Категорія: Новини

– Дивлюся на природу, і скрізь бачу закони фізики. Шкода тільки, що на соціальні процеси вони не впливають, – ділиться своїми спостереженнями Валерій Степанович.

А соціальні процеси сьогодні, на жаль, зовсім не тішать…

– Бюрократія – то така штука, коли доводиш, що ти не верблюд, – сміється чоловік. – От з вашою допомогою вдалося довести, що я не шахрай. Свою підприємницьку діяльність Валерій Степанович закінчив ще 2004 року, але в управлінні Пенсійного фонду були інші відомості. Довести чоловіку самотужки, що жодних зловживань або подання невірогідних даних не було, стало непросто.

Валерій Степанович – викладач кафедри загальної фізики одного з Донецьких вишів. У 2014 році навчальний заклад евакуювався до Покровська. Чоловік прийняв рішення припинити викладацьку діяльність і йти на пенсію. Загального стажу вже 53 роки, але працювати ще міг би й далі, та прекрасно розумів, що виш без матеріально-технічної бази – то зовсім інша історія.

Усе своє життя Валерій Степанович присвятив освіті. Щоправда, у «лихі 90-ті» змушений був ще й на ринок вийти, «бо ж треба було виживати у часи, коли освітянам зарплатню роками не платили».

Виживати – це не скиглити й проклинати все на світі. Для Валерія Степановича виживати – це вперто і тяжко працювати для досягнення мети.

Із затишної квартири у Донецьку, де роками все облаштовувалося власними руками, людині довелося переселитися до дачного будинку в селі Богородичне. За короткий час вдалося облаштуватися і на новому місці – ванна, туалет, вода тече з крана, а не приноситься відрами…

– Якось аж сам здивувався, як воно мені так швидко все вдалося, – говорить Валерій Степанович, – роки, знаєте, вже не ті. та онуки з радістю тут проводять канікули. Повний спектр цивілізації – аж до швидкісного інтернету.

Валерій Степанович щиро дивується, як швидко розвиваються технології. Ще 2011 року він технічно не міг у Донецьку під’єднатися до волоконної лінії інтернет, а зараз у Богородичному – будь ласка.

– От сьогодні сплатив за світло, замовив ліки – це все через інтернет. Дуже зручно…

У зв’язку з переїздом з великого міста до села, само собою, доведеться і новий досвід роботи отримувати.

За раціонального ведення сільського господарства Україна дійсно може прогодувати весь світ! Ви уявляєте, я всього лише сотку землі перекопав, а вона нас прогодувала рік! – у голосі й захоплення, і здивування. сільськогосподарський досвід у чоловіка вперше.

– Не було б щастя, якби нещастя не допомогло, – сміється Валерій Степанович.

Йому сьогодні 72 роки. Чоловік сповнений енергії та оптимізму.

Якщо й без усмішки, то обов’язково без суму треба дивитися на те, що відбувається. і вірити – все погане скоро закінчиться, – наостанок повчає Валерій Степанович. Насправді це його девіз, його спосіб мислення, його принцип життя.

У червні 2017 року за допомогою правозахисників пенсіонер звернувся до суду з позовом щодо визнання дій управління ПФУ незаконними. Рішенням суду першої інстанції, що залишене без змін судом апеляційної інстанції, позов задоволено. Управлінням Пенсійного фонду подано касаційну скаргу. Вищим адміністративним судом України відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду у зв’язку з необґрунтованістю порушення норм матеріального та процесуального права. Рішення суду вступило в законну силу, пенсіонеру здійснили перерахунок та повернули утриману з пенсії суму.

Співробітники Маріупольського офісу БФ «Право на захист» провели тренінг «Виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам: проблемні питання» для представників Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Під час тренінгу адвокат Сергій Галемський та юрист Дар’я Заярна розповіли присутнім про актуальні проблеми пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб та осіб, які відмовилися від довідки про взяття на облік ВПО у зв’язку з реєстрацією місця проживання на підконтрольній уряду України території, та успішні практики їхнього вирішення в позасудовому та судовому порядку.

