Зробити пожертву
Укр / Eng

Категорія: Новини

28.12.20

15 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та в цілому проєкт Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік».

У контексті захисту прав внутрішньо переміщених осіб і осіб, які постраждали від збройного конфлікту, цей закон є особливо цікавим, оскільки йдеться про фінансування важливих загальнодержавних програм, які їх так чи інакше стосуються.

Відтак буде доречно порівняти видаткові частини як Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (Додаток 3), так і Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» (Додаток 3).

Варто нагадати, що у зв’язку зі світовою пандемією COVID-19 у квітні й упродовж решти 2020 року до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» були внесені суттєві зміни, якими були перерозподілені кошти між державними програмами. Тому для порівняння треба брати саме зміни видаткової частини держбюджету на 2020 р.

бюджет

Окрім того, цікавими для порівняння також є тексти проєкту закону про державний бюджет на 2021 р. для першого читання й після опрацювання пропозицій до другого читання.

Отже, що нового в законі про державний бюджет на 2021 рік, як порівняти з аналогічним законом на 2020 рік у контексті внутрішньо переміщених осіб і збройного конфлікту?

Основними змінами є такі:

  • збільшено фінансування державної програми щодо виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації до 114 млн грн.
  • збільшено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України до 125 млн грн.
  • запроваджено нову державну програму щодо забезпечення належних умов в’їзду та виїзду осіб на тимчасово окуповані території України — 267 млн грн.
  • запроваджено нову державну програму із забезпечення реінтеграції молоді з тимчасово окупованих територій Донецької й Луганської областей, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя — 30 млн грн (щоправда, така програма з’явилася лише між першим і другим читанням законопроєкту).
  • немає фінансування державної програми «Доступне житло» (було скорочене ще квітневими змінами до держбюджету на 2020 рік і у 2021 році не поновлюватиметься).
  • немає фінансування субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проєкту «Житло для внутрішньо переміщених осіб».

Детальніше – дивіться в порівяльній табличці.

Ще однією зміною, яка може суттєво зачепити права та інтереси великої кількості осіб є відсутність фінансування заходів щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою. Згідно із проєктом Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», який був поданий на перше читання, на виконання цієї програми було передбачено 200 млн грн.

Бюджет

Однак уже в бюджетних висновках Парламенту та за результатами розгляду проєкту закону в другому читанні та в цілому виділення коштів на виконання рішень судів було скасовано взагалі.

Проблема невиконання судових рішень в Україні — не поодинока. Понад половина рішень Європейського суду з прав людини проти України стосуються невиконання судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади в Україні.

Виконання тисяч таких рішень потребує мільярдів. Проте за останні роки фінансування було явно недостатнім. Наприклад, у 2016 р. — 144.757 тис. грн, у 2017 р. — 500 млн грн, у 2018 р. — 500 млн грн, у 2019 р. — 600 млн грн, у 2020 р. — 600 млн грн.

Відповідна тенденція, так само як і відсутність суттєвих кроків щодо системного розв’язання питання виконання судових рішень, не залишилася непоміченою Комітетом Міністрів Ради Європи, який 1 жовтня 2020 р. прийняв Проміжну Резолюцію із цього питання. Водночас необхідно зауважити, що в поточному році (за 10 місяців) лише щодо пенсійного забезпечення ВПО за судовими рішеннями нараховано понад 250 млн грн, з яких виплачено понад 35 млн грн.

Минулого року відповідні показники були вищими майже втричі. Допомогти у виконанні таких рішень суду вартує багатьох місяців роботи юриста чи адвоката, зробити це самотужки — практично не реально.

Треба наголосити, що переселенці та постраждалі особи є позивачами в багатьох категоріях спорів із вимогами матеріального характеру. А отже, у прийдешньому році вони не матимуть жодних сподівань на виконання рішень судів на їхню користь, ба більше — навіть на повернення судового збору.

Розглядаючи вже ухвалений Закон України «Про державний бюджет України на 2021 рік» можна зробити висновок про певні позитивні зрушення у сфері фінансування виплати компенсації за зруйноване житло, а також забезпечення належних умов в’їзду/виїзду на/з тимчасово окупованих територій.

Водночас виглядає так, що питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, як і виконання судових рішень, відповідачем у яких виступає держава, не є пріоритетом уряду на найближчий рік.

UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні

Читайте також:

24.12.20

До дніпровського офісу БФ «Право на захист» звернулася внутрішньо переміщена особа (ВПО), яка з двома неповнолітніми доньками мешкала в гуртожитку в Новомосковському районі Дніпропетровської області. Їхнє попереднє житло, хоч і було відремонтоване на початку масового переселення з зони конфлікту, та вже потребувало значних реновацій. Стосунки ж із іншими мешканцями гуртожитку були напруженими (як це зазвичай буває в місцях компактного поселення).

Родина ніколи не була конфліктною, тож їм було емоційно важко перебувати під одним дахом (хоч і таким  необхідним) із людьми, яким, здавалося, конфлікти приносять задоволення. Жінка хвилювалася, що така ситуація негативно впливає на доньок, адже дитяча психіка не може абстрагуватися від негативу, тож одного дня вона вирішила змінити своє життя.

Жінка звернулася до дніпровського офісу БФ «Право на захист», щоб дізнатися про можливості переселення та необхідні для цього дії. Колеги надали їй всю необхідну інформацію щодо наявних житлових об’єктів у громадах, державних житлових програм та об’єктів фонду тимчасового житла в області.

Вибір родина зробила з урахуванням того, що їм краще жити недалеко від м. Дніпро, де навчається старша з доньок.  Тож родина переселилася до гуртожитку в с. Чумаки Дніпропетровської області, що в 40 хвилинах від обласного центру. Цей об’єкт  має статус тимчасового житла і був відремонтований в межах проєкту УФСІ за сприяння банку KfW.

Тепер жінка задоволена змінами в житті: гуртожиток після ремонту, має усі необхідні меблі й побутову техніку. Старша донька нашої бенефіціарки навчається в м. Дніпро та мешкає в студентському гуртожитку, але на всі вихідні та свята поспішає до родини в нову оселю.

Housing житло ВПО

Дніпровська команда БФ «Право на захист» сподівається, що позитивні зміни в родині будуть не останніми і всі вони будуть тільки на краще.

UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні

Читайте також:

24.12.20

5 листопада 2020 року Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради України проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань, пов’язаних із військовополоненими та інтернованими особами в особливий період» № 4327 від 05.11.2020.

Благодійний фонд «Право на захист» звертає увагу, що положення цього законопроєкту розповсюджуються не тільки на військовополонених, але й на цивільних осіб-іноземців, які знаходяться на території України, а тому вважає за необхідне зробити таку заяву.

Конвенція про захист цивільного населення під час війни (IV Женевська Конвенція), яка прийнята 12.08.1949р. у Женеві та надалі ратифікована Україною у 2006 році, застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, який може виникнути між двома чи більше державами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, а також до випадків часткової чи цілковитої окупації.

Конвенція встановлює положення про захист осіб, які в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Стаття 44 Конвенції закріплює, що застосовуючи заходи контролю, зазначені в цій Конвенції, держава, яка затримує, не повинна вороже поводитися з біженцями, які фактично не перебувають під захистом жодного уряду, лише на підставі їхньої юридичної належності до держави-супротивниці.

Разом з цим, проєкт Закону, на думку БФ «Право на захист», містить низку положень, які можуть  негативно вплинути на права шукачів захисту, біженців і осіб, які потребують додаткового захисту.

Проєктом запропоновано доповнити підстави для заборони виїзду з України іноземців або осіб без громадянства, передбачені частиною другою статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» абзацом «відносно нього прийнято рішення про інтернування — до відміни рішення про інтернування».

Проєкт суттєво розширює повноваження Служби безпеки України. Зокрема, покладає на цей орган під час особливого періоду здійснення заходів з виявлення на території України громадян держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України, які становлять загрозу національній безпеці України (…) з метою розв’язання питання щодо інтернування таких осіб.   

Проєкт покладає на Генеральний штаб Збройних сил України право прийняти рішення про інтернування громадян держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України, які, за даними Служби безпеки України, становлять загрозу національній безпеці України у зв’язку з таким нападом чи агресією.

У зв’язку з зазначеним БФ «Право на захист» вважає за необхідне заявити, що в разі ухвалення цього законопроєкту  є висока ймовірність, що права та свободи, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, можуть бути порушені, а саме:

  • право на свободу та особисту недоторканність, передбачене статтею 5 Європейської Конвенції;
  • право на приватність, передбачене статтею 8 Європейської Конвенції; 
  • право на свободу пересування, передбачене статтею Протоколу № 4 до Європейської Конвенції.

