Зробити пожертву
Укр / Eng
13.06.17

В случае любой несправедливости по отношению к переселенцам необходимо обращаться в суд и отстаивать права – другого действенного способа защиты их прав не существует, – об этом сообщили MRPL.CITY на пресс-конференции «Рік Постанови №365: Про практику відстоювання прав переселенців».

По словам адвоката Мариупольского офиса благотворительного фонда «Право на защиту» Сергея Галемского, на сегодняшний хоть и продолжительным, но пока единственным из более перспективных способов защитить себя остаются суды, поэтому важно, чтобы ВПЛ опротестовывали неправомерные действия и решения органов госвласти.

«За последние пять месяцев с проблемой невыплат разного рода социальной помощи в Мариупольский офис БФ «Право на защиту» обратилось почти 4500 человек, а всего за этот период в нашу организацию поступило почти 10 тыс. обращений. Половина из них – от пенсионеров, пожилых людей, которые не получали заработанные пенсии от нескольких месяцев до полутора лет», – рассказывает руководитель мариупольского офиса БФ «Право на защиту» Владимир Олексенко.

При рассмотрении таких дел, как получение статуса переселенца, восстановление социальных выплат и пенсий, УСЗН руководствуется не официальными законодательными постановлениями, а разъяснениями Минсоцполитики или же руководителей отделов. А на вопрос судьи: «Какими документами вы пользуетесь?» – некоторые представители УСЗН отвечают: «Своей инструкцией».

Суд же свои решения дел, касающихся переселенцев, обосновывает высшей силой Конституции и законов Украины (в частности ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Так, первые позитивные решения по судебным делам БФ «Право на защиту» касались восстановления статуса внутренне перемещенного лица.

Актуальными в последнее время стали возобновления выплат пенсий путем договоренности: Пенсионный фонд возобновляет переселенцу выдачу пенсии с условием, что тот забирает судебный иск. Дело в том, что сотрудники Пенсионного фонда понимают, что вопрос в суде будет решен в пользу переселенца.

12.06.17

В Европу без визы имеют право ездить все украинцы, независимо от места их проживания – такую позицию озвучил посол ЕС в Украине Хьюг Мингарелли. Это была его реакция на высказывание Петра Порошенко о том, что жителям Крыма и оккупированных территорий можно выдавать загранпаспорта старого образца. Но по ним люди не будут иметь права на «безвиз». Могут ли жители неподконтрольных территорий и переселенцы беспрепятственно получать биометрические загранпаспорта, и не ущемляются ли их гражданские права по сравнению с другими гражданами Украины?

Выдавать Украинские загранпаспорта старого типа жителям неподконтрольного Донбасса неприемлемо – правом «безвиза» должны пользоваться все граждане Украины – об этом заявил 9 июня посол Евросоюза Хьюг Мингарелли:

“Право на безвизовые поездки в ЕС должны получить все граждане Украины”

«Поскольку звучали предложения отдельных должностных лиц Украины о том, чтобы жители Крыма и ОРДЛО не получали паспорта, необходимые для безвизового режима – это противоречит подходу ЕС. Я хочу подчеркнуть, что право на безвизовые поездки в ЕС должны получить все граждане Украины, независимо от того, где они проживают», – отметил Мингарелли.

Нельзя оставлять этих граждан без паспортов – Порошенко

Так посол ЕС отреагировал на высказывание Петра Порошенко от 24 мая по поводу того, что жителям Крыма и оккупированного Донбасса можно выдавать загранпаспорта старого типа, если возникнут проблемы с выдачей биометрических. Вот что заявил Петр Порошенко:

“Надо проанализировать нашу нормативную базу, без паспортов их оставлять нельзя”

«Если объективно возникают проблемы с выдачей паспортов тем, кто на оккупированной территории или в Крыму, надо проанализировать нашу нормативную базу, без паспортов их оставлять нельзя. Если у нас нет оснований выдавать им биометрические паспорта – срочно, по согласованию СБУ с МИД, внести на рассмотрение Кабинета министров предложение, что для этих граждан мы можем выдавать паспорта старого образца», – сказал президент Украины.

Есть ли трудности на практике?

Системных трудностей при получении биометрического загранпаспорта на территории Украины ни у жителей ОРДЛО, ни у переселенцев не возникает, сообщила Радио Донбасс.Реалии аналитик благотворительного фонда «Право на защиту» Елена Виноградова. Человеку достаточно обратиться в миграционную службу с паспортом Украины и подождать 20 рабочих дней. Частные трудности возникают, если паспорт поврежден или утерян, но и они решаются юристами, рассказывает Елена Виноградова:

“К нам не поступают жалобы от жителей «серой зоны» или неподконтрольных территорий. Нет системных нарушений прав переселенцев или жителей неподконтрольных территорий”

«К нам не поступают жалобы от жителей «серой зоны» или неподконтрольных территорий, либо от переселенцев, по поводу того, что у них есть какие-то трудности с получением биометрических паспортов. Все, что касается выдачи паспортов, – это какие-то непонимания между заявителем и чиновником, и в индивидуальном порядке, с помощью наших юристов, эти проблемы решаются. Здесь нет системных нарушений прав переселенцев или жителей неподконтрольных территорий», – говорит она.

Лучше не спешить, чтобы спал ажиотаж

В миграционных службах по всей Украине выстраиваются огромные очереди за получением биометрики. В прифронтовых городах нагрузка двойная, так как туда едут и жители с неподконтрольных территорий. В Мариуполе пришлось приостановить выдачу паспортов из-за того, что не успевали обрабатывать такое количество заявок – рассказала в интервью адвокат-координатор общественной организации «Донбасс-SOS» Ольга Гвоздева.

“Люди видят, что сейчас первый момент ажиотажа для всех на прифронтовой территории. Там в городах не хватает сотрудников по административным услугам”

«С неподконтрольной территории нам звонили, и мы разъясняли на наших ресурсах – то есть заинтересованность есть. Многие из тех (проживающих на неподконтрольной территории – ред.), кто хотят получить загранпаспорт, сейчас не спешат из-за огромных очередей. Люди видят, что сейчас первый момент ажиотажа для всех на прифронтовой территории. Там в городах не хватает сотрудников по административным услугам», – рассказывает Гвоздева.

Те жители неподконтрольного Донбасса, кто не обменял украинский паспорт на «паспорт» группировок «ЛДНР», имеет преференцию в виде возможности получить безвизовый въезд в ЕС. Эксперты-правозащитники считают, что чиновники любого уровня не должны ставить под сомнение равенство в правах граждан Украины, в том числе, в праве получить «безвиз», независимо от места проживания.

Радио Свобода

08.06.17

Дружковский городской суд в Донецкой области 23 мая обязал Украину выплатить жительнице села Тоненькое 826 тыс. грн компенсации за уничтоженное в результате АТО жилье.

Интересы пенсионерки из прифронтового села на подконтрольной правительству территории в суде представляла команда БФ «Право на защиту» − адвокат Герман Петров и юрист Маргарита Оксаниченко.

Как рассказала «Полилогу» стратегический юрист организации Ирина Алексеева, в январе 2015 года частный дом, который состоит в собственности женщины, был полностью разрушен попаданием снаряда. Имущественный ущерб пострадавшая оценила почти в 1,5 млн. грн.

«Мы основывались на порядке расчета компенсации, установленном ст. 86 Кодекса гражданской защиты», − поясняет Ирина Алексеева.

По словам юриста, на сбор доказательств о разрушении и рассмотрение их в суде ушел почти год. Суд уменьшил размер компенсации почти вдвое: не были учтены частично разрушенные взрывом хозпостройки.

В настоящее время БФ «Право на защиту» ведет около десятка аналогичных дел. В двух случаях пострадавшим было отказано в возмещении ущерба. Дело пенсионерки из Тоненького стало первым успешным для команды БФ. Решение суда пока не вступило в законную силу.

Мы попросили эксперта подробно изложить алгоритм действий на примере случая в Тоненьком.

1Пострадавшие обратились в местные органы полиции с заявлением о попадании артиллерийского снаряда в жилой дом. Цель − зафиксировать факт разрушения. Полиция допросила владельца и внесла сведения о происшествии в Единый реестр досудебных расследований (подобных дел масса и все они на сегодня не расследуются, но обращение в полицию необходимо для суда).

