Зробити пожертву
Укр / Eng

Категорія: Внутрішньо переміщені особи

28.12.20

15 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та в цілому проєкт Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік».

У контексті захисту прав внутрішньо переміщених осіб і осіб, які постраждали від збройного конфлікту, цей закон є особливо цікавим, оскільки йдеться про фінансування важливих загальнодержавних програм, які їх так чи інакше стосуються.

Відтак буде доречно порівняти видаткові частини як Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (Додаток 3), так і Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» (Додаток 3).

Варто нагадати, що у зв’язку зі світовою пандемією COVID-19 у квітні й упродовж решти 2020 року до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» були внесені суттєві зміни, якими були перерозподілені кошти між державними програмами. Тому для порівняння треба брати саме зміни видаткової частини держбюджету на 2020 р.

бюджет

Окрім того, цікавими для порівняння також є тексти проєкту закону про державний бюджет на 2021 р. для першого читання й після опрацювання пропозицій до другого читання.

Отже, що нового в законі про державний бюджет на 2021 рік, як порівняти з аналогічним законом на 2020 рік у контексті внутрішньо переміщених осіб і збройного конфлікту?

Основними змінами є такі:

  • збільшено фінансування державної програми щодо виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації до 114 млн грн.
  • збільшено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України до 125 млн грн.
  • запроваджено нову державну програму щодо забезпечення належних умов в’їзду та виїзду осіб на тимчасово окуповані території України — 267 млн грн.
  • запроваджено нову державну програму із забезпечення реінтеграції молоді з тимчасово окупованих територій Донецької й Луганської областей, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя — 30 млн грн (щоправда, така програма з’явилася лише між першим і другим читанням законопроєкту).
  • немає фінансування державної програми «Доступне житло» (було скорочене ще квітневими змінами до держбюджету на 2020 рік і у 2021 році не поновлюватиметься).
  • немає фінансування субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проєкту «Житло для внутрішньо переміщених осіб».

Детальніше – дивіться в порівяльній табличці.

Ще однією зміною, яка може суттєво зачепити права та інтереси великої кількості осіб є відсутність фінансування заходів щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою. Згідно із проєктом Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», який був поданий на перше читання, на виконання цієї програми було передбачено 200 млн грн.

Бюджет

Однак уже в бюджетних висновках Парламенту та за результатами розгляду проєкту закону в другому читанні та в цілому виділення коштів на виконання рішень судів було скасовано взагалі.

Проблема невиконання судових рішень в Україні — не поодинока. Понад половина рішень Європейського суду з прав людини проти України стосуються невиконання судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади в Україні.

Виконання тисяч таких рішень потребує мільярдів. Проте за останні роки фінансування було явно недостатнім. Наприклад, у 2016 р. — 144.757 тис. грн, у 2017 р. — 500 млн грн, у 2018 р. — 500 млн грн, у 2019 р. — 600 млн грн, у 2020 р. — 600 млн грн.

Відповідна тенденція, так само як і відсутність суттєвих кроків щодо системного розв’язання питання виконання судових рішень, не залишилася непоміченою Комітетом Міністрів Ради Європи, який 1 жовтня 2020 р. прийняв Проміжну Резолюцію із цього питання. Водночас необхідно зауважити, що в поточному році (за 10 місяців) лише щодо пенсійного забезпечення ВПО за судовими рішеннями нараховано понад 250 млн грн, з яких виплачено понад 35 млн грн.

Минулого року відповідні показники були вищими майже втричі. Допомогти у виконанні таких рішень суду вартує багатьох місяців роботи юриста чи адвоката, зробити це самотужки — практично не реально.

Треба наголосити, що переселенці та постраждалі особи є позивачами в багатьох категоріях спорів із вимогами матеріального характеру. А отже, у прийдешньому році вони не матимуть жодних сподівань на виконання рішень судів на їхню користь, ба більше — навіть на повернення судового збору.

Розглядаючи вже ухвалений Закон України «Про державний бюджет України на 2021 рік» можна зробити висновок про певні позитивні зрушення у сфері фінансування виплати компенсації за зруйноване житло, а також забезпечення належних умов в’їзду/виїзду на/з тимчасово окупованих територій.

