Категорія: Новини

Прем’єр – міністру України,

Міністру юстиції України,

народним депутатам України

 

Відкрите звернення

 

Сьогодні в Україні ми маємо досить тривалу процедуру реєстрації актів цивільного стану, особливо народження та смерті, на тимчасово окупованій території та непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей. Так, у нашій державі досі не функціонує доступна адміністративна процедура, що передбачала б алгоритм державної реєстрації органами РАЦС народження або смерті громадян, походження яких – тимчасово окупована та непідконтрольні території України.

Разом з цим, Україна здійснила крок, спрямований на покращення ситуації з документуванням. Так, розроблений Міністерством юстиції України та прийнятий 04 лютого 2016 року Закон України “Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території” є першим кроком  у полегшенні процедури встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України і передбачає:

• можливість подання заяви про встановлення таких фактів родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками до будь-якого суду за межами окупованих територій України
• розгляд таких справ у швидкому, невідкладному порядку з моменту надходження до суду, та оперативність виконання судового рішення.

За даними Міністерства юстиції України, за 2 місяці з моменту вступу в силу відповідного закону понад 3700 мешканців тимчасово окупованих територій отримали відповідні документи за спрощеним судовим порядком.

Наголошуємо, що хоча запроваджені законодавчі зміни дещо полегшили доступ до процедури встановлення фактів народження, смерті громадян у судовому порядку, остаточним вирішенням ситуації все ж, на нашу думку, залишається запровадження адміністративної процедури реєстрації таких фактів. Згадана процедура реєстрації органами РАЦС є загальнодоступною для осіб, що проживають в Україні, та передбачає реєстрацію певного факту громадянського стану в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян на підставі відповідного пакету документів, що підтверджує настання такого факту.

Але загальнодоступність вищезгаданої процедури, на жаль, не розповсюджується на кримчан та жителів непідконтрольних територій Донецької, Луганської областей через особливий статус таких регіонів. Виїхавши на підконтрольну Україні територію, така особа не може зареєструвати факт народження або смерті в органі РАЦС, а лише встановити такий факт у судовому порядку без жодних виключень. Практична відсутність чіткого адміністративного механізму створює безліч додаткових перепон на шляху реалізації права на соціальне, медичне забезпечення, охорону здоров’я, освіту та інших невід’ємних прав і свобод громадян, що проживають на окупованих територіях та непідконтрольних українській владі територіях Донецької та Луганської областей. Зазначені обставини можуть спровокувати хвилю дискримінаційних настроїв як у суспільстві, так і на загальнодержавному рівні.

Враховуючи нагальність зазначеного питання, а також те, що завданням держави повинно бути створення сприятливих умов для реалізації прав і свобод усіх без виключення громадян України, просимо провести публічне обговорення теми “Можливість застосування адміністративного механізму реєстрації фактів цивільного стану (народження, смерті) громадян на тимчасово окупованій території України та непідконтрольних територіях Донецької, Луганської областей” за участі народних депутатів, представників Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин та Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, представників центральних органів виконавчої влади, міжнародних організацій та громадського сектору, провідних правознавців, з метою визначення шляхів та можливостей  запровадження адміністративної процедури реєстрації фактів цивільного стану (народження, смерті) громадян на тимчасово окупованій території України та непідконтрольних територіях Донецької, Луганської областей (з урахуванням практичного досвіду таких країн, як Грузія, Молдова, Намібія тощо).

 

З повагою

Громадська організація “КримСОС”

Благодійний фонд “Право на захист”

Ресурсний центр допомоги вимушеним переселенцям

Благодійий фонд “Восток- SOS”

13 січня 2016 року набув чинності Закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Чотири місяці потому монітори БФ “Право на захист” продовжують фіксувати порушення органами соціального захисту населення прав внутрішньо переміщених осіб при оформленні довідки ВПО або подовженні її строку дії.

