Зробити пожертву
Укр / Eng
03.04.20

17 березня 2020 р. Верховна Рада прийняла Закон № 530-IX, який вносить зміни до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Змін зазнало регулювання трудових відносин, зокрема, у частині відпусток:

термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається до загального терміну, встановленого законодавством.

Що про це говорить законодавство? Частина 2 ст.84 КЗпП та ч.1 ст.26  Закону України «Про відпустки» передбачають, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Таким чином, відпустка без збереження заробітної плати на період карантину є відпусткою, термін якої не включається до терміну відпустки у 15 календарних днів на рік, на яку має право працівник за сімейними обставинами та з інших причин.

на період карантину роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, протягом певного періоду виконувати роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, відпустку за його згодою.

Таким чином, обов’язок отримання згоди працівника на надання відпустки залишився і примусити працівника «піти у відпустку» роботодавець не має право. 

02.04.20

Карантин змінив наше розуміння обмежень та дистанцій — вони з’явилися там, де їх не було, а кордони між країнами перетворилися на глухі стіни. В нових умовах надзвичайної ситуації змінилися й правила перетину лінії розмежування між непідконтрольною (НПУТ) та підконтрольною уряду України територіями (ПУТ) — для декого з українців КПВВ перетворилися на пастки. Люди стали заручниками ситуації — між двома світами, зі своїми болями, переживаннями. Як-от ті, хто намагався перетнути лінію розмежування на Луганщині — та просто застряг на КПВВ «Станиця Луганська» на декілька днів. Без даху над головою, без їжі, а дехто — і без грошей.

Заручники карантину

Перші дзвінки з питаннями щодо умов перетину КПВВ та інформацією щодо ситуації на «Станиці Луганській» посипалися на безкоштовну «гарячу лінію» БФ «Право на захист» ще 27 березня. Люди дзвонили та питали, що їм робити — адже вони хочуть(або змушені) повернутися на НПУТ, проте зробити цього не можуть. Наші експерти надавали юридичні консультації та супровід всім, хто до нас звернувся. Але, як дізнавалися колеги, дозвіл на перетин протягом кількох днів ніхто так і не отримав.

Тож монітори БФ «Право на захист» 30 березня відвідали КПВВ «Станиця Луганська» та на місці поспілкувалися з громадянами. На той момент там перебувало близько 40 осіб, які хотіли перетнути КПВВ, подавали відповідні запити працівникам Держприкордонслужби (ДПСУ), але отримували негативне рішення від Штабу Операції Об’єднаних Сил (ООС). У переважної більшості тих, хто опинився в цій пастці карантинних обмежень, були вагомі причини для проїзду на НПУТ, наявні необхідні документи та відповідна реєстрація. Але дозволів так і не було.

Люди приходили на КПВВ вже не перший день: дехто на ніч знаходив притулок у місцевих жителів — звісно, не безкоштовно. Дехто через відсутність коштів змушений ночувати прямо там. Харчі купували в місцевому магазині, води не було — тож дехто приносив із собою. 

Стіна по ту сторону КПВВ 

Найбільшою проблемою та однією з причин, чому не видавалися дозволи в тих випадках, коли громадяни мали необхідні підтверджувальні документи та право на перетин, була ситуація з КПВВ на НПУТ. Там, як стало відомо нашим колегам, людей просто не пропускали. Так, за інформацією наших моніторів, 27 березня, особи з реєстрацією на НПУТ, які отримали дозвіл та перетнули КПВВ з боку ПУТ, змушені були в кінці дня повернутися. З боку так званої «ЛНР» їх не пустили — тих, хто розраховував на дотримання власних прав та розуміння ситуації, в якій вони опинилися. Тож рішення однієї сторони – без узгодженості дій з іншої –  мало чим могли допомогти людям, які очікувати на розв’язання своєї проблеми та кількість яких на «Станиці Луганській» з кожним днем тільки збільшувалась. 

 І в кожного з тих, хто стояв під навісом на КПВВ та чекав на рішення, були свої вагомі (а  іноді страшні) причини опинитися на НПУТ. Ось історії цих людей, розказані нашим моніторам. 

Сім’я з хворою дитиною

Ганні і Миколі (тут і далі – імена героїв змінені) 34 роки. Дитині Ганни, Марійці, – 10 і вона має захворювання очей. Дівчинка потребувала операції в Києві, тож 11-14 березня родина перебувала в столиці. Потім затрималися ще на 2 тижні, адже Марічиним очам було протипоказане денне світло, і вона мала постійно перебувати в приміщенні. 

27 березня родина приїхала на КПВВ «Станиця Луганська» і на НПУТ їх не пропустили. З того часу люди живуть в однойменному селищі міського типу в орендованому житлі, сплачують 200 грн на добу, і гроші у них закінчуються. Ситуація ускладнюється тим, що дитині потрібно купувати ліки. Крім того, в Луганську зараз перебувають ще двоє дітей Ганни – 5 і 13 років. Зараз за ними доглядають родичі.

Родина має документи, які підтверджують факт лікування, а також свідоцтва про народження всіх трьох дітей.

Поїхали на лікування і не можуть повернутися додому

Родина Дмитра Петровича і Ольги Ростиславівни постійно мешкає на НПУТ, в Луганську. Жінка серйозно хворіє, має проблеми з тиском і щитоподібною залозою (в неї є медичні документи, що це підтверджують), утім інвалідність вона не оформлювала, оскільки в тому не було потреби.