Окрім того, наслідком ухвалення законопроєкту № 4327 може стати порушення  гарантій, що встановленні у статтях 35, 43 та 44 IV Женевської Конвенції. Проєкт Закону не містить будь-яких запобіжників від інтернування цивільних осіб-громадян Російської Федерації, що є біженцями або особами, які потребують додаткового захисту чи шукачами захисту, що прямо суперечить положенням Статті 44 IV Женевської Конвенції.

БФ «Право на захист» вважає, що проєкт має бути приведений у відповідність до міжнародних зобов’язань України за Женевською Конвенцією про захист цивільного населення під час війни, зокрема, біженці, особи, які потребують додаткового захисту, шукачі захисту мають бути виключені зі сфери регулювання цього законопроєкту. 

Читайте також:

24.12.20

Пані Марія родом з Донецька. Вона проживала там все своє життя, але весь цей час була особою без громадянства, тобто її юридично не існувало.

Жінка звернулася до курахівського офісу БФ «Право на захист». Одразу після звернення вона почала активно збирати докази на підтвердження свого проживання на території України станом на 1991 рік. 

Хоча й суд задовольнив позовну заяву, позиція представників Державної міграційної служби (ДМС) виявилась жорсткою і вони наразі відмовляються виконувати рішення суду. 

Пропонуємо Вам прочитати цю історію у викладі юриста БФ «Право на захист» Руслана Беретелі, який він опублікував на своїй сторінці на Facebook: 


#правоназахист

Інколи мені здається,що вже мало що може здивувати мене у моїй роботі. Але ж ні, дивлюсь на людей і не…

Posted by Беретели Руслан on Tuesday, December 22, 2020

23.12.20

Раніше на нашій сторінці у Facebook ми розповідали, що тиждень тому, 15 грудня, під час перетину лінії розмежування на КПВВ «Станиця Луганська» натовп заштовхав 70-річну пані А. у черзі, в результаті чого їй були нанесені ушкодження у вигляді закритого внутрішнього перелому двох кісток гомілковостопного суглоба. Після надання першої допомоги, «швидка» повезла пані А. до лікарні, де в екстреному режимі було проведено операцію.

Швидка приїхала на виклик

Вчора, 22 грудня до моніторів БФ «Право на захист» на КПВВ «Станиця Луганська» після лікарняної реабілітації звернулась ця ж жінка. За цей час пані А. отримала ID-паспорт, з яким планувала повертатися на непідконтрольну уряду територію України, але їй було відмовлено у перетині, адже вона не мала перепустки, оформленої на новий паспорт. 

Співробітники благодійного фонду допомогли жінці з поданням нової заявки. Оскільки після лікування пані А. не мала коштів аби придбати собі їжу, спостерігачі БФ «Право на захист» видали їй продуктовий набір.

Під час очікування жінка скаржилася на погане самопочуття, їй знову знадобилася медична допомога. Після того як перепустку врешті решт було оформлено, представники Державної служби України з надзвичайних ситуацій допомогли перевезли пані А. через КПВВ на інвалідному візку і вона врешті решт змогла повернутися додому.

Звертаємося до людей, що здійснюють перетин КПВВ та закликаємо бути уважними, обережними, дотримуватися дистанції, а також поважати інших людей навколо! Від Ваших дій залежить здоров’я та життя людей, які знаходяться поряд.

Нагадуємо, що Ви можете підписатись на наші соціальні мережі та отримувати найактуальнішу інформацію про події, активності та діяльність БФ «Право на захист»:

https://www.facebook.com/right2protection
FACEBOOK		https://www.instagram.com/right2protection/
INSTAGRAM
TWITTER
23.12.20

18 грудня 2020 року співробітники БФ «Право на захист» провели онлайн семінар-практикум «Взаємодія органів державної влади, центрів надання правової допомоги та громадського сектору у справах шукачів захисту в Україні» 

До практикуму долучилися представники Державної міграційної служби України, Управління ДМС у Волинській області, Волинського Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, Луцького прикордонного загону, Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Ківерцівського бюро правової допомоги, а також колеги з Представництва УВКБ ООН в Україні.

Під час семінару було обговорено особливості роботи Волинського Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства під час карантину, а також порядок звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами які потребують додаткового захисту, під час перебування у Волинському Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. Крім того, учасники заходу мали можливість поставити питання один одному, а також надати рекомендації та висловити побажання щодо покращення взаємної співпраці у наступному році.

