Представники БФ “Право на захист” передали продуктові набори соціально незахищеним верствам населення

01.07.20

Карантин висвітлив “темні кути” нашого життя — ті моменти, на які ми воліємо не зважати. Зокрема, він вкотре нам нагадав про те, наскільки незахищеними та безпомічними за критичних обставин є самотні та літні люди, а також ті, хто з різних причин змушений жити на вулицях — ті, кого називають безхатченками. Наші колеги як волонтери — за власної ініціативи та власним коштом — протягом усього періоду дії жорстких карантинних обмежень намагалися підтримати їх. А зараз — завдяки нашим партнерам та співпраці з ними — ми маємо можливість надати масштабнішу допомогу цим людям.

Тож в межах спільного проєкту, який реалізовується Міжнародним Фондом «Відродження» та European Union in Ukraine в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога» ми передали набори з харчами та засобами особистої гігієни ГО «Дім Милосердя Київ», в якому нараз мешкає близько 40 осіб — самотніх літніх людей, яким немає де жити, інвалідів… Наші колеги з ГО «Дім Милосердя Київ» допомагають їм, забезпечують дахом над головою, лікуванням, харчами та психологічною підтримкою на постійній основі. Проте під час карантину і їхніх ресурсів було замало. Тож ми сподіваємося, що ці набори від нас та партнерів допоможуть принаймні на деякий час забезпечити цих людей найнеобхіднішим.

Гуманітарна ініціатива в рамках проєкту «Людяність і взаємодопомога»
Карантин висвітлив “темні кути” нашого життя — ті моменти, на які ми воліємо не зважати. Зокрема, він вкотре нам нагадав про те, наскільки незахищеними та безпомічними за критичних обставин є самотні та літні люди, а також ті, хто з різних причин змушений жити на вулицях — ті, кого називають безхатченками. Наші колеги як волонтери — за власної ініціативи та власним коштом — протягом усього періоду дії жорстких карантинних обмежень намагалися підтримати їх. А зараз — завдяки нашим партнерам та співпраці з ними — ми маємо можливість надати масштабнішу допомогу цим людям.Тож в межах спільного проєкту, який реалізовується Міжнародний фонд "Відродження" та European Union in Ukraine в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога» ми передали набори з харчами та засобами особистої гігієни ГО Дім Милосердя Київ, в якому нараз мешкає близько 40 осіб — самотніх літніх людей, яким немає де жити, інвалідів… Наші колеги з ГО "Дім Милосердя Київ" допомагають їм, забезпечують дахом над головою, лікуванням, харчами та психологічною підтримкою на постійній основі. Проте під час карантину і їхніх ресурсів було замало. Тож ми сподіваємося, що ці набори від нас та партнерів допоможуть принаймні на деякий час забезпечити цих людей найнеобхіднішим
Опубліковано Право на захист Середа, 1 липня 2020 р.

01.07.20

Село Зеленопілля Бахмутського району розташоване поблизу лінії розмежування. Без того складну ситуацію посилили чинні карантинні обмеження – комунальний транспорт тепер належним чином не функціонує, а більшість мешканців села – це люди похилого віку, які залишилися сам на сам зі своїми проблемами.

Зі слів місцевих жителів, останні два тижні в населеному пункті є серйозні проблеми з постачанням питної води. Воду їм подає Курдюмівський завод кислототривких виробів. Та через заборгованість постачання води до Зеленопілля тепер відбувається через день і по годинах (дві години вранці та ще дві – ввечері). Без води залишаються не тільки приватні будинки, а й дитсадок. Резервуарів необхідної ємності в дитячому садочку не мають, тож установа упродовж карантину залишається майже без води, що критично впливає на санітарний стан.

У Зеленопіллі немає жодного магазину, навіть продовольчого, колишній орендар якого помер. Хліб до села не привозять, тож люди повинні пішки ходить до сусідньої Курдюмівкі. Та більшість людей сама дістатися Курдюмівки не може. У квітні в населеному пункті звільнився фельдшер, відтак фельдшерсько-акушерський пункт перестав працювати.

Нещодавно юристи БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR) провели у Зеленопіллі консультації. І оскільки ситуація там дуже непроста, можливість звернутися по юридичну допомогу і отримати консультацію, не покидаючи рідного села, – була дуже доречною.