Зокрема, працівники Селідівського УПСЗН, у разі якщо за однією адресою зареєстровано більше трьох переселенців, для оформлення чи подовження дії довідки продовжують вимагати присутності власника житла та його письмової згоди. Таку практику працівники УПСЗН пояснюють необхідністю виконання Постанови Кабміну №509, але норми цього акту не містять вимоги присутності власника житла для оформлення чи подовження дії довідки.

“Оформлення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи регулюється Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509”, – наголошує Юлія Трало, керівник служби юридичної допомоги проекту “Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам”, який реалізується БФ “Право на захист” за підтримки Агентства ООН у справах біженців.

Експерт наводить регламентований Постановою порядок дій:

Для отримання чи подовження дії довідки ВПО внутрішньо переміщена особа має звернутися до Управління праці та соціального захисту із заявою про взяття на облік (форма заяви затверджена Мінсоцполітики), в якій вказується виключно інформація, надання якої передбачено нормативно.

Разом із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщена особа має надати:

• документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України;
• за наявності – документ, що підтверджує факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення;
• у разі необхідності – свідоцтво про народження дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

У разі подання заяви законним представником внутрішньо переміщеної особи додатково пред’являються:

• документ, що посвідчує особу законного представника та підтверджує громадянство України;
• документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Також, згідно із вказаною постановою, якщо 6-місячний строк виданої раніше довідки закінчився, ВПО має повторно звернутись до Управління праці та соціального захисту населення.

Із наведеного очевидно, що вимагати будь-які додаткові документи, письмові чи усні “підтвердження, згоди, пояснення” інших осіб, так само як і їх фізичну присутність, працівники УТСЗН не мають права.

Саме тому, у разі отримання подібних вимог, рекомендуємо звертатись до УПСЗН із письмовою заявою, в якій мають міститися вимоги видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та надати письмову відповідь про прийняте рішення, а у разі відмови – також про підстави відмови

Із прийняттям змін до Цивільного процесуального кодексу України, зокрема щодо порядку встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, очікувалось, що особа зможе звернутися до будь-якого суду незалежно від місця проживання.

Проте на практиці суди нерідко повертають заяву про встановлення факту смерті на вказаних територіях у зв’язку з непідсудністю.

Як зазначається в ухвалах суду відповідно до ч. 1 ст. 257-1 ЦПК України заяву про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України може бути подано до суду за межами такої території і не вказано, що до будь-якого суду, як вказано з питань встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України[1].

І справді, в статті 257-1 ЦПК України прямо не зазначається, що заявник може звернутися до будь-якого суду, кодекс містить наступне формулювання: заява може бути подана до суду за межами такої території України.

Відповідно суди зазначають наступне:

Виходячи з тієї обставини, що абзац 2 частини 1 статті 257-1 ЦПК України не містить посилання на можливість звернення родичами померлого або їхніми представниками до будь-якого суду за межами тимчасово окупованої території України незалежно від місця проживання заявника, слід вважати, що заява про встановлення факту смерті має бути подана фізичною особою за місцем її проживання у відповідності до вимог ч. 1 ст. 257 ЦПК України[2].

На даний час заяви за непідсудністю у вказаних справах повертають наступні суди:

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області;

Кагарлицького районного суду Київської області;

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області [3]

Сєверодонецький міський суд Луганської області[4]

Артемівський міськрайонний суд Донецької області[5]

Слід зазначити, що Вищим спеціалізованим судом України щодо порядку застосування статті 257-1 ЦПК України також зазначалось, що на відміну від правила щодо підсудності заяв про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території, заяви про встановлення факту смерті можуть бути подані за місцем проживання (перебування) заявника.

З огляду на вказане, рекомендуємо особам подавати заяви про встановлення факту смерті на території Криму та непідконтрольних територіях Донбасу до суду за місцем проживання.

Згідно із діючим законодавством відмітка про реєстрацію місця проживання особи міститься в паспорті та інших документах, визначених законом.

Місце проживання внутрішньо переміщених осіб засвідчує їх довідка про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

В разі відсутності реєстрації місця проживання або довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, місце фактичного проживання можна підтвердити іншими документами. Для отримання додаткової консультації з цього приводу можна звернутись до юристів БФ “Право на захист”.