2. Обследование разрушения уполномоченной комиссией, в которую входят: представители местных органов самоуправления − глава и депутаты местного совета, возможно, работники БТИ, представители управления архитектуры и градостроительства. Их задача – описать объект и составить перечень разрушений.

3. Если в разрушенном доме остались части снаряда, необходимо вызвать специальную комиссию Госслужбы по чрезвычайным ситуациям, которая составит акт разминирования и обеспечит безопасное извлечение боеприпаса.

4. Дополнительно можно обратиться в местный совет для получения акта исследования материально-бытовых условий, который подтвердит, что жилье непригодно для проживания и не подлежит восстановлению.

5. Получение в БТИ документации, подтверждающей планировку, площадь, а также технические характеристики разрушенного жилья (если оригиналы документов уничтожены).

6. Получение в органах местной власти подтверждения о том, что пострадавшее лицо не было обеспечено другим жильем взамен уничтоженного.

7. Обращение в суд с требованием о выплате денежной компенсации за счет государственного бюджета.

«Ответчиком в подобных случаях выступает государство Украина в лице Кабинета министров, поскольку именно КМУ ответственен за разработку и реализацию государственной политики в области борьбы с терроризмом. Ответчик №2 – Государственная казначейская служба, так как компенсация выплачивается из госбюджета, который она обслуживает» − поясняет стратегический юрист БФ «Право на защиту» Ирина Алексеева.

По ее словам, во время суда КМУ и Госказначейская служба подавали свои возражения о том, что они не обязаны выплачивать компенсацию. Кабмин заявил, что за причинение ущерба несут ответственность лица, виновные в совершении террористического акта, а приговора суда, которым такие лица установлены, на сегодня нет. В свою очередь казначейская служба отметила, что госбюджетом не предусмотрена статья расходов на возмещение вреда, причиненного гражданам террористическим актом.

Однако юристы подчеркивают: подобные заявления не являются аргументом в суде и противоречат практике Европейского суда по правам человека.

«Государство ответственно за безопасность и жизнь своих граждан на своей территории, независимо от того по вине каких лиц произошли эти события. Решения ЕСПЧ по подобным конфликтам говорят о том, что отсутствие средств в госбюджете на компенсации гражданам имущественного ущерба не является основанием для их невыплаты. Эти решения ЕСПЧ обязательные к применению судами Украины», − говорит эксперт «Право на защиту».

Сложнее, по словам Ирины Алексеевой, добиться защиты своих прав тем, чье имущество пострадало на неподконтрольных Украине территориях. Главная проблема – собрать доказательную базу о разрушении для суда.

«На сегодня не ясно, при наличии каких документов с этих территорий возможно взыскание компенсации за разрушенное имущество. Ответа на вопрос о том, кто должен составить акты о разрушении, сегодня нет, поскольку любые документы, выданные органами на подконтрольных воинским формированиям территориях − недействительны и не могут быть признаны украинским судом», − говорит юрист.

В случае с имуществом, оставшимся в оккупированных районах, есть два пути:

1. Обращение в национальные суды, а после прохождения всей процедуры – в Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ)
2. Обращение напрямую в ЕСПЧ

По мнению И. Алексеевой, первый путь наиболее правильный, поскольку для ЕСПЧ важен факт использования вами национальных инструментов защиты. Юрист также настаивает, что документ, фиксирующий факт разрушения, пусть и за подписью представителей непризнанной республики, все же стоит получить. Он станет вашим преимуществом в суде.

Если такой возможности нет, воспользуйтесь другими доказательствами: фото и видео с места разрушения, материалы из открытых источников (Интернет, сообщения органов власти и международных организаций) о последствиях военных действий в вашем районе.

Важно: Одновременно обращаться в украинский суд и в ЕСПЧ эксперт не рекомендует. Также важно помнить, что подать иск в суд в Украине можно не позднее трех лет с момента нарушения ваших прав.

Polilog
[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”2464,2465″]

25.05.17

Громадська організація “СМАРТ” 18 травня у м. Запоріжжя провела круглий стіл «Успішна адаптація переселенців: від чого залежить і як відбувається в Запоріжжі?». В ході обговорення адаптації ВПО до життя в нашому місті, учасники заходу не тільки змогли поділитися досвідом, а й певним чином скоординувати роботу.

Незважаючи на трирічний термін, протягом якого переселенці продовжують стикатися з проблемами, особливий акцент організаторами був зроблений на успішному досвіді життя ВПО в громаді Запоріжжя. Потреба в гуманітарному реагуванні й досі актуальна для нових її членів, але куди важливіше стає перехід на другу стадію допомоги цій категорії громадян – ранній розвиток.

Одна з таких ініціатив була представлена Nadiia Penkova, керівником проекту «ВПО: успіх VS статус» громадської організації “СМАРТ”. Проект здійснюється за підтримки програми «Посилення Потенціалів Груп внутрішньо переміщені особи» Право на Захист за фінансової підтримки National Endowment for Democracy. Проект передбачає інформування населення про успішні історії переселенців в Запоріжжі, які будуть відображати особливості проживання саме в нашому місті, багато в чому відрізняється від інших обласних центрів.

Як зазначає голова ГО “СМАРТ” Oksana Kovtun, основа історій – біографічні інтерв’ю з самим переміщеними особами, а також їх оточенням. Команда проекту вірить, що досягати успіх можна в різних сферах, не тільки в професійній, на якій часом робиться більший акцент, але і в особистому, сімейному житті, а різні стартові можливості не перепона на цьому шляху.

Позитивно оцінили ініціативу і приєдналися до обговорення, що ж таке успіх ВПО, як його досягти і чи може він бути в принципі, учасники круглого столу – представники органів влади, Запорізький міський центр зайнятості, а також громадські активісти та керівники провідних організацій по роботі з переселенцями – Роман Дубовський (Земляцтво ВПО «Самопоміч»), Natalya Openko (Крим_ SOS Запоріжжя), Юлия Кальницкая (Донбаська ініціатива “МІСТ”), Tatyana Sidorenko (Центр зайнятості Вільних людей Запоріжжя), Elena Volkova (Запорізький центр біженців), Валентина Трюхан і Елена Набокова (Благотворительный фонд «Улыбка ребенка»).

Серед них – Сергій Щеголь, юрист Запорізького відділення Право на Захист, який поділився досвідом відстоювання прав переселенців в місті Запоріжжя. Завдяки діяльності організації більшість справ закінчуються на користь ВПО, що також є одним з показників успіху, незважаючи на існуючі законодавчі перепони.

Успіх – справа суто особисте, і те, що для когось може здаватися незначною рутинною діяльністю, для інших – значне досягнення. Про такий досвід в своїй роботі повідала представниця Polska Akcja Humanitarna (PAH) в Україні Anastasia Golikova. За її словами, медіа-ринок України наповнений історіями про успішні ВПО, якщо за критерій брати процвітаючий бізнес або продуктивну роботу в громадському секторі. Але, таких історій одиниці (з 10% переселенців, які відкрили свою справу, успіху досягає 1%) вони масово тиражуються в ЗМІ. Куди менше уваги приділяється людям, які змогли, переселивши свої комплекси і проблеми, повернутися до звичного життя в Запоріжжі. Наприклад, переживши війну і змінивши повністю своє оточення, місто проживання, вони знайшли в собі сили прокидатися вранці, йти на роботу, і змінювати своє життя на краще в таких, здавалося б, звичних для нас діях.

На заході були присутні радники Міністерства соціальної політики з питань ВПО Anastacia Perepelitsa та Anna Dvorna. Анастасія не тільки розповіла про свій досвід як переселенки, але також підмітила цікаві моменти, які є важливими в темі успішної адаптації ВПО в громаді Запоріжжя. Так, останнім часом стала активно проявлятися проблема взаємодії переселенців з воїнами АТО, що, знову-таки, пов’язано зі існуючими стереотипами стосовно ВПО.

Анастасія, як і інші учасники круглого столу, висловили бажання про подальше проведення подібних інформаційних майданчиків щодо питань ВПО, але вже з більш активною участю всіх ланок в цьому ланцюжку, для досягнення більш ефективного результату інтеграції цієї групи населення в місцеву громаду.

05.05.17

Переселенцы начали получать сообщения от “Ощадбанка” о блокировании их банковских счетов. Об этом в комментарии “ОстроВу” сообщила координатор по вопросам защиты Благотворительного фонда “Право на защиту” Юлия Кубанова.

“Вчера в Курахово Донецкой области возле местного Управления Пенсионного фонда Украины нами были зафиксированы 160 пенсионеров-переселенцев, которые получили новое смс-сообщение от Ощадбанка, где их оповещают, что счет для пенсионных выплат заблокирован, а ВПЛ должны обратиться в управление ПФУ”, – сообщила она.

По словам Юлии Кубановой, в Константиновке Донецкой области переселенцы также стали получать смс-сообщения о блокировке счета, хотя ранее они успешно прошли физическую идентификацию в установленный срок.

“Из беседы с представителями Ощадбанка в Запорожской области нам стало известно, что сейчас такие смс могут получать и, так сказать, законопослушные пенсионеры-ВПЛ, своевременно прошедшие физическую идентификацию, однако при этом имеющие иные (кроме счета для выплаты пенсий) неактивные счета в учреждениях Ощадбанка и именно по таким иным счетам приходит информация о блокировке. В таких случаях пенсионеры чаще всего идут в управления ПФУ и лишь там выясняют, что у сотрудников ПФУ к ним нет никаких претензий, и в их базе такие ВПЛ числятся прошедшими физическую идентификацию”, – добавила она.

Ранее Кабмин продлил срок прохождения физической идентификации в Ощадбанке пенсионеров-ВПЛ, которые еще не получили электронное пенсионное удостоверение (одновременно и пенсионная платежная карта) до 1 мая, поскольку отделения Ощадбанка не справлялись с потоком пенсионеров.

“На сегодняшний день мы не располагаем достаточной информацией относительно количества и, что главное, дальнейшей судьбы тех получателей пенсии из числа ВПЛ, кто в силу разных причин не прошел процедуру физической идентификации в Ощадбанке”, – отметила координатор “Право на защиту”.

“Как вы сами понимаете, любые походы и выяснения премудростей процедуры идентификации даются пожилым людям с трудом. Одновременно, информация о блокировке счетов тем пенсионерам, кто на их взгляд успешно прошел идентификацию, ширится в тематических группах в соцсетях, вызывая волну недоумений и вопросов, а была ли тогда проведена корректно непосредственно сама процедура идентификации в отношении таких пенсионеров-ВПЛ. Увы, некорректность или недостаточность информации со стороны Ощадбанка, к сожалению, усугубляют ситуацию, т.к. пенсионеры не понимают, что на самом деле происходит с их пенсионными счетами, что, в свою очередь, создает новые предпосылки для паники, домыслов и, как мы прогнозируем, очередных штурмов отделений Ощадбанка”, – считает она.

ОстроВ

04.04.17

За 2,5 місяці від початку 2017 року (січень – середина березня) щонайменше семеро людей померли під час очікування на контрольно-пропускних пунктах на лінії зіткнення в Донецькій та Луганській областях. Про це йдеться у звіті Управління з координації гуманітарних питань ООН в Україні.

Черги на КПВВ, що перевищують їх пропускну здатність в рази, спричинені поширенням такого явища, як “пенсійний туризм”. Щомісяця в пунктах перетину на лінії зіткнення фіксують 600-700 тисяч індивідуальних перетинів. За даними прикордонників, до 80% людей у чергах складають люди пенсійного віку.

Це – так звані “туристи”.

Отримавши статус переселенця на підконтрольних територіях, “пенсійні туристи” щомісяця перетинають лінію зіткнення, щоб зняти готівку з пенсійної картки “Ощадбанку” або пройти чергову перевірку.

Пенсіонери-переселенці повинні кожні три місяця проходити ідентифікацію в “Ощадбанку”

Із січня 2017 року Кабмін зобов’язав пенсіонерів зі статусом внутрішньо переміщеної особи кожні три місяця проходити ідентифікацію в філіалах “Ощадбанку”.

Крім того, з червня 2016-го кожного переселенця, який претендує на будь-яку соціальну виплату чи пенсію, що півроку перевіряють соціальні працівники за адресою їхньої реєстрації.

“Про ці перевірки без сліз не розкажеш. Для тітки й дядька ми винаймаємо машину з Донецька до Курахового. Там вдалося їх зареєструвати як переселенців у квартирі знайомих волонтерів.

Тітка не може на ногах і години витримати. В неї хвороба Паркінсона, трусяться руки і ноги. А дядько онкохворий, він хоч і прооперований, але ліки треба приймати постійно. Тому їм ці гроші банально треба на медикаменти”, – розповіла “УП” про своїх близьких донеччанка, яка приїхала на підконтрольну територію зняти гроші з їх пенсійних карток.

Нарікання лунають навіть серед тих, хто в травні 2014-го ходив на так званий сепаратистський “референдум”, повіривши, що тепер пенсія в них буде “як в Росії” – вісім тисяч рублів. Натомість в результаті отримали ще менше, ніж мали.

Вижити на меншу пенсійну допомогу від бойовиків, яка приблизно на третину менша від розміру пенсії в Україні, – складно, адже ціни в ОРДЛО вищі ніж на підконтрольних територіях.

Попри низку урядових постанов, які покликані боротися із фіктивними “переселенцями”-отримувачами соціальних виплат і пенсій, кількість “туристів-пенсіонерів” і далі вимірюється сотнями тисяч.

Вони у різні способи обходять обмеження уряду і таки отримують своє, ціною власного здоров’я і навіть життя. Адже багатогодинні черги на КПВВ у мороз чи спеку – випробування не для слабких.

“Українська правда” з’ясовувала, чому постанови Кабміну не дають очікуваного результату, і чи є взагалі вирішення проблеми “пенсійного туризму”.

Історія проблеми

У листопаді 2014-го уряд призупинив фінансування бюджетних установ та соціальних виплат на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської області до “повернення згаданої території під контроль органів державної влади”.

Сьогодні платити кошти на території, підконтрольній терористам, означає, що гроші до людей не дійдуть: їх вкрадуть російські бандити. Це буде пряма підтримка російського тероризму”, – прокоментував рішення уряду тодішній прем’єр Арсеній Яценюк.

Правозахисники одразу назвали ту постанову уряду незаконною, апелюючи до невизначеного статусу непідконтрольних територій Донецької та Луганської області. Зокрема, на відміну від Криму, правовий режим якого регламентується окремим законом, відносно ОРДЛО відповідного законодавства немає.

“Юрисдикція та зобов’язання держави в соціальній і пенсійній сфері повинні поширюватися на всю територію України, використовуючи загальні засади законодавства у пенсійній сфері – як для переселенців, так і для громадян, які проживають на непідконтрольних територіях”,– пояснює “Українській правді” координатор з питань надання правової допомоги БФ “Право на захист” Юлія Трало.

Рішення уряду про призупинення соціальних виплат в ОРДЛО правозахисникам вдалося оскаржити в Вищому адміністративному суді України. На тій підставі, що постанова Кабміну є нормативним актом нижчої юридичної основи і не може нівелювати законодавчу базу.

“Тобто постанова звужує права, визначені законами і Конституцією України, згідно з якими пенсійне забезпечення гарантоване державою та Конституцією”, – додає Юлія Трало.

У відповідь на судове оскарження Кабмін прийняв постанову в іншій редакції, суть якої не змінилася. Тобто рішення суду було виконано, але на практиці не було використано – одні слова просто змінили іншими.

Одразу після припинення фінансування українським урядом бюджетних установ на соціальних виплат на непідконтрольних територіях, тамтешні пенсіонери кинулися на іншу сторону лінії зіткнення – оформляти статус ВПО, внутрішньо переміщеної особи.

Тільки-но уряд призупинив нарахування пенсій в ОРДЛО, пенсіонери кинулися оформляти статус переселенця
ФОТО МАР’ЯНИ П’ЄЦУХ

Щоб обмежити потік “фіктивних” переселенців, на початку березня 2015-го уряд приймає чергову постанову, якою зобов’язує міграційну службу перевіряти, чи дійсно людина живе за адресою, вказаною при реєстрації ВПО.

Втім, на практиці ніхто цими перевірками не займався. Тож кількість “фіктивних” переселенців-пенсіонерів стрімко зростала.

Про масштаби “пенсійного туризму” свідчать статистика.