30.06.20

1 липня внутрішньо переміщені особи (далі – ВПО) зможуть подати заявку на зміну місця голосування. Чому це важливо? Бо вже понад 6 років вони проживають у нових громадах, однак не можуть впливати на їхнє життя, не можуть голосувати на місцевих виборах. Фактично ВПО прив’язані до тимчасово окупованих територій, поки не зареєструють нове місце проживання на підконтрольній території. При цьому у нових громадах ВПО живуть, працюють, сплачують податки.

Відтепер переселенці зможуть голосувати на місцевих виборах і обирати тих кандидатів, які представлятимуть їхні інтереси, допомагатимуть розв’язувати нагальні проблеми.

Представники БФ «Право на захист» разом із колегами з інших громадських організації упродовж понад двох років адвокували ці такі необхідні зміни, наприклад, був зареєстрований законопроєкт №6240, норми якого були внесені до оновленого Виборчого кодексу України.

Як змінити місце голосування читайте у нашій новій інфографіці ЗА ПОСИЛАННЯМ.

26.06.20

Процес виходу з карантину та зняття обмежень на перетин КПВВ має відбуватися продумано та помірковано, аби максимально знизити ризики спалаху захворюваності на COVID-19, та за обов’язкової умови якісного інформування населення по обидва боки лінії розмежування. Проте карантинні заходи не мають стати причиною жорсткого порушення прав людей і призводити до трагічних наслідків. Опікуватися ж людьми, які не зі своєї вини стали заручниками КПВВ, має держава. Інакше перша смерть, нещодавно зафіксована на КПВВ, може виявитися не останньою.

Таких висновків дійшли учасники онлайн-брифінгу «КПВВ, які перетворилися на пастки». Участь у ньому взяли Ноель Калхун, Заступниця Голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців, та представники БФ «Право на захист», які опікувалися питаннями надання допомоги людям на КПВВ Донецької та Луганської області, а також юристи організації, які представляли інтереси людей, які через бездіяльність влади перетворилися в заручників КПВВ.

Як наголосила на початку заходу Юлія Трало, координатор з питань надання правової допомоги БФ «Право на захист», карантинні обмеження перетину КПВВ вже діють понад три місяці. Проте протягом останніх кількох місяців спостерігається значне загострення ситуації.

«Наша організація вже неодноразово повідомляла про події на КПВВ «Станиця Луганська», про людей, які застрягли там на тижні та навіть місяці, – розповідає вона. – На початку червня було оголошено про відновлення пропуску через лінію розмежування, але фактично цього не відбулося. Це призвело до того, що десятки людей опинилися просто неба – без можливості повернутися додому та без засобів до існування, оскільки все, що мали вони витратили на дорогу».

Та найгірше, за оцінкою правозахисниці, що в цій ситуації опинилися люди з групи ризику: літні особи, люди з серйозними захворюваннями тощо – ті, для кого повернення додому було питанням життя чи смерті. Аби уникнути повторень трагедій на КПВВ варто врахувати помилки карантину на КПВВ та намагатися їх уникнути під час виходу з нього.

КПВВ в режимі карантинних обмежень

Правозахисники нагадали, що з перших днів введення карантинних обмежень повідомлялося, що люди, які мають вагомі гуманітарні причини та зможуть підтвердити це документально, матимуть можливість отримати дозвіл та перетнути КПВВ. Та за словами Володимира Олексенка, координатора з питань захисту БФ «Право на захист», в реальності мало хто зміг зробити це – передусім, через те, що з боку непідконтрольної території (НПУТ) КПВВ не здійснювали такий пропуск або здійснювали його за попередньо узгодженими списками, принцип формування яких, як і відповідальні особи, досі залишається незрозумілим. Не набагато прозорішим іноді був і механізм прийняття рішень щодо пропуску з боку підконтрольної уряду України території (ПУТ).

Проте значне погіршення ситуації розпочалося 9 червня, коли Штаб ООС повідомив, що з 10 червня починають працювати два КПВВ на лінії розмежування – в Донецькій та Луганській областях. Реалізація цього процесу блокувалася з боку НПУТ – тож людей, які зібралися на КПВВ, нікуди не пропустили.

«Дехто з тих, хто очікував на відкриття КПВВ, витратив останні кошти, щоб до них доїхати – адже діставалися з усіх куточків України. Тому люди лишалися поблизу КПВВ, бо далі їм не було куди йти, – розповів Володимир Олексенко. – Вже вночі 11 червня біля КПВВ помер чоловік, який очікував на можливість повернутися додому в Донецьк. В нейтральній зоні між блок-постами люди залишалися на ніч в очікуванні на відкриття пунктів пропуску з боку НПУТ. 17 осіб і на цей час мешкають біля КПВВ «Мар’їнка» в очікуванні відкриття пунктів пропуску з іншого боку лінії розмежування». Як зауважив Володимир Олексенко, подібного ніколи не траплялося раніше – йдеться про реальну небезпеку життю та здоров’ю громадян.

На думку Володимира Олексенка, для запобігання виникнення подібних ситуацій у майбутньому влада має належним чином інформувати громадян про режим роботи КПВВ та застерігати від спроб передчасного перетину.

Рекомендації щодо відкриття КПВВ

Загалом, як наголосила Ноель Калхун, Заступниця Голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців та представниками, відкриття КПВВ є надважливою подією як для цивільного населення, так і для влади. «Я була на КПВВ як в Луганській, так і в Донецькій областях, мала можливість поспілкуватися з людьми, які зараз там на місцях очікують на повернення додому, возз’єднання з родиною, – сказала пані Калхун. – Переважна більшість їх – літні люди, пенсіонери, люди з захворюваннями, які понад усе прагнуть повернутися додому». Але саме тому, що люди, які належать до групи ризику становлять більш ніж половину загальної кількості тих, хто щодня перетинав КПВВ, владі необхідно дуже уважно поставитися до питання відкриття КПВВ. Всі зараз розуміють, наголосила пані Калхун, що КПВВ можуть перетворитися на осередок розповсюдження вірусу через велику кількість людей та неможливість на місці дотримуватися соціальної дистанції. Крім того, є певний ризик для здоров’я персоналу КПВВ та для громад населених пунктів поблизу лінії розмежування.

«Саме тому ми, спираючись на рекомендації ВООЗ розробили перелік конкретних рекомендацій, які враховують реалії України, – зазначила пані Калхун. – Йдеться і про базові заходи – забезпечення засобами індивідуального захисту та гігієни персоналу, і про системні рішення». Та одним з найважливіших моментів в процесі відкриття КПВВ, за словами Ноель Калхун, має стати сегментація людей, яким буде дозволено перетин КПВВ: спочатку дозвіл мають отримати особи не з групи ризику, а потім, коли алгоритм перетину лінії розмежування буде налагоджений, – із груп ризику, наприклад, літні люди, – зможуть перетнути лінію розмежування.

Заступниця Голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців також акцентувала увагу на необхідності розроблення ефективного алгоритму надання невідкладної медичної допомоги на КПВВ, бо саме це завжди було слабким місцем усіх пунктів пропуску; на необхідності переглянути рішення щодо обов’язкового встановлення додатку «Дій вдома». Бо попри всю його ефективність є категорії населення, які не можуть виконати цю вимогу через невміння користуватися гаджетами або їхню відсутність. Крім того, сказала пані Калхун, варто продовжити й перехідний період, який зараз становить 30 днів із моменту закінчення карантину. Але цього строку буде замало, аби розв’язати питання соціального захисту, які накопичуються у людей протягом карантину.

Проте на думку Заступниці Голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців, зважаючи події останніх днів, окремим напрямом роботи має стати і посилення комунікацій та перегляд системи інформування населення щодо роботи КПВВ та інших процедур.

Про брак належного та завчасного висвітлення рішень щодо питання відновлення роботи КПВВ органами державної влади України говорила і Ірина Пецко, правовий аналітик БФ “Право на захист”. На її думку, відсутність системної роботи щодо інформування людей формує дуже обмежене уявлення у громадян про умови та порядок перетину КПВВ як на в’їзд до підконтрольної території, так і на виїзд. Це породжує різного роду втрати, спекуляції або маніпуляції.

