Зробити пожертву
Укр / Eng

Категорія: Історія успіху

31.12.20

Через низку життєвих обставин Олександр залишився без дому. Він втратив майже все: сім’ю, надію на майбутнє, здоров’я. Єдине, що в нього було це старий радянський паспорт, який сьогодні абсолютно нічого не вартує, оскільки такої країни вже давно не існує на політичній карті світу.

Донедавна Олександр проживав у складському приміщенні. Крім того, в нього були серйозні порушення зору.

Олександр звернувся до нас за допомогою, щоб оновити свої документи та отримати паспорт громадянина України, якого у нього ніколи не було. З допомогою адвоката з Сєвєродонецького офісу Благодійного фонду «Право на захист» було зібрано всі необхідні документи. Департамент Державної міграційної служби України зареєстрував Олександра громадянином України навіть без необхідності судового розгляду.

Отримавши паспорт, Олександр зміг оселитися в гуртожитку та отримати вкрай необхідну медичну допомогу. Нарешті, Олександр проведе цю зиму у теплі.

Олександр нарешті отримав паспорт громадянина України Olexandr finally received the passport of a citizen of Ukraine
29.12.20

У грудні 2020 року нарешті здійснилось те, про що все життя мріяв наш бенефіціар Михайло — він отримав паспорт громадянина України. 

Два з половиною роки адвокати БФ «Право на захист» активно працювали задля того, аби чоловік зміг отримати паспорт. Процес був досить складним: судові засідання, адвокатські запити, співпраця з органами РАЦС та ДМС. Але результат цього довгого шляху – успіх!

Пан Михайло народився в Білоруській РСР, де він у 16 років отримав паспорт. У 1988 році чоловік переїхав на постійне проживання до Української РСР до міста Краматорськ Донецької області, де жив та працював все своє життя. 

Хоча наш бенефіціар був працевлаштований, факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року було доволі важко довести в суді. Представник ДМС наполягав допиті хоча б одного свідка, який міг би підтвердити факт проживання чоловіка на території України. На щастя, такий свідок знайшовся та погодився приїхати на судове засідання. За результатом розгляду справи суд задовольнив заяву та встановив юридичний факт проживання Михайла на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Але далі виникла інша проблема – карантин. Через впроваджені у зв’язку з ним обмеження Михайло 9 місяців не міг отримати документи підтвердження громадянства: на початку 2020 року чоловік звернувся до Бахмутського міського відділу ДМС із заявою про встановлення належності до громадянства України і отримав довідку про реєстрацію громадянином України лише у вересні. 

З отриманою довідкою чоловік нарешті мав змогу звернутися до відділу ДМС за отриманням паспорта, але зіткнувся зі складнощами через відсутність належних умов для осіб з обмеженими фізичними можливостями. 2-го грудня, Михайло у супроводі монітора БФ «Право на захист» отримав свій паспорт.

Михайло отримав паспорт Mykhailo received a passport of a citizen of Ukraine

Казати про те, що паспорт це найважливіший документ у житті будь-якої людини це, напевне, зайве. Але для пана Михайла це – життєво необхідний документ. Без паспорта він не міг звернутися за медичною допомогою та оформити пенсію, не дивлячись на те, що його трудовий стаж – 20 років. Нарешті, пан Михайло відчує, що таке бути громадянином та мати рівні з усіма іншими можливості та права!

24.12.20

До дніпровського офісу БФ «Право на захист» звернулася внутрішньо переміщена особа (ВПО), яка з двома неповнолітніми доньками мешкала в гуртожитку в Новомосковському районі Дніпропетровської області. Їхнє попереднє житло, хоч і було відремонтоване на початку масового переселення з зони конфлікту, та вже потребувало значних реновацій. Стосунки ж із іншими мешканцями гуртожитку були напруженими (як це зазвичай буває в місцях компактного поселення).

Родина ніколи не була конфліктною, тож їм було емоційно важко перебувати під одним дахом (хоч і таким  необхідним) із людьми, яким, здавалося, конфлікти приносять задоволення. Жінка хвилювалася, що така ситуація негативно впливає на доньок, адже дитяча психіка не може абстрагуватися від негативу, тож одного дня вона вирішила змінити своє життя.

Жінка звернулася до дніпровського офісу БФ «Право на захист», щоб дізнатися про можливості переселення та необхідні для цього дії. Колеги надали їй всю необхідну інформацію щодо наявних житлових об’єктів у громадах, державних житлових програм та об’єктів фонду тимчасового житла в області.

Вибір родина зробила з урахуванням того, що їм краще жити недалеко від м. Дніпро, де навчається старша з доньок.  Тож родина переселилася до гуртожитку в с. Чумаки Дніпропетровської області, що в 40 хвилинах від обласного центру. Цей об’єкт  має статус тимчасового житла і був відремонтований в межах проєкту УФСІ за сприяння банку KfW.

Тепер жінка задоволена змінами в житті: гуртожиток після ремонту, має усі необхідні меблі й побутову техніку. Старша донька нашої бенефіціарки навчається в м. Дніпро та мешкає в студентському гуртожитку, але на всі вихідні та свята поспішає до родини в нову оселю.

Housing житло ВПО

Дніпровська команда БФ «Право на захист» сподівається, що позитивні зміни в родині будуть не останніми і всі вони будуть тільки на краще.

UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні

Читайте також:

09.12.20

Проблема відсутності громадянства може спіткати будь-кого. Це може статися в результаті пожежі, стихійного лиха або навіть шахрайства. А хтось може стати жертвою бюрократичної помилки, що сталась після падіння радянської влади.

Історія бенефіціарки БФ «Право на захист» пані Олени почалася багато років тому. Жінка народилась та все життя проживала на території України. Раніше вона мала радянський паспорт. 

Протягом певного періоду в Олени не було офіційної «прописки». Коли жінка працювала на заводі в Харкові, вона не мала власного житла та не змогла одразу отримати кімнату в гуртожитку. Цей період припав саме на 1991 рік, а громадянами України вважаються особи, які офіційно проживали на території України 24 серпня та/або 13 листопада 1991 року, факт чого підтверджується, зокрема, наявністю прописки. Не зважаючи на те, що Олена була офіційно працевлаштована, вона багато років не могла довести свою належність до громадянства України.

Співробітники Державної міграційної служби України порадили жінці звернутися по допомогу до офісу БФ «Право на захист» у м. Харків. Було зроблено ряд адвокатських запитів та підготовлено заяву до суду. У ході розгляду справи адвокат благодійного фонду представляв інтереси пані Олени в суді та довів факт її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Завдяки високій компетентності та оперативності керівництва Харківського районного відділу ГУ ДМСУ в Харківській області в особі Дмитра Колесника та Лілії Міщенко, було проведено процедуру встановлення особи Олени, а також зібрано та підготовлено необхідні документи для оформлення паспорта.

«Нарешті я відчуваю себе повноцінною людиною — громадянином своєї держави, в якій живу від народження. Я щаслива!»,

— не приховуючи сліз радості говорить Олена, отримавши український паспорт, про який вона мріяла майже 30 років.

Тепер, Олена нарешті має можливість повноцінно реалізовувати всі свої права, що забезпечені Конституцією та Законами України: офіційно працювати, отримувати медичну та соціальну допомогу, купувати майно та нерухомість, користуватися землею, а також насолоджуватися повноправною належністю до громадянства своєї Батьківщини.

30.11.20

26 листопада 2020 року Благодійним фондом «Право на захист», що є виконавчим партнером Агентства ООН у справах біженців в Україні, була проведена Школа з міграційного права в онлайн-форматі.

Студенти юридичних факультетів зі всієї України мали можливість долучилися до заходу, під час якого вони були ознайомлені з такими поняттями як «шукач захисту», «визнаний біженець», «особа, яка потребує додаткового захисту в Україні» та «особа без громадянства», а також отримали інформацію щодо законодавства України, яким регулюється статус таких осіб в Україні.

Учасники та учасниці Міграційної школи також мали можливість поспілкуватися із представниками шукачів захисту, біженців та осіб без громадянства в Україні в форматі «Жива книга», почути їх особисті історії, а також ознайомитися із проблемами та складнощами, з якими вони найчастіше стикаються.

«Основною метою Міграційної школи було надання студентству теоретичної та практичної інформації щодо захисту прав визнаних біженців, шукачів захисту та осіб без громадянства в Україні, а також ознайомлення їх з практикою розгляду справ шукачів захисту в ЄСПЛ. Всі учасниці та учасники були активними та ставили багато запитань до наших юристів, а також висловили побажання щодо проведення Міграційної школи частіше»,

– підсумувала юристка БФ «Право на захист» Олександра Лук’яненко

Наш фонд висловлює щиру вдячність всім студентам та студенткам, які долучилися до онлайн Школи!