Водночас виглядає так, що питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, як і виконання судових рішень, відповідачем у яких виступає держава, не є пріоритетом уряду на найближчий рік.

UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні

Читайте також:

24.12.20

До дніпровського офісу БФ «Право на захист» звернулася внутрішньо переміщена особа (ВПО), яка з двома неповнолітніми доньками мешкала в гуртожитку в Новомосковському районі Дніпропетровської області. Їхнє попереднє житло, хоч і було відремонтоване на початку масового переселення з зони конфлікту, та вже потребувало значних реновацій. Стосунки ж із іншими мешканцями гуртожитку були напруженими (як це зазвичай буває в місцях компактного поселення).

Родина ніколи не була конфліктною, тож їм було емоційно важко перебувати під одним дахом (хоч і таким  необхідним) із людьми, яким, здавалося, конфлікти приносять задоволення. Жінка хвилювалася, що така ситуація негативно впливає на доньок, адже дитяча психіка не може абстрагуватися від негативу, тож одного дня вона вирішила змінити своє життя.

Жінка звернулася до дніпровського офісу БФ «Право на захист», щоб дізнатися про можливості переселення та необхідні для цього дії. Колеги надали їй всю необхідну інформацію щодо наявних житлових об’єктів у громадах, державних житлових програм та об’єктів фонду тимчасового житла в області.

Вибір родина зробила з урахуванням того, що їм краще жити недалеко від м. Дніпро, де навчається старша з доньок.  Тож родина переселилася до гуртожитку в с. Чумаки Дніпропетровської області, що в 40 хвилинах від обласного центру. Цей об’єкт  має статус тимчасового житла і був відремонтований в межах проєкту УФСІ за сприяння банку KfW.

Тепер жінка задоволена змінами в житті: гуртожиток після ремонту, має усі необхідні меблі й побутову техніку. Старша донька нашої бенефіціарки навчається в м. Дніпро та мешкає в студентському гуртожитку, але на всі вихідні та свята поспішає до родини в нову оселю.

Housing житло ВПО

Дніпровська команда БФ «Право на захист» сподівається, що позитивні зміни в родині будуть не останніми і всі вони будуть тільки на краще.

UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні

Читайте також:

19.12.20

БФ «Право на захист» продовжує підвищувати обізнаність об’єднаних територіальних громад (ОТГ) щодо можливостей забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. За підтримки Програми «U-LEAD з Європою» спеціалісти Фонду організовують консультаційні заходи в онлайн форматі, під час яких представники ОТГ дізнаються про особливості отримання грошової допомоги (субвенції) від держави на придбання житла для ВПО. 15 та 17 грудня отримати корисну інформацію змогли й громади Донецької та Луганської областей.

«Для БФ «Право на захист» пошук довготривалих житлових рішень для ВПО є у пріоритеті. Саме тому, починаючи з наступного року, ми розпочнемо впроваджувати в цьому напрямку ряд активностей в Донецькій та Луганській областях. Наразі ж ми хочемо звернути увагу громад на можливість отримання грошової допомоги з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку територій»,

– зазначила Мирослава Сущенко, керівниця офісів БФ «Право на захист» у Дніпрі та Запоріжжі.

Консультаційний захід для представників громад Донецької області

До консультаційного заходу, який відбувся 15 грудня, долучилися близько 30 представників об’єднаних територіальних громад Донецької області.

На заході було розглянуто порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, що дозволить громадам створити фонд тимчасового житла для проживання ВПО. Про це учасникам заходу розповів Максим Алексєєнко-Лемовський, головний спеціаліст відділу з питань формування та реалізації житлової політики Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Про структуру, особливості розроблення та затвердження Місцевої цільової програми забезпечення житлом ВПО учасникам заходу детально розповіла Мирослава Сущенко, керівниця офісів БФ «Право на захист» у Дніпрі та Запоріжжі. Наша колега не оминула й питання порядку створення фонду тимчасового житла, надання такого житла в користування ВПО, а також придбання квартир на вторинному ринку.

Під кінець свого виступу Мирослава Сущенко закликала громади розглянути можливість участі в конкурсі на отримання державної субвенції для соціально-економічного розвитку територій.