“До прикладу можна згадати події 10 червня та відсутність інформації про те, що на той час відкриття було організовано в односторонньому порядку КПВВ є одностороннім. Або прийняття урядового рішення про відміну пробного ЗНО 12 червня. В результаті відсутності інформаційного висвітлення цього факту 13 червня наші монітори фіксують прибуття дітей для його складання – і лише протягом дня публікуються відповідні інформаційні повідомлення щодо відміни тестового ЗНО”, – прокоментувала Ірина Пецко.

У пастці КПВВ: що говорить суд

Але дії влади, які порушують права людини, не можуть залишитися поза увагою правозахисників. Тож протягом дії карантинних обмежень на КПВВ юристи БФ «Право на захист» консультували людей щодо перетину лінії розмежування, допомагали оформлювати заяви до Командувача Об’єднаних Сил та до Уповноваженого ВРУ з прав людини про надання дозволу на перетин КПВВ. Але відсутність чіткої процедури його отримання та політизація питання зрештою призводили до систематичних порушень прав людини. Тож у квітні 2020 року юристи організації підготували та спрямували до суду два позови щодо визнання протиправними дій, що полягали у забороні в’їзду на тимчасово окуповану територію.

По одній з цих справ наприкінці травня Луганський окружний апеляційний суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову юристів БФ «Право на захист» в інтересах пенсіонерки (лінк на опис справи на сайті). «Суд зазначив, що Станично-Луганська селищна рада мала допомогти жінці: надати харчі й приміщення для тимчасового проживання, попри те, що позивачка була зареєстрована як ВПО в іншій області», – прокоментував рішення Олег Тарасенко, старший стратегічний юрист БФ «Право на захист».

Та хоча суд частково задовольнив позов БФ «Право на захист» і поставив захист прав людини вище за формальні обмеження, встановлені підзаконними нормативними актами, юристи організації подали апеляційну скаргу на рішення у частині відмови в задоволенні вимог до органу прикордонної служби. Як наголосив Олег Тарасенко, суд зазначив, що цей відповідач керувався засекреченим наказом Командувача Об’єднаних Сил, не дослідивши ні змісту цього наказу, ні його відповідності Конституції і законам України.

В цілому ж, як наголосили правозахисники, обмеження, які запроваджують органи влади, мають перебувати у розумному балансі з правами людини, як цього вимагає Конвенція із захисту прав людини й основоположних свобод. Так само влада має допомагати особам, які застрягли на КПВВ без власної вини, та забезпечувати їх житлом і харчуванням.

26.06.20

Фото: UNHCR Ukraine

16 червня Верховна Рада України ухвалила у другому читанні та в цілому законопроєкт №2335 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства».

Ми раді з тих, для кого цей законопроєкт стане рішенням реальних проблем. Та пишаємося нашими колегами, які довго та наполегливо працювали над створенням цього документа.

Сподіваємося, він зовсім скоро полегшить життя осіб без громадянства в Україні.

Детальніше про нову процедуру визнання особою без громадянства читайте у нашій інфографіці за посиланням.

25.06.20

Сергій Валентинович Іванов (ім’я змінено) – внутрішньо переміщена особа. Після досягнення пенсійного віку він звернувся до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – ПФУ) із заявою про призначення пенсії. Пенсію заявнику призначили в мінімальному розмірі, тож він попросив ПФУ роз’яснити, яким чином здійснювався розрахунок. Так Сергій Валентинович дізнався, що ПФУ врахував його заробітну плату з липня 2000 року, а ту, що чоловік мав до липня 2000 року, – ні. Причина – він не надавав довідку про розмір заробітної плати за 60 календарних місяців поспіль до липня 2000 року.

Сергій Валентинович звернувся до архіву м. Донецька й отримав довідки про заробітну за період з 1 серпня 1990 року по 31 грудня 1993 року та з 1 січня 1994 року по 31 березня 1996 року. Ці документи разом із заявою він надіслав до ПФУ поштою. Протягом місяця після відправлення листа пан Сергій отримав відповідь, де йому відмовили в урахуванні заробітної плати, підтвердженої наданими довідками, через те, що вони видані архівною установою м. Донецька.

Сергій Валентинович звернувся по правову допомогу до офісу БФ «Право на захист». Після вивчення усіх документів юристи склали позов про зобов’язання ПФУ врахувати довідки про заробітну плату. Суд зобов’язав ПФУ повторно розглянути заяву Сергія Іванова від 30 жовтня 2018 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду та довідки від 20 вересня 2018 року № Ж-23/06-03 про розмір заробітної плати з 01.08.1990 по 31.12.1993 та довідки від 20.09.2018 № Ж-23/06-03 про розмір заробітної плати з 01.01.1994 по 31.03.1996. Та ПФУ не виконав рішення суду, посилаючись на те, що суд зобов’язав врахувати довідки про заробітну плату, однак довідок у пенсійній справі немає, бо після розгляду заяви їх повернули заявнику, отже виконати рішення суду неможливо.

ПФУ запропонували прийняти довідки повторно, однак там відмовили, посилаючись на те, що суд зобов’язав врахувати довідки, але не зобов’язував їх повторно прийняти.

Адвокат пана Сергія отримав виконавчий лист та подав до примусового виконання, але після відкриття виконавчого провадження, ПФУ звернувся до суду по роз’яснення судового рішення та в заяві зазначив, що позивач надав довідки, проте, відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», довідки йому повернули. Тож їхнх оригіналів у ПФУ немає.

Суд відмовив у задоволенні заяви про роз’яснення, але водночас зазначив в ухвалі:

Як вбачається з копії відповіді Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.12.2018 № 19763/02, яка міститься в матеріалах адміністративної справи, наведені архівні довідки були розглянуті відповідачем при прийнятті рішення про призначення пенсії, після чого повернуті позивачеві.
Крім того, копії довідок за спірний період були додатками до позовної заяви у справі № 200/10546/19-а та направлялися відповідачеві разом із ухвалою про відкриття провадження у справі в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу відповідача на приписи ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, відповідно до якої відповідач наділений повноваженнями самостійно витребувати необхідні йому документи для вирішення питання про призначення пенсії.

Отже, відмовляючи в задоволенні заяви про роз’яснення рішення суду, суд наголосив, що ПФУ, хоч і не має спірних довідок про заробітну плату, тим не менше, знає про їхнє існування, досліджувало ці довідки під час підготовки відзиву на позовну заяву і, більше того, має право витребувати оригінали таких довідок від осіб, у яких вони зберігаються, тобто у позивача.

Копія ухвали була додана до матеріалів виконавчого провадження і ПФУ виконав рішення суду – розмір пенсії Сергія Валентиновича перерахували з урахуванням заробітної плати і він почав отримувати пенсію в тому обсязі, на який заслуговує.

23.06.20

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт “Перетин лінії розмежування. Річний звіт 2019”. Цей звіт містить результати опитування, що проводилося на п’яти контрольних пунктах в’їзду-виїзду (КПВВ) між контрольованою та неконтрольованою урядом України територіями (КУУТ та НКУУТ) протягом 2019 року.

Мета опитування – дослідити причини та проблеми осіб, які подорожують між НКУУТ та КУУТ, а також умови та ризики, пов’язані з перетином лінії розмежування через КПВВ.

Стислий огляд:

Порівняно з 2018 роком, частка респондентів, що не зазначили жодного занепокоєння щодо процесу перетину лінії розмежування, збільшилася на всіх КПВВ, крім Новотроїцького. Це поліпшення може бути пов’язано з реконструкцією КПВВ, яка достатньою мірою поліпшила умови очікування: установка модулів очікування та паспортного контролю, туалетів і навісів.

1 363 респондентів (5%) пригадали випадки, коли не змогли перетнути лінію розмежування протягом останніх шести місяців до моменту опитування. Більшість 1 086 (3,98%) із цих випадків була спричинена відсутністю дозволів у базі даних ДПСУ.

38 осіб померли на КПВВ у 2019 році, включно з 16 особами, що померли на НКУУТ (за даними з соціальних мереж та звітів ОБСЄ), інформація щодо яких не може бути підтверджена. Попередня причина смерті у більшості випадків, що сталися на КУУТ, була пов’язана з сердечними захворюваннями.

Переглянути звіт можна українською та англійською мовами.

Опитування є частиною моніторингу з порушень прав постраждалого від конфлікту населення в рамках проєкту: «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам», що реалізується БФ «Право на захист» за фінансової підтримки Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).

