БФ «Право на захист» надає безоплатну правову допомогу шукачам притулку, біженцям, особам без громадянства та документів, внутрішньо переміщеним особам та постраждалим внаслідок конфлікту.
Категорія: Особи без громадянства
04.12.20
Особи без громадянства це люди, які не визнані жодною країною світу. Щоправда, варто не забувати про розрізнення між офіційно визнаними особами без громадянства та тими, що взагалі не є жодним чином зареєстровані. Саме останні стикаються з серйозними проблемами: вони не можуть офіційно працювати, укладати договори, купувати майно, простіше кажучи — жити як всі інші.
У 2020 році у цьому напрямку було зроблено декілька важливих кроків з боку держави, а саме, було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства». На жаль, не дивлячись на те, що закон вже є чинним, він все ще знаходиться у стадії введення в дію, а законопроєкт «Про адміністративну процедуру», який також регулює це питання, потребує суттєвого доопрацювання перед підготовкою до другого читання.
Пропонуємо Вам переглянути відеоматеріал, розроблений та створений БФ «Право на захист», за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ / UNHCR), де детально розповідається про основні моменти визнання особою без громадянства (далі — ОБГ) в Україні, після прийняття необхідних актів.
У відео, зокрема, дані відповіді на такі питання:
Кого стосується процедура;
Куди звертатися із заявою про визнання ОБГ;
Як проходитиме процедура;
Якими є підстави для відмови у визнанні ОБГ;
Які документи будуть підтвердженням статусу особи;
Зміст матеріалу є виключною відповідальністю БФ «Право на захист» та не може використовуватися, щоб відобразити точку зору УВКБ ООН.
30.11.20
26 листопада 2020 року Благодійним фондом «Право на захист», що є виконавчим партнером Агентства ООН у справах біженців в Україні, була проведена Школа з міграційного права в онлайн-форматі.
Студенти юридичних факультетів зі всієї України мали можливість долучилися до заходу, під час якого вони були ознайомлені з такими поняттями як «шукач захисту», «визнаний біженець», «особа, яка потребує додаткового захисту в Україні» та «особа без громадянства», а також отримали інформацію щодо законодавства України, яким регулюється статус таких осіб в Україні.
Учасники та учасниці Міграційної школи також мали можливість поспілкуватися із представниками шукачів захисту, біженців та осіб без громадянства в Україні в форматі «Жива книга», почути їх особисті історії, а також ознайомитися із проблемами та складнощами, з якими вони найчастіше стикаються.
«Основною метою Міграційної школи було надання студентству теоретичної та практичної інформації щодо захисту прав визнаних біженців, шукачів захисту та осіб без громадянства в Україні, а також ознайомлення їх з практикою розгляду справ шукачів захисту в ЄСПЛ. Всі учасниці та учасники були активними та ставили багато запитань до наших юристів, а також висловили побажання щодо проведення Міграційної школи частіше»,
– підсумувала юристка БФ «Право на захист» Олександра Лук’яненко
Наш фонд висловлює щиру вдячність всім студентам та студенткам, які долучилися до онлайн Школи!
– говорить Люба, міцно тримаючи в руках такий омріяний паспорт громадянина України
Любі – 37 років. Народилась і зростала вона в багатодітній родині ромської етнічної приналежності. Родина жила скрутно і часто переїздила з місця на місце, оселившись згодом на постійне місце проживання у Нововодолазькому районі Харківської області. Коли Люба підросла, то її, згідно з ромською традицією, віддали заміж. Документів у жінки не було, тому що її батьки цим питанням не займалися. Люба народила п’ятьох дітей, однак двох старших відібрали через відсутність документів у жінки.
Плани жінки на життя різко змінилися, коли несподівано для всіх згорів батьківський будинок. Не витримавши такого удару, батько Люби помер від серцевого нападу. Жінка була змушена повернутися до Харківської області для підтримки матері. Весь цей час Люба намагалася отримати паспорт. Вона неодноразово зверталася до місцевого «паспортного столу», але результату не було.
Про історію Люби наші колеги дізналися від партнерської благодійної організації ВБФ «Деполь Україна». Її представники звернулися до Харківського офісу БФ «Право на захист» із проханням допомогти жінці отримати паспорт.