«Створюючи житлові можливості, ви маєте змогу залучати до своїх громад нових мешканців. А якщо цими мешканцями будуть представники професій, які вам цікаві, то це і розширення професійних кадрів у громаді, і, відповідно, додаткові надходження з податків до місцевого бюджету»,

– наголосила Мирослава Сущенко.

Окрім ОТГ Донецької області в заході взяли участь й представники міжнародних організацій, аби розповісти про свою діяльність та про можливості отримання міжнародної технічної допомоги для соціально-економічного розвитку громад.

Так, Ірина Бистрицька, радниця з питань правового захисту офісу Агентства ООН у справах біженців у Маріуполі, розповіла про діяльність УВКБ ООН. Своєю чергою Олександр Радіонов, провідний експерт із фінансових питань Надзвичайної кредитної програми для відновлення України Програми розвитку ООН, детально розповів про досягнення проєктів у Донецькій області та про майбутні потенційні проєкти НКПВУ ПРОООН. Крім того, із проєктами та активностями Українського фонду соціальних інвестицій учасників ознайомила Галина Єль Хатрі, головна консультантка з розвитку громад Південно-Східного регіонального представництва Українського фонду соціальних інвестицій.

Онлайн-зустріч спроможних та дієвих територіальних громад Луганської області

громад

17 грудня відбувся ще один консультаційний захід, але тепер уже для громад Луганської області. Загалом до участі долучилися близько 20 представників громад цієї області. Головною темою, як і раніше, було питання отримання субвенції для створення фонду тимчасового житла для проживання ВПО. Учасники змогли дізнатися про нюанси та найбільш поширені помилки, які потрібно враховувати під час підготовки документів для отримання субвенції.

Допомагали розбиратися в питанні житла для ВПО спікери заходу:

  • Кристоф Бо, старший радник з питань захисту Східного офісу УВКБ ООН. 

Розповів про напрямки діяльності Управління Верховного комісара ООН у справах біженців щодо допомоги внутрішньо переміщеним особам в Україні, а також про досягнення у 2020 році та пріоритети на 2021 рік.

  • Максим Алексєєнко-Лемовський, головний спеціаліст відділу з питань формування та реалізації житлової політики Департаменту соціально-гуманітарної політики та внутрішньо переміщених осіб Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. 

Детально розкрив питання механізму надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

  • Олена Приходько, керівниця Харківського регіонального офісу БФ «Право на захист».

Обговорила з учасниками специфіку надання в тимчасове користування житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання ВПО.

  • Бабченко Олексій, керівник ВЦА м. Золоте та с. Катеринівка Попаснянського району Луганської області.

Поділився своїм досвідом отримання та реалізації субвенції. 

Консультаційний захід було організовано Луганським регіональним офісом БФ «Право на захист» спільно з Луганським регіональним офісом Програми «U-LEAD з Європою».

«У Луганській області є лише 2 приклади ОТГ, які успішно отримали субвенцію. Це Старобільськ та Золоте. Сподіваємося, що їх досвід надихне й інші громади. Особливо приємно про Золоте. Місто, яке знаходиться біля лінії розмежування, – зруйноване, і дотепер ще має проблеми, зумовлені воєнними діями. Але була знайдена мотивація та ресурс для отримання субвенції, щоб забезпечити ВПО житлом. Приємно, що в громадах вже є розуміння: ВПО – не тягар, а потужний ресурс, який може бути залучений до розбудови громади»,

– зазначила Олена Грекова, керівниця Луганського регіонального офісу БФ «Право на захист».

Читайте також:

16.12.20

На основі даних, зібраних під час спостереження за ситуацією на КПВВ БФ «Право на захист» було підготовлено щомісячний моніторинговий звіт «Перетин лінії зіткнення через КПВВ» за листопад 2020 року.