Щиро дякуємо всім, хто мали нагоду долучитися до заходу за активну та продуктивну роботу!

22.12.20

Під час бойових дій на сході України гинуть не тільки захисники-воїни, але і цивільні особи, які опинилися “не в тому місці і не в той час”. 

Станом на 31 липня 2020 року за більш ніж 6 років збройного конфлікту на сході України, загинуло щонайменше 3367 цивільні особи – це люди, які не брали участі у бойових діях (згідно з даними Управління Верховного Комісара ООН з прав людини, що наведені у Доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні за період 16.02.2020-31.07.2020 р.).

Починаючи з 2017 року юридичною командою БФ «Право на захист» супроводжуються 36 судових справ щодо захисту прав поранених осіб або осіб, які втратили близьких родичів. З них 8 справ вже успішно пройшли стадію апеляційного розгляду і потрапили на розгляд до Верховного Суду, оскільки відповідач (держава Україна) всупереч нормам міжнародного і національного права не погоджується виплачувати таким особам компенсації. Чому в таких випадках Україна має нести відповідальність за життя своїх громадян, з наступним пред’явленням претензій до держави-агресора – читайте докладно в матеріалі.

Як ми писали раніше, одна з таких справ була виграна адвокатами БФ «Право на захист» в Харківському апеляційному суді. Відтепер ця справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду.

Обставини справи

12.03.2015 р. під час проведення антитерористичної операції в с-щі Красний Партизан Ясинуватського району Донецької області було вбито Аллу Д. Автомобіль, в якому їхала жінка разом із іншими пасажирами, підірвався на міні. В машині були лише цивільні особи, які їхали із зони активних бойових дій. Син жінки – Олександр Д. дізнався про смерть матері по телефону. Не зважаючи на ризики для особистої безпеки, він поїхав організовувати похорони матері.

На даний час пройшло вже більш ніж 5 років, проте втрата матері для Олександра є довічною та непоправною. Вона призвела до суттєвої негативної зміни його життя та глибоко травмувала його особистість. Жодної компенсації моральної шкоди від держави він не отримав. У зв’язку з цим Олександр, за допомогою юристів БФ «Право на захист», в судовому порядку вирішив стягнути з Держави Україна моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі його матері. 

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24.04.2019 р. стягнуто з Державного бюджету України на користь Олександра, на відшкодування моральної шкоди, 300 000 гривень.

Постановою Харківського апеляційного суду від 30.07.2019 р. рішення суду першої інстанції в частини розміру відшкодування моральної шкоди змінено – стягнуто на користь Олександра 500 000 грн, однак Уряд України очікувано подав касаційну скаргу, яка була прийнята до розгляду Верховним Судом.

Чому це важливо

Після змін до процесуального законодавства, які набрали сили у 2017 році, Верховний Суд має право передати деякі справи, що надійшли до нього, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зокрема, для формування єдиної правозастосовчої практики. Це зазвичай відбувається у справах, які є складними і неоднозначними з огляду на суперечливе законодавство або його відсутність.

Якщо Велика Палата ухвалить рішення в такій справі, то її висновки будуть обов’язковими для розгляду в усіх подібних справах, тобто буде створено певний різновид правового прецеденту, що має застосовуватися всіма судами України. Це дозволить і позивачам, і державі розуміти перспективи таких справ, а судам – розуміти перспективи перегляду їх рішень у таких справах, що значно пришвидшить їх розгляд і мінімізує кількість судових помилок.

Ухвалою від 18.11.2020 року Верховний Суд скористався таким правом і передав справу №640/20038/19, про яку йдеться у статті, на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, яка своєю ухвалою від 25.11.2020 року погодилася розглянути справу. Судовий розгляд (на жаль, без виклику сторін) призначено на сьогодні, 22 грудня 2020 року. Про результати розгляду справи ми дізнаємось вже наступного року.

У БФ «Право на захист» сподіваються на швидкий розгляд справи і ухвалення Судом рішення, яке допоможе не тільки отримати постраждалим справедливу компенсацію, але й спонукатиме державу розробити адміністративний порядок отримання компенсацій без звернення до перевантажених судів. 

