Категорія: Новини

На початку року переселенці Оксані, яка мешкає у Добропіллі, за рішенням УПСЗН були припинені виплати щомісячної адресної допомоги. Крім того, жінку зобов’язали   повернути вже  виплачену їй грошову допомогу.

«Підставою для рішення УПСЗН стало те, що у власності ВПО є житлове приміщення, – коментує Вадим Стремоухов, адвокат Запорізького офісу БФ «Право на захист». –  Насправді ж Оксані належить лише 1/5 частка квартири площею 9 кв. м., що унеможливлює її проживання там разом із дитиною. До того ж, у вказаній квартирі із своєю родиною мешкає її колишній чоловік».

Переселенка звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати дії УПСЗН протиправними, а також зобов’язати управління відновити соціальну виплату.

Рішенням Добропільского міськрайонного суду Донецької області позовна заява ВПО була задоволена у повному обсязі. Обґрунтовуючи рішення, суд зазначив, що, згідно з чинним Житловим кодексом, норму житлової площі встановлено у розмірі 13,65 кв. м. на одну особу; суд прийшов до висновку, що позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та має право на отримання адресної допомоги як особі, переміщеної з тимчасово окупованої території України, оскільки не має у власності житлового приміщення, в якому вона могла б фактично проживати разом із своєю родиною, уникаючи у такий спосіб витрат на оплату житла, зокрема його оренду.

Наявна ж у власності переселенки 1/5 частка квартири, як надалі зазначив суд, не може вважатися житловим приміщенням, придатним для проживання ВПО із дитиною в розумінні положень чинного законодавства, зокрема п. 6 Постанови КМУ № 505. «Припиняючи виплату грошової допомоги переселенці та її дитині внаслідок неповідомлення нею УПСЗН про наявність у власності 1/5 частки квартири та вимагаючи повернення вже сплаченої грошової допомоги, УПСЗН діяв неправомірно, не врахувавши того, що ВПО фактично не мала придатного для проживання приміщення», – підкреслив Вадим Стремоухов.

Нажаль, в аналогічній справі Ленінський районний суд м. Запоріжжя став на бік УПСЗН, задовольнивши позовні вимоги УПСЗН до ВПО про стягнення виплаченої адресної допомоги у сумі майже 23 тис. грн у зв’язку з наявністю у переселенки на праві власності житлової площі, яка розташована на підконтрольних Уряду України територіях.
Під час винесення  зазначеного рішення судом не було взято до уваги, що наявна у ВПО на праві власності нерухомість у розмірі 6,4 кв. м. не може вважатися житловим приміщенням, придатним для проживання переселенки з сином та чоловіком, адже на одного члена сім’ї приходиться лише 2,13 кв. м.

«Наразі команда юристів нашого офісу надає правову допомогу переселенці у складені скарги на рішення суду першої інстанції та представлення її інтересів у апеляційному суді для того, щоб відстояти справедливість та звернути увагу громадськості на неправомірні дії Управління соціального захисту населення», – зазначила  Вікторія Саломатіна, керівник регіонального офісу БФ «Право на захист» у Запоріжжі.

Сама назва «лінія розмежування» викликає асоціації чогось темного, безрадісного і сумного. Люди, які там проживають, ображаються такому визначенню: ми ж тут живемо, у нас все добре… Люди, яким поталанило жити далі, набагато далі від лінії розмежування, навіть не підозрюють, що вона стала для багатьох чорною товстелезною лінією, яка розділила життя на «до» і «невизначеність».

Живуть добре – це значить у своєму селі, але не завжди у своєму будинку. Бо його якось раптово не стало. Живуть добре – це значить живі, але не зовсім здорові. Живуть добре – це значить на городі росте картопля, цибуля, морква… Але чистити посуд доводиться піском, прати в золі соняшника…  Та то нічого! Наші прабабці теж так робили. ..

