Зробити пожертву
Укр / Eng

Категорія: Новини

02.05.22

Свобода пересування:

  1. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 30 діб.
  1. Верховна Рада України 1 квітня внесла зміни до законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов’язок і військову службу». 

Відповідно до змін, унесених до законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов’язок і військову службу», право на звільнення з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини мають:

  • Особи, які виховують дитину з інвалідністю;
  • Особи, які виховують тяжкохвору дитину (перинатальні ураження нервової системи, онкологічні  захворювання, цукровий діабет тощо); 
  • Особи, які здійснюють постійний догляд за хворою дружиною/чоловіком, дитиною до 18 років,  своїми батьками чи батьками чоловіка/дружини (якщо це підтверджується медичною  документацією); 
  • Особи, чиї батьки або батьки чоловіка/дружини є особами з інвалідністю I-II групи;
  • Особи, які доглядають за особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; 
  • Військовослужбовці-жінки – у зв’язку з вагітністю; 
  • Військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; 
  • Військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в  медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; 
  • Один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; 
  • Особи, які доглядають за особою з інвалідністю 1-2 групи, яка не є членом родини або потребує  постійного догляду, і немає іншої особи, яка могла б доглядати за нею.
  1. Верховною Радою України 14 квітня внесено зміни до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». 

Цими змінами передбачено, що під час дії особливого періоду військовослужбовцям із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом, гарантується можливість припинення (розірвання) контракту за власним бажанням.

  1. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня № 383 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, якою затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України.

Даними змінами надано можливість перетину державного кордону в період дії надзвичайного або воєнного стану чоловікам призовного віку, в яких є інвалідність за наявності документів які це підтверджують. Крім цього, право на перетин державного кордону мають особи, які їх супроводжують за наявності відповідних документів. 

  1. Кабінетом Міністрів України постановою від 01 квітня 2022 року № 399 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, якою затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України.

Відповідно до вказаних змін, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, обмежено перетин державного кордону для осіб, які мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначених в абзацах другому — восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме:

  • Здобувачі передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, (за денною  або дуальною формами); 
  • Педагоги та науковці закладів вищої та передвищої освіти, які мають вчене звання та/або науковий  ступінь; 
  • Працівники закладів загальної середньої освіти; 
  • Жінки та чоловіки, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час проведення  антитерористичної операції з числа осіб, що брали безпосередню участь у бойових діях.

Відповідно до даних, наданих Міністерством закордонних справ України, у відповідь на звернення від БФ «Право на захист», у період з 24.02.2022 по 20.04.2022 на тимчасовий консульський облік було взято 7213 дітей, які виїхали за кордон в умовах введення військового стану в Україні.

Доступ до медичних послуг:

1. Міністерством охорони здоров’я України прийнято наказ від 31 березня № 554, яким затверджено мінімальні вимоги щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення під час екстреного облаштування місць тимчасового перебування внутрішньо переміщених осіб у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації.

2. Міністерством охорони здоров’я України прийнято наказ від 05 квітня № 574, яким затверджено критерії направлення громадян України для лікування за кордоном на період дії воєнного стану та переліку закладів охорони здоров’я, які здійснюють координацію направлення громадян України для лікування за кордон на період дії воєнного стану.

3. Співробітники БФ «Право на захист» під час нових візитів на міжнародні контрольні пункти пропуску (далі – МКПП) «Смільниця», «Угринів», «Шегині», «Рава-Руська», які знаходяться на українсько-польському кордоні, звернули увагу на невирішення проблем з доступом до медичних послуг. А саме:

– відсутність медичного пунктів, медичного персоналу;

– нестача медичних препаратів;

– відсутність дефібриляторів, глюкометрів та інших медичних засобів.

