БФ «Право на захист» надає безоплатну правову допомогу шукачам притулку, біженцям, особам без громадянства та документів, внутрішньо переміщеним особам та постраждалим внаслідок конфлікту.
Категорія: Внутрішньо переміщені особи
27.06.22
Тисячі вимушених переселенців, віднайшовши прихисток в інших регіонах та населених пунктах, стикаються з питаннями щодо доступу до медичних послуг, не маючи декларації. Зокрема, коли необхідний медичний огляд лікаря, скерування до фахового спеціаліста чи рецепт на ліки, а з доктором, з яким була укладена декларація, на разі немає зв’язку або немає можливості отримати його консультацію.
Саме на такий випадок наші правові аналітики склали пам’ятку «Медичні послуги для внутрішньо переміщених осіб без декларації».
Наголошуємо, що згідно з наказом МОЗ, вимушені переселенці мають право отримати медичну допомогу в будь-якій лікарні, якщо вона може забезпечити відповідне лікування. Усі постачальники медичних послуг зобов’язані надавати медичні послуги всім, хто звертається за місцеперебуванням. І відсутність декларації з лікарем не є для того завадою.
Під час першого звернення до медичного закладу вам можуть запропонувати укласти нову декларацію з надавачем медичних послуг, якщо ви переїхали на нове місце. Ця послуга є безоплатною!
Анастасії Григорівні – 72 роки. Війна застала її сім’ю у Запоріжжі, тож було прийнято рішення евакуюватися: Анастасія Григорівна разом із чоловіком, донькою та онуком знайшли прихисток у Чернівцях. Розгублена, налякана, стривожена – попри це, літня жінка мужньо тримається та підбадьорює своїх близьких, ставши для них справжньою опорою.
На жаль, незабаром після переїзду Анастасії Григорівні й самій стала потрібна допомога: у нашої героїні з’явилася необхідність у терміновій медичній підтримці. Річ у тім, що жінка має захворювання суглобів та пересувається за допомогою ходунків, відтак, потребує постійного спостереження та своєчасної підтримки здоров’я. Без цього людина з подібним діагнозом ризикує повністю втратити можливість самостійно рухатися.
До того ж жінка стикнулася також із неабиякими додатковими проблемами: у новому місті пошук лікаря, який міг би допомогти, став справжнім викликом, а поїздка до лікарні – серйознішою задачею, ніж могло б здатися на перший погляд. Водії таксі відмовили в транспортуванні через те, що в їхньому авто не було достатньо місця для перевезення ходунків.
Саме тому питання якнайшвидшого призначення візиту до лікаря надзвичайно гостро стало для близьких Анастасії Григорівни: на щастя, на допомогу прийшла мобільна група психосоціальної підтримки у Чернівцях.
Наші колеги терміново розпочали пошук фахових лікарів для Анастасії Григорівни: отримавши позитивний результат – надали послугу з транспортування та супроводу жінки до консультаційного відділення лікарні. Після огляду пацієнтці було призначено обстеження, за результатами якого лікар матиме змогу скласти для неї дієву схему лікування.
“Рух – це незалежність та важлива складова нашого життя. Анастасія Григорівна – дуже життєрадісна та активна жінка, і ми сподіваємося, що наша допомога стала в нагоді та буде вагомим внеском на шляху до її здоров’я”, – каже Наталія Ікім, соціальна працівниця БФ “Право на захист”.
Нагадаємо, що мобільні групи діють в рамках проєкту БФ “Право на захист” у партнерстві з ACTED Ukraine «Підвищення cтійкості та спроможності до подолання труднощів найбільш вразливими домогосподарствами, що постраждали від конфлікту на Сході України».
23.06.22
Наші колеги з мобільних груп у Всесвітній день біженця провели кілька інформаційних кампаній. Мета – презентувати фонд “Право на захист” і, зокрема, проєкт психосоціальної підтримки людям, які постраждали внаслідок військового конфлікту в Україні. Заходи пройшли в Чернівецькій та Дніпропетровській областях.
“Дуже хочеться, щоб одного дня в нашій країні Всесвітній день біженця втратив свою актуальність. А сьогодні ми приїхали, аби поспілкуватися з місцевими жителями та ВПО – розповісти про наш Фонд та допомогу, яку від нас можна отримати. Українці – незламна нація: попри на жахи війни, люди відкриті, посміхаються та намагаються будувати плани на життя”, – каже Ольга Степова, регіональний координатор мобільних груп, яка разом зі своєю командою працювала над заходом до Всесвітнього дня біженця в Чернівецькій області.
На Буковині інформаційна кампанія відбулася у Вікнянській громаді: мобільна група розташувалася біля одного з місць компактного проживання переселенців.
“Наш намет відвідали понад 30 людей, кожен з яких був почутий нашими фахівцями. Майже усі відвідувачі мали питання, пов’язані з переміщенням: хтось розуміє, що залишається в Чернівецькій області надовго й звертається з проханням допомогти з пошуком постійного житла та роботи; хтось потребує допомоги з оформленням документів і виплат – такі питання вирішуються нашою соціальною працівницею Наталією. Були й такі, хто прийшов поділитися своїми думками та переживаннями – психолог мобільної групи Інна вислуховувала всіх, давала рекомендації, де шукати емоційний ресурс, як знайти нові сенси для повноцінного життя”, – розповідає Ольга Степова.
Дніпровська мобільна група проводила інформаційну кампанію у двох громадах – Новомосковській та Жовтоводській: велика кількість українців знайшли прихисток саме тут. Психосоціальну підтримку отримали понад 110 переселенців та мешканців цих громад. Найпоширенішими питаннями до наших фахівців виявилися ті, що стосувалися доступу до гуманітарної допомоги, отримання компенсації за зруйноване житло, реєстрації в програмі підтримки “ЄДопомога”, особливості сплати за проживання, пошуку роботи в новому місті та, звісно ж, психологічного здоров’я.
“Сьогодні мешканці Жовтоводської та Новомосковської громад, а також внутрішньо переміщені особи, які знайшли тут прихисток, мали змогу отримати консультації з соціальних та юридичних питань, а також психологічну допомогу. Ми з командою сподіваємося, що наша підтримка обов’язково стане у нагоді цим українцям”, – говорить Олексій Істомін, координатор мобільних груп.
Нагадаємо, що мобільні групи діють в рамках проєкту БФ “Право на захист” у партнерстві з ACTED Ukraine «Підвищення cтійкості та спроможності до подолання труднощів найбільш вразливими домогосподарствами, що постраждали від конфлікту на Сході України».
20.06.22
Сьогодні наші колеги з Чернівецького офісу БФ “Право на захист” запалили громаду Чернівців. На головній вулиці міста пройшов ярмарок до Всесвітнього дня біженців “Синергія змін. Чернівці 20.22”. Захід відбувся у партнерстві з УВКБ ООН Україна та Чернівецькою міською радою.
