Категорія: Новини

Мати свій власний будиночок це, дійсно, велика вдача. Але жити в необлаштованому, хоча й власному помешканні, неможливо.

Родина К. перемістилася до міста Мерефа з Фащівки Луганської області. У 2014 році під час артилерійського обстрілу чоловіка було серйозно поранено. Тож коли він потрапив у лікарню, почув невтішний висновок – обидві ноги необхідно ампутувати. Подружжя провело у лікарнях довгі місяці, аж поки не були виготовлені протези і чоловік не отримав можливість пересуватися самостійно. Саме тоді чоловік та дружина орендували будиночок у Мерефі, куди нарешті змогли забрати і свою дитину, яка увесь цей час жила у родички.

На початку року родина змогла продати свій будинок та майно у Фащівці, а на отримані  кошти придбати зовсім пустий будиночок на дві кімнати, який до того ж потребує ремонту.

Родина живе на пенсію чоловіка та невелику зарплатню, яку отримує жінка, підробляючи у магазині. Тож коштів, навіть на придбання найнеобхідніших речей, катастрофічно не вистачає.

Співробітники Харківського офісу БФ «Право на захист» вирішили допомогти родині облаштуватися на новому місці та  передали газову плиту й каструлю.

Ми бажаємо родині К. міцного здоров’я та сподіваємося, що незабаром невеликий будиночок у Мерефі стане для них справжнім домом.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПЛ», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

Однією із найбільш численних категорій судових справ, ведення яких забезпечується юристами БФ «Право на захист», є справи, пов’язані із  визнанням протиправними рішень органів соціального захисту населення про відмову у призначенні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, які володіють житлом у населених пунктах, що знаходяться на лінії розмежування.

Тож ухвала, винесена 10 жовтня 2017 року Вищим адміністративним судом України у справі 242/288/17, є важливою перемогою юристів БФ «Право на захист».

За результатами розгляду справи щодо позовної заяви ВПО з Донецька, яка тепер мешкає в Авдіївці, постановою Селидівського міського суду Донецької області від 11 травня 2017 рок, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення УСЗН військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про відмову у призначенні переселенці щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі.

Ухвалюючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що ВПО є власником квартири у м. Авдіївка, яка знаходиться на лінії зіткнення, тому вона має право на адресну допомогу відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 1 жовтня 2014 року.

Попри обґрунтовані рішення обох інстанцій, УСЗН було направлено касаційну скаргу, мотивуючи тим, що  м. Авдіївка знаходиться на підконтрольній території, а отже  адресна допомога таким особам не призначається.

Вищий адміністративний суд України за результатом розгляду касаційної скарги УСЗН у своїй ухвалі констатував, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Авдіївка розташоване на лінії зіткнення, тому доводи касаційної скарги про те, що м. Авдіївка знаходиться на підконтрольній території України не обґрунтовує законність відмови УСЗН у призначенні адресної допомоги.

У зв’язку з чим касаційна скарга УСЗН залишена без задоволення, а постанова Селидівського міського суду та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду залишена без змін.

«Супроводження справи забезпечувала команда Слов’янського офісу БФ «Право на захист», – розповіла Юлія Трало, координатор з питань надання правової допомоги БФ «Право на захист». – Здебільшого людині важко самостійно захищати свої права у суді. Тимчасова невдача, наприклад, у суді першої інстанції, може призвести до зневіри в успіх та відмови від подальшого захисту.  Ми завжди наголошуємо на тому, що у разі отримання відмови в призначенні адресної допомоги через наявність житла на підконтрольній території, ВПО необхідно відстоювати свої права та звертатися за допомогою до юристів. Хочу зазначити, що юридична команда БФ «Право на захист» не тільки проводить  юридичні консультації, але й забезпечує супроводження судових справ на всіх етапах, адже юридичну допомогу надають не тільки юристи, а й адвокати».

БФ «Право на захист» вважає, що значене рішення Вищого адміністративного суду України є важливим для правозахисників, які захищають права переселенців у вказаній категорії справ.