Якщо особа зареєстрована на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, то підсудність справ відповідних судів станом на 29.04.2016 визначена наступним судам.Луганська область

№	Суд, територіальна підсудність якого змінена	Суд, якому визначається територіальна підсудність
1.	Алчевський міський суд Луганської області	Лисичанський міський суд Луганської області
2.	Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області	Старобільський районний суд Луганської області
3.	Брянківський міський суд Луганської області	Лисичанський міський суд Луганської області
4.	Кіровський міський суд Луганської області	Кремінський районний суд Луганської області
5.	Краснодонській міскрайонний суд Луганської області	Сватівський районний суд Луганської області
6.	Краснолуцький міський суд Луганської області	Новопсковський районний суд Луганської області
7.	Лутугинський районний суд Луганської області	Білокуракинський районний суд Луганської області
8.	Первомайський міський суд Луганської області	Рубіжанський міський суд Луганської області
9.	Ровеньківський міський суд Луганської області	Біловодський районний суд Луганської області
10.	Свердловський міський суд Луганської області	Біловодський районний суд Луганської області
11.	Стахановський міський суд Луганської області	Сєвєродонецький міський суд Луганської області
12.	Станично-Луганський районний суд Луганської області	Біловодський районний суд Луганської області
13.	Артемівський районний суд міста Луганська	Білокуракинський районний суд Луганської області
14.	Жовтневий районний суд міста Луганська	Троїцький районний суд Луганської області
15.	Кам’янобрідський районний суд міста Луганська	Марківський районний суд Луганської області
16.	Ленінський районний суд міста Луганська	Сватівський районний суд Луганської області
17.	Слов’яносербський районний суд Луганської області	Марківський районний суд Луганської області
18.	Перевальський районний суд Луганської області	Лисичанський міський суд Луганської області

Донецька область

№	Суд, територіальна підсудність якого змінена	Суд, якому визначається територіальна підсудність
1.	Авдіївський міський суд Донецької області	Селидівський міський суд Донецької області
2.	Амвросіївський районний суд Донецької області	Оріхівський районний суд Запорізької області
3.	Дебальцевський міський суд Донецької області	Костянтинівський міськрайонний суд  Донецької області
4.	Докучаєвський міський суд Донецької області	Пологівський районний суд Запорізької області
5.	Єнакіївський міський суд Донецької області	Артемівський міскьрайонний суд Донецької області
6.	Жданівський міський суд Донецької області	Артемівський міскьрайонний суд Донецької області
7.	Кіровський міський суд Донецької області	Чернігівський районний суд Запорізької області
8.	Новоазовський районний суд Донецької області	Приазовський районний суд Запорізької області
9.	Сніжнянський міський суд Донецької області	Куйбишевський районний суд Запорізької області
10.	Старобешівський районний суд Донецької області	Токмацький районний суд Запорізької області
11.	Торезький міський суд Донецької області	Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
12.	Тельманівський районний суд Донецької області	Приморський районний суд Запорізької області
13.	Харцизький міський суд Донецької області	Допропільський міськрайонний суд Донецької області
14.	Шахтарський міськрайонний суд Донецької області	Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
15.	Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області	Дружківський міський суд Донецької області
16.	Калінінський районний суд міста Горлівки	Слов’янський міськрайонний суд Донецької області
17.	Микитівський районний суд міста Горлівки	Слов’янський міськрайонний суд Донецької області
18.	Центрально-Міський районний суд міста Горлівки	Слов’янський міськрайонний суд Донецької області
19.	Будьоннівський районний суд міста Донецька	Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
20.	Ворошиловський районний суд міста Донецька	Селидівський міський суд Донецької області
21.	Кіровський районний суд міста Донецька	Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
22.	Київський районний суд міста Донецька	Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
23.	Калінінський районний суд міста Донецька	Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
24.	Куйбишевський районний суд міста Донецька	Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
25.	Ленінський районний суд міста Донецька	Дзержинський міський суд Донецької області
26.	Петровський районний суд міста Донецька	Краснолиманський міський суд Донецької області
27.	Пролетарський районний суд міста Донецька	Дзержинський міський суд Донецької області
28.	Кіровський районний суд міста Макіївки	Краматорський міський суд Донецької області
29.	Совєтський районний суд міста Макіївки	Краматорський міський суд Донецької області
30.	Гірницький районний суд міста Макіївки	Краматорський міський суд Донецької області
31.	Центрально-Міський районний суд міста Макіївки	Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
32.	Червоногвардійський районний суд міста Макіївки	Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