Тенденції та динаміка

  • Після відновлення повноцінної роботи КПВВ «Станиця Луганська» з 10 листопада, кількість перетинів лінії розмежування підвищилася на 35% у листопаді, порівняно з жовтнем (29184 та 21373 відповідно), але в той же час це становить лише 2,25% від 1,2 мільйонів людей, що перетнули лінію розмежування листопаді 2019 року. Більшість перетинів були здійснені на КПВВ «Станиця Луганська» (95%), і лише 5% на КПВВ «Новотроїцьке». 
  • У листопаді 2020 року, близько 1 084 осіб здійснили перетин лінії розмежування у бік ПУТ, 494 людей перетнули лінію розмежування у бік НПУТ в Донецькій області через КПВВ «Новотроїцьке», який залишається залишається єдиним пунктом пропуску в Донецькій області, де існує можливість перетину за погодженими списками осіб. Перетин відбувається щопонеділка та щоп’ятниці. Умови перетину ті ж самі, що були у попередньому місяці: для того, щоб отримати дозвіл на в’їзд чи виїзд до НПУТ, потрібно потрапити в список за складною процедурою подання документів.
  • На початку листопада перетин лінії розмежування був можливий тільки на підставі спеціального дозволу від штабу ООС для людей з реєстрацією за місцем проживання на НПУТ Луганської області і які мають вагомі підстави для перетину. З 10 листопада штабом ООС було видано наказ про скасування цих обмежень і відновлення роботи КПВВ «Станиця Луганська». За цей місяць, 13981 осіб здійснили перетин лінії розмежування у бік підконтрольної території України, та 13595 осіб у напрямку непідконтрольної території України.
  • 65% громадян мали труднощі зі встановленням додатку «Вдома». Серед проблем, які були озвучені – довгий час встановлення програми, відсутність Інтернет-з’єднання на КПВВ або проблеми зі зв’язком, а також не надходження СМС повідомлення для підтвердження.
  • Як було з’ясовано у ході опитування, думки та занепокоєння людей стосовно ситуації навколо пандемії коронавірусу виявились різними, адже 55% громадян не занепокоєні COVID-19, а у 43% виникають питання щодо безпеки під час перетину. Згідно з даними, 65% з опитаних людей вважають, що дистанція у черзі на КПВВ є досить малою, ще 42% зауважили, що інші люди навколо неправильно одягають маски, а ще 7% мають питання щодо безпеки проїзду в громадському транспорті.
  • Близько 61% людей перетинають лінію розмежування через родичів, які проживають на підконтрольних та непідконтрольних територіях України. Третина громадян роблять це через потребу зняття коштів та/або проблеми з пенсійними/соціальними виплатами.

Детальніше – читайте та дивіться у звіті БФ «Право на захист» за посиланнями нижче: 

українською

англійською 

Більше статистичних даних можна знайти за посиланням на веб-сторінці УВКБ ООН в Україні

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях та є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, який проводиться в межах проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують людей під час перетину лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана у ході опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації. 

15.12.20
Відкрите звернення до Президента України НУО щодо питання сфери дії Національної стратегії з прав людини

Президенту України

Шановний Володимире Олександровичу!

Громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, висловлюють Вам свою повагу та звертаються з вимогою недопущення звуження сфери дії Національної стратегії в сфері прав людини.

Прийнята Указом Президента України у 2015 році, Національна стратегія в сфері прав людини потребувала оновлення. Влітку 2020 року Міністерство юстиції України розпочало роботу над розробкою змін до Стратегії і формуванням відповідного Плану заходів на її реалізацію. До роботи були залучені представники громадських правозахисних організацій, міжнародні партнери.

Протягом жовтня Директорат стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства юстиції України провів серію засідань тематичних груп щодо розробки Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023 роки.

Коаліцією громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, були надані пропозиції до Плану дій, які включають близько 90 заходів у сферах забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб, захисту прав мешканців окупованих територій, жителів населених пунктів, що розташовані у безпосередній близькості до лінії розмежування у Донецькій та Луганській областях; звільнення осіб, які були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, забезпечення прав осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та членів їхніх сімей; подолання негативних наслідків збройного конфлікту, спричиненого збройною агресією Російської Федерації.

Пропозиції, які були направлені експертами, що працюють в сфері подолання негативних наслідків збройного конфлікту, були враховані частково.

Зокрема, Міністерство юстиції пропонує об’єднати питання захисту внутрішньо переміщених осіб, жителів тимчасово окупованих територій і жителів так званої “сірої зони” в одну сферу – забезпечення та захист прав осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Україні. При цьому категорії осіб, зниклих безвісти під час конфлікту, чи тих, хто був позбавлений особистої свободи внаслідок збройного конфлікту, за логікою Міністерства юстиції, не є постраждалими особами.

