Зробити пожертву
Укр / Eng

Категорія: Новини

06.08.20

Героїня нашої історії, Олена (ім’я змінено), незважаючи на свавілля працівників одного з управлінь Пенсійного фонду України в Луганській області (далі — УПФУ), обстояла своє право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком 1. Рішуче та оптимістично налаштована жінка із допомогою юристів БФ «Право на захист» проходила цей важкий шлях близько двох років.

А почалося все з того, що після досягнення пенсійного віку Олена звернулася до спеціалістів УПФУ щодо призначення пенсії на пільгових умовах. Їй відмовили в усній формі, мотивуючи відмову бракомдовідок від роботодавця з непідконтрольної уряду території України. Спочатку спеціалісти навмисно не повідомляли, що необхідно написати заяву встановленого зразка, а потім взагалі не допускали жінку до приймальні. Тобто вона не могла подати заяву та необхідні документи. Тільки після звернень на урядову «гарячу лінію» спеціалісти прийняли заяву, однак пізніше в УПФУ відмовили Олені в призначенні пенсії, обґрунтовуючи це браком відомостей, що підтверджують стаж роботи. Треба зазначити, що загальний трудовий стаж нашої бенефіціарки — 34 роки, з них 8 років та 5 місяців — пільговий стаж за Списком 1, оскільки вона працювала палатною медичною сестрою у відділені променевої терапії в Луганському обласному клінічному онкологічному диспансері.

Олена мешкає в селі на лінії розмежування, де війна постійно нагадує про себе обстрілами. Саме через збройний конфлікт жінка втратила роботу, дохід. Залишилися лише переживання, страх, невпевненість у майбутньому, а ще — хвора літня мати. Коли Олена звернулася до БФ «Право на захист» було видно, що вона змучена байдужістю та беззаконням чиновників, які мали б допомагати, а не користуватися безпорадністю людей та чинити перепони в отриманні законної пенсії.

Юристи нашої організації подали позов до суду про скасування рішення УПФУ, визнання дій протиправними та зобов’язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи в Луганському обласному клінічному онкодиспансері.

Суд позовні вимоги задовольнив частково та зобов’язав УПФУ повторно розглянути заяву Олени. У рішенні суду зазначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнювальні довідки підприємств необхідні, якщо таких даних у трудовій книжці немає.

Незважаючи на висновки суду, УПФУ не врахувало стаж роботи на підставі трудової книжки та відмовило в призначенні пенсії з таких самих підстав. Олена була змушена звертатися до суду за захистом прав вдруге. Однак, суд знову обрав інший спосіб обстоювання порушеного права позивачки: зобов`язав УПФУ повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. Не погодившись із рішенням, наша юридична команда подала апеляційну скаргу на рішення суду.

Постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року задовольнила апеляційну скаргу. Суд зазначив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправного рішення УПФУ: незважаючи на висновки судових рішень, відповідач неодноразово приймав рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з аналогічних підстав, протиправно не зараховуючи спірний період роботи позивачки до пільгового стажу. На думку суду, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов’язання відповідача зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 періоди роботи з 1 вересня 2005 року до 30 вересня 2014 року та зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з дати звернення.

Зараз Олена одержує пільгову пенсію. Однак, тільки завдяки витримці та рішучості вона обстояла своє право на отримання пільгової пенсії та тепер має на кошти на придбання продуктів харчування та ліків.

06.08.20

Командувачу об’єднаних сил,

генерал-лейтенанту 

Кравченку Володимиру Анатолійовичу

Копія: Прем’єр-міністру України 

Денису Шмигалю

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ 

щодо порушення прав людини при перетині лінії розмежування 

у Донецькій та Луганській областях

22 липня 2020 р. Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 641, якою з 1 серпня 2020 р. скасовується необхідність встановлення застосунку “Дій вдома” при перетині КПВВ, а також проходження обов’язкової самоізоляції особам, які виїжджають з тимчасово окупованих територій через КПВВ. 

