БФ «Право на захист» надає безоплатну правову допомогу шукачам притулку, біженцям, особам без громадянства та документів, внутрішньо переміщеним особам та постраждалим внаслідок конфлікту.
Категорія: Внутрішньо переміщені особи
21.07.22
Днями відбулися зустрічі фахівців мобільних груп психосоціальної підтримки БФ «Право на захист» з представниками Жовтоводської та Новомосковської громад.
Наші колеги з мобільних груп піклуються про те, щоб українські міста були достатньо укомплектовані засобами психічного здоров’я й психосоціальної підтримки для ВПО та інших уразливих груп. Все для того, аби населення було краще захищено від психологічної шкоди, спричиненої війною. Для цього наші колеги надають допомогу та навчання місцевим зацікавленим сторонам у приймаючих громадах щодо психосоціальної підтримки в кризових ситуаціях.
Зустрічі пройшли з чималою кількістю учасників. З боку Новомосковської громади були присутні керівники Управління праці та соціального захисту населення, Територіального центру соціального обслуговування, а також представники міської влади, а з боку Жовтоводської – співробітники:
відділу підтримки сім‘ї та координації надання соціальних послуг Управління праці та соціального захисту населення;
відділу освіти, відділ молоді та спорту Жовтоводської міської ради;
КЗ «Центр надання соціальних послуг Жовтоводської міської ради»;
Жовтоводського ліцею;
ГО «Нове життя Жовті Води».
“Ми обговорили шляхи співробітництва органів громад з фондом «Право на захист» в рамках проєкту, а також освітні потреби фахівців у громадах. Серед них, зокрема, такі актуальні запити як так зване «професійне вигорання» спеціалістів, спричинене збільшенням навантаження на них, робота з людьми в стані сильного стресу, особливості роботи з дорослими та дітьми-ВПО, допомога в адаптації до життя на новому місці тощо. Ми також обговорили проведення тренінгів із психосоціальної підтримки для представників вищезазначених установ”, – пояснює Олексій Істомін, координатор мобільних груп проєкту.
Нагадаємо, мобільні групи психосоціальної підтримки у “Право на Захист” – команди фахівців, які надають профільну допомогу постраждалим від війни. Професійні психологи та соціальні працівники під керівництвом своїх координаторів активно працюють з травня цього року: разом вони вже здійснили понад триста виїздів у Дніпропетровській та Чернівецькій областях, приходячи на допомогу тим, хто її потребує.
Мобільні групи діють в рамках проєкту БФ “Право на захист” у партнерстві з ACTED Ukraine «Підвищення cтійкості та спроможності до подолання труднощів найбільш вразливими домогосподарствами, що постраждали від конфлікту на Сході України».
20.07.22
Тамара Іванівна та Катерина Олександрівна зі Слов’янська. Жінкам 79 та 73 роки. Життя познайомило їх в найскладніший період – під час евакуації з рідного краю. Родичів, які надали б підтримку у стареньких немає, тож вирішили в усьому допомагати одна одній.
Подруги опинилися в Петриківському обласному геріатричному пансіонаті, що на Тернопільщині. Там одразу стали активістками серед мешканців та переймалися дотриманням їх прав як ВПО. Тож не дивно, що наші колеги – регіональний юрист Львівського офісу Ілля Федотов та регіональний монітор Ольга Яшина – під час візиту до пансіонату найпершими познайомилися саме з ними.
“Жінки мали питання щодо відрахування 75% пенсії за проживання в геріатричному пансіонаті. Ми роз’яснили порядок проживання та утримання людей в подібних установах, перевірили документи та запевнили, що все гаразд”, – розповів Ілля Федотов.
У пансіонаті наразі проживають 22 переселенці. Серед них і Тетяна Миколаївна, яку евакуювали до закладу з Харкова. Жінці 65 років. Мала житло в сумнозвісному районі Північна Салтівка. Зараз воно пошкоджене та непридатне до проживання. Жінку хвилювало, як правильно оформити заявку на компенсацію.
“Ми рекомендували зафіксувати факт зруйнування житла та написати заяву до поліції. А також звернутись до ЦНАПу із заявою щодо пошкодженого житла”, – зазначив наш колега.
Люди також питали про надання грошової допомоги на проживання ВПО. Багато переселенців не мали сучасних телефонів, тож наші колеги допомогли всім охочим подати заяви на отримання допомоги від міжнародних організацій через портал єДопомога.
Якщо ви маєте питання, що стосуються перетину кордону, відновлення втрачених документів, соціальних виплат, житла для тих, хто змушений був покинути власну оселю тощо, телефонуйте щодня з 7.00 до 22.00 за номерами гарячої лінії:
VODAFONE: +380995075090
KYIVSTAR: +380685075090
LIFECELL: +380935075090
20.07.22
Цього разу монітори Львівського регіонального офісу БФ “Право на захист” завітали до Трускавця та зустрілись із заступником міського голови Олександром Ткаченком, аби обговорити умови співпраці та надання допомоги вимушеним переселенцям, які залишаються у місті.
Під час візиту відвідали 3 найбільші МКП міста, де проживає понад 400 переселенців з усієї України. Це прихистки “Джерельний”, “Карпатські луки” та “Джерело”.
Завдяки співпраці в межах проєкту HelpAge International вдалося надати прихисткам продуктові набори для тих родин, що потребують цього найбільше – це люди похилого віку, особи з інвалідністю, багатодітні родини. Запас продуктів (майже 38 кг!) у кожному боксі розрахований задовольнити харчові потреби людини на два місяці.
Трускавецька громада отримала вже 500 таких продуктових наборів для ВПО від Благодійного фонду “Право на захист”. Також наші спеціалісти надали юридичні консультації людям щодо виїзду за кордон, отримання соціальних виплат та довідки ВПО, поновлення документів тощо.
Монітори благодійного фонду «Право на захист» під час візитів до пунктів перетину кордону України консультують з юридичних питань та часто надають допомогу на місці багатьом українцям, що постраждали він війни. Багато питань виникає у людей, що тікають з окупованих територій та не можуть знайти прихистку в Україні, шукаючи його за кордоном. Є ті, у кого немає усього пакету документів. Люди не розуміють, куди звернутися по допомогу.
Днями наші монітори консультували багато родин з окупованого
Херсону, яким попри небезпеку та складний шлях все ж таки вдалося вирватися з
пекла окупації.
Мар’яна з донькою Лілією* та улюбленою кицькою дуже плакали,
коли виїжджали із рідного міста, бо їдуть за кордон, не маючи там жодних
знайомих. Монітори розказали їм правила перетину кордону та яких статусів
можуть набути наші громадяни у країнах ЄС та Молдові, а також скоординували їх
з іноземними колегами – представниками УВКБ ООН на території Польщі.
