Категорія: Новини

Цього тижня співробітники Слов’янського офісу БФ «Право на захист» відвідали Тетяну Сергіївну*.

Жінка разом з сином мешкала у селищі Суха Балка. У червні цього року під час обстрілу сина було вбито. І хоча сама Тетяна Сергіївна не зазнала фізичних ушкоджень, психічний стан її суттєво порушився, вона й досі не може прийняти смерть своєї дитини.

Зараз літня жінка мешкає в квартирі у своєї доньки яка має ІІІ групу інвалідності. У квартирі є все необхідне для проживання, але через хвору спину Тетяна Сергіївна не може самостійно пересуватися  по кімнаті, тож переданий біотуалет стане їй у нагоді.

Також ми щиро сподіваємося, що ортопедичний матрац, який був переданий жінці, полегшить стан її хворої спини.

 

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

*І’мя змінено.

Разом з двома синами Наталя* була вимушена залишити своє помешкання у Сніжному Донецької області та переміститися до Харкова. Довгий час жінка не залишала місто, але влітку цього року вирішила з’їздити у м. Сніжне, аби перевірити стан залишеного житла та взяти деякі дитячі речі.

Коли ж жінка повернулася до Харкова, з’ясувалося, що всі соціальні виплати їй та її маленьким дітям були припинені. УСЗН було байдуже, що тепер мати-одиначка просто не має навіть кошів на те, щоб придбати харчові продукти для дітей.

Коли у серпні 2017 року Наталя звернулася по допомогу до Харківського офісу БФ «Право на захист», вона з дітьми вже деякий час жила у борг.

«Для відновлення порушених прав переселенки ми вирішили звернутися до суду, – розповідає юрист Оксана Желанова. – За результатами скороченого судового провадження суд визнав дії УПСЗН незаконними, а також виніс постанову про виплату Наталі та її дітям всієї суми заборгованості».

Крім того, взявши до уваги складне матеріальне становище матері-одиначки, співробітники Харківського офісу БФ «Право на захист»передали Наталі, яка до цього часу спала на підлозі, розкладний диван.

Але, звісно ж, більш за всіх новому диванові радів маленький Микита*.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

*І’мя змінено.[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5242,5253″]

БФ «Право на захист» здійснює моніторинг роботи п’яти існуючих КПВВ з червня 2016 року. Системний моніторинг процесу перетину лінії розмежування через КПВВ, основу якого становить опитування людей, що перетинають КПВВ в обох напрямках, був розпочатий у червні 2017 року.

Юлія Кубанова, координатор програм захисту БФ «Право на захист», разом з командою моніторів розповідає про цей напрямок роботи нашої команди.

«Метою проведення моніторингу є збір інформації щодо важливих аспектів поїздок людей з або на непідконтрольну територію. Зокрема, ми запитуємо про причини, які змушують людей перетинати КПВВ, або ризики, які вони вбачають у черговій поїздці, – розповідає Юлія Кубанова. – Опитуючи тисячі осіб щомісяця, збираючи їхню думку щодо облаштування КПВВ та якості їхньої роботи, ми надаємо цій багатотисячній кількості людей  можливість бути почутими як українським суспільством, так і органами влади, які мають опікуватися функціонуванням КПВВ. Водночас іноді здається, що і суспільство, і можновладці вважають за краще просто не чути цих людей. Саме тому висновки, отримані за результатами такого опитування, є надійним джерелом інформації, на яку ми закликаємо спиратися при плануванні заходів з поліпшення функціонування КПВВ».

Хто і як проводить моніторинг
Опитування проводять монітори – співробітники БФ «Право на захист». На разі для інтерв’ювання людей на п’яти КПВВ на постійній основі залучено 12 моніторів. Упізнати на КПВВ їх можна за фірмовими жилетами світло-бежевого кольору із логотипами УВКБ ООН та БФ «Право на захист». Монітори відвідують кожний КПВВ двічі на тиждень та впродовж часу роботи КПВВ опитують там людей, які стоять у чергах, заносячи одразу усі відповіді у планшет для подальшої обробки.