Однак незважаючи на норми зазначених актів, 31 липня 2020 р. на офіційній Фейсбук-сторінці Операції об’єднаних сил (ООС) було “уточнено” порядок пропуску осіб та транспортних засобів через лінію розмежування. У цьому повідомленні зазначено, що “громадяни України (крім тих, хто прибуває для участі в ЗНО) будуть пропущені лише за умови згоди на проходження самоізоляції, з використанням єдиного електронного сервісу «Дій вдома», або обсервації”. Окрім наведеного допису на офіційній сторінці ООС у соціальній мережі Фейсбук інших офіційних повідомлень з цього приводу не було. Згідно з моніторинговими даними БФ “Право на захист”, з початку серпня, виконуючи дане розпорядження Командувача ООС, представники Державної прикордонної служби відмовили у праві на в’їзд на підконтрольну Уряду України територію понад 300 громадянам України. 

При цьому з 1 серпня не вимагається встановлення застосунку “Дій вдома”, а також проходження обов’язкової самоізоляції особам, які виїжджають з тимчасово окупованої території Криму.

Ситуація, в якій Командувач ООС “уточнює” нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України таким чином, що вони припиняють працювати в окремих частинах, суперечить Конституції та законам України.  Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Статтею 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” визначаються виключні повноваження Кабінету Міністрів України у встановленні та припиненні карантину, визначенні необхідних заходів та їх виконавців, тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб тощо. При цьому, за своєю сутністю самоізоляція/обсервація як явища відносяться до правовідносин у сфері захисту населення від інфекційних хвороб та є протиепідемічними заходами. На даний час це питання регулюється вищезазначеною Постановою КМУ  № 641, якою передбачено, що вимога щодо проходження самоізоляції при виїзді з тимчасово окупованої території може встановлюватися Кабінетом Міністрів України. Ані зазначеною Постановою, ані іншими актами Кабінету Міністрів України на даний час такої вимоги не встановлено. Командувач ООС не наділений повноваженнями на встановлення будь-яких обмежень прав фізичних і юридичних осіб та покладення на них додаткових обов’язків, пов’язаних з профілактичними чи протиепідемічний заходами, оскільки їх встановлення віднесено до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, та всупереч Закону, перебирає на себе повноваження Кабінету Міністрів України у встановленні таких заходів. 

Крім цього, жодних публічних пояснень, обгрунтування рішення Командувача ООС не було надано ні до, ні після прийнятого рішення. Більш того – навіть саме рішення не було оприлюднено. Інформація про продовження дії обмежень для перетину КПВВ  із запізненням та у недостатньо ефективний спосіб була доведена до осіб, які виїжджають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областей. В результаті багато хто з них виявився необізнаним із ситуацією, що склалася і дезорієнтованим щодо того чи потрібно чи ні встановлювати застосунок “Дій вдома”. Зважаючи на те, що текст наказу Командувача ООС не було опубліковано для ознайомлення, підстави прийняття такого рішення, а також строк, на який діють такі обмеження залишається невизначеним.

Виходячи з наведеного ми, представники організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, закликаємо: 

  1. Оприлюднити текст наказу Командувача ООС щодо уточнення порядку пропуску осіб та транспортних засобів через лінію розмежування, а також надати обгрунтування підстав такого рішення, умови та строки такого обмеження.
  2. Врегулювати порядок перетину лінії розмежування в Донецькій і Луганській областях, в умовах карантину, без застосування дискримінаційних норм стосовно громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях. 

Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

Благодійний фонд “Восток SOS”

Кримська правозахисна група

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Донбас СОС”

Громадська організація «Громадський холдинг «Група впливу»» 

Благодійний фонд “Право на захист”

03.08.20

Якісна юридична – і маємо наголосити – абсолютно безкоштовна допомога для внутрішньо переміщених осіб стане незабаром ще доступнішою. На початку серпня ми спільно з партнерами з Програми «Електронне урядування задля підзвітності влади та участі громади» (EGAP), що реалізується Фондом Східна Європа та Фондом Innovabridge у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України та фінансується Швейцарською агенцією розвитку і співробітництва, презентуємо новий інноваційний продукт – чат-бот «Юридичний порадник для ВПО» (IDP adviser-bot) на найбільш популярних платформах  Viber та Telegram. 