«Ми сподіваємося на прихисток у Польщі, дізналися про програми допомоги. Іншого виходу у нас немає. Проте дуже сподіваємося, що війна закінчиться, і ми зможемо повернутися на батьківщину», – говорить Мар’яна.
Олег з сином Іваном* також виїхав з окупованого Херсону.
Через що довелося пройти батьку з сином – важко навіть згадувати, але зараз вони
радіють, що живі та вирвалися. Проте пощастило не всім членам родини. Це було
дуже непросто, особливо в розпал бойових дій. Вони пройшли понад 12 пунктів
перетину кордону, але зрештою дісталися України.
«Під час спроби виїхати з Херсона декілька наших родичів потрапили у російські фільтраційні табори. Лишатися у місті вже не було можливості без їжі та води. Ми ризикнули, бо зрозуміли, що не виживемо», – згадує чоловік.
Монітор фонду Наталія Зигула проконсультувала Івана та Олега
щодо виїзду за кордон. Обидва мають право на виїзд (батько не є військовозобов’язаним,
а хлопець неповнолітній). Наразі хлопець виїжджає до Польші, щоб вступити до
вищого навчального закладу.
*Імена змінені.
15.07.22
У травні 2022 р. набув чинності новий Порядок формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб (далі – Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 р. № 495.
Запропонований ним механізм покликаний вирішити одне з найбільш актуальних на сьогодні питань – питання забезпечення внутрішньо переміщених осіб (далі – «ВПО») житлом, принаймні на певний проміжок часу. Тож, нижче ми розглянемо, як саме ВПО можуть отримати тимчасове житло за новими правилами, встановленими Порядком.
І. Фонд житла, призначеного для тимчасового проживання ВПО
Тимчасове житло надається ВПО з фонду житла, призначеного для тимчасового проживання ВПО (далі – фонд), що формується сільськими, селищними, міськими радами або уповноваженими ними органами (далі – «уповноважені органи»), зокрема, шляхом будівництва або придбання житла.
Уповноважений орган, який прийняв рішення про формування фонду, веде облік житлових приміщень такого фонду за спеціальною формою, встановленою законодавством. Житлові приміщення з фонду не підлягають приватизації, обміну та поділу, передачі їх у піднайм, використанню для вселення до них інших осіб!
УВАГА!
Згідно з Порядком, у разі якщо для фінансування формування фонду використовуються кошти міжнародних донорів (міжнародна технічна допомога), умови формування фонду житла, а також надання його ВПО для тимчасового проживання можуть бути визначені окремими угодами з такими міжнародними донорами та іншими прирівняними до них документами. Тож, вони можуть відрізнятись від умов, встановлених Порядком!
ІІ. Загальні правила надання тимчасового житла
ВПО та членам її сім’ї безоплатно надається житлове приміщення з фонду за місцем фактичного проживання/перебування в межах території уповноважених органів.
Житло надається на строк до 1 року, але цей строк може бути продовжено.
Площа житла – не менш як 6 кв. метрів на одну особу.
УВАГА! Першочергове право на забезпечення житловим приміщенням з фонду мають:
багатодітні сім’ї;
сім’ї з дітьми;
вагітні жінки;
особи, які втратили працездатність;
особи пенсійного віку з числа тих, житло яких було зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації (раніше першочергове право на забезпечення таким житлом мали всі особи пенсійного віку з числа ВПО).
ІІІ. Механізм надання тимчасового житла
КРОК 1.Подання документів для взяття на облік громадян, що потребують житла для тимчасового проживання
ВПО має стати на облік громадян, що потребують житла для тимчасового проживання (далі – Облік).
Для цього ВПО подає заяву за формою згідно з додатком 1 до Порядку із підписами всіх повнолітніх членів сім’ї до уповноваженого органу, у межах території якого вони перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Взяття на Облік може здійснюватися за заявою представників, уповноважених ВПО, на основі письмової довіреності, завіреної в установленому законом порядку.
НЕОБХІДНІ ДОКУМЕНТИ, ЯКІ ДОДАЮТЬСЯ ДО ЗАЯВИ
(пункт 12 Порядку)
1.
Копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.У разі подання заяви уповноваженим представником ВПО пред’являються документи, що посвідчують особу представника, та копія довіреності.
2.
Копія довідки ВПО про взяття на облік в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та копії відповідних довідок членів сім’ї (за наявності).
3.
Копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини заявника та всіх членів його сім’ї (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, посвідчення опікуна або піклувальника тощо).
4.
Копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (не надається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від його прийняття, повідомили про це відповідному територіальному органу ДФС і мають відмітку в паспорті громадянина України).
5.
Копії документів, що підтверджують підстави пріоритетності в наданні ВПО житлових приміщень із фонду. Факт знищення або пошкодження житла, яке призвело до неможливості його використання за призначенням, підтверджується особистою заявою заявника та членів його сім’ї!
УВАГА! У разі подання документів, що містять недостовірні відомості, ВПО несе відповідальність згідно із законом!
Уповноважений орган, що здійснює взяття на Облік, повинен видати особі, яка подала відповідну заяву, опис документів, в якому зазначається:
інформація про дату подання та реєстрації заяви;
реєстраційний номер заяви;
перелік документів, доданих до заяви.
Опис видається за підписом посадової особи, яка прийняла відповідні документи.
Пам’ятайте!Перебування на Обліку не є підставою для відмови ВПО в подальшому взятті такої особи на:
соціальний квартирний облік;
облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов;
облік осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій осіб, визначених законодавством;
інші види обліку для отримання житла.
КРОК 2. Рішення про взяття на облік або відмову у взятті на облік
Рішення про взяття ВПО на Облік / відмову у взятті на Облік приймається уповноваженим органом протягом 1 робочого дня після подання відповідної заяви.
У взятті на Облік може бути відмовлено з наступних підстав:
неподання необхідного пакета документів, зазначених у пункті 12 Порядку (крім випадків, коли такі документи були знищені або пошкоджені, що підтверджується відповідною заявою громадянина);
подання документів, що містять недостовірні відомості.
УВАГА! Якщо ВПО було взято на Облік, в подальшому її може бути знято з Обліку з наступних підстав:
неотримання протягом 30 календарних днів без поважних причин ордера на вселення в житлове приміщення або неповідомлення протягом цього самого строку про поважні причини, що не дають їй можливості отримати ордер на вселення в житлове приміщення;
подання завідомо недостовірних відомостей, що є підставою для взяття ВПО на Облік.
КРОК 3. Рішення про надання житла
У разі надходження до фонду житлових приміщень, придатних для надання в тимчасове користування ВПО та членам їх сімей, відповідний уповноважений орган протягом 3 робочих днів з дня надходження такого житла зобов’язаний прийняти рішення про надання житла ВПО.