Станично-Луганський район, село Колесниківка.  Назустріч жодної машини. До чого вони тут? Доріг нема, та й людей залишилося всього 60. П`ятнадцятеро із них – інваліди, ще 30 – це соціально не захищені: багатодітні, одинокі, пенсіонери.  До сільради чи пошти треба пройти добрих 9 кілометрів.  Баба Галя по двору пересувається з палицею, дорогу за пенсією їй не здолати…

У маленькому  сільмазі чисто, всі полиці заставлено: крупи, хліб, чай, мило, відра… місце є всьому. От тільки купити не всі можуть – роботи нема, грошей, відповідно, теж. Продавчиня говорить, що товар завозиться тільки під замовлення, інакше – стоятиме на полиці.

До магазину сходяться люди з надією, що їм допоможуть.  Та й проблема у них, начебто і не проблема – поновити паспорт, вклеїти фото, отримати…  Є одне «але» – аби отримати паспорт треба, для початку, здолати сотню кілометрів. Ця місія просто неможлива – без документів блок-пости не проїхати. Якщо навіть, взяти тимчасову довідку, то все впирається в гроші – треба заплатити 400 грн.  Заробити їх ніде.

Зморщений, згорблений чоловік, так простодушно питає:

– Так ви нас вивезете  за паспортами?

–  А де ваш дівся?

–  А он там бачите – куча заросла вся? Там була моя хата. Ну і згоріло все…

Підходить його брат.

– А моя кучка поряд. Тільки в мене паспорт в кармані був. Тепер не можу виїхати фото вклеїти. Сліпий я. Ну і грошей нема.

Влітку  2014 року у селі було гаряче. Це були обстріли, про які мовчать.

– Та тоді ж нас з Росії обстрілювали, – жваво починає місцева активістка, жіночка років 50. – А шо тут до Росії, нам же до них ближче чим в совєт. Так вони стріляли, а тоді казали, шо то Україна. А наші не стріляли – нільзя їм було. Тепер наші замінірували тут все. У нас тройне мінування кругом  села. Отам, ну метрів через 200, уже лучше не ходить. Ми на воєнних не обіжаємось. Їм же треба якось защіщаться. Ну чого ж на них наговарюють! Жалко тільки, люди наші страдають. Он Колька без ног остався, а Гєнку полностью розірвало. Ми його тільки по бороді опознали. Тепер ні ми на Росію, ні вони до нас.

На околиці села  був дачний масив.

– Тут людей було!  Ну 1 000 точно, – продовжує жінка,- а тепер нас 60 осталось.

Згідно з останнім переписом,  в селі  постійно проживало до 200 чоловік. Скільки було дачників – не відомо. Тепер це мертва зона, депресивна територія.  В житті кожного мешканця з`явилася чорна товстелезна лінія розмежування, яка розділила життя на «до» і «невизначеність»…

Олена Грекова, керівник Сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист», із села Комишного Луганської області.

При використанні тексту посилання на БФ «Право на захист» із вказанням автора – обов’язкове.

Фото: Informator

Дорога до лінії розмежування. Останній раз нею їздила ще в 2014-му. З сім`єю – чоловіком та донькою. Моторошні спогади – ось тут були «хвости» мін, там, наче привид, метлявся на гілці  рушник. Білий, вафельний. Небо було чорне. Вітер гнув дерева і гнав якийсь мотлох по дорозі. Жодної машини. Тільки ящики від снарядів. Та і самі снаряди. Якось водночас з донькою у нас вирвалося: «Я – легенда»…

Минуло два роки. Тепер їду із мобільною групою. Дорогу навіть підремонтували. Погода сонячна. Рух жвавий. Машин багато. Якось мимоволі відзначила, що у машинах стоять прапорці. Жовто-блакитні. Чим ближче до лінії розмежування, тим частіше вони зустрічаються.

Автобуси, машини везуть нескінченний потік тих, хто намагається отримати пенсії.  Сьома ранку. У Біловодську знову буде натовп біля Пенсійного фонду не менше 300 людей…

Повертаємо з траси, що веде до Станиці Луганської. Блок-пост. Ось вже село Комишне.  Двоє собак перебігли дорогу. Людей не видно. «Я – легенда» вже не асоціюється, проте  якось моторошно. Знаходимо сільраду. Приміщення обшарпане, але люди доброзичливі. Розповідають, що роботи нема, що багато хто виїхав, що їм не треба продуктами допомагати. Засоби гігієни, побутова хімія та постільне – ось, що необхідно. Нема за що купляти, нема на чому їхати…

Подвір`я втопає у квітах. Будинок доглянутий – наскільки можливо це зробити одинокій жінці з трьома дітьми.