Якщо наприкінці 2014 року на обліку перебувало 496 тисяч пенсіонерів-переселенців (із загальної кількості 825 тисяч ВПО) – то вже наприкінці 2015-го їх було удвічі більше: 991 тисяча осіб (із загальної кількості зареєстрованих ВПО 1,680 мільйонів).

Ця статистика далека від реалій. Адже на фоні “гарячого” 2014 року вже в 2015-му інтенсивність боїв в зоні АТО значно знизилася. Тому насправді люди не виїжджали з ОРДЛО – навпаки, вони масово поверталися додому, на непідконтрольні території.

У першу чергу, поверталися пенсіонери – найменш фінансово захищена категорія населення, яка банально не має можливості оплачувати орендоване житло. Крім того, більшість з пенсіонерів залишається в окупації стерегти свої будинки та квартири своїх дітей. Зрештою, літнім людям просто морально важко покинути своє житло і місто, в якому пройшло їх довге життя.

У 2015 році пенсіонери поверталися в свої рідні прифронтові міста
МАР’ЯНА П’ЄЦУХ

На початку 2016 року український уряд зі Службою безпеки України вже всерйоз взялися за “пенсіонерів-туристів” та інших отримувачів соціальних виплат.

В СБУ заявили про низку шахрайських схем, за допомогою яких реєструвалися “фіктивні” переселенці. Було виявлено адреси будинків та квартир у прифронтових регіонах, за якими реєстрували по кілька тисяч переселенців одночасно.

В СБУ певні: не всі виплати потрапляли до реальних адресатів. Мовляв, шахраї, “використовуючи дані простих пенсіонерів”, привласнювали бюджетні кошти.

Тодішній міністр соціальної політики Павло Розенко припустив, що через шахрайські схеми близько 15-20% бюджетних коштів, виділених на потреби переселенців – а це 34 мільярди гривень за 2015 рік – могли йти на фінансування бойовиків на Донбасі.

Проте під приводом припинення “фінансування тероризму”, Мінсоцполітики в лютому 2016-го призупинило соцвиплати і пенсії не 15-20% ВПО – а одразу третині – до 600 тисячам осіб (з 1,700 мільйона усіх ВПО).

Це не означає, що у людей забирають допомогу. Її призупиняють для з’ясування ситуації. Якщо людина дійсно проживає там, де зареєстрована, то одразу після припинення виплати вона може звернутися до місцевого органу влади, сказати, що сталася помилка – і виплату одразу відновлять”, – пояснив Розенко.

І пенсіонери кинулися масово подавати заяви на відновлення пенсійний виплат.

Проте невдовзі з’явилася нова перепона. У червні 2016-го Кабмін приймає чергову постанову, якою передбачені перевірки кожні півроку для ідентифікації ВПО за тою адресою, яку вказано при реєстрації переселенця.

В обхід перевірок

Втім, і це нововведення уряду пенсіонерам з ОРДЛО вдалося обійти.

“Робоча група без попередження приїжджає за вказаною у заяві адресою. Якщо людина відсутня, ми залишаємо записку, і протягом трьох робочих днів вона може прийти до нас на фізичну ідентифікацію”, – описує “УП” особливості перевірок директор департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради Донецької області Світлана Александрова.

Зазвичай, після такої перевірки власники квартир чи будинків, за адресами яких зареєстровані пенсіонери-переселенці, одразу телефонують своїм “орендарям”, які перебувають на непідконтрольних територіях – і ті одразу приїжджають  на підконтрольні території “для ідентифікації”.

Якщо комісія не виявляє переселенця за адресою реєстрації, йому дають ще час з’явитися самому в управління соцзахисту на ідентифікацію
МАР’ЯНА П’ЄЦУХ

Навіть якщо людина не з’явилася упродовж трьох днів – їй все-одно можуть одразу призупинити виплату. Представники органів соціального захисту за процедурою повинні написати рекомендованого листа з повторним проханням пройти ідентифікацію. Якщо й після цього “переселенець” не з’явився, у письмовій формі оформляється запит до прикордонної служби.

Прикордонники у письмовій формі протягом п’яти днів мають надали інформацію, чи переходила дана особа в останні два місяці контрольно-пропускний пункт.

Так з’ясовується, чи пенсіонер взагалі буває на підконтрольній Україні території.

Шістдесят діб – це термін, відведений переселенцю-отримувачу пенсії, коли він може бути відсутнім на підконтрольній території і упродовж якого йому не скасують виплату пенсії.

Для особливих випадків дозволено не перетинати КПВВ і дев’яносто днів – якщо пенсіонер надасть довідку з лікарні чи санаторію про тривале лікування.

У нас 1-го березня була перевірка в селі Валуйське. Один чоловік, якого не було на місці, і ми залишили записку, з’явився до нас в управління аж 28-го березня. Написав пояснення, що весь цей час був у гостях. Тобто 28 днів він був в гостях!? Або сьогодні ми поїхали перевіряти по Станиці-Луганській  дванадцять адрес перевірили, лише одна людина вдома, решти нема”, – обурюється в коментарі “УП” начальник управління соціального захисту населення Станично-Луганського райдержадміністрації Віктор Захаров.

Сьогодні в Станично-Луганському районі зареєстровано 10 тисяч переселенців, з яких 85% – пенсіонери. За оцінкою начальника управління соцзахисту, 90% з них насправді проживають на непідконтрольних територіях, і лише 10% є реальними ВПО.

Черги на КПВВ в Станиці-Луганській в основному займають пенсіонери з ОРДЛО, які оформлені на підконтрольнійтериторії як переселенці
МАР’ЯНА П’ЄЦУХ

За спостереженнями Захарова, постанова Кабміну про обов’язкові перевірки тільки посприяла збільшенню “фіктивних” переселенців” у Станично-Луганському районі. Адже тут знаходиться єдиний контрольно-пропускний пункт в Луганській області. Пенсіонерам, через постійну потребу проходити ідентифікацію, простіше зареєструватися як ВПО поближче до КПВВ, ніж потім їздити за кілька десятків чи сотень кілометрів.

“У нас щомісяця приріст по переселенцях десь до п’ятсот осіб. Бо їм легше тут перейти річку і провести загалом півдня в чергах, ніж їхати кудись далі й витрачати ще день-два. Інакше той пенсіонер за одну поїздку витратить всю свою пенсію”, – пояснює Захаров.

Подвійні пенсіонери

Точної цифри “пенсійних туристів” не існує. Але якщо порівняти статистику Пенсійного фонду України та так званих “пенсійних фондів” “ДНР” і “ЛНР” (яку, звісно, не можна вважати офіційною), можна припустити, що принаймні 350 тисяч пенсіонерів, маючи статус ВПО, отримують пенсійні виплати і тут, і там.

“Пенсійний фонд ДНР” звітує про 674 тисяч пенсіонерів, які у березні 2017-го отримали так звану пенсійну допомогу від самопроголошеної влади. У свою чергу, “Міністерство праці і соцполітики ЛНР” на кінець року 2016-го прозвітувало про понад 400 тисяч пенсіонерів-отримувачів пенсійної допомоги.

Разом – це 1,074 мільйона пенсіонерів ОРДЛО.

Водночас, у грудні 2016-го Пенсійний фонд України виплатив пенсії 549-ти тисячам переселенцям – фактично усі вихідці з Донбасу, пенсіонерів-переселенців з Криму загалом по Україні максимум кілька тисяч.

Якщо додати цифру Пенсійного фонду до кількості отримувачів пенсійної допомоги в “ДРН” і “ЛРН” – разом виходить більше 1,623 мільйонів осіб. При тому, що станом на серпень 2014-го загалом на непідконтрольних нині територіях Донбасу на обліку перебувало лише 1,278 мільйонів пенсіонерів.

Тобто, як мінімум 350 тисяч пенсіонерів дублюється.

Цифра в 300-400 тисяч “пенсіонерів-туристів” схожа до реальної, якщо взяти і статистику по щомісячному перетину усіх КПВВ на Донбасі та високий відсоток перетинів саме людьми пенсійного віку.

Ідентифікація переселенців попри всі зусилля уряду, якщо й призвела до зменшення масштабів “пенсійного туризму” – все-таки його не поборола.

За вісім місяців від початку дії постанови Кабміну про обов’язкові перевірки виплату пенсій поновлено 205.986 особам зі статусом ВПО. Водночас, 98 тисяч пенсіонерів отримали відмову – “у зв’язку з відсутністю осіб за вказаним місцем проживання”.

