Звернення НУО до уряду щодо гуманітарної ситуації в ТОТ у зв’язку з COVID-19

30.10.20

Прем’єр-міністру України

Денису Шмигалю

Віце-прем’єр-міністру України – Міністру з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій

Олексію Резнікову

Громадські організації, які опікуються захистом постраждалих внаслідок збройного конфлікту осіб, звертаються до Кабінету Міністрів України через критичну гуманітарну ситуацію на тимчасово окупованих територіях у зв’язку із пандемією COVID-19.

Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, не мають можливості отримати якісний медичний супровід, відсутній постійний контакт із сімейним лікарем для контролю свого стану здоров’я.

Обмеження, які вводяться окупаційними адміністраціями по свободі пересування, а також карантинні обмеження, які вводить Уряд України, залишають мешканців окупованого Криму та Донбасу один на один з викликами пандемії.

Через штучне регулювання статистики та викривлення інформації про реальний епідеміологічний стан де-факто владою на окупованих територіях громадяни в недостатній мірі проінформовані про профілактичні заходи, потребу дотримуватись карантинних обмежень та алгоритму дій у випадку захворювання.

У випадку з тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях склалася ситуація, що держава-окупант – Російська Федерація, здійснюючи контроль за територіями через проксі-утворення, так звані “народні республіки”, не бере на себе зобов’язання щодо захисту цивільного населення, яке знаходиться під окупацією, фактично залишаючи людей без жодної можливості таку допомогу отримати.

Попри спроби окупаційних адміністрацій приховати справжній масштаб гуманітарної кризи, пов’язаний із пандемією, після збору інформації з відкритих джерел, публікацій у соціальних мережах, аналізу звернень на “гарячі лінії” організацій за консультаціями і проханнями допомогти, стало відомо про найбільш складні виклики, пов‘язані з пандемією на території ОРДЛО, зокрема:

відбувається неконтрольоване поширення інфекції серед населення на ТОТ через відсутність коректної оцінки рівня захворюваності на COVID-19 та масового тестування;
колапс медичної системи на окупованих територіях, оскільки медики на ТОТ не справляються із навантаженням, в окремих населених пунктах йдеться про перевантаження медзакладів втричі, використовуються санаторії, не призначені для перебування хворих і без медичного персоналу, а час очікування машини швидкої допомоги може складати до 10 годин через перезавантаження лікарень, подекуди медики взагалі не виїздять на виклик;
обмежений доступ цивільного населення до медичної допомоги на ТОТ та до лікарських засобів.

Схожа ситуація спостерігається і на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Водночас міжнародні гуманітарні організації та агенції ООН, які працюють на окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях з метою забезпечення гуманітарних потреб постраждалого населення, звертають увагу Уряду на законодавчі перепони та бюрократичні складнощі, пов’язані із реєстрацією гуманітарних вантажів та забезпеченням допомогою громадян на окупованих територіях.

4 серпня 2020 своїм наказом Міністерство соціальної політики скасувало спрощену процедуру реєстрації вантажів, спрямованих на протидію поширенню коронавірусної інфекції. Отже, процедура надання імпортованому вантажу статусу гуманітарного стала надто тривалою, а вимоги щодо документів для оформлення медичних вантажів, які призначені для населення окупованих територій, – невиконувані.

Водночас імпортування медичних препаратів та ліків гуманітарними організаціями є єдиним можливим шляхом, оскільки придбання ними ліків на території України неможливе без ліцензії. Гуманітарні організації постійно публічно висловлюють нагальність нормативного врегулювання ситуації на рівні Міністерства соціальної політики та прийняття окремого закону про гуманітарну допомогу у кризових ситуаціях вже у 2020 році.

У зв’язку з вищенаведеним, громадські організації звертаються до Уряду з пропозицією відреагувати на критичну гуманітарну ситуацію на тимчасово окупованих територіях і провести термінове засідання Уряду чи урядову нараду під головуванням прем’єр-міністра або профільного віце-прем’єр-міністра України та спростити процедури оформлення і надання гуманітарної допомоги міжнародними організаціями.

Для допомоги жителям тимчасово окупованих територій українська влада, серед іншого, може подбати про варіанти забезпечення онлайн-консультування хворих, створення доступних інформаційних матеріалів.