Його основна мета – акумулювати усі напрацювання юридичної команди БФ «Право на захист» у царині правової допомоги людям, що постраждали від конфлікту на сході України, та зробити кваліфіковану безоплатну юридичну допомогу максимально доступною. Чат-бот розроблено за підтримки експертів Програми EGAP.

Чому саме Viber та Telegram? 

Згідно з результатами дослідження Kantar, саме ці дві платформи входять в трійку лідерів  – найпопулярніших мобільних месенджерів в Україні. Так, станом на березень 2020 року  Viber в українців користувався найбільшою популярністю – його встановлено більше ніж на 97,9% усіх смартфонів наших співвітчизників. На другому місці – Facebook Messenger. Telegram з показником в 70,6% перебуває на третьому місці. Тож саме ці платформи можуть стати ефективними та зручними площадками для отримання юридичної допомоги, а також необхідної інформації й новин щодо змін у профільному законодавстві для тих, хто цього потребує. 

В чому переваги чат-бота? 

Зручність. Зважаючи на велику популярність самих платформ-месенджерів та наявності їх у смартфонах більшості українців очевидно, що великим плюсом саме цього рішення є відсутність потреби будь-яких додаткових дій. Користувачам не треба встановлювати застосунки, переходити на веб-сайти тощо. Достатньо просто «викликати» чат-бот в месенджері, яким люди вже послуговуються, знайти в ньому потрібний розділ і отримати відповідь на питання, яке цікавить. 

Простота використання. Користуватися ж самим чат-ботом дуже просто: варто просто  орієнтуватися на підказки мобільного юридичного порадника та виконувати їх. Крім того, ви завжди маєте змогу повернутися на стартову сторінку бота.

Доступність в будь-який момент. Поради та консультації чат-бота до послуг користувачів 24 години на добу сім днів на тиждень — з будь-якої точки земної кулі.

Актуальність та якість наданої інформації. Дані чат-бота системно оновлюються. Тож інформація перевіреною, правдивою та такою, яка відповідає реальному стану справ та містить посилання на чинну законодавчу базу.  

Яку інформацію можна отримати за допомогою чат-бота?

З 2014 року спеціалісти БФ «Право на захист» працюють в галузі захисту прав ВПО та населення, що постраждало від конфлікту на сході країни, тож мають, напевно, найбільшу експертизу з низки профільних питань. Крім того, юристи організації вже шість років представляють цих людей в судах — і роблять це успішно. Тож весь цей досвід і всі напрацювання щодо питань, з якими частіше за все звертаються до них, зібрано в чат-боті в максимально доступному форматі.

Тут користувачі зможуть отримати інформацію щодо:

  • оформлення паспорта, ідентифікаційного коду, довідки переселенця;
  • пенсійних та соціальних виплат (адресної допомоги, допомоги при народженні дитини, одиноким матерям, малозабезпеченим та багатодітним родинам);
  • поновлення пенсії та виплати заборгованості по ній, виконання рішень суду в пенсійних справах;
  • перетину лінії розмежування;
  • проходження фізичної ідентифікації;
  • виготовлення, обміну та поновлення пенсійного посвідчення;
  • відновлення документів (про освіту, техпаспорта, водійського посвідчення, паспорта громадянина тощо);
  • оформлення свідоцтв про народження та смерть;
  • спадкування;
  • виплати допомоги на поховання;
  • реалізації виборчих прав;
  • статусу дітей, які постраждали від конфлікту тощо.

Крім того, є можливість завантажити зразки необхідних документів – й заощадити власний час, кошти та, звісно, розв’язати проблему.   

Долучайтесь до тестування – допоможіть Пораднику бути максимально ефективним! 

Зараз триває фінальний етап роботи над чат-ботом. І саме ви можете допомогти команді розробників зробити його максимально зручним та корисним! Якщо ви користуєтесь Viber або Telegram та маєте кілька вільних хвилин на те, щоб оцінити можливості чат-бота, – долучайтеся до тестування.  