Визначення осіб, яким будуть надані житлові приміщення, здійснюється уповноваженим органом за результатами нарахування балів за бальною системою оцінювання потреби в житлі для ВПО (див. Розділ IV “БАЛЬНА СИСТЕМА”).
УВАГА!
У разі зміни обставин, що були підставою для взяття на Облік та/або отримання житлових приміщень із фонду, ВПО зобов’язана протягом 7 робочих днів повідомити про це уповноважений орган!
КРОК 4. Ордер на вселення в житлове приміщення
На підставі рішення про надання ВПО та членам їх сімей житлових приміщень із фонду уповноваженим органом видається ордер на вселення в житлове приміщення. Ордер видається за формою згідно з додатком 2 до Порядку.
Ордер вручається:
ВПО, на ім’я якої він виданий, або
представнику, уповноваженому такою ВПО, на основі письмової довіреності, завіреної в установленому законом порядку.
УВАГА!
У разі коли ВПО або уповноважений нею представник не отримали протягом 30 календарних днів без поважних причин ордер або не повідомили протягом цього самого строку про поважні причини, що не дають їм можливості отримати ордер, вони позбавляються права на отримання ордера, а ВПО – на вселення в житлове приміщення.
Це також є підставою для зняття ВПО з Обліку, але не позбавляє ВПО права повторно звернутися для взяття на Облік.
Поважними визнаються причини, які не залежать від волі ВПО або уповноваженого нею представника.
Пам’ятайте! Рішення про надання ВПО та членам їхніх сімей житлових приміщень із фонду може бути переглянуте до або після видачі ордера в разі виявлення обставин, що не були раніше відомі та могли вплинути на таке рішення!
Договір користування укладається після видачі ордера на житлове приміщення з фонду між (і) уповноваженим органом або уповноваженою ним особою та (іі) ВПО, якій надається житлове приміщення в тимчасове користування.
У договорі користування зазначаються особи, які проживатимуть разом із ВПО. Такі особи набувають рівних із нею прав та обов’язків щодо користування житловими приміщеннями!
Строк проживання розраховується з дати підписання договору користування.
КРОК 6. Вселення в житлове приміщення
Ордер і договір користування є підставою для вселення в житлове приміщення з фонду і користування таким житловим приміщенням на договірних умовах.
Після вселення в житлове приміщення з фонду ВПО здає ордер балансоутримувачу будинку (приміщення).
ІV. Бальна система
Пріоритетність надання ВПО житлових приміщень із фонду визначається за кількістю балів, що набере ВПО/сім’я, за передбаченою Порядком системою нарахування балів.
Бали нараховуються за такими критеріями:
1) пріоритетні критерії, нараховуються на сім’ю за найвищим показником (тобто якщо сім’я відповідає кільком пріоритетним критеріям, то обирається критерій з найвищим балом).
До пріоритетних критеріїв належать такі:
сім’ї з трьома і більше дітьми – 27 балів;
сім’ї з двома дітьми – 26 балів;
сім’ї з однією дитиною – 25 балів;
сім’ї, у складі яких є вагітні жінки, – 24 бали;
сім’ї, у складі яких є особи, які втратили працездатність, – 23 бали;
сім’ї, у складі яких є особи пенсійного віку, – 22 бали;
2)загальні критерії,які нараховуються за наявності відповідних підстав.
До загальних критеріїв належать, серед іншого, такі:
сім’ї з дітьми, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) під час збройної агресії Російської Федерації, – 3 бали на сім’ю;
ВПО з числа осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 11 – 15 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та члени їх сімей – 1 бал на особу;
наявність у складі сім’ї дитини, якій надано статус постраждалої внаслідок воєнних дій та збройного конфлікту, – 2 бали на кожну дитину;
сім’ї з дітьми з інвалідністю – 3 бали на кожну дитину;
багатодітні сім’ї – 2 бали на сім’ю;
неповні сім’ї з дітьми, де мати чи батько виховують їх самостійно, – 2 бали на сім’ю;
сім’ї, у складі яких є непрацездатні особи, – 2 бали на сім’ю;
особи з інвалідністю I і II групи з числа ВПО – 2 бали на особу;
особи, нагороджені державними нагородами за безпосередню участь в АТО, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації, – 1 бал за одну нагороду;
сім’ї, які мають клопотання щодо потреби в забезпеченні житлом для тимчасового проживання від підприємства, установи, організації в галузі науки, охорони здоров’я, освіти, культури та фізичної культури і спорту щодо спеціаліста з числа ВПО, який є висококваліфікованим фахівцем у відповідній галузі, – 2 бали на сім’ю.
Ці та інші загальні критерії наведено у пункті 20 Порядку. При цьому рішенням уповноваженого органуможе бути затверджений перелік додаткових загальних критеріїв, загальна кількість балів за якими може становити не більше 20 балів на сім’ю!
У разі рівної кількості балів пріоритет на отримання житлових приміщень має особа, заява якої була зареєстрована раніше за часом.
V. Користування житлом
ВПО та члени її сім’ї зобов’язані:
дотримуватися умов договору користування, правил користування житловими приміщеннями, утримання житлового будинку та прибудинкової території;
своєчасно вносити плату за житлово-комунальні та інші послуги.
Перелік житлово-комунальних та інших послуг, умови їх оплати визначаються укладеним договором користування. Обов’язок внесення плати за них виникає з дня підписання такого договору!
Встановлені законодавством пільги та субсидії надаються користувачам житлових приміщень на загальних підставах.
УВАГА!Надане в тимчасове користування житло забороняється:
приватизувати;
обмінювати;
здійснювати поділ житла;
використовувати для провадження підприємницької діяльності;
здавати у піднайм;
вселяти до наданого житла інших осіб, не зазначених у відповідному договорі користування житлом.
VІ. Строк користування житлом та його продовження
Житлові приміщення з фонду безоплатно надаються ВПО та членам їхніх сімей у тимчасове користування на строк до 1 року з можливістю продовження на наступний строк у разі відсутності змін у їх статусі та якщо вони не набули іншого місця проживання.
Продовження строку користування житлом передбачає такі кроки:
ВПО, в разі відсутності істотних змін, що спричинили внутрішнє переміщення, або обставин, що раніше існували, та якщо вона не набула іншого місця проживання не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку договору користування подає заяву уповноваженому органу про продовження строку надання житлового приміщення з фонду.
До такої заяви додаються документи, передбачені пунктом 12 Порядку;
уповноважений орган зобов’язаний розглянути відповідну заяву не пізніше ніж за 50 календарних днів до закінчення строку дії договору користування та письмово повідомити заявнику про прийняте рішення.