З  рішеннями по справі можна ознайомитися за посиланнями:

Постанова Селидівського міського суду Донецької області

http://reyestr.court.gov.ua/Review/66474899

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67658477

Ухвала Вищого адміністративного суду України

http://reyestr.court.gov.ua/Review/69518204

Під час регулярного моніторингу КПВВ співробітники Маріупольського офісу  БФ «Право на захист» Сніжана Лукашова та Тетяна Воробйова зафіксували на КПВВ «Новотроїцьке» великий наплив машин. Черга з понад 70 машин та 300 осіб у напрямку НКУУТ просувалася дуже повільно через те, що у модулі працювало лише одне вікно. Зі слів людей,  вони чекали у черзі понад 3 години.

Головний зміни пояснив велику чергу тим, що у них не вистачає спеціалістів, адже наразі  проходить ротація і очікується прибуття бійців. Щодо пільгових черг, то пропускають лише інвалідів 1-ї групи, вагітних та осіб з дітьми.

За словами співробітників МЧС, на ніч залишилося 11 людей.

У першу половину дня у мобільному відділенні «Ощадбанку» фізичну ідентифікацію пройшли лише двоє осіб, черги немає. За словами співробітників банку, в середньому за день фізичну ідентифікацію проходять 50 осіб. Нагадаємо, «Ощадбанк» підтвердив необхідність проходження фізичної ідентифікації ВПО-отримувачами соціальних виплат з другої половини жовтня.

Зі сторони КУУТ черга менше і складає не більш ніж 30 авто та 30 людей.

Хочемо нагадати, набрав чинності наказ Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України № 95 від 27.09.2017 “Про внесення змін до Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2017 р. за № 1242/31110 .[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5279,5289″]

І знову історія про паспорт громадянина України.

Відомо, що з 1 жовтня 2016 року згідно з рішенням Верховної Ради України паспорт можуть отримати ті, хто досяг 14-річчя. Нагадаємо, внутрішньо переміщеним особам необхідно звертатися до територіального підрозділу ДМС, розташованого за місцем їхньої реєстрації як ВПО.

Що ж до осіб, які проживають на неконтрольованій Урядом України території Донецької та Луганської областей і не є ВПО, їм необхідно звертатися до територіального підрозділу Міграційної служби України, на який покладено виконання функцій того підрозділу ДМС, що розташований за місцем реєстрації особи й тимчасово не виконує своїх функцій унаслідок АТО.

Нещодавно до Слов’янського офісу БФ «Право на захист» звернувся Максим*.  Хлопець, якому виповнилося 14 років, мешкає з родиною на НКУУТ. Разом з мамою він приїхав до Слов’янська аби отримати паспорт громадянина України.

Мати не змогла буди довго у Слов’янску, адже дома на неї чекала маленька дитина. Тож Максим залишився сам у орендованій кімнаті.

Юнак надав у Слов’янську ДМС пакет всіх необхідних документів, але кожного разу протягом двох тижнів держслужбовці то згадували про відсутність якогось додаткового документу, то вимагали присутності спочатку трьох, а потім – п’яти свідків.

Максиму залишалося лише сфотографуватися, адже без цього він не міг отримати тимчасове посвідчення для перетину ліні розмежування. Сам у чужому місті без чіткого розуміння, коли нарешті він зможе повернутися додому, хлопець звернувся по допомогу до юристів.

Того ж дня Дмитро Ганич, юрист Слов’янського офісу БФ «Право на захист», разом з Максимом завітав до начальника паспортного столу. З’ясувалося, що наданих хлопцем документів достатньо і через два дні питання було вирішене.

Це вже не перший раз, коли складене юристом письмове звернення або просто присутність самого юриста прискорюють вирішення питання. Іноді через різноманітні бюрократичні перепони переселенці та ті, хто постраждав внаслідок конфлікту, не можуть самостійно знайти вихід із ситуації, що склалася. Тож юристи радять звертатися за кваліфікованою юридичною допомогою до БФ «Право на захист» та відстоювати свої права.

*Ім’я змінене.