“Переселенці – це не тільки люди, які потребують допомоги. Це ще й люди, які знайшли в собі сили почати життя спочатку, які надали громадам нові робочі місця та сплачують податки. А релоковані підприємства можуть стати драйверами економічного зростання регіону – потрібно лише підтримати їх, створити відчуття інтеграції з новою громадою”, – зазначила Олена Приходько, керівниця Чернівецького офісу БФ «Право на захист».
Участь у ярмарку взяли 10 підприємств-переселенців, що відкрили свій бізнес наново в Чернівцях. Наприклад, Валерій Лукашин, директор швейного об’єднання з Харкова. В Чернівці приїхав з колективом за державною програмою релокації та розпочав все з нуля. Окрім одягу, почали виготовляти ще й військову амуніцію, що віддають на потреби армії.
“Ми переїхали, щоб працювати, допомогти харків’янам, переселенцям знайти себе. Місцева влада дуже сильно допомагає. Хто не знає, чим себе зайняти, нехай приходять. Ми навчимо шити, працювати, бути корисними для своєї країни!”
На заході були громадські організації, що опікуються переселенцями та представники управлінь та департаментів Чернівецької міської ради. Всі бажаючі могли поспілкуватися з ними, а також звернутися за консультацією до наших моніторів та юристів. Переважно люди питали про грошову допомогу від ООН, варіанти розселення, оформлення соціальних виплат тощо.
Для найменших учасників ярмарку наші партнери – дитячий розважальний центр “Країна мрій” – влаштували цікаві конкурси та розваги.
Ми дякуємо всім нашим партнерам за підтримку та впевнені, що наша співпраця буде плідною та принесе ще чимало користі людям!
Уряд врегулював питання виплати пенсій та соціальної допомоги в межах тих територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних дій, або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Так, на територіях, де НЕ провадиться діяльність АТ «Ощадбанк» та інших банківських установ, виплати здійснюватимуться через АТ «Укрпошта».
Важливо!Пенсії й інші соціальні виплати виплачуватимуть через АТ «Укрпошта» з урахуванням технічної можливості та пріоритетності забезпечення безпеки життя і здоров’я працівників та клієнтів.
Перелік одержувачів, за поточними рахунками яких не проводилися видаткові операції, уповноважений банк надає відповідно Міністерству соціальної політики та/або Пенсійному фонду України.
06.06.22
Вступ
Починаючи з лютого 2014 року, Україна перебуває в стані збройного конфлікту внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації (далі – РФ), яка призвела до тимчасової окупації частини державної території в Донецькій та Луганській областях і Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.
Наявність ефективного контролю над вищевказаними тимчасово окупованими територіями була також підтверджена Резолюцією ПАРЄ від 12 жовтня 2016 року № 2133. А саме, у Резолюції зазначається, що так звані «ДНР» та «ЛНР» знаходяться під ефективним контролем РФ та були створені всупереч українському законодавству та міжнародному праву. Згідно з цією Резолюцією спроба анексії Криму «порушує міжнародне право та принципи підтримані Радою Європи», а присутність РФ та наявність ефективного контролю в Криму «були офіційно визнані російською владою».
Виходячи із зазначеної Резолюції ПАРЄ та статті 43-46 VI Гаазької конвенції 1907 року (норма міжнародного гуманітарного права), держава-окупант несе відповідальність за захист населення та зобов’язана поважати права і життя фізичних осіб, які знаходяться на тимчасово окупованій території (далі – ТОТ). У випадках порушень основоположних прав людини на ТОТ юридична відповідальність покладається на РФ, яка фактично здійснює контроль над зазначеними територіями.
24 лютого 2022 року збройна агресія РФ попередніх років переросла в повномасштабне збройне вторгнення в Україну.
Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ починаючи з 7 квітня 2014 року. Також тимчасово окупованою територією є інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України. Також наразі частина населених пунктів України розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в оточенні (блокуванні). Перелік затверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Невизнання фактів народження, смерті на ТОТ та відсутність належної процедури реєстрації цих фактів, може призводити до наступних негативних наслідків:
дискримінації громадян України, які проживають на ТОТ та доступ яких до адміністративних послуг є значно ускладненим, особливо в умовах проведення воєнних (бойових) дій;
утруднення процесу реінтеграції зазначених територій та їх мешканців;
підвищення кількості осіб без громадянства;
відсутність доступу до соціальних та освітніх послуг;
порушення права на спадкування тощо.
Тому, метою цієї аналітичної записки є розгляд вже існуючого в Україні підходу щодо визнання фактів народження та смерті на ТОТ і пошук можливих шляхів його вдосконалення. Задля досягнення вказаної мети буде досліджено міжнародну практику стосовно цього питання, релевантний досвід інших країн та проаналізовано українське законодавство й національну судову практику.
Розділ 1. Міжнародний підхід до питань встановлення фактів народжень та смертей в умовах ефективного контролю території/частини території іншою державою
Незважаючи на військове вторгнення РФ та тимчасову окупацію частини території, в України є зобов’язання перед мешканцями таких територій, які вимушені, зокрема, реєструвати факти, що мають юридичне значення, в окупаційних органах. За таких умов відсутність ефективної адміністративної процедури реєстрації фактів народжень і смертей на ТОТ призводить до порушення як національного законодавства (частина перша статті 3 та частина перша статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»), так і норм міжнародного права. Зокрема, міжнародне законодавство визначає, що кожна особа має право бути зареєстрованою, на посвідчення статусу особи (народження, смерть) та на громадянство. Ці основоположні права закріплені в наступних документах:
Загальна декларація прав людини 1948 року (статті 1, 15,16);
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року (статті 23, 24);
Конвенція про права дитини 1989 року (стаття 7);
Декларація прав дитини 1959 року (принцип 3);
Резолюція Ради ООН з прав людини «Реєстрація народження та право кожної особи на визнання перед законом» 2012 року.
Суд зазначив, що видані окупаційною владою документи можуть визнаватись у тому випадку, якщо їхнє невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження основоположних прав людини. Частіше за все, цей принцип використовується для визнання актів реєстрації народжень, смертей і шлюбів.
Історичний контекст вищезазначеної справи обумовлений подіями ще 1920 року, коли Південна Африка (на той момент Південно-Африканський Союз) отримала від Ліги Націй мандат на управління Намібією (на той момент Південно-Західна Африка). Після Другої світової війни та з розпадом Ліги Націй підхід до відносин з так званими «колоніями» було змінено. Першим кроком у 1966 році стало прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Резолюції № 2145 (XXI), якою було офіційно припинено дію мандата в Південно-Західній Африці. Уже в 1969 році Рада Безпеки ООН прийняла Резолюції № 264 і № 269, в яких визнала право намібійського народу на свободу та незалежність і наголосила на тому, що присутність Південної Африки в Намібії є нелегітимною та суперечить принципам, закріпленим у Статуті ООН. Остаточно таке рішення було закріплено в 1970 році Резолюцією № 276, де зазначалося, що всі дії уряду Південної Африки «від імені або щодо Намібії є незаконними та недійсними».
