримання ним офіційного статусу особи без громадянства. Процедура стане доступною зовсім скоро, що з високою долею ймовірності станеться в найближчі декілька тижнів.
Детальніше про процедуру визнання особою без громадянства можна ознайомитись у відео та матеріалі.
Вже неодноразово юристи БФ «Право на захист» наголошували на тому, що затримання ОБГ та продовження строків тримання таких осіб в ПТПІ має відбуватися лише в крайньому випадку, коли це є необхідним, після того як усі альтернативи (починаючи з найменш обмежувальних) вичерпані. Для того, аби визначити, чи є затримання необхідним і пропорційним, безгромадянство слід виявляти в момент прийняття рішення про затримання та на постійній основі переглядати строк затримання.
Іншими словами, якщо вже відомо, що людина не має громадянства і її затримання не призведе до ідентифікації та видворення, то у такому затриманні немає жодного сенсу. Натомість людину позбавлено волі тоді, коли від неї нічого не залежить.Більше про випадки непропорційного затримання ОБГ та продовження строків затримання, коли це не було необхідним, можна знайти на сторінці 26 звіту НУО «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства»