Категорія: Новини

БФ «Право на захист» отримав прохання від громадської організації «Нове Життя Жовті Води» допомогти облаштувати кімнату дозвілля у гуртожитку для переселенців. Благодійний фонд передав необхідні меблі та техніку і вже до Дня святого Миколая кімнату було урочисто відкрито.

Місто Жовті Води знаходиться далеко від лінії розмежування, тут не чути вибухів і можна жити спокійним мирним життям. Із самого початку конфлікту на сході України сюди почали переїжджати переселенці з Донбасу. Підприємства міста охоче беруть на роботу людей, які хочуть та вміють працювати.

Більшість ВПО у Жовтих Водах винаймає житло, інші оселились у родичів, а дехто обрав у гуртожитки. Саме в останніх проживають переселенці  найбільш вразливих категорій населення.

Внутрішньо переміщені особи у маленькому місті об’єдналися та створили  громадську організацію «Нове Життя Жовті Води» задля вирішення своїх проблем. Частина активістів цієї організації живе в нещодавно відремонтованому гуртожитку, проте наявність ремонту не забезпечила  реалізацію потреби  мешканців у соціалізації та проведенні спільного дозвілля на території гуртожитку.
Тому БФ «Право на захист» отримав прохання від голови громадської організації переселенців допомогти обладнати кімнату дозвілля для мешканців гуртожитку.

Через відсутність облаштованого приміщення дітлахи цілий день носилися коридорами та могли легко травмувати себе, а дорослі після роботи переважно залишалися у своїх кімнатах наодинці із собою. Спілкування у коридорах переважно було не тривалим – відчуття інформаційного вакууму посилювало й відсутність телевізору.

У рамках допомоги БФ «Право на захист» було закуплено та передано  мешканцям гуртожитку меблі (диван, стіл, 10 стільців), дитячий килимок, кошики для іграшок та телевізор. Напередодні  Дня  святого Миколая кімнату було урочисто відкрито – організовано концерт та ігри для малечі. До підготовки дитячого свята долучився Жовтоводський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ), який опікується родинами ВПО. Волонтери із Кривого Рогу подарували маленьку бібліотеку для наймолодших мешканців гуртожитку.

Окрім дозвілля  кімната буде використовуватися для зборів громадської організації «Нове Життя Жовті Води», правових та інформаційних сесій для переселенців, а також для психологічних тренінгів, які  мають полегшити інтеграцію ВПО у місцеву громаду.

Завдяки зусиллям представників БФ «Право на захист» вдалося залучити психолога та соціального педагога із ЦСССДМ. У облаштованій кімнаті фахівці будуть проводити заняття з дітьми і надавати консультації дорослим мешканцям. Графік проведення заходів для дітей та дорослих складатиметься на регулярній основі учасниками ініціативи з урахуванням інтересів усіх сторін.

Облаштування кімнати для спільного дозвілля мешканців гуртожитку має стати першим кроком задля налагодження добросусідства та створення нових соціальних зв’язків задля зміцнення життєстійкості групи переселенців у новій громаді.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація, захист та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається постраждалим від конфлікту громадам, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5774,5785″]

Отримання пенсійних виплат, у тому числі і за період призупинення, гарантується Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тим не менш, на практиці, подекуди переселенці стикаються із зовсім іншою реальністю.

Щонайперше, пенсіонерам, які стоять на обліку як ВПО, надзвичайно легко підпасти під призупинення виплат: невчасно або невдало пройти фізичну ідентифікацію в Ощадбанку, бути відсутнім під час домашнього візиту інспектора із УСЗН для перевірки фактичного місця проживання, помилково потрапити у списки Держприкордонслужби через начебто відсутність на підконтрольній території понад 60 днів тощо.

Ті пенсіонери, яким було скасовано довідки внутрішньо переміщених осіб, позбавляються виплат пенсії поки не стануть повторно на облік як ВПО та не пройдуть заново перевірку фактичного місця проживання, що доволі часто не відбувається у передбачений законодавством 15-денний строк. Сукупно всі ці дії можуть тривати до декількох місяців. Після цього пенсійні виплати ВПО поновлюються, проте не завжди з моменту призупинення.

Працівники БФ «Право на захист» регулярно стикаються з випадками, коли управління Пенсійного фонду України нараховують пенсію з дня повторного звернення пенсіонера-ВПО – за рішенням комісії після перевірки місця проживання. Зокрема, під час моніторингових візитів минулого тижня така практика була виявлена в управліннях ПФУ в м. Василівка Запорізької області,  м. Павлограді Дніпропетровської області, Куп’янському, Лозівському та Первомайському районах Харківської області. Тобто за період з моменту припинення до моменту рішення комісії з поновлення виплат пенсія не виплачується, а це означає, що держава в особі працівників Пенсійного Фонду України залишає пенсіонерів на цей період без засобів до існування, по суті, обрікаючи їх на голод та неможливість забезпечити навіть базові потреби.

Лише деякі пенсіонери обізнані щодо неправомірності дій ПФУ та набираються сміливості відстоювати своє право на пенсію в суді, у тому числі за допомогою юридичної служби БФ «Право на захист». Варто зазначити, що судова практика по такій категорії справ є позитивною для ВПО у більшості випадків, як у першій, так і в другій інстанції. Тож є сенс боротися за своє законне право та звертатися по безкоштовну юридичну допомогу у БФ «Право на захист».

А тим часом, БФ «Право на захист» закликає Пенсійний фонд України та Мінсоцполітики забезпечити безперешкодний доступ пенсіонерів до пенсійних виплат, що  вкрай необхідне для збереження гідності та прийнятних умов життя літніх людей та інших осіб-отримувачів пенсії.[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5777,5788″]

20.12.2017 року нарешті з’явився змінений текст законопроекту 7163 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України та тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Опублікований до другого читання текст суттєво відрізняється від тексту, що був підготовлений на засіданні профільного комітету-з питань національної безпеки та оборони від 17.11.2017р.

Правові аналітики БФ «Право на захист» проаналізували оновлений текст законопроекту до другого читання. Опис ключових змін та у тексті – у нашому матеріалі.

I. У тексті законопроекту з’явилися терміни, які не передбачені іншими законами України, зокрема «зони безпеки», «межі зон безпеки», «правоохоронні органи спеціального призначення», «законні вимоги посадових осіб». Законодавство України не містить визначень цих спеціальних термінів, однак їх не містить і зазначений законопроект. Зважаючи на це, не є зрозумілим яким чином будуть узгоджуватися інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти з положеннями цього Закону.

II. Оновлений текст передбачає розділ існуючих територій фактично на 3 зони з різними режимами доступу у ці зони та надання спеціальних повноважень органам безпеки та оборони.

1-а зона – Окуповані території .

Межі  та перелік районів, міст, селищ та сіл, їхніх частин цієї території визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних сил України. Правовий режим на цій території встановлюється цим законом, ЗУ «Про забезпечення прав та свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України», іншими законами України, міжнародними договорами.

Порядок в’їзду осіб, переміщення на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій визначається Кабінетом міністрів України.

Командувач об’єднаних сил з урахуванням безпекової ситуації має право обмежувати в’їзд осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей та виїзд осіб з таких територій.

2-а зона – Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Межі районів та особу відповідальну за визначення таких меж законопроектом не встановлено. Дозвіл на перебування в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації особам, які не залучені  до проведення таких заходів, надається Командувачем об’єднаних сил.

3-я зона – Зона безпеки

Межі зон безпеки, прилеглих до району бойових дій, визначаються начальником Генерального штабу Збройних Сил України за поданням Командувача об’єднаних сил.

У зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій, діє особливий порядок, що передбачає надання органам сектору безпеки і оборони, іншим державним органам України спеціальних повноважень, необхідних для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

З метою забезпечення життєво важливих інтересів суспільства і держави під час відсічі збройній агресії у зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів та особи, залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, відповідно до Конституції та законодавства України мають право:

1) застосовувати у разі крайньої необхідності зброю і спеціальні засоби до осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або дії, пов’язані з несанкціонованою спробою проникнення в район здійснення зазначених заходів;

2) затримувати і доставляти осіб, зазначених у пункті 1 цієї статті, до органів Національної поліції України;

3) перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а в разі відсутності документів – затримувати їх для встановлення особи;

4) здійснювати особистий огляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться;

5) тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, громадян на окремі ділянки місцевості та об’єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об’єктів, відбуксировувати транспортні засоби;

6) входити (проникати) в житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, для виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби;

7) використовувати із службовою метою засоби зв’язку і транспортні засоби, у тому числі спеціальні, що належать громадянам (за їхньою згодою), підприємствам, установам та організаціям, крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій.

III. Передбачено збільшення повноважень Президента України, Командувача об’єднаних сил, посадових осіб, які залучені до реалізації заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до нової редакції

Президент України уповноважений:

-Визначати межі територій та перелік населених пунктів, які є тимчасово окупованою територією ;

– Приймати рішення про початок та завершення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;

– Призначати Командувача об’єднаних сил;

– Своїм рішенням оголошувати стан війни та приймати рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії;

Командувач об’єднаних сил:

– Обмежує в’їзд та виїзд осіб на та з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей;

– Надає дозвіл на перебування у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;

– Усі особи, залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях підпорядковані Командувачу, рішення якого є обов’язковими до виконання;

Законні вимоги посадових осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях є обов’язковими для громадян та посадових осіб.

IV. Не врегульовано жодним чином питання щодо відшкодування шкоди, завданої майну (житлу) внаслідок збройної агресії або проведення антитерористичної операції. У зв’язку із потенційною перекваліфікацією АТО у збройну агресію РФ відповідальність за завдану шкоду покладено виключно на державу-агресора. Держава Україна водночас знімає з себе будь-яку відповідальність за виплату відповідних компенсацій. Такий підхід є неприпустимим і не відповідає загальній міжнародній практиці, коли держава компенсує власним громадянам, постраждалим від конфлікту, втрату або пошкодження їхнього майна, а потім стягує відповідні кошти порядком регресного звернення з держави-агресора. Окрім того, іншим ризиком запровадження заходів із забезпечення безпеки і оборони та відсічі збройній агресії може бути те, що антитерористичне законодавство, яке зараз діє, не буде поширюватися на вказані заходи і правовідносини що з цього випливають. Це матиме негативний вплив на право постраждалих в результаті конфлікту громадян на компенсацію за пошкоджене або зруйноване майно, оскільки ст. 19 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» перестане діяти для цих випадків. З огляду на це, перспектива судового захисту права на відшкодування шкоди, завданої терористичним актом або внаслідок проведення антитерористичної операції може бути примарною.

V. Частина шоста ст. 10 Закону фактично є відображенням положень Закону України «Про правовий воєнного стану». Отже можна зробити висновок про фактичне використання положень спеціального закону для воєнного часу у мирний час.

VI. Залишається незмінною частина друга ст. 11 Закону, яка порушує встановлений Конституцією України порядок прийняття рішення щодо введення воєнного стану. Це означає, що Верховна Рада України фактично віддає своє конституційне повноваження приймати відповідні рішення на розсуд Президента України, що суперечить не лише Конституції України, а й принципу стримувань і противаг щодо розподілу влади.

VII. Слід звернути окрему увагу на положення, яке може мати негативні наслідки для реалізації прав і свобод людини і громадянина, зокрема щодо права на таємницю листування, телефонних розмов, права на повагу до приватного та сімейного життя, передбачених ст. 8 Європейської конвенції з прав людини та відповідними статтями Конституції України, є пропозиції щодо внесення змін до ст. 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», частину другу якої запропоновано доповнити пунктом 3-1. Цим пунктом встановлюється можливість для органів, що проводять контррозвідувальну діяльність проводити оперативно-технічні пошукові заходи у системах та каналах телекомунікацій у межах визначених законодавством повноважень виключно з метою отримання попереджувальної інформації у разі загрози вчинення терористичного акту… Виходячи з цього положення, таке втручання буде здійснюватися без відповідного рішення суду, що суперечитиме відповідним положенням кримінально-процесуального законодавства України. Окрім того, запропоновані зміни не конкретизують умови, строки, порядок здійснення таких заходів, а також географію їхнього застосування. Тобто, на виході можна очікувати, що таке втручання відбуватиметься на всій території України.

Висновки:

1. Існуючий текст законопроекту передбачає можливість припинення антитерористичної операції у зв’язку з початком здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. Як результат: скасування дії закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та інших нормативних актів, пов’язаних з режимом «антитерористичної операції». У зв’язку з фактичним припиненням дії цих нормативних актів та необхідністю внесення змін в інші, можна казати, що протягом певного періоду часу можливий колапс у сфері забезпечення прав і свобод як внутрішньо переміщених осіб, так і осіб, які проживають на лінії зіткнення у Донецькій та Луганській областях.

2. Зогляду те, що законопроект передбачає низку заходів, які фактично дублюють повноваження силових структур при правовому режимі воєнного стану (норми ч. 5 ст. 10) та неузгодженість у тексті законопроекту порядку отримання дозволів та правовий режим на територіях проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, це може призвести до введення де-факто режиму воєнного стану без його офіційного оголошення на цих територіях, і, як наслідок, загрози реалізації прав і свобод людини на цих територіях. Таким чином, можемо отримати ситуацію, за якої у де-юре мирний час будуть де-факто обмежуватися права людини, як за воєнного часу.

3. Загроза повноцінній роботі громадських організацій, які надають допомогу внутрішньо переміщеним особам та населенню на території Донецької та Луганської областей у зв’язку із необхідністю отримувати дозволи на здійснення гуманітарної діяльності на цих територіях.

В жовтні 2014 році Юліана* виїжджала з двома малолітніми дітьми з Шахтарська, не знаючи чи повернеться коли-небудь додому знов. Думки плуталися, але бажання врятувати життя дітей було настільки сильним, що підштовхнуло жінку сісти в автобус, що вивозив сім’ї робітників ТЕС до Зеленодольська.

Сьогодні жінка із жахом згадує події 2014 року: 17 липня, коли було збито малайзійський боїнг на околиці Шахтарська, два неймовірно потужних вибухи, крик її старшого сина, якого вона ледь заспокоїла, досі стоїть в її вухах, а згодом танки…бої біля Саур-Могили і постійний плач дітей. Старший хлопчик після пережитого страху замкнувся у собі, перестав розмовляти, фахівці навіть були близькі до встановлення дитині діагнозу аутизм. Але мати з усіх сил намагається витягнути його з цього стану: щоденні заняття, по можливості, відвідування психологів, лікування у неврологічному відділенні обласної лікарні – все це зробило можливим сподівання на одужання дитини. Стан хлопчика покращився – він почав потрохи розмовляти та йти на контакт.

Юліана перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Усі її доходи – соціальні виплати, більша частина з яких іде на придбання медикаментів та реабілітацію молодшого сина. Грошей на покращення побутових умов у родині не вистачає. День для Юліани починається досвіту на кухні, потім вона переходить до прання. Жінка робить це щоденно, адже у хлопчика відсутні навички самообслуговування. Важка ручна праця – без пральної машини воду доводилося кип’ятити у відрах. Це наповнювало квартиру надмірною вологою та займало багато часу.

Щоб полегшити життя жінці та вивільнити її час, співробітники Дніпровського офісу БФ «Право на захист» передали родині Юліани пральну машинку. Завдяки наданій допомозі у маленькій однокімнатній квартирі знизився рівень вологості. Тепер мати приділяє більше уваги своєму хворому сину, якому потрібна щоденна реабілітація та увага.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація, захист та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).
Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

*Ім’я змінено[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5771,5782″]

У автобусі, вщент заповненому переляканими, зацькованими людьми, Людмила Максимівна гарячково намагалася впоратися з думками. Підсвідомість шматувала серце, мозок вперто карбував одну-єдину тезу: «Я – зрадниця!»…

Ще декілька тижнів тому Людмила Максимівна та Іван Андрійович готувалися відсвяткувати своє золоте весілля. Натомість вона сиділа в автобусі, який віз її якомога далі від вибухів, а коханий чоловік залишився там – у пеклі… На сімейній раді вирішили – треба рятувати внуків. Ця розлука недовга. Ну не може ж це тривати роками! За декілька днів знову вся сім’я буде разом… тоді Людмила Максимівна й уявити не могла, що це лише початок… Автобус віз кудись далеко, їхали без речей, без харчів. Просто їхали, куди везли…

Місто Герца у Чернівецькій області зустріло втікачів гостинно. тут вони знайшли притулок, підтримку і безпеку. Але думка про «зраду» чоловіка не полишала Людмилу Максимівну. Як же так – вона 50 років тому клялася бути з ним і в радості, і в горі… Вже півроку вона живе без нього, в неї є відносний добробут, в неї є їжа, а Іван Андрійович там – у рідній домівці, у Горлівці, без грошей, без їжі, без неї… Він старший за неї на 10 років. Йому вже 79, це він так вирішив – врятуватися мають онуки, адже без грошей усі прожити на чужині не зможуть… Це і справді було важко. Економити доводилося на всьому. Людмила Максимівна мала лише пенсію 1137 грн та допомогу від людей. Адресну допомогу на внука, яким вона опікувалася, тоді не призначали на бабусю, тільки на батьків. Добре, що принаймні батьки онучки до неї долучилися, вони вже самі дбають про дитину. Батьки внука залишилися з Іваном Андрійовичем у рідній і такій далекій тепер Горлівці.

Майже рік Людмила Максимівна жила в стресі. Від гучних звуків падала на землю, боялася залишитися сама, боялася їздити автобусами… Перед очима стояли ті страшні вибухи. З нею працювали психологи, але думка про «зраду» чоловіка міцно закарбувалася в голові… Вона знаходила способи передавати йому гроші, ліки, вона постійно думала про нього. А він там стрімко перетворювався з чоловіка красеня на згорбленого старого. Коли батьки онука до неї долучилися, вона твердо вирішила повернутися. Повернутися по нього. Вдома чекало сіре напівмертве місто і чоловік, що перетворився на інваліда. Він радів, що діти й онуки в безпеці, вірив, що вони облаштуються на новому місці. А вони з Людмилою Максимівною дадуть собі раду – ось тільки вирішать проблеми з пенсіями… Вони знайдуть вихід. Надія ж є! Чоловік все життя ґрунтовно та детально все планував. Ну не можна просто так зриватися у білий світ…

Людмила Максимівна отримує пенсію, оформили й Івану Андрійовичу. Родина підшукує місце для переїзду. Фінансова стабільність, хоча і примарна, та все ж є. Вже скоро все буде добре, вони зустрінуть разом чергову річницю весілля у колі своїх рідних… син приїхав до батьків. Не надовго – так думали… У Горлівці його жорстоко побили. Кома, дві трепанації черепа…
Все життя Іван Андрійович працював на Горлівському хімічному заводі. Шкідливе виробництво залишило відбиток у легенях. Пережиті жахіття підірвали серце… Надія на переїзд в одну мить була зруйнована. Всі кошти пішли на лікування сина. тепер у Людмили Максимівни в інвалідних візках два найдорожчих чоловіки. Пенсійні виплати призупинено і їй, і чоловікові… Вона напружено шукає виходу з ситуації, але без коштів вона ніяк не може їх транспортувати туди, де є бодай найменша надія на виживання. Людмила Максимівна теж працювала майже 30 років на Горлівському хімічному заводі. сьогодні їй 72 роки. Найбільше вона боїться, що з нею щось трапиться недобре, що вона втратить можливість піклуватися про сина та чоловіка, що не зможе їх вивезти з Горлівки… і це буде остання «зрада» своїх рідних… Про зраду державою таких як вона Людмила Максимівна думки не допускає.

Пенсіонерові було припинено виплати в березні 2016 року, дружині – в лютому 2017 року. сім’я втратила всі кошти для існування. У травні 2017 року з допомогою правозахисників подружжя звертається по захист своїх прав до суду. Рішеннями судів першої інстанції, що залишені без змін судом апеляційної інстанції, позови пенсіонерів задоволено. Обидва рішення набули чинності ще у вересні 2017 року. Та до сьогодні пенсіонери очікують на виконання рішень суду – нарахування і виплату заборгованості по пенсії. Запити про причини невиконання рішень суду місцеві управління ПФУ ігнорують.
Справа № 219/5932/17
Справа № 236/1871/17

Самотня пенсіонерка Оксана Михайлівна* ще у 2014 р. перестала чути вибухи та постріли… Але не через те, що вона переїхала далі від лінії розмежування. Після розриву артилерійського снаряда біля будинку, пенсіонерка отримала контузію та втратила слух майже на 50%.
Черговий обстріл, а жінка займається роботою по дому, вибухи стають ще більш інтесивними та швидко підкрадаються до будинку… Оксана Михайлівна продовжує поратися на кухні. І ось тільки тоді, коли від розриву снаряду з вікон посипалося скло, жінка побігла до погреба в укриття.Робити звичайні речі, як то ходити в магазин за продуктами або в аптеку за ліками, гуляти вулицею й навіть знаходитися самою вдома, стали для жінки ризиками для життя.
Придбання слухового апарату було в край необхідне, адже слух жінки ще більш погіршився. Тож, за словами лікарів, без слухового апарату вона назавжди могла втратити можливість чути. Придбати слуховий апарат самостійно у жінки не було можливості, адже майже уся пенсія витрачається на лікування. Родичів, які могли б допомогти пенсіонерці, на жаль, немає.
Тож тепер, коли співробітники Маріупольського офісу БФ «Право на захист» передали Оксані Михайлівні слуховий апарат, вона може спілкуватися з сусідами, гуляти містом і, взагалі, жити повноцінним життям.
Ми щиро бажаємо Оксані Михайлівні міцного здоров’я та довголіття!

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація, захист та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).
Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

*Ім’я змінено

У понеділок, 18 грудня, із реактивних систем залпового вогню «Град»  був обстріляний населений пункт Новолуганське, в результаті  чого постраждали мирні жителі: було травмовано 8 людей, серед них одна дитина.

За інформацією, яку сьогодні отримали співробітники БФ «Право на захист» у Світлодарській лікарні, з 8 постраждалих, яких було доставлено з смт Новолуганського, дитину батьки забрали додому, 4 людей, що перебувають важкому стані, направлено до реанімації у ЦРЛ Бахмута, 3 людей, які отримали неважкі осколкові травми, залишаються у лікарні. Постраждалі отримали медичну допомогу, відходять від наркозу після операцій, перебувають у стані посттравматичного шоку.

Також стало відомо про пошкодження 50 будинків у Новолуганському,  у тому числі шкіл, дитячого садка та фельдшерсько-акушерського пункту. Пошкоджено лінії електропередач і газопровід, тому в селищі частково нема світла і тепла. Наразі вживаються негайні заходи з евакуації місцевих мешканців та локалізації пожеж, що виникли внаслідок терористичних обстрілів.

БФ «Право на захист» глибоко занепокоєний посиленням військових дій у містах та селищах, де мешкає цивільне населення. Ми вважаємо неприпустимим, коли у результаті обстрілів страждають мирні люди та пошкоджуються будівлі й громадянська інфраструктура.

Співробітники БФ «Право на захист» регулярно відвідують Новолуганське, надаючи безоплатні юридичні консультації та допомогу постраждалим від конфлікту особам, що були виявлені під час моніторингу. Тож  БФ «Право на захист» продовжує відстежувати ситуацію у Новолуганському та буде повідомляти у разі надходження нової інформації.

Фото з відкритих джерел

Співробітники БФ «Право на захист» обговорили проблеми переселенців із Донбасу та шляхи їх вирішення. У дискусії, яка пройшла у форматі круглого столу, взяли участь  представники УВКБ ООН, ОБСЄ, Посольства Федеративної Республіки Німеччини, ДМС, ПФУ, Дніпровської ОДА, «Ощадбанку», ГО «Різні та рівні» та БФ «Право на захист».

Під час круглого столу керівник Дніпровського офісу БФ «Право на захист» Мирослава Сущенко презентувала збірку «100 Доль», до якої увійшли історії переселенців, яких позбавили пенсій.

«100 Доль» – лише десята частина справ, які супроводжували чи супроводжують нині юристи фонду у судах. Цього року більше 1000 звернень із захисту прав переселенців знаходяться на розгляді у різних судових інстанціях України, – відзначила Мирослава Сущенко. – Дніпровський офіс БФ «Право на захист» має великий досвід із захисту у судах прав переселенців, які не можуть відновити пенсійні виплати через постанову КМУ № 365 від 8 червня 2016 р. У більшості випадків такі справи вирішуються на користь переселенців, тому все більше ВПО воліють відстоювати свої права у судах за допомогою правозахисників».

Адвокат БФ «Право на захист» В’ячеслав Стасюк зазначив: «З листопада 2016 р. Дніпровский офіс БФ «Право на захист» активно надає вторинну правову допомогу переселенцям, які не змогли відновити виплату пенсій у досудовому порядку. Так, у 2017 р. було підготовлено та подано 40 таких позовів. У судах першої інстанції була розглянута 21 справа, з яких лише одна була вирішена не на користь переселенця».[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5740,5757″]