Адвокат нашого Фонду зробив ряд запитів, які допомогли зібрати всі необхідні документи для з’ясування громадянства Люби. Відповідно до чинного законодавства встановлення громадянства жінки залежало від місця проживання її та/або її батьків. Аби підтвердити факт проживання родини у рідному селі в 1991 році, було зроблено відповідний запит до сільської ради. Після цього було підтверджено громадянство батьків Люби та узгоджено з керівництвом ДМС України в Харківській області можливість встановлення особи за допомогою лише одного свідка. Ним стала рідна сестра жінки – Рая, яка приїхала з Кіровоградської області з тримісячною дитиною, аби допомогти сестрі з документуванням. Однак у свідоцтвах про народження сестер було знайдено розбіжності, які адвокату довелося виправляти. Завдяки допомозі працівників Холодногірського районного ДРАЦС (м. Харків) документи було приведено до ладу в найкоротші терміни.
Врешті решт ГУ ДМСУ в Харківській області надало висновок про встановлення особи Люби, а також документування її паспортом громадянина України вперше. І ось, напередодні свого 38-річчя, найзаповітніша мрія Люби – отримала свій перший паспорт – нарешті здійснилась.
На черзі діти Люби та її наймолодша сестра, у справі якої Харківський апеляційний суд виніс позитивне рішення. Але це вже зовсім інша історія.
13.11.20
Комітет Верховної Ради України
з питань організації державної влади,
місцевого самоврядування,
регіонального розвитку та містобудування
СПІЛЬНЕ ЗВЕРНЕННЯ
У зв’язку зі створенням Робочої групи з опрацювання та підготовки до другого читання проекту Закону України про адміністративну процедуру (реєстр. № 3475) просимо врахувати наступні наші зауваження щодо законопроекту.
Закони України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначають процедуру визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та процедуру визнання особою без громадянства, кожна з яких має свої особливості, пов’язані з вразливістю шукачів притулку та недокументованих осіб без громадянства (далі – ОБГ). Частина положень законопроєкту №3475 не враховує цих особливостей, а деякі положення законопроєкту прямо суперечать цим законам, що призведе до проблем у правозастосуванні.
1.Наприклад, частина третя статті 19 законопроєкту вимагає від заявника перекладу документів, які ним надаються на іноземній мові, що суперечить статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який зобов’язує державний орган перекладати документи, що надаються заявником під час звернення за визнання ОБГ.
Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» також не вимагає від шукача захисту надавати переклад документів, які підтверджують його переслідування і не передбачає алгоритму дій ДМС в разі його відсутності. Натомість проєкт пропонує адміністративному органу призупиняти справу за відсутності такого перекладу.
Водночас Держава має забезпечити необхідну допомогу з перекладу протягом усього процесу визнання біженцем (або особою, яка потребує додаткового захисту) та визнання особою без громадянства, що рекомендовано Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН), і без чого імплементація Конвенції про статус біженців 1951 року та Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року неможлива.
2. За проєктом закону, коло підстав для відмови адміністративним органом у розгляді заяви про звернення за захистом в Україні (заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту) і про визнання особою без громадянства суттєво розширюється, що може позбавити ці категорії доступу до процедури (стаття 42 передбачає перелік заяв, що не підлягають розгляду, а стаття 40 – залишення заяви без руху). Наприклад, сьогодні відмовити у прийнятті заяви про звернення за захистом в Україні за діючим законом можна тільки у двох випадках: якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем. Додаткові підстави для відхилення заяв у цих процедурах, призведуть до різного правозастосування компетентними органами, плутанини та порушень прав шукачів притулку і ОБГ.
3. Проєкт не завжди здатний захистити права шукача притулку і ОБГ, адже скористатися процедурними гарантіями і можливостями для захисту ними своїх прав під час адміністративного провадження через особливу вразливість цих категорій фактично неможливо без представництва. При цьому, проєкт не передбачає внесення змін до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а за чинного регулювання доступ до правової допомоги шукачів захисту є суттєво ускладненим.