Продовження строку проживання у житлових приміщеннях з фонду здійснюється відповідно до умов, передбачених Порядком.
УВАГА!
У разі коли ВПО не повідомила про свій намір продовжити дію договору користування в установлені строки та порядку, вона втрачає право на продовження договору користування та зобов’язана звільнити житлове приміщення протягом 3 робочих днів після закінчення строку дії договору користування!
Пам’ятайте! Уповноважений орган за 14 робочих днів до закінчення строку проживання, визначеного договором користування, попереджає ВПО про необхідність звільнення житла.
VІІ. Дострокове припинення надання житлового приміщення
Підставами для прийняття рішення про дострокове припинення надання житлового приміщення з фонду є:
отримання в користування ВПО або придбання нею іншого житла (житлового приміщення);
скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
подання завідомо недостовірних відомостей, що стали підставою для надання ВПО житлового приміщення з фонду;
систематичне порушення ВПО та/або членами її сім’ї правил користування житловим приміщенням з фонду;
приведення ВПО та/або членами її сім’ї житлового приміщення з фонду в непридатний для використання стан;
порушення умов договору користування після застосування до ВПО заходу впливу, передбаченого пунктом 38 Порядку (див. Розділ VIII “ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ВПЛИВУ”);
непроживання ВПО в житловому приміщенні безперервно більше половини строку, на який укладено договір користування;
зміна обставин непереборної сили, які унеможливлюють повернення громадянином до місця свого постійного проживання;
інші підстави, встановлені законом.
VІІІ. Застосування заходів впливу
Не слід забувати, що порушення ВПО умов договору користування житлом тягне за собою:
письмове попередження про порушення умов договору користування;
розгляд питання про дострокове припинення надання житлового приміщення з фонду;
подання позову до суду про виселення без надання іншого житлового приміщення.
УВАГА! Примусове виселення ВПО та членів її сім’ї із житлових приміщень фонду здійснюється лише на підставі рішення суду!
ВПО, яка за договором користування не виконує обов’язки, передбачені законодавством і таким договором, несе відповідальність, передбачену законом.
IX. Переваги та недоліки нового порядку
Новий Порядок має низку переваг в порівнянні з попереднім регулюванням відповідних питань. Нагадаємо, що раніше механізм надання тимчасового житла ВПО визначався Порядком надання в тимчасове користування житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 582 (далі – Порядок № 582), який наразі втратив свою чинність. Водночас, деякі питання виникають і щодо положень нового Порядку. Тож, розглянемо більш детально основні його переваги та недоліки.
До переваг нового Порядку можна віднести такі:
одночасно із затвердженням Порядку, постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 р. № 495 було затверджено Порядок викупу, будівництва житла з метою передачі для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, а також Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на викуп, будівництво житла з метою передачі для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Тож, Урядом було створено комплекс нового регулювання механізмів формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання ВПО, та надання ВПО житла з таких фондів;
хоча загальний підхід до надання тимчасового житла ВПО не зазнав кардинальних змін (як і раніше, спочатку особа має стати на Облік, а потім – після надходження до фонду відповідних приміщень – приймається рішення про надання ВПО тимчасового житла), сам процес став простішим та коротшим. Якщо раніше висновок щодо взяття особи на Облік спочатку затверджувався спеціальною комісією, після чого остаточне рішення приймалось уповноваженим органом протягом 30 календарних днів з дня подання йому такого висновку, зараз відповідне рішення уповноважений орган має прийняти протягом 1 робочого дня після подання ВПО заяви і визначених Порядком документів. Безперечно, це є значним плюсом нового Порядку;
спрощено перелік документів, які додаються до заяви про взяття особи на Облік. Наразі Порядок не вимагає подання такого документа, як довідка про доходи заявника та всіх членів його сім’ї за попередні шість місяців.
Крім цього, плюсом нового Порядку можна вважати і можливість підтвердження факту знищення або пошкодження житла, яке призвело до неможливості його використання за призначенням, особистою заявою ВПО-заявника та членів його сім’ї. Ці умови видаються достатньо простими та необтяжливими. Так само, у випадку відсутності інших документів, необхідних для взяття на Облік, через їх знищення або пошкодження, особа може підтвердити це відповідною заявою;
новий Порядок більше не містить таких передумов взяття на Облік, як відсутність у ВПО та будь-якого з членів її сім’ї у власності житлового приміщення або його частини, придатного для проживання, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій і Луганській областях, АР Крим і м. Севастополь, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення (розмежування), у районі проведення АТО, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії РФ у Донецькій і Луганській областях, та інших, пов’язаних з цим вимог. Це свідчить про адаптування механізму надання тимчасового житла до умов сьогодення.
Водночас, слід звернути увагу на те, що форма заяви про взяття на Облік, що міститься в додатку 1 до Порядку, все ж передбачає питання щодо наявності (і) у будь-кого з членів сім’ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, придатного для проживання, та (іі) у власності ВПО або будь-кого з членів сім’ї житлового приміщення/частини житлового приміщення, що зруйноване або непридатне для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
При цьому, серед недоліків Порядку можна відзначити такі:
раніше питання надання ВПО тимчасового житла регулювались декількома постановами Кабінету Міністрів України. Окрім згаданого вище Порядку № 582, який визначав основні умови і правила надання тимчасового житла, основа для надання такого житла ВПО була закладена Порядком надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. № 422. Згідно з його п. 3, надання ВПО житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб здійснюється відповідно до цього порядку, за винятком особливостей, визначених Порядком № 582.
Наразі ж, після ухвалення нового Порядку в квітні цього року, Порядок № 582 втратив свою чинність. Водночас, зміни до згаданої вище постанови Кабінету Міністрів України № 422 та затверджених нею документів Урядом внесені не були. Тож, фактично, наведені вище положення продовжують діяти і зараз, так само посилаючись на вже нечинний на сьогодні Порядок № 582. Слід зазначити, що така ситуація це тільки не полегшує сприйняття норм законодавства, але може додатково заплутати тих, хто намагатиметься одержати тимчасове житло. Тож, сподіваємось, що ця ситуація буде виправлена в майбутньому;
як уже зазначалось, визначення пріоритетності надання ВПО житла здійснюється за передбаченою Порядком системою нарахування балів. При цьому, одним із загальних критеріїв нарахування балів, згідно з Порядком, є такий:
сім’ї, у яких середньомісячний сукупний дохід за попередні шість місяців, розрахований уповноваженим органом відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Мінфіну, Держстату, Держкоммолодьспорттуризму від 15 листопада 2001 р. № 486/202/524/455/3370, менший від прожиткового мінімуму на сім’ю в розрахунку на місяць та величини регіонального показника опосередкованої вартості наймання житла, – 3 бали на сім’ю.