“Цього року я все запустила. Он – їх троє і мама лежача. Вона важко переносила обстріли.  Два інсульти. Після другого впала, перелом шийки бедра. Доходів нема. Вона ще не пенсіонерка. Я в декреті. Меншому 2 рочки. Чоловік загинув…”

Про  смерть чоловіка не хоче говорити.

“Та що нам треба? Мамі б матрац нормальний, а то ж пролежні будуть. Ну і мила та порошку… Прати нема чим. Дуже дорого. А прання щодня вистачає…”

У сільраді просять, якщо є можливість, допомогти саме цій жінці. Дуже багато на неї звалилося в її 40 років. Добра, сумлінна, роботяща…

Поруч  – школа. Підготовка  до навчального року у розпалі: метуть, фарбують…  Ще трішки і подвір`я заповнять діти. Їм довелося швидко подорослішати. Вони безпомилково можуть визначати звук міномета, знають про град не лише як про природне явище…  І на вулиці вони не гасають, не грають у футбол. Дорослі воліють не відпускати їх від себе – небезпечно.

“Були у нас випадки, коли люди підривались. П`ятеро, здається… – говорить жіночка біля сільради.– Та ми вже звикли. Ми деінде не ходимо. Страшно…”

Тут просто намагаються вижити півтисячі селян. Не збирають гриби, не ловлять рибу, не гуляють вечорами…  Монотонно, вперто намагаються вижити біля клятої лінії – лінії розмежування.

Від села до траси кілометрів  п’ять. Блок-пост. Жодної зустрічної машини. На трасі знову жвавий рух. Знову машини з жовто-блакитними прапорцями. Люди неначе волають: «Ми є! Ми такі ж, як і всі! Ми хочемо жити!».

Олена Грекова, керівник Сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист», із села Комишного Луганської області.

При використанні тексту посилання на БФ «Право на захист» із вказанням автора – обов’язкове.

Прем’єр-міністру України

Гройсману Володимиру Борисовичу

22.08.2016

 

Звернення громадських організацій

з приводу розробки змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України,

що стосуються реалізації прав внутрішньо переміщених осіб

На засіданні Уряду 08 червня 2016 року були прийняті зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України, що безпосередньо стосуються питань реалізації прав та свобод внутрішньо переміщених осіб (мова йде про постанови №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” та 352 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509” Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року). При цьому тексти цих постанов попередньо не були обговорені з громадськістю та мали численні суттєві зауваження, про що було заявлено на засіданні. Після прийняття постанов на базі Міністерства соціальної політики України мала бути створена робоча група з представників громадських організацій, що займаються наданням допомоги переселенцям, для внесення змін до текстів постанов та приведення їх у відповідність до Закону.

23 червня 2016 року наказом Міністра соціальної політики України вказана робоча група  була створена, та у період з 23 червня до 18 серпня 2016 року було проведено 4 засідання, на яких обговорювалися зміни до постанови №365.

До засідань робочої групи долучалися представники Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Луганської обласної військово-цивільної адміністрації (далі Луганська ОВЦА), представники управлінь соціального захисту населення міста Києва. Всі учасники діалогу наголошували на потребі суттєвих змін до постанови Уряду № 365, недопущення порушення прав громадян України, що постраждалі внаслідок конфлікту, а також акцентували увагу на відсутності практичних можливостей виконання норм вищевказаних постанов Уряду на місцевому рівні. Громадські організації наполягали на своїх перших пропозиціях змін до Постанови 365, керуючись принципом недопущення дискримінації внутрішньо переміщених осіб, а також наголошували на невідповідності норм постанови положенням Конституції та Законів України.

Із пропозиціями громадських організацій можна ознайомитися за посиланням: https://goo.gl/8wCTw7.