Учасники заходу обговорили особливості дій адвоката під час розгляду у суді різних категорій пенсійних справ, як-то призначення пенсії за віком на пільгових умовах, поновлення виплати пенсії, припиненої відповідно до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 тощо.

Також увагу було приділено питанням отримання компенсації за пошкоджене/зруйноване житло, призначення та поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, отримання довідок про взяття на облік ВПО.

По завершенню семінару представники  БФ «Право на захист» та Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги підписали меморандум про співпрацю.[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5738,5762,5763″]

Наприкінці 2016 року до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей (далі – Тимчасовий порядок) були внесені, здавалося б, позитивні зміни: в ньому з’явився вкрай необхідний перелік категорій осіб, які мають право на позачерговий перетин лінії зіткнення. Адже до прийняття змін до цього документу співробітники прикордонної служби були вимушені суб’єктивно вирішувати, кого пропускати позачергово, а кого – ні, та  чи робити це взагалі. Після багатьох випадків погіршання самопочуття на КПВВ та безлічі скарг від людей, для яких перетин КПВВ через стан їхнього здоров’я перетворювався на жахіття, громадяни та правозахисники нарешті отримали від силових відомств крок назустріч особливо вразливим категоріям осіб, які перетинають КПВВ.

Беззаперечно, є такі категорії осіб, яким значно важче перетинати КПВВ або вистоювати декілька годинні черги. Саме тому у Тимчасовому порядку з’явився пункт 3.4, в якому  вказані ті категорії осіб, які можуть перетинати КПВВ позачергово
Так, відповідно до вищезазначених змін у Тимчасовий порядок,  які залишаються незмінними і дотепер, право на позачерговий перетин лінії зіткнення мають:

• особи з особливими потребами (за наявності документів, що підтверджують інвалідність І та ІІ групи);
• особи похилого віку (понад 70 років);
• жінки з явними ознаками вагітності;
• батьки (опікуни, за наявності підтверджуючих документів) з малолітніми дітьми до 3 років;
• інші особи – у разі виникнення потреб гуманітарного характеру (важка хвороба, слідування на похорон, перевезення померлих тощо, за наявності підтверджуючих документів) та транспортні засоби, на яких вони пересуваються.

З появою таких змін у Порядку монітори БФ «Право на захист» почали відслідковувати їхню практичну реалізацію на всіх діючих КПВВ. Одночасно із здійсненням моніторингу  співробітники фонду розповсюджували інформацію про так звану пільгову чергу, як серед  осіб, що перетинають лінію зіткнення, так і серед співробітників відомств, які несуть службу на КПВВ. Адже інформація про можливість перетнути  КПВВ позачергово була відсутньою в усіх пунктах в’їзду-виїзду. Але із часом практика дозволу перетинати КПВВ позачергово тим особам, які належать  до т.з. пільгових категорій, була запроваджена на всіх КПВВ.  До того ж, здавалося,  вона стала нормою: як для людей у черзі, так і для співробітників ДПСУ.

За  спостереженнями моніторів БФ «Прав на захист» на різних КПВВ пропуск осіб т.з. пільгових категорій був організований по-різному, проте монітори не фіксували випадків відмови співробітниками ДПСУ пропустити «пільговиків» поза чергою у разі , коли ті самостійно до них зверталися та мали документальне підтвердження  належності  до перелічених у Тимчасовому порядку категорій.

Втім, нещодавно на гарячу лінію БФ «Право на захист» почали надходити скарги від осіб з ІІ групою інвалідності  та осіб похилого віку, які  перетинали лінію зіткнення через КПВВ «Станиця Луганська». За їхніми словами, незважаючи на належність до категорій, яким передбачена можливість перетинати лінію зіткнення позачергово, співробітники прикордонної служби не дозволяють їм оминати черги на КПВВ та більш швидко долати цей етап їхніх і без того нелегких подорожей. Такі свої дії співробітники ДПСУ на КПВВ «Станиця Луганська» пояснюють подорожуючим, посилаючись на певний «наказ», згідно з яким лише особи з І групою інвалідності мають право на позачерговий перетин через КПВВ.