Однак зазначена Методика втратила чинність ще в серпні 2021 р. Тож, наразі новий Порядок посилається на нечинний нормативний акт. Питання обчислення середньомісячного доходу для всіх видів соціальної допомоги наразі регулюється іншим документом – Порядком обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632;
попередній Порядок № 582, визначаючи умови та строк повідомлення заявника про відмову у взятті на Облік, не містив відповідних положень щодо того, яким чином і коли особу повідомляють про її зняття з Обліку, а також про необхідність отримання ордера на вселення в житлове приміщення. Наразі новий Порядок не містить чітких умов повідомлення заявника ані щодо прийнятого рішення про взяття на Облік / відмову у цьому, ні про зняття з Обліку, ані щодо видачі та необхідності отримання ордеру.
При цьому слід зазначити, що адреса, за якою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер заявника мають бути зазначені в заяві про взяття на Облік. Тож, можна дійти висновку, що повідомлення будуть надаватись за вказаними контактними даними. При цьому, однак, залишається питання щодо строків надання таких повідомлень уповноваженим органом, що може бути критично важливим, коли повідомлення стосується необхідності одержання ордеру, адже неодержання ордера протягом 30 календарних днів без поважних причин або неповідомлення в цей строк про поважні причини, що не дають можливості отримати його, можуть призвести до втрати ВПО права на вселення у відповідне приміщення;
згідно з Порядком № 582, при вселенні та виселенні ВПО з житлового приміщення з відповідного фонду мав складатись акт стану житлового приміщення та приймання-передачі приміщення з описом майна, інвентарю тощо за формою, встановленою Порядком № 582. Наразі новий Порядок не передбачає ані відповідних положень щодо складення акту, ані його форми. Водночас, фіксація стану приміщення та майна, що знаходиться в ньому, може бути доцільною для захисту інтересів як ВПО, так і уповноважених органів;
Порядок містить певні технічні недоліки (помилкові посилання на певні з його положень).
Однак, незважаючи на всі зазначені вище питання, що переважно носять технічний характер і можуть бути врегульовані шляхом внесення змін до Порядку, основним відкритим питанням все ж таки залишається питання формування фонду, а саме наявності коштів для будівництва або придбання приміщень, а також достатньої кількості відповідних приміщень, що можуть бути надані ВПО. При цьому видається, що головною перешкодою, яка може завадити ефективному функціонуванню Порядку, може стати саме відсутність коштів для формування уповноваженими органами фондів житла. В такому разі Порядок навряд чи зможе принести переселенцям будь-яку користь. Водночас, за умови наявності відповідних ресурсів, новий Порядок і передбачений ним механізм можуть стати одним зі шляхів вирішення житлових питань, що наразі постали перед тисячами людей в результаті збройної агресії Російської Федерації.
14.07.22
Вступ. З 19 лютого 2014 року частина території України перебуває під тимчасовою окупацією Російської Федерації (далі – РФ). З 24 лютого 2022 року в результаті повномасштабного вторгнення під окупацією опинилися більш як 20 відсотків усієї території України. Міжнародна спільнота засудила такі дії агресора в низці офіційних політичних заяв на рівні Парламентської асамблеї Ради Європи (далі – ПАРЄ) (Резолюції від 21 квітня 2016 року № 2122, від 12 жовтня 2016 року № 2132, від 12 жовтня 2016 року № 2133) та Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (Резолюції від 27 березня 2014 року № 68/262, A/RES/71/205 (2016), A/RES/72/190 (2017), A/RES/73/263 (2018), A/RES/74/168 (2019), A/RES/75/192 (2020), A/RES/73/194 (2018), A/RES/74/17 (2019), A/RES/75/29 (2020), а також у Резолюції “Агресія проти України” A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року, якою визнається, що Росія вчинила збройну агресію проти України, порушивши базові принципи ООН).
Між тим, внаслідок збройної агресії РФ свої домівки були вимушені покинути понад 10 млн. українців. Мільйони продовжують жити на окупованих територіях, позбавлені доступу до товарів першої необхідності, медичних послуг та критично важливої соціальної інфраструктури. При цьому, понад 2,5 млн. жителів тимчасово окупованих територій мають право на пенсії та інші соціальні виплати, які є для них основним джерелом існування.
Довідково: Соціальні виплати – це такі виплати, які держава нараховує для забезпечення права на соціальний захист у випадку настання соціальних ризиків, таких як старість, непрацездатність, втрата годувальника або, наприклад, як у випадку з внутрішньо переміщеними особами – вимушена зміна місця проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.
Внаслідок агресії РФ жителі тимчасово окупованих територій зустрічаються з такими типовими проблемами при отриманні соціальних виплат (довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та пенсій):
призупинення або припинення відповідних виплат;
неможливість отримати нараховані виплати через припинення діяльності українських банків та окупованих територіях;
недоступність електронних довірчих послуг через блокування інтернет-з’єднання з боку РФ;
примушування до отримання паспорта громадянина (громадянки) РФ та переходу на пенсійне забезпечення від окупаційної влади.
Метою цієї аналітичної записки є аналіз національного та міжнародного правового регулювання здійснення соціальних виплат на окупованих територіях і пошук шляхів для його вдосконалення.
Поняття тимчасово окупованих територій за національним та міжнародним правом. Види контролю. Відповідно до статті 42 Гаазької конвенції “територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії противника”.Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території” від 15 квітня 2014 року визначає тимчасово окуповані території як частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичнийконтроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ. З цього визначення випливає, що фактичний контроль може бути встановлений там, де є водночас збройні формування РФ та окупаційна адміністрація. Якщо ж відповідна територія контролюється військами РФ без створення окупаційної адміністрації, то, в залежності від конкретних обставин, мова може йти лише про загальний контроль.
На жаль, Закон не конкретизує, які іще матеріальні критерії повинні братись до уваги при встановленні того, що має місце “фактичний” або “загальний” контроль. Однак відповіді на ці питання можна знайти в практиці міжнародних судових органів, звідки, власне, згадані види контролю і були запозичені національним законодавцем.
Розрізняють дві концепції покладення на державу відповідальності за дії чи бездіяльність приватних осіб – концепції ефективного та загального контролю.