Схожі проблеми залишилися  невирішеними і на інших МКПП, на яких БФ «Право на захист» здійснює свою діяльність, а саме, в Чернівецькій області – на МКПП «Мамалига», «Кельменці», «Росошани», «Сокиряни», які межують з пунктами пропуску Республіки Молдова та МКПП «Порубне» – з Румунією.

Крім цього, на декількох МКПП залишається невирішеною проблема щодо виклику карет швидкої допомоги.

29.04.22

Випадки, коли маленькі українці перетинали кордон України без батьків – у супроводі незнайомих людей, волонтерів, далеких родичів або навіть самостійно – вразили та стали відомі на весь світ. З самого початку війни БФ “Право на захист” звертав увагу міжнародної спільноти на необхідність створення стандартів щодо захисту цих дітей.

Право на захист. Діти без супроводу: як їх захистити та гармонізувати законодавство України та ЄС

Про ситуацію зараз та роботу в цьому напрямку спільно з іншими організаціями говорила адвокаційна координаторка БФ «Право на захист» Тетяна Лузан на Міжнародній конференції «Після війни: переосмислення майбутнього громадянського суспільства» у Варшаві. Тема її докладу стосувалася саме захисту дітей, які перетинають кордон без супроводу, та узгодження законодавства України та ЄС у цій сфері.

«Наш фонд також отримував дзвінки від батьків, які від відчаю готові були відправити своїх дітей за кордон із зовсім незнайомими людьми через російські звірства, які відбувалися на той час у Харкові, Запоріжжі та інших містах. Для «Право на захист» було очевидно, що настав час втрутитися, а також залучити колег із сусідніх країн до спроби врегулювати ситуацію», – сказала Тетяна Лузан.

Право на захист. Діти без супроводу: як їх захистити та гармонізувати законодавство України та ЄС

Спільні зусилля українських та міжнародних організацій із захисту дітей та жінок полягали у підготовці документа, що визначав би мінімальні стандарти захисту неповнолітніх без супроводу, які втікають з України після російського вторгнення 24 лютого 2022 року. Наприклад, щодо опіки над дітьми та їх безпеки в іншій країні, а також їхнього безпечного повернення додому пізніше.

І остаточний проєкт був створений та став зразком для міжурядових угод щодо належного забезпечення прав дитини, захисту та піклування.

Його рекомендаційні положення базуються на правових інструментах ООН як основи та документах ЄС. Зокрема, таких як Директива ЄС про тимчасовий захист та відповідне імплементаційне рішення щодо України, резолюція Європейського парламенту від 7 квітня 2022 року про захист ЄС дітей та молоді, які тікають від війни в Україні.

«У стандарті також зазначено, що повернення в Україну дітей без супроводу має здійснюватися відповідно до вказівок національних органів і відповідати найкращим інтересам дитини. Таким чином забезпечено уникнення можливих майбутніх перешкод для повернення маленьких українців додому до батьків. Водночас ЄС і країни-члени закликали не розглядати припинення тимчасового захисту як автоматичну підставу для відправки українських дітей, якщо ситуація в Україні не дозволить безпечне та тривале повернення на її територію», – підсумувала Тетяна.

12.04.22

HIAS Europe та БФ “Право на захист” закликають ЄС та держави вирішити проблеми з документообігом, які можуть завадити людям, які тікають з України, знайти безпечний притулок у Європі. R2P – незалежна українська громадська організація, яка керує гуманітарними програмами HIAS в Україні з 2014 року. Понад 150 співробітників, багато з яких самі були переміщені, залишаються в Україні та продовжують доставляти правову та гуманітарну допомогу людям, які втікають. R2P підкреслює наступні проблеми:

Цифрові документи, що засвідчують особу, не приймаються

21 березня 2022 року Європейська комісія оприлюднила орієнтовний перелік документів, які приймаються як підтвердження громадянства України для отримання доступу до тимчасового захисту та суміжних прав. Хоча цей список не був вичерпним, цифрові документи не були включені.