Ось одне із таких численних звернень на інформаційну лінію фонду. Жінка зателефонувала до БФ «Право на захист» вже після того, як перетнула межі зазначеного КПВВ, де вона була змушена провести у черзі понад 5 годин. За словами жінки, вона зверталася до прикордонників на КПВВ «Станиця Луганська» із проханням перетнути лінію зіткнення позачергово, оскільки є інвалідом другої групи і хворою на діабет (інсулінозалежна). Проте представники ДПСУ відмовилися задовольнити її прохання, не зважаючи на те, що жінка мала із собою усі належні документи, своє рішення пояснювати особі не стали та пропускали позачергово лише осіб із інвалідністю І групи. Власне,  цей дзвінок був спровокований побоюванням жінки за своє здоров’я під час наступного перетину через КПВВ, оскільки  є ризик, що ситуація може повторитися. Адже для інсулінозалежної людини таке тривале очікування без належного медикаментозного забезпечення ризикує стати фатальним.

Тема пільгових черг на КПВВ завжди була актуальною. І часто серед людей, які перетинають лінію зіткнення, та у соціальних мережах  звучать нарікання на штучність та корупційну природу таких черг. Проте найчастіше це стосується автомобільних черг, в той час, коли у т.з. пішохідних чергах процеси відбуваються більш прозоро і, зазвичай, усі особи в черзі можуть бачити, хто саме претендує на перетин поза чергою.
Монітори БФ «Право на захист» повідомляють, що на КПВВ «Станиця Луганська» присутній фельдшер ДСНС, який приймає рішення про те, чи дійсно стан здоров’я особи не дозволяє їй очікувати у звичайній черзі. Проте медичний модуль, в якому він працює, розташований поблизу «нульового» блокпоста, тож до фельдшера можуть звернутися лише особи, які перетинають лінію зіткнення з боку тимчасово неконтрольованої території. Щодо тих, хто перебуває у черзі на виїзд з контрольованої території, рішення приймають співробітники поліції та прикордонної служби. На жаль, об’єктивність таких рішень можна поставити під сумнів, з огляду на відсутність медичної освіти у співробітників даних служб.

Палатка МБО (Міжнародної медичної допомоги)

Серед осіб, які зверталися з подібними скаргами на гарячу лінію БФ «Право на захист» були, зокрема, хворі на діабет та особи з обмеженою мобільністю. Зазвичай, вони чули відмову від співробітників відомств через те, що вони не є особами із інвалідністю І групи. З огляду на те, що очікувати перетину людям доводиться годинами, здоров’я та навіть життя цих людей може опинитися під загрозою.

БФ «Право на захист» наголошує на тому, що ДПСУ необхідно посилити контроль за дотриманням прав осіб, які перетинають лінію зіткнення та забезпечити людям, які належать  до всіх категорій, зазначених у Тимчасовому порядку, можливість прискореного перетину. Гуманне ставлення до громадян України, які змушені з певних причин долати КПВВ, повага до літнього віку та врахування особливих потреб таких людей мають бути фундаментальними принципами в організації роботи всіх КПВВ, а, особливо , організації роботи  КПВВ «Станиця Луганська».[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5743,5751,5752″]

 “100 доль” – це 100 історій судових справ, які супроводжували чи супроводжують нині правозахисники БФ «Право на захист».

Всі вони – про пенсіонерів Донбасу: про людей, які вирішили почати життя на новому місці, про тимчасових переселенців, про людей, які, не витримавши життєвої скрути, повернулися додому, а також про тих, хто через безпорадність не зміг залишити свого дому на неконтрольованій Урядом України території.

Сьогодні ми хочемо розповісти про Лідію Михайлівну, яка живе без пенсії 1,5 року, і якби не допомога від родичів, вижити їй було б просто неможливо.