Громадські організації також переконані у важливості підняття питання гуманітарної кризи на тимчасово окупованих територіях через пандемію СOVID-19 на зустрічах гуманітарної підгрупи Тристоронньої контактної групи; винесення питання на міжнародний рівень для тиску на державу-окупанта у зв’язку з невиконанням нею зобов’язань щодо захисту цивільного населення, організації доступу гуманітарної допомоги з медичними препаратами та засобами індивідуального захисту для мешканців тимчасово окупованих територій.

28 жовтня 2020

БФ “Восток SOS”

Центр прав людини ZMINA

ГО “Донбас СОС”

БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

БФ “Право на захист”

28.10.20

23 жовтня 2020 в онлайн-форматі для представників Волноваського району було проведено круглий стіл «Ризики та захист: правове регулювання та практика»

Участь у онлайн-заході прийняли представники обласного департаменту цивільного захисту, місцевих громад, Волноваської цивільно-військової адміністрації, а також члени 3Р Консорціуму, що складається з українських та міжнародних неурядових організацій (ACTED, IMPACT Initiatives, Право на захист, Товариства за підтримки Данського, Австрійського, та Українського Червоного Хреста).

Під час заходу було обговорено низку питань щодо:

Застосування ризик-орієнтованого підходу місцевими громадами;
Вплив реформи децентралізації на систему цивільного захисту на районному рівні та на міжрівневу комунікацію вцілому;
Поліпшення готовності громади вздовж лінії розмежування до надзвичайних ситуацій.

Круглий стіл проведено в рамках проєкту, що фінансується Європейським Союзом «Зниження ризику стихійних лих у Східній Україні», який реалізується #3PConsortium.

26.10.20

23 жовтня 2020 року в онлайн режимі була проведена конференція «Майбутнє східної України: від гуманітарних потреб до перспектив розвитку і миру». Захід було організовано консорціумом ACCESS (Людина в біді, ACTED/REACH, Medicos del Mundo, HelpAge International, Право на захист), за підтримки Європейської комісії з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги (ECHO) у співпраці з Міністерством закордонних справ Литовської Республіки.

Під час конференції було обговорено низку важливих та актуальних тем, серед яких питання врегулювання конфлікту на Донбасі, допомоги постраждалим внаслідок бойових дій, екологічний стан територій, протидії поширенню COVID-19 у зоні конфлікту.

Першим на заході виступив міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков.

«9.5 мільйонів громадян проживали до 2014 року на територіях Донецької, Луганської областей та АР Крим. Станом на сьогодні, під окупацією знаходяться приблизно 5.5 мільйонів осіб. По факту, ці люди – заручники окупантів. На контрольованій території України зареєстровані 1.5 мільйони внутрішньо переміщених осіб. В цілому, на окупованих територіях залишилось 50% від всього населення до початку збройної агресії РФ»
– зазначив пан Резніков

Наступною на конференції доповідала пані Параскеві Міку, Генеральна директорка Генерального директорату Європейської Комісії з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги.

«Для Європейського Союзу гуманітарна криза на Донбасі залишається однією з найважливіших проблем. Ця проблема не має залишатися ані замороженим конфліктом, ані забутою кризою. Ми всі – частина єдиної європейської сім‘ї, яка залишається відданою своїм людям»
– зауважила пані Параскеві у своїй доповіді

Також до дискусії долучився міністр закордонних справ Литовської Республіки Лінас Лінкявічус

«Війну на Донбасі неможливо зупинити просто за допомогою політичних домовленостей. Допоки Уряд України не має можливості контролювати власний кордон, до тих пір ми не можемо говорити про мир. Так само, неможливо говорити і про людей, що потребують допомоги та захисту без зазначення контексту в цілому. Україна зараз знаходиться у стані неоголошеної війни, в той же час є нагальна потреба у продовженні реформ. Саме тому, ми маємо продовжувати тиск на Росію для імплементації Мінських угод»
– зазначив пан Лінкявічус

Захід доступний для перегляду на Facebook сторінці організації “Людина в біді” за посиланнями нижче.

1-а частина конференції

Продовження

Проект ACCESS реалізується групою з п’яти міжнародних та національних організацій: Людина в біді (People in Need), Médicos del Mundo (MDM), ACTED у партнерстві з IMPACT Initiatives, Право на захист (ПнЗ) та Help Age International. Завдяки галузевій та географічній взаємодії проект реагує на надзвичайні потреби населення, що проживає на сході України. Разом з водопостачанням та продовольчою безпекою, створенням притулків та допомогою з підготовкою до зими, проект надає медичні та психосоціальні послуги та виступає за доступ людей до основних послуг. ACCESS надає гуманітарну допомогу по обидва боки лінії зіткнення в Україні за кошти Європейської Комісії через її Генеральний директорат з питань цивільного захисту та операцій з гуманітарної допомоги (ECHO).