Окремі пенсіонери, яким відмовлено, за сприяння громадських правозахисних організацій судяться з Пенсійним фондом.

При тому, за словами юристів, відсоток позитивних рішень на користь пенсіонера за такими позовами – дуже високий.

Відкладено на “потім”

В останні місяці 2016 року Міністерство з питань тимчасово окупованих територій розробляло урядовий План щодо реінтеграції непідконтрольних територій Донбасу. В попередньому варіанті плану був пункт про проведення консультацій щодо можливості поновлення пенсійних виплат мешканцям ОРДЛО.

В інтерв’ю “Українській правді” очільник МінТОТ Вадим Черниш визнав, що “відповідно до норм міжнародного та національного права, до резолюції ПАРЄ, де Росія визнана агресором, – немає підстав говорити, що пенсіонери з непідконтрольних територій не мають права отримати пенсію”.

Вони мають таке ж право на пенсію, як і пенсіонери з підконтрольних територій. Бо все життя сплачували відрахування до Пенсійного фонду. Але ми поки що не можемо знайти механізм, за яким виплачувати ці пенсії”, – пояснив Черниш.

Проте поновленню виплат заважають дві проблеми.

Перша  це відсутність українських банків на непідконтрольних територіях.Тобто літнім людям все одне доведеться перетинати лінію зіткнення або звертатися до посередників, щоб зняти готівку. До речі, наразі в Донецьку такі посередники беруть близько 21% від суми знятої готівки.

Посередники в ОРДЛО беруть 21% відсоток за зняття готівки з українських карток

Друга проблема – це неможливість порахувати, скільки в ОРДЛО реально проживає пенсіонерів.

“Як переконатися, чи взагалі жива ця людина, чи вона не виїхала до Росії? Адже всі паперові архіви залишилися на непідконтрольних територіях. Одна з модальностей, яку пропонували міжнародні посередники, – відкрити по одному відділенню ПФ в Луганську та Донецьку, і таким чином верифікувати всіх людей. Але та сторона не погодиться, бо це ж буде фактично представництво української влади” пояснив “УП” Черниш.

Вже у затвердженому в січні 2016-го урядом Плані з реінтеграції – пункт по поновлення пенсій чомусь зник.

За словами Черниша, з Плану виключили ті спірні пункти, через які в уряді взагалі могли не проголосувати за документ в цілому.

Проте міжнародні організації та правозахисники продовжують регулярно дошкуляти урядовцям щодо необхідності поновлення соціальних виплат і пенсій для мешканців ОРДЛО.

У лютому 2017-го представник ООН в Україні Ніл Вокер висловив стурбованістьщодо призупинення виплат на непідконтрольній території, оскільки “такі дії порушують навіть українські закони, не кажучи вже про міжнародні”.

“І ми наполягаємо, що всі громадяни мають право на соцвиплати, незалежно від того, де вони живуть, є пенсіонерами чи ВПО“, наголосив представник ООН.

Проте у відповідь міністр соціальної політики Андрій Рева в доволі агресивному тоні порадив не лізти у внутрішні справи України.

Такого нахабного втручання у внутрішні справи України я ще не бачив. Його (Ніла Вокера, – УП) мало хвилюють питання, що в нас вбивають наших військовослужбовців, що йде війна, що іноземні військові знаходяться на нашій територій. Його хвилює лише одне, щоб Україна платила пенсії людям, які знаходяться на непідконтрольній території. (…)

Хай їдуть в Москву до Путіна і виставляють йому претензії, чому ідуть бойові дії. А вони приїхали нас вчити жити? Цього не буде”, – відповів в ефірі радіо “Свобода” Рева.

Єдиний спосіб вирішити проблему пенсій Рева вбачає в Мінських угодах, де у восьмому пункті йдеться про поновлення соціальних виплат. Виконання цього пункту він вбачає можливим за умови, якщо будуть виконані попередні сім пунктів.

Восьмий пункт Мінський угод передбачає відновлення пенсійний виплат на нині непідконтрольних територіях

Водночас, правозахисники переконані, що оптимальним рішенням ситуації станом на сьогодні було б відв’язати виплату пенсій, яка гарантована законам і Конституцією усім громадянам України – від довідки про ВПО.

Тобто людина приїжджає на підконтрольну територію, пише заяву на поновлення пенсій – проте не обманює, що “є переселенцем”. При цьому, слід залишити перевірки для тих, хто претендує на адресну допомогу для переселенця на компенсацію комунальних витрат в орендованих квартирах.

Проте, тільки-но неконтрольовані території Донбасу законодавчо отримають статус окупованих, цей механізм може стати вже неактуальним. Адже якщо в законі буде передбачено, що усю відповідальність за людей на окупованих територіях несе Росія – це звільняє Україну від будь-яких соціальних виплат та нарахувань пенсій тамтешнім мешканцям.

Вочевидь, це додатково поглибить прірву між людьми по обидва боки лінії зіткнення, де в чергах постійно чути нарікання, “що Україні ми не потрібні”.

Мар’яна П’єцух, УП

Українська Правда

[boc_img_gallery columns=”4″ fixed_size=”yes” image_ids=”2449,2450,2451,2452,2453,2454,2448,2432″]

08.03.17

За последние три года в связи с российской агрессией, помимо государственной границы, в Украине появились еще две: линия разграничения на Донбассе и административная граница с временно оккупированным Крымом. Для них действуют свои отдельные правила и особенности, которые постоянно поддаются критике то со стороны общественных организаций, то органов власти, то обычных граждан. И пока украинские власти наперебой заявляют о том, что Крым и Донбасс – это Украина, правила пересечения этих условных “границ” говорят лишь об отдалении от этих территорий.

“ОстроВ” рассмотрел существующие порядки, а также узнал, какие готовятся изменения, которые, вероятно, стоит ожидать в ближайшее время.

Граница “Крым”

В начале февраля социальные сети всколыхнула история крымчанина Ильи Ильина, который пытался вывезти свои вещи с полуострова в Киев, но не смог этого сделать. “Камнем преткновения” стали б/у вещи: микроволновка, кофеварка, аэрогриль, тостер, перфоратор, дрель.

[vc_single_image image=”2444″]

“7 февраля мы пытались провезти с территории Крыма на материковую часть Украины машину с личными вещами – все бывшие в использовании. Пограничники запретили к провозу мои личные вещи, и при этом они предложили выехать в буферную зону и выбросить все вещи там. Они даже не смогли эти вещи изъять. Мы также столкнулись с тем, что некоторые пограничники сами решают, что разрешено к провозу, а что нет”, – рассказал он.

В результате он вынужден был провести 33 часа в попытке пройти “границу” со своими вещами. Однако успехом это не увенчалось, и он выехал на материковую Украину без них.

Согласно Закону Украины “Об обеспечении прав и свобод граждан и правовой режим на временно оккупированной территории Украины”, все украинские граждане имеют право на свободный и беспрепятственный въезд на временно оккупированную территорию и выезд из нее через контрольные пункты въезда-выезда при предъявлении документа, удостоверяющего личность и подтверждающим украинское гражданство. Иностранцам же для въезда в Крым необходимо оформлять специальное приглашение.

Однако, далеко не все вещи можно перевозить через крымскую границу. 16 декабря 2015 Кабинет министров принял постановление № 1035 “Об ограничении поставок отдельных товаров (работ, услуг) с временно оккупированной территории на другую территорию Украины и/или с другой территории Украины на временно оккупированную территорию”. В частности, этим постановлением запрещается провоз любых товаров за исключением:

– личных вещей граждан, которые перемещаются в ручной клади или багаже,

– социально значимых продуктов питания, суммарная стоимость которых не превышает эквивалент 10 000 гривен и суммарный вес которых не превышает 50 кг на одного человека.

Интересно, что действие этого постановления не распространяется на поставку электрической энергии (в обе стороны), ввоз гуманитарной помощи в Крым и товаров, имеющих стратегическое значение для отраслей экономики и безопасности Украины.

Что касается разрешенных в провозу товаров, то этот момент стоит рассмотреть подробнее. Если вы думаете, что книги, посуда и электрочайник, которыми вы пользовались несколько лет, это ваши личные вещи, то вы глубоко ошибаетесь. По крайней мере, с точки зрения Таможенного кодекса Украины (статья 370), где подробно расписан список разрешенных к ввозу и вывозу вещей.