Лежачи вдома, Лідія Михайлівна у свої 82 роки часто згадує події Великої Вітчизняної війни. Тоді вона була ще зовсім дитиною, однак швидко дорослішала, дуже швидко стала маленькою бабусею. У свої 7 років для виживання їй доводилося продавати простенькі пожитки на залізничному вокзалі…

Події в Шахтарську 2014 року Лідія Михайлівна переживала стійко. Тоді 79-річна жінка з переломом шийки стегна пересувалася важко. Сім років тому лікарі поставили  однополюсний протез, який руйнував кістку. Рухливість обмежена. Навкруги вибухи, життя в небезпеці. Дорога з дому важка, як фізично, так і морально. Але життя одне, його треба
рятувати. Сім’я доньки разом з Лідією Михайлівною вирушили у небезпечну подорож до знайомих, які погодилися їх прихистити.

Донька передпенсійного віку. Лідія Михайлівна наскрізь пронизана хворобами, потребує особливого догляду. Варикоз нестерпно мучить. У свої 15 років вона вже стояла за прилавком продуктового магазину, де довгі роки була і продавчинею, і вантажником. Після народження двох доньок вийшла на не менше фізично важку роботу. Паливний склад. Тоді доводилося й організаційні питання вирішувати, і частенько самій брати участь у завантаженні-розвантаженні вугілля…

«Такі часи були», – говорить жінка.
Найтепліші спогади у Лідії Михайлівни про роботу в Держстраху. Вона завжди любила спілкування. І людям подобалося говорити з проникливою, доброю і напрочуд вдумливою  жінкою…
Через певний час стало питання повернення додому в Шахтарськ. Довго зловживати гостинністю знайомих неможливо. Пенсії на прожиття окремо не вистачало. Лікування та оренда житла вимагали непідйомної для родини суми. А вдома ж є все своє… Лідія Михайлівна тут і подвір’ям прошкандибає, і попорається з чимось. Тільки ось ноги тримають дедалі слабше і слабше, а палиця – вона підступна, може і випасти… Жінка падає і отримує другий перелом шийки стегна.
І знову пекельний біль, лікарні, гроші…
Тепер жінка повністю прикута до ліжка.
У свої 82 роки Лідія Михайлівна не може знайти відповіді на запитання «Чому?».
Чому їй Господь дав більше часу на землі, аніж її батькам?

Чому 2014 року сталися протизаконні дії на її землі?

Чому на її долю прийшлося дві війни?
Чому ту першу вона пережила легше?
Чому вона стала тягарем для доньки?
Ні, її люблять, доглядають… Але вивезти немає фінансової можливості… І донька прив’язана до неї… Вона ж усе життя чесно і віддано працювала… Чому?

У березні 2016 року жінці припинено виплату пенсії.
У вересні 2017 року з допомогою правозахисників звернулась до суду з позовом щодо визнання дій управління ПФУ незаконними.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково – виплатити пенсію за останні 6 місяців. А отже – відмовитись від пенсії майже за цілий рік.
Наразі справа перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції.

Справа № 646/6250/17

Співробітники Маріупольського офісу БФ «Право на захист» провели тренінг для представників Маріупольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

В основу тренінгу були покладені питання пенсійного забезпечення ВПО та осіб, які відмовилися від довідки про взяття на облік ВПО у зв’язку з реєстрацією місця проживання на підконтрольній уряду України території.

Під час тренінгу юристи Маріупольського офісу БФ «Право на захист» Яніна Ребенкова та Дар’я Заярна приділили увагу національній та міжнародній практиці захисту прав особи на своєчасне отримання пенсії, в тому числі пенсії за віком на пільгових умовах; особливостям дій правозахисників під час розгляду різних категорій справ у суді; виконанні судових рішень тощо.

Учасники заходу обговорили питання реалізації програми «Доступне житло» на території Донецької області, проблеми у здійсненні нотаріусами України окремих нотаріальних дій, процедуру встановлення особи під час обміну ВПО паспорта громадянина України, вклеювання фотографії до паспорта тощо.[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5741,5739″]

11 грудня у рамках дискусії, організованої БФ «Право на захист», представники міжнародних та національних організацій, що опікуються проблемами ВПО, обговорювали проблеми переселенців та шляхи їх вирішення.