Справа «Кіпр проти Туреччини» стосувалася численних порушень прав людини, зокрема їхніх майнових втрат, спричинених турецькою окупацією частини Кіпру в 1974 році. Далі, у 1983 році, уряд окупованої території проголосив незалежність, унаслідок чого з’явилась Турецька Республіка Північного Кіпру (далі – ТРПК), яка й досі залишається невизнаною міжнародною спільнотою. Згідно з рішенням ЄСПЛ у цій справі, «режим «ТРПК» існує de facto і здійснює владу de facto під повним контролем Туреччини». Проте, Суд також зазначив, що, згідно з Консультативним висновком Міжнародного суду ООН у справі Намібії «міжнародне право визнає законність певних правових схем і дій у такій ситуації… ігнорування наслідків якої можуть призвести тільки до погіршення становища жителів цієї території». Виходячи з цього, визнання певних документів, виданих органами, які знаходяться на окупованих територіях, є необхідним, але все одно не розцінюється як визнання законності та незалежності ТРПК.
Разом з тим, у справі ЄСПЛ «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» (Case of Ilasсu and Others v. Moldova and Russia, заява № 48787/99) зазначається, що коли розглядається питання визначення позитивних зобов’язань держав, необхідно звернути увагу на справедливий баланс між загальнодоступними інтересами та інтересами індивідів. Крім того, Суд вважає, що в разі нездатності держави забезпечити функціонування своєї влади на частині своєї території в умовах фактичної ситуації (наприклад, сепаратистський режим, військова окупація), вона не перестає нести відповідальність і здійснювати юрисдикцію. Тобто, держава повинна всіма доступними дипломатичними і правовими методами, включаючи залучення іноземних держав і міжнародних організацій, продовжувати гарантувати права і свободи, передбачені Конвенцією (пункти 332-334 рішення).
Справа «Мозер проти Республіки Молдова та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, заява №11138/10) стосувалась незаконного затримання громадянина «судом» Придністровської Молдавської Республіки (далі – ПМР або Придністров’я), зокрема незадовільних умов його утримання у в’язниці. ЄСПЛ зазначив, що так звана республіка існує виключно завдяки російській військовій, економічній і політичній підтримці та фактично не є незалежним державним утворенням, а знаходиться під контролем РФ.
Також Судом було зазначено, що питання визнання актів, прийнятих невизнаними утвореннями, слід розглядати, беручи до уваги той факт, що в подібних справах необхідно уникнути вакууму в системі захисту прав людини. У цьому випадку найважливішим є забезпечення захисту прав, закріплених у Конвенції, на всій території всіх Договірних сторін, навіть на територіях, які фактично контролюються іншою Договірною стороною.
Далі, ЄСПЛ, спираючись на вищезгадане рішення у справі «Кіпр проти Туреччини», наголосив на позиції Міжнародного суду ООН у справі щодо присутності Південної Африки в Намібії (п. 139 Рішення). Як висновок, ЄСПЛ зазначає: «щодо вищезазначених загальних принципів, встановлених у його прецедентному праві, Суд вважає, що першочерговим завданням має завжди бути ефективний захист прав, передбачених Конвенцією, на всій території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території перебуває під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. » (п. 142 Рішення).
З огляду на викладене можна зробити наступні висновки:
По-перше, згідно з практикою ЄСПЛ і Міжнародного Суду ООН, основним завданням як для країни, частина територій якої знаходиться під ефективним контролем іншої країни, так і для держави-окупанта, є забезпечення реалізації основних прав осіб, які проживають на окупованих територіях.
По-друге, навіть виходячи із зобов’язання держав не визнавати легітимність окупаційної влади, деякі документи та акти, видані такою владою, повинні братись до уваги задля реалізації основоположних прав людини, у той же час така практика не може розцінюватись як визнання окупаційної влади.
Розділ 2. Найкращі практики країн у питаннях реєстрації актів смертей, народжень, які відбулися на окупованих територіях
Проаналізувавши відповідну практику міжнародного суду ООН та ЄСПЛ щодо підходу до можливості визнання деяких документів, виданих на окупованих територіях, з метою реалізації фундаментальних прав людини, слід звернутися до досвіду країн з питаннями, подібними до українського. За результатами аналізу законодавства держав, які втілили вищезазначений принцип у національній правовій системі, таких як Грузія та Молдова, можна побачити ймовірний шлях в Україні до вирішення проблеми реєстрації актів цивільного стану, які відбулись на ТОТ.
Грузія
Доречним у розглядуваному контексті буде згадати досвід Грузії, адже в серпні 2008 року РФ здійснила військову агресію проти неї, що призвело до окупації частини її території – Абхазії та Південної Осетії. Фактично такі території й досі знаходяться під контролем держави-агресора та не визнаються міжнародною спільнотою в якості незалежних держав. Рішення з цього приводу було ухвалено ЄСПЛ 21 січня 2021 року у справі «Грузія проти Росії» (Georgia v. Russia, заява № 38263/08). У ньому ЄСПЛ офіційно визнав, що Росія здійснювала контроль на території Абхазії та Південної Осетії з 12 серпня по 10 жовтня 2008 року. До цього ж, Суд визнав здійснення ефективного контролю з боку РФ на цих територія навіть після зазначеного періоду, про що свідчать угоди про співпрацю та допомогу, підписані між РФ, Південною Осетією та Абхазією. За такої ситуації Грузія також стикнулася з необхідністю вирішити питання реєстрації актів цивільного стану та визнання документів, виданих на непідконтрольних уряду територіях.
Варто розпочати з того, що відповідно до преамбули Закону Грузії «Про окуповані території» від 23 жовтня 2008 року, який визначає правовий статус Абхазії та Південної Осетії, добробут місцевого населення на окупованих територіях є основним обов’язком, що лежить на сторонах конфлікту (згідно зі статтею 43 Гаазької конвенції 1907 року).