  • Це ставить під загрозу українців, які не мають паперових документів, які засвідчують особу – часто внаслідок втрати, крадіжки чи знищення під час бойових дій чи подорожей.  
  • Наступні вказівки ЄС щодо імплементації Директиви про тимчасовий захист мають закликати країни-члени приймати документи цифрового посвідчення особи в додатку “Дія”.  
  • Румунія, Угорщина та Словаччина повинні приймати цифрові документи, що посвідчують особу як дійсні документи на в’їзд на кордоні. Їх уже прийняли Польща та Молдова.

Термін дії українських водійських посвідчень не гарантується.  

Термін дії українських водійських посвідчень відрізняється у різних державах, і люди зобов’язані подавати заявки на національний аналог через певний проміжок часу – наприклад, 185 днів у Словаччині, 365 днів в Угорщині. Це створює непотрібну невизначеність і стрес для біженців.

  • Українські водійські посвідчення мають вважатися дійсними на період тимчасового захисту принаймні в Румунії, Угорщині, Словаччині, Польщі та Молдові, якщо не в усіх європейських державах.
07.04.22

«Я боюся, що якщо вирішу виїхати, то не зможу перетинати контрольно-пропускні пункти чи кордони, бо в мене немає документів. А ще більше боюся, що мене розлучать з моїми дітьми, адже в мене немає жодних доказів, що я їхня мати», — сказала в інтерв’ю виданню Thomson Reuters Foundation одна з наших бенефіцарок Світлана Гончарова, яка є особою без громадянства.

Жінка перебуває в Сумах та через відсутність будь-яких документів побоялася виїхати з-під обстрілів, лишаючись з двома дітьми в підвалі. Про те, як вона переживає з дітьми цей складний час і про життя без громадянства читайте в статті Thomson Reuters Foundation.

Проблемами осіб без громадянства та під ризиком безгромадянства в Україні опікується Благодійний фонд «Право на захист». За словами Софії Кордонець, керівниці проєкту фонду, хоча сусідні країни і відкрили свої кордони, відомо лише декілька випадків, коли особи без громадянства змогли виїхати з України (частина з них мали прострочені радянські паспорти). Особи без громадянства стикаються з більшими перешкодами у пошуку житла та допомоги, якщо вирішують переміститися країною, їм складно виїхати за кордон та є висока вірогідність, що вони ніколи не зможуть повернутися назад.  

«Перше питання, яке вони нам задають, часто не «як я можу виїхати?», а «як я можу повернутися?» – відзначає Софія. 

Війна ставить недокументовану людину в надзвичайно складні обставини. І в мирний час людина без документа, що посвідчує особу, обмежена в свободі пересування, а страх бути затриманим є звичайним явищем для таких людей. З цим страхом недокументовані особи без громадянства (ОБГ) в Україні живуть десятки років, а часом і все життя. 

Отримувачі допомоги БФ “Право на захист”, які не мають документа, що посвідчує особу, не наважуються переміщуватися з небезпечних регіонів, охоплених війною, зокрема через цей страх. Вимушені до постійних обмежень протягом життя, вони зараз опиняються в пасці в небезпечних населених пунктах і без можливості отримати допомогу. Їхня єдина надія – це волонтери, які зараз працюють на межі можливостей!

За даними Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) В Україні проживає близько 35 тисяч людей з невизначеним громадянством та осіб без громадянства.  Оскільки офіційні і точні дані відсутні, таких людей може бути більше. Частина людей не має жодних документів, водночас вони “намагаються жити”, виборюючи собі право на повноцінне життя і, навіть, асоціюючи себе з нашою державою.

БФ “Право на захист” робить все можливе щоб допомогти цим людям продовжити спроби документуватись, надає необхідну інформацію та допомогу. 

Фото: Emma Batha, Thomson Reuters Foundation.

02.04.22

За даними ООН, понад 3,7 мільйона людей залишили Україну за місяць війни, шукаючи прихистку. Це переважно жінки з дітьми, а також чимало вагітних жінок. До нашого фонду звернулася одна з них, бо зіткнулася з проблемою отримання оплачуваної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. 

