Зробити пожертву
Укр / Eng
27.01.21

Яка різниця між статусами шукача захисту та особи, яка потребує додаткового захисту? Як оскаржити рішення про відмову у визнанні біженцем? Які права має людина, яку визнано особою без громадянства (ОБГ)? Як підтвердити належність до громадянства України?

Вичерпні відповіді на ці та інші запитання відтепер можна знайти у брошурі «Правовий захист шукачів захисту, біженців та осіб без громадянства в Україні». Її розробила команда БФ «Право на захист» спеціально для юристів та адвокатів, які працюють або починають працювати зі справами шукачів захисту, біженців та осіб без громадянства.

Брошура допоможе систематизувати знання та навички у сфері захисту прав вищеперерахованих категорій населення. На сторінках посібника кожен правозахисник знайде для себе практичну інформацію, яку необхідно знати в разі надання юридичної допомоги клієнтам. Брошура має два розділи з відповідними підрозділами.

Розробники сподіваються, що інформація, зібрана в цій брошурі, буде корисною та цікавою для користування!

Брошура доступна для завантаження за посиланням


Читайте також:

UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні

26.01.21

Україна є державою-підписантом Конвенції про статус біженців ООН. Стаття 33 цього документа забороняє висилати або повертати біженців до кордонів країни, де їхньому життю чи свободі загрожуватиме небезпека через їхню расу, релігію, громадянство, належність до певної соціальної групи або політичні переконання. Цей принцип також відображений і в національному законодавстві України, зокрема, в Кримінальному процесуальному кодексі в розділі щодо екстрадиції.

 В Україні заборонено:

  • висилати;
  • екстрадувати;
  • примусово повертати не тільки визнаних біженців, а й осіб, які звернулися за міжнародним захистом.

Якщо інша держава звертається до України з офіційним запитом на видачу, то обов’язково проводиться екстрадиційна перевірка.  Повинно бути встановлено чи немає обставин, що перешкоджають видачі людини.

Якщо людина звернулася в Україні в міграційну службу із заявою на підтвердження статусу біженця або оскарженням негативного рішення за цією заявою, то цей факт повинен бути встановлений під час екстрадиційної перевірки. В такому випадку міграційна процедура буде основним аргументом для того, щоб не здійснювати екстрадицію.

Процедура екстрадиції складається з декількох етапів:

  • офіційне звернення до України іншої держави;
  • екстрадиційна перевірка;
  • прийняття рішення за запитом про видачу (яке може бути оскаржене в суді);
  • екстрадиція/видача особи іншій державі.

Складність процедури вимагає кваліфікованої правової допомоги.

Якщо ви є шукачем захисту і маєте  обґрунтовані побоювання, що вас можуть видати іншій країні, обов’язково повідомте про це своєму юристу. У разі початку процедури екстрадиції, правова допомога є вкрай необхідною.

По темі:

Більше корисної та актуальної інформації

 читайте на сторінці бота Refugee Helper 


UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні

15.01.21

Коли ви подаєте заяву в міграційну службу щодо визнання біженцем, ви маєте бути готові надати докази, що підтверджують ваші побоювання за своє життя внаслідок переслідувань в країні вашого походження. В той же час, радимо такі докази вказувати у заяві в якості додатків, щоб вони не були втрачені, а також, щоб у разі відмови міграційної служби визнати вас біженцем, ви могли у подальшому підтвердити, що намагалися довести наявність конвенційних ознак.

Основним доказом у суді буде ваш протокол співбесіди з міграційною службою. Тому слід перевіряти, щоб всі надані вами пояснення під час співбесіди були записані чітко та детально.

В міграційну службу або суд можна подати такі докази:

  • інформація щодо країни походження;
  • письмові докази (листи від правозахисних організацій, характеристики, свідоцтва, і т. п.);
  • фотографії;
  • відео-, аудіозаписи мітингів, демонстрацій, записи з радіо;
  • відеорепортажі журналістів, блогерів, і т. п. ;
  • скріншоти сторінок з соціальних мереж;
  • показання свідків;
  • інші наявні у вас докази.

Зверніть увагу, що одним з найважливіших доказів є інформація щодо країни походження заявника. Вона повинна бути актуальною, релевантною, надійною, збалансованою, точною та відповідати дійсності.

Що може бути включеним до інформації про країну походження?