Особливу увагу доцільно приділити статті 8 цього Закону, яка стосується незаконних органів (посадових осіб), де закріплено, що «будь-який орган (посадова особа) вважається поза законом, якщо він не створений (призначений/обраний) у порядку, встановленому законодавством Грузії, або (і) на окупованих територіях у будь-якій формі фактично здійснює законодавчі, виконавчі або судові функції або іншу діяльність, що віднесені до функцій державних органів Грузії або органів місцевого самоврядування». Акти, видані такими органами (посадовими особами), також вважаються недійсними, за виключенням випадків коли зазначений акт у порядку, встановленому законодавством Грузії, розглядається з метою встановлення громадянства Грузії, видачі нейтрального посвідчення особи, нейтрального проїзного документа, встановлення факту народження, одруження, розірвання шлюбу, смерті, легітимного проживання особи та її реєстрації в Абхазькій Автономній Республіці або Цхінвальському регіоні (колишня Південно-Осетинська Автономна область). Водночас, у частині третій статті 8 передбачено, що «на окупованих територіях можливість встановлення фактів, що мають юридичне значення, забезпечується відповідно до Закону Грузії «Про цивільні акти».
Як зазначається в інформаційній довідці щодо Закону Грузії «Про окуповані території», підготовленій для Венеціанської Комісії, до законодавства Грузії були включені відповідні процедури, що дозволяють органам реєстрації актів цивільного стану визнавати такі факти, що впливають на юридичний статус особи, у тому числі тої, яка проживає на окупованих територіях. Ідеться про документи, які підтверджують народження, смерть та рівень освіти особи, які необхідні для реалізації прав та законних інтересів мешканців окупованої території.
Так, у статті 11 Закону Грузії «Про цивільні акти» передбачено, що органу, який реєструє цивільні акти, для цілей, передбачених пунктом 2 статті 8 Закону Грузії «Про окуповані території», можуть представлятися акти, видані незаконними органами (посадовими особами), що перебувають на окупованих територіях.
Закон Грузії «Про цивільні акти» передбачає адміністративну процедуру визнання фактів народження та смерті в певний час та за певних обставин і фактів реєстрації народжень та смертей (частина перша статті 90). Процедура проходить в адміністративному порядку (згідно з Главами VI та VIII Загального адміністративного кодексу Грузії) та потребує лише письмову заяву та присутність заявника, інших зацікавлених осіб та свідків (свідчення та роз’яснення зазначених осіб використовуються в якості доказів) в територіальному органі реєстрації актів цивільного стану для усного слухання. Ця процедура може застосовуватись лише у випадках, коли одержання або відновлення документів, які засвідчують відповідний факт, є неможливим в іншому порядку або пов’язане з невідповідними витратами та зусиллями.
Частина четверта статті 94 Закону Грузії «Про цивільні акти» зазначає, що рішення про встановлення або відмову у встановленні факту, що має юридичне значення, має бути винесене не пізніше 1 місяця після подання відповідної заяви. Однак, у разі, якщо встановлення обставин, які мають важливе значення для справи, потребує строк більший за передбачений цим Законом, орган реєстрації цивільних актів може винести рішення про продовження строку. При цьому, загальний термін ухвалення рішення не повинен перевищувати 2 місяців. Рішення обов’язково має містити інформацію, необхідну для складання запису відповідного цивільного акту та його реєстрації.
У певних випадках орган реєстрації цивільних актів має право винести рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, навіть за відсутності окремих даних, необхідних для реєстрації цивільного акта, якщо їх встановлення неможливо через відсутність достатніх доказів або з інших причин. Тобто, неможливість встановити дані, необхідні для реєстрації цивільного акта, не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту, що має юридичне значення, в адміністративному порядку (частина третя статті 95 Закону Грузії «Про цивільні акти»).
У всіх інших випадках встановлення фактів, які мають юридичне значення, а саме встановлення родинних зв’язків, встановлення факту знаходження особи на утриманні, встановлення фактів реєстрації/визнання батьківства, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені або (і) прізвища, або усиновлення та інших здійснюється в порядку безспірного провадження (відповідно до глав XXXV та XXXVI Цивільного процесуального кодексу Грузії).
Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення та підлягає реєстрації в органі реєстрації актів цивільного стану або іншому органі, є підставою для такої реєстрації, але не може замінювати видані цими органами документи. Рішення може бути оскаржене шляхом подання скарги до того ж суду.
Якщо при розгляді справи у порядку безспірного провадження виникає спір про права, які підвідомчі суду, суд залишає заяву без розгляду. У такій ситуації справа може бути розглянута в порядку позовного провадження (частина друга статті 311 Цивільного процесуального кодексу Грузії).
Таким чином, основні риси грузинської моделі є наступними:
Наявність дискреційних повноважень у органів реєстрації цивільних актів щодо визнання фактів народження та смерті в певний час та за певних обставин і фактів реєстрації народжень та смертей.
Реєстрація, фактів народження/смерті, які відбулись на окупованій території, здійснюється в адміністративному порядку шляхом визнання фактів народження та смерті в певний час та за певних обставин і фактів реєстрації народжень та смертей.
У такому випадку необхідними є лише письмова заява та присутність заявника, інших зацікавлених осіб та свідків (свідчення та роз’яснення зазначених осіб використовуються в якості доказів) у територіальному органі реєстрації цивільних актів для усного слухання.
Орган реєстрації цивільних актів має право винести рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, навіть за відсутності окремих даних, необхідних для реєстрації цивільного акта, якщо його встановлення неможливо через відсутність достатніх доказів або з інших причин.
У всіх інших випадках встановлення фактів, які мають юридичне значення, а саме встановлення родинних зв’язків, встановлення факту знаходження особи на утриманні, встановлення фактів реєстрації/визнання батьківства, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені або (і) прізвища або усиновлення та інших здійснюється в порядку безспірного провадження в судовому порядку.
2. Республіка Молдова
Також слід розглянути досвід Республіки Молдова щодо порядку визнання факту реєстрації народжень і смертей на території ПМР, яка заявила про свою незалежність 25 серпня 1991 року. Треба зауважити, що таке рішення активно підтримувалось РФ. Сьогодні Молдова не визнає ПМР, але ситуація залишається мирною та відносини між ними регулюються відповідними законодавчими актами.
Стаття 13-1 Закону Республіки Молдова «Про акти цивільного стану» визначає, що факти цивільного стану, що мали місце та зареєстровані в населених пунктах Лівобережжя Дністра та муніципії Бендер (Придністров’я), можуть засвідчуватися у вигляді видачі компетентними органами Республіки Молдова актів цивільного стану, якщо їх реєстрація зроблена в порядку, аналогічному порядку, регульованому законодавством Республіки Молдова.
Під час реєстрації актів цивільного стану складається відповідний запис акта цивільного стану, на підставі якого видається свідоцтво про реєстрацію акта цивільного стану. Відомості, що підлягають внесенню до запису актів про народження, укладення шлюбу, розірвання шлюбу, зміну прізвища та/або імені, смерть, а також відповідні свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану, передбачені цим законом (ч. 4, 5 ст. 5 Закону Республіки Молдова «Про акти цивільного стану»)
Таким чином, Республіка Молдова визнає свідоцтва про реєстрацію смерті/народження, видані органами Придністров’я без додаткових процедур реєстрації смерті/народження органами Молдови чи встановлення фактів смерті/народження.