«Принциповим моментом є опитування людей, що прямують в обох напрямках: як тих, хто їде з підконтрольної території на непідконтрольну, так – і у зворотному напрямку, – підкреслює Юлія Кубанова . – Опитування здійснюється  не всіх підряд осіб у черзі, а лише через певний інтервал і лише на умовах добровільності та анонімності; персональні дані не запитуються. Тому у разі, якщо на КПВВ до вас підійде монітор  БФ «Право на захист» із пропозицією дати відповіді на декілька питань щодо процесу перетину, запрошуємо вас взяти участь в опитуванні».

Монітори не тільки проводять опитування, але й надають консультації з юридичних або не юридичних питань, які є найбільш актуальними для тих, хто перетинає КПВВ, як, наприклад,  питання роботи державних органів, функціонування КПВВ, реалізації прав та ін. 

Монітори не тільки опитують, але й надають консультації

Проведення опитування було б неможливим без участі моніторів. Власне, саме їхній роботі варто приділити особливу увагу. Щоразу на КПВВ вони опитують від 30 до 50 осіб відповідно до методології, а спілкуються і допомагають значно більшій кількості людей. Наявність черг та вимушене очікування в них сприяє більш довгому спілкуванню із моніторами. Тож ті, хто перетинають КПВВ,  звертаються саме до моніторів із питаннями щодо заборонених для перевезення харчових продуктів та товарів, розв’язання проблем із перепустками або інформації про зміни у режимі роботи КПВВ. Працюючи на КПВВ тривалий час, ми визнаємо високу потребу у проведенні роз’яснень українського законодавства, особливо серед тих, хто постійно мешкає на непідконтрольній території.

«Особливо важко спостерігати, коли КПВВ перетинають люди похилого віку або дуже немічні люди. Ледь-ледь пересуваючись із тростинами, тримаючись за когось більш здорового, вони просто змушені долати відстані, які і для здорової людини є непростими. І все це через призупинення їм виплати пенсій або задля проходження фізичної ідентифікації,- ділиться монітор Сєверодонецького офісу БФ «Право на захист» Оксана Понаморева, яка працює на КПВВ у Станиці Луганській. – Це спонукає нас допомагати їм максимально швидко та ефективно».

Моніторинг – справа не з легких

Опитування людей на КПВВ має відбуватися на постійній основі, і тому під час здійснення виїздів чинник погоди не береться до уваги. Дощ, сніг або сильний вітер, пекельна спека або лютий мороз – ці прояви природи не заважають проведенню опитування. До того ж, саме такі погодні умови дають моніторам можливість відчути себе на місці тих людей, які перетинають КПВВ, адже монітори, так само, як і вони, змушені перебувати на відкритому повітрі та шукати притулок від примх погоди.

«Працювати на КПВВ доводиться за будь-яких погодних умов, і іноді це дуже складно. Трапляється, що люди неохоче йдуть на контакт, бо вони бувають розсерджені через не сприятливі умови перетину КПВВ: зруйнований міст, довгі черги, погана погода тощо», – розповідає Оксана Понаморева.

Погоджується з нею і монітор Маріупольського офісу БФ «Право на захист» Денис Ярошенко, який залучений в опитуваннях на КПВВ Мар’їнка та КПВВ Новотроїцьке: «Дійсно, робота на КПВВ досить складна. Ми бачимо, в яких умовах змушені жити люди, адже перетин лінії розмежування для багатьох став невіддільною частиною їхнього життя. Водночас, під час опитування я дізнаюсь про багато різних унікальних випадків. Аналізуючи їх, з’ясовуючи причини та наслідки, я роз’яснюю людям ситуацію, що склалася, з точки зору законів та постанов і підказую їм, як вирішити певні складні для них питання. Я радий, що можу надати людям справжню допомогу. І мені дуже приємно отримувати потім щирі подяки, які є для мене справжньою нагородою за мою працю. Саме такі моменти  перекривають собою всі негаразди, притаманні роботі на КПВВ».