Подружжя має доньку, яка мешкає в Житомирі. Оскільки в Луганську немає необхідного медичного обладнання і спеціалістів, донька оплатила пані Ользі прийом у приватного лікаря. Тож 14 березня батьки виїхали до доньки в Житомир.

Після того, як Ольга пройшла всі необхідні лікарняні процедури, родина поїхала додому, в Луганськ, але їх не пропустили на КПВВ через карантинні заходи. Днями на НПУТ помер дід пані Ольги. Поховали його 29 березня, утім жінка не змогла бути присутня на похороні. 

29 березня жінка втратила свідомість на КПВВ, їй викликали «швидку», але від госпіталізації вона відмовилася, бо не має грошей на лікування.  В Станиці Луганській подружжя винаймає ліжка за 100 грн особи. Люди не можуть перебувати на орендованому житлі вдень.

Планова операція завдовжки в місяць

Зінаїді Романівні 72 роки, вона постійно мешкає в Луганську. 

7 березня жінка поїхала до Києва для проведення планової операції на очах. В столиці в орендованій квартирі мешкає її онука. Операцію ж скасували через карантин. Дізнавшись про це, пані Зінаїда хотіла повернутися додому, в Луганськ, але 27 березня її не пропустили через КПВВ.

Зараз жінка орендує ліжко за 130 грн на добу в смт Станиця Луганська.

Їхала за карткою – залишилася на КПВВ

Ірина Євгенівна 1952 року народження, мешкає на НПУТ. 13 березня вона приїхала на підконтрольну уряду України територію (ПУТ), щоб замінити картку для отримання пенсійних виплат. Картку замовила 10 лютого, в банку сказали прийти за два тижні. Утім, коли за два тижні пані Ірина звернулася до банку,  картка виявилася не готова. 

Жінка планувала повертатися, але в той самий час у її зятя стався інсульт, тож вона поїхала допомогти родині. Перебувала у сестри і зятя в Марковському районі в селі, де немає телевізора, а відтак – і можливості відстежувати новини.

Пані Ірина не може потрапити додому з 28 березня і вже чотири дні перебуває на КПВВ. Вона не думала, що карантин затягнеться так надовго. Про обмеження перетину нічого не знала і думала, якщо має прописку на НПУТ, проблем не буде.

До сьогодні жінка ночує в хостелі у Станиці Луганській. Ціна ліжка – 130 грн за ніч. Гроші у неї закінчилися – на дорогу до КПВВ із Марківського району вона витратила 1200 грн. Продукти купити собі не може, адже решту грошей віддала за нічліг.

Гострої потреби в ліках у неї немає – залишилися свої запаси. Є потреба у продуктах харчування і засобах гігієни (маски і антисептики, вологі серветки, мило і зубна паста). Жінка не розуміє, чому дорогою з Марківського району до КПВВ «Станиця Луганська» ніхто на блокпостах не повідомив їх про про те, що КПВВ закритий і не пропускає людей.

Карантин перервав поїздку до санаторію 

Олена Володимирівна народилася в 1943 році, мешкає на НПУТ.  Приїхала на підконтрольну територію з кількох причин. По-перше, їй прийшло СМС повідомлення, що з банку треба забрати нову пенсійну картку. По-друге, діти подарували путівку в Трускавець, у санаторій, з 15 по 26 березня. Санаторій прийняв людей без жодних проблем, але 22 березня повідомив про карантин – всіх попросили покинути територію. Навіть організували автобуси, але в напрямку сходу України не було жодного, жінка вирішила поїхати в Київ, навідати родичів і перечекати карантин. 

Коли пані Олена зрозуміла, що ситуацію з карантином швидко не розв’яжуть, вирішила їхати додому приватним транспортом. 28 березня її привезли до Сєвєродонецька, де вона переночувала в хостелі, а потім поїхала на КПВВ. Там і перебуває з 29 березня. Потрапити додому не може. Проте що є обмеження в перетині не знала. Із новин розуміла, що у людей з пропискою на НПУТ проблеми з перетином не буде.

Коли звернулася до прикордонників, їй відповіли, що потрібно чекати на особливе розпорядження. Жінка ночує в хостелі. Ліжко коштує 130 грн, але тільки нічліг. Вдень там перебувати забороняють. Жінка має проблеми зі слухом і артеріальним тиском. Запасу продуктів у неї немає, – лише близько 700 грн з собою. Жінка має проблеми зі слухом і артеріальним тиском. Гостро потребує засобів гігієни (масок, антисептиків, вологих серветок, мила та зубної пасти).

Доглядала маму, а тепер не може повернутися до хворого чоловіка

Тетяна Миколаївна народилася у 1950 році, мешкає на непідконтрольній українському уряду території. 

19 березня приїхала на підконтрольну територію, на Сумщину, для догляду за літньою мамою 1931 року народження. Сестра, яка доглядала її раніше, екстрено потрапила до лікарні і була прооперована. Щойно вона трохи одужала, Тетяна Миколаївна вирішила повертатися додому – там залишився чоловік, який так само потребує догляду через проблеми з опорно-руховим апаратом. Про обмеження перетину чула, але матір покинути не могла. Також чула про те, що люди з пропискою на НПУТ проблеми з перетином не матимуть. При спілкуванні з прикордонниками отримала стандартну відповідь – чекайте на особливе розпорядження.

Ночує в хостелі, де ліжко коштує 130 грн. Вдень там перебувати забороняють – лише вночі. Запасів продуктів харчування не має. Грошей майже не залишилося. Потребує парацетамолу і ліків для звуження судин. Гостро потребує засобів гігієни (масок і антисептиків, вологих серветок, мила і зубної пасти).