Для цього вам необхідно перейти за посиланням https://forms.gle/Z9sSt5ERiGqPYYzW9, вибрати зручний для вас месенджер, вказати адресу вашої електронної пошти. На неї ми надішлемо лінк для переходу у чат-бот. Разом з лінком ви отримаєте коротку анкету, в якій ми попросимо поділитися враженнями щодо цього інструмента. Усі коментарі будуть розглянуті та враховані. 

Заздалегідь вдячні всім! 

24.07.20

Ознайомтеся з оновленим переліком дозволених та заборонених речей при перетині лінії розмежування (відповідно до Наказу Мінреінтеграції №52 від 14.07.2020 року) за посиланням.

17.07.20

Фото: UNHCR Ukraine

Завтра, 18 липня, набирає чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства». 16 червня 2020 року закон прийнято Верховною Радою України, 15 липня він підписаний Президентом України.

Мета Закону — створення процедури визнання особою без громадянства, оскільки у 2013 році Україна приєдналася до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року та Конвенції 1961 року про скорочення безгромадянства (ратифікована також у 2013 році) і взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо урегулювання та поліпшення статусу осіб без громадянства, які перебувають на території нашої держави.

До цього часу процедури визначення статусу особи без громадянства (далі — ОБГ) в Україні не було.

Про що Закон?

Закон приводить визначення особи без громадянства у відповідність до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року (далі — Конвенція). А саме: «Особа без громадянства — особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону» (замість «відповідно до свого законодавства»). Таке уточнення визначення ОБГ запобігатиме виключенню з цієї категорії осіб, держава походження яких за законом має їх вважати своїми громадянами, проте на практиці відмовляє в громадянстві.

Закон вводить процедуру визнання людини особою без громадянства: передбачає можливість звернення про визнання ОБГ, зокрема заявником, який не перебуває на території України на законних підставах; встановлює строк розгляду заяви у 6 місяців, але не довше 12 місяців; передбачає документування заявника довідкою про звернення за визнанням ОБГ на час розгляду; визначає вичерпний перелік підстав для відмови та порядок оскарження у випадку відмови. Процедура надасть можливість тисячам ОБГ, які проживають в Україні багато років або все життя, нарешті отримати документ, який посвідчує особу, та стати повноцінними членами суспільства і реалізувати свої права і свободи, гарантовані всім без виключення Конституцією України.

Закон надає право особам, які звернулись із заявою про визнання ОБГ, на всі види безоплатної правової допомоги до прийняття остаточного рішення за їх заявою. Зазвичай не документовані особи, які звертаються до Благодійного Фонду «Право на захист» з приводу оформлення громадянства, є соціально незахищеними людьми, це самотні люди похилого віку; роми; особи, звільнені з місць позбавлення волі; внутрішньо переміщені особи. Більшість з них не мають відповідної освіти та коштів на юридичну допомогу, а тому розв’язати проблему свого офіційного статусу майже неможливо без безоплатної правової допомоги.

Щонайменше 12 країн світу запровадили процедуру. Це Франція, Грузія, Угорщина, Італія, Латвія, Косово, Мексика, Молдова, Філіппіни, Іспанія, Туреччина, Великобританія[1]. Найпершими були Франція та Італія (1950-1970), у 2000-х роках ще чотири країни впровадили свою процедуру, інші шість – після 2011 року.

Чинні процедури діляться на ті, що регулюються конкретними нормами права, чітким або відносно чітким порядком; які направлені на захист, вони чітко не врегульовані законодавством, однак механізм функціонує; ті, що одночасно гарантують захист та мають чітко визначену процедуру[2]. Проте єдиним вірним критерієм оцінки ефективності функціонування процедури є стан імплементації положень Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року.

Наприклад, право працювати за наймом або на власному підприємстві; придбавати/орендувати житло; отримувати освіту; на соціальне забезпечення; свобода пересування та інші. Держави мають широку свободу розсуду щодо розробки та функціонування процедури визначення ОБГ, оскільки це прямо не вимагається Конвенцією[3]. Водночас процедура створить можливість забезпечити реалізацію вказаних прав ОБГ.