Інформація розміщена у відповідності до актів Вищого спеціалізованого суду України, розміщених на офіційному сайті http://sc.gov.ua/ua, станом на 29 квітня 2016 року

[1] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57237372

[2] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57265149

[3] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56984022

[4] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57212071

[5] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57264683

Інформація про великі черги пенсіонерів-ВПО у маріупольських відділеннях Ощадбанку не відповідає дійсності.

Вчора деякі ЗМІ розповсюдили інформацію про те, що у відділеннях Ощадбанку Маріуполя пенсіонери-переселенці годинами стоять у черзі, щоб відкрити пенсійні рахунки у зв’язку із переведенням із 1-го липня пенсійних виплат та виплат соціальної допомоги виключно до цієї установи.

БФ «Право на захист» заявляє, що наразі немає ніяких проблем із чергами при відкритті пенсійних рахунків у відділеннях Ощадбанку м. Маріуполь.

За свідченнями моніторів БФ «Право на захист», які оперативно відреагували на зазначені новини та відвідали центральні відділення банку, працівники цієї фінустанови формують чергу максимально оптимально завдяки обов’язковому попередньому запису через гарячу лінію. Стихійна черга формується лише з числа тих ВПО, які хочуть отримати карту негайно. В основному, це переселенці, які відвідали в цей день Пенсійні фонди, дізналися про необхідність отримання карт і хочуть вирішити питання в цей же день, бо з приїжджають окупованої території лише на один день саме для вирішення таких.

Станом на 9:30-10:00 ранку 29 квітня, у трьох центральних відділеннях Ощадбанку Маріуполя черг немає. Закликаємо не піддаватись на провокації та не поширювати панічні настрої.

Прем’єр-міністру України

Гройсману В.Б.

Віце-прем’єр-міністру України

Розенку П.В.

Міністру соціальної політики України

Реві А.О.

Міністру з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб

Чернишу В.О.

Голові Державної міграційної служби України

Соколюку М.Ю.

Пропозиції громадських організацій до

тексту проекту постанови Кабінету Міністрів України

„Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України

від 1 жовтня 2014 р. № 509”

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 24 грудня 2015 року №921-VIII внесено важливі зміни до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі – Закон) та зобов’язано Уряд України протягом трьох місяців з дня набрання ним чинності привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Таким чином, Кабінет Міністрів України повинен був внести відповідні зміни до двох постанов від 1 жовтня 2014 року: “Про облік внутрішньо переміщених осіб” № 509 та “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” № 505 до 13 квітня 2016 року .

З кінця лютого 2016 року на базі офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини працює робоча група, членами якої є представники Міністерства соціальної політики, Державної міграційної служби, Служби безпеки України, Національної поліції, громадських організацій, які опікуються питаннями внутрішньо переміщених осіб, народний депутат України Наталія Веселова та позаштатані радники Міністерства соціальної політики. В рамках цієї робочої групи були напрацьовані зміни до постанови № 509 від 1 жовтня 2014 року “Про облік внутрішньо переміщених осіб” (далі – Постанова Уряду № 509) задля приведення її у відповідність із оновленим Законом.

Однак на початку квітня стало відомо про альтернативний проект Постанови від Міністерства соціальної политики (далі – проект Постанови), який на думку членів робочої групи значно спотворює суть Закону та звужує права внутіршньо переміщених осіб.