4. Особлива вразливість шукачів захисту та ОБГ вимагає особливого підходу до доказування та оцінки заяви про захист та про визнання особою без громадянства. Цей підхід розтлумачений у п.п. 196, 197 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця за Конвенцією про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року, і відповідно п.п. 83-107 Керівництва УВКБ ООН із захисту осіб без громадянства. Натомість вимоги до доказів та доказування, викладені у проєкті, не враховують зазначених рекомендацій, що може призвести до порушення прав цих категорій осіб.
5. Багаточисельні процесуальні положення, які містяться у вказаному законопроекті можуть отримати пріоритет над положеннями спеціальних законів і здатні призвести до існування одночасно двох алгоритмів роботи компетентних органів, що у свою чергу призводитиме до різного правозастосування та порушення наступних гарантій захисту шукачів притулку та осіб без громадянства:
гарантії подання заяви неписьменними особами або особами, які мають фізичні вади;
право подати заяву та документи, що обґрунтовують необхідність надання захисту, рідною мовою та обов’язок органів ДМС та інших державних органів залучити перекладача / право особи, яка звертається щодо визнання ОБГ, на перекладача та переклад документів;
порядок подання заяви про звернення за захистом в Україні особою, яка незаконно перетнула державний кордон України;
порядок дій органів ДМС та інших державних органів у випадку звернення за захистом або про визнання особою без громадянства дитини, розлученої із сім’єю;
право подати заяву про звернення за захистом в Україні особою, у якої відсутні документи, що посвідчують особу, або такі документи є фальшивими, та порядок подальшого розгляду такої заяви;
вичерпний перелік підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
гарантії розгляду заяви про визнання особою без громадянства за відсутності в заявника доказів, зокрема особливості опитування родичів, сусідів або інших осіб тощо.
Враховуючи вказане просимо розглянути наступну пропозицію до проєкту:
Частину 2 статті 1 проєкту доповнити пунктами 6 та 7 відповідно, виклавши їх в такій редакції:
«6) подання та розгляду заяви про визнання біженцем або особою , яка потребує додаткового захисту, прийняття рішення за цією заявою та його оскарження, прийняття та оскарження рішення про втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
7) розгляду заяви про визнання особою без громадянства відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства».
Ірина Алексєєва, благодійна організація “Благодійний фонд “Право на захист”
Марина Курочкіна, Громадська організація “ДЕСЯТЕ КВІТНЯ”
Наталія Гуржій, Благодійна організація “Благодійний Фонд “РОКАДА”
Відео «Обличчя безгромадянства. Роми» є кінцевим у нашому циклі «5 історій – 5 облич безгромадянства». В той самий час, до кінцевого результату – повного подолання явища безгромадянства, все ще далеко.
У ролику розповідається історія двох чоловіків: Маркуса та Йосипа, які все своє життя живуть без документів і є особами без громадянства.
Більш ніж 35 тисяч осіб в Україні все ще живуть без документів. Вони з нетерпінням чекають на той самий момент, коли особисто відчують, що таке «бути громадянином».
БФ «Право на захист» на підтримку всесвітньої кампанії УВКБ ООН із подолання безгромадянства #IBelong (#ЯІсную) розповідає 5 історій людей, які стикнулися з проблемою безгромадянства в Україні. Насправді ж таких історій тисячі по всій країні. І всі вони об’єднують зовсім різних людей, які через певні обставини живуть без документів. Ми хочемо, аби на проблему цих людей звернули увагу та допомогли її розв’язати!
06.11.20
Цього року до Благодійного Фонду «Право на захист» звернулася жінка, яка просила допомоги другові її чоловіка, який досі проживав з паспортом громадянина СРСР та не отримав паспорт громадянина України.
У березні 2020 року наші співробітники зконтактували з цим чоловіком.
Як з’ясувала адвокат фонду, його ім’я Павло М. Він народився в Грузії, звідки у 1977 році переїхав до Харкова. У 1990 році йому видали паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року.
Після розпаду Радянського Союзу, у 1993 році уповноваженими органами Міністерства внутрішніх справ України до його документу, що посвідчує особу було внесено напис «громадянин України». Однак, чоловікові до цього часу так і не вдалося отримати паспорт громадянина України.