Досвід Киргизької Республіки у подоланні безгромадянства є найбільш вражаючим на сьогоднішній день. В рамках кампанії IBelong, розпочатої УВКБ ООН у 2014 році з метою припинення безгромадянства, уряд та партнери виявили 13 700 осіб без громадянства в країні, серед яких понад 2000 дітей[4]. Виявлених людей документовано свідоцтвами про народження або оформлено/прийнято до громадянства, чим покладено крапку в національній проблемі безгромадянства. Слід зазначити, що Киргизстан ще не приєднався до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року і не запровадив процедуру визнання ОБГ[5], однак до кінця 2020 року має на меті врегулювати порядок визнання ОБГ[6]. Цей приклад демонструє, що чітка ціль та послідовне виконання запланованих заходів, призводять до відмінного результату.

Україна, як Грузія та Молдова, націлена розв’язати проблему безгромадянства шляхом врегулювання механізму визнання ОБГ. Процедури визнання ОБГ Грузії та Молдови дещо відрізняються від процедури, передбаченої новим законом в Україні. Наприклад, законодавством Молдови передбачено, що ініціатором визнання ОБГ може виступати не тільки заявник, але й державний орган. У Грузії вказаними категоріями справ займається відомство, підзвітне Міністерству юстиції, а не Міністерству внутрішніх справ, як в Молдові та Україні. Як у Молдові, так і у Грузії строк розгляду заяви про визнання ОБГ складає 6 місяців з можливістю продовжити його на 1-3 місяці і не більше. Натомість в українській моделі, як передбачено тільки-но прийнятим законом, надана можливість продовжувати розгляд заяви до 12 місяців. Проте у прикладах Грузії і Молдови перелік підстав для відмови у визнанні ОБГ та відхиленні заяви значно ширше ніж той, що встановлено новим законом в Україні[7].

Позитивними сторонами української моделі, що наразі впроваджуватиметься є:

  • можливість звернення до процедури визнання ОБГ незалежно від наявності законних підстав проживати на території України;
  • Тягар доведення того, що особа не перебуває в громадянстві жодної з країн, покладений на державний орган, а не на людину (зібрати необхідні підтвердження людині, яка не має документу, що посвідчує її особу, майже неможливо);
  • За необхідності заявнику надаватиметься перекладач, здійснюватиметься переклад його документів;
  • Якщо обставини справи свідчитимуть про можливу належність людини до громадянства України, розгляд справи зупинятиметься, натомість здійснюватиметься перевірка належності до громадянства України. Якщо належність не буде встановлена – розгляд поновлюватиметься. Якщо належність до громадянства буде встановлена, розгляд справи припинятиметься, натомість особі оформлятимуть паспорт громадянина України;
  • Якщо під час розгляду заяви з’ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розгляд заяви про визнання ОБГ зупинятиметься до завершення іншої процедури. Залежно від результатів останньої розгляд заяви про визнання ОБГ поновлюватиметься або припинятиметься;
  • Людина, заява якої щодо визнання ОБГ розглядатиметься підрозділом ДМС, або яка оскаржуватиме відмову у визнанні ОБГ, зможе в цей час працювати офіційно з дозволу центру зайнятості;
  • Чітко передбачений порядок оскарження рішення про відмову або про скасування вже прийнятого позитивного рішення.
  • Державна міграційна служба України буде вести облік осіб: звернулися із заявою про визнання ОБГ; щодо яких прийнято рішення про визнання ОБГ або про відмову у визнанні ОБГ; ОБГ, яким видані посвідки на постійне проживання; ОБГ, яким видані посвідки на тимчасове проживання; ОБГ, яким видані проїзний документ (посвідчення ОБГ для виїзду за кордон). 

Як звернутись? Куди? Коли?

Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, зразки заяви про визнання особою без громадянства, довідки про звернення за визнанням особою без громадянства будуть затверджені відповідним актом Кабінету Міністрів України. Однак в інфографіці нижче – коротко про те, як людина може звернутись із заявою про визнання ОБГ та як проходить розгляд заяви.

Чи будуть витрачені бюджетні кошти під час виконання Закону?

Реалізація положень Закону не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України. Хіба що оформлення посвідок на тимчасове та постійне проживання ОБГ буде коштом Держави. Слід зазначити, що автори законопроєкту пропонували звільнити від судового збору осіб, які оскаржують відмову у визнанні ОБГ або скасування вже прийнятого рішення про визнання ОБГ. Однак, цю пропозицію було відхилено.