БФ «Право на захист» в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR), розпочав реалізацію невеликих проектів, спрямованих на допомогу громадам.

Під час поточного моніторингу співробітники Проекту виявляють проблеми, які є найгострішими для всієї громади населеного пункту або якоїсь її частини, та приймають рішення щодо надання допомоги.

«Основну увагу ми приділяємо населеним пунктам поблизу лінії розмежування, тому що багато з них, зокрема, невеликі села, до сьогодні позбавлені уваги та необхідної підтримки як з боку держави, так з боку гуманітарних організацій, – зазначила  Юлія Кубанова, координатор з питань захисту БФ «Право на захист». – Під час підготовки та реалізації зазначених проектів, наші співробітники обов’язково консультуються з представниками місцевої громади та місцевою владою щодо того, які саме є проблеми у всього населеного пункту, що виникли внаслідок конфлікту, якої допомоги потребують люди, і разом підбирають найкраще рішення».

За словами Юлії Кубанової, допомога може бути надана окремим громадам у розмірі до 15 000 грн. А до кінця 2017 року БФ «Право на захист» планує реалізувати не менш ніж 20 проектів.

Перший проект цього тижня реалізували співробітники Маріупольського офісу БФ «Право на захист», передавши громаді села Орловське електровелосипед, який буде використовувати фельдшер аби якнайшвидше долати відстань між селами.

Село Орловське (Волноваський район, Донецька область) розташоване на лінії зіткнення та зазнало значних ушкоджень.

Здебільшого населення села Орловське – люди похилого віку, які мають характерні проблеми зі здоров’ям та постійно потребують медичного нагляду, введення ін’єкцій, перевірки артеріального тиску тощо, проте не мають можливості долати відстань до найближчого медичного закладу із кваліфікованими співробітниками, що міститься у сусідньому с. Чермалик. Швидка медична допомога до села не виїжджає, а фельдшер, долаючи щоразу відстань у 15 км  із Чермалика до Орловського, раніше приїздила до села маршрутним автобусом у другій половині дня і залишалася у Орловському лише на 2,5 години.

Ідею із придбанням електровелосипеда для користування місцевим фельдшером підтримала Чермалицька сільська рада, якій підпорядковане с. Орловське,  громада с. Орловське та сама фельдшер, яка тепер стала незалежною від розкладу автобусу між селами Чермалик та Орловське та має можливість в будь-який час за необхідності швидко приїздити на виклики пацієнтів.

«Електровелосипед  дозволяє рухатися зі швидкістю до 35 км/г та максимально проїжджати на акумуляторі (без педального ходу) до 35-40 км. Таку відстань фельдшер долає кожного дня від с. Орловське до с. Чермалик, – розповів Володимир Олексенко, керівник  Маріупольського офісу БФ «Право на захист». – Ми раді, що допомогли мешканцям села Орловське у покращенні ситуації із доступом до належного медичного обслуговування».

БФ «Право на захист» закликає активістів та місцеві об’єднання мешканців повідомляти про свої ідеї щодо можливої реалізації проектів у їхніх громадах. Ми готові розглядати пропозиції! Повідомляйте їх за телефонами інформаційної лінії:

+38 (098) 597 64 72
+38 (099) 507 50 90
+38 (063) 496 80 88

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається постраждалим від конфлікту громадам, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5236,5271,5272″]

З настанням холодів одним з найбільш гострих питань є обігріву будинку. Ніхто не захоче та й не зможе перебувати увесь день та спати вночі у холодному будинку. Але найважче доводиться людям похилого віку, які часто хворіють і потребують тепла.

Саме тому співробітники Сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист» зробили все від них залежне, щоб якнайскоріше передати печі булер’ян людям, які постраждали від конфлікту.

Зовні піч булер’ян схожа зі звичайню «буржуйкою», але у порівнянні з нею має великі можливості в нагріванні повітря, реалізуючи теплообмін трьома способами — випромінюванням, конвекцією та теплопередачею. У своїй конструкції булер’ян поєднує відразу три пристрої — власне піч, калорифер і газогенератор.