Історія Олени, яка не може отримати лікарняний листок

«Я виїхала до Польщі в перший же день, як почалася війна. У мене двоє дітей, а зараз я вагітна третім. Абсолютно незнайомі люди, поляки, прихистили мене з дітьми в себе вдома. Нам дуже пощастило. Проте зараз підійшов час оформлювати лікарняний для роботодавця, адже строк вже великий, а зробити це в Польщі я не можу. Моя лікарка в Україні каже, що теж не може надати документ, бо має переконатися, що я справді вагітна та провести огляд. Кожного дня роботодавець телефонує і просить, щоб я якось вирішила це питання, бо я і не працюю, і лікарняного не маю», – ось, що розповіла нам Олена з Рівненщини.

І такі випадки непоодинокі, на жаль. За словами Руслана Романіва, співробітника БФ «Право на захист», вихід в оплачувану відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами можливий лише на підставі листка непрацездатності, що видається медичним закладом, в якому жінка перебуває на обліку. При цьому, відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455, видача такого листка здійснюється тільки після особистого огляду лікаря, який повинен зробити про це відповідний запис у медичній карті. Такий огляд можна провести і за кордоном згідно з вказаною Інструкцією.

Звернення до МОЗ України

Зараз на території України діє воєнний стан. Тому, перебування в Україні може становити загрозу для життя і здоров’я вагітних жінок і їхніх майбутніх дітей.

«Виходом з цієї проблеми може стати надання Міністерством охорони здоров’я України тимчасового дозволу на те, щоб вагітні жінки, які перебувають під час щонайменше воєнного стану за кордоном, могли отримувати листки непрацездатності електронним шляхом. З цього приводу Благодійний фонд «Право на захист» вже звернувся до Міністерства з проханням розглянути таку можливість», – повідомив Руслан Романів.

01.04.22

17 березня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р. (далі – «Закон № 2120»). Його положення переважно регулюють питання оподаткування, але низка його норм стосується питань кредитування та іпотеки, встановлюючи нові правила, що підлягають застосуванню під час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Тож, розглянемо більш детально, які саме правила впроваджено Законом № 2120.

  1. Кредит (позика): загальні питання звільнення позичальника від відповідальності

Законом № 2120 було внесено зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов’язань.

Відтепер, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється:

  • від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України (нагадаємо, що ч. 2 ст. 625 ЦКУ говорить, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), а також
  • від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім цього, було встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зверніть увагу! Звільнення позичальника від виконання своїх зобов’язань з повернення кредиту (позики), сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів Законом № 2120 не передбачено!  

2. Звільнення від відповідальності за договором про споживчий кредит

Законом № 2120 також внесено зміни до розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування” і доповнено його п. 61, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов’язань за договором про споживчий кредит.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов’язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов’язань за таким договором.

Також, нові правила забороняють збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у вказаний вище період.

Нагадаємо, що положення ч. 4 ст. 10561 Цивільного кодексу України регулюють питання застосування змінюваної процентної ставки, порядок розрахунку якої із застосуванням погодженого сторонами індексу встановлюється у кредитному договорі. При застосуванні такої ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Тож, в усіх інших випадках у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит забороняється!

При цьому, норми вказаного п. 6 поширюються, у тому числі, і на кредити, визначені в ч. 2 ст. 3 Закону України “Про споживче кредитування”, тобто кредити, на які такий закон загалом не поширюється за винятком окремих, прямо визначених ним положень (до яких тепер належать і положення п. 6 розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування”). Такі кредити включають, зокрема:

  • договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця;
  • кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом;
  • кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови кредитування, у тому числі виплату процентів за користування кредитом;
  • несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення;
  • кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов’язання споживача обмежуються вартістю предмета застави, тощо.