Концепція ефективного контролю була розроблена Міжнародним Судом ООН у справі “Нікарагуа проти США”, в рішенні якого зазначено, що держава може нести міжнародно-правову відповідальність за діяння приватних осіб на території іншої держави у випадку, якщо вона керувала або надавала різного роду допомогу (через озброєння, підготовку та фінансування) цим особам у конкретних операціях, а також керувала їхніми діями. На відміну від цієї концепції концепція загального контролю, яка була розроблена Міжнародним трибуналом для колишньої Югославії у справі “Прокурор проти Душко Тадича”, передбачає, що для покладення на державу відповідальності за діяння організованих груп необхідна наявність загального контролю цієї держави над діяльністю організацій, а саме: надання їм допомоги, фінансування та тренування загалом, а не у певних конкретних ситуаціях (як у випадку з тестом на ефективний контроль). Відповідно, основною відмінністю цих концепцій є те, що вони застосовуються до різних суб’єктів міжнародних правопорушень: концепція ефективного контролю може бути використана для кваліфікації дій приватних осіб, які діяли за вказівками та під керівництвом іноземної держави у конкретних операціях, а концепція загального контролю застосовується для покладення відповідальності на державу-агресора за всі дії організованих ієрархічних груп, якими вона керує.
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїй діяльності також використовує поняття ефективного контролю при визначенні того, юрисдикція якої саме держави повинна поширюватись на ті чи інші порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., але тлумачить відповідне поняття інакше – у світлі завдань і цілей Конвенції.
Свою концепцію ефективного контролю ЄСПЛ сформував при розгляді справ, які стосувались порушення Конвенції на Північному Кіпрі (Cyprus v. Turkey № 25781/94, 10 May 2001), в Придністров’ї (Catan and Others v. the Republic of Moldova and Russia [GC], No. 43370/04, 8252/05 and 18454/06, ECHR, 19 October 2012) та в Нагірному Карабасі (Chiragov and Others v. Armenia [GC], № 13216/05, ECHR, 16 June 2015). Згідно з позицією, яку ЄСПЛ сформував у справі Лоізіду проти Туреччини, зобов’язання забезпечити на підконтрольній території конвенційні права та свободи випливає з самого факту контролю, незалежно від того, чи здійснюється він безпосередньо через збройні сили такої держави, чи через підпорядковану їй адміністрацію (Loizidou v. Turkey (preliminary objections), № 15318/89, ECHR, March 1995). Перший вид ефективного контролю називається прямим, а другий, відповідно, непрямим.
У справах про відшкодування шкоди, завданої на окупованих територіях, Верховний Суд, услід за ЄСПЛ, застосовує поняття “ефективного контролю”. Так, в своїй постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 Велика Палата Верховного Суду обґрунтовувала неможливість покладення на Україну відповідальності за смерть матері позивача у зв’язку з тим, що село Бетманове у Ясинуватському районі Донецької області, де сталась трагедія, перебувало під “ефективним” контролем РФ (пар. 84).
Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території” (далі – Закон) характеризує окуповані території через поняття “правового статусу” і “правового режиму”. І хоча Закон не подає визначення відповідних понять, з його системного тлумачення випливає, що “правовий статус” є нормативним інваріантом – сукупністю правових властивостей тимчасово окупованих територій, що є стабільними та однаковими. Іншими словами, правовий статус тимчасово окупованої території є тим, що собою становить будь-яка тимчасово окупована територія, тоді як правовий режим – категорія динамічна, що передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Відповідно, якщо правовий статус тимчасово окупованих територій однаковий для всіх територій такого роду, то правові режими на них можуть відрізнятись.
Закон передбачає, що правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано законами України. Згідно з абзацом другим частини третьої статті 4 Закону, в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО України), введеним у дію указом Президента України. Так само згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону в умовах воєнного стану регламентується і визнання певних територій тимчасово окупованими. Отже, в умовах воєнного стану РНБО України має виключну компетенцію на визначення, зміну і скасування правового режиму тимчасово окупованої території.
У світлі цього видається непослідовним і таким, що суперечить Закону, абзац 2 пункту 10 Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. № 562, згідно з яким територіальні громади набувають статусу таких, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) з дати затвердження Міністерством реінтеграції України (далі – Мінреінтеграції) зазначених пропозицій. У світлі того, що РНБО України з початку повномасштабного вторгнення окупаційних сил РФ не ухвалила жодного рішення про визнання тієї чи іншої території окупованою, саме на Мінреінтеграції покладається обов’язок компенсувати цю прогалину в правовому регулюванні.
Тим не менш, в силу презумпції законності підзаконних нормативно-правових актів органи державної влади та інші суб’єкти правовідносин повинні за замовчуванням застосовувати порядок, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. № 562, тобто керуватись рішеннями Мінреінтеграції України про надання територіальним громадам відповідного статусу.
Міжнародно-правові зобов’язання України та РФ у контексті здійснення соціальних виплат. Міжнародний пакт про економічні соціальні і культурні права 1966 року (далі – МПЕСКП), державами-учасницями якого є сторони збройного конфлікту в Україні, містить вказівку на те, що держави-учасниці Пакту «визнають право кожної людини на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї, у тому числі право на достатнє харчування”, а також “право на постійне покращення умов життя». Російська Федерація, як безпосередньо, так і за допомогою дій підконтрольних квазі-державних утворень, порушила свої зобов’язання за МПЕСКП, фактично перешкоджаючи місцевому населенню отримувати соціальні виплати з України через обмеження свободи пересування населення тимчасово окупованих територій та блокування на деяких із них можливості використання електронних довірчих послуг.
Згідно з Маастрихтськими принципами щодо екстратериторіальних зобов’язань держав РФ має зобов’язання дотримуватися, захищати та здійснювати економічні, соціальні та культурні права на тимчасово окупованих територіях, виходячи з наступних критеріїв:
держава здійснює владні повноваження або фактичний контроль, незалежно від того, чи здійснюється такий контроль відповідно до міжнародного права;
дії чи бездіяльність держави призводять до передбачуваних негативних наслідків для реалізації економічних, соціальних і культурних прав, на її території чи за її межами;
держава, діючи одноосібно чи спільно з будь-ким, або ж через свої виконавчі, законодавчі чи судові органи, здатна надавати вирішальний вплив або вживати заходів для екстериторіального здійснення економічних, соціальних та культурних прав відповідно до міжнародного права.
І хоч головна відповідальність за погіршення соціальних та економічних прав місцевого населення лежить на РФ та фактичній владі на тимчасвово окупованих територіях, Україна також має зобов’язання в галузі прав людини, яких вона повинна дотримуватися, коли йдеться про людей, які перебувають під її юрисдикцією. Україна ратифікувала МПЕСКП, відповідно до якого держави-учасниці Пакту «визнають право кожного на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї, у тому числі право на достатнє харчування… та право на постійне покращення умов життя». Стаття 2.1 МПЕСКП зобов’язує Україну максимально використовувати наявні в її розпорядженні ресурси для поступового досягнення повної реалізації прав, передбачених Пактом.