26.10.20

2 вересня 2020 року Верховною Радою у першому читанні було прийнято проєкт Закону про адміністративну процедуру № 3475 від 14.05.2020 року. БФ “Право на захист” вважає за доцільне надати Комітету свій аналіз законопроєкту та рекомендації щодо підготовки проєкту до другого читання.

Загальні застереження

На думку БФ “Право на захист”, окремі пропозиції проєкту є слушними і здатними покращити реалізацію прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах із державою. До таких пропозицій варто віднести закріплення презумпції правомірності дій та вимог особи у ст. 15 проєкту, зобов’язання адміністративного органу самостійно збирати докази і не перекладати цей обов’язок на заявника у ст. 16 проєкту, деталізацію вимог до адміністративного акту у ст. 67 проєкту, закріплення можливості визнати адміністративний акт недійсним у ст. 85 проєкту тощо.

В цілому, створення уніфікованої процедури розгляду звернень та прийняття рішень за ними здатне гарантувати можливість захисту особою своїх прав та своєчасної їх реалізації. Однак БФ “Право на захист” погоджується з позицією Головного науково-експертного управління і вважає, що у разі прийняття проєкту як закону можуть мати місце негативні наслідки для значної кількості існуючих порядків, процедур та адміністративних послуг, які за своєю специфікою не можуть бути імплементовані у рамках загальної адміністративної процедури.

Ризики для процедури розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

1. Актуальна нормативно-правова база, у тому числі, низка міжнародних договорів, закріплює особливу вразливість такої категорії іноземців та осіб без громадянства як шукачі захисту, зокрема, через вимушеність їхнього переміщення, ускладненість доступу до документів, що підтверджують їхню особу, низький рівень освіти, відсутність достатніх коштів задля забезпечення гідного рівня життя, досвід пережитих фізичних та психологічних страждань, не володіння мовою країни, до якої вони звертаються за захистом.

Тож, для забезпечення прав цих осіб і недопущення дискримінації законодавчими актами встановлені певні гарантії, якими користуються шукачі захисту під час адміністративного провадження. Серед найважливіших гарантій доступу до міжнародного захисту, закріплених у діючому законодавстві, слід виділити:

порядок подання заяви особою, яка є неписьменною або має фізичні вади;
право подати заяву та документи, що обґрунтовують необхідність надання захисту, рідною мовою та обов’язок органів ДМС та інших державних органів залучити перекладача;
порядок подання заяви особою, яка незаконно перетнула державний кордон України;
порядок дій органів ДМС та інших державних органів у випадку звернення за захистом дитини, розлученої із сім’єю;
право подати заяву особою, у якої відсутні документи, що посвідчують особу, або такі документи є фальшивими, та порядок подальшого розгляду такої заяви;
вичерпний перелік підстав для прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту тощо.

Разом з тим вказаний законопроект не враховує особливу вразливість шукачів захисту.Так, у статті 7 проєкту передбачено, що іноземці та особи без громадянства під час здійснення адміністративного провадження користуються гарантіями, однак ці гарантії окремо не закріплені і не перераховані, що вказує на їх декларативний характер.

2. Проєкт суттєво розширює коло можливостей для захисту особою своїх прав під час адміністративного провадження, зокрема, право на подання клопотань, невичерпний перелік яких прямо закріплений у проєкті, доступ до матеріалів справи, право подавати пояснення і зауваження, право бути вислуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, право ініціювати та брати участь у слуханнях у справі, тощо, однак через особливу вразливість шукачів захисту для більшості з них реалізація цих прав не є можливою без представництва.

При цьому, слід звернути увагу, що проєкт не передбачає внесення змін до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а за чинного регулювання доступ до правової допомоги шукачів захисту є ускладненим: 1) коло шукачів захисту, які мають право на таку допомогу, є суттєво звуженим; 2) чітка процедура та порядок залучення чи то призначення адвоката з центру безоплатної правової допомоги не визначені; 3) обов’язок органів державної міграційної служби повідомити відповідний центр з надання безоплатної правової допомоги про необхідність такої допомоги шукачеві захисту не передбачений; 4) строк розгляду звернення про надання безоплатної правової допомоги в два рази перевищує строк оскарження рішень ДМС тощо.