Крім цього, також установлюється, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Зверніть увагу! Звільнення позичальника від виконання своїх зобов’язань з повернення споживчого кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів Законом № 2120 не передбачено!  

3. Іпотека

Окрім врегулювання питань відповідальності позичальників за прострочення виконання взятих на себе зобов’язань, Законом № 2120 також було внесено зміни в розділ VI  “Прикінцеві положення” Закону України “Про іпотеку” та тимчасово зупинено дію окремих його положень.

Згідно з положеннями нового п. 5 розділу VI  “Прикінцеві положення” Закону України “Про іпотеку”, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія таких статей Закону України «Про іпотеку»:

  • ст. 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки);
  • ст. 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки);
  • ст. 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти);
  • ст. 41 та ст. 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах).

Однак зазначені положення не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов’язань:

  • за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом № 2120  (нагадуємо, він набув чинності 17 березня 2022 р.), або
  • за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом № 2120  за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Тож, Закон № 2120 безперечно змінив на краще ситуацію для позичальників на час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, а також на короткий період –  тридцятиденний строк – після його припинення або скасування. Проте його положення не передбачають звільнення позичальників від виконання взятих ними на себе зобов’язань щодо повернення кредиту, виплати передбачених кредитним договором процентів або відтермінування такої сплати. Водночас, відтермінування таких виплат (кредитні канікули) на сьогодні могли би стати найбільшим полегшенням для багатьох позичальників. Проте на законодавчому рівні це питання врегульовано не було, а, як підкреслює сам Національний банк України, кредитні канікули є правом, але не обов’язком кредитора, тому позичальникам рекомендується домовлятись про них з кредитором самостійно[1].

[1] Нові правила роботи банків і небанківських фінансових установ, що займаються кредитуванням, під час війни.


25.03.22

Свобода пересування:

1. 24 лютого Указом Президента № 64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 25 квітня ( Указ Президента № 133/2022 )

2. 15 березня Законом України № 2122-IX Верховною Радою України внесені зміни до законів України «Про військовий обов’язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 

Відповідно до таких змін розширено список осіб, які отримують відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема:

  • зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
  • які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено;
  • здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти – стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі).

Список громадян України віком 18-60 років до яких не застосовується обмеження виїзду за кордон.

Крім цього, виключено пункт про відстрочку від призову на строкову військову службу особам, родичі яких загинули або пропали під час проведення антитерористичної операції.

3. Постановою № 264 від 12 березня Кабінет Міністрів України вніс зміни до Правил перетину державного кордону громадянами України, відповідно до яких на час надзвичайного або воєнного стану спрощено перетин державного кордону дітьми, особами з інвалідністю та особами, що їх супроводжують.

Пам’ятка щодо перетину кордону дітьми, особами з інвалідністю та особами, що їх супроводжують, в умовах надзвичайного та воєнного стану

4. 3 березня Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 194 «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану», відповідно до якої спрощено порядок перетину державного кордону для водіїв 18-60 років, які перевозять гуманітарний вантаж.

Доступ до медичних послуг:

1. Кабінетом Міністрів України 12 березня прийнято постанову № 260 «Про внесення зміни до порядку реімбурсації лікарських засобів», згідно з  якою на період воєнного стану інсулін для пацієнтів відпускатимуть безкоштовно, доплата з пацієнтів не стягується, положення щодо часткового відшкодування вартості препаратів інсуліну, розрахунку суми доплати за препарати інсуліну, що сплачуються пацієнтами аптечному закладу, не застосовуються.

2. Міністерством охорони здоров’я України 28 лютого прийнято наказ № 388 «Щодо забезпечення функціонування у галузі охорони здоров’я», у якому передбачено, що  в період дії воєнного стану на території України у разі відсутності технічної можливості виписування електронних направлень, електронні направлення можуть виписуватися в паперовій формі. Під час застосування спеціального порядку виписування направлень, передбаченого цим наказом, вимоги Порядку щодо електронних направлень – не застосовуються.