Просимо Вас терміново врахувати наступні зауваження до Проекту Постанови, враховуючи, що наведені нижче напрацювання були сформульовані спільно членами робочої групи, а також розуміючи безпрецедентну важливість для усіх внутрішньо переміщених осіб питань, що регулює Постанова № 509:

Запропоноване у пункті 1 проекту Постанови визначення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, суперечить положенням Закону та змінює її призначення. Рекомендуємо змінити та викласти абзац 2 пункту 1 проекту Постанови в наступній редакції: “Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.”

Пропоную викласти пункт 5 у такій редакції: “Відомості про внутрішньо переміщену особу вносяться до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб”. Законом встановлено, що порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 41 Закону). Тобто, це має бути окремий нормативно-правовий акт, що має регламентувати порядок роботи такої бази. Тому, часткове регулювання даного питання (зокрема перелік інформації, яка вноситься до бази) є недоречним у положеннях Постанови Уряду № 509, що регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Виключити абзац 3 пункту 6 «Відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які переміщуються разом із батьками або членами сім’ї, зазначаються у довідці одного із заявників», оскільки цей пункт суперечить Закону та пункту 4 цього Проекту. Зазначений абзац можна замінити пунктом, згідно з яким діти отримують окремі довідки, як це передбачено ст. 4 Законом.

Положення пункту 6 не містять вказівки на безстроковість довідки, як це передбачено Законом. В пункті 6 виключити абзаци 5, 6, 7, 8 щодо “перереєстрації довідки у місячний термін”. Такий короткий строк може викликати надмірне навантаження на працівників управлінь соціального захисту. Натомість в тексті Постанови № 509 першим пунктом передбачити внесення відповідних змін, а другим пунктом визначити наступне:

“ІІ. Для осіб, які до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 24 грудня 2015 року № 921-VIII, отримали довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка не була скасована і строк дії якої не закінчився на момент набрання чинності цим Законом, факт внутрішнього переміщення підтверджується цією довідкою.

Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видані до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 24 грудня 2015 року № 921-VIII, які не були скасовані і строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності цим Законом, є безстроковими.

Внутрішньо переміщені особи, які отримали довідку, у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їхніх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, звертаються до уповноваженого органу з повідомленням про фактичне місце проживання для отримання нової довідки протягом шести місяців з дня набрання чинності цією постановою”.

В пункті 71 підпункти 1-14 виключити, оскільки:

По-перше, положення абзацу 1, 4 пункту 71 суперечить вимогам Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”. Зокрема, статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Таким чином, внесення відомостей про місце перебування до довідки, по суті, є порушенням гарантованого права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання на території Ураїни та звужує права внутрішньо переміщених осіб, які можуть проживати за адресою переміщення набагато довше, ніж 6 місяців.

По-друге, відповідно до пункту 25 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру” від 2 березня 2016 р. № 207, реєстрація місця перебування особи здійснюється за заявою особи, що звернулася за захистом в Україні. Відомості про реєстрацію місця перебування вносяться до довідки про звернення за захистом в Україні, зразок якої затверджується наказом МВС. Таким чином, процедура реєстрації місця перебування не відноситься до ВПО та може застосовуватися лише для осіб, які звернулися за захистом в Україні.

По-третє, частиною четвертою статті 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (від 15.04.2014 № 1207-VII) для громадян які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, забезпечено право, а не обов’язок, у разі їх звернення за місцем їх перебування на оформлення і видачу органами ДМС довідки, що підтверджують місце їх перебування.

Зразок та порядок видачі довідки, що підтверджує місце перебування, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.09.2014 № 997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2014 р. за № 1199/25976.

Такі довідки видаються громадянам у день звернення на підставі паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого згідно із Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” вносяться відомості про реєстрацію місця проживання, та письмової заяви, в якій зазначається адреса, за якою громадянину може бути вручена офіційна кореспонденція. При цьому відомості (відмітка) про місце перебування такої особи не вносяться до її паспорта – в такій довідці зазначається адреса, за якою особі може бути вручена офіційна кореспонденція.