Навпаки, ОБГ після успішного проходження процедури зможуть офіційно працевлаштуватись та стати на облік у фіскальних органах, бути платниками податків. Отже, ці зміни в законодавстві потенційно збільшать кількість платників податків, а тому й наповнення бюджету.

[1] Establishing statelessness determination procedures to protect stateless persons, UNHCR, access address: https://www.refworld.org/pdfid/57836cff4.pdf

[2] Statelessness determination and the protection status, ENS, access address: https://www.refworld.org/pdfid/53162a2f4.pdf?__cf_chl_jschl_tk__=38421593d616c57173c89d40c6c096c695eca1f2-1592750950-0-ATGhxCXMPpc727i__07dAavCzeH4gJZQZxr1UrIQULqqdXYc4WstQWxwNvRG3Z0_DQsK1DLGd_7Umry6wZEEiPO_-x_UPJoN08hLit0xvyumGiaeIaPZYS4f30x1rNDcmr5cRxTEvJB3Tc5ktG1LlacG_u1l55TVD5k35RKQdSibrJqNkEE7zYvpGUG7zmYXDE8vER1gyibTRdTcoZU0oSoYQZbndK3nu0x3oERI7g6hw3guKTbkrLnrWzrys23b1bGcf5IirVHwQP0MMm6x2tTi0IVIjq_sRf2ZUH1iolc7

[3] UNHCR, Handbook on Protection of Stateless Persons, 30 June 2014, available at: http://www.refworld.org/docid/53b676aa4.html

[4] https://www.unhcr.org/news/press/2019/7/5d1da90d4/kyrgyzstan-ends-statelessness-historic-first.html

[5] https://treaties.un.org/Pages/ViewDetailsII.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=V-3&chapter=5&Temp=mtdsg2&clang=_en

[6] https://www.unhcr.org/ibelong/results-of-the-high-level-segment-on-statelessness/

[7] Досвід Грузії та Молдови щодо імплементації Конвенцій ООН про статус апатридів та скорочення безгромадянства, ВГО «Комітет виборців України», адреса доступу: http://cvu.od.ua/ua/likbez/dosvid-gruziyi-ta-moldovi-schodo-implementatsiyi-konventsiy-oon-pro-status-apatridiv-ta-skorochennya-bezgromadyanstva_265/

14.07.20

Історія Андрія Михайловича (ім’я змінене) досить типова для Донбасу. Чоловікові 72 роки, майже 30 з яких він провів у шахті на видобутку вугілля: щодня спускався в забій та працював із відбійним молотком. Тяжка праця під землею та постійне вдихання шахтного пилу мали для чоловіка тяжкі, але, на жаль, розповсюджені серед шахтарів наслідки – він захворів на силікоз. Хвороба призвела до втрати 25% працездатності, а отже пан Андрій мав право на страхові виплати від Фонду соціального страхування (далі – ФСС).

Чоловік мешкає в Антрацитівському районі Луганської області. Зараз це непідконтрольна уряду України територія, тож у серпні 2014 році виплати припинилися. Для їхнього переоформлення Андрій Михайлович мав виїхати на підконтрольну територію, оформити довідку внутрішньо переміщеної особи та звернутися до відповідного відділення ФСС. Проте такі поїздки через хворобу та скрутний фінансовий стан вкрай тяжкі для пенсіонерів і герої нашої історії – не виняток. Виїхати та звернутися то Фонду соціального страхування пан Андрій зміг лише в лютому 2018 року, після чого виплати відновилися. Однак виплачувати борг із виплат за 2014 – 2018 роки у ФСС відмовилися, мотивуючи це сумнозвісною «відсутністю окремого порядку».

Знайомі порадили Андрію Михайловичу звернутися до суду та оскаржити дії ФСС, що він і зробив із допомогою команди БФ «Право на захист». Наші адвокати отримали позитивне судове рішення у справі: суд зобов‘язав ФСС виплатити заборгованість у повному обсязі. Тепер пану Андрію мають нарешті повернути зароблені тяжкою працею страхові виплати.

