Категорія: Історія успіху

Наталка* з донькою та сином тепер живуть у невеликому смт. Розівка, що в Запорізької області. Будиночок старенький, але досить міцний. Спочатку їм, колишнім міським жителям, було важко звикнути до сільського будення.

Але, як зауважує жінка, головне, що не стріляють. Діти почали звикати до нового дому, знайшли нових друзів. І все б нічого, і можна сміливо планувати майбутнє, якби не хвороба маленької Яринки. Дівчинці лише п’ять, але страшний діагноз – рак крові – їй встановили вже кілька років тому.

Яринка пройшла курс хіміотерапії, і тепер її  імунна система дуже ослаблена.

«Донька дуже хоче ходити до дитячого садка. Вона весела та активна, їй подобається бути серед однолітків, – розказує мама Наталя. – Але відвідування садочку кожного разу закінчується распіраторними вірусними захворюваннями. Тож Яринка змушена залишатися дома та гратися з братиком, трирічним Максимом. Вона повинна бути під постійним наглядом, бо, залежно від стану, у неї може змінюватися артеріальний тиск. А донька ще дуже маленька і не може своєчасно поскаржитися на погане самопочуття. Щоб попередити критичний  спад або підвищення тиску, лікар порекомендував періодично його вимірювати. А для цого нам потрібний тонометр».

За словами керівника Запорізького офісу БФ «Право на захист» Вікторії Саломатіної, для профілактики та лікування вірусних респіраторних захворювань педіатр також порекомендував Яринці використовувати нібулайзер. За його словами, це підтримає імунну систему дитини та покращить загальний стан здоров’я. Крім того, після перенесеного захворювання дівчинка дуже чутлива до зміни температури. Для того, щоб температура тіла лишалася стабільною протягом ночі, лікар радить використовувати електрогрілку, яка допоможе зберегти здоров’я дівчинки в нормі.

Здається, це не зовсім звичайні подарунки для маленької дівчинки: тонометр, нібулайзер та електрогрілка. Але саме вони допоможуть зберегти найцінніше – здоров’я.

Ми щиро бажаємо Яринці, яка наступного року планує стати першокласницею, міцного імунітету, успіхів у навчанні та багато вірних друзів на новому місці!

*Імена членів родини змінені.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

Ви запитаєте, де мій дім? Дивно, але у тепер, у 77 років, мені це важко сказати точно.

Майже все своє свідоме життя я прожила у Донецьку, там працювала, пішла на пенсію. А півтора роки тому новим домом стало це село у Костянтинівському районі і будинок, в якому мешкає мій старший брат. Так удвох і живемо, далі села ніде не буваємо. Пенсію поштарка завжди приносила нам додому.

Коли у березні цього року пенсію не дали, я подумала, що це через фінансові проблеми у державі. Важко зараз усім і треба трошки потерпіти.

Так і терпіли до липня, жили удвох на пенсію брата, поки одного дня я не вирішила звернутися до пенсійного фонду. Там мені сказали, що пенсію я не отримую через відсутність штампу на довідці ВПО, що моя довідка не дійсна, треба оформлювати нову і подавати всі документи наново. Поки дочекалася перевірку, списки на пенсію у вересні вже закрили, тепер доведеться чекати ще місяць. Все б нічого, але ми з братом вже не молоді і, як усім літнім людям, нам потрібні ліки, а вони зараз дуже дорогі.

Ось сьогодні від Наталки (монітор Наталія Шевченко – авт.)  дізналася про грошову адресну допомогу, яку маю отримувати, як переселенка. Тепер знаю, як і до кого по неї звернутися. Погано, що про це мені раніше в УСЗН не розказали. Брат каже: «Сестричко моя, потерпимо ще трошки». Потерпимо, а що нам ще залишається?

Записано співробітником Слов’янського офісу БФ «Право на захист» монітором Наталією Шевченко[/vc_column_text][vc_single_image image=”3904″]На фото: будинок, в якому мешкають брат і сестра[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

Два роки тому Андрій з дружиною і дворічним сином переїхав з м. Антрацит у село Любимівка Дніпропетровської області.

«Ми тікали з дому, взявши тільки найнеобхідніше, тож речей у нас майже немає. Але це все наживне, головне – здоров’я», — каже Андрій.

Живеться родині не просто: син погано бачить, майже не ходить і відстає у розвитку. До того ж, дитина не їсть глютен і молочні продукти, тому йому необхідно купувати тільки дорогі антиалергенні суміші і супи. На довершення до всіх бід, хворіє дружина.

«Нещодавно синові замінили кришталик в одному очкові, а в другому — потім, років у п’ять, коли, дай Бог, гроші будуть, — ділиться чоловік. — Нам часто доводиться їздити у Дніпро на процедури до дитячого невролога. А зараз збираємося до Києва в Охматдит на проходження чергового курсу лікування».

Андрій показує хату-мазанку, яку вони знімають за 500 гривень, і розповідає про те, що не може влаштуватися на постійну роботу, тому що необхідно доглядати і за дитиною, і за дружиною. Зараз чоловік заробляє ремонтом електротехніки: мобільних телефонів, телевізорів тощо

«Ось, оформляємо синові інвалідність, — говорить він. – Буде трохи грошей хоча б на ліки і памперси».

Нова дитяча коляска для хлопчика виявилася дуже до речі – стара вже зовсім розвалилася і не витримала б чергової поїздки у Київ.

Спілкування з Андрієм, який розповідав про сина, про зміни на краще у здоров’ї малюка, про свою щиру вдячність лікарям у Дніпрі та Києві, які допомагають дитині, не може залишити байдужим. Це людина з тихою, але непохитною силою у серці. Незважаючи на труднощі, він не втрачає стійкості духу і вірить, що зможе пройти через випробування. Його життєва позиція викликає щиру теплоту і глибоку повагу.

Ми бажаємо Андрію і всій його родині здоров’я, успіхів і позитивних змін у житті.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

У березні 2014 року Ірина разом з сином покинула свій будинок у Євпаторії та переїхала до м. П’ятихатки. Вірячи у те, що ситуація у Криму є тимчасовою і незабаром все налагодиться, жінка все ж домовилася з господинею квартири, яку вона винаймала, про реєстрацію.

«Побоювалася втратити право на одержання аліментів, – розказує Ірина. – Крім того, не хотіла мати проблеми через відсутність реєстрації на території України, або навіть втратити громадянство України».

Але на прохання господині квартири у жовтні минулого року жінка знялася з реєстрації.

Час ішов, ситуація у Криму не мінялася і на деякий час Ірина була змушена поїхати до Євпаторії, щоб вирішити особисті питання. А у квітні 2016 року вона з сином остаточно переїхала до м. П’ятихатки , зареєструвалася за новою адресою, де винаймала житло, аби оформити дитину до школи та офіційно працевлаштуватися.

Коли жінка звернулася до Управління соціального захисту П’ятихатського району Дніпропетровської області з заявою про видачу довідки про взяття на облік, листами від 04.02.2016 року, 13.07.2016 року і 20.07.2016 року їй було відмовлено з посиланням на те, що вона зареєстрована у м. Пятихатки та не має права отримати статус ВПО.

Вважаючи  дії УПСЗН протиправними,  Ірина звернулася до юристів Дніпровського офісу БФ «Право на захист»  з метою складення позовної заяви та оскарження незаконних дій співробітників УПСЗН П’ятихатського району Дніпропетровської області.

Юристами оперативно була складена позовна заява, зібраний пакет документів та подано до суду. Зважаючи на те, що матеріальний стан жінки не давав їй змоги сплатити судовий збір у розмірі 551,20 грн, юристи склали також клопотання про звільнення ВПО від сплати судового збору (http://reyestr.court.gov.ua/Review/59825165).

Суддя П’ятихатського районного суду звільнив переселенку від сплати судового збору та у скороченому провадженні розглянув справу. Так, 02.09.2016 року було винесено Постанову (вступила в законну силу 13.09.2016 року – http://reyestr.court.gov.ua/Review/60858448), якою було визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення П’ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про відмову у взятті на бенефіціара БФ «Право на захист», як внутрішньо переміщеної особи, та зобов’язано Управління взяти бенефіціара на облік як тимчасово переміщеної особи, включити її до реєстру внутрішньо переміщених осіб, та видати довідку про підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи.

БФ «Право на захист» наголошує: для отримання безоплатної правової допомоги із будь-яких питань, пов’язаних із внутрішнім переміщенням, переселенцям, що проживають у Дніпрі та області, слід звернутися до офісу БФ «Право на захист» за телефоном +38 (050) 103 56 68, або прийти особисто за адресою: вул. Полігонна, 10-Б, офіс 40.

Графік роботи: пн – пт з 9:00 до 18:00.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

Сім’я переселенців – подружжя із чотирма дітьми – проживають у модульному містечку в Запоріжжі. ВПО зіткнулися із проблемою призупинення пільг на сплату за проживання.

В липні 2016 переселенці звернулися до приймальні БФ «Право на захист» із проханням допомогти їм відновити пільги.

За Законом України «Про охорону дитинства», багатодітні сім’ї мають право на отримання 50% знижки на користування житлом та на комунальні послуги. Юрист запорізької команди Сергій Щеголь підготував заяву до одного з районних УПСЗН м. Запоріжжя з вимогою відновити пільги багатодітній родині.

За результатами розгляду звернення пільги для цієї родини були поновлені. Тепер замість 950 грн. на місяць за проживання у модульному містечку родина ВПО платитиме 450 грн.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

Хлопець-інвалід 2-ї групи та його мати у 2014 року змушені були залишити свою домівку та виїхати із Донецької області. Родина оселилася в Бердянську, де стала на облік як ВПО та оформила виплати адресної допомоги та пенсії по інвалідності.