Звертаємо увагу, що процедура отримання такої довідки ніяк не співвідноститься з процедурою взяття на облік ВПО і тому не повинна бути визначена в Постанові 509.

По-четверте, пунктом 4 статті 11 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, зокрема, передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) у разі виявлення факту повідомлення внутрішньо переміщеною особою неправдивих відомостей та/або подання недійсних або підроблених документів, скоєння злочинів або співучасті у злочинах, виїзду особи на постійне місце проживання за кордон повідомляє протягом одного робочого дня орган, що видав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, про такі факти для прийняття в установленому порядку рішення щодо дії довідки.

Даним положенням не визначено, що повідомлення внутрішньо переміщеною особою неправдивих відомостей – це відомості про місце перебування особи.

Питання виявлення факту повідомлення внутрішньо переміщеною особою неправдивих відомостей та/або подання недійсних або підроблених документів, скоєння злочинів або співучасті у злочинах, виїзду особи на постійне місце проживання за кордон, виявляє в процесі своєї роботи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), і ці питання не можуть бути предметом регулювання постанови Уряду № 509.

Крім того, ці питання, відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 не належить до компетенції Мінсоцполітики.

Це виключна компетенція ДМС, і якщо для своєї роботи для даної структури достатньо повноважень, то Мінсоцполітики не має права ініціювати зміни які, не відносять до її компетенції.

По-п’яте, норми щодо проведення перевірок місця проживання внутрішньо переміщених осіб мають бути виключені з проекту Постанови Уряду № 509, оскільки суперечать Закону. Порядок перевірки ВПО може бути включений до Постанови №505, і відповідно здійснюватися виключно щодо осіб, які отримують адресну грошову допомогу за принципами перевірки будь-яких інших осіб, які отримують соціальну допомогу, наприклад, за принципами, передбаченими Постановою від 21 серпня 2001 р. № 1091 “Деякі питання надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям”, згідно з якою перевірка здійснюється соціальними інспекторами. Відповідно, Державна міграційна служба, Національна поліція не можуть бути залучені у процес перевірки місця проживання внутрішньо переміщених осіб.

Крім того:

абзац 3 пункту 71 видалити, оскільки частиною другою статті 9 Закону передбачено інформування внутрішньо переміщеною особою структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад про зміну місця проживання. Тому, процедура повідомлення ДМС про таку зміну є незаконною. До того ж, відповідні положення пропонуємо передбачити в пункті 7 Проекту Постанови;

абзаци 5-14 пункту 71 видалити, оскільки порядок отримання адресної допомоги регулюється положеннями Постанови № 505, порядок отримання, призначення та поновлення пенсій регулюється спеціальним законодавством та окремими постановами Кабінету Міністрів України, а положення Закону не містить підстав для призупинення виплат. Порядок, затверджений Постановою Уряду № 509 регулює механізм оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та не може поширювати свою дію на такі правовідносини.

абзац 15 пункту 71 викласти у наступній редакції: “Рішення про скасування дії довідки, відповідно до статті 12 Закону, приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Рішення про скасування дії довідки може бути надіслано внітрішньо переміщеній особі на адресу, яка зазначена у довіці як адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції”.

Частину 2 абз 1 пункту 8 викласти у редакції відповідно до пункту 10 статті 4 Закону, а саме “.. у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки ..”

У додатку до Постанови Уряду № 509, яким передбачено форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи:

– замість “Відомостей про малолітніх, неповнолітніх осіб, які переміщуються разом із батьками або членами сім’ї” передбачити графу для внесення “Відомостей про законних представників. які супроводжують малолітніх дітей, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежено та осіб, зазначених в абзаці 4 пункту 2 Порядку”;

– виключити графу “Місце для відміток про фактичне місце проживання / перебування (проставляється територіальним підрозділом ДМС або органом реєстрації).

Закликаємо невідкладно врахувати рекомендації та затвердити оновлений варіант Проекту Постанови в якнайшвидші терміни, адже зволікання із приведенням нормативно-правової бази у відповідність до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” вже призводить до критичних наслідків для внутрішньо переміщених осіб, які не можуть подовжити дію довідки та отримувати соціальні виплати.