Координатор з питань захисту БФ «Право на захист» Юлія Кубанова презентувала збірку «100 доль», до якої ввійшли історії пенсіонерів-переселенців із Донбасу, яким припинили пенсійні виплати. Юрист Маріупольського офісу БФ «Право на захист» Сергій Галемський розповів, як юристи фонду відстоювали та відстоюють нині права ВПО у судах.

Також на заході була присутня Олена, онучка пенсіонерки з Донбасу, якій припинили виплачувати пенсію. Жінка розказала, як вони разом із бабусею Енелею Яківною намагалися відновити справедливість у судах. На жаль, пенсіонерка пішла із життя, так і не дочекавшись своєї законної пенсії.

Керівник Маріупольського офісу БФ «Право на захист» Володимир Олексенко проаналізував Закон України «Про державний бюджет України на 2018 рік» у контексті забезпечення прав і потреб ВПО та осіб, що постраждали від конфлікту. «Фінансування Пенсійного фонду наступного року зменшується. Закладені кошти не дадуть змоги ефективно вирішувати питання із виплатою пенсій особам, які проживають на непідконтрольних уряду України територіях, – зазначив Володимир Олексенко. – Також зменшено і фінансування щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання та оплату комунальних послуг. На жаль, бюджетом не передбачені кошти на відшкодування шкоди за зруйноване житло».

Частині переселенців припиняють платити пенсію, через що ті змушені звертатися до правозахисників.

Про це під час круглого столу розповіли представники Харківського офісу БФ «Право на захист» та  Харківського польового офісу УВКБ ООН, які якраз займаються проблемами переселенців. За словами правозахисників, існує декілька категорій ВПО, які можуть залишитися без пенсій чи соціальних виплат. По-перше, це пенсіонери, які були вимушені залишитися в зоні проведення АТО через похилий вік, хвороби чи відсутність родичів на контрольованій української стороною території. По-друге, це люди, яких не було на місці проживання під час проведення перевірки. Наприклад, вони знаходились в лікарні. Хоча правозахисники зазначають, що цій категорії легко поновлювати пенсійні виплати.

Є також люди, які були офіційно прописані на нових квартирах. Вони вже не вважаються переселенцями. Є ще особи, які були переселенцями в 2014-2015 роках, але з матеріальних причин були змушені повернутися на старе місце проживання.

Правозахисники презентували збірку «100 доль», куди увійшли реальні історії переселенців-пенсіонерів з Донбасу. Всім їм свого часу припинили виплачувати пенсії. Саме цими людьми опікувалися чи опікуються юристи фонду БФ «Право на захист». За їх словами, це реальні історії про те, як люди відстоюють свої права в судах.

Зокрема, до збірки входить історія Катерини, в родині якої аж п‘ятеро людей залишились без виплат. Жінка називає таку ситуацію вкрай образливою. За словами Катерини, її батьки все життя працювали на державних підприємствах та мають відповідні трудові заслуги. Хоча зазначає, що в її справі вже помітний певний прогрес: «Ми не знали, в які ще двері можна стукати. Було п’ятеро людей. Один з переселенців змінив місце проживання та перебрався ближче до лінії розмежування. А батьки залишились тут. На даний момент по трьом з чотирьох справ є позитивний результат».

Вартан Мурадян, фахівець з правових питань Харківського польового офісу УВКБ ООН, висловив сподівання, що подібні заходи зможуть прискорити цей процес. За його словами, до збірки увійшло всього сто історій, хоча таких прикладів набралося значно більше.

Юлія Трало, координаторка з питань надання правової допомоги БФ «Право на захист», розповіла, що близько половини звернень до їх організації перепадає саме на соціальні питання. За її словами, на поточний момент з цією проблемою до них звернулося 350 осіб, серед яких 40 чоловік – мешканці Харкова. Хоча Юлія Трало зазначає, що не всі пенсіонери знають куди слід звертатися в такій ситуації. Більше того – не всі переселенці готові відстоювати свої права в судовому порядку.