В частности, в список разрешенных личных вещей входят: одежда, белье(!), обувь и украшения с признаками “бывшего употребления”, товары личной гигиены, один фотоаппарат, одна кино-, видеокамера, один переносной проектор, бинокль, переносные музыкальные инструменты в количестве не более двух штук, одно переносное звуковоспроизводящее устройство (в том числе магнитофон, диктофон, проигрыватель компакт-дисков и т.п.), один переносной радиоприемник, калькуляторы и электронные книги в количестве не более двух штук.

“На самом деле это страшно читать, что разрешено к провозу, например, белье только с признаками бывшего потребления. Вдумайтесь: по закону нельзя провезти пару новых трусов! Это бред. И вместе с этим нигде не прописаны признаки бывшего потребления, что сводит такую проверку на границе к чисто субъективным факторам. Зато провоз бинокля выводится в отдельный пункт, наверное, как один из наиболее важных предметов к провозу”, – говорит крымский правозащитник Николай, который пожелал остаться инкогнито.

На этом список разрешенных личных вещей не заканчивается. В него еще входят: не более двух мобильных телефонов и пейджеров(!), один переносной телевизор, переносные персональные компьютеры в количестве не более двух штук , флэш-карты (не более трех штук), одна переносная печатная машина, не более двух пар часов, 0,5 литра туалетной воды и/или 100 граммов духов.

“Этот порядок не просто копирует пограничный контроль, но и ужесточает его. И снова мы видим маразматические пункты в виде печатной машинки и пейджеров. В каком веке создавался этот список? А вы знаете, что не все пограничники считают ноутбуки переносными компьютерами и не разрешают их провозить? Да, такие случаи есть. И что колонки, мышки, DVD-плееры не входят в этот список. Это тоже факт. Я уже молчу про все остальное. Одна женщина полгода назад выезжала из Крыма в Харьков на ПМЖ, продала квартиру и купила на новом месте. Она захотела перевезти мебель и технику с полуострова и не смогла этого сделать. Не разрешено. Холодильник, плазму, ковры, диваны, вазы, статуэтки, посуду и так далее она не смогла вывезти. И подобных историй сотни, а то и тысячи”, – рассказал Николай.

“Если мы говорим, что Крым – это Украина, то почему украинец не может с территории Украины перевезти на другую территорию страны свои вещи? Это нонсенс”, – резюмирует правозащитник.

Помимо личных вещей, украинское правительство разрешило провозить социально значимые продукты питания (суммой не более 10 тысяч гривен и 50 кг на 1 человека). К ним относятся мука, хлеб, макаронные изделия, крупа гречневая, рис, говядина, свинина, сало, птица, колбаса вареная 1 сорта, молоко жирностью 2,5 %, сметана жирностью 20 %, сыр мягкий, масло, яйца куриные, сахар-песок, масло подсолнечное, картофель, соль. Именно этой нормой пользуются многие крымские предприниматели, которые возят на продажу в Крым украинские товары.

Это особенно выгодно тем, у кого есть собственное транспортное средство и кто живет недалеко от границы, так как расходы на бензин в таком случае минимальны. Например, в небольшим микроавтобусом можно провезти 500 кг продуктов при условии, что едут 10 человек.

“Постановление 1035 очевидно противоречит действующему законодательству, Конституции Украины и Европейской конвенции. Оно также мешает гражданам осуществлять свое право собственности“, – считает юрист общественной приемной Украинской Хельсинской Группы по правам человека по Крыму Анна Росомахина.

Стоит отметить, что по информации “ОстроВа”, украинские и российские таможенники на крымской границе очень лояльно относятся ко взяткам за провоз запрещенных товаров. Средняя “такса” за провоз одной запрещенной вещи – 100 грн. Очень часто этим способом крымские предприниматели возят украинские товары для продажи в Крыму.

Но в скором времени строгий порядок может измениться, и украинцы смогут беспрепятственно вывозить свои вещи с оккупированного Крыма на материковую Украину. По крайне мере, так утверждает советник министра по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц Олеся Цыбулько.

“Наше министерство полностью поддерживает позицию правозащитников и общественности относительно того, что гражданин Украины, который оказался на временно оккупированной территории Крыма, имеет право вывозить свои вещи, если он хочет переехать в Украину. Мы полностью поддерживаем эту позицию и отстаиваем ее в Кабинете министров Украины”, – заявила она.

Она также проинформировала, что в середине февраля состоялось межведомственное совещание в Кабмине по этому поводу, где было принято решение разработать в двухнедельный срок изменения в законодательство по облегчению пересечения линии разграничения с Крымом.

“Все на этом совещании согласились, что необходимо вносить изменения, там наши граждане, которым необходимо облегчить пересечение линии разграничения с Крымом. Наконец-то нас услышали. И сейчас есть протокольное поручение, по которому мы должны доработать изменения законодательства, а именно отмену СЭЗ Крым (Свободная экономическая зона Крым, – “ОстроВ”), которая не имеет никакого смысла, и изменения в законы про права людей на временно оккупированной территории, а также внесение изменений в печально известное постановление, которые бы позволили людям перемещать личные вещи без ограничений”, – пояснила О.Цыбулько.

Вместе с этим советник министр подчеркнула, что изменения не будут касаться товаров для бизнеса и предпринимательской деятельности.

“Там будут внесены изменения по облегчению пересечения, чтобы люди имели право провозить личные вещи. Это не будут товары и все, что касается бизнеса. Мы поддерживаем позицию, что на временно оккупированную территорию Крыма нельзя провозить никакие товары для бизнеса и предпринимательской деятельности“, – уточнила она .

В настоящее время изменения в порядок еще разрабатываются и возможно уже на этой неделе они будут рассмотрены и приняты правительственным комитетом. Предполагается, что они позволят украинцам вывозить все свои личные вещи, а также домашних животных. Постановлением будет также урегулирован вопрос ввоза тел из оккупированного Крыма для захоронения на материковой части Украины.

И в заключении крымской темы хочется привести слова переселенцы из Крыма, у которого на полуострове осталась мать-инвалид и который вынужден туда регулярно ездить. Он не скрывает свой проукраинской позиции и называет себя патриотом Украины. Но он признается, что для того, чтобы попасть в родной Крым, вынужден это делать через “страну-оккупанта”.

“Гораздо проще пересечь любую государственную границу, чем крымскую с материковой Украиной. Это я говорю как человек, который много путешествует по всему миру. Несколько часов ожиданий на контрольных пунктах, пеший переход, непонятный транспорт до эти пунктов, безумно строгие порядки в вопросе провоза багажа, документов и так далее, – все это вас ждёт по пути в Крым и обратно. Украинская власть сделала все, чтобы людям было проще и удобнее добираться на полуостров через Россию. В последнее время я именно так и делал: ехал из Киева в Москву и оттуда на самолёте в Симферополь. Да, дороже, но зато спокойнее и быстрее”, – рассказал он.

И в конце он добавил, что его самая заветная мечта не в том, чтобы Крым вернулся в состав Украины, в этом он и так уверен, а в том, чтобы Украина хотя бы сейчас не отталкивала полуостров еще дальше.

Граница “Донбасс”

Не менее “положительные” отзывы “ОстроВ” услышал от пересекающих линию разграничения в зоне АТО на Донбассе. Эта “граница” появилась в 2014 года после начала боевых действий, когда украинские власти решили каким-то образом провести черту между контролируемой и неконтролируемой территориями. Ее называли и продолжают называть по-разному: линия разграничения, соприкосновения, огня, но никогда не границей. Хотя, по факту, правила ее пересечения могут посоревноваться в строгости со многими межгосударственными границами.

“Я пересекаю линию разграничения примерно раз в 3-4 месяца с 2014 года. Сейчас из неё сделали настоящую государственную границу. Создаётся впечатление, что я из Украины еду в совершенно другое государство и наоборот. И отношение к нам, пересекающим “границу”, соответствующее: на нас смотрят косо, подозрительно, проверяют все вещи, задают унизительные вопросы. Вслух ничего не говорят, но всем видом показывают, что мы как минимум предатели, а максимум сепаратисты и убийцы. Мне кажется, что стоит прекратить лицемерие и начать называть вещи своими именами – это граница, а никакая не линия, зона или как там ещё это называют”, – рассказал “ОстроВу” житель Донецка Владимир, регулярно пересекающий линию.