3. Міністерством охорони здоров’я України прийнято наказ від 04 березня № 413 «Деякі питання обігу та відпуску лікарських засобів в період воєнного стану», відповідно до якого дозволили отримувати інсулін як за електронним, так і за паперовим рецептом.

4. Міністерством охорони здоров’я України прийнято наказ від 17 березня № 496 «Деякі питання надання первинної медичної допомоги в умовах воєнного стану», згідно з яким  надавачі первинної медичної допомоги повинні забезпечити ведення обліку переміщених осіб, які звертаються для отримання такої допомоги, за затвердженою формою.

5. 20 березня прийнято зміни до наказу Міністерства охорони здоров’я України № 374, відповідно до якого дозволено проведення планових госпіталізацій пацієнтів за певних умов:

  • завантаження менше 70 % ліжкового фонду терапевтичного профілю;
  • завантаження менше 50 % ліжкового фонду хірургічного профілю;
  • за рішенням структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської міської воєнних адміністрацій, та з урахуванням тактичної ситуації. 

6. Співробітниками БФ «Право на захист» розроблено пам’ятки щодо перетину державного кордону для громадян України в умовах воєнного стану 

7. БФ “Право на захист” розробив для громадян України, які вимушені були покинути її територію у зв’язку з воєнними діями, порівняльну таблицю режимів і статусів для громадян України в країнах Європейського Союзу.

8. Співробітники БФ «Право на захист» постійно відвідують МКПП «Краківець», що знаходиться біля українсько-польського кордону, де проводять консультування людей щодо правил виїзду дітей, підготовки документів для виїзду, перетину кордону чоловіками, які підлягають мобілізації тощо.

Крім цього, співробітники БФ «Право на захист» повідомили про покращення стану надання медичної допомоги в порівнянні з першими днями запровадження воєнного стану в Україні. Насамперед, українські медики не встигали доїжджати до пункту пропуску. У такому випадку інколи допомогу надавали медики з польської сторони. Також на пункті пропуску трапилися два випадки, коли жінки народжували не в пристосованому для цього медичному закладі, а в палатці медпункту і в цьому їм допомагала лише медсестра, а не кваліфікований лікар.

9. Під час візитів на МКПП «Смільниця», «Угринів», «Шегині», «Рава-Руська», які знаходяться на українсько-польському кордоні, співробітниками БФ «Право на захист» виявлено проблеми, які притаманні для всіх вказаних пунктів пропуску, а саме:

  • нестача медичних препаратів (особливо препарати для зниження тиску, заспокійливі, інсулін);
  • проблеми з виїздами швидкої допомоги до пунктів пропуску. У таких випадках допомогу надають польські медики, які на власних каретах швидкої допомоги доправляють людину до медичного закладу на території Польщі;
  • відсутність дефібриляторів.

10. Співробітники БФ «Право на захист» під час своєї діяльності в Чернівецькій області на МКПП «Мамалига», «Кельменці», «Росошани», які межують з пунктами пропуску Республіки Молдова та МКПП «Порубне» – з Румунією, виявили, що у всіх пунктах пропуску відсутні базові потреби громадян для комфортного перетину кордону, зокрема: 

  • інформаційні стенди та інформаційні матеріали щодо правил перетину державного кордону, які є видимими та доступними в зонах очікування;
  • безкоштовний інтернет;
  • банківські послуги;
  • централізованого водопостачання;
  • туалети (біотуалети);
  • пункти обігріву та відпочинку, намети.

Крім цього, щодо надання медичної допомоги на вищевказаних пунктах пропуску:

  • відсутні вказівники до пунктів надання першої медичної допомоги (далі – пункти);
  • пункти не обладнанні дефібриляторами та глюкометрами;
  • недостатня забезпеченість пунктів медикаментами.