Зважаючи на це, у разі прийняття проєкту, шукачі захисту будуть позбавлені можливості реалізувати свої права під час здійснення адміністративного провадження.

3. Однією з гарантій доступу до міжнародного захисту, як зазначалося вище, є закріплення у законі вичерпного переліку підстав для ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У противагу, за проєктом, можливості адміністративного органу для відмови у розгляді заяви суттєво розширюються. Так, наприклад, стаття 42 передбачає перелік заяв, що не підлягають розгляду, а стаття 40 – залишення заяви без руху. Вказане може позбавити шукачів захисту можливості звернутися за захистом, порушуючи таким чином міжнародні зобов’язання України.

4. Особлива вразливість шукачів захисту вимагає особливого підходу до доказування та оцінки заяви про захист. Цей підхід розтлумачений у п.п. 196, 197 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця за Конвенцією про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року. Натомість вимоги до доказів та доказування, викладені у проєкті, не враховують зазначених рекомендацій, що може призвести до порушення прав шукачів захисту.

Ризики для процедури розгляду заяв про визнання особою без громадянства (ОБГ)

Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначено, що порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, встановлюються Кабінетом Міністрів України (протягом трьох місяців з дня набуття чинності законом). Проєкт суперечить цьому положенню закону, оскільки намагається врегулювати зокрема порядок розгляду заяв про визнання ОБГ, не зазначаючи цей порядок у списку виключень зі сфери дії проєкту. Натомість значна кількість положень проєкту не узгоджується з процедурою визнання особою без громадянства, деякі прямо суперечать їй:

1. Частина третя статті 19 законопроєкту вимагає від заявника перекладу документів, які ним надаються на іноземній мові, що суперечить статті 6-1 вказаного закону, який зобов’язує державний орган перекладати документи, що надаються заявником під час звернення за визнання ОБГ.

2. Хоча статтею 36 проєкту передбачено форму подання заяви, яка включає усну (в тому числі подану при особистому зверненні, що фіксується в матеріалах справи шляхом переведення її посадовою особою в письмову форму), не врахована можливість подання заяви неписьменною особою або особою з фізичними вадами. Натомість абзац другий частини першої статті 6-1 вказаного Закону зазначає порядок подання заяви такою особою. Окрім того, практика БФ “Право на захист” показує, що серед недокументованих осіб з невизначеним громадянством, які відповідають критеріям визначення ОБГ, часто є неписьменні люди, які не отримували освіти.

3. Вказаний Закон передбачає, що у разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, визначених законом документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві (абзац третій частини першої статті 6-1 Закону). Проєктом передбачений статус «осіб, які сприяють розгляду справи», однак не може бути враховано, що опитування проводиться виключно за письмовою згодою заявника. Окрім того, сам порядок опитування осіб під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства буде встановлено Кабінетом Міністрів України.

4. Стаття 33 проєкту передбачає можливість ініціювання адміністративного провадження адміністративним органом, що потенційно здатне позитивно вплинути на процес виявлення недокументованих осіб, які не мають громадянства. Однак, розгляд заяви про визнання ОБГ не передбачений вищезазначеним законом в якийсь інший спосіб, ніж за заявою особи.

5. Порядок тимчасового зупинення та поновлення адміністративного провадження, передбачений в статті 60 проєкту, також не узгоджується з процедурою визнання ОБГ, визначеною законом. Проєкт вводить можливість зупиняти розгляд заяви за клопотанням заявника, натомість він не здатний врахувати порядок припинення та поновлення розгляду заяви про визнання ОБГ (зокрема на час розгляду заяви про звернення за захистом в Україні та заяви про встановлення належності до громадянства України, абзаци четвертий і пятий частини другої статті 6-1 вказаного Закону).

6. Адміністративне оскарження, запропоноване проєктом (статті 74-81 проєкту), не буде доступним для заявника про визнання ОБГ, оскільки Закон передбачає лише можливість судового оскарження. Тільки на час судового оскарження передбачено продовження дії довідки про звернення за визнанням особою без громадянства.