Пан Павло мешкає у хоспісі. Нещодавно йому ампутували ногу і він потребував негайної допомоги, яку фактично неможливо отримати без дійсних документів.
Після детального вивчення ситуації, адвокат БФ «Право на захист» допомогла чоловікові з підготовкою документів для звернення до Державної міграційної служби України (далі – ДМСУ) з заявою про встановлення належності до громадянства України. Було здійснено спільний виїзд з працівниками ДМСУ Індустріального району міста Харкова до хоспісу для прийняття у Павла цієї заяви та доданих до неї документів. Після проходження вищезазначеної процедури пан Павло отримав довідку про реєстрацію особи громадянином України.
Відтак, Павло зі сльозами неприхованої радості на очах нарешті отримав довгоочікуваний паспорт громадянина України.Відтепер він має змогу користуватися соціальними, економічними, пенсійними та всіма іншими видами громадянських прав та свобод.
В результаті узгодженої співпраці БФ «Право на захист» з працівниками ГУ ДМСУ у Харківській області та завдячуючи неймовірним зусиллям та людяності керівництва Індустріального районного у м. Харкові відділу ГУ ДМСУ у Харківській області – Костроміної Лариси Володимирівни та Рибалко Юлії Вікторівни, які зробили майже неможливе, виконавши всіх необхідні дії, аби допомогти Павлові отримати паспорт громадянина України.
Фонд висловлює щиру вдячність працівникам ГУ ДМС України у Харківській області за ефективну взаємодію та результативну співпрацю у сфері скорочення безгромадянства!
06.11.20
Римма народилась у Горлівці в 1996 році. Дівчина не знає ані мами, ані тата. Одразу після народження її залишили на виховання бабусі без жодних документів. Відтоді саме бабуся стала для дівчини найріднішою людиною.
Свідоцтво про народження дівчина вперше отримала у 21 рік. А тепер Риммі потрібен паспорт, без якого вона не може реалізувати жодних наданих їй законом прав. Вона має сім’ю, — двох дітей та чоловіка, утім за браком паспорта навіть не може укласти офіційний шлюб.
Чому Римма не може отримати паспорт?
Дівчина та її бабуся проживали на території, яка тепер є непідконтрольною уряду України (НПУТ). Бабуся мала громадянство України та адресу реєстрації місця проживання. Римма неодноразово зверталася до Державної міграційної служби щодо оформлення паспорта, оскільки народилась і весь час проживала на території України. У відповідь чула лише відмови, адже її громадянство не підтверджено. Аби набути громадянство, вона мусила підтвердити в суді факт проживання бабусі на території УРСР до 1990 року, однак усі підтверджувальні документи залишилися на НПУТ.
Римма є особою без громадянства, але дістати відповідну довідку, а потім – документ, що посвідчує її особу, неможливо. В Українінемає порядку оформлення документів для осіб без громадянства.
Наразі життя із правами для Римми — це велика мрія. Вона не може оформити дітей у садочок, укласти декларацію з педіатром про надання медичних послуг собі та дітям, офіційно влаштуватися на роботу, не може отримати банківську картку. Фактично без документів Римма не може нічого. На жаль.
БФ «Право на захист» на підтримку всесвітньої кампанії УВКБ ООН із подолання безгромадянства #IBelong (#ЯІсную) розповідає 5 історій людей, які стикнулися зпроблемою безгромадянства в Україні. Насправді ж таких історій тисячі по всійкраїні. І всі вони об’єднують зовсім різних людей, які через певні обставини живуть без документів. Ми хочемо, аби на проблему цих людей звернули увагу та допомоглиїї розв’язати!
05.11.20
30 жовтня 2020 року в місті Чернігові співробітники БФ «Право на захист» провели семінар-практикум на тему: «Взаємодія органів державної влади, центрів надання правової допомоги та громадського сектору у справах шукачів захисту в Україні».
До участі у заході долучилися представники Державної міграційної служби України та Управління ДМС в Чернігівській області, Державної прикордонної служби, Чернігівського міського центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, Регіонального центру надання безоплатної вторинної правової допомоги в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури, Чернігівського Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, а також Ріпкинського районного суду Чернігівської області.