Прежде всего, чтобы попасть на неподконтрольную территорию Донбассе, нужно получить своеобразную “визу” – пропуск от СБУ, так как с 21 января 2015 года на всех въездах и выездах из зоны АТО действует пропускной режим. Пересекать линию разграничения можно строго в установленных контрольно-пропускных пунктах ( их сейчас работает 5). Более того, это можно делать только в специальное отведенное время – с 7-00 до 18-30. В связи с такими строгими правилами не удивительно, что на КПВВ постоянно образуются длинные очереди. На некоторых из них время ожидания составляет по несколько часов. Стоит учесть, что пункты пропуска очень слабо оборудованы лавками, туалетами, тентами и другой инфраструктурой, поэтому для многих людей, особенно пожилого возраста, ожидание превращается в настоящую муку.

“Я езжу в Донецк почти каждый месяц, у меня там живет родня: отец, мать, сестры. У них там небольшой бизнес, свой дом, и переезжать они не хотели, не хотят и не собираются. А я решил жить в свободной стране и уехал в Киев. Поначалу мы ссорились на этой почве, но сейчас мы приняли выбор друг друга. К сожалению, они отказываются приезжать даже в гости, так как наслушались местной пропаганды про “укрофашистов” и “бандеровцев”. Но я стараюсь ездить к ним почаще, рассказываю про реальное состояние дел в стране, стараюсь предоставить им альтернативную точку зрения. И все бы ничего, но мои поездки больше всего омрачает пересечение границы как с украинской стороны, так и со стороны “ДНР”. Смотрят все, спрашивают обо всем, с каждым разом ловлю все более подозрительные взгляды и ехидные замечания в свой адрес. Один раз на украинском КПВВ один из сотрудников мне сказал, чтобы я передал “своим”, что недолго им осталось. И как это воспринимать? Что отвечать? И я знаю, что подобные истории встречаются часто”, – поделился с “ОстроВом” переселенец из Донецка Михаил.

Мониторинговые команды Благотворительного Фонда “Право на защиту” регулярно осуществляют мониторинг ситуации на КПВВ в Донецкой и Луганской областях, и среди типичных проблем они выделяют следующие:

– на КПВВ недостаточно доступной информации о порядке пересечения линии разграничения;

– уровень безопасности гражданских лиц на КПВВ (периодические обстрелы вблизи КПВВ и отсутствие укрытия);

– медленное движение очереди автомобилей, выезжающих с неподконтрольной территории Украины на подконтрольную;

– в зимний период: обеспечение дровами КПВВ для обогрева сотрудников, находящихся на дежурстве, а также людей, находящихся в очередях;

– проблемы с перемещением жителей населенных пунктов, которые находятся за так называемым “нулевым” блок-постом.

“Так, например, в период с 1 по 10 февраля сотрудники БФ “Право на защиту” фиксировали, что на КПВВ “Майорское” каждую ночь остаются на ночлег от 7 до 15 человек. Почти каждую ночь в районе КПВВ наблюдаются обстрелы, поэтому сооружение укрытия для гражданских лиц является актуальной и срочной требованием безопасности. Зато на КПВВ “Станица Луганская” люди с неподконтрольной территории Украины жалуются на очереди: работает только 2 окна, длинная процедура проверки багажа, запрещено проносить мясо-молочные продукты питания”, – рассказывает правовой аналитик БФ “Право на защиту” Елена Виноградова.

Помимо самой процедуры пересечения линии разграничения, существует отдельный порядок провоза товаров и вещей. Прежде всего, это все те личные вещи, которые разрешены к провозу через крымскую границу (пейджер, печатная машинка, белье и вещи б/у и т.д.).

Что касается продуктов питания, то здесь правила несколько мягче и отдельного списка нет. Единственное, что сохраняется правило, согласно которому их суммарная стоимость не должна превышать 5 тысяч гривен и вес 50 кг на 1 человека. Дополнительно через линию разграничения разрешен провоз алкогольных напитков и табачных изделий в ограниченном количестве.

И что самое главное, через линию разграничения разрешено провозить личное имущество со следами использования, предназначенное для обустройства помещений, а именно: мебель, посуда, кухонное оборудование, постельное, книги, тетради, канцелярские принадлежности, ковры, картины, осветительные приборы, инструменты, игрушки и так далее. На бытовую технику лучше всего взять документы, так как сотрудники КПВВ могут их потребовать.

Однако, 1 марта 2017 года Кабинет министров Украины утвердил новый Порядок перемещения товаров в район или из района проведения антитеррористической операции.

В основном этот порядок коснется субъектов хозяйствования, так как он был разработан в ответ на торговую блокаду с неподконтрольной территорией Донбасса. Однако, в нем также регулируется вопрос перемещения товаров обычными гражданами.

Так, согласно 9 пункту этого постановления, физические лица осуществляют перемещение товаров в ручной клади и/или сопровождаемом багаже автомобильным транспортом по перечню и объемам (стоимость, вес, количество), утверждаемых министерством вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц.

Как рассказала “ОстроВу” советник министра по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц Олеся Цыбулько, данный порядок будет разработан министерством в течение месяца. Она также заверила, что он не потерпит существенных изменений, и обычные граждане смогут также свободно провозить продукты питания и товары первой необходимости через линию разграничения.

“Наша позиция состоит в том, что люди должны провозить продукты питания и товары бытового назначения для себяМы поддерживаем наших граждан, которые находятся под оккупацией или на неподконтрольной территории, мы считаем этих людей нашими гражданами, и мы будем делать все, чтобы облегчить им жизнь. Мы хотели бы увеличить лимит того, сколько бы люди могли провезти своих продуктов питания. Была сделана такая попытка, когда мы увеличили этот лимит с 50 до 75 кг. Но Захарченко и Плотницкий зарабатывают именно на продуктах питания и товарах бытового назначения из России, они взяли под контроль все поставки из РФ и им оказалось невыгодно увеличения лимита. Поэтому, когда мы разрешили людям провозить до 75 кг, они ввели ограничение в 50 кг. Соответственно, не все зависит от нас, но мы хотели бы увеличить такой лимит, чтобы люди могли провезти запас продуктов на более длительный срок“, – сказала она.

Таким образом, профильное министерство совместно с правозащитными организациями всячески выступает за либерализацию процедуры пересечения линии разграничения (в том числе и административной границы с Крымом) и инициируют соответствующие изменения, однако решения правительства, СБУ и других структур пока остаются неизменными.

“Созданная система пересечения линии соприкосновения конечно же не является идеальной. Но ее надлежащая работа зависит не только от украинских органов власти. Так, например, по словам наших чиновников, новые коридоры или увеличения пропускной способности существующих невозможно из-за нежелания другой стороны конфликта их открывать или обеспечивать соответствующие меры безопасности для гражданского населения. Однако существует много того, что украинская сторона может делать. Это – улучшение информирования населения о процедуре пересечения линии соприкосновения на КПВВ, обустройство укрытий на КПВВ, обеспечение отопительными материалами сотрудников КПВВ и обустройство большего количества пунктов обогрева для населения, ожидает в очереди на КПВВ в зимний период”, – считает правовой аналитик БФ “Право на защиту” Елена Виноградова.

Безусловно, нельзя забывать о том, что две “границы” возникли не по желанию Украины, и с другой стороны есть оккупационные власти и незаконные вооруженные формирования, которые также диктуют свои правила и порядки. Но все-таки не стоит забывать, что это украинские территории и там продолжают оставаться наши граждане.

Андрей Андреев, “ОстроВ”

ОстроВ

10.01.17

Нова постанова Кабінету Міністрів України №964, яка набрала чинності 22 грудня, змінила процедуру взяття на облік переселенців із зони збройного конфлікту. І в цих змінах є як позитивні моменти, так і негативні. Про все докладно розповіла Олена Виноградова, правовий аналітик БФ “Право на захист”.

Що змінилось на краще?

Постанова в певній мірі спрощує систему прийняття на облік переселенців. Раніше необхідно було кожного разу отримувати нову довідку, навіть якщо людина змінює місце проживання в межах одного міста чи району. А тепер достатньо зателефонувати або прийти в управління соцзахисту і повідомити, що змінилася адреса. Його змінять в базі і на прохання переселенця вкажуть в старій довідці.

Процедура отримання матеріальної допомоги так само дещо спрощена. Якщо переселенець перебуває на обліку в територіальному центрі соціального обслуговування, ходить в школу, садочок, проф-тех училище або в університет на денне відділення, то для отримання пенсії, соціальної допомоги, адресної допомоги необхідно було спочатку написати заяву, потім чекати соціального працівника, який би прийшов і оцінив житлово-побутові умови і вже після спеціальна комісія приймала рішення. Вся процедура була досить довгограючою. Але нова постанова змінила її для тих, хто стоїть на обліку в територіальному центрі соцобслуговування і тих, хто постійно відвідує навчальні заклади. А далі вже управління соцзахисту має саме всю інформацію перевірити і нарахувати допомогу.

Так само з’явився важливий момент: раніше, якщо соцпрацівник, який приходить до переселенця оцінити його житлово-побутові умови, не заставав людини за вказаною адресою, то або призначалася дата нового візиту – і це було сильно розтягнуто в часі. Або просто відзначали, що людина не проживає за адресою, указаною під час реєстрації, і позбавляли її матеріальної допомоги. За внесеними змінами соцпрацівник зобов’язаний письмово повідомити, що приходив, не застав нікого вдома і потрібно протягом трьох днів з’явитися в управління соцзахисту.

Це відмінне нововведення. Але не зовсім продумане технічно. Незрозуміло, як соцпрацівник повинен залишати повідомлення про втрату чинності. У якій формі? Чи не записку ж в двері кріпити? У переліку змін цей момент не прописаний.

Приємна новина так само для пенсіонерів, які потребують допомоги, але не можуть пересуватися самостійно або є інвалідами першої групи. Тепер пенсії їм буде приносити представник Ощадбанку. Раніше за законодавством Пенсійний фонд, Ощадбанк і Укрпошта повинні були між собою укласти тристоронню угоду, на підставі якого пенсії пенсіонерам-переселенцям могли приносити додому листоноші. Але процедура по факту не спрацювала. Тепер з ланцюжка “видалили” Укрпошту та пенсіонерам-переселенцям з обмеженою мобільністю буде приносити пенсію Ощадбанк.

Що поганого?

На цьому хороші новини закачуються. Оскільки в новій постанові є одна помилка, яка може звести нанівець всі ті позитивні зміни, які спростили процедуру становлення переселенців на облік.

Через неузгодженість Законів України між собою, в підзаконні акти Уряду знову повернули необхідність проставляти штамп про реєстрацію місця перебування в довідку ВПЛ.

У 2016 році правозахисники домоглися, щоб цю процедуру зі штампами прибрали. По суті, цей штамп взагалі не має ніякого значення. Тільки ускладнює життя переселенцям. Адже спочатку потрібно відстояти чергу в управлінні соцзахисту, щоб стати на облік і отримати довідку. А потім йти в орган реєстрації місця проживання, знову відстояти чергу, щоб поставити цей штамп.

Правозахисники робитимуть все можливе, спілкуватися з небайдужими народними депутатами, щоб таки прибрати цей пункт про штамп. Але поки ця норма є, існують побоювання, що довідку без цього штампу в управлінні соцзахисту будуть вважати недійсною. А значить, не нарахують матеріальну допомогу переселенцям.

Олена Виноградова, правовий аналітик благодійного фонду “Право на захист”

СТБ

07.12.16

6 грудня 2016 року у Краматорську відбувся круглий стіл «Правозахист ВПО», організований Донецькою облдержадміністрацією за підтримки Ради Європи. До участі у заході долучилися представники благодійного фонду «Право на захист», Норвезької ради у справах біженців, ГО «Донбас SOS», Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, Донецького обласного центру соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді, Донецького обласного центру зайнятості, Краматорського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги та ООН.

Із вітальними словами до учасників звернулися Ігор Стокоз, заступник голови Донецької ОДА з гуманітарних питань, та Олександр Ворошков, голова ГО «Краматорськ SОS», позаштатний радник Міністра соціальної політики з питань внутрішньо переміщених осіб. У своїх промовах вони наголосили на необхідності спільних дій усіх установ та організацій задля вирішення найактуальніших проблем ВПО.

Лілія Золкіна, керівник управління у справах сім’ї, дітей та молоді, повідомила присутнім про 17 мобільних бригад психосоціальної допомоги, що діють по всій території Донецької області. Такі мобільні бригади надають необхідну медичну, психологічну та в окремих випадках юридичну допомогу особам, котрі стали жертвами насильства. Також вона розповіла про співпрацю державних установ і медичних закладів із Фондом народонаселення ООН, що допоміг створити інтерактивну карту установ, які мають необхідні медичні набори для надання першої допомоги жертвам сексуального насильства, а також установ, де можна отримати необхідну психологічну та юридичну допомогу безкоштовно.

Представники Норвезької ради у справах біженців наголосили на проблемах у сфері захисту прав внутрішньо переміщених осіб та постраждалого внаслідок збройного конфлікту населення. Зокрема, однією з головних проблем, що потребує негайного вирішення на державному рівні, є проблема захисту майнових прав – оцінка шкоди, завданої підчас збройного конфлікту, та порядок компенсації за неї.

На сьогодні в різних містах документи, необхідні для оцінки завданої шкоди, виглядають по-різному. Крім того, фахівці наголосили на тому, що порядок встановлення компенсації за завдану внаслідок збройного конфлікту шкоду регулюється Законом України «Про боротьбу з тероризмом». Щодо цього представники Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації повідомили, що на теперішній час у Донецькій області не було зафіксовано жодного терористичного акту або дій, що згідно із законом можуть бути кваліфіковані як такі.

Тож, якщо внаслідок збройного конфлікту нерухомому майну громадян була завдана шкода, то, згідно з чинним законодавством, компенсацію за таку шкоду отримати майже неможливо, адже терористичних актів не зафіксовано. Саме тому представники правозахисних організацій наголошують на необхідності створення типових документів і єдиного порядку оцінки та компенсації за завдану шкоду нерухомому майну внаслідок збройного конфлікту на сході України.

До проблеми дотримання майнових прав внутрішньо переміщених осіб та населення, постраждалого внаслідок конфлікту на сході України, правозахисники відносять також порядок вступу в спадок. Для отримання свідоцтва про власність на спадкове майно громадяни мають надати нотаріусу довідку з місця проживання. Але, як відомо, такі довідки внутрішньо переміщені особи отримати не можуть. Міністерство юстиції України зі свого боку надіслало листа до усіх державних нотаріусів, яким наголосило на тому, що вимагати таку довідку немає потреби. Проте, як показує практика, деякі нотаріуси і дотепер вимагають у ВПО довідку з місця проживання. Крім того, дуже часто у людей виникає ситуація, коли спадкова справа була відкрита у нотаріуса на територіях, що є нині тимчасово непідконтрольними українській владі, що викликає додаткові труднощі.

Керівник Слов’янського офісу БФ «Право на захист» Ірина Степанова запропонувала на законодавчому рівні вирішити питання пенсій та соціальних виплат, окрім адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, незалежно від наявності довідки ВПО. Крім того, зауважила вона, і досі більшість контрольних пунктів в’їзду та виїзду є небезпечними для людей. Це зумовлено тим, що вони все частіше піддаються обстрілам, території навколо таких пунктів заміновані, а люди, котрі стоять у чергах, незахищені та не мають змоги сховатися від обстрілів.

За інформацією правозахисників, жінки, котрі звільняються з установ виконання покарань, розташованих на непідконтрольних територіях, дуже часто стають жертвами різних форм насильства (найчастіше – гендерно-обумовленого). Ці жінки залишаються без найголовнішого документу – паспорта громадянина України, натомість в установах виконання покарань їм видають довідки з печатками “ДНР/ЛНР”, які не є підставою перетину лінії розмежування та в більшості випадків не дають змоги жінкам влаштуватися на роботу (адже фактично відсутній паспорт).

Учасники заходу домовилися й надалі стежити за ситуацією дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та населення, постраждалого внаслідок збройного конфлікту на сході України, а також розробити пропозиції до нормативно-правових актів, що регулюють майнові та цивільні правовідносини громадян.

Шейлат Афолабі

Гурт