  • Звіти міжнародних правозахисних організацій;
  • Звіти урядових і неурядових організацій;
  • Витяги з законодавства країни походження заявника;
  • Матеріали ЗМІ;
  • Наукові статті.

Де можна знайти цю інформацію:


Більше інформації читайте на сторінці бота Refugee Helper 

13.01.21

Нещодавно ми розповідали історію Михайла, якому довелося виїхати з Таджикистану через переслідування. Саме завдяки гранту від Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні він почав свою власну справу та інтегрувався в українське суспільство. Сьогодні – він успішний бізнесмен та володіє декількома кафе в м.Ірпінь та Буча. Його історія це приклад того, що можливо все!

Якщо Ви є біженцем, особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або шукачем притулку, і Ви також хочете відкрити свій бізнес, пропонуємо звернути увагу на Програму грантів самозабезпечення на 2021 рік від УВКБ ООН.

unhcr-logo-Ukraine 2

Гранти самозабезпечення – це одноразова допомога, яка може бути надана визнаним біженцям, особам, що потребують додаткового захисту в Україні, та шукачам притулку, які відповідають критеріям УВКБ ООН та мають сильне бажання стати самозабезпеченими, зайнятися малим чи мікробізнесом, розвитком сільського господарства чи пройти професійні курси.

В умовах карантину, найбільша увага буде приділена заявникам, які мають чітке бачення та план адаптації свого бізнесу до нових умов та реалій, що виникли у зв‘язку з поширенням COVID-19.

Дедлайн подачі заявок: 1 квітня

Детальніше про програму та про умови участі Ви можете дізнатися за посиланням:

05.01.21

Ще вчора Михайлу довелося виїхати з рідної країни Таджикистан через загрозу життю та здоров’ю, а вже сьогодні він володіє трьома кафе власної мережі Mazza_cafe_halal у містах Ірпінь та Буча.

Саме тут готують традиційні страви східних країн. В кафе кожен може пригоститися пловом, чебуреками, донер-кебабом та іншими відомими смаколиками цієї кухні.

Mazza_cafe_halal - a successful business В минулому - біженець з Таджикистану, а сьогодні - успішний бізнесмен

Успіх у його справі — результат кропіткої праці та постійного розвитку. Як розповідає сам Михайло, почати йому допоміг грант для розвитку бізнесу від Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН/UNHCR).

Раніше, Михайло у якості експерта взяв участь у тренінгу «Як заробити та реалізувати себе в Україні», організованому БФ «Право на захист» для бенефіціарів, де поділився своїм досвідом успішної інтеграції в Україні. Ми, зі свого боку, вирішили поїхати в місто Ірпінь та завітати до кафе пана Михайла й поспілкувалися з ним детальніше про його досвід та шлях до успіху.

Детальніше — у нашому відео:

24.12.20

5 листопада 2020 року Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради України проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань, пов’язаних із військовополоненими та інтернованими особами в особливий період» № 4327 від 05.11.2020.

Благодійний фонд «Право на захист» звертає увагу, що положення цього законопроєкту розповсюджуються не тільки на військовополонених, але й на цивільних осіб-іноземців, які знаходяться на території України, а тому вважає за необхідне зробити таку заяву.

Конвенція про захист цивільного населення під час війни (IV Женевська Конвенція), яка прийнята 12.08.1949р. у Женеві та надалі ратифікована Україною у 2006 році, застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, який може виникнути між двома чи більше державами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, а також до випадків часткової чи цілковитої окупації.

Конвенція встановлює положення про захист осіб, які в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Стаття 44 Конвенції закріплює, що застосовуючи заходи контролю, зазначені в цій Конвенції, держава, яка затримує, не повинна вороже поводитися з біженцями, які фактично не перебувають під захистом жодного уряду, лише на підставі їхньої юридичної належності до держави-супротивниці.

Разом з цим, проєкт Закону, на думку БФ «Право на захист», містить низку положень, які можуть  негативно вплинути на права шукачів захисту, біженців і осіб, які потребують додаткового захисту.

Проєктом запропоновано доповнити підстави для заборони виїзду з України іноземців або осіб без громадянства, передбачені частиною другою статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» абзацом «відносно нього прийнято рішення про інтернування — до відміни рішення про інтернування».