21.03.22

Психологічна служба працюватиме, як один з проектів Фонду, для забезпечення процесу психологічної адаптації цивільного населення, що постраждало і продовжує страждати від війни в Україні. Ми працюємо на відновлення психічних опор та навчання самодопомозі задля стабілізації в стресі та кризових ситуаціях. Проєкт шукає психотерапевта на неповню зайнятість з актуальною присутністю в одному з трьох міст – Львів, Дніпро, Чернівці.

Опис вакансії Психотерапевт (-ка)/ кризовий консультант (-ка)

Назва посади: Психотерапевт(ка)/кризовий консультант(ка)

Проєкт: Невідкладна психологічна допомога та психосоціальна підтримка населенню України

Тривалість проекту: 2 місяці

Звітування: Координатор психологічної служби

Про нас

БФ «Право на захист» (далі – Фонд) – благодійна організація, що зосереджує свою діяльність на наданні допомоги внутрішньо переміщеним особам (ВПО), особам, які потребують міжнародного захисту, особам без громадянства, особам з підвищеним ризиком безгромадянства та особам без документів. З початку конфлікту на Сході України Фонд проводив моніторинг ситуації захисту прав ВПО, надаючи правову допомогу та посилюючи гуманітарну відповідь у Донецькій, Луганській, Харківській, Дніпровській, Запорізькій областях.

ОПИС ПРОЄКТУ

Психологічна служба працюватиме, як один з проектів Фонду, для забезпечення процесу психологічної адаптації цивільного населення, що постраждало і продовжує страждати від війни в Україні. Ми працюємо на відновлення психічних опор та навчання самодопомозі задля стабілізації в стресі та кризових ситуаціях.

ОБОВ’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

  • Брати участь у підготовці та поширенні просвітницьких матеріалів.
  • Вести зустрічі кризового консультування для населення.

ПРОФЕСІЙНІ ВИМОГИ

  • Вища освіта в галузі психологічних, соціальних чи гуманітарних наук.
  • Завершене сертифіковане психотерапевтичне навчання в одному або більше методах.
  • Завершений курс пропедевтики психіатрії.
  • Вітається наявність додаткового навчання щодо кризового консультування.
  • Стаж роботи: від 3- років.
  • Особиста терапія: від 110 годин.
  • Вміння вести малі групи відреагування (процес-групи).
  • Вміти готувати просвітницькі матеріали мовою клієнта.

МИ ПРОПОНУЄМО

  • Контракт до 31 травня 2022 року з можливістю продовження, що залежить від подальшого фінансування і особистих результатів роботи.
  • Фахова методологічна підтримка (динамічна супервізія і протоколи роботи).
  • Можливість працювати з однією з найсильніших українських правозахисних та гуманітарних НУО.
  • Своєчасна оплата заробітної плати.
  • Повага до балансу між роботою та життям.

ПРОЦЕС ПОДАЧІ ЗАЯВКИ

Відправити резюме та мотиваційний лист на адресу [email protected], зазначивши у темі листа “Психотерапевт(ка)/кризовий консультант(ка)”. Відповіді будуть направлятися тільки особам, які будуть відібрані для інтерв’ю. Будь ласка, не телефонуйте додатково.

Заявки приймаються до 5 квітня 2022 року. Якщо відповідні кандидати будуть визначені достроково, Фонд залишає за собою право завершити процес до  цього терміну.

21.03.22

На початку березня Верховною Радою України було прийнято закон “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України”, яким передбачається право цивільних осіб на участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації, в тому числі шляхом отримання у користування вогнепальної зброї та її використання проти окупантів, або використання власної зброї. Що це означає, хто та за яких обставин може застосовувати зброю, дослідили юристи БФ “Право на захист”. 

Застосування зброї цивільними особами

1. Стаття 2 зазначеного закону передбачає, що застосування цивільними особами вогнепальної зброї, отриманої відповідно до Закону, здійснюється аналогічно застосуванню зброї військовослужбовцями під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. 