Жінка дуже переживає за чоловіка – він потребує постійного догляду. Документи, які підтверджують хворобу, у неї із собою.

Поїхала до дітей і не може повернутися до мами

47-річна Оксана Петрівна мешкає на НПУТ. 14 березня приїхала на підконтрольну територію, аби під час відпустки навідати доньку й онуку, і вже наступного дня була в Києві. Із новин розуміла, що люди з реєстрацією на НПУТ проблем із перетином не матимуть. 

Через скасування залізничного сполучення пані Оксана вирішила терміново повертатися додому, адже 6 квітня їй потрібно було виходити на роботу. Не без проблем, але знайшла приватного перевізника.

Від 28 березня перебуває на КПВВ. Ночує в хостелі – винаймає ліжко за 130 грн/ніч. У денну пору доби там бути не дозволяють. Запасів продуктів не має – купує все власним коштом у магазині, утім гроші закінчуються – лишилося орієнтовно 600 грн. Що робити далі жінка не знає. Потребує найпростіших знеболювальних і засобів гігієни.

Оксана Петрівна дуже переживає – на НПУТ залишилася мати 1948 року народження, яка потребує догляду, адже має інвалідність, гіпертонію і є інсулінозалежною.

Їхала до хворого брата і сама хвора лишається на КПВВ

71-річна Ганна Сергіївна мешкає на НПУТ. 12 березня вимушено приїхала на підконтрольну українському уряду територію. Її одинокий брат із ментальною інвалідністю був прооперований, а 10 березня, одразу після медичного втручання, в нього стався інсульт. Усі підтверджувальні документи вона мала із собою.  Щойно пані Ганна знайшла доглядальницю для брата, поїхала додому приватним транспортом. Приїхавши на КПВВ, дізналася, що нікого не пропускають. 

Від 28 березня не може повернутися додому. Жінка не розуміє, чому дорогою із Марківського району до КПВВ ніхто на блокпостах не попередив її, що перетин лінії розмежування обмежений. Доглядаючи за братом, вона не слідкувала за новинами. Зверталася до прикордонників із документами брата, але отримала відмову. Всім рекомендують чекати на особливе розпорядження.  

До сьогодні жінка ночує в хостелі у Станиці Луганській за 130 грн/ніч за ліжко. Оскільки вдень там перебувати не дозволяють, пані Ганна змушена сидіти на КПВВ. Сил вона майже не має, організм виснажений. Через те, що мала операцію з приводу онкологічного захворювання, Ганна Сергіївна потребує повноцінного харчування. Ліків не має. Потребує ліків для підтримки роботи серцево-судинної системи. Дуже потребує засобів гігієни (масок, антисептиків, вологих серветок, мила і зубної пасти).

«Поважних причин повернутися додому немає»

41-річний Сергій Максимович мешкає в Луганську з дружиною і 4-річною донькою. Доглядає батьків 1937 і 1940 року народження. Мама має інвалідність. Батько минулого року переніс інфаркт. 14 березня мав супроводити сестру з Одеси на непідконтрольну територію, аби вона навідала батьків. Їхати мали поїздом Одеса – Костянтинівка. Зворотні квитки були придбані на 29 березня на той самий поїзд. Через те, що в Україні скасували залізничне сполучення і ввели обмеження на перетин КПВВ, поїздка сестри не відбулася. Чоловік повертався додому сам. Шлях «попутками» з Одеси до КПВВ зайняв три доби.

25 березня о 10:00 пан Сергій таки дістався КПВВ. Він чув, що тим, хто має надзвичайні обставини, дозволяють перетнути лінію розмежування. У нього з собою всі документи, що підтверджують захворювання батьків, і реєстрацію на НПУТ, – тож чоловік був впевнений, що перетне КПВВ без жодних проблем. Він звернувся до прикордонників і отримав відмову через відсутність поважних підстав для повернення додому.

Ночує в хостелі за 130 грн/ніч, вдень там бути заборонено. Харчів із собою не має. Гроші закінчуються. Потребує засобів гігієни (маски, антисептики, вологі серветки, мило, зубна паста).

Що робити далі Сергій Максимович не знає. Дуже переживає за батьків, які потребують його допомоги. 

Ночував під навісом на КПВВ

39-річний Григорій постійно мешкає на НПУТ, у Попаснянському районі. Але від січня 2020 року працював у Києві. Через карантин мав звільнитися. Вдома на нього чекає 62-річна мати із хронічними захворюваннями. За останні 2 місяці їхній будинок зазнавав пошкоджень через обстріли.

28 березня чоловік приїхав у Станицю Луганську. Перед поїздкою звертався на гарячу лінію громадських організацій, до кол-центру Операції Об’єднаних Сил, моніторив соцмережі. Був впевнений, що з реєстрацією на НПУТ не матиме проблем із перетином лінії розмежування. Чекає на перевід грошей від колишнього роботодавця. Ночував під навісом на КПВВ.

Дорога з санаторію додому. Одна на двох

Ніна Олександрівна (56 років) і Ніна Ігорівна (63 роки) постійно проживають на НПУТ, звідки виїхали 12 березня. Із 16 по 27 березня перебували  в санаторії в Хмельницькому на амбулаторному лікуванні. До Станиці Луганської приїхали 28 березня. Дорога з Хмельницького коштувала 2500 грн. Грошей при собі залишили мінімум (300 і 400 грн). У Станиці Луганській винаймають ліжка за 100 грн/ніч. Перед поїздкою консультувалися з перевізниками щодо можливості перетину лінії розмежування. Були впевнені, що з реєстрацією на НПУТ проблем не буде.