Справжня варта

БФ «Право на захист» вже неодноразово зазначав, що прийнята у вересні Постанова КМУ №689 містить низку позитивних для ВПО змін, проте не всі вони реалізуються. Продовжуючи досліджувати цю тему, монітори фонду виявили додаткові складнощі, які не сприяють реалізації соціально-економічних прав ВПО .

За Постановою перевірка фактичного місця проживання ВПО, які отримують соціальні виплати, не проводиться, якщо в Єдиній інформаційній базі даних (ЄІБД) про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в Ощадбанку (такі дані Ощадбанк має передавати УСЗН щотижнево). Тобто, якщо ВПО пройшла фізичну ідентифікацію в Ощадбанку, то вона звільняється від необхідності бути перевіреною УСЗН. Це нововведення мало б спростити життя і переселенцям, яким не доводилося б хвилюватися через чергові відвідування інспектором УСЗН, і співробітникам управлінь соціального захисту, які б змогли здійснювати менше домашніх візитів з метою перевірки ВПО.

Але на практиці ця норма поки що не діє. За словами співробітників УСЗН, в інформаційній базі ВПО досі немає поля для внесення інформації про дату фізичної ідентифікації переселенця, до того ж відповідних даних про тих, хто з ВПО пройшов ідентифікацію, від Ощадбанку ще не отримували.

Звісно, слід враховувати, що в Ощадбанку ще не розпочався процес фізичної ідентифікації саме ВПО-отримувачів соціальних виплат, отже, ті особи, які отримують лише соціальні виплати, однаково підпадають під вимогу бути перевіреними соцінспекторами. Але ж частина переселенців одночасно є пенсіонерами, які почали проходити ідентифікацію ще у першому півріччі 2017 року. Тому реалізація цієї норми Постанови дозволила б виключити певну частину ВПО зі списків на перевірку соцінспекторами, тобто спростити їхнє життя.

Щодо проведення виплат через Укрпошту з доставкою додому для ВПО з інвалідністю I групи та особам, які потребують постійної сторонньої допомоги, то ситуація дещо покращилася. Така можливість вже почала частково реалізовуватися, тож ті пенсіонери з числа ВПО, які написали відповідні заяви, отримують пенсійні виплати на дому. Але пенсіонери з інвалідністю зараз можуть отримувати у такий спосіб тільки пенсії, навіть, якщо вони також є отримувачами інших соціальної виплат (наприклад, адресної допомоги ВПО), оскільки аналогічна послуга у відношенні до соціальних виплат поки що не визначена.

Так, до УСЗН Костянтинівського району звернулася ВПО з інвалідністю, яка бажала отримувати адресну допомогу з доставкою додому. Проте, за словами співробітників УСЗН, коштів на оплату збору Укрпошти за надання цієї послуги у них не закладено, а їхнє звернення до обласного департаменту соцзахисту результатів поки ще дало.

Отже, хоча Постанова №689 у деяких аспектах декларує дійсно позитивні нововведення, відсутність чітких механізмів їхнього втілення перешкоджає реальним змінам.

Тож БФ «Право на захист» закликає Міністерство соціальної політики України:

1. Внести зміни до програмного забезпечення ЕІБД ВПО для відображення інформації про

проходження фізичної ідентифікації.
2. Налагодити  повноцінний та своєчасний обмін відповідною інформацією з Ощадбанком, що передбачено Постановою №689.

3. Вирішити питання взаємодії з Укрпоштою щодо доставки соціальних виплат додому тим ВПО, які мають на це право згідно з Постановою №689 та висловили таке бажання.

БФ «Право на захист» вважає, що активне впровадження механізмів реалізації змін, передбачених Постановою №689, безпосередньо впливає на рівень соціальної захищеності ВПО, у тому числі пенсіонерів та осіб з інвалідністю, та рівень їхнього життя.