При здійсненні соціальної політики, зокрема при запровадженні нових виплат, зміні обсягу чи умов виплати, необхідно враховувати міжнародні зобов’язання України щодо соціальних прав, що втілені, зокрема, в МПЕСКП та у Європейській соціальній хартії (переглянутій) (1996). Так, згідно з пунктом 13 Маастрихтських керівних принципів, що стосуються порушень економічних, соціальних і культурних прав, при визначенні того, чи певна дія або бездіяльність становить порушення певного соціального права, важливо відмежовувати “неспроможність держави виконувати свої договірні зобов’язання від небажання цього робити”.
Особливості здійснення соціальних виплат на тимчасово окупованих територіях. Частина 4 статті 5 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території” передбачає, що Україна зобов’язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв’язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території. Водночас частина 6 статті 13 цього ж Закону чітко забороняє переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України. Означена норма ґрунтується на міркуваннях економічної та фінансової безпеки, і все ж, її абсолютний характер викликає деякі застереження з урахуванням екстериторіального обов’язку України дбати про своїх громадян, зокрема в аспекті забезпечення права на соціальний захист та мінімально необхідний життєвий рівень.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 26 квітня 2022 року, у разі звернення одержувачів пенсій до органів Пенсійного фонду України особисто, за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку чи в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, а також особистого звернення або за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку одержувачів грошових допомог до органів соціального захисту населення щодо тимчасової зміни їх фактичного місця проживання виплата пенсій, грошових допомог здійснюється за бажанням осіб АТ “Укрпошта” у виплатному об’єкті чи з доставкою додому за місцем їх перебування або шляхом переказу коштів одержувачам без відкриття рахунка в банку. Виплата пенсій, грошових допомог за місяць, в якому надійшло звернення, здійснюється після надходження від АТ “Укрпошта” інформації про невиплату сум пенсій, грошової допомоги таким одержувачам за попереднім місцем проживання”.
Постанова № 602 від 17 травня 2022 року містить схожий механізм: кошти, які повернулися від АТ “Ощадбанк” Міністерству соціальної політики у зв’язку з неотриманням грошових переказів одержувачами, спрямовуються АТ КБ “ПриватБанк” разом з відповідними електронними реєстрами для зарахування їх на банківські рахунки одержувачів, відкриті в цьому банку. Якщо в одержувача немає відкритого рахунка в АТ КБ “ПриватБанк”, кошти виплачуються одержувачам після укладення ними договору про відкриття банківського рахунка з банком шляхом їх зарахування на такий рахунок. При цьому плата за оброблення електронних реєстрів та зарахування коштів на банківські рахунки одержувачів не справляється.
На практиці жителі тимчасово окупованих територій часто-густо переставали отримувати соціальні виплати, а для їх відновлення пропонувалось покинути місце проживання та отримати статус внутрішньо переміщеної особи. Однак і в цьому випадку їх могли чекати “неприємні сюрпризи” у вигляді припинення виплати на непередбачених законом підставах.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 805/402/18 визнав протиправною дії Управління Пенсійного фонду України в частині призупинення виплат для внутрішньо переміщеної особи з підстав перевірки місця її фактичного проживання. Проведення таких перевірок було передбачено Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365. Верховний Суд наголосив на тому, що підстави для припинення пенсійних виплат згідно зі статтею 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” повинні бути передбачені саме законом, а не законодавством (що, на відміну від закону, охоплює й інші нормативно-правові акти). Суд також дійшов висновку про порушення заборони дискримінації в діях ПФУ, адже очевидно, що ті громадяни, які отримували пенсійні виплати та не пройшли у встановленому Законом порядку процедури реєстрації як ВПО, не зазнавали подібних обмежень.
На жаль, дискримінаційні норми такого роду і досі діють в українському законодавстві. Так, згідно з абзацом 14 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” у разі надходження до Пенсійного фонду України або до його територіальних органів інформації від Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Національної поліції, Державної міграційної служби, Міністерства фінансів, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що особа повернулась до покинутого місця постійного проживання, або особою подано документи, що містять недостовірні відомості для призначення (відновлення, продовження виплати) пенсії, виплата пенсії продовжується після особистого звернення особи, проходження ідентифікації у порядку, визначеному в абзаці четвертому цього пункту, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та за відсутності підстав, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Якщо стосовно допомоги для проживання ВПО призупинення у випадку повернення в місця свого проживання на тимчасово окупованих територіях може вважатись логічним (особа, яка повернулася для проживання на відповідну територію, не може більше вважатись ВПО), то стосовно пенсійних виплат обґрунтованість такої норми викликає сумніви.
Так, Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов’язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. В тому ж руслі розвивається практика Верховного Суду. У пункті 8 постанови від 03.05.2018 № 805/402/18 зазначалось: «Такий підхід [Конституційного Суду України] можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв’язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов’язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України».
В цьому ж ключі обґрунтовує свою правову позицію ЄСПЛ. В рішенні у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року Суд постановив, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
У світлі викладеного є підстави стверджувати, що положення, передбачене абзацом 14 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” є дискримінаційним стосовно жителів тимчасово окупованих територій.
Водночас завдяки розширенню функціоналу Додатку “Дія” вдається пом’якшити негативні наслідки такого роду, адже соціальні послуги стають дедалі доступнішими. Зокрема постановою Кабінету Міністрів України № 733 від 28 червня 2022 року врегульовано питання порядку формування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, що дає змогу пройти верифікацію особи дистанційно з використанням Додатку “Дія” та відновити відповідні соціальні виплати.
Висновки та рекомендації:
Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території” потребує конкретизації понять “фактичний контроль” та “загальний контроль”, а також пояснення, які критерії використовуються при встановленні першого і другого;
відповідальність за порушення права на соціальні виплати громадян, які проживають на тимчасово окупованих територіях, покладається на РФ, з огляду на здійснення нею ефективного контролю за більш як 20% території України. Це, однак, не звільняє від позитивних обов’язків Уряд, зокрема в частині створення все більш доступних сервісів електронних послуг, якими можуть користуватись жителі територій, що перебувають під тимчасовою окупацією;
законодавство України, що регулює питання виплат для жителів тимчасово окупованих територій, потребує гармонізації, а також має бути скоректоване у світлі позицій Конституційного Суду України, Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Зокрема, необхідно скасувати положення, передбачене абзацом 14 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” як таке, що є дискримінацією в здійсненні жителями тимчасово окупованих територій права на соціальний захист та суперечить частині першій статті 49 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
14.07.22
Масове виселення переселенців з гуртожитків та місць компактного розташування – одна з найактуальніших проблем, що потребує негайного вирішення. До нашого фонду звертаються переселенці з проханням допомогти в цьому питанні з різних областей України. Ось лише одне звернення від мешканців гуртожитку професійно-технічного училища в Хмельницькому:
Що робити переселенцям, якщо їх примусово виселяють з гуртожитку?