Висновки та рекомендації

Таким чином, особлива вразливість шукачів захисту та осіб, які подають заяву про визнання особою без громадянства, в процесі здійснення адміністративного провадження проєктом не врахована. Окремі гарантії для цих категорій не закріплені. В процесі реалізації прав під час адміністративного провадження, запропонованих проєктом, як шукачі захисту, так і особи, які подають заяву про визнання особою без громадянства, очевидно, зіштовхнуться із суттєвими складнощами, тож, вказані права залишиться для них декларативними.

На підставі викладеного, рекомендуємо до частини 2 статті 1 законопроєкту додати пункти 6 та 7 такого змісту:

6) подання та розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, прийняття рішення за цією заявою та його оскарження, прийняття та оскарження рішення про втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

7) розгляду заяви про визнання особою без громадянства відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства”.

22.10.20

Для більшості постраждалих внаслідок збройного конфлікту на Сході України, питання даху над головою лишається одним з найактуальніших. Його вдається вирішити далеко не всім — попри всі діючі для цієї категорії громадян державні програми. Тож не дивно, що дуже часто саме с цією проблемою звертаються люди до наших спеціалістів.

З цією проблемою на початку вересня до нас на гарячу лінію БФ «Право на захист» звернувся чоловік та розповів свою історію. Вже 6 років поспіль він, разом зі своєю сім’єю, намагається стати на соціальний квартирний облік як внутрішньо переміщені особи (ВПО).
Чоловіка звуть Федір Богданович (ім’я змінене).

Відразу після початку конфлікту у 2014 році разом зі своєю сім’єю він переїхав з Волноваського району Донецької області до Івано-Франківська.

Пан Федір розповів, що він, його мати та сестра неодноразовов зверталися до органів місцевого самоврядування та надавали документи для взяття їх на соціальний квартирний облік, адже їхнє житло залишилось на тимчасово окупованій території (далі — ТОТ). Іншого вони не мають. Не зважаючи на ці факти, вони постійно отримували відмову з різною аргументацією. Підставою для відмови останнього разу була відсутність наявності у членів сім’ї документу, який підтверджував, що житло на Донеччині, власниками якого вони є, було зруйноване – і вже непридатне для проживання.

04.09.2020 року набрала законної сили постанова Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2020 р. № 776 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 682». Зокрема, постановою було передбачено виключний перелік документів, які мають надати внутрішньо переміщені особи для взяття їх на соціальний квартирний облік. Важливим нововведенням законодавчого акту стало те, що переселенці, які мають у власності житло в ТОТ не мають надавати жодних актів щодо стану відповідного майна, адже цей стан неможливо підтвердити.
Також раніше, до внесення змін до вищезазначеної постанови, внутрішньо переміщені особи (далі – ВПО) для взяття на соціальний квартирний облік були зобов’язані надавати довідку про місце проживання та склад сім’ї, яка надавалась лише у разі реєстрації місця проживання таких осіб за відповідною адресою, що підтверджувалось відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті громадянина України.

Такі вимоги були серйозною перешкодою для ВПО, оскільки здійснити реєстрацію місця проживання за законом можливо лише за згодою власника нерухомості, на що переселенці розраховувати не могли.
Ураховуючи той факт, що будинок, який належить членам сім’ї Федора Богдановича, знаходиться у с. Пікузи Волноваського району, а село з 2014 року знаходиться під окупацією, потреби про надання акту щодо технічного стану житла не було.
Пан Федір звернувся по допомогу до юристів благодійного фонду «Право на захист». Результати спільної роботи не забарились — люди були взяті на соціальний квартирний облік.

«Дуже радий, що звернувся до вас за допомогою, — зазначив Федор Богданович. – Я думав, що нас з мамою та сестрою вже ніколи не поставлять на облік, щоб отримати принаймні якесь житло на заміну рідній хаті в Пікузах, яку вже, напевне, обжили «асвабадітєлі»…»

Сьогодні сім’я мешкає у рідних. Сподіваємося, що згодом вони отримають соціальне житло від держави.

22.10.20

Бенефіціар cлов’янського офісу БФ «Право на захист» разом із адвокатом організації подолав важкий та довгий шлях до оформлення паспорта громадянина України вперше: поновлення втрачених документів, суди, підтвердження громадянства. Лишався фінальний крок — для оформлення паспорта чоловіку треба було звернутися до Державної міграційної сужби (ДМС) у м. Бахмуті та надати всі зібрані упродовж двох років документи.