З повагою,

Позаштатані радники Міністерства соціальної політики

Громадська організація “Донбас СОС”

Громадська організація “Крим СОС”

БО БФ “Восток-SOS”

БО БФ “Право на захист”

Донецька обласна організація ВГО “Комітет виборців України”

Ресурсний центр допомоги вимушеним переселенцям

Коаліція патріотичних сил Донбасу

Інститут суспільно-економічних досліджень

ГО Всеукраинская организация по делам вынужденных переселенцев

Луганська правозахисна група

Благодійний фонд “СВОЇ”

Громадська ініціатива Луганщини

БО “БФ допомоги батальйону “Донбас”

ГО “Моє місто – Рубіжне”

21 квітня відбувся круглий стіл, присвячений обговоренню ролі третього сектору у вирішенні проблем переселенців. Представники громадських організацій, які безпосередньо працюють із внутрішньо переміщеними особами та знають реальну картину життя переселенців, розповіли про нагальні проблеми ВПО, вказали на недоліки роботи державних структур та презентували ресурс із відомостями про громадські організації, що допомагають переселенцям.

Інтерактивна карта-база даних НУО, яку презентували представники Донецького прес-клубу, наразі містить інформацію про 93 організації, які працюють із переселенцями. Автори ресурсу зауважили, що база буде поповнюватись, а інформація, яку вказують представники громадських організацій під час реєстрації, буде проходити перевірку. База даних має на меті допомогти медійникам в пошуку інформації, громадським організаціям у налагодженні партнерств, міжнародним організаціям — орієнтуватися у розмаїтті українського громадянського сегменту, який надає допомогу ВПО.

Інтерактивна карта-база даних НУО доступна за посиланням.

Представники інших громадських організацій розповіли про основні законодавчі ініціативи, над якими вони працюють, про результати співпраці з владою та приклади ефективної співпраці громадських організацій з різних регіонів України.

Тема «призупинення» дії довідок ВПО та, як наслідок, пенсій та соціальних виплат традиційно викликала великий інтерес у журналістів. В цьому контексті правовий аналітик ВБФ «Право на захист» Олена Виноградова розповіла про результати березневого моніторингу.

«Три перші тижні березня ми моніторили ситуацію з призупиненням довідок та соціальних виплат для ВПО у п’яти східних областях України через інтерв’ю з переселенцями та працівниками пенсійних фондів. Результати моніторингу, на превеликий жаль, показали, що наслідки призупинення виявились для людей дуже трагічними. Черги з тисячі людей, повернення практики видачі талончиків на прийом через два з половиною місяці, ганебні списки з адресами переселенців в інтернеті – все це тільки частина видимих результатів сумнозвісного призупинення. Опитування показало що більшість із тих, хто потрапив у списки СБУ постійно проживали на контрольованій території. Також більшість із тих, кому були призупинені виплати, вказали, що для них неотримання соціальної допомоги від держави є дуже критичним», – розповіла Олена Виноградова.

Для отримання свідоцтва про народження дитини необхідно звернутися до будь-якого відділу РАЦСу на підконтрольній території із заявою про реєстрацію народження дитини та отримати письмову відмову.

Далі батьки дитини (або родичі дитини/представники батьків або родичів дитини/інший законний представник дитини) із отриманою відмовою мають звернутись до будь-якого суду України на підконтрольній території України і подати такі документи:

• заяву про встановлення факту народження дитини, в якій мають бути зазначені причини неможливості одержання свідоцтва про народження у звичайному порядку;
• документи, що підтверджують викладені в заяві обставини;
• квитанцію про сплату судового збору у розмірі 275,6 грн. (з 1 травня 2016 року – 290 грн.)

[vc_single_image image=”3235″]Зверніть увагу! НЕ ПОТРІБНО СПЛАЧУВАТИ СУДОВИЙ ЗБІР, ЯКЩО ЗАЯВНИК Є:

• інвалідом ВВВ та членом сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняною до них особою;
• інвалідом I та II груп, законним представником дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
• особою, віднесеною до I та II категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Справа розглядається невідкладно з моменту надходження заяви до суду.