Розділ 3. Підходи в Україні до визнання фізичної особи зниклою безвісти, безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, реєстрації фактів народжень і смертей, які відбулись на ТОТ
1. Реєстрації актів цивільного стану – смерті та народження в адміністративному порядку
Реєстрація актів цивільного стану, зокрема в контексті смертей і народжень, в Україні здійснюється в адміністративному порядку відповідно до статті 49 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України). Згідно з вказаною статтею, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені та смерть.
У Законі України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» закріплено порядок реєстрації актів цивільного стану. Так, державна реєстрація народження особи проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження за заявою батьків чи одного з них за місцем народження особи або за місцем проживання батьків. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є медичні документи, що підтверджують факт народження або висновок медичної консультаційної комісії. Незважаючи на передбачену законодавством можливість подання заяви щодо реєстрації народження дитини в електронній формі, на практиці така реєстрація фактично проводиться лише на підставі медичних документів, виданих установами на підконтрольній українській владі території.
Державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров’я, де настала смерть, та інших осіб. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті/виявлення трупа або не пізніше п’яти днів в разі неможливості одержання документа закладу охорони здоров’я або судово-медичної установи, який є підставою для реєстрації смерті. Державна реєстрація смерті за заявою у вказані строки та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника. Іншою підставою для реєстрації є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Реєстрація проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання особи.
2. Проблеми застосування адміністративного порядку до фактів народження та смерті, які відбулись на ТОТ
Разом з тим, адміністративний порядок реєстрації народження/смерті не був доступний для мешканців ТОТ у Донецькій та Луганській областях і Автономній Республіці Крим ще до початку повномасштабного вторгнення, через те, що документи, видані окупаційними органами не приймалися органами державної реєстрації актів цивільного стану (далі – ДРАЦС) на контрольованій території. Наразі реєстрація фактів смерті та народження є ще більш ускладненою з огляду на активні воєнні (бойові) дії на значній території України, а також наявність територій, чий правовий статус не визначено, але які де-факто знаходяться під окупацією (як-от, у Херсонській області).
У свою чергу, в українському законодавстві можна знайти приклади застосування «намібійських винятків», які б могли дозволити здійснити реєстрацію народження/смерті в адміністративному порядку в разі наявності чіткої процедури. Так, згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Крім того, Порядок підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров’я, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 2013 року № 9, у 2017 році було розповсюджено і на факти народжень, які відбулись на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Пункт 11 постанови визначає, що комісія з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території бере до уваги результати аналізів, ультразвукового дослідження, виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та інші документи, які підтверджують надання медичної допомоги жінці у зв’язку з вагітністю та/або пологами, видані на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно до пункту 17 постанови, «висновок комісії з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території про підтвердження факту народження дитини та медичне свідоцтво про народження видаються у двох примірниках та є підставою для проведення державної реєстрації народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану».
Жодних спеціальних норм щодо врахування довідок про смерть особи на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в нормативно-правових актах немає.
Отже, можна констатувати, що зазначені нормативні акти враховують позицію Міжнародного Суду ООН у справі Намібії, адже врахування документів, що підтверджують факт народження/смерті, виданих на ТОТ, є необхідним для забезпечення основоположних прав осіб, які проживають на зазначеній території.
Однак, фактично органи ДРАЦС не здійснюють реєстрацію народження/смерті на підставі документів, що підтверджують факт народження/смерті, виданих на ТОТ, з огляду на відсутність чітко визначеної процедури, переліку документів та вимог до них. Як результат, людям, які проживають на ТОТ та бажають зареєструвати відповідні факти, що мають юридичне значення, необхідно звертатися до суду. На підставі рішення суду в подальшому відбувається реєстрація народження/смерті.
3. Встановлення факту смерті та народження в судовому порядку
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження.Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з’ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Як зазначається в статті 315 ЦПК України, справи про народження/смерть особи в певний час, у разі неможливості реєстрації в органі ДРАЦС факту народження/смерті належать до переліку справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. В подібних ситуаціях заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання та має містити інформацію щодо того, який факт заявник просить встановити, з якою метою, причини неможливості одержання/відновлення документів, що посвідчують цей факт та необхідні докази (частина перша статті 316 та стаття 318 ЦПК України).
У статті 317 ЦПК України закріплено особливості провадження у справах про встановлення факту народження та смерті на ТОТ, визначеній Верховною Радою України. А саме, заява про встановлення факту народження/смерті особи на ТОТ може бути подана до будь-якого суду за межами такої території України та розглядається невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
4. Судова практика національних судів у справах про встановлення фактів народження та смерті на ТОТ
До повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2022 року судова практика щодо встановлення фактів народження/смерті на ТОТ у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим була сформованою. Суди приймали до уваги, як докази, документи щодо народження/смерті, видані установами, які знаходиться на окупованій території, та застосовували спрощену процедуру, передбачену в статті 317 ЦПК України.
У рішенні Сватівського районного суду Луганської області від 03 лютого 2022 року у справі № 426/277/22 суд задовільнив заявлені вимоги щодо реєстрації народження дитини на території Луганської області, спираючись на принцип «намібійських винятків» та Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а саме, беручи до уваги справи проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, заява № 15318/89; Cyprus v. Turkey, заява№ 25781/94) та проти Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, заява№11138/10; Ilascu and Others v. Moldova and Russia, заява № 48787/99). Ще одним документом, на який суддя посилався у вказаному рішенні, є Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року (частина перша статті 7), у якій закріплено, що «дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження».
Нарешті, варто зазначити, що у квітні 2021 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду надав лист з аналізом норм ЦПК України, які регламентують процедуру встановлення фактів народження та смерті на ТОТ. Як наслідок, суд зазначив, що вимога отримання громадянами письмової відмови в органах ДРАЦС не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Тобто, особа може звертатися одразу до суду, що спрощує процедуру визнання фактів народження та смерті на ТОТ, визначеній Верховною Радою України.
5. Встановлення факту смерті та народження в умовах воєнного стану з 24 лютого 2022 року
Питання документування смерті фізичної особи набуло іншого виміру у зв’язку з повномасштабним вторгненням РФ. За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини з 24 лютого 2022 року станом на 23 травня 2022 загинули щонайменше 3 930 осіб. При цьому, зазначена організація вказує, що реальні цифри значно вищі. Лише за даними міської влади Маріуполя в місті загинуло більше 22 000 осіб. Загиблих осіб ховають у братських могилах, біля будинків чи в парках без з’ясування причин смерті та встановлення особи загиблих. Можна презюмувати, що велика кількість людей загинули в Україні внаслідок воєнних дій, але факт їхньої смерті не зареєстрований через відсутність доступу органів державної влади до населених пунктів, де ведуться активні воєнні (бойові) дії, або ж які де-факто окуповані.