Вдома чекає дружина, що потребує догляду

Петро Тимофійович – 64-річний мешканець Луганська. 10 березня виїхав до Києва для отримання картки «Ощадбанку». Гостював у дітей і планував повертатися 18 березня. Після зупинки залізничного сполучення 22 березня зміг виїхати з Києва із автоперевізником. 

У Станиці Луганській винаймає ліжко за 100 грн. В Луганську на нього чекає 61-річна дружина. Вона перенесла два інсульти і має інвалідність. Потребує догляду. Інформації про закриття КПВВ чоловік не мав.

Завершення терміну дії перепустки

Дарина Іванівна 29.11.1960 року народження, мешкає і зареєстрована у Краснодоні на непідконтрольній території. На підконтрольну територію потрапила 11 березня для проходження фізичної ідентифікації в «Ощадбанку». Наступного дня поверталася додому, але перетнути КПВВ не змогла – завершився термін дії перепустки. Увесь час, поки нова перепустка була в обробці, жінка була змушена винаймати житло. 

Грошей на ліки, їжу та засоби гігієни не має.

Поки перебував на ПУТ у дружини стався інсульт

Анатолій Володимирович – 62-річний мешканець Лутугінського району (НПУТ), там має реєстрацію. На підконтрольну уряду України територію поїхав 15 березня – відвідував родичів у Житомирській області. Чоловіку необхідно було звернутися за місцем тимчасової реєстрації як ВПО для подання заяви щодо нарахування та отримання виплат «регрес». 

28 березня потрапив на КПВВ «Станиця Луганська». Раніше здійснити перетин КПВВ не встиг, – мав інформацію з «гарячої лінії» (точно назвати не може), що з реєстрацією на НПУТ потрапить додому без проблем. 

У період відсутності пана Анатолія вдома у дружини на НПУТ стався інсульт. Підтверджувальні виписки про необхідний догляд чоловік має. Документи до штабу ООС не подавав, тому що отримав роз’яснення від Державної прикордонної служби України (ДПСУ) про неможливість потрапляння на НПУТ. Чоловік зараз орендує ліжко на ніч за 130 грн. 

Харчується один раз на день, економить кошти, засобів гігієни не має.

Загубила паспорт і не може повернутися додому

49-річна Лідія – мешканка Луганська. 1 березня перетнула лінію розмежування через Ізварине – планувала відвідати родичів. 5 березня перебувала у Дніпрі, де подала заяву на отримання закордонного паспорту. 

11 березня жінка втратила паспорт громадянина України, тож звернулася до Державної Міграційної служби (ДМС) для оформлення паспорту у вигляді ID-картки. Тривалий час перевіряли особистість Лідії. 24 березня їй видали додаток №4, з яким вона того ж дня прибула на КПВВ. Там подала документи на розгляд до штабу ООС. Чоловік приходив за нею на вхід до КПВВ з боку НПУТ, чекав 2 дні. Жінка все ще на підконтрольній території. Винаймає ліжко за ціною 100 грн/ніч. Потребує допомоги з продуктами харчування, засобами гігієни.

Мав інформацію про можливість перетину із соціальних мереж 

Валентин Дмитрович, 53 роки, зареєстрований на НПУТ. Із 1 до 26 березня перебував на санітарно-курортному лікуванні в м. Одеса. 30 березня потрапив на КПВВ «Станиця Луганська». До представників ДПСУ не звертався. Мав інформацію із соціальних мереж щодо можливості перетину КПВВ з реєстрацією на НПУТ.

Гостювала в Кременчуці і застрягла на КПВВ

Вікторія має 3 групу інвалідності загального захворювання. Прописана на НПУТ у м. Краснодоні.  Зареєстрована як внутрішньо переміщена особа на КУТ у м. Кременчці, де й перебувала деякий час у родичів. 

Жінка мала необхідність пройти фізичну ідентифікацію в «Ощадбанку». На КПВВ «Станиця Луганська» потрапила 27 березня. Вирушаючи в дорогу, мала інформацію з «гарячої лінії», що потрапити додому можна, якщо є прописка на НПУТ.  

Тепер пані Вікторія має винаймати ліжко в смт Станиця Луганська, щоб переночувати. Одна ніч коштує 130 грн. Грошей залишилось обмаль – до 300 грн. Засобів гігієни немає. Харчування – вермишель швидкого приготування.  29 березня ночувала під навісом на території КПВВ через брак коштів. Через відсутність грошей не може і виїхати до родичів.

Із Канади повернулася… на КПВВ

Ольга Володимирівна має некроз і початкову стадію діабету. Жінка зареєстрована в Луганську. 27 березня повернулася в Україну з Канади, де гостювала у дітей та онуків. Підписала розписку про самоізоляцію за місцем проживання. З 28 березня перебуває на КПВВ «Станиця Луганська». Про обмежений перетин КПВВ знала, утім була поінформована, що з пропискою на НПУТ зможе пройти. 

Документи на розгляд до ООС не подавала, – лише інформацію, що прописана на НПУТ. Зараз винаймає ліжко на ніч за ціною 150 грн. Потребує продуктів харчування, засобів гігієни. Необхідні ліки має з собою.