Однак, на жаль, жодна із запропонованих робочою групою змін не була прийнята Міністерством соціальної політики України. 21 липня ц.р. Міністр соціальної політики України з моніторинговим візитом щодо виконання постанови 365 Уряду відвідав Краматорськ, де отримав пропозиції змін до вказаного акта від представників Донецької обласної віськово-цивільної адміністрації (далі – Донецька ОВЦА). За результатами цієї моніторингової поїздки 2 серпня ц.р. було скликано засідання робочої групи, під час якого були обговорені розроблені Мінсоцполітики зміни до постанови 365 Кабінету Міністрів України. Членами робочої групи від громадськості після консультацій з представниками Луганської та Донецької ОВЦА були надані зауваження: https://goo.gl/22PXUG.

Як стало відомо, попри численні пропозиції, 18 серпня 2016 року Міністерство соціальної політики України направило до центральних міністерств та відомств лист “Про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України”, до якого доданий текст проекту постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до постанов Уряду №509 від 01.10.2014, №505 від 01.10.2014, №365 від 08.06.2016, №637 від 05.11.2014, №207 від 02.03.2016 без урахування запропонованих громадськими організаціями та представниками Донецької та Луганської ОВЦА зауважень до тексту постанови Уряду №365 (https://goo.gl/WOh2l2).

Зокрема, основними та найсуттєвішими вимогами громадськості були та залишаються:

• відновлення всіх видів соціальних виплат, в тому числі – пенсій, внутрішньо переміщеним особам (далі – ВПО).  Міністерство соціальної політики України не відновило соціальні виплати, що були припинені для переселенців починаючи з лютого 2016 року, у строки, визначені Урядом (про що Міністр зміг пересвідчитися під час своєї моніторингової поїздки до Краматорську). Замість корінної зміни процедури проведення перевірок та порядку відновлення виплат переміщеним особам – у новому проекті постанови просто пропонується продовжити термін перевірок ще на 2 місяці – до 20 вересня 2016 року, залишаючи людей без коштів на існування більше ніж на 7 місяців.
• скасування “покарання” внутрішньо переміщених осіб у вигляді позбавлення їх соціальних виплат та пенсій у подальшому. Попри принципову позицію всіх учасників робочої групи, що акцентували увагу на неприпустимості застосування в якості “покарання” за порушення процедури реєстрації переселенцем позбавлення можливості отримання пенсій та інших соціальних виплат строком від двох до шести місяців, Міністерство соціальної політики України в проекті залишає цю дискримінаційну норму. Це означає, що в подальшому, держава позбавляє особу права на соціальний захист, гарантованого Конституцією України, без жодної визначеної законодавством підстави.
• використання додаткових даних для прийняття рішень про призначення (призупинення) виплат. Оскільки існуючи процедури призначення та поновлення виплат ВПО передбачають попереднє проведення перевірки місця проживання переселенців, громадськими активістами неодноразово зазначалася потреба враховувати дані про осіб з числа ВПО, що офіційно працевлаштовані, здобувають освіту у навчальних закладах та знаходяться на стаціонарному лікуванні, що б допомогло більш якісно та безпомилково приймати рішення про призначення виплат у разі, якщо особа відсутня за місцем проживання під час перевірки з поважної причини. Необхідність внесення відповідних змін також була підтримана представниками Донецької та Луганської ОВЦА, оскільки такі зміни зможуть зменшити навантаження на соціальних інспекторів, яких гостро не вистачає для реалізації постанови 365 Уряду на місцях. Однак така норма не була внесена, що означає, що переселенцям, які відсутні за місцем взяття на відповідний облік із поважної причини, загрожує позбавлення соціальних виплат.

Така практика  ігнорування позиції робочої групи та спеціалістів обласних підрозділів соціального захисту населення з боку Міністерства соціальної політики України, є неприпустимою та шкодить побудові успішних партнерських відносин, адже по суті саме Міністерство ініціювало створення та функціонування робочої групи, яка працювала над істотними, а не лише формальними змінами до акту Кабінету Міністрів України. Участь громадськості у розробці змін до постанови 365 має сенс лише в тому разі, коли є зацікавленість у спільному позитивному результаті, а не тоді, коли засідання робочої групи тільки легітимізують “косметичні” правки до постанови 365 Уряду замість суттєвих виправлень положень, які порушують права переселенців.