Лариса Дмитрівна*, мешканка Станиці Луганської, отримавши піч булер’ян зможе більш економно обігрівати всю літню кухню, у якій вона зараз мешкає. Будинок, у якому жінка мешкала разом з чоловіком, був зруйнований ще у 2014 році. Не витримавши такого стресу, чоловік, який мав хворе серце, помер. Залишившись сама, Лариса Дмитрівна зробила косметичний ремонт у літній кухні  та залишилася у ній жити. Їжу вона готує на буржуйці, яку сусіди зробили та поставили у дворі.  Жінка радіє, що, нарешті, вона не боїться зими, яка вже ось-ось постукає у вікна її літньої кухні.

Михайло Петрович* разом з дружиною теж мешкають у Станиці Луганській. Будинок подружжя теж зазнав ушкоджень, але у частині будинку все ж можна жити.  Але час обстрілів  було пошкоджено форсунку на печі, до якої підведений природний газ. Піч для цієї родини – єдине джерело обігріву у зимовий період. Тож передані форсунка та піч  булер’ян допоможуть подружжю і добре опалювати житло в зимовий період, і готувати їжу.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПЛ», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5285,5286″]

Залишаючи свої будинки, люди рятували найцінніше – життя. Тож дуже часто їхали лише з невеликими валізами, у яких був одяг на перший час.

Влаштувавшись в орендованих квартирах чи будиночках, переселенці гостро відчули потребу у, здавалося б, звичайних речах: каструлях, сковорідках, постільній білизні та ліжках.

Саме ліжко з матрацом виявилися тими необхідними речами, які переселенці   частіш за все не можуть собі дозволити придбати. А що ж робити, якщо ліжко вкрай необхідне дитині?

Ми розповімо чотири коротких історії про родини, які мали потребу у гарних ліжках, і про те, чим саме змогли допомогти цим людям співробітники Дніпровського офісу БФ «Право на захист».

Місто Кривий Ріг

У колишньої мешканки Горлівки  двоє діточок. Родині пощастило орендувати непогану квартиру, але у помешканні дуже старі незручні ліжка з ковдрами замість матраців. Донедавна мати працювала, утримуючи сама двох неповнолітніх дітей. Аж поки зі старшою дочкою не трапився нещасний випадок після якого їй було проведено пластику черепу титановими пластинами. Тепер дівчина знаходиться під наглядом лікаря невролога та потребує щоденної підтримувальної терапії. Тож мати була вимушена залишити роботу, щоб доглядати та оберігати дитину.

Передане родині двоярусне ліжко з матрацами допоможе нормальному росту та розвитку дітей.

Селище міського типу  Софіївка.

Під опікою бабусі знаходяться братик і сестричка. Вони втрьох мешкають у маленькій кімнаті у гуртожитку. Через великі комунальні платежі бабуся не завжди має можливість придбати дітям необхідні речі.

Двоярусне ліжко з матрацами не тільки зробить відпочинок дітей комфортним та  звільнить частину простору кімнати, але й надасть можливість бабусі-опікуну витратити частину своїх коштів на лікування.

Місто Кривий Ріг

Одинока мати виховує шістьох дітей. Родина орендує двокімнатну квартиру у якій майже немає меблів.

Ліжко, матрац та постільна білизна забезпечать комфортний сон найменшій дев’ятимісячній дитині, яка досі спала у візочку. А мультиварка вивільнить мамі час для догляду за дітьми.

Місто Покров

Молода мати, що сама виховує малолітню доньку, орендує невелику квартиру у якій із меблів є тільки старенький диван. До того ж  у квартирі нема опалення, адже м. Покров відключено від централізованої системи електропостачання. Зароблених жінкою коштів ледь вистачає на оплату дитячого садочка, комунальні  платежі та харчові продукти.  Передане дитяче ліжко із захисною панеллю від падіння, матрац та обігрівач дозволять дитині і матері відпочивати у теплі та комфорті.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.[boc_img_gallery columns=”4″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5261,5262,5263,5264″]

Набрав чинності наказ Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України № 95 від 27.09.2017 “Про внесення змін до Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2017 р. за № 1242/31110

Порядком  надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам (далі – ВПО) для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі – Порядок), затвердженим постановою КМУ від жовтня 2014 року № 505, серед низки обмежень передбачено, зокрема, що переселенці не можуть претендувати на допомогу, якщо будь-хто з членів сім’ї ВПО має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах інших, ніж тимчасово окупована територія України, районах проведення антитерористичної операції та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.