Шукав корекційну школу для дитини з аутизмом

Владислав Олексійович, 36 років, фактично мешкає на НПУТ. 10 березня потрапив на підконтрольну територію – перебував в Одесі, де шукав корекційну школу для своєї дитини з аутизмом. Квитки на повернення додому придбав на 19 березня, змінити їх на найближчий час можливо неможливо.  17 березня в України припинили залізничне сполучення між містами. Чоловік планував залишитися у родичів до закінчення карантину – 3 квітня, проте 27 березня померла його бабуся. Наступного дня він приїхав до Станиці Луганської для перетину КПВВ, щоб потрапити на похорон. Документи на розгляд до штабу ООС надав, але дозволу не отримав.

Проблема виникла через те, що в паспорті у Владислава взагалі не було прописки. Чоловік у 2015 році був виписаний на КУТ з Київської області, та ніде не прописався. Зараз винаймає ліжко у Станиці Луганській за 130 грн/ніч. Родина перебуває на НПУТ. 

Потребує продуктів харчування та засобів гігієни. Гроші витратив на вимушене подовження терміну візиту до родичів та на дорогу з Одеси до Станиці Луганської.

Шукав роботу в Києві, повернутися додому не може

Віталій Олегович, 31 рік, зареєстрований та фактично мешкає на НПУТ у м. Лутугиному. Зі слів чоловіка мав інвалідність із зору з дитинства – ліве око не бачить. Групу інвалідності не оформлював, підтверджувальних документів не має. 24 лютого потрапив на ПУТ. Перебував у м. Києві, де шукав роботу та оформлював документи для виїзду за кордон. 17 березня, отримавши інформацію про обмежений перетин лінії розмежування, прибув на КПВВ «Станиця Луганська». 

Здійснити перетин КПВВ не зміг через відсутність електронної перепустки. Протягом цього часу винаймав кімнату на ніч за 120 грн. Потребує гігієнічних засобів, продуктів харчування.

Виїхала на ПУТ для обстеження. Має онкологічне захворювання

Вікторія, 45 років, має 3 групу інвалідності загального захворювання. Фактично та відповідно до прописки мешкає на НПУТ, у м. Луганську. 

13 березня виїхала на ПУТ, де проходила обстеження. Жінка має онкологічну хворобу. Для лікування необхідні препарати які важко знайти, а придбати їх можна тільки на підконтрольній території.  Протягом 5 діб, із 25 березня, перебуває на КПВВ «Станиця Луганська». Документи про хворобу надала на розгляд до штабу ООС. Зі слів жінки, отримала дозвіл на перетин. Утім, від представників ДПСУ надійшло роз’яснення про неможливість перетину лінії розмежування у зв’язку з непропуском на вході у КПП до НПУТ. Засоби гігієни та необхідні медикаменти має з собою.

Дружину пропустили, а його – ні

Андрій Валентинович, 72 роки, проживає в м. Красний Луч на НПУТ. Зараз перебуває у смт Станиця-Луганська та мешкає у знайомих. 

15 березня в’їхав на ПУТ для купівлі ліків. Має прописку на підконтрольній території України (прописався у знайомих для отримання пенсії). Має онкологічне захворювання в стадії загострення. 

16 березня разом із дружиною намагався повернутися додому, але її пропустили, в його – ні. Причина – його прописка в паспорті на ПУТ. Родичів на підконтрольній території немає. Є знайомі в смт Станиця-Луганська. Ночує у них. Гроші у пана Андрія закінчуються, оскільки оплачує за оренду житла та витратив кошти на ліки.

Оновлення

Як інформують колеги, станом на 2 квітня декому з людей надали дозвіл на перетин КПВВ, дехто поїхав з місця, сподіваючись розв’язати ситуацію в інший спосіб. Але зрозуміло, що ця проблема потребує іншого, системного, підходу та нагального розв’язання. Бо посилення обмежень перетину КПВВ, як ми бачимо,  призводить іноді до жахливих наслідків. А зважаючи на анонсоване посилення карантинних заходів, марно сподіватися на те, що ситуація зміниться на краще сама по собі.

30.03.20

Верховний Суд вперше в історії підтвердив право на отримання пенсії мешканцю тимчасово окупованої території (ТОТ), який не є внутрішньо переміщеною особою (ВПО).

17 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду нарешті розглянув справу № 227/2158/17, яку супроводжували правозахисники БФ «Право на захист» ще з 2017 року.

Правові висновки, наведені в рішенні у справі, дають підстави називати його революційним в питаннях пенсійного забезпечення мешканців тимчасово окупованих територій. Дехто з них із літа 2014 року не отримував пенсійних виплат та через свій тяжкий стан здоров’я не мог їх відновити за механізмом, впровадженим українським урядом, тобто, здійснивши внутрішнє переміщення на підконтрольну уряду України територію (ПУТ).

Позивач Марія Михайлівна (ім’я змінено з міркувань безпеки), якій вже 83 років, пенсіонерка, має статус дитини війни. Стан її здоров’я є важким через хвороби та похилий вік.

З 1993 року Марія Михайлівна перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька. Пенсійні виплати вона отримувала за місцем свого фактичного проживання у м. Донецьку через місцеве відділення поштового зв’язку. Але після початку бойових дій на тимчасово окупованих територіях виплату пенсії було припинено у липні 2014 року. Як встановили юристи, нарахування пенсійних виплат також припинилося – з жовтня 2014 року.

Як відомо, ще влітку 2014 року уряд припинив всі бюджетні виплати на територіях, які вибули з-під його контролю та перебували під контролем незаконних збройних формувань в окремих районах Донецької та Луганської області.