Доступний 3-х годинний запис події

23.11.20

27 березня 2020 року вступили в дію обмеження, в результаті яких кордони та КПВВ в Україні були зачинені для перетину, через що велика частина людей, які з тих чи інших причин мали потребу у регулярному перетині пунктів в’їзду-виїзду, опинилися у пастці: вони не мали можливості перетнути кордон в той чи інший бік, відповідно, не могли повернутися додому. 

Історія нашої клієнтки Валентини це кричущий приклад порушення прав людини. Адвокати Благодійного фонду “Право на захист” доклали чимало зусиль, аби допомогли жінці отримати відшкодування за моральну шкоду внаслідок протиправних дій, через які позивачка не мала можливості перетнути КПВВ. Апеляцію по її позову було задоволено 16 листопада 2020 року, рішення суду є остаточним. 

Детальніше про цю історію – у відео нижче:

20.11.20

«Я досі не можу повірити, що це правда,»

– говорить Люба, міцно тримаючи в руках такий омріяний паспорт громадянина України

Любі – 37 років. Народилась і зростала вона в багатодітній родині ромської етнічної приналежності. Родина жила скрутно і часто переїздила з місця на місце, оселившись згодом на постійне місце проживання у Нововодолазькому районі Харківської області. Коли Люба підросла, то її, згідно з ромською традицією, віддали заміж. Документів у жінки не було, тому що її батьки цим питанням не займалися. Люба народила п’ятьох дітей, однак двох старших відібрали через відсутність документів у жінки.

Плани жінки на життя різко змінилися, коли несподівано для всіх згорів батьківський будинок. Не витримавши такого удару, батько Люби помер від серцевого нападу. Жінка була змушена повернутися до Харківської області для підтримки матері. Весь цей час Люба намагалася отримати паспорт. Вона неодноразово зверталася до місцевого «паспортного столу», але результату не було.

Про історію Люби наші колеги дізналися від партнерської благодійної організації ВБФ «Деполь Україна». Її представники звернулися до Харківського офісу БФ «Право на захист» із проханням допомогти жінці отримати паспорт.

Адвокат нашого Фонду зробив ряд запитів, які допомогли зібрати всі необхідні документи для з’ясування громадянства Люби. Відповідно до чинного законодавства встановлення громадянства жінки залежало від місця проживання її та/або її батьків. Аби підтвердити факт проживання родини у рідному селі в 1991 році, було зроблено відповідний запит до сільської ради. Після цього було підтверджено громадянство батьків Люби та узгоджено з керівництвом ДМС України в Харківській області можливість встановлення особи за допомогою лише одного свідка. Ним стала рідна сестра жінки – Рая, яка приїхала з Кіровоградської області з тримісячною дитиною, аби допомогти сестрі з документуванням. Однак у свідоцтвах про народження сестер було знайдено розбіжності, які адвокату довелося виправляти. Завдяки допомозі працівників Холодногірського районного ДРАЦС (м. Харків) документи було приведено до ладу в найкоротші терміни.

Врешті решт ГУ ДМСУ в Харківській області надало висновок про встановлення особи Люби, а також документування її паспортом громадянина України вперше. І ось, напередодні свого 38-річчя, найзаповітніша мрія Люби – отримала свій перший паспорт – нарешті здійснилась.

На черзі діти Люби та її наймолодша сестра, у справі якої Харківський апеляційний суд виніс позитивне рішення. Але це вже зовсім інша історія.

06.11.20

Цього року до Благодійного Фонду «Право на захист» звернулася жінка, яка просила допомоги другові її чоловіка, який досі проживав з паспортом громадянина СРСР та не отримав паспорт громадянина України.

У березні 2020 року наші співробітники зконтактували з цим чоловіком. 

Як з’ясувала адвокат фонду, його ім’я Павло М. Він народився в Грузії, звідки у 1977 році переїхав до Харкова. У 1990 році йому видали паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року. 

Після розпаду Радянського Союзу, у 1993 році уповноваженими органами Міністерства внутрішніх справ України до його документу, що посвідчує особу було внесено напис «громадянин України». Однак, чоловікові до цього часу так і не вдалося отримати паспорт громадянина України. 

Пан Павло мешкає у хоспісі. Нещодавно йому ампутували ногу і він потребував негайної допомоги, яку фактично неможливо отримати без дійсних документів.

​Після детального вивчення ситуації, адвокат БФ «Право на захист» допомогла чоловікові з підготовкою документів для звернення до Державної міграційної служби України (далі – ДМСУ) з заявою про встановлення належності до громадянства України. Було здійснено спільний виїзд з працівниками ДМСУ Індустріального району міста Харкова до хоспісу для прийняття у Павла цієї заяви та доданих до неї документів. Після проходження вищезазначеної процедури пан Павло отримав довідку про реєстрацію особи громадянином України.

Відтак, Павло зі сльозами неприхованої радості на очах нарешті отримав довгоочікуваний паспорт громадянина України.Відтепер він має змогу користуватися соціальними, економічними, пенсійними та всіма іншими видами громадянських прав та свобод.

​В результаті узгодженої співпраці БФ «Право на захист» з працівниками ГУ ДМСУ у Харківській області та завдячуючи неймовірним зусиллям та людяності керівництва Індустріального районного у м. Харкові відділу ГУ ДМСУ у Харківській області – Костроміної Лариси Володимирівни та Рибалко Юлії Вікторівни, які зробили майже неможливе, виконавши всіх необхідні дії, аби допомогти Павлові отримати паспорт громадянина України. 

Фонд висловлює щиру вдячність працівникам ГУ ДМС України у Харківській області за ефективну взаємодію та результативну співпрацю у сфері скорочення безгромадянства!

22.09.20

У липні до регіонального адвоката дніпровського офісу БФ «Право на захист» В’ячеслава Стасюка зателефонував місцевий колега, який провадить приватну практику. Він неодноразово брав участь у заходах, організовних БФ «Право на захист», відтак був обізнаний із нашою роботою і знав, кому ми допомагаємо.

Попри те, що дніпровський офіс організації не бере в роботу нових справ, колегу попросили взятися за одну, вкрай цікаву.  А справа от яка. Валентина Андріївна (ім’я та по батькові змінені) є внутрішньо переміщеною осібою з інвалідністю 2 групи та має тяжке хронічне захворювання. Жінку хотіли притягти до адміністративної відповідальності за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за те, що вона нібито порушила умови самоізоляції.

З 2014 року Валентина Андріївна разом зі своїми батьками мешкає переважно у м. Дніпрі в неофіційно орендованій квартирі, але в Луганську в них залишилася квартира. Це помешкання родина почергово відвідує для його збереження від знахабнілих злодіїв, які обкрадають житло переселенців на непідконтрольній уряду України території (далі – НПУТ).

Коли в Україні запровадили карантинні обмеження, Валентина Андріївна перебувала саме в Луганську, отже упродовж тривалого часу не мала змоги повернутися до своєї родини. За першої ж нагоди, коли з боку НПУТ Луганської області відкрилася лінія розмежування, жінка виїхала до смт Станиця Луганська. Під час проходження прикордонного контролю її зобов’язали пройти двотижневу самоізоляцію за адресою проживання у м. Дніпрі. Для контролю на її телефон встановили додаток «Дій вдома». На жаль, під час реєстрації в цьому додатку була допущена помилка, а тому він почав працювати некоректно.

Тож, перебуваючи за місцем самоізоляції, пані Валентина не змогла належним чином відреагувати на п’ять повідомлень у додатку щодо перевірки відповідності фотографії її обличчя еталонній світлині, зробленій під час встановлення мобільного додатку, та геолокації мобільного телефона в момент фотографування. Щодо жінки  склали протокол про адміністративне правопорушення за ст.44-3 КУпАП.

Самостійно захищати себе Валентина Андріївна не могла – вона не є юристкою та за станом здоров’я не розповіла би все судді під час засідання. Коштів для оплати послуг адвоката не мала, а розмір штрафу, що загрожував їй за цією статтею, становив від 17 000 грн до 34 000 грн, яких у неї не було. Жінка перебувала у вкрай пригніченому стані.

Наш адвокат взявся за цю справу, ретельно вивчив нормативну базу, яка регулює такі правовідносини та наявну судову практику. Крім того, разом із пані Валентиною зібрав всі необхідні та достатні докази для висновку про її невинуватість. Наприклад, була підготовлена роздруківка електронної переписки зі службою підтримки додатку щодо його некоректного функціонування. Також була вивчена вся переписка жінки з чат-ботом, яка підтверджувала, що вже в день приїзду Валентини Андріївни до Дніпра і в день надходження першого повідомлення про необхідність перевірки фотографії та геолокації мобільного телефона, вже були негаразди.

Судове засідання у справі відбулося 13 серпня. Під час засідання наш адвокат надав усі необхідні пояснення замість Валентини Андріївни, яка через хвилювання майже нічого не могла пояснити судді. Також до суду були подані усі необхідні докази для прийняття законного та справедливого рішення у справі. 

Тож по закінченню засідання суд проголосив постанову: «Провадження по адміністративній справі… закрити через відсутність події та складу адміністративного правопорушення».