Тож проведення моніторингу – справа не з легких. Водночас співробітники БФ «Право на захист» не бояться складнощів і щоразу їдуть на КПВВ з ентузіазмом, оскільки усвідомлення важливості надання такої допомоги дійсно окриляє.

Проведення БФ «Право на захист» опитування на КПВВ  допомагає зрозуміти, хто саме перетинає КПВВ та які потреби вони мають, що може бути корисним для державних служб та гуманітарних організацій, які опікуються захистом прав громадян та облаштуванням КПВВ. А для власне тих людей, хто безпосередньо перетинає КПВВ, присутність там моніторів правозахисної організації допомагає у вирішенні спірних ситуацій на КПВВ та дає можливість отримати інформаційну допомогу з багатьох питань там, де вони менш за все на неї очікували.

БФ «Право на захист» висловлює подяку співробітникам Державної прикордонної служби України, які несуть службу на КПВВ, за сприяння у здійсненні моніторингу.[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5256,5257,5258″]

Співробітники Сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист» юрист Ігор Пашнєв та монітор Наталя Петрусенко провели безоплатну групову правову консультацію для внутрішньо переміщених осіб та місцевих жителів, які проживають в смт. Петропавлівка, що розташоване у Станічно-Луганському районі.

Під час прийому присутні скористались своїм правом на безоплатну первинну правову допомогу та отримали відповіді на питання щодо сімейного права, виплати аліментів, соціальних виплат та призначення адресної грошової допомоги.

Ігор Пашнєв докладно розповів про особливості законодавства, що регулює ці питання, пояснив процедурні особливості та відповів на запитання. Також усі охочі отримали індивідуальні консультації.

Нагадуємо, що по безоплатну правову допомогу на підконтрольній частині Луганської області ВПО та постраждалі від конфлікту особи можуть звертатися за телефонами інформаційної лінії БФ «Право на захист»:

+38 (098) 597 64 72
+38 (099) 507 50 90
+38 (063) 496 80 88

або до офісу у м. Сєвєродонецьк за адресою: квартал МЖК “Мрія”, 2, оф. 12

Графік роботи: пн – пт з 8:00 до 17:00

Марія Петрівна* посміхається, розмовляючи зі співробітниками Сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист». Вона щиро радіє кожній хвилині спілкування з новими для неї людьми, адже у лікарні вже всі давно між собою знайомі: всі теми обговорені, всі історії розказані.

Так само, як і її непроста життєва історія. Хіба ж хто міг подумати, що у 94 роки одинока Марія Петрівна буде вимушена жити у лікарні? Внаслідок попадання снаряду її квартира у Станиці Луганський була зруйнована, а сама жінка поранена і госпіталізована  до лікарні у смт. Петропавлівка  Станично Луганського району.

Марія Петрівна мріяла про інвалідний візок, аби мати змогу самостійно пересуватися на недалеку відстань. Ми щиро раді, що змогли виконати її мрію.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

*І’мя змінено.[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5243,5248″]

Цього тижня у Женеві проходять предсесійні слухання щодо впровадження рекомендацій Універсального періодичного огляду (УПО/UPR ). Коаліція «Права дитини в Україні», до складу якої входить БФ «Право на захист»,  підготувала Доповідь про Права Дитини.

Марія Алєксєєнко, співробітник БФ «Право на захист»,  керівник проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», взяла участь у слуханнях. Вона презентувала звіт про права дитини в Україні та під час неформальних зустрічей з місіями інших країн надавала додаткову інформацію щодо прав дитини, підіймала питання порушення прав ВПО.

Нагадаємо, у листопаді 2017 року Україну чекає проходження третього огляду внутрішньої ситуації у рамках Універсального періодичного огляду Ради ООН з прав людини.