Нормативно правовим актом, до якого відсилає вказана норма, є Порядок застосування зброї і бойової техніки з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 р. № 828. 

Відповідно до положень цього порядку, зброю можна застосовувати для:

  • відбиття нападу або попередження загрози нападу на об’єкти, що охороняються;
  • звільнення заручників та/або військовополонених, захоплених військових та/або цивільних об’єктів або запобігання (перешкоджання) такому захопленню;
  • знищення зброї, бойової техніки, транспортних або технічних засобів, які перебувають у користуванні осіб, причетних до збройної агресії;
  • захисту цивільних осіб та/або цивільних об’єктів від нападу;
  • запобігання та/або припинення діяльності, затримання, роззброєння або знешкодження осіб, причетних до збройної агресії;
  • припинення дій осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення;
  • припинення дій осіб, які перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
  • припинення дій осіб, які становлять або можуть становити небезпеку особам, залученим до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, або іншим особам.

Застосування зброї та норми міжнародного гуманітарного права

При цьому застосовувати зброю можна лише з дотриманням принципів, що ґрунтуються на загальновизнаних нормах міжнародного гуманітарного права: неминучості – застосування зброї та/або бойової техніки в разі, коли це є абсолютно очевидним та необхідним; військової необхідності – застосування зброї та/або бойової техніки в разі, коли іншими способами реалізувати право на самооборону та/або виконати поставлені завдання неможливо; пропорційності – застосування зброї та/або бойової техніки тією мірою, якою це необхідно для досягнення мети самооборони та/або виконання поставлених завдань, якщо це не завдасть стороннім особам і цивільним об’єктам надмірної шкоди порівняно з очікуваними конкретними військовими перевагами.

Застосування зброї та/або бойової техніки повинно здійснюватися таким чином, щоб завдати мінімальної шкоди в кожній конкретній ситуації.

При цьому застосування цивільними особами летальної зброї та/або бойової техніки дозволяється лише для самооборони, а також з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, а також під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Тобто летальна зброя цивільним особам видається державою з конкретною метою, а не для того щоб цивільні особи були просто озброєними та використовували таку зброю на свій розсуд, зокрема для самооборони від мародерів тощо.

У разі коли летальне застосування зброї та/або бойової техніки є неминучим, потрібно вжити заходів до:

  • збереження людського життя, мінімізації можливості поранення цивільних осіб;
  • надання медичної допомоги та за можливості евакуації поранених осіб у найкоротший строк.

Тобто, особи, які отримали зброю, відповідно до закону, повинні розуміти, що використовувати її можна виключно для здійснення відсічі збройній агресії та проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України! Будь-які інші випадки застосування зброї, не охоплені вищезазначеним порядком, можуть мати негативні наслідки у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності за вчинений злочин. 

Зазначене підтверджується і відповідними змінами, внесеними до Кримінального кодексу України. Так, п. 22 розділу 2 Прикінцевих і перехідних положень кодексу встановлює, що цивільні особи не несуть кримінальної відповідальності за застосування вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, якщо така зброя застосована відповідно до вимог Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України”

2. Ще одним важливим моментом є те, що згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, цивільна особа, яка бажає отримати та використовувати зброю, повинна розуміти, що з моменту, коли вона почне відкрито носити зброю під час кожного воєнного зіткнення та в той час,  коли вона перебуває на виду у противника в ході розгортання бойових дій, така особа буде вважатись не цивільною особою, а комбатантом, тобто особою, на яку може здійснюватись напад противником. Тобто перед тим, як отримати та використати зброю, варто зважити всі наслідки, до яких це може привести.

3. Згідно зі ст. Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України”, особам, які отримали зброю відповідно до норм цього закону, повинні протягом 10 днів здати її і невикористані боєприпаси до неї до органів Національної поліції України не пізніше 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні.

В іншому випадку цивільні особи нестимуть кримінальну відповідальність.