Під час дискусії учасники проговорили особливості взаємодії органів державної влади з центрами надання безоплатної вторинної правової допомоги та правозахисними організаціями у справах шукачів захисту, які знаходяться в пунктах тимчасового перебування іноземців під час дії карантину.
Семінар було проведено у змішаному форматі, тобто більша частина учасників була присутня офлайн, інша – онлайн, що стало для учасників новою та цікавою практикою. Учасники семінару показували свою активність та зацікавленість у процесі дискусії. Були висвітлені складнощі з якими стикаються органи державної влади в рамках розгляду справ шукачів захисту, а також накреслені основні шляхи вирішення цих питань.
На думку юристки БФ ”Право на захист” Олександри Лук’яненко, подібні зустрічі є дуже важливим інструментом налагодження спільної роботи органів державної влади, центрів надання безоплатної правової допомоги та правозахисних організацій у нашій спільній сфері – роботи з шукачами захисту в Україні, що включає обговорення подальших спільних дій, з метою допомоги та покращення життя шукачів захисту в України.
Проектна менеджерка, юристка Благодійного Фонду Олександра Журко зазначила, що такий формат спільної роботи усіх зацікавлених сторін дає можливість отримати відповіді на важливі питання та корисну практичну інформацію в найкоротший проміжок часу.
05.11.20
29 октября, в рамках проекта по интеграции беженцев в БФ «Право на защиту» состоялся онлайн-тренинг с экспертами из разных сфер бизнеса.
Целью мероприятия было познакомить бенефициаров с представителями бизнеса, дать практические советы. Событие провели в формате группового коучинга по 4 сферам бизнеса: ресторанный бизнес, проектный менеджмент, переводы и недвижимость.
Машраф Хайдаров, собственник кафе Mazza_cafe_halal, рассказал о своем успешном опыте интеграции в социум и ведения бизнеса в Украине. Машраф – беженец из Таджикистана, имеет статус лица с дополнительной защитой. Ему удалось выиграть грант от программы УВКБ ООН, благодаря чему он смог открыть небольшой бизнес – чебуречную.
«В бизнес-плане я прописал всё до мельчайших деталей: локация, товар, просчеты до каждой копейки. А главное – для кого я буду это делать, кто мой клиент. Этот грант мне помог создать опору и трамплин, а дальше я начал собирать деньги и планировать более масштабное дело,»
– рассказал спикер.
По его мнению, Украина является благоприятной страной для ведения бизнеса. За время карантина, Mazza_cafe_halal смогли увеличить свою прибыль и открыть 2 новые точки.
Игорь Билык, проектный менеджер и координатор ИТ компании SoftServe дал практические рекомендации как улучшить свою жизнь и систематизировать работу.
«Проектному менеджеру необходимо учитывать большое количество параметров, чтоб прийти к желаемой цели. Как и в жизни, в проектном менеджменте необходимо быть ответственным, проактивным, энергичным, анализирующим,»
– поделился с участниками Игорь.
Специально для участников мероприятия компания SoftServe предоставила 2 сертификата на обучение на курс по HTML/CSS/JavaScript Fundamentals. Первый сертификат был разыгран во время встречи, а второй будет передан по результатам выполнения творческого задания.
Игорь Загребной, исполнительный директор компании по переводам i-translation.pro и Money Coach рассказал о том, как можно хорошо заработать в роли переводчика-фрилансера.
«Никто не хочет дешевый перевод, все хотят качественный и быстрый,»
– утверждает Игорь, а также советует искать клиента всегда напрямую и даже в начале своего пути.
«Брать абсолютно все заказы – это не выгодно. … Закон Вселенной: к Вам обратиться тот клиент, которого Вы сможете обслужить качественно!,»
– мотивирует Игорь участников.
Также своим опытом поделилась Елена Звонарёва, директор агентства по недвижимости “Куб” и бизнес-тренер.
«Профессию риэлтора Вы можете освоить без специального образования. В этой профессии важны рекомендации, а не сертификаты. Клиент всегда идёт на личность риелтора, либо на атмосферу агентства, а не на бумажки,»
– рассказала Елена.
БФ “Право на защиту” благодарит спикеров и компании, которые поддержали мероприятие и этим самым проявили высокий уровень корпоративной социальной ответственности!