Універсальний періодичний огляд – це механізм огляду інформації щодо дотримання прав людини у всіх країнах-членах ООН, що входить до структури Ради з прав людини. У рамках УПО кожна держава інформує про виконання своїх зобов’язань у галузі  прав людини та щодо вжитих нею заходів з метою поліпшення ситуації в цій сфері.

Такий огляд здійснюється кожні чотири роки та є ключовим кроком у забезпеченні відповідальності та підзвітності країни щодо підтримки  та захисту прав  громадян.[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5228,5229″]

Відомо, що згідно з українським законодавством, громадяни які досягли 25-ти і 45-ти річного віку, зобов’язані оновити фотографію у внутрішньому паспорті громадянина України. Існує перелік документів, які необхідно подати, є розуміння, куди та коли звертатися, та у який строк можна отримати паспорт з вклеєною фотокарткою. Тож мінімум документів і навіть через годину нова фотокартка буде  у паспорті.

На жаль, громадяни України, чиї паспорти були видані у населених пунктах, що зараз є непідконтрольними, у разі необхідності вклеювання фотокартки стикаються із новими перепонами у вигляді додаткових перевірок.

Нагадаємо, дорученням від 15.06.2017 Державна міграційна служба (ДМС) для проведення вклеювання фото почала вимагати від осіб, чиї паспорти були видані в зазначених населених пунктах, будь-які раніше видані документи (оригінали або копії), в тому числі із фотокартками. Зазначені документи необхідні підрозділам ДМС для перевірки інформації про особу та документів, виданих на її ім’я. І лише після проведення такої перевірки та у разі позитивної відповіді особа отримує можливість вклеїти фотокартку. Відповідно до доручення перевірка може тривати до 2-х місяців.

БФ «Право на захист» вже звертав увагу на майже повну відсутність на стендах всередині підрозділів ДМС інформації про те, що для вклеювання фотокарток ВПО необхідно надавати додаткові документи. Через це багатьом переселенцям доводиться повертатися додому за додатковими документами. Для мешканців віддалених населених пунктів, а також для осіб, що проживають на непідконтрольній території, це означає необхідність витрачати додатковий час і кошти. Але нещодавно ми стикнулися з тим, що держслужбовці не тільки не інформують про необхідні документи, але й вигадують нові, які не зазначені ні в одному законодавчому акті.

Нещодавно до юриста Слов’янського офісу БФ «Право на захист» Дмитра Ганича звернулася 45-річна переселенка, якій було необхідно вклеїти у паспорт фотокартку. Жінка надала до  паспортного столу всі необхідні документи: копію закордонного паспорта, водійське посвідчення, копію свідоцтва про народження та ідентифікаційного коду, паспорт громадянина України. Яким же було її здивування, коли начальник паспортного столу відмовився приймати документи через те, що жінка мала видане ще за часів СРСР свідоцтво про народження, а електронна база, з якою працює наразі державна установа, дозволяє вводити дані лише українською мовою. Тож чиновник рекомендував переселенці звернутися до відділу РАЦС та отримати свідоцтво про народження українського зразка.

Дмитро Ганич підготував запит з вимогою обґрунтувати відмову приймати у ВПО документи відповідно до чинного законодавства та віддав його жінці. Того ж дня вже через декілька годин переселенка зателефонувала до офісу БФ «Право на захист» та розповіла, що документи прийняли та навіть вже вклеїли фотокартку.

За допомогою юристів лише за один день була розв’язана проблема, на самостійне вирішення якої ВПО могла б змарнувати   кілька тижнів. На жаль, такі історії непоодинокі. Тож юристи радять переселенцям звертатися за кваліфікованою юридичною допомогою до БФ «Право на захист» та відстоювати свої права.

Вчора стало відомо, що судове засідання відкладено на невизначений термін

У серпні 2016 року БФ «Право на захист» подав позов до суду проти Кабінету Міністрів України із вимогою визнати незаконною і нечинною Постанову Уряду від 8 червня 2016 року № 365 «​Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Позов був зареєстрований 11.08.2016 року, провадження відкрито 16.08.2016 року. Засідання суду неодноразово переносилися.