Питання народження дітей в умовах воєнного стану врегульовано наказом Міністерства охорони здоров’я від 04 березня 2022 року № 407 «Про забезпечення реєстрації новонародженої дитини в умовах воєнного стану». Вказаним Наказом передбачено, що в період дії воєнного стану за умови відсутності можливості заповнення медичним працівником медичного свідоцтва про народження медичний працівник зобов’язаний на кожний випадок народження живої дитини виписати довідку довільної форми в двох примірниках без проставлення печатки, яка прирівнюється до медичного свідоцтва про народження. Ця довідка обов’язково повинна містити відомості щодо: найменування надавача медичних послуг; прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) медичного працівника; прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) жінки, яка народила дитину; дату народження (число, місяць, рік) та стать новонародженого; назва населеного пункту в якому видана довідка; місце народження дитини (за інформацією, що надається жінкою, яка народила дитину, у разі коли місце видачі довідки не збігається із фактичним місцем народження); підпис медичного працівника; дата видачі довідки. Крім того, підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров’я на період дії воєнного стану на території України можливе також шляхом заповнення лікарем медичного свідоцтва про народження після проведеного огляду жінки, яка народила дитину, та дитини й за умови наявності в первинно-обліковій медичній документації жінки, у тому числі в електронній системі охорони здоров’я, відомостей, що підтверджують факт вагітності такої жінки.
При цьому у статті 317 ЦПК України передбачено спрощену процедуру встановлення факту смерті/народження лише для ТОТ, визначених Верховною Радою України, іншими словами, для частин Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим, окупованих до 24 лютого 2022 року. Наразі перелік ТОТ, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України. Станом на час написання аналітичної записки такий перелік був відсутній. Тому, розглядувана судова процедура може бути застосована судами до фактів народження/смерті в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) лише за аналогією закону. Як наслідок, застосування положень статті 317 ЦПК України до вказаних випадків залишається на розсуд суддів. У багатьох випадках родичі загиблих осіб не можуть отримати жодних медичних документів про народження та смерть у районах воєнних (бойових) дій. Такі факти можуть бути підтверджені лише показами свідків, актами про смерть, складеними за участі свідків, фотографіями з місця поховання тощо.
6. Судова практика у справах про встановлення фактів народження, смертів умовах воєнного стану
На поточний момент, з огляду на припинення функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень України, проаналізувати всю судову практику з цих питань не вбачається за можливе. Однак, ураховуючи судову практику у справах, які супроводжували адвокати Благодійної організації «БФ «Право на захист»», можна зазначити наступне.
16 травня 2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у справі № 203/1416/22 за заявою дочки встановив факт смерті її батьків 4 квітня 2022 року в районі воєнних (бойових) дій в м. Маріуполь. Факт смерті був встановлений на підставі листів сусідів та знайомих про поховання, фотокарток з місця поховання із застосуванням норм статті 315 та 319 ЦПК України. При цьому, судом не було застосовано статтю 317 ЦПК України, адже Верховною Радою України на час подання заяви м. Маріуполь не визначено тимчасово окупованою територією України.
Проте в деяких випадках у задоволенні заяв про встановлення факту смерті на території воєнних (бойових) дій суди відмовляють, уважаючи статтю 317 ЦПК України такою, яка не підлягає до застосування. У справі № 199/1675/22 рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2022 року було відмовлено у встановленні факту смерті на території м. Маріуполь, бо Верховною Радою України на тепер не визначено м. Маріуполь тимчасово окупованою територією України. Відмовлено у встановлені факту було також і рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2022 року у справі № 199/1676/22. Суд обґрунтував відмову у встановленні факту смерті на території м. Маріуполь тим, що Верховною Радою України на момент розгляду справи не визначено м. Маріуполь тимчасово окупованою територією України, а також відсутністю доказів, що свідчать про смерть особи. Пояснення свідків суд не вважав достатнім доказ для встановлення факту смерті.
7. Визнання особи померлою, безвісно відсутньою та зниклою безвісті за особливих обставин
За вищевказаних умов, коли тисячі людей можуть бути поховані в братських могилах, а активні воєнні (бойові) дії й далі тривають, необхідно також розглянути судовий порядоквизнання осіб померлими чи безвісно відсутніми та адміністративний порядок визнання осіб, зниклими безвісті за особливих обставин.
Визнання особи померлою відбувається в судовому порядку відповідно до положень Глави 4 Розділу IV ЦПК України, якщо немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років. Якщо особа пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом її можна оголосити померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (стаття 46 ЦК України).
Визнання особи безвісно відсутньою відбувається в судовому порядку згідно з положеннями Глави 4 Розділу IV ЦПК України в разі зникнення особи і відсутності відомостей про її подальшу долю, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (стаття 43 ЦК України).
Також Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» запроваджено поняття особи, зниклої безвісті за особливих обставин, та встановлено адміністративний порядок визнання особи зниклою безвісті в умовах збройного конфлікту, воєнних дій, тимчасової окупації частини території України, надзвичайної ситуації природного чи техногенного характеру. Особа, зникла безвісті, може бути визнана померлою чи безвісно відсутньою в порядку встановленому ЦПК України. Указаний статус дає право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника незалежно від наявного в особи, зниклої безвісти, страхового стажу, через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, встановлення опіки над дітьми, якщо обидва з батьків дитини є особами, зниклими безвісти.8. Недоліки існуючих процедур визнання особи померлою чи безвісно відсутньою
Особа, стосовно якої не має достовірних даних про смерть, може бути визнана відразу лише особою, зниклою безвісті. Проте визнання особи такою наділяє її родичів та близьких осіб лише обмеженим колом прав. Водночас тривалі строки, передбачені в статтях 43 і 46 ЦК України, є перешкодою для реалізації інших прав родичів таких осіб, зокрема, одного з батьків вчиняти дії в інтересах дитини без згоди іншого з батьків, на перетин кордону з дитиною, отримання відстрочки від призову під час мобілізації, на шлюб, на соціальні пільги, спадкування тощо.
Більше того, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою розглядаються судами протягом тривалого часу через відсутність першочерговості розгляду вказаних справ та необхідності судів робити численні запити до державних органів, що в умовах збройного конфлікту очевидно є значно утрудненим. Як наслідок, за процедури, закріпленої в Главі 4 Розділу IV ЦПК України, такі справи можуть не розглядатися аж до повного відновлення роботи відповідних органів державної влади, а у деяких випадках – до завершення воєнних дій на певній території.