Втім, хоча текст проєкту змін до Національної стратегії в сфері прав людини включає деякі пропозиції, надані громадськими організаціями, то проєкт Плану заходів на виконання Національної Стратегії, ці пропозиції ігнорує.

Зважаючи на те, що не всі заплановані до 2020 року заходи було реалізовано, громадськими організаціями було запропоновано актуалізувати окремі заходи та додати нові, які б спростили доступ до отримання освітніх, адміністративних послуг, пенсійних та соціальних виплат, активізували процес розмінування земель, запровадили механізм оцінки потреб внутрішньо переміщених осіб та процес постійного фінансування житлових програм, тощо.

На жаль, замість напрацювання якісних та результативних заходів, Міністерство юстиції обрало своєю тактикою зосередитися на тих пунктах, які є простішими для виконання та менш конфліктними для погодження з іншими міністерствами. Зокрема, більшість запропонованих міністерством заходів стосуються розробки та подання на розгляд проєктів нормативно-правовових актів, хоча лише написання нормативних актів не впливає на ситуацію із дотриманням прав людини в Україні.

Такий план, навіть у разі його повного виконання, не призведе до досягнення цілей, визначених Стратегією, яка є вектором руху України в бік демократичної правової країни. Натомість проєкт оновленого Плану дій, який зосереджується на нормативній діяльності, перетворює документ в формальний та технічний, орієнтований виключно на кількісні показники і не запроваджує системних змін.

Ми ще раз звертаємо увагу на те, що прийняття окремих нормативно-правових актів не забезпечує реалізацію прав і свобод людини у повній мірі та більше – рішення про їх прийняття є повноваженням Парламенту. Національна стратегія є загальнодержавним документом, який показує наміри та конкретні дії органів державної влади у окремих напрямах діяльності.

Ми, організації, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, закликаємо врахувати надані пропозиції та розробити зміни до Національної стратегії в сфері прав людини і Плану дій з її реалізації, з урахуванням реальних потреб усіх категорій осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Ми наголошуємо на тому, що при підготовці пропозиції до Плану дій ми спиралися на наш досвід у сфері захисту зазначених вище осіб і вказували на конкретні їх потреби, тому запропонована Міністерством юстиції широка рамка дії Національної стратегії не враховує особливості захисту вказаної категорій громадян.

Додаток – пропозиції щодо змін до Національної стратегії з прав людини.

Громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” Громадська організація “КРИМСОС”
Центр прав людини ZMINA
Благодійний фонд “Право на захист”

Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Донбас СОС”
Благодійний фонд “Восток SOS”
Громадська організація “Кримська правозахисна група”

Читайте також:

14.12.20

Спеціалісти БФ «Право на захист» розробили та презентували рекомендації щодо необхідних заходів, які сприятимуть відновленню контролю над екологічною ситуацією на Донбасі та запобіганню виникненню надзвичайних ситуацій у регіоні. Зазначені рекомендації були напрацьовані в процесі реалізації діалогового проєкту, участь у якому взяли експерти по обидва боки лінії розмежування.

Діалогові проєкти реалізуються БФ «Право на захист» уже другий рік поспіль. У 2020-му темою діалогів зовсім не випадково стала екологічна ситуація на Донбасі та пошук способів її поліпшення. Донбас є індустріальним регіоном — і питання екології завжди були актуальні для нього. Проте з початком конфлікту деякі екологічні проблеми набули загрозливих масштабів. Фактично, Донбас опинився на порозі екологічної катастрофи.

Як наголошують експерти фонду, сьогодні вже неможливо ігнорувати проблеми непідконтрольних територій, адже шахти — це взаємопов’язана структура. Об’єкти, розташовані на непідконтрольній території, впливають на стан шахт, розташованих на підконтрольній території. Але відсутність інформації про зміни в режимі функціонування шахт, наприклад затоплення, позбавляє можливості підготувати обладнання на підконтрольній території належним чином. Унаслідок цього й шахти, і території, які над ними розташовані, зазнають негативного впливу, а екологічна ситуація з обох боків невідворотньо погіршується.

У 2020 році за ініціативи БФ «Право на захист» було проведено 10 експертних зустрічей, участь у яких узяли спеціалісти у сфері екологічної безпеки, охорони довкілля, гідрогеології, екологічного моніторингу, перероблення відходів та інформаційних технологій. За результатами спільної роботи експертів була підготовлена резолюція. У ній — крім стислого опису проблем — містяться пропозиції до органів влади на центральному рівні щодо запобігання екологічній катастрофі.

Цей документ, текст якого погоджено всіма учасниками проєкту, буде передано у відповідні органи влади для подальшої реалізації в державній політиці. Основними питаннями, які потребують швидких рішень від органів влади, є налагодження спільного екологічного моніторингу та оперативного інформування населення щодо стану об’єктів вугільної промисловості. Експерти вважають, що порядок проведення такого моніторингу та обсяг обміну інформацією мають бути закріплені у Мінських угодах. Лише у такий спосіб можна забезпечити їх реалізацію. Як зазначають спеціали Фонду, саме зараз важливо розширювати діалог і залучати до нього державу й міжнародних партнерів, адже обговорення проблем і прагнення до їхнього розв’язання можуть втілитися в пропозиції до програми регіонального розвитку і використання їх урозробленні Національної програми трансформації вугільних регіонів України до 2027 року.

«В основу планування заходів із запобігання природним і техногенним надзвичайним ситуаціям покладена інформація, яку отримують під час моніторингу, — говорить менеджерка проєкту «Побудова миру та налагодження діалогу щодо екологічних проблем на Сході України» Наталія Проскуренко. — Проте станом на сьогодні Україна не має можливості контролювати ситуацію на небезпечних об»єктах, а отже і вживати своєчасних заходів, які б дали змогу запобігти екологічній катастрофі в регіоні. Саме тому обмін інформацією — навіть на рівні діалогів між фахівцями — зараз є вкрай необхідним та важливим кроком. Ми вдячні всім, хто долучився до проєкту, та сподіваємося, що представники влади дослухаються до думки спеціалістів».

30.11.20

26 листопада 2020 року Благодійним фондом «Право на захист», що є виконавчим партнером Агентства ООН у справах біженців в Україні, була проведена Школа з міграційного права в онлайн-форматі.

Студенти юридичних факультетів зі всієї України мали можливість долучилися до заходу, під час якого вони були ознайомлені з такими поняттями як «шукач захисту», «визнаний біженець», «особа, яка потребує додаткового захисту в Україні» та «особа без громадянства», а також отримали інформацію щодо законодавства України, яким регулюється статус таких осіб в Україні.

Учасники та учасниці Міграційної школи також мали можливість поспілкуватися із представниками шукачів захисту, біженців та осіб без громадянства в Україні в форматі «Жива книга», почути їх особисті історії, а також ознайомитися із проблемами та складнощами, з якими вони найчастіше стикаються.

«Основною метою Міграційної школи було надання студентству теоретичної та практичної інформації щодо захисту прав визнаних біженців, шукачів захисту та осіб без громадянства в Україні, а також ознайомлення їх з практикою розгляду справ шукачів захисту в ЄСПЛ. Всі учасниці та учасники були активними та ставили багато запитань до наших юристів, а також висловили побажання щодо проведення Міграційної школи частіше»,

– підсумувала юристка БФ «Право на захист» Олександра Лук’яненко

Наш фонд висловлює щиру вдячність всім студентам та студенткам, які долучилися до онлайн Школи!

Доступний 3-х годинний запис події

26.11.20

24 листопада в рамках проекту Ради Європи «Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень» в онлайн-форматі відбулась Презентація спеціальної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової «Реалізація права внутрішньо переміщених осіб на житло»

У заході взяли участь міжнародні експерти та дослідники у сфері прав людини, представники міжнародних організацій та омбудсмени, народні депутати, члени уряду та профільних комітетів ВРУ.

До обговорення також долучилась  координаторка з адвокації БФ «Право на захист» Еліна Шишкіна, на якому вона розповіла про проблему з відсутністю фінансування житлових програм «Доступне житло» і «Кредит під 3%» на 2021 (ці програми надають можливість придбання ВПО житла у власність), а також про роботу комісій з компенсації та впровадження механізму виплати компенсації за пошкоджене або зруйноване житло, що передбачений Постановою Кабінету Міністрів України №767.

«Право внутрішньо переміщених осіб на житло і можливість його реалізувати, а також виплата компенсації за пошкоджене або зруйноване внаслідок збройного конфлікту житло є і повинно залишатися ключовими елементами державної політики»

– зауважила Еліна Шишкіна.

Раніше ми повідомляли, що у зв’язку із цим «Право на захист», разом з організаціями громадянського сектору, підготували та оприлюднили відкрите звернення до бюджетного комітету Верховної Ради та уряду України щодо необхідності доопрацювання проекту бюджету на 2021 рік до другого читання і надати фінансування для вищезазначених програм

Запис трансляції події доступний для перегляду:

YouTube 

Facebook

24.11.20

13 жовтня 2020 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі за скаргою №33137/16 (Lyudmyla Mykolayivna KANDYBA and Others against Ukraine), яке було опубліковано 19 листопада і спричинило вир суперечливої інформації як у ЗМІ, так і в середовищі правозахисників.

Наразі офіційного перекладу цього рішення українською мовою ще немає, однак, для прояснення ситуації та усунення хибного сприйняття змісту рішення, публікуємо його аналіз вже зараз. Оцінки та висновки є точкою зору автора статті, а не Суду, крім випадків, коли прямо зазначене протилежне.

Згадана справа стосувалася скарги 7 заявників з Луганська на порушення їх прав на отримання різних «соціальних виплат, наприклад, пенсій або допомоги на дітей» на тимчасово окупованій території, а саме на порушення Україною статей 6 і 13 Конвенції, а також статті 1 Першого Протоколу  до Конвенції (надалі – Заявники).

Обставини справи

Справа за обставинами була пов’язана з Постановою КМУ №595 від 07.11.2014 року «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» (надалі – Постанова №595). Нагадаємо, що згідно з деякими положеннями цієї постанови, було заборонено здійснювати фінансування бюджетних виплат на територіях, що не контролювалися органами влади України. Відновлення цих виплат мало здійснюватися тільки після повернення цих територій під контроль офіційних органів влади.

Наприкінці 2014 року Заявники подали позов до національного суду про визнання Постанови №595 недійсною, визнання протиправною бездіяльності КМУ щодо незабезпечення соціальних виплат на ТОТ, а також зобов’язання КМУ забезпечити виплату соціальних і пенсійних виплат, починаючи з липня 2014 року. Хоча Суд не вказує номер справи, можна зробити висновок, що мова йде про загальновідому справу №826/18826/14.

Рішенням суду першої інстанції від 11.02.2015 року позов було задоволено частково, скасовано п. 2 Постанови №595 (решта Постанови не зачіпала безпосередньо права позивачів, тому суд обґрунтовано відмовив в позові в цій частині). Крім того, суд відмовив у решті позовних вимог, виходячи з того, що КМУ не є належним відповідачем у цьому спорі, що також є обґрунтованим і законним, виходячи з норм національного права, оскільки соціальні та пенсійні виплати здійснюють органи соцзахисту і територіальні органи ПФУ відповідно. 

Суд апеляційної інстанції рішенням від 02.04.2015 року залишив рішення суду першої інстанції без змін, відхиливши апеляційні скарги як заявників, так і відповідача і третіх осіб (деяких міністерств і ПФУ). 22 травня 2015 року згадане рішення було опубліковано в Офіційному Віснику України, як складова процесу оскарження нормативно-правових актів.

У червні Вищий адміністративний суд України (на той час – суд касаційної інстанції в адміністративних справах) зупинив виконання оскаржуваних рішень за клопотаннями касаторів (КМУ і Мінфіну), що є звичною практикою у таких спорах, але вже 16 жовтня 2015 року закінчив розгляд справи, залишивши рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заявники зверталися з численними скаргами з вимогою виконати рішення суду, що, на їх думку, мало призвести до продовження виплат ним соціальних і пенсійних виплат. ЄСПЛ перелічує адресатів звернень Заявників і їх відповіді, які зводяться до наступного: відповідальні органи не виплачували соціальні та пенсійні виплати Заявникам, хоча рішення суду про скасування п. 2 Постанови №595 набрало сили. Варто відзначити, що скасування нормативного акту або його частини не призводить до автоматичного продовження виплат або іншої, бажаної для заявників, поведінки відповідачів. Однак в згаданій справі Заявники не зверталися з позовами безпосередньо до тих органів влади, в компетенцію яких входить здійснення відповідних виплат, зосередивши зусилля на доведенні обов’язку різноманітних органів влади здійснювати ці виплати саме на виконання рішення суду у справі  №826/18826/14.

Крім того, 3 з 7 Заявників зверталися з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогою визнати незаконним невиконання Кабінетом Міністрів України рішення суду у вищезгаданій справі. На їх думку, саме продовження їм соціальних і пенсійних виплат мало бути результатом виконання рішення суду.

У цьому позові їм було (очікувано) відмовлено, суд апеляційної інстанції наприкінці 2019 року залишив рішення суду без змін (як зазначає Суд, рішення не було оскаржене у суді касаційної інстанції – п. 28 Рішення).

Європейський суд, розглядаючи справу, приділив увагу також судовій практиці захисту прав ВПО і мешканців ТОТ на отримання пенсійних виплат, навівши до прикладу рішення у судовій справі №227/2158/17, яку безпосередньо супроводжували адвокати БФ «Право на Захист» – перше рішення Верховного Суду, у якому було встановлено право мешканки ТОТ, яка ніколи не була ВПО, на отримання пенсії.

Позиція Суду

Суд наголосив, що Заявники не зверталися до національних судів з позовами про поновлення виплат, разом з цим, подача таких позовів могла призвести до «обґрунтованого шансу на успіх» (див. п. 53 Рішення). Суд прийняв аргументи Уряду, що часткове скасування Постанови №595 не мало привести до автоматичного поновлення виплат Заявникам (див. п. 54 Рішення) і потребувало додаткових заходів з боку Заявників (звернення в національні суди до належних відповідачів), що не було зроблено, а Заявники не стверджували, що такі звернення були б для них занадто обтяжливими (див. п. 55 Рішення). 

Таким чином, Суд визнав заяви 6 із 7 Заявників неприйнятними.

Ще один із заявників, як випливає з Рішення Суду, перемістився на контрольовану територію, отримав належні йому виплати у повному обсязі та втратив зв’язок із Судом (відповідно, його скаргу було виключено зі списку справ).

Висновки

Таким чином, Європейський суд з прав людини не зазначив, що Україна не має сплачувати соціальні та пенсійні виплати. Рішення у справі не є рішенням по суті спору, але вже в котрий раз ЄСПЛ звертає увагу на те, що перш ніж звернутися до нього, заявники мають використати наявні засоби захисту на національному рівні. Відповідальність за правильний вибір цих засобів і їх вичерпання лежить, безсумнівно, на заявниках і їх юристах, а поспіх у зверненні до ЄСПЛ ніколи не є виправданим.

БФ «Право на Захист» захищає права громадян не тільки в національних судах, але і в ЄСПЛ, однак подання скарг до Страсбурга без використання національних засобів захисту є поодинокими винятками, оскільки, як показує наша успішна судова практика, більшість порушень прав можна відновити в українських судах. 

Звичайно, питання невиконання державою судових рішень є відкритим і болючим, однак це не звільняє потенціальних заявників від обов’язку подання позовів в національні суди, перш ніж подати до ЄСПЛ. Крім того, у згаданій справі Суд не наводить аргументів Заявників про те, що подача відповідних позовів була б неефективним засобом захисту, що свідчить, скоріш за все, на відсутність таких аргументів.

Ми впевнені, що незабаром Європейський суд висловить свою позицію щодо права мешканців ТОТ на отримання соціальних і пенсійних виплат й відповідного обов’язку держави створити ефективні та доступні механізми здійснення таких виплат. Очікуємо, що ця позиція буде позитивною для заявників. Багато в чому результат розгляду справи, як ми бачимо, залежить від правильності вибору як правової стратегії, так і юристів, які будуть її реалізовувати.

Автор статті:

Олег Тарасенко, адвокат, старший стратегічний юрист БФ «Право на захист»