Водночас у Порядку існує термін «житлове приміщення», який не конкретизований у відповідності до житлових та санітарних норм. Через вказану правову невизначеність починаючи з 2016 року  УСЗН припинено виплату адресної допомоги переселенцям, у яких на праві власності було житлове приміщення на підконтрольній Уряду України території. До того ж, УСЗН у позасудовому чи судовому порядку вживалися заходи, спрямовані на добровільне повернення чи стягнення з ВПО раніше отриманої адресної допомоги.

У 2016 році до БФ «Право на Захист» звернулося понад 50 осіб, що мали у власності незначні частки житлового приміщення (наприклад, 2,4 кв.м на особу, 5,6 кв.м – на сім’ю із трьох осіб), з них близько десяти переселенців виявили бажання захищати свої права у судовому порядку.

У більшості справ ВПО втратили надію на успішне вирішення вже при винесенні рішення судами першої та апеляційної інстанцій. Проте, одне із рішень було оскаржено в касаційному порядку.

Ця історія почалася з того, що у перший осінній день 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя став на бік УСЗН. Так, ним були задоволені позовні вимоги УСЗН до ВПО про стягнення виплаченої адресної допомоги у сумі майже 23 тис. грн у зв’язку з наявністю у переселенки на праві власності житлової площі, яка розташована на підконтрольній Уряду України території.

«Під час винесення рішення судом не було взято до уваги те, що наявна у ВПО на праві власності нерухомість у розмірі 6,4 кв. м не може вважатися житлом, придатним для проживання переселенки з сином та чоловіком у розумінні положень чинного законодавства, зокрема, ст. 47 Житлового кодексу України, яким встановлено норму житлової площі у розмірі 13,65 кв. м на одну особу, адже на одного члена сім’ї приходиться лише 2,13 кв. м, – зазначив адвокат Запорізького офісу БФ «Право на захист» Вадим Стремоухов. – Також поза увагою суду залишилося те, що переселенка має незначну, ідеальну частку у праві власності, яка не виділена в натурі та тому не відповідає ані житловим, ані санітарно-гігієнічним нормам та правилам».

Згідно із ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проте, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглядаючи касаційну скаргу ВПО на рішення районного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції, яка залишила рішення суду першої інстанції без змін, відхилив касаційну скаргу. Мотивуючи таку позицію, касаційний суд зазначив, що судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що доводи ВПО щодо непридатності для проживання сім’ї наявної у неї на праві власності нерухомості житловою площею  26,7 кв. м не можуть бути взятими до уваги, оскільки вони суперечать п. 6 Порядку призначення та виплати щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання.

«БФ «Право на захист» вважає, що суд касаційної інстанції суто формально-догматично підійшов до оцінки правовідносин які виникли, не врахував мети надання щомісячної адресної допомоги, як одного із видів соціальної допомоги переселенцям, що не мають житла, або мають не придатне для проживання житло, для компенсації витрат по найму житла, яке відповідає встановленим законодавцем житловим, санітарно-гігієнічним та іншим нормам», – підкреслив Вадим Стремоухов.

Громадські організації неодноразово звертали увагу на наявність правової невизначеності окремих понять у постанові КМУ № 505, однак пропозиції так і не були враховані під час внесення змін до постанови. На жаль, вказане рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ставить під сумнів перспективи на успіх по інших аналогічних справах.

До уваги: посилання на рішення судів по справі 334/4146/16-ц

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя

http://reyestr.court.gov.ua/Review/61138921

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області

http://reyestr.court.gov.ua/Review/61956527

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67982770