07.07.20

Від квітня 2014 року схід України потерпає від терористичних актів. Від зброї і вибухових речовин гинуть або отримують поранення цивільні особи.

Терористичний акт – злочин, передбачений ст. 258 КК України. Одними з кваліфікованих видів терористичного акту, що містяться в ч. 2 ст. 258 КК України, є заподіяння інших тяжких наслідків (наприклад, поранення), та загибель людини.

У ч. 3 ст. 127 Кримінально-процесуального кодексу України йдеться про компенсації шкоди, завданої постраждалому внаслідок кримінального правопорушення, коштом держбюджету. Така ж норма є і в Цивільному кодексі України  (ч. 1 ст. 1177). Однак порядку надання такої компенсації, на жаль, немає, оскільки Україна не ратифікувала підписану ще в 2005 р. Європейську конвенцію про відшкодування збитку постраждалим від насильницьких злочинів. Тому у нас немає закону, який би врегулював відносини з надання державою компенсацій за тілесні ушкодження, а також фінансування лікування, поховання тощо постраждалим від злочину.

У 1977 р. Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Резолюції (77) 27 щодо відшкодування шкоди постраждалим від злочинів. 24 листопада 1983 року була прийнята Концепція про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів, а 28 червня 1985 року – Рекомендація № R (85)11 про становище постраждалого у межах кримінального права і кримінального процесу. Директива Ради ЄС щодо відшкодування постраждалим від злочинів вийшла 29 квітня 2004 року, а 25 жовтня 2012 року – Директива Європейського парламенту і Ради ЄС про встановлення мінімальних стандартів щодо прав, підтримки та захисту постраждалих від злочину. На підставі цих документів у кожній країні ЄС діють закони, які дають змогу компенсували шкоду жертвам злочину. На жаль, в Україні це питання залишається відкритим.

У нашій державі єдиною законною підставою, яка дозволяє в судовому порядку розв’язувати питання, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої терактом, є ст. 19 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом». Відповідно до неї, відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, провадиться коштом Державного бюджету України із наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, які заподіяли шкоду.

У практиці юристів БФ «Право на захист» майже всі судові справи за позовами про відшкодування моральної шкоди, завданої терористичним актом, завершені на користь позивачів. Обсяги моральної шкоди в таких справах визначає судово-психологічна експертиза.

Яким же чином можна визначити матеріальну шкоду в таких випадках і чи є сенс починати боротьбу в судах за відшкодування крім моральної, ще й матеріальної шкоди, завданої таким злочином як терористичний акт?

Треба зважати, що для визначення та стягнення шкоди здоров’ю необхідно всі витрати на медикаменти та медичні послуги підтвердити касовими і товарними чеками, а необхідність придбання саме таких медикаментів і отримання медичних послуг – рецептами або висновками лікаря. У разі проведення операцій, придбання медичних препаратів, – усі витрати мають бути підтверджені договорами, рахунками-фактурами або накладними, виписаними на ім’я потерпілого. 

Для пред’явлення вимог про відшкодування втраченого заробітку треба отримати за місцем роботи завірені копії закритого лікарняного листа і розрахунок середнього заробітку за період непрацездатності. 

Крім того, відповідні роз’яснення наведені в постанові Пленуму ВСУ від 27.03.1992 р. Згідно з правовими нормами, при визначенні обсягу шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров’я тощо). 

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізична особа має право на відшкодування їй заробітку (доходу), втраченого «внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності», а також на відшкодування «додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо». Відтак, завдання шкоди породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання. 

Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. 

Щодо матеріальної шкоди, завданої родичам загиблих від теракту.

Оскільки конкретної норми для визначення розміру заподіяної матеріальної шкоди в цих випадках не передбачено, це обставина, на мій погляд, є підставою для застосування правової аналогії.

Йдеться про застосування «Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. N 175 (далі – Методика), яка є чинною на сьогодні. В Розділі ІІІ Методики «Особливості проведення розрахунків основних видів збитків», в підрозділі 1 «Розрахунок збитків від втрати життя та здоров’я населення», в таблиці 2 містяться усереднені показники втрат від вибуття трудових ресурсів із виробництва.