22.06.20

Внутрішньо переміщені особи (Далі – ВПО) перебувають у складній життєвій ситуації. Однією з поширених проблем, з якою вони стикаються, є оформлення спадщини. Через конфлікт на сході оформити спадщину, якщо спадкодавець проживав на непідконтрольній уряду України території (Далі – НПУТ), неможливо в звичному порядку, оскільки всі документи, видані на НПУТ не мають юридичної сили на підконтрольній території. Про особливості таких справ розповідає юрист Сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист» Костянтин Анфьоров.

Розбираючись у юридичних нюансах таких справ ми будемо послуговуватися нормативною базою:

Цивільним кодексом України.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Постановою Кабінету Міністрів України № 210 від 15 квітня 2015 року «Про затвердження Порядку реєстрації деяких спадкових справ у Спадковому реєстрі» (Далі – Постанова КМУ №210).
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону 1058-IV.

ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В ПОРЯДКУ СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ (ЗАПОВІТОМ)

1. Визначення переліку та місцезнаходження майна, на яке спадкоємєць має право (якщо спадкову справу ще не було заведено).

Законодавець врегулював питання оформлення спадщини щодо майна, що залишилося на НПУТ, у Постанові КМУ №210. Вона змінила і Закон України «Про забезпечення прав і свобод ВПО». Водночас неврегульованим залишилося питання реалізації права на спадщину для тих, хто вже почав процедуру її оформлення та вже звернувся до державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса) із заявою про прийняття спадщини.

2. Звернення із заявою про спадщину.

Куди звертатися із заявою про прийняття спадщини, якщо останнє місце проживання спадкодавця – на НПУТ або місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно, його основна частина, а у разі відсутності нерухомого майна – основна частина рухомого майна розташована на НПУТ? До будь-якої державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса) на підконтрольній уряду України території (Далі – ПУТ).

3. З’ясування інформації про місцезнаходження державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса), де було відкрито спадкову справу.

Знайти інформацію про місцезнаходження нотаріальних контор, які перереєструвалися з НПУТ, перереєструвались, але фактично не перемістилися, приватних нотаріусів, діяльність яких зареєстрована на ПУТ і НПУТ та нотаріусів, які тимчасово не вчиняють нотаріальні дії, можна за одним із цих посилань:

https://bit.ly/3epVeXG
https://bit.ly/31cc1K9.

4. Що робити, якщо державна нотаріальна контора (приватний нотаріус) розташовані на підконтрольній Уряду України території?

Треба вернутися до нотаріуса та з’ясувати можливість отримання свідоцтва про право на спадщину, у разі відмови – отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Одночасно ви маєте звернутися до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із вимогою надати свідоцтво про право на спадщину та отримати відповідь про відмову у видачі свідоцтва для подальшого звернення до суду.

5. Що робити, якщо державна нотаріальна контора (приватний нотаріус), які перебували на НПУТ, перереєструвалися на ПУТ, але фактично не працюютьвернутися до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з вимогою надати свідоцтво про право на спадщину та отримати відповідь про відмову у його видачі для подальшого звернення до суду.

6. Визначити коло відповідачів та територіальну підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або його основної частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Знайти суди, які перемістилися з НПУТ, можна за посиланням.

7. Хто може бути відповідачами у справі?

Відповідачами у справі можуть бути:

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування.

8. Що потрібно зробити у разі отримання постанови державного (приватного) нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину?

У такому випадку потрібно вернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за законом (або за заповітом).

9. На що потрібно звернути увагу та пам’ятати?

1. Визнання права власності є позовною вимогою майнового характеру, а отже, необхідно надати докази, які б підтверджували ціну позову на час звернення до суду (оцінка майна тощо) та сплатити судовий збір.

2. Надати усі наявні документи на підтвердження факту звернення до державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса) з заявою про прийняття спадщини, документи, що підтверджують родинні стосунки, правовстановлюючі документи тощо.

10. Що робити у разі прийняття судом позитивного рішення?

Після прийняття судом рішення на користь позивача треба звернутися до відповідного державного органу (або банку, установи) для подальшої реалізації права на спадщину:

отримання грошового вкладу у банку (іншій фінансовій установі);
реєстрації відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
тощо.