НБУ своєю Постановою від 23.07.2014 р. № 436 на території Донецької та Луганської областей, починаючи з 24.07.2014 р. запровадив надзвичайний режим роботи банківської системи, а постановою від 06.08.2014 р. № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» зобов’язав всі банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв`язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їхніми учасниками, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролювалася урядом.

07.11.2014 р. була прийнята Постанова КМУ № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», яка постфактум надала такому припиненню нормативне обґрунтування.

Водночас, уряд розробив такий механізм виплати пенсій особам, що проживали та продовжують проживати на ТОТ, згідно з яким єдиною можливістю їх отримання є переміщення і постійне (переважне) проживання на підконтрольній уряду України території. Але для пенсіонерів, які не можуть через стан здоров’я переїхати з місць свого проживання на ПУТ, держава не розробила жодного механізму поновлення пенсійних виплат. Отже, після початку збройного конфлікту позивач у нашій справі, як і інші громадяни України, що через суттєві проблеми зі здоров’ям залишилися проживати на ТОТ, була позбавлена можливості отримувати свою пенсію.

У 2016 році Кабінет Міністрів України запровадив низку жорстких обмежень: постійне проживання отримувачів коштів на підконтрольних територіях (з відповідними перевірками органами соцзахисту), можливість отримання їх виключно на рахунок в «Ощадбанку», фізична ідентифікація у відділеннях «Ощадбанку» тощо. Ці обмеження були запроваджені постановами № 365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», № 637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами, внесеними постановами № 167 від 14.03.2016 р., № 365 від 08.06.2016 р. тощо).

Національні і міжнародні правозахисні організації, ООН, Рада Європи засудили ці обмеження, згодом частина їх була скасована в судах (зокрема, щодо необхідності проходити регулярні перевірки для отримання пенсії).

Однак і через майже 6 років зі втрати Україною контролю над частиною території, влада не запропонувала механізмів отримання соціальних виплат і пенсій без здійснення внутрішнього переміщення. Влада навіть після оновлення не почула закликів представників громадянського суспільства, а парламент відхилив розроблені законопроєкти.

За підсумками 2016 року Пенсійний Фонд України (ПФУ) відзвітував про «економію коштів Пенсійного фонду на суму 13,5 млрд грн. Ця економія – кошти, які внаслідок спільних дій органів Фонду та правоохоронців не потрапили у вигляді безпідставних пенсійних виплат до терористів з так званих «ДНР/ЛНР». Водночас Управління ООН з захисту прав людини повідомило, що станом на початок 2017 року на непідконтрольних  територіях без пенсійних виплат залишилися близько 160 тисяч осіб, які не змогли жодного разу виїхати на ПУТ для отримання належних їм пенсійних виплат.

Очевидно, що так звана «економія», яку забезпечив ПФУ, – це невиплачені кошти, які рано чи пізно треба буде виплатити згаданим мешканцям тимчасово окупованих територій.

Станом на початок 2020 року заборгованість держави перед пенсіонерами, які фізично не можуть переміститися на підконтрольні  території, а також ВПО, становила майже 115,4 млрд грн.

У липні 2017 року Марія Михайлівна зв’язалася з юристами БФ «Право на захист» через своїх знайомих, зневірившись у тому, що українська влада повернеться до Донецька.  Регіональний адвокат дніпропетровського офісу БФ «Право на захист» Вячеслав Стасюк та старший стратегічний юрист Олег Тарасенко склали та подали унікальний на той час позов про захист прав Марії Михайлівни. У позові юристи просили суд визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька щодо невиплати їй пенсії з 1 серпня 2014 року і не нарахуванні та невиплаті пенсії з 1 листопада 2014 року, зобов’язати поновити виплату пенсії з 1 серпня 2014 року і нарахування та виплату пенсії з 1 листопада 2014 року.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.08.2017р. позов був задоволений. Суд визнав протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька щодо невиплати пенсії з 1 серпня 2014 року і не нарахуванні та невиплаті пенсії з 1 листопада 2014 року, зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька поновити позивачу виплату пенсії з 1 серпня 2014 року і нарахування та виплату пенсії з 1 листопада 2014 року.

31 жовтня 2017 року Донецький апеляційний адміністративний суд своєю постановою скасував постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області та відмовив у задоволені позову.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання пенсійних виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Водночас, позивач до будь-якого органу Пенсійного фонду України на території, підконтрольній українській владі, із заявою про виплату щомісячних пенсійних виплат не зверталася, на облік як ВПО не ставала, у зв’язку з чим, на думку суду апеляційної інстанції, жодних підстав для задоволення позовних вимог немає.

Водночас, суд дійшов висновку, що позивач не позбавлена права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території у разі факту її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи. При цьому апеляційний суд посилався на висновки Верховного Суду України у постанові від 12.04.2017р. у справі № 6-51цс17.

Рішення суду апеляційної інстанції приголомшило як позивачку, так і адвокатів, але вони не втратили віру у справедливість і прийняли рішення подати касаційну скаргу, незважаючи на твердження суддів і скепсис деяких інших правозахисників. У касаційній скарзі юристи послалися на те, що Конституцією України не передбачено обмеження конституційного права на отримання пенсії під час проведення АТО, не містить такої норми і Закон України «Про боротьбу з тероризмом», на який послався суд апеляційної інстанції. Крім того, юристи зазначали, що всі нормативно-правові акти, застосовані апеляційним судом під час вирішення даної справи регулюють отримання пенсій та соціальних виплат виключно особами, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, а суди першої та апеляційної інстанцій  встановили, що позивач не є і ніколи не була ВПО.