Висновки
1. Відсутність можливості скористатись адміністративним порядком реєстрації смерті/народження мешканців ТОТ ускладнює реалізацію ними низки громадянських та цивільних прав, зокрема, на спадкування, на соціальні виплати, на громадянство та інші.
2. Неможливість реєстрації фактів смерті/народження на ТОТ в органах ДРАЦС створює зайве необґрунтоване навантаження на судову систему.
3. Незважаючи на наявність спрощеної процедури встановлення фактів смерті/народження на ТОТ, визначеній Верховною Радою України, в судовому порядку, строки розгляду таких справ різняться і можуть бути тривалими.
4. Спрощена процедура встановлення фактів смерті/народження на ТОТ згідно зі статтею 317 ЦПК України не застосовується до територій, які після 24 лютого 2022 року розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
5. Обтяжливість, у порівнянні з адміністративним порядком, судового порядку реєстрації народження на ТОТ впливає на кількість зареєстрованих в установленому порядку дітей, які проживають на ТОТ. Свідоцтво про народження державного зразка є умовою набуття громадянства України за народженням, за територіальним походженням. Отже, несвоєчасна реєстрація народження дитини збільшує ризик безгромадянства України дітьми, які народжуються на ТОТ.
6. Тривалі строки щодо визнання особи безвісно відсутньою чи померлою, закріплені в ЦК України (статті 43 та 46), як і відсутність першочерговості розгляду таких справ у суді, є перешкодою для ефективної реалізації прав їхніх родичів та заінтересованих осіб.
Рекомендації
1. Передбачити реєстрацію органами ДРАЦС народжень та смертей, які відбулись на ТОТ, в адміністративному порядку. Реєстрація смерті/народження на ТОТ має відбуватись на основі відомостей, які містяться в документах, виданих на ТОТ, свідчень заявника, інших зацікавлених осіб та свідків.
2. Відмова органу ДРАЦС у проведенні реєстрації смерті/народження через неспроможність заявника дотриматися процедури, встановленої відповідно до пункту 1 рекомендацій, може і надалі бути підставою для звернення до суду із заявою про встановлення вказаних фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження.
3. Унести зміни до статті 317 ЦПК України, розповсюдивши її положення на території, які після 24 лютого 2022 року розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
30.05.22
Міністру цифрової трансформації України
Федорову Михайлу Альбертовичу
Звернення
Ми, представники Коаліції громадських організацій, які опікуються захистом прав постраждалих від збройної агресії росії проти України, звертаємося до Вас щодо належного забезпечення надання послуги з отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) та надання таким особам відповідних видів допомоги.
19 квітня 2022 року Міністерством цифрової трансформації України (далі – Мінцифра) було запущено послугу “Отримати статус ВПО” у застосунку “Дія”. Послуга повторно з’явилась 18 травня після кількатижневої відсутності з офіційним обґрунтуванням щодо внесення технічних змін на підставі нової редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 р. № 457 “Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України” (зі змінами). Наразі послуга називається – “Оформлення допомоги для ВПО”.
Ми вчергове підкреслюємо важливість запровадження можливостей для оформлення довідки про взяття на облік ВПО, адже це суттєво спрощує діяльність держави щодо надання підтримки переселенцям, а також дозволяє ефективніше планувати державну політику в цій сфері. Разом з тим, послуги реєстрації ВПО та подання заяви для отримання допомоги в застосунку “Дія” все ще потребує суттєвих доопрацювань та прозорого інформування щодо її функцій.
Зокрема, ми звертаємо увагу на наступне:
назва послуги “Оформлення допомоги для ВПО” в повній мірі не ілюструє зміст послуги, який може отримати людина. Відповідно до функціоналу послуги людина може тільки отримати довідку про взяття на облік ВПО без подання заяви на отримання допомоги;
довідку про взяття ВПО через додаток “Дія” можуть отримати виключно ті переселенці, які перемістилися з тимчасово окупованої територій АР Крим та м. Севастополя, а також з території громад, розташованих у районі проведення бойових дій, або які перебувають у тимчасовій окупації згідно з переліком, затвердженим Мінреінтеграції. Як наслідок, ті особи, які виїхали з інших територій України і мають відповідно до закону право на отримання довідки про взяття на облік ВПО, позбавлені можливості оформити довідку через застосунок “Дія”.
Не врахованим після внесення технічних змін залишається наступне:
послуга реєстрації ВПО недоступна для тих людей, які вже отримували довідку про взяття на облік ВПО – як для майже 1,5 млн ВПО, які перемістилися з початку 2014 року, так і для тих ВПО, які встигли отримати довідки в ЦНАП та УСЗН офлайн після 24 лютого 2022 року;
послуга реєстрації ВПО недоступна людям, які не мають біометричних документів, зокрема внутрішнього паспорту у формі ID-картки із зазначеним місцем реєстрації. Належна комунікація про зазначені особливості відсутня;
неможливо отримати довідку ВПО в разі переміщення в межах одного населеного пункту, як передбачено в законодавстві, що особливо важливо для населених пунктів, де бойові дії відбуваються в окремих районах;
в отриманій довідці неможливо змінити адресу фактичного проживання у разі подальшого переміщення ВПО до іншої адміністративно-територіальної одиниці;
подання заяви на отримання допомоги на проживання можливе лише разом з поданням заяви на отримання довідки про взяття на облік ВПО. Як зазначалося вище, це створює труднощі для людей, які отримали довідку ВПО до 24 лютого 2022 року або отримали її після та якими не було подано заяву на отримання допомоги;
для отримання допомоги на проживання в розмірі, передбаченому для осіб з інвалідністю, людина повинна звернутися лише офлайн;
збір інформації про потреби здійснюється лише на етапі подання заяви на отримання довідки ВПО.
Також, інформація про потреби включає дані, які наразі втрачають свою актуальність, наприклад, щодо теплого одягу та взуття. Інформація про потреби має системно збиратись та оперативно використовуватись/надаватись місцевим органам влади, міжнародним організаціям для забезпечення покриття актуальних потреб;
людина потребує фізичного звернення до уповноважених органів для отримання довідки в паперовому вигляді. Відсутня можливість завантаження довідки про взяття на облік ВПО (в форматі pdf.) для подальшого її використання.
З огляду на вищезазначене ми просимо:
вжити всіх можливих заходів щодо забезпечення належного функціоналу послуг для ВПО, зокрема можливості отримання довідки ВПО людьми, які перемістилися з територій, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 р. № 204 “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка”. Також, забезпечити доступ тим, хто був зареєстрований як ВПО до 24 лютого 2022 року або звертались за отриманням довідки офлайн, перемістились або змінили місце фактичного проживання в межах одного населеного пункту;
вжити заходів з розділення функцій, що стосуються отримання довідки про взяття на облік ВПО, видів допомоги та інформації про потреби ВПО;
забезпечити належне інформування громадян щодо наявних обмежень у функціоналі та врахувати оновлення в законодавстві щодо здійснення соціальних видів допомоги;
змінити назву послуги “Оформлення допомоги для ВПО” на назву “Внутрішньо переміщеним особам” або “Довідка ВПО”, “Допомога ВПО”.