СПАДКУВАННЯ ПЕНСІЙНИХ ВИПЛАТ, НЕДООТРИМАНИХ ЗА ЧАС ЖИТТЯ СПАДКОДАВЦЯ (ПЕНСІОНЕРА)

Які є правові підстави для виплати пенсії, недоотриманої за життя пенсіонера відповідно до вимог чинного законодавства України?

Ст. 1227 ЦК України суми […] пенсії […], які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їхньої відсутності – входять до складу спадщини.

Ст. 46 Закону 1058-IV – нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. 2. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Ст. 52 Закону 1058-IV – сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, виплачується – по місяць смерті включно членам його сім’ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім’ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які перебували на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи ні.

Члени сім’ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Крім того, п. 1.5., п. 1.7., п. 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058-IV п.18 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках.

2. Якими є способи отримання недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцеві, але не була отримана їм за життя у зв’язку з його смертю?

Є два способи отримання недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцеві, але не була отримана їм за життя у зв’язку з його смертю.

Перший – через звернення до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер протягом шести місяців з дня відкриття спадщини із заявою.

Другий – через включення суми недоотриманої пенсії до складу спадщини. Проте, на практиці, органи пенсійного фонду України (Далі – ПФУ) мають свою позицію в питанні виплати недоотриманої пенсії після смерті пенсіонера, а саме, орган керується виключно ч.1 ст. 46 Закону 1058-IV, а саме нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, що є грубим порушенням чинного законодавства України.

Документами, із яких спадкоємці дізнаються про розмір суми недоотриманої пенсії за звичайних умов в першому випадку є разове доручення, в другому – свідоцтво про право на спадщину.

3. Який алгоритм має застосовуватися у разі непогодження із розміром недоотриманої пенсії?

У випадку, коли процес отримання недоотриманої пенсії відбувається через звернення до органів ПФУ, до суду можна звернутися відразу після отримання будь-якого документу від органів ПФУ, де зазначений розмір недоотриманої пенсії, із яким не погоджується спадкоємець.
Якщо процес отримання недоотриманої пенсії відбувається через оформлення свідоцтва про право на спадщину, інформація про розмір недоотриманої пенсії необхідно отримати із відповіді на запит нотаріуса до органів ПФУ.

Зверніть увагу, наведена інформація є загальною!

У кожному випадку перспективи щодо порядку реалізації прав ВПО та мешканців НПУТ на спадщину можна визначити, тільки ознайомившись із документами. Краще зробити це (так само, як і здійснювати збір/підготовку документів), попередньо проконсультувавшись із фаховим юристом. Так само, якщо при зверненні до суду ви отримаєте постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, необхідно спочатку проконсультуватися з юристом, а потім діяти.

18.06.20

Протягом періоду дії карантинних обмежень тисячі людей по обидва боки лінії розмежування опинилися в пастці. Більшість навіть з тих, хто мав вагомі причини на перетин КПВВ та всі необхідні підтверджувальні документи, так і не змогла проїхати додому, до родини, потрапити на роботу тощо. Попри зусилля правозахисників розв’язати проблему порушення прав людей – зокрема, йдеться про свободу пересування – так і не вдалося.

9 червня Штаб ООС повідомив, що з 10 червня починають працювати два КПВВ на лінії розмежування: «Станиця Луганська» (Луганська область) і «Мар’їнка» (Донецька область).

Проте станом на 15 червня проблема зі свободою пересування через лінію розмежування залишається не розв’язаною:

в Донецькій області КПВВ працюють лише з боку підконтрольної уряду території (ПУТ);
в Луганській області прохід дозволили лише 13–15 червня за списками, порядок формування яких залишається непрозорим і незрозумілим для громадськості;
інформації про перспективи відновлення нормальної роботи КПВВ та хід перемовин із РФ і де-факто владою на непідконтрольній території (НПУТ) щодо цього питання від української влади немає.

Варто також звернути увагу, що в цей період у Станиці Луганській через КПВВ прошло 34 дитини, які мали намір пройти пробне ЗНО на ПУТ 15 червня. Але Кабмін скасував його очне проведення в останню хвилину.

Детальний огляд подій на КПВВ у період з 10 до 14 червня ви можете знайти у тематичному дайджесті БФ «Право на захист». Він доступний українською та англійською мовами.