Проєкт суттєво розширює повноваження Служби безпеки України. Зокрема, покладає на цей орган під час особливого періоду здійснення заходів з виявлення на території України громадян держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України, які становлять загрозу національній безпеці України (…) з метою розв’язання питання щодо інтернування таких осіб.   

Проєкт покладає на Генеральний штаб Збройних сил України право прийняти рішення про інтернування громадян держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України, які, за даними Служби безпеки України, становлять загрозу національній безпеці України у зв’язку з таким нападом чи агресією.

У зв’язку з зазначеним БФ «Право на захист» вважає за необхідне заявити, що в разі ухвалення цього законопроєкту  є висока ймовірність, що права та свободи, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, можуть бути порушені, а саме:

  • право на свободу та особисту недоторканність, передбачене статтею 5 Європейської Конвенції;
  • право на приватність, передбачене статтею 8 Європейської Конвенції; 
  • право на свободу пересування, передбачене статтею Протоколу № 4 до Європейської Конвенції.

Окрім того, наслідком ухвалення законопроєкту № 4327 може стати порушення  гарантій, що встановленні у статтях 35, 43 та 44 IV Женевської Конвенції. Проєкт Закону не містить будь-яких запобіжників від інтернування цивільних осіб-громадян Російської Федерації, що є біженцями або особами, які потребують додаткового захисту чи шукачами захисту, що прямо суперечить положенням Статті 44 IV Женевської Конвенції.

БФ «Право на захист» вважає, що проєкт має бути приведений у відповідність до міжнародних зобов’язань України за Женевською Конвенцією про захист цивільного населення під час війни, зокрема, біженці, особи, які потребують додаткового захисту, шукачі захисту мають бути виключені зі сфери регулювання цього законопроєкту. 


Читайте також:

16.12.20

БФ «Право на захист» презентує звіт, який детально розповідає про стан дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства. Попри зусилля держави, деякі виклики залишаються нерозв’язаними протягом багатьох років, і є предметом уваги під час перегляду Універсального періодичного огляду (УПО) у Раді ООН з прав людини.

Звіт «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства» є альтернативним поглядом неурядових організацій на стан виконання рекомендацій, отриманих та підтриманих Україною в межах Універсального періодичного огляду. Розробкою звіту займалися БФ «Право на захист», NEEKA Ukraine, Десяте Квітня, БФ «Рокада», Institute on Statelessness and Inclusion, та за експертної підтримки European Network on Statelessness.

«Підготовка національного проміжного звіту щодо стану виконання рекомендацій УПО  – це гарна ініціатива, якою розпочато діалог між громадськістю та Урядом щодо вирішення серйозних задач і поліпшення прав вразливих категорій осіб», – зазначає Ксенія Карагяур, правовий аналітик «Право на захист».

Переглянути звіт «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства» можна українською або англійською.

15.12.20
Відкрите звернення до Президента України НУО щодо питання сфери дії Національної стратегії з прав людини

Президенту України

Шановний Володимире Олександровичу!

Громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, висловлюють Вам свою повагу та звертаються з вимогою недопущення звуження сфери дії Національної стратегії в сфері прав людини.

Прийнята Указом Президента України у 2015 році, Національна стратегія в сфері прав людини потребувала оновлення. Влітку 2020 року Міністерство юстиції України розпочало роботу над розробкою змін до Стратегії і формуванням відповідного Плану заходів на її реалізацію. До роботи були залучені представники громадських правозахисних організацій, міжнародні партнери.

Протягом жовтня Директорат стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства юстиції України провів серію засідань тематичних груп щодо розробки Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023 роки.

Коаліцією громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, були надані пропозиції до Плану дій, які включають близько 90 заходів у сферах забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб, захисту прав мешканців окупованих територій, жителів населених пунктів, що розташовані у безпосередній близькості до лінії розмежування у Донецькій та Луганській областях; звільнення осіб, які були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, забезпечення прав осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та членів їхніх сімей; подолання негативних наслідків збройного конфлікту, спричиненого збройною агресією Російської Федерації.

Пропозиції, які були направлені експертами, що працюють в сфері подолання негативних наслідків збройного конфлікту, були враховані частково.

Зокрема, Міністерство юстиції пропонує об’єднати питання захисту внутрішньо переміщених осіб, жителів тимчасово окупованих територій і жителів так званої “сірої зони” в одну сферу – забезпечення та захист прав осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Україні. При цьому категорії осіб, зниклих безвісти під час конфлікту, чи тих, хто був позбавлений особистої свободи внаслідок збройного конфлікту, за логікою Міністерства юстиції, не є постраждалими особами.