Серед цих показників є розмір шкоди, заподіяної національній економіці, пов’язаної зі втратою життя та здоров’я населення. Зокрема, нещасний випадок, що призвів до загибелі дорослої людини віком до 60 років коштує 47000 грн, дитини віком до 16 років – 22000 грн. Такі показники можуть бути суттєво збільшеними, враховуючи індекси споживчих цін за всі роки, починаючи з дати затвердження Методики. В примітці до цієї таблиці зазначено, що збитки від загибелі працюючого не повинні бути менше ніж його п’ятирічний заробіток, тобто сума втрат від загибелі дорослої людини може бути більшою, ніж зазначена у таблиці. 

Таким чином, мова може йти про сотні тисяч гривень, якими може бути компенсована матеріальна шкода постраждалим.

Сергій Шкрамада, адвокат слов’янського офісу БФ «Право на захист»

02.07.20

УВКБ ООН в Україні запрошує долучитися до проєкту Ініціативи з підтримки громад (CSI). Якщо ви шукач притулку чи біженець та маєте ідею проєкту, який принесе користь вашій громаді, – тоді ця інформація для вас.

УВКБ ООН в Україні та його партнери у регіонах оголошують про початок проєкту Ініціативи з підтримки громад (CSI). Ініціативи з підтримки громад – це ідеї проєктів, які пропонують члени громад з метою сприяння поінформованості про їхні права, та пропозиції громад щодо вдосконалення/зміни їхнього становища.

Старт прийому заявок вже сьогодні – 1 липня! Дедлайн – 15 вересня 2020 року.

Зверніть увагу! Чим раніше ваша група подасть проєкт, тим швидше ви отримаєте відгук та зможете розпочати його реалізацію! Чому? Бо реальні зміни починаються з кожного з нас; і якщо ми об’єднаємо свої зусилля, ми зробимо зміни швидшими та ефективнішими.

Ви можете обговорити свою ідею та процес подання заявки з партнерами УВКБ ООН у різних містах:

Київ: Благодійний фонд “Рокада”. Адреса: вул. Чумака, 7 Тел.: 044 501 56 96.
Одеса: Десяте Квітня. Адреса: вул. Героїв Крут, 15, офіс 511. Тел.: 093 662 85 24.
Харків: Право на захист. Адреса: вул. Чернишевська, 85 Тел.: 099 507 90.
Львів та Закарпаття: NEEKA Ukraine. Адреса: вул. Мічуріна 3, Мукачево, Тел.: 03131 321 22.

Будь ласка, запитайте деталі у вищезазначених організаціях залежно від вашого місцезнаходження. Вони пояснять вимоги та процес відбору, а також допоможуть розробити свою ідею проєкту.

Матеріал підготовлений в межах проєкту «Правова допомога допомога біженцям та шукачам захисту в Україні», що реалізується за підтримки агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

02.07.20

Пандемія COVID-19 спричинила введення – з 12 березня – та поступове посилення карантинних заходів на території України. Обмежене або скасоване транспортне сполучення, тимчасове припинення пропуску через лінію розмежування, тимчасове закриття або скорочення спектру діяльності установ, підприємств і магазинів, перехід на дистанційне навчання та роботy, додаткові санітарні та епідеміологічні вимоги, – усе це вносило суттєві зміни та обмеження в життя людей, зокрема постраждалого населення у Донецькій та Луганській областях та внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Для розуміння спектру складнощів, змін та потреб, які виникли через введення карантину, благодійний фонд «Право на захист» провів телефонне опитyвання бенефіціарів – ВПО та постраждалого населення, які зверталися до фонду у 2019 році. Вибірка мала метою охопити повнолітніх чоловіків та жінок усіх вікових груп із різноманітним місцем проживання для отримання якомога повнішої інформації. Також усім бенефіціарам пропонувалися та за необхідності надавалися консультації.

В опитуванні взяли участь 2 435 осіб (1465 жінок і 970 чоловіків). Його результати наведені у звіті, який БФ «Право на захист» пропонує до вашої уваги. Документ доступний українською та англійською мовами.