Ми стверджували, що ненадання позивачем, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не може бути підставою для непоновлення та невиплати позивачу пенсійних виплат.

Розглядаючи нашу справу, Верховний Суд зазначив, що неможливо посилатися на правові висновки Верховного Суду України у постанові від 12.04.2017р. у справі № 6-51цс17, та скасував постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 р., зазначивши, що відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не може впливати на реалізацію її права на пенсійне забезпечення.

Верховний Суд вчергове довів, що стоїть на сторожі прав знедолених осіб, що постраждали від конфлікту, і, обираючи між якісним і швидким розглядом справи, обирає якісний, бо люди хочуть швидкого рішення, але не аби якого. Ми всі хочемо справедливого, обґрунтованого, виваженого рішення, яке у випадку з нашим бенефіціаром матиме  наслідком зміни на найкраще для всіх пенсіонерів, які залишилися на тимчасово окупованих територіях та не мають можливості захисти своє фундаментальне право на соціальний захист, складовою якого є право на забезпечення у старості.

Сподіваємося, що це рішення стане першим у черзі рішень в аналогічних справах, і держава нарешті зверне увагу на своїх найбільш незахищених громадян, покинутих на тимчасово окупованих територіях.

Регіональний адвокат БФ «Право на захист»,

В’ячеслав Стасюк


19.03.20

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ». В основу звіту покладені дані, зібрані протягом 38 візитів на п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) в лютому 2020 року. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.

Головне:

  • Респонденти почали частіше скаржилися на довгі черги на НКУУТ: частка зросла з 20% (дані за січень) до 46% у лютому. Це може бути пов’язано з меншою пропускною здатністю контрольно-пропускних пунктів на НКУУТ.
  • Погодні умови суттєво вплинули на стан дорожнього покриття на КПВВ «Гнутове», «Мар’їнка» та «Новотроїцьке», як на КУУТ, так і на НКУУТ. Частина респондентів, які зазначили це серед своїх побоювань, збільшилася з 3% в січні до 22% у лютому.
  • Умови в новозбудованому бомбосховищі на КПВВ «Мар’їнка» незадовільні: стеля протікає, немає дверей та місць для сидіння. Працівники «Право на захист» повідомили про це керівнику КП «АТП».
  • Згідно з поправками до Постанови КМУ №815, діти віком від 14 до 16 років, які не мають паспорта громадянина України, можуть перетнути лінію розмежування з НКУУТ за наявності свідоцтва про народження. До цього вони повинні були пройти процедуру встановлення особи в поліції і надати акт прийому-передачі. Незважаючи на те, що перетин кордону в протилежному напрямку не регулюється Постановою, таким дітям також дозволяється перетинати лінію розмежування зі свідоцтвом про народження.
  • Протягом лютого 23 507 вразливих осіб похилого віку отримали підтримку в транспортуванні на КПВВ «Станиця Луганська» електромобілем від НУО «Проліска». За даними моніторингу, приблизна кількість осіб, перевезених автобусом, що був наданий Луганською обласною адміністрацією, становила 125 000.

Документ доступний англійською та українською мовами.

19.03.20

Цими днями події навколо нас розвивалися занадто стрімко. Новини переставали бути новинами вже за п’ять хвилин. У наші життя увійшли нечувані раніше обмеження. Торкнулися вони і КПВВ. Зокрема, введено додаткові тимчасові обмеження на перетин лінії розмежування.

З 00:00 16 березня 2020 року до 3 квітня 2020 було припинено пропуск з тимчасово окупованих територій осіб, які не мають постійної реєстрації місця проживання на підконтрольній уряду України території (ПУТ). Проте жоден наказ чи розпорядження не може передбачити обставини, в яких опиняються люди. Історії наших моніторів, які цими днями, як і завжди, працювали на КПВВ та допомагали людям, – підтвердження тому.

КПВВ «СТАНИЦЯ ЛУГАНСЬКА»
16.03.2020 жінка з онкологічним захворюванням 4 стадії, яку виписали вмирати з луганської лікарні, намагалася потрапити додому — на ПУТ. Її супроводжувала донька. Обидві жінки мали реєстрацію на підконтрольній уряду України території (ПУТ) – тож проблем не мало бути. Проте виявилося, що у хворої жінки, яка фактично стікала кров’ю на КПВВ, не було електронного дозволу на перетин. На КПВВ їй посприяли та допомогли прискорити процес оформлення та видачі перепустки.
Але як бути далі в таких випадках – ніхто не знає. Адже цю ситуацію вдалось розв’язати тільки завдяки тому, що відповідна служба (йдеться про Координаційну групу (КГ), в зоні відповідальності якої є і оформлення перепусток, працювала на місці. Тобто могла оперативно реагувати. Проте станом на сьогодні через карантин для зв’язку з КГ лишається тільки електронна пошта…

КПВВ «НОВОТРОЇЦЬКЕ»
16.03.2020 Жінка-ВПО прямувала у бік НПУТ із малолітньою правнукою без довіреності від батьків. Мати привезла доньку до бабусі на тиждень, а сама поїхала додому, на непідконтрольну територію. Проте на КПВВ бабусю не пропустили, через відсутність документа. Мати ж не могла забрати дитину, бо її не випускали з НПУТ через відкритий карантин. Співробітники ДПСУ за згодою начальника штабу пішли на поступки та з розумінням поставилися до людей: бабуся зв’язалася з матір’ю та батьком дитини, яким дозволили виїхати за дитиною на КПВВ і забрати її на НПУТ.