Олег Тарасенко, 

Адвокат, Старший стратегічний юрист БФ «Право на захист»

Олена Приходько,

Адвокат, Керівник харківського регіонального офісу БФ «Право на захист»

19.12.20

БФ «Право на захист» продовжує підвищувати обізнаність об’єднаних територіальних громад (ОТГ) щодо можливостей забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. За підтримки Програми «U-LEAD з Європою» спеціалісти Фонду організовують консультаційні заходи в онлайн форматі, під час яких представники ОТГ дізнаються про особливості отримання грошової допомоги (субвенції) від держави на придбання житла для ВПО. 15 та 17 грудня отримати корисну інформацію змогли й громади Донецької та Луганської областей.

«Для БФ «Право на захист» пошук довготривалих житлових рішень для ВПО є у пріоритеті. Саме тому, починаючи з наступного року, ми розпочнемо впроваджувати в цьому напрямку ряд активностей в Донецькій та Луганській областях. Наразі ж ми хочемо звернути увагу громад на можливість отримання грошової допомоги з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку територій»,

– зазначила Мирослава Сущенко, керівниця офісів БФ «Право на захист» у Дніпрі та Запоріжжі.

Консультаційний захід для представників громад Донецької області

До консультаційного заходу, який відбувся 15 грудня, долучилися близько 30 представників об’єднаних територіальних громад Донецької області.

На заході було розглянуто порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, що дозволить громадам створити фонд тимчасового житла для проживання ВПО. Про це учасникам заходу розповів Максим Алексєєнко-Лемовський, головний спеціаліст відділу з питань формування та реалізації житлової політики Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Про структуру, особливості розроблення та затвердження Місцевої цільової програми забезпечення житлом ВПО учасникам заходу детально розповіла Мирослава Сущенко, керівниця офісів БФ «Право на захист» у Дніпрі та Запоріжжі. Наша колега не оминула й питання порядку створення фонду тимчасового житла, надання такого житла в користування ВПО, а також придбання квартир на вторинному ринку.

Під кінець свого виступу Мирослава Сущенко закликала громади розглянути можливість участі в конкурсі на отримання державної субвенції для соціально-економічного розвитку територій.

«Створюючи житлові можливості, ви маєте змогу залучати до своїх громад нових мешканців. А якщо цими мешканцями будуть представники професій, які вам цікаві, то це і розширення професійних кадрів у громаді, і, відповідно, додаткові надходження з податків до місцевого бюджету»,

– наголосила Мирослава Сущенко.

Окрім ОТГ Донецької області в заході взяли участь й представники міжнародних організацій, аби розповісти про свою діяльність та про можливості отримання міжнародної технічної допомоги для соціально-економічного розвитку громад.

Так, Ірина Бистрицька, радниця з питань правового захисту офісу Агентства ООН у справах біженців у Маріуполі, розповіла про діяльність УВКБ ООН. Своєю чергою Олександр Радіонов, провідний експерт із фінансових питань Надзвичайної кредитної програми для відновлення України Програми розвитку ООН, детально розповів про досягнення проєктів у Донецькій області та про майбутні потенційні проєкти НКПВУ ПРОООН. Крім того, із проєктами та активностями Українського фонду соціальних інвестицій учасників ознайомила Галина Єль Хатрі, головна консультантка з розвитку громад Південно-Східного регіонального представництва Українського фонду соціальних інвестицій.

Онлайн-зустріч спроможних та дієвих територіальних громад Луганської області

громад

17 грудня відбувся ще один консультаційний захід, але тепер уже для громад Луганської області. Загалом до участі долучилися близько 20 представників громад цієї області. Головною темою, як і раніше, було питання отримання субвенції для створення фонду тимчасового житла для проживання ВПО. Учасники змогли дізнатися про нюанси та найбільш поширені помилки, які потрібно враховувати під час підготовки документів для отримання субвенції.

Допомагали розбиратися в питанні житла для ВПО спікери заходу:

  • Кристоф Бо, старший радник з питань захисту Східного офісу УВКБ ООН. 

Розповів про напрямки діяльності Управління Верховного комісара ООН у справах біженців щодо допомоги внутрішньо переміщеним особам в Україні, а також про досягнення у 2020 році та пріоритети на 2021 рік.

  • Максим Алексєєнко-Лемовський, головний спеціаліст відділу з питань формування та реалізації житлової політики Департаменту соціально-гуманітарної політики та внутрішньо переміщених осіб Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. 

Детально розкрив питання механізму надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

  • Олена Приходько, керівниця Харківського регіонального офісу БФ «Право на захист».