Зважаючи на неврахування пропозицій громадськості та департаментів соціального захисту Донецької та Луганської області, а також управлінь соціального захисту м. Києва, просимо Вас на засіданні Кабінету Міністрів України, під час якого будуть розглядатися зміни до постанови 365, врахувати вищезазначені пропозиції, а також зустрітися з представниками громадських організацій, які опікуються внутрішньо переміщеними особами найближчим часом.

 

Олександра Дворецька, Благодійний фонд “Восток-СОС”

Олександр Горбатко, Громадська організація “Донбас СОС”

Таміла Ташева, Голова правління Громадської організації “КримСОС”

Олександр Галкін, Президент Благодійного фонду “Право на захист”

Оксана Сухорукова, Благодійний фонд “Свої”

До монітора Слов’янського офісу БФ «Право на захист» звернулась жінка, яка не отримує пенсію з березня, і весь цей час вона ледь зводить кінці з кінцями. Справа в тому, що довідку вважали недійсною через відсутність штампу про реєстрацію місця проживання. Від адресної допомоги вона відмовилась відразу, оскільки має в смт Новгородське невеличкий будиночок. Гуманітарну допомогу не дають, бо за критеріями не підходить, а позичати гроші вже просто немає в кого.

ВПО зверталась на урядову гарячу лінію за роз’ясненнями, але так їх і не дочекалась. В пенсійному фонді та УПСЗН м. Торецьк її постійно перенаправляли з однієї установи в іншу (5 місяців вона ходила по цим установам), посилаючись на те, що довідка недійсна, справа не дійшла, чекайте комісії, тощо. Так жінка чекала ще більше місяця вже після прийняття Постанови КМУ №365.

Опинившись у вкрай важкому становищі, жінка зв’язалась із монітором БФ «Право на захист».

Адвокат Сергій Шкрамда допоміг жінці скласти заяву до УПСЗН із проханням надіслати повідомлення, чи подано на розгляд комісії справу ВПО та взагалі пояснити причини невиплати.

Наступним кроком був візит в управління Пенсійного Фонду, де начальник доручив співробітнику дізнатися, чи подана ця справа на розгляд найближчої комісії. Справу помістили в додатковий список і вже наступного дня до жінки прийшов соціальний інспектор, який складає Акти обстеження матеріально-побутових умов, задля підтвердження проживання ВПО за вказаною адресою. Ще наступного дня до жінки зателефонував начальник Обласного управління Пенсійного Фонду для того, щоб переконатись,  чи приходила робоча група, і сказав, що вже найближчим часом, в серпні, всі пенсійні виплати будуть поновлені, а борги повернені.

Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) відмовляє у наданні публічної інформації щодо виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини.

Так,  07.07.2016 року БФ “Право на захист” подав скаргу в МОЗ щодо неправомірності відмови у наданні інформації.

У документі зазначалось, що у разі продовження порушення законодавства про доступ на публічну інформацію БФ “Право на захист” буде змушений звернутись до органу, який здійснює контроль за дотриманням законодавства про доступ до публічної інформації, з метою притягнення відповідальних посадових осіб до адміністративної відповідальності за порушення статті 212-3 КУпАП Порушення права на інформацію та права на звернення.

Оскільки станом на сьогодні відповідь не надана, БФ “Право на захист” звернувся до Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо притягнення відповідальних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Співробітники БФ «Право на захист» сприяли переселенню до МКП в смт. Софіївка Дніпропетровської області двох пенсіонерок-ВПО і 3 дітей із модульного містечка у Кривому Розі. У звільнений сімейний будиночок, в якому раніше жила пенсіонерка із трьома онуками, заселиться багатодітна сім’я із 7 ВПО, які до цього часу мешкали в одній кімнаті гуртожитку у м. Кривий Ріг.