Дякуємо колегам за роботу – попри всі обставини.

14.03.20
 ДО РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ УКРАЇНИ
ДО ВІЦЕ-ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ –
МІНІСТРА З ПИТАНЬ РЕІНТЕГРАЦІЇ
ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

РЕЗНІКОВА О.Ю.

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

Ми, громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, звертаємося до Вас з приводу ситуації з обмеженнями перетину контрольно-пропускних пунктів з тимчасово окупованими територіями України, які вводяться в рамках попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19).

13 березня в ході виїзного засідання Кабінету Міністрів України міністр внутрішніх справ  Арсен Аваков озвучив намір ввести обмеження перетину лінії зіткнення громадянами України, які не мають зареєстрованого місця проживання на підконтрольній Уряду України території. Такі обмеження в будь-який момент можуть бути введені Командувачем ОСС і почати діяти негайно.

Зважаючи на те, що вжиття превентивних тимчасових заходів в умовах попередження розповсюдження коронавірусу на території України, є необхідним, все ж обмеження перетину лінії зіткнення особами, чиє місце проживання зареєстроване на тимчасово окупованих територіях України, є дискримінаційним. За умов відсутності інформації про належний рівень охорони здоров’я на тимчасово окупованих територіях і здатність надати медичну допомогу українським громадянам, заборона в’їзду з окупованих територій України на підконтрольні є залишенням громадян України в подвійній небезпеці – через збройний конфлікт та загрозу епідемії.

Крім того, обмеження свободи пересування, які ґрунтуються  на даних “прописки”, в сучасних умовах високої мобільності населення в Україні є неефективним. Реєстрація, визначена в паспорті, давно перестала відповідати реальному стану речей: за даними досліджень, щонайменше 12% дорослого  населення України проживає не за місцем реєстрації. Більше того – в Україні зареєстровано більше 1,4 млн внутрішньо переміщених осіб, більшість з яких не мають реєстрації місця проживання на підконтрольній Уряду України території.

Вірус не знає кордонів і переноситься незалежно від “прописки”. Утім за даними  ВООЗ до групи ризику відносяться особи похилого віку, які наразі складають 60% від загальної кількості людей, які регулярно перетинають КПВВ для проходження верифікації та отримання пенсії. На сьогоднішній день мешканці окупованих територій є заручниками ситуації, оскільки всі соціальні виплати обумовлені наявністю в них довідки про взяття на облік ВПО, яка може бути скасована у разі, якщо особа перебуває на непідконтрольній території понад 60 днів.  Отже люди похилого віку, які проживають на окупованих територіях, будуть намагатися потрапити на підконтрольну територію, щоб отримати доступ до єдиного джерела свого існування – пенсії. Але за умов епідемії це є небезпечним для їхнього життя і може створити додаткові ризики для загострення ситуації в цілому.

Ми вважаємо, що введення повної заборони перетину КПВВ з тимчасово окупованими територіями для громадян України, які не мають зареєстрованого місця проживання на підконтрольній Уряду України території, є  небезпечним рішенням, яке тягне за собою ризики для життя та здоров’я наших громадян в окупації та суперечить політиці реінтеграції.

Крім того, ми вважаємо необхідним з метою зниження рівня розповсюдження коронавірусу та захисту громадян України, які проживають на окупованих територія (зокрема, осіб похилого віку), вжити наступних заходів:

  • сприяти тимчасовому припиненню дії абзацу восьмого частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб” (щодо скасування довідки про взяття на облік ВПО у разі відсутності особи на підконтрольній території понад 60 днів);
  • тимчасово призупинити дію положень Постанови Кабінету міністрів України №637 від 5 листопада 2014 року щодо проходження періодичної верифікації пенсіонерам з числа ВПО;
  • посилити спроможність медичних закладів на межі тимчасово окупованих територій виконувати свої повноваження із стримування розповсюдження вірусної інфекції та надання необхідної допомоги населенню;
  • забезпечити ізолювання осіб, в яких виявлені симптоми захворювання на коронавірус, на території підконтрольній уряду України;
  • посилити заходи дезінфекції на КПВВ на межі тимчасово окупованих територій;
  • звернутися до міжнародних організацій, щодо надання додаткових засобів дезінфекції.

У разі прийняття відповідних рішень, необхідно оперативно провести інформаційну кампанію та повідомити громадян України, органи державної влади, місцевого самоврядування про запроваджені зміни.

ЦЕНТР ПРАВ ЛЮДИНИ ZMINA
ОФІС З РОЗРОБКИ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
БФ “ПРАВО НА ЗАХИСТ”
ГРОМАДСЬКИЙ ХОЛДИНГ “ГРУПА ВПЛИВУ”
БО БФ “СТАБІЛІЗЕЙШЕН СУППОРТ СЕРВІСЕЗ”
КРИМСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА
ГО “ДОНБАС СОС”
ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСИНСЬКА СПІЛКА З ПРАВ ЛЮДИНИ
01.03.20

Ознайомитись із переліком дозволених та заборонених товарів для перетину можна за посиланням.

28.02.20

Навіщо дитині статус особи, яка постраждала внаслідок воєнних дій?

Куди звертатися щодо надання статусу?

Хто може звернутися від імені дитини?

Читайте у матеріалі від юристів БФ «Право на захист» за посиланням.

26.02.20

Про всі особливості перетину лінії розмежування з дітьми до 16 років читайте у листівці за посиланням.