Хочемо нагадати, Окружний адміністративний суд м. Києва – це єдиний суд, в якому можна оскаржити неправомірні дії, бездіяльність та нормативні акти центральних органів виконавчої влади, у тому числі Кабінету Міністрів України.

Отже, вчора, 10 жовтня, о 16:00, ще перед тим, як поїхати на засідання, стратегічний юрист БФ «Право на захист» Олег Тарасенко перевірив сайт Окружного адміністративного суду м. Києва і переконався, що інформація про те, що суд відбудеться у зазначений день и час, присутня на сайті.

Але потрапити до приміщення суду йому так і не вдалося. За словами охорони, всі засідання закінчилися ще о 17:00.

У телефонній розмові помічник судді Добрянської Я.І., під головуванням якої розглядається справа, повідомила про те, що  рішенням зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва всі справи, які надійшли до розгляду у 2015 і 2016 роках, будуть заново автоматично перерозподілені «з метою пришвидшення їхнього розгляду». З’ясувалося, що нещодавно до суду було призначено 16 нових суддів, тому зазначене рішення допоможе рівномірно розподілити справи серед усіх суддів.

«Це означає тільки одне: слухання справи розпочинається з самого початку. Тож 14 місяців, протягом яких за допомогою оскаржуваної постанови уряд дискримінує ВПО, втрачені даремно, – зазначає Олег Тарасенко. – Я вважаю за необхідне наголосити:  такі дії Окружного адміністративного суду м. Києва порушують не тільки ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд упродовж розумного строку), але і статтю 26 Кодексу адміністративного судочинства України: склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції незмінний, крім випадків, встановлених законом. В свою чергу, закон встановлює таку підставу для зміни складу суду як відвід, самовідвід або закінчення повноважень судді, який розглядав справу».

Наразі стратегічний юрист БФ «Право на захист» Олег Тарасенко  направив запити для отримання офіційних документів, які б пояснювали дану ситуацію.

А поки продовжується систематичне порушення права пенсіонерів-переселенців на доступ до правосуддя, права на пенсію, права на недоторканність житла і свободу пересування.

БФ «Право на захист» наголошує: Постановою №365 Кабінет Міністрів України значно обмежив гарантовані законом права пенсіонерів. Отримання пенсії переселенцями-громадянами України не має залежати від комісій, довідок ВПО, чи ще якихось чинників, не передбачених відповідними Законами України.

Валентина* мешкає у с. Новогнатівка Волноваського району, яке наближене до лінії розмежування. Будинок самотньої жінки не придатний для проживання, адже під час обстрілів він зазнав значних пошкоджень: був майже зруйнований дах, потріскалися стіни, порозбивалися вікна, стеля покрилася тріщинами та майже скрізь обсипається штукатурка. Тож Валентина змушена жити у літній прибудові.

Взагалі-то, жінка не жаліється на своє теперішнє помешкання у якому є і водопостачання, і газ. Здається, можна б спокійно жити та чекати на зимові холоди.

Все так, але Валентина – інвалід з дитинства і має І групу інвалідності через ДЦП.

Вона не може ходити.

Взагалі.

Тільки плазуючи за допомогою рук та колін жінка пересувається по кімнаті.

І лише двічі на тиждень до неї приходить соціальний працівник, щоб принести харчові продукти та допомогти у домашніх справах.

Співробітники Маріупольського офісу БФ «Право на захист» передали Валентині речі, які зможуть хоча б трошки полегшити її побут: наколінники та шкіряні рукавички, аби вберегти шкуру колін та рук, компактний порохотяг, щоб підлога, по якій вона пересувається, була чистою, а також біотуалет та рідину для нього.

Ми щиро зичимо здоров’я цій мужній і такій ніжній жінці.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

*І’мя змінено.[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5200,5223″]