Суду необхідно надати докази, що підтверджують факт народження дитини. Такими доказами можуть бути документи, показання свідків, висновки експертів тощо.

Суд може прийняти одне із рішень:

• про встановлення факту народження дитини з зазначенням даних про дату і місце народження особи, про її батьків. З копією судового рішення про встановлення факту народження Вам необхідно самостійно звернутись до відділу РАЦСу за місцем проживання, заявою про поновлення актового запису цивільного стану та паспортом громадянина України.
• про повернення заяви (у разі неналежної форми заяви, несплати судового збору, подання заяви особою, яка немає на це повноважень або відсутності вказаних у заяві документів). Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню суду, якщо Ви усунете причини, що стали підставою для повернення заяви (наприклад, оформите заяву належним чином, сплатите судовий збір).
• про відмову (у разі недостатніх доказів). Рішення суду про відмову у встановленні факту народження можна оскаржити в апеляційному суді, в порядку строки встановлені законодавством.

У будь-якому разі, суд зобов’язаний роз’яснити заявнику порядок оскарження рішення та негайно після проголошення видати заявнику копію такого рішення або невідкладно надіслати його до РАЦСу за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження особи.

Для отримання допомоги в складанні заяв чи оскарженні рішень судів у вказаній категорії справ пропонуємо Вам звернутись до мережі наших безкоштовних правових приймалень або мобільних юридичних консультаційних груп.

Для отримання свідоцтва про смерть особи необхідно звернутися до будь-якого відділу РАЦСу на підконтрольній території із заявою про реєстрацію смерті особи та отримати письмову відмову.

Далі родичі померлої особи (або представники родичів) із отриманою відмовою мають звернутись до будь-якого суду України на підконтрольній території України і подати такі документи:

• заяву про встановлення факту смерті особи, в якій мають бути зазначені причини неможливості одержання свідоцтва про смерть у звичайному порядку;
• документи, що підтверджують викладені в заяві обставини;
• квитанцію про сплату судового збору у розмірі 275,6 грн.

[vc_single_image image=”3230″]Зверніть увагу! НЕ ПОТРІБНО СПЛАЧУВАТИ СУДОВИЙ ЗБІР у таких випадках:

• заявник є інвалідом ВВВ та членом сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняною до них особою;
• заявник є інвалідом I та II груп, законним представником дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
• заявник є особою, віднесеною до I та II категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• подається заява про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
• подається заява про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій

Справа розглядається невідкладно з моменту надходження заяви до суду.

Суду необхідно надати докази, що підтверджують факт смерті особи. Такими доказами можуть бути документи, показання свідків, висновки експертів тощо.

Суд може прийняти одне із рішень:

• про встановлення факту смерті особи. З копією судового рішення про встановлення факту смерті особи та паспортом громадянина України Вам необхідно самостійно звернутись до будь-якого відділу РАЦСу (наприклад, за місцем проживання) для отримання свідоцтва про смерть особи.
• про повернення заяви (у разі неналежної форми заяви, несплати судового збору, подання заяви особою, яка немає на це повноважень або відсутності вказаних у заяві документів). Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню суду, якщо Ви усунете причини, що стали підставою для повернення заяви (наприклад, оформите заяву належним чином, сплатите судовий збір).
• про відмову (у разі недостатніх доказів). Рішення суду про відмову у встановленні факту народження можна оскаржити в апеляційному суді, в порядку строки встановлені законодавством.

У будь-якому разі, суд зобов’язаний роз’яснити заявнику порядок оскарження рішення та негайно після проголошення видати заявнику копію такого рішення або невідкладно надіслати його до РАЦСу за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Для отримання допомоги в складанні заяв чи оскарженні рішень судів у вказаній категорії справ пропонуємо Вам звернутись до мережі наших безкоштовних правових приймалень або мобільних юридичних консультаційних груп.