Також підтверджуємо свою готовність долучатись до ініціатив Міністерства та надавати свою експертну підтримку у сфері забезпечення прав постраждалого населення, зокрема ВПО.
запроваджено паперовий варіант довідки про взяття на облік ВПО для тих людей, які подавали заяви через застосунок “Дія”;
є можливість коригування помилок персональних даних одержувача: даних номера банківського рахунка (за стандартом IBAN) або категорії одержувача (працездатна особа, дитина, особа з інвалідністю) органом соціального захисту населення;
поширення додаткових виплат від міжнародних організацій на мешканців територій, які окуповані, деокуповані або знаходяться в зоні активних бойових дій. Зокрема додаткові грошові виплати міжнародними організаціями можуть також надаватись особам, які не були ВПО, але проживають:
– у деокупованих населених пунктах,
– у населених пунктах, які знаходяться у зоні активних бойових дій або постійних обстрілів,
– у населених пунктах, які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Заявку на отримання таких грошових виплат можна буде подати (накприкінці травня) через інформаційну платформу єДопомога (edopomoga.gov.ua);
допомогу на проживання продовжать для ВПО, які подали заявку про знищене або пошкоджене житло до 20 травня поточного року, або які в будь-який час підтвердять відповідний факт документами, виданими органами місцевого самоврядування.
02.05.22
Уряд України запровадив спеціальний механізм подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ (далі – «інформаційне повідомлення»).
1.Який документ регулює механізм подання інформаційного повідомлення?
Порядок подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі – «Порядок»), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 р. № 380.
2. На кого поширюється дія Порядку?
На громадян України, які є власниками пошкодженого або знищеного нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ (далі – «особа»), з моменту введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”.
3. Щодо якого нерухомого майна може подаватись інформаційне повідомлення?
Інформаційне повідомлення може подаватись тільки щодо певних типів нерухомого майна, а саме:
квартир
інших житлових приміщень у будівлі (як зазначається на сайті Міністерства та Комітету цифрової трансформації, йдеться про інші житлові приміщення, на які зареєстровано окреме право власності)
приватних житлових будинків
садових та дачних будинків
що були:
знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ, та відновлення яких шляхом ремонту чи реконструкції не є можливим або є економічно недоцільним; або
пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ, та можуть бути відновлені шляхом ремонту чи реконструкції.
УВАГА! Подання інформаційного повідомлення щодо знищення або пошкодження інших об’єктів нерухомого майна, крім наведених вище, Порядком не передбачено!
4. Як подається інформаційне повідомлення?
Інформаційне повідомлення подається:
1.самостійно особою:
засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі – «Портал Дія»);
з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) у разі наявності у особи реєстраційного номера облікової картки платника податків;
2. через адміністратора центру надання адміністративних послуг (далі – «ЦНАП») або нотаріуса.
УВАГА! У разі подання через адміністратора ЦНАПу або нотаріуса, інформаційне повідомлення може бути подано представником особи.
Подача інформаційного повідомлення здійснюється незалежно від місця проживання або перебування особи!
5. Як подати інформаційне повідомлення через Портал Дія?
Для цього необхідно:
1.встановити мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії, що підтримує використання такого додатку, або створити особистий електронний кабінет користувача на Порталі Дія;
2.пройти необхідну електронну ідентифікацію та автентифікацію;
3.заповнити інформаційне повідомлення, яке формується засобами Порталу Дія, перевірити наведену в ньому інформацію та подати його.
Особа автоматично отримує повідомлення засобами Порталу Дія про реєстрацію поданого нею інформаційного повідомлення!
УВАГА! З інформацією про подання такого повідомлення також можна ознайомитись на Порталі Дія.
6. Як подати повідомлення через адміністратора ЦНАПу або нотаріуса?
Для цього необхідно:
1.звернутись до адміністратора ЦНАПу або нотаріуса;
2.адміністратор ЦНАПу або нотаріус у день звернення особи з метою подання інформаційного повідомлення:
встановлює особу та повноваження її представника (у разі подання інформаційного повідомлення представником);
заповнює інформаційне повідомлення, яке формується з використанням Порталу Дія;
роздруковуєзареєстрованеінформаційне повідомлення (за бажанням особи).
7. Коли інформаційне повідомлення вважається отриманим?
Сформоване інформаційне повідомлення вважається отриманим у день його подання і підлягає реєстрації та зберіганню на Порталі Дія.
8. Які відомості повинно містити інформаційне повідомлення?
Інформаційне повідомлення повинно містити:
1.прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) особи;
2.реєстраційний номер облікової картки платника податків особи – у разі подання повідомлення з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
У разі подання через Портал Дія – реєстраційний номер облікової картки платника податків особи або серію та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від його прийняття та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті;
3. контактні дані особи (номер телефону, адреса електронної пошти, інші засоби зв’язку (за наявності);
4. відомості про нерухоме майно:
тип об’єкта нерухомого майна (квартира, інші житлові приміщення в будівлі, приватний житловий будинок, садовий та дачний будинок);
реєстраційний номер нерухомого майна згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (за наявності);
загальна площа нерухомого майна. У разі відсутності точної інформації щодо загальної площі нерухомого майна зазначається орієнтовна площа;
адреса (місцезнаходження) нерухомого майна;
інформація про те, що нерухоме майно є об’єктом культурної спадщини (у разі потреби).
Інформація, зазначена у п. 4, отримується/підтверджується з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у разі наявності)!
УВАГА! До об’єктів культурної спадщини можуть належати, зокрема, будівлі, архітектурні споруди, що повністю / частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів. Об’єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Перевірити, чи включено до нього ваш будинок, можна тут.
5. відомості про кількість осіб, що проживали в нерухомому майні;
6. відомості про пошкодження або знищення нерухомого майна (дата та орієнтовний час настання події, опис пошкодження, фото-, відеофіксація (за наявності).
УВАГА!Пам’ятайте, що особа є відповідальною за достовірність наданих у інформаційному повідомленні даних!
9. Якими будуть наступні кроки?
Згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 р. № 380, якою затверджено Порядок, після набрання чинності відповідним Законом України про врегулювання відносин щодо компенсації за пошкодження та знищення об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ, подане відповідно до її положень інформаційне повідомлення прирівнюється до заяви про надання компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна. На сьогодні такий закон ще не було прийнято!
УВАГА! За інформацією Міністерства юстиції України, подання інформаційного повідомлення не звільняє від необхідності подачі заяви до поліції про кримінальне правопорушення!