Обговорила з учасниками специфіку надання в тимчасове користування житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання ВПО.

  • Бабченко Олексій, керівник ВЦА м. Золоте та с. Катеринівка Попаснянського району Луганської області.

Поділився своїм досвідом отримання та реалізації субвенції. 

Консультаційний захід було організовано Луганським регіональним офісом БФ «Право на захист» спільно з Луганським регіональним офісом Програми «U-LEAD з Європою».

«У Луганській області є лише 2 приклади ОТГ, які успішно отримали субвенцію. Це Старобільськ та Золоте. Сподіваємося, що їх досвід надихне й інші громади. Особливо приємно про Золоте. Місто, яке знаходиться біля лінії розмежування, – зруйноване, і дотепер ще має проблеми, зумовлені воєнними діями. Але була знайдена мотивація та ресурс для отримання субвенції, щоб забезпечити ВПО житлом. Приємно, що в громадах вже є розуміння: ВПО – не тягар, а потужний ресурс, який може бути залучений до розбудови громади»,

– зазначила Олена Грекова, керівниця Луганського регіонального офісу БФ «Право на захист».

Читайте також:

16.12.20

На основі даних, зібраних під час спостереження за ситуацією на КПВВ БФ «Право на захист» було підготовлено щомісячний моніторинговий звіт «Перетин лінії зіткнення через КПВВ» за листопад 2020 року.

Тенденції та динаміка

  • Після відновлення повноцінної роботи КПВВ «Станиця Луганська» з 10 листопада, кількість перетинів лінії розмежування підвищилася на 35% у листопаді, порівняно з жовтнем (29184 та 21373 відповідно), але в той же час це становить лише 2,25% від 1,2 мільйонів людей, що перетнули лінію розмежування листопаді 2019 року. Більшість перетинів були здійснені на КПВВ «Станиця Луганська» (95%), і лише 5% на КПВВ «Новотроїцьке». 
  • У листопаді 2020 року, близько 1 084 осіб здійснили перетин лінії розмежування у бік ПУТ, 494 людей перетнули лінію розмежування у бік НПУТ в Донецькій області через КПВВ «Новотроїцьке», який залишається залишається єдиним пунктом пропуску в Донецькій області, де існує можливість перетину за погодженими списками осіб. Перетин відбувається щопонеділка та щоп’ятниці. Умови перетину ті ж самі, що були у попередньому місяці: для того, щоб отримати дозвіл на в’їзд чи виїзд до НПУТ, потрібно потрапити в список за складною процедурою подання документів.
  • На початку листопада перетин лінії розмежування був можливий тільки на підставі спеціального дозволу від штабу ООС для людей з реєстрацією за місцем проживання на НПУТ Луганської області і які мають вагомі підстави для перетину. З 10 листопада штабом ООС було видано наказ про скасування цих обмежень і відновлення роботи КПВВ «Станиця Луганська». За цей місяць, 13981 осіб здійснили перетин лінії розмежування у бік підконтрольної території України, та 13595 осіб у напрямку непідконтрольної території України.
  • 65% громадян мали труднощі зі встановленням додатку «Вдома». Серед проблем, які були озвучені – довгий час встановлення програми, відсутність Інтернет-з’єднання на КПВВ або проблеми зі зв’язком, а також не надходження СМС повідомлення для підтвердження.
  • Як було з’ясовано у ході опитування, думки та занепокоєння людей стосовно ситуації навколо пандемії коронавірусу виявились різними, адже 55% громадян не занепокоєні COVID-19, а у 43% виникають питання щодо безпеки під час перетину. Згідно з даними, 65% з опитаних людей вважають, що дистанція у черзі на КПВВ є досить малою, ще 42% зауважили, що інші люди навколо неправильно одягають маски, а ще 7% мають питання щодо безпеки проїзду в громадському транспорті.
  • Близько 61% людей перетинають лінію розмежування через родичів, які проживають на підконтрольних та непідконтрольних територіях України. Третина громадян роблять це через потребу зняття коштів та/або проблеми з пенсійними/соціальними виплатами.

Детальніше – читайте та дивіться у звіті БФ «Право на захист» за посиланнями нижче: 

українською

англійською 

Більше статистичних даних можна знайти за посиланням на веб-сторінці УВКБ ООН в Україні

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях та є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, який проводиться в межах проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують людей під час перетину лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана у ході опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації.