БФ «Право на захист» надає безоплатну правову допомогу шукачам притулку, біженцям, особам без громадянства та документів, внутрішньо переміщеним особам та постраждалим внаслідок конфлікту.
Чат-бот «Юридичний порадник для переселенців» містить відповіді на найбільш поширені питання переселенців та осіб, які постраждали внаслідок конфлікту.
• Працює 24 години 7 днів на тиждень;
• Дозволяє швидко отримати юридичну консультацію.Обирайте зручний месенджер та шукайте відповіді в чат-боті:
Facebook: facebook.com/IDP.legal.aid
Telegram: https://bit.ly/34DuRtp.
Користуйтеся перевагами дистанційного доступу до юридичної допомоги, не виходячи з дому!
Наслідки пожеж, які виникли на території Луганської області у вересні та жовтні 2020 року, є катастрофічними. Найскладніша ситуація — вздовж лінії розмежування на території Станично-Луганського, Новоайдарського, Сєвєродонецького районів, де до зони ураження потрапило понад 30 населених пунктів.
Для ліквідування наслідків пожеж Кабінет Міністрів України виділив Луганській обласній державній адміністрації понад 185 млн грн із резервного фонду державного бюджету (розпорядження КМУ № 1269-р від 13 жовтня 2020 р. «Про виділення коштів із резервного фонду державного бюджету»).
Матеріальна допомога передбачена в разі:
А також для створення належних умов проживання:
Для отримання грошової компенсації постраждалі подають на розгляд органів місцевого самоврядування, а якщо їх немає — відповідних військово-цивільних адміністрацій населених пунктів за місцем розташування житла, заяву та відповідний пакет документів (копії паспорта, ідентифікаційного коду, документ про право власності на житло, акт комісії про ступінь пошкоджень від пожежі, розрахунковий рахунок у банківський установі).
Ситуація ускладнюється тим, що в багатьох людей згоріли документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або в постраждалих немає документів, що підтверджують право власності на житло.
З перших днів трагедії юристи БФ «Право на захист» та NRC-NMFA виїжджали до постраждалих населених пунктів та дотепер надають юридичні консультації щодо відновлення втрачених документів, порядку отримання виплат із державного бюджету за домогосподарства, які постраждали внаслідок пожежі.
Наші колеги надали вже 418 консультацій постраждалим особам, здійснили супровід особи до Першої державної нотаріальної контори для отримання дубліката свідоцтва про право на спадщину, подали 5 позовів про визнання права власності (люди не встигли вступити в спадок і будинок згорів, тому нотаріус відмовився видавати свідоцтво).
Нагадуємо: безоплатну юридичну допомогу можна отримати за телефонами «гарячої лінії» БФ «Право на захист»:
Допомога надається за підтримки Норвезької ради у справах біженців (NRC) в Україні та Міністерства закордонних справ Норвегії.
Як об’єднані територіальні громади можуть отримати грошову допомогу (субвенцію) від держави для забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб? Це важливе питання стало темою заходу, який організував БФ «Право на захист» за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» 18 листопада у форматі онлайн-консультації.
Учасниками заходу були представники 50 об’єднаних територіальних громад Дніпропетровської та Запорізької областей. “Громади неодноразово зверталися до спеціалістів нашого Фонду за отриманням інформації щодо існуючих фінансових можливостей, які допоможуть забезпечити ВПО житлом. І такі можливості існують насамперед за рахунок отримання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Саме тому ми й вирішили організувати даний консультаційний захід для ОТГ”, – зазначила Мирослава Сущенко, керівниця офісів БФ «Право на захист» у Дніпрі та Запоріжжі.
На заході було розглянуто порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, що дозволить громадам створити фонд тимчасового житла для проживання ВПО. Про це учасникам заходу розповів Максим Алексєєнко-Лемовський, головний спеціаліст відділу з питань формування та реалізації житлової політики Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Про те, як розробляти та затверджувати Місцеву цільову програму забезпечення житлом ВПО, учасникам заходу розповіла Мирослава Сущенко, керівниця офісів БФ «Право на захист» у Дніпрі та Запоріжжі. Наша колега також поділилась із представниками ОТГ інформацією про порядок створення фонду тимчасового житла, надання такого житла в користування ВПО, придбання квартир на вторинному ринку та забезпечення переселенців житлом на умовах фінансового лізингу.
Підсумовуючи свій виступ, Мирослава Сущенко наголосила на тому, що практика отримання державної субвенції існує, і вона чимала.
“Кожна громада має можливість отримати грошову допомогу від держави на придбання житла для ВПО. Тут головне – це правильно визначити пріоритети, розрахувати власні сили та написати проєкти пропорційно до можливостей громади, аби отримати відповідну субвенцію. Так, наприклад, у поточному році за рахунок коштів субвенції було придбано 10 квартир у Краматорську, 8 – у Покровську, та 1 будинок у місті Приморськ Запорізької області. Нехай це лише один будинок, але все одно це крок до розв’язання житлового питання бодай однієї соціально-незахищеної родини переселенців. Я закликаю громади брати участь у конкурсі на отримання державної субвенції для соціально-економічного розвитку територій” – зазначила пані Мирослава.
Під час заходу було також розглянуто й існуючі можливості міжнародної технічної допомоги для соціально-економічного розвитку громад у Дніпропетровській та Запорізькій областях.
Так, Вартан Мурадян, радник із польових питань офісу УВКБ ООН у Слов’янську, розповів про діяльність УВКБ ООН. Своєю чергою Маркіян Желяк, спеціаліст із залучення громадськості Надзвичайної кредитної програми для відновлення України Програми розвитку ООН, детально розповів про досягнення та результати впроваджених проєктів у Дніпропетровській та Запорізькій областях, а також про майбутні потенційні проєкти НКПВУ ПРОООН. Крім того, із проєктами та активностями Українського фонду соціальних інвестицій учасників ознайомила Ганна Аладжальян, головна консультантка з розвитку громад Східного регіонального представництва Українського фонду соціальних інвестицій.
Довідник: житлові програми для внутрішньо переміщених осіб, огляд на березень 2020 року. Даний довідник дає широкий огляд існуючих державних та місцевих житлових програм у житловій сфері. Він буде корисний органам місцевого самоврядування, адже дозволить проаналізувати існуючі практики в контексті житлової політики в усіх областях України.
Збірка модельних документів для органів місцевої влади «Програма забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб» – це пакет зразкових документів, який включає різноманітні варіанти та зразки правового врегулювання забезпечення житлових прав ВПО. Збірка була розроблена для того, аби полегшити процес розробки відповідної документальної бази у громадах, які мають намір реалізовувати житлові програми та сприяти розв’язанню житлових проблем переселенців.
Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії зіткнення через КПВВ» за жовтень 2020 року, підготовлений БФ «Право на захист» на основі даних, зібраних під час моніторингу ситуації на КПВВ. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням: https://www.unhcr.org/ua/en/eecp-monitoring-2020.
Тенденції та динаміка:
Документ можна завантажити англійською та українською.
Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, та проводиться в межах проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Таке опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують перетин лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації.
Голові Комітету Верховної Ради України з питань бюджету
Юрію Арістову
Міністру розвитку громад та територій України
Чернишову Олексію
Прем’єр-міністру України
Денису Шмигалю
ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ
Ми, громадські організації, що опікуються питаннями захисту і дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та осіб, які постраждали у зв’язку із збройним конфліктом, звертаємося до Вас з приводу значного скорочення фінансування житлових програм для внутрішньо переміщених осіб на 2021 рік.
Відомо, що вирішення житлових проблем внутрішньо переміщених осіб було одним з найгостріших питань, які виникли після початку збройного конфлікту у 2014 році, і залишається таким наразі.
Відсутність житла безпосередньо впливає на повноцінну інтеграцію переселенців у приймаючі громади та облаштування свого життя. Окрім того, часто це є основною причиною їхнього повернення на тимчасово окуповані території України, що таким чином ставить під загрозу їхню безпеку і життя.
Зважаючи на це, забезпечення належного фінансування житлових програм для переселенців не лише сприятиме реалізації їхнього конституційного права на житло, а й створить для них умови забезпечити собі гідне життя.
Водночас, в проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (реєстр. № 4000), який був прийнятий у першому читанні 5 листопада, відсутнє фінансування двох найвагоміших програм забезпечення житлом ВПО, а саме – програми “Доступне житло” та програми пільгового кредитування учасників АТО та ВПО.
Програма «Доступне житло» передбачає забезпечення переселенців житлом шляхом надання державної підтримки у вигляді сплати державою 50% вартості будівництва (придбання) житла та/або пільгового іпотечного житлового кредиту з можливістю отримання переселенцем додаткового кредитування в банку для сплати частини вартості будівництва (придбання) доступного житла, що перевищує розмір державної підтримки.
Програма пільгового кредитування учасників АТО та ВПО передбачає надання переселенцям пільгового державного кредиту для придбання квартири у багатоквартирному житловому будинку або одноквартирного житлового будинку з відсотковою ставкою у розмірі 3% річних, а для військовослужбовців – з початку і до закінчення особливого періоду; резервістів та військовозобов’язаних – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби – безвідсотково.
Обидві програми реалізуються Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву.
У 2018 та 2019 роках законами України про державний бюджет на відповідні роки було передбачено фінансування програми «Доступне житло» у розмірі 100 млн. грн., а у 2019 році була ухвалена Постанова Кабінету Міністрів України № 980 від 27.11.2019, якою був затверджений порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання пільгового довгострокового державного кредиту внутрішньо переміщеним особам, учасникам АТО та/або учасникам ООС на придбання житла, що дозволило забезпечити фінансування програми надання кредиту під 3% річних.
Фінансування програми «Доступне житло» було передбачено також і у 2020 році, однак у зв’язку зі змінами до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що були прийняті у квітні цього року, фінансування цієї програми було повністю скорочене, а державних видатків на програму пільгового кредитування ВПО та учасників АТО/ООС у 2020 році не було передбачено взагалі.
Судячи з проєкту Закону України “Про державний бюджет України на 2021 рік”, фінансування обох програм забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб у 2021 році не передбачається.
Втім, внутрішньо переміщені особи зацікавлені взяти участь у вказаних програмах. Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, лише у черзі на участь у програмі «Доступне житло» перебувають 16 тис. громадян.
Саме тому, ми, громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, звертаємося до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, голови Уряду та Міністра розвитку громад та територій України щодо фінансування житлових програм для внутрішньо переміщених осіб у 2021 році.
Ми просимо при підготовці проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» до другого читання, врахувати потребу фінансування зазначених вище житлових програм – програми пільгового житлового кредитування учасників АТО і ВПО під 3% річних та програми «Доступне житло».
БФ “Право на захист”
Центр прав людини ZMINA
Благодійний фонд Восток SOS
Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”
ГО “КРИМСОС”
ГО “Донбас-СОС”
БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез“
Читайте також:
Зоя Єгорівна народилася в 1954 році. Жінка мешкала в Луганську та працювала в теплицях. Але так було лише до 2014 року. Коли почався конфлікт на Сході, жінка прийняла рішення тікати на підконтрольну Уряду України територію. Під час цього Зоя Єгорівна й втратила паспорт. Повертатися до Луганська та шукати його там на той момент було небезпечно.
Жінка намагалася поновити паспорт самостійно, але в міграційній службі їй завжди відмовляли, оскільки в неї не було жодних документів. Зоя Єгорівна не мала ані рідних, ані близьких, які б могли підтвердити її особу. Відповідно до Закону України «Про громадянство України», жінка не може підтвердити своє громадянство, оскільки вся інформація про місце проживання та роботу залишилася на окупованій території.
Зоя Єгорівна готова продовжувати боротися за свій паспорт, тому що це є життєво необхідним для неї.
“Я маю проблеми зі здоров’ям, але через відсутність документів не можу навіть пройти курс лікування та оформити інвалідність”.
Наразі Зоя Єгорівна проживає у знайомих, які прихистили її. Жінка продовжує вірити в те, що колись все ж таки настане день, коли вона буде тримати в руках свій паспорт. Так вона сказала нашим колегам.
БФ «Право на захист» на підтримку всесвітньої кампанії УВКБ ООН із подолання безгромадянства #IBelong (#ЯІсную) розповідає 5 історій людей, які стикнулися з проблемою безгромадянства в Україні. Насправді ж таких історій тисячі по всій країні. І всі вони об’єднують зовсім різних людей, які через певні обставини живуть без документів. Ми хочемо, аби на проблему цих людей звернули увагу та допомогли її розв’язати!
Уже майже п’ять місяців команди БФ «Право на захист» залучені до реалізації проекту «Запобігання поширенню та реагування на COVID-19 в районах на Сході України, постраждалих від конфлікту». Разом із партнерами з Консорціуму Зменшення Ризику (3P) та за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) ми намагаємося підвищити обізнаність щодо ситуації з коронавірусом та здійснюємо моніторинг захисту населення. Медики та пацієнти вже неодноразово вказували на значні затримки в отриманні результатів тестування (ПЛР). Очікування могло сягати семи днів, а подекуди довше. Така ситуація не лише підриває заходи ефективного стримування розповсюдження інфекції, адже встановлення контактів починається тільки після підтвердження діагнозу, але й позбавляє госпіталізованих належного лікування. Крім того, такі затримки можуть ще і сприяти поширенню вірусу серед пацієнтів та медперсоналу,з огляду на те, що далеко не завжди є можливість ізолювати пацієнтів із підозрою один від одного й далеко не всі з них потрапляють до спеціалізованих під лікування коронавірусу медичних закладів. Тож, зважаючи на це та на стрімке поширення коронавірусної інфекції в регіоні, у жовтні ми вирішили дослідити ситуацію з ПЛР-тестуванням.
Зі статистичних даних можна побачити, що проблема здебільшого стосується Донецької області, де залишок непротестованих зразків 23 жовтня сягнув позначки в 6490 одиниць. Станом на 4 листопада цей показник вдалося знизити до 2425. Середня денна потужність усіх залучених лабораторій у жовтні була приблизно 1393, у тому числі державних та комунальних — 937, водночас середні надходження — 1295. У Луганській області ж на добу проводили майже 491 тестування, з них 362 — в обласному лабораторному центрі, а остання кількість залишків становила лише 47.
Щодо коефіцієнту виявлення, то обидві області дуже далекі від показника у 5 %, встановленого Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ): для Донецької області — це 30 %, а для Луганської — 22 %. Зазвичай це може свідчити не тільки про поширеність вірусу серед населення, але і про вибіркове тестування, яке може не охоплювати багатьох людей із м’якими симптомами та безсимптомним перебігом хвороби.
Одним із показників, що дають змогу оцінити охоплення тестуванням, є кількість тестів на 100,000 населення. Досить складно встановити точну кількість населення підконтрольної уряду України території (ПУТ) Донецької та Луганської областей, проте приблизна кількість може бути обчислена, якщо від загальної кількості населення областей відняти кількість тих, хто проживає на непідконтрольній території (НПУТ) за повідомленнями де-факто влади.Отже, ми приходимо до показника 71 на 100,000 в Луганській області та 75 — у Донецькій. Порівняння з показниками сусідніх країн (див. таблицю нижче) та загальнонаціональним показником вказує на те, що навіть з урахуванням чисельності населення кількість проведених тестів є замалою.
Що може бути зроблено?
Однією з перших пропозицій/рекомендацій, що спадають на думку, є відкриття нових лабораторій. За заявами департаменту охорони здоров’я Донецької ОДА, область потребує щонайменше ще чотирьох таких установ. За підрахунками, тільки вартість переобладнання лабораторії може сягати кількох мільйонів гривень (1, 2, 3). Крім того, необхідно підготувати персонал. За сприятливого перебігу обставин час, необхідний для відкриття лабораторії, може становити приблизно 2–3 місяці.
Серед більш негайних пропозицій, висунутих Міністерством охорони здоров’я (МОЗ), були такі:
Тим часом БФ «Право на захист» вирішив сфокусуватися на потребах закладів, які вже працюють, та з’ясувати, як можна підвищити їхню спроможність. Дивлячись на звітність лабораторій, найбільш очевидним видається продовження повномасштабної роботи на вихідних та у святкові дні, коли кількість оброблених зразків значно знижується або падає до нуля. Хоча здійснення цього рішення може бути ускладнене через відсутність потрібної кількості кваліфікованого персоналу. Тож наші монітори зв’язалися безпосередньо з лабораторіями для з’ясування можливостей збільшення спроможності (див. середню та максимальну потужність за 7 днів на 4 листопада).
Як виявилося, у Луганському лабораторному центрі багато співробітників наразі просто хворіє. Маріупольська міська лікарня № 4 цілком може робити до 600 тестів на добу, залежно від потреб міста, з огляду на те, що минулого тижня проводилося майже 260 аналізів на добу, виходить, що особливої потреби не було. Водночас, у новітній Краматорській лабораторії часто відключають світло.
Загалом, до резервів збільшення потужності можна віднести:
Озвучені потреби лабораторій можна знайти в таблиці нижче.
Дане дослідження стало можливим завдяки значній підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Відповідальність за зміст лежить на «Право на захист» і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.
Нам важливо отримати відгук про цей матеріал особливо від представників влади і НДО. Будь ласка, заповніть коротку форму за посиланням. Це займе менше хвилини вашого часу. Дякуємо!
Президенту України
Володимиру Зеленському
Голові Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій
Сергію Бабаку
Прем’єр-міністру України
Денису Шмигалю
ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ
Ми, громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, звертаємося до Вас з приводу фінансування програм та заходів забезпечення доступу до українською освіти дітей та молоді з тимчасово окупованих територій на 2021 рік.
В червні Президентом України було ініційовано зміни до закону України “Про вищу освіту”, які передбачали можливість вступу абітурієнтів з тимчасово окупованих територій Криму, Донецької та Луганської областей до будь-якого закладу вищої та професійно-технічної освіти в Україні, а також можливість скористатися правом на безоплатне навчання зі стипендіальним забезпеченням на підготовчих курсах закладів вищої освіти тривалістю до одного року. Верховна Рада України підтримала ініціативу Президента 310 голосами “за”.
Президент України та Парламент виконали свою задачу по формуванню державної політики щодо збереження зв’язків з молоддю на окупованих територіях та забезпечення їхнього доступу до українського освітнього простору. Наразі вся відповідальність за реалізацію Закону покладена на Уряд України, зокрема, на Міністерство освіти та науки України (МОН).
Втім, вступна кампанія-2020 показала, що за відсутності належного і вчасного інформування вступників та їхніх батьків будь-які позитивні законодавчі зміни не можуть бути реалізовані належним чином. Саме тому, цьогоріч вступники з окупованих територій зайняли лише 1/6 частину від передбачених квотою для вказаної категорії бюджетних місць та переважно вступили до дуже обмеженого переліку закладів вищої освіти, в яких існували освітні центри минулого року.
Якщо спрощений механізм вступу молоді з окупованих територій до будь-якого закладу вищої освіти було можливо реалізувати вже цього року, то нова норма, визначена Статтею 44 Закону України про впровадження підготовчих курсів при університетах для дітей та молоді з тимчасово окупованих територій мала почати діяти з 2021 року. Такі підготовчі курси мали стати не тільки підготовкою абітурієнтів до навчання за українськими освітніми програмами, а їх адаптація до життя поза пропагандою та тиску окупації, що є справжньою реалізацією політики безпечної реінтеграції вже починаючи з січня 2021 року. Підготовчі курси могли стати реальним інструментом доступу до освіти дітей та молоді з окупованих територій, які вже 7 років не мають доступу до вивчення історії України, української мови та літератури, мають побоювання щодо цькування і сприйняття їх студентами з інших регіонів України.
Однак, при підготовці бюджетних запитів (за інформацією сайту МОН) для формування проекту бюджету на 2021 рік Міністерством освіти і науки України не передбачено фінансування підготовчих курсів (Державний бюджет України: програма 2201250 “Підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників, керівних працівників і спеціалістів харчової, переробної промисловості та агропромислового комплексу, медичних та фармацевтичних кадрів”). Повністю відсутнє фінансування на організацію і проведення інформаційної кампанії, та підтримку Урядової гарячої лінії для вступників в заклади освіти (Державний бюджет України: програма 2201260 “Загальнодержавні заходи у сфері освіти”).
Ще в лютому 2020 року в Бюджетній декларації на 2020-2022 роки, МОН передбачало на фінансування підготовчих курсів, гарячої лінії та інформаційної кампанії 60,5 млн, що становило 0,16% бюджету МОН.
Проте, станом на сьогодні, саме ці програми МОН було скорочено повністю – до 0 грн. Це означає на практиці, що керівництво Міністерство освіти та науки України свідомо саботує виконання положень діючого Закону України «Про вищу освіту», позбавляючи дітей з окупованих територій можливості підготуватися до навчання та вступити в заклади вищої та професійно-технічної освіти на підконтрольній українському Уряду території.
Повна відмова Міністерства освіти і науки України виконувати закон та впроваджувати ініційовану Президентом України та Парламентом політику по відношенню до дітей та молоді з окупованих територій призведе до подальшої інтеграції в культурний і освітній простір Російської Федерації. Цілеспрямована відмова інформувати жителів тимчасово окупованих територій про можливості, які надає Україна для них і їхніх дітей, є недалекоглядною, а за результатом – злочинною, такою яка шкодить загальнодержавним процесам реінтеграції та деокупації.
Ми, громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, вимушені звертатися до Президента України, парламентського комітету та голови Уряду, у зв’язку з відмовою представників МОН від будь-якого діалогу з громадськими організаціями та ініціативами. Ми просимо вас, при доопрацюванні Проекту Закону про Державний бюджет України на 2021 рік, врахувати потребу фінансування підготовчих курсів для абітурієнтів з тимчасово окупованих територій на виконання норм діючого законодавства та підтримати інші заходи для реінтеграції молоді з ТОТ.
Сподіваємось на те, що ініційовані Президентом України та підтримані Верховною Радою України закони не будуть залишатися лише словами на папері та у виступах з трибуни, а будуть підтверджені відповідними діями та будуть обов’язковими для всіх органів виконавчої влади, включно з Міністерством освіти та науки.
09 листопада 2020
Центр громадянської просвіти “Альменда”
Громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”
БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”
Освітній будинок прав людини у Чернігові
Центр гуманістичних технологій “Ахалар”
ГС “Українська Гельсінська спілка з прав людини”
Діалогові проєкти – попри ефективніть цього інструмента – завжди виклик для тих, хто їх проводить та організовує, адже дуже важко утримати учасників із протилежними точками зору в конструктивному руслі та ще і прийти до спільних рішень. Проте участь в таких активностях дозволяє не тільки отримати додаткову інформацію, але інакше подивитися на проблему чи ситуацію. Учасник одного із наших діалогових проєктів поділився з нами своїми думками і враженнями від в діалогах. Ми ж, своєю чергою, ділимося з вами.
«Минулого року я познайомився з діалогами. Так, щоб не тільки про погоду поговорити, а розуміти людей, один одного (і про погоду теж). І це дуже цікавий процес, який наштовхує на глибинні рефлексії (переусвідомлення). Це не так просто. І ні друзям, ні подругам я не бажаю занурюватися заглибоко, бо в кожного своя глибина і можна заглибоко нирнути. То не з найприємніших. Та все ж це дає свій результат. Дає можливість зрозуміти та прийняти себе та інших.
[…]
Якось ми обговорювали це з родиною і зрозуміли, що дуже складно пояснити, що таке діалог і який він має вплив. Кажеш, це такий і такий процес, займалися тим і тим. Тебе питають: «А який результат? А який сенс? А де методичка?». А відповісти не так просто, бо в людей своє уявлення і важко пояснити, що це річ, яка змінює тебе – людину, – а не ситуацію навколо. Для того, щоб змінилася ситуація, потрібно, щоб змінились всі, хто до неї причетний. А не ти один.
[…]
Діалог – це інструмент. Надихнувшись процесом, я не розумів, як можна не йти на діалог? Як можна не шукати точки дотику? Як можна концентруватися на тому, що роз’єднує, а не об’єднує. А пояснення лежало на поверхні. В діалозі має бути дві сторони, якщо однієї не стає, то це монолог. І абсолютно нормально не вести діалог, якщо таке рішення прийнято. […] Адже або дві сторони діалогу напружуються і шукають рішення, або кожен диктує свої умови і переможе сильніший (правда часто це проявляється не як win-lose, а lose-lose).
[…]
Результат здобувається в ході процесу. Дійшов до висновку, шо саме так потрібно рухатись. Якщо по-іншому, то результат перетворюється на самоціль і досягається. І тут, ніби, круто. Все, досягли, здобули так би мовити. А шо далі? Не ясно. Ціль не може ставати самоціллю. Типу вийти на гору, щоб побувати на горі. Це дуже цікавий підхід. Насправді ж взбираються на гору не для того, щоб просто там побувати. А для того, щоб пройти шлях на неї і побачити горизонт, який є, насолодитись і йти далі.
[…]
Дорожчий шлях, бо кінцева точка завжди буде змінюватись, якщо хочеш розвитку, а не стагнації. Планувати потрібно, та дивитись на життя не завданнями та цілями, а шляхом. І будьте готові до того, шо в процесі вони можуть змінюватися. Завжди їх перевіряйте на те, чи вони відповідають вашій меті та вашій місії. І найголовніше чи цілі не стали самоцілями.
[…]