Але за кілька днів до визначеної дати, напередодні вихідних, із 66-річним чоловіком сталася біда — у нього перестала функціонувати одна нога, відтак він втратив можливість пересуватися самостійно навіть із палицею. Спеціальних засобів наш бенефіціар не мав, а придбати або отримати допомогу безкоштовно не міг через відсутність паспорта. Отже, уже з понеділка адвокату довелося шукати способи доставити чоловіка з міста Часів Яр (Бахмутськго району) до Бахмута та допомогти піднятися на третій поверх відділу ДМС, не обладнаного для відвідування маломобільних людей та людей із інвалідністю. Зважаючи на ситуацію з CoVID-19, було важко знайти транспорт для перевезення чоловіка, адже більшість організацій зараз не здійснює соціальний супровід власним транспортом. На пошуки витратили майже два дні.

На запит про допомогу відгукнулися в ГО «Проліска», які через CoVID-19 тимчасово не здійснюють перевезення, проте розшукали волонтера, який і відвіз чоловіка до Бахмутського ДМС. Також відгукнувся сусід нашого бенефіціара, який попри робочий день супроводив його від квартири до ДМС та у зворотному напрямку. За три тижні чоловіку знову доведеться відвідати ДМС і невідомо, з якими труднощами він матиме справу наступного разу.

Сьогодні жоден із відділів ДМС на півночі Донецької області, з якими доводилося працювати представникам БФ «Право на захист», не обладнаний належним чином або не обладнаний взагалі для відвідування особами з інвалідністю або маломобильними людьми. Деякі територіальні відділи розташовані на другому або навіть на третьому поверсі будівель, а отже люди іноді взагалі не можуть отримати такі необхідні послуги.

22.10.20

Нещодавно благодійний фонд “Право на захист” розпочав новий онлайн-курс “Вебінари: поради правозахисникам”. Його програма складається з п’яти модулів та розрахована на представників неурядових громадських організацій, студентських юридичних клінік, центрів та бюро безоплатної правової допомоги.

Через пандемію коронавірусної інфекції у спеціалістів організації виникла нагальна потреба знайти нові шляхи для повноцінної роботи в умовах карантину. Тож команди офісів Фонду успішно опановували можливості, які надає Інтернет для дистанційної роботи.

«Ще на початку карантину стало зрозуміло, що потреба в нашій підтримці у людей не зникла, а подекуди й збільшилась через нові проблеми та карантинні обмеження. Але бенефіціари не могли завітати до наших офісів, тож ми вирішили прийти до них за допомогою технологій — зокрема, вебінарів»
— зазначила наша колега Анна Букрєєва.

Ідея створення онлайн-курсу “Вебінари: поради правозахисникам” виникла після того, як комунікація з бенефіціарами була переведена в дистанційний режим. Успішно випробувавши можливості платформ для трансляцій та відеоконференцій, разом з партнером Фонд почав розробку курсу для громадських організацій, спеціалістів систем БПД, студентів юридичних клінік.

Навчальний курс впроваджується у межах проєкту “Підтримка переходу компетенції з надання послуг з правової допомоги до місцевих надавачів таких послуг та підвищення їхнього потенціалу” за підтримки Норвезької ради у справах біженців в Україні та Міністерства закордонних справ Норвегії.

20.10.20

Цієї осені Департамент з питань виконання рішень ЄСПЛ Комітету Міністрів Ради Європи у своєму останньому інформаційному бюлетені по Україні окремо зазначив про повторюване порушення Україною прав шукачів захисту. Та попри своє негативне забарвлення ця новина має позитивні моменти. Як зазначають юристи БФ “Право на захист”, така оцінка має спонукати відповідні державні органи та структури до перегляду підходу щодо низки міграційних процесів та сприяти покращенню ситуації з дотриманням прав людини в Україні.

Зазначений Департамент вказав на відсутність в Україні ефективного засобу правового захисту з автоматичним призупиняючим ефектом для оскарження рішення про відмову шукачу захисту в перетинанні державного кордону.

Відмови в перетинанні кордону мають місце навіть щодо тих шукачів захисту, які можуть бути підданими катуванням, нелюдському і такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню, а тому відсутність такого ефективного засобу правового захисту порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у поєднанні зі ст. 13.

Такого висновку Департамент дійшов в результаті аналізу тих рішень, які знаходяться у процесі виконання.