Втім, хоча текст проєкту змін до Національної стратегії в сфері прав людини включає деякі пропозиції, надані громадськими організаціями, то проєкт Плану заходів на виконання Національної Стратегії, ці пропозиції ігнорує.

Зважаючи на те, що не всі заплановані до 2020 року заходи було реалізовано, громадськими організаціями було запропоновано актуалізувати окремі заходи та додати нові, які б спростили доступ до отримання освітніх, адміністративних послуг, пенсійних та соціальних виплат, активізували процес розмінування земель, запровадили механізм оцінки потреб внутрішньо переміщених осіб та процес постійного фінансування житлових програм, тощо.

На жаль, замість напрацювання якісних та результативних заходів, Міністерство юстиції обрало своєю тактикою зосередитися на тих пунктах, які є простішими для виконання та менш конфліктними для погодження з іншими міністерствами. Зокрема, більшість запропонованих міністерством заходів стосуються розробки та подання на розгляд проєктів нормативно-правовових актів, хоча лише написання нормативних актів не впливає на ситуацію із дотриманням прав людини в Україні.

Такий план, навіть у разі його повного виконання, не призведе до досягнення цілей, визначених Стратегією, яка є вектором руху України в бік демократичної правової країни. Натомість проєкт оновленого Плану дій, який зосереджується на нормативній діяльності, перетворює документ в формальний та технічний, орієнтований виключно на кількісні показники і не запроваджує системних змін.

Ми ще раз звертаємо увагу на те, що прийняття окремих нормативно-правових актів не забезпечує реалізацію прав і свобод людини у повній мірі та більше – рішення про їх прийняття є повноваженням Парламенту. Національна стратегія є загальнодержавним документом, який показує наміри та конкретні дії органів державної влади у окремих напрямах діяльності.

Ми, організації, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, закликаємо врахувати надані пропозиції та розробити зміни до Національної стратегії в сфері прав людини і Плану дій з її реалізації, з урахуванням реальних потреб усіх категорій осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Ми наголошуємо на тому, що при підготовці пропозиції до Плану дій ми спиралися на наш досвід у сфері захисту зазначених вище осіб і вказували на конкретні їх потреби, тому запропонована Міністерством юстиції широка рамка дії Національної стратегії не враховує особливості захисту вказаної категорій громадян.

Додаток – пропозиції щодо змін до Національної стратегії з прав людини.

Громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” Громадська організація “КРИМСОС
Центр прав людини ZMINA
Благодійний фонд “Право на захист

Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез

ГО “Донбас СОС
Благодійний фонд “Восток SOS
Громадська організація “Кримська правозахисна група


Читайте також:

30.11.20

26 листопада 2020 року Благодійним фондом «Право на захист», що є виконавчим партнером Агентства ООН у справах біженців в Україні, була проведена Школа з міграційного права в онлайн-форматі.

Студенти юридичних факультетів зі всієї України мали можливість долучилися до заходу, під час якого вони були ознайомлені з такими поняттями як «шукач захисту», «визнаний біженець», «особа, яка потребує додаткового захисту в Україні» та «особа без громадянства», а також отримали інформацію щодо законодавства України, яким регулюється статус таких осіб в Україні.

Учасники та учасниці Міграційної школи також мали можливість поспілкуватися із представниками шукачів захисту, біженців та осіб без громадянства в Україні в форматі «Жива книга», почути їх особисті історії, а також ознайомитися із проблемами та складнощами, з якими вони найчастіше стикаються.

«Основною метою Міграційної школи було надання студентству теоретичної та практичної інформації щодо захисту прав визнаних біженців, шукачів захисту та осіб без громадянства в Україні, а також ознайомлення їх з практикою розгляду справ шукачів захисту в ЄСПЛ. Всі учасниці та учасники були активними та ставили багато запитань до наших юристів, а також висловили побажання щодо проведення Міграційної школи частіше»,

– підсумувала юристка БФ «Право на захист» Олександра Лук’яненко

Наш фонд висловлює щиру вдячність всім студентам та студенткам, які долучилися до онлайн Школи!

Доступний 3-х годинний запис події