«Нам сказали виселитися до серпня, бо гуртожиток мають готувати до навчального року, але куди нам йти? Фінансової можливості орендувати інше житло за наявними ринковими цінами у нас немає, повернутись до свого міста ми не можемо через активні бойові дії, а декому з людей – вже нікуди повертатися, бо житло зруйноване», – розповідає Наталя С.
Щоб розібратися з проблемою, юридична команда БФ «Право на захист» у Хмельницькому вирушила до гуртожитку, де юристи зустрілися з мешканцями та керівництвом установи.
Виявилося, що керівництво таким чином виконує наказ Міністерства освіти про підготовку до навчального року, тому оголосило про виселення.
May 3, 2022
Lviv, Ukraine
A school gym is used as temporary housing for IDPs.
PHOTOGRAPH by ALAN CHIN
Благодійний фонд “Право на захист” звернувся до місцевої влади
Юрист Валерій Редик разом з ініціативною групою переселенців підготували колективні звернення до Хмельницької міськради та обласної цивільної адміністрації.
«Примусове виселення сімей без надання альтернативного житла є порушенням права на забезпечення тимчасовим житлом внутрішньо переміщеної особи. Стаття 47 Конституції України гарантує право кожного на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Згідно з частиною 8 статті 11 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень забезпечують надання у тимчасове користування внутрішньо переміщеним особам житлового приміщення або соціального житла, придатного для проживання, за умови оплати зазначеними особами відповідно до законодавства вартості житлово-комунальних послуг», – зазначає юрист.
На щастя, людей почули та виселення призупинили. Зараз у гуртожитку залишаються близько 100 родин переселенців з Донецької, Луганської та інших областей. З-поміж них є сім’ї з дітьми, а також особи з інвалідністю та соціально незахищені родини.
Надання житла переселенцям – першочергове завдання – Мінре
Віцепрем`єр Ірина Верещук вже наголошувала, що виселення ВПО з закладів освіти без надання альтернативного місця тимчасового проживання є неприпустимим.
«Мінреінтеграції скерувало відповідного листа на керівників структурних підрозділів з питань освіти обласних, Київської міської та районних військових адміністрацій, а також – органів місцевого самоврядування з вимогою терміново – до 25 липня – опрацювати питання переміщення таких ВПО у тимчасове або соціальне житло з придатними умовами для поселення», – зазначається на сайтіhttps://minre.gov.ua/…/ne-mozhna-vyselyaty-vpo-iz….
Нагадаємо, що юристи БФ «Право на захист» надають безплатні юридичні консультації переселенцям щодня з 7:00 до 22:00 за номерами телефонів:
Ліні 33 роки. До лютого жінка щасливо мешкала на Харківщині, поки там не почалися активні бойові дії. Аби почувати себе в безпеці, вона змушена була евакуюватися на Львівщину.
Оформлюючи заяву про надання статусу ВПО, жінка вирішила покластися на цифрові технології та подала її через портал Дія. Довгий час заява була в обробці, а потім зовсім зникла з додатка. Жінка знову сформувала аналогічну заяву. На початку червня довідка так і не з’явилася, а в додатку писало, що статус ВПО жінці наданий. Без довідки жінка не могла отримати ні гуманітарну, ні грошову допомогу від міжнародних організацій.
Знайомі порадили звернутися Ліні до юриста, тому вона зателефонувала до нашого фонду. Регіональна юристка Львівського офісу БФ “Право на захист” Ірина Федотова вирішила звернутися до місцевого Управління праці та соціального захисту населення з запитом щодо того, чи перебуває Ліна на обліку ВПО.
Письмова відповідь здивувала. Там зазначалося, що жінка на обліку не перебуває. Далі наша колега склала запит до Міністерства цифрової трансформації з питанням чи передавалася заява Ліни, сформована через Дію, до єдиної системи Міністерства соціальної політики. Жінку запевнили, що її заява передана.
Одразу після письмової відповіді від Міністерства цифрової трансформації Ліна отримала в додатку Дія довідку ВПО. Через деякий час щаслива жінка зателефонувала нам та повідомила про отримання виплат за всі 4 місяці! Ми раді, що змогли допомогти, адже наразі таких звернень до нашого фонду дуже багато.
Якщо ви маєте питання, що стосуються перетину кордону, відновлення втрачених документів, соціальних виплат, житла для тих, хто змушений був покинути власну оселю тощо, телефонуйте щодня з 7.00 до 22.00 за номерами гарячої лінії:
Наші герої – надзвичайно смілива родина з Херсонської області. Мати Ірина, рятуючи трьох дітей від війни, самотужки привезла їх до міста Кіцмань, що в Чернівецькій області. Тут їх прихистком став місцевий гуртожиток фахового коледжу.
17-річний Олександр – старший син Ірини – дитина з інвалідністю: хлопець пересувається в колісному кріслі. Вдома він завжди був під наглядом лікаря та отримував підтримуючу терапію.
На жаль, війна внесла свої корективи в життя юнака: починаючи з березня, Саша залишився без лікування. Вимушений переїзд, незнайоме місто та люди, відсутність коштів – дорогоцінний час минав, а знайти профільного лікаря все не вдавалося. До того ж, маломобільність виявилася неабияким бар’єром на шляху в сім’ї: непристосований громадський транспорт, відмови від водіїв, не готових транспортувати людину у візку, адже це спричинює додатковий клопіт, – це і не тільки викликало в рідних Олександра розпач.
На щастя, на допомогу прийшла наша мобільна група в Чернівцях.
“Познайомилися з Іриною під час візиту до гуртожитку в Кіцмані. Тендітна, витончена жінка з рішучим характером та досвідом переміщення. Дуже хотілося підтримати її, адже така дитина, як Сашко, потребує особливої уваги та допомоги. На жаль, у нашому суспільстві поки що залишається дуже багато проблем, які цілком і повністю лягають на плечі батьків дітей із порушеннями розвитку”, – розповідає наша соціальна працівниця Наталя.
Команда фахівців мобільної групи відшукала для Олександра фахового лікаря в Чернівцях, який зміг би надати хлопцеві консультацію, призначити необхідні обстеження та лікування. Наступною задачею стало транспортування хлопця до медичного закладу, із чим наші колеги разом з водієм впоралися на відмінно.
“Сподіваємося, Ірині наша допомога стала в нагоді. Зараз вже можемо сказати, що одразу після консультації Сашка кладуть до стаціонару обласної лікарні, а далі відправляють на реабілітацію, яка йому так необхідна зараз”, – додає Наталя.
Нагадаємо, що мобільні групи діють в рамках проєкту БФ “Право на захист” у партнерстві з ACTED Ukraine «Підвищення стійкості та спроможності до подолання труднощів найбільш вразливими домогосподарствами, що постраждали від конфлікту на Сході України».