Серед цих рішень – три ініційовані та підтримувані БФ «Право на захист»:

M.S. V. SLOVAKIA AND UKRAINE (17189/11, остаточне рішення винесено 11/09/2020);

NUR AHMED AND OTHERS v. Ukraine (42779/12, остаточне рішення винесено 18/06/2020);

NUR AND OTHERS v. Ukraine (77647/11, остаточне рішення винесено 16/07/2020).

Про що ці справи?

У цих справах ЄСПЛ констатував з боку України незаконне позбавлення свободи шукачів захисту, неналежне дослідження ризиків бути підданим катуванню, такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню у країні їх походження.

У справі «NUR AHMED AND OTHERS v. Ukraine (42779/12)» йшлося про затримання 9 громадян Сомалі. Щодо 8 з них затримання було не задокументоване взагалі. Перебування ще 4 громадян в Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства не мало законних правових підстав, а процедура оскарження факту позбавлення свободи щодо 5 з них тривала неспіврозмірно довго.

“Правову допомогу, у тому числі оскарження незаконних дій міліції (ситуація мала місце ще до її реформування), органів Державної міграційної служби, судів у цій справі надавали юристи представництва міжнародної організації HIAS в Україні. На той момент БФ “Право на захист” ще працювало як складова цієї організації. Коли всі національні засоби правового захисту були вичерпані, адвокат Галина Бочева звернулася в інтересах шукачів захисту до ЄСПЛ.

Через велику завантаженість ЄСПЛ розглядав цю справу близько 8 років, а рішення виніс у 2020 році, де визнав порушення Україною ч.1 та ч.4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тобто права на свободу та особисту недоторканність шукачів захисту”, – коментує Світлана Бутенко, старший юрист з питань стратегічного судочинства БФ “Право на захист”.

Що позитивного ми бачимо в цій новині?

Констатація конкретної проблеми Департаментом з питань виконання рішень ЄСПЛ – це конкретна вказівка органам державної влади про необхідність її вирішення, у тому числі в ході виконання вказаних рішень.

Слід зазначити, що виконання рішень ЄСПЛ вимагає від держави не лише вжити заходів індивідуального характеру, як-то виплати справедливої сатисфакції, присудженої судом, однак також виконання заходів загального характеру через зміни законодавства, судової практики тощо.

“Проблема доступу до міжнародного захисту в Україні залишається актуальною й сьогодні. Шукачі захисту стикаються з численними перепонами на шляху до біженської процедури. Як і 8 років тому у випадку, якщо шукач захисту отримує на кордоні рішення про відмову в перетинанні, захистити таку людину національними засобами фактично неможливо, оскільки попри всі оскарження, її повертають додому. У ситуації пошуку притулку це найстрашніший розвиток подій, оскільки в країні походження на неї можуть чекати катування, загальнопоширене насильство, нелюдське і таке, що принижує гідність поводження чи покарання”, – зазначає Світлана Бутенко, старший юрист з питань стратегічного судочинства БФ “Право на захист”.

Тож, БФ “Право на захист” закликає органи державної влади України прислухатися до рекомендацій Департаменту і якомога швидше запустити ефективний засіб правового захисту, який надавав би можливість оскаржити рішення про відмову шукачу захисту в перетинанні кордону та одночасно призупиняв дію цієї відмови.

20.10.20

Громадянам України, у тому числі й тим, які проживають на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), має виплачуватися належна їм пенсія. Це право регулюється статтею 46 Конституції України. Однак, вже протягом багатьох років питання виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам та мешканцям ТОТ залишається найбільш проблемним та дискусійним. Ми вирішили поспілкуватися з Анастасією Одінцовою, правовим аналітиком БФ “Право на захист”, аби докладно розібратися в історії цієї проблеми та шляхах вирішення.

Анастасіє, у якому зараз стані знаходиться питання виплати пенсій для переселенців та мешканців тимчасово окупованих територій?

Зараз це питання знаходиться в підвішеному стані, оскільки всі пенсійні виплати для переселенців регулюються підзаконними актами. Це по суті є порушенням Конституції України, за якою пенсії мають регулюватися виключно на законодавчому рівні. Інше питання – виплата пенсій особам, які проживають на тимчасово окупованих територіях. Воно взагалі залишається не врегульованим. Усіх пенсіонерів з ТОТ змушують брати довідки внутрішньо переміщених осіб, що по суті є своєрідним обманом. Всі розуміють, що ці громадяни не є внутрішньо переміщеними особами, тому що фактично проживають на тимчасово окупованій території. Але зрештою вони мають повне право отримувати свою пенсію.