Згодом, через особисті обставини вони переїхали до м. Запоріжжя, де їм були припиненні виплати у зв’язку із відсутністю на зворотному боці нових довідок про взяття на облік відомостей про реєстрацію місця проживання. Сім’я залишилася без засобів для існування: не могли придбати ані ліки, ані продукти харчування. Мати вимушена була помістити сина-інваліда на стаціонар у лікарняному закладі для його фізичного виживання, а сама намагалася добитися відновлення виплат. До органів соціального захисту та управління Пенсійного фонду жінка ходила пішки, тому що не було грошей на проїзд у громадському транспорті. Проте, все було даремно – соціальна допомога та пенсія по інвалідності не виплачувалися.

Жінка звернулась за допомогою до Запорізького офісу проекту БФ «Право на захист». Адвокатом Вадимом Стремоуховим були складені заяви від імені переселенців з посиланням на нормативні акти, які регулюють правовідносини у цій сфері. Документи були направлені замовним листом з описом вкладення до управління соцзахисту та управління Пенсійного Фонду.

Наразі виплати адресної допомоги та пенсії поновлені, а також погашена заборгованість, яка виникла з моменту призупинення виплат. переселенка підшукує придатне житло для того, щоб забрати сина з лікарні.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

Чи просять їсти діти, якщо у мами немає якогось штампа у паспорті? Дике питання, чи не так?! Але у нашому суспільстві, на жаль, інколи папірець набагато вагоміше, ніж людське життя.

У невеличке селище Бахмутського району через бойові дії родина з двома хлопчиками переїхала ще у 2014 році. Незадовго до народження молодшого помер батько, а мати, отримавши новий паспорт, не встигла поставити штамп про реєстрацію у Горлівці.

У 2015 році в їхньому житті з’явився новий цивільний чоловік, що є місцевим мешканцем, а незабаром – дочка Майя. Але через відсутність того штампу вони, фактично, стали людьми без права на допомогу.

Мати, яка ледь закінчила спеціалізовану допоміжну школу, потребувала допомоги, бо зовсім не розуміла, що за довідки чи штампи потрібно робити, щоб отримувати державну допомогу на дітей. Але через недосконалі закони у соціальних служб були зв’язані руки: вони тільки змогли на декілька місяців оформити дітей до притулку, бо в матері не було чим їх годувати.

Отримати довідку ВПО, а з нею допомогу на дітей чи грошову допомогу вона не мала права: немає реєстрації – немає ВПО.

Саме такі громадяни, що самотужки не мають можливості протистояти державному бюрократизму, є найважливішими клієнтами БО «Право на захист», що за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR) здійснює зараз проект «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам».

Зусиллями моніторів Єлизавети Гончарової та Ольги Мещерякової та юриста Ганни Букрєєвої було отримано витяг з реєстру виборців та зібрані непрямі докази того, що родина мешкала у Горлівці та є ВПО. У співробітництві з УПСЗН Бахмутського району справу вдалося зрушити з місця – і родина, нарешті, отримала довідку ВПО, на яку чекала два роки. А спеціальна комісія призначила родині виплати при народженні дитини та адресну грошову допомогу. З боку соціальних служб буде надана всебічна допомога родині та здійснюватиметься контроль за використанням грошей.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

Чи може бути щось страшніше, ніж самотня та бідна старість? Мабуть, тільки старість, яка забарвлена кольором війни.

У селі Андріївка, що за декілька кілометрів від лінії зіткнення, переселенців не багато, адже від вибухів щоночі тут дуже голосно. Баба Рая переїхала сюди ще у 2015 році. Будиночок, який лишився після рідні покійного чоловіка, хоч був старий, яка і сама бабуся, але саме він дав їй прихисток.

«У Горлівці я дуже боялася вибухів, там стільки будинків зруйновано, стільки людей вже загинуло! А в мене хворе серце, тому я такі навантаження не витримаю, – розповідає бабуся. – Син з онуками їхати не захотів: сказав, що від дому нікуди не поїде. Так майже два роки ми і не бачимось: рідні не мають грошей, щоб переїхати через КПВВ, адже треба більше двох тисяч гривень!».

Самій бабі Раї, щоб поїхати до рідні, не вистачить ані здоров’я, ані грошей: через призупинення виплат вона не отримувала пенсію майже п’ять місяців. Якщо б не допомога місцевої сусідки, то старенька померла б з голоду та без ліків.

Наразі пенсію бабусі відновили. Але зараз інша біда: гроші не можна отримати через листоношу – тільки через банк. Але як дістатися до банку, коли баба Рая ледь по ходить двору з палицею!

Чи замислювались можновладці, що часто в селах немає не тільки відділень Ощадбанку, але й банкоматів?
Зараз багато сільських пенсіонерів-ВПО опиняться перед вибором: з неймовірними зусиллями добиратися до найближчих відділеннь банку у містах або довіряти чужим людям отримувати пенсію.[/vc_column_text][boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”3649,3650,3651″]

[/vc_column_text]

[/vc_column_text][boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”3475,3474,3473,3472,3471″]

[/vc_column_text]