Під час  моніторингових візитів до смт. Софіївка та  спілкування із головою місцевої селищної ради монітори БФ «Право на захист» Олена Пазенко и Наталя Сільтєєва з’ясували, що у місцевому гуртожитку є вільні кімнати для ВПО і сільська рада готова надати їх переселенцям з інших районів області. До речі, це не просто гуртожиток, а нещодавно відремонтоване МКП, що бере участь у проекті «Енергозберігаючі заходи в соціальному гуртожитку смт. Софіївка. Капітальний ремонт під постійне та тимчасове проживання вимушено переселених осіб», за фінансування ЄС та Програми розвитку ООН в Україні, а також бюджетних внесків Cофіївської районної та Софіївської селищної рад.

Скориставшись такою пропозицією, монітори БФ «Право на захист» запропонували мешканцям модульного містечка у Кривому Розі – пенсіонерці-ВПО, яка є опікункою трьох неповнолітніх онуків, та одинокій пенсіонерці-ВПО – переїхати у цей гуртожиток у Софіївці.

В результаті у модульному містечку Кривого Рогу звільнився сімейний будиночок, в якому мешкала родина – бабуся-опікун та троє неповнолітніх онуків –  це дасть можливість заселити в будиночок багатодітну родину із 7 ВПО, що вже два місяці мешкає в одній кімнаті гуртожитку та чекає на поселення у модульне містечко.

Пенсіонерки-ВПО, які переїхали до Софіївки, дружать між собою, тож зможуть швидше  адаптуватись на новому місці та підтримати одна одну.

Монітори БФ «Право на захист» разом з переселенцями зустрілись із селищним головою. ВПО отримали договори найму житла, ордери на поселення та ключі від нової оселі.

Співробітниці Слов’янського офісу БФ «Право на захист» – юрист Ганна Букрєєва та монітор Тетяна Броднікова – провели групову правову сесію для переселенців у приміщенні бібліотеки м. Костянтинівка.

Серед обговорених питань були наступні: що робити, коли відмовляють в отриманні статусу ВПО та як захистити свої права; як себе поводити, коли телефонують колекторські компанії та погрожують; чи є шанс отримувати пенсії пенсіонерам, які постійно мешкають на тимчасово окупованій території; яким чином можна поновити знищенні правоустановчі документи на нерухомість.

Зі слів волонтерів, які допомогли організувати зустріч із ВПО, до них часто звертаються із запитаннями з приводу того, чи потрібно повертати отриману суму адресної грошової допомоги, якщо виявилось, що у людини є частка в квартирі чи квартири в зоні АТО.

Під час групової консультації до співробітниць БФ «Право на захист» звернулась вагітна жінка, якій відмовляють у статусі ВПО, та як наслідок у соціальних виплатах через те, що населений пункт, в якому вона проживала, не входив до зони АТО. Але після внесення змін до розпорядження Кабміну від 02.12.2015  селище, де проживала жінка, увійшов до переліку населених пунктів, на території яких проводилась антитеротистична операція. Юрист надала консультацію та порадила письмово звернутись до УПСЗН.

Співробітники Дніпровського офісу БФ «Право на Захист» – юрист Олексій Капінус та монітори Олена Пазенко і Наталія Сільтєєва – провели групову юридичну консультацію для ВПО у м. Кривий Ріг.

Під час зустрічі переселенці задавали питання щодо кредитів та інших боргових зобов’язань ВПО, порядку призначення соціальних виплат та контролю за їх нарахуванням, у відповідності до Постанови № 365.

Також на зустрічі піднімалась велика кількість питань стосовно захисту інших прав ВПО, а саме умов обслуговування переселенців в Ощадбанку, сімейних питаннь тощо.

Первинні консультації надавались одразу, а у випадках, які потребують більш детального вивчення чи вторинної допомоги, співпраця буде продовжена в індивідуальному порядку.

Для того, щоб отримати безоплатну правову допомогу із будь-яких питань, пов’язаних із внутрішнім переміщенням, переселенцям, що проживають у Дніпрі та області, слід звернутися до офісу БФ «Право на захист» за телефоном +38 (050) 103 56 68, або прийти особисто за адресою: вул. Полігонна, 10-Б, офіс 40. Графік роботи: пн – пт з 9:00 до 18:00.