Загалом, скільки часу вже триває ця проблема? І чи були якісь кроки від держави для поліпшення ситуації з виплатою пенсій?

Це сталося моменту окупації територій України. Тобто з 2014 року. По суті ми розуміємо, що на початку конфлікту можливо й потрібно було врегулювати питання пенсій підзаконними нормативними актами для швидкого реагування та захисту громадян, які перемістилися. Але на сьогодні ми бачимо, що це явище не тимчасове і врегульовувати його й далі підзаконними актами немає сенсу. Все має бути врегульовано на законодавчому рівні. Для цього раніше й був підготовлений законопроєкт 6692. Але два роки він просто пролежав у Верховній Раді й так і не розглядався депутатами. А після того, як Верховна Рада була розпущена і відбулися вибори, цей законопроєкт було перереєстровано під номером 2083-Д та доопрацьовано Комітетом з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Новий законопроєкт був розглянутий Верховною Радою в першому читанні, але у зв’язку з появою зауважень від Міністерства фінансів України його було повернуто на доопрацювання для подальшого повторного розгляду.

Тобто, якщо питання виплати пенсій буде врегульовано на законодавчому рівні, це допоможе ситуації зрушити з місця?

Так. Тільки на підставі внесення змін до законів, ми можемо змінювати профільні підзаконні нормативні акти, які регулюють виплату пенсій станом на сьогодні. Ці акти по суті мають змінюватися на підставі і на виконання законів України. Підміна понять і передача виключно в руки Кабінету Міністрів питання врегулювання виплати пенсій – це неправильно. Державний бюджет затверджує Верховна Рада і, відповідно, вона й має вирішувати, як і за якими правилам повинна виплачуватися пенсія. Оскільки під ці пенсії і під це законодавство має закладатися відповідний бюджет.

Що саме має бути врегульовано на законодавчому рівні?

По-перше, пенсії для внутрішньо переміщених осіб, які вже інтегрувалися в місцевих громадах. Ці громадяни мають повне право отримувати пенсії за загальним порядком, як інші мешканці громади. Однак, їм все одно потрібно проходити постійну фізичну ідентифікацію в Ощадному банку України і оформлювати пенсії виключно в цьому банку. Це по суті є дискримінаційною умовою для отримання пенсійних виплат.

По-друге, це пенсії для громадян, які проживають на тимчасово окупованих територіях. Тут питання широше і дискусійне. Для цих громадян дійсно потрібна ідентифікація, оскільки в нас немає точної статистичної інформації скільки людей, наприклад, померло на ТОТ. Однак, треба вже просто сказати: так, у нас є громадяни, які проживають на ТОТ, і ми зобов’язані виплачувати їм зароблену ними пенсію без отримання довідки ВПО. Адже це взагалі викривлює дані про кількість внутрішньо переміщених осіб і розуміння потреб, які необхідно задовольнити. Сьогодні держава, коли закриває на ці моменти очі, то створює борг перед своїми громадянами і цей борг з кожним роком росте.

Ми знаємо, що ви є членом громадської ради при Комітеті ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. 13 жовтня там відбулися комітетські слухання, де якраз і розглядалося питання реформування системи пенсійного забезпечення. Яку рекомендацію ви внесли до розгляду?

Найголовніше – це включити рекомендацію для Верховної Ради України щодо прискорення розгляду проєкту закону про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації права на пенсію 2083-Д. Я знаю, що незабаром будуть погоджені вже кінцеві рекомендації комітетських слухань, і ми будемо наполягати на тому, щоб нашу рекомендацію було обов’язково включено. Рекомендації профільного комітету – це найголовніше для розгляду цього законопроєкту. Без цього його може спіткати така сама доля, як і попереднього законопроєкту, який просто пролежав у Верховній Раді.

Яка позиція БФ “Право на захист” щодо питання виплати пенсій переселенцям та мешканцям ТОТ?

На сьогодні, як і вже багато років від початку конфлікту, ми наполягаємо на тому, щоб Верховною Радою був прийнятий відповідний законопроєкт. А вже після його затвердження, має бути розроблено спеціальний порядок для виплат пенсій громадянам, які проживають на ТОТ. Зі свого боку ми готові допомогти при підготовці спеціальних підзаконних нормативних актів, які мають врегульовувати питання пенсій. Закривати очі і просто відкладати це питання на потім вже немає часу і можливості!