Категорія: Новини

Сьогодні у Маріуполі на базі Донецького державного університету управління відбулася безоплатна групова правова консультація для студентів тимчасово переміщеного вищого навчального закладу з питань соціально-правового захисту здобувачів вищої освіти з числа ВПО.

Співробітники Маріупольського офісу БФ «Право на захист», адвокат Сергій Галемський та юристДар’я Заярна, розповіли про права студентів, що передбачені Законом України «Про вищу освіту», зокрема в частині права на забезпечення гуртожитком, пільговий проїзд у транспорті, академічну мобільність, канікулярну та академічну відпустку, перерву у навчанні, безоплатне проходження практики, трудову діяльність у позанавчальний час, участь у формуванні індивідуального навчального плану та особливостям реалізації державної цільової підтримки студентів з числа внутрішньо переміщених осіб.

«Кожен, хто є внутрішньо переміщеною особою, яка здобуває вищу освіту, сьогодні має унікальний шанс отримати не лише безоплатний доступ до інтернету, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах, але й пільги по сплаті за навчання, проживання у студентських гуртожитках та призначення соціальної стипендії, – наголошує Дар’я Заярна, юрист БФ «Право на захист». – Для цього студенту достатньо особисто подати на ім’я керівника вишу, в якому він навчається, складену в довільній формі заяву із зазначенням того виду державної цільової підтримки, на який він претендує, а також завірену в установленому порядку копію довідки про взяття на облік ВПО».

Також під час зустрічі зі студентами Донецького державного університету управління були висвітлені особливості взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, надання адресної допомоги та соціальної стипендії студентам, порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

«На сьогоднішній день для студентів з числа ВПО, які навчаються у вищих навчальних закладах на денній формі навчання,  діє спрощений порядок призначення (відновлення) соціальних виплат, – пояснює Сергій Галемський, адвокат БФ «Право на захист». – На відміну від інших отримувачів соціальної допомоги, такі особи підпадають під перевірку за місцем фактичного проживання, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, лише у тому разі, коли виш, студентом якого є ВПО, письмово не підтвердить на запит органу соціального захисту населення факт перебування / навчання внутрішньо переміщеної особи. Отже, якщо студент повідомив достовірну інформацію під час звернення за соціальною допомогою та постійно відвідує заняття у ВНЗ відповідно до встановленого навчального плану, про перевірку соціальним інспектором він може забути».

Водночас юристи підкреслюють, що отримання студентом академічної або соціальної стипендії не є перешкодою для надання йому адресної допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

«Сьогодні ми маємо вичерпний перелік підстав, за яких ВПО, може бути відмовлено у наданні адресної допомоги, – зазначила Дар’я Заярна. – Це непрацевлаштування працездатних членів сім’ї протягом встановленого строку; наявність у будь-хто з членів сім’ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована  територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або депозиту у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (на 09.03.2017 – понад 16 000 грн.)».

Крім того, під час консультації Співробітники Маріупольського офісу БФ «Право на захист» нагадали присутнім, що право на отримання соціальної стипендії мають студенти (курсанти) вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації, які навчаються за денною формою за державним замовленням (бюджетні кошти), не перебувають в академічній відпустці та віднесені до однієї з категорій осіб. А саме:

1. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, та особи з їх числа.
2. Особи, які мають право на отримання соціальної стипендії відповідно до статей 20-22 і 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки відповідно до статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
4. Особи, батьки яких є шахтарями, що мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, відповідно до статті 5 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” – протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти.
5. Особи, визнані учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та їх діти (до закінчення навчання у такому закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) відповідно до статті 44 Закону України “Про вищу освіту”.
6. Діти, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) у районі проведення антитерористичної операції, бойових дій чи збройних конфліктів або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районі проведення антитерористичної операції, бойових дій чи збройних конфліктів, а також внаслідок захворювання, одержаного в період участі в антитерористичній операції (до закінчення навчання у такому закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), відповідно до статті 44 Закону України “Про вищу освіту”.
7. Діти, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту (до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), відповідно до статті 44 Закону України “Про вищу освіту”.
8. Діти, зареєстровані як ВПО (до закінчення навчання у такому закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), відповідно до статті 44 Закону України “Про вищу освіту”.
9. Особи, яким призначені соціальні стипендії Верховної Ради України для студентів вищих навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 жовтня 2002 р. № 218-IV.
10. Діти-інваліди та особи з інвалідністю I-III групи.
11. Студенти (курсанти) із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям.

[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”4525,4557,4558″]

28 лютого був опублікований звіт Спеціальних процедур ООН. Із документу стало відомо, як у 2016-му році Спеціальний доповідач ООН з прав людини внутрішньо переміщених осіб спілкувався із Міністерством соціальної політики України

Після прийняття у червні 2016 року Постанови КМУ №365, яка порушує права переселенців та суперечить законам України, БФ «Право на захист» звернувся до Спеціального доповідача ООН з прав людини внутрішньо переміщених осіб щодо запобігання дискримінації ВПО в Україні.

Спеціальний доповідач ООН з прав людини ВПО – це незалежний експерт, який  відповідно до свого мандату проводить роботу з підвищення ефективності міжнародного реагування на проблему внутрішнього переміщення, продовжуючи і розширюючи інклюзивний діалог з урядами, міжурядовими, регіональними та неурядовими організаціями та іншими відповідними суб’єктами.

БФ «Право на захист» закликав Спеціального Доповідача звернути увагу на те, до яких наслідків для ВПО, може призвести виконання Постанови №365 та негайно вжити заходів з метою недопущення цих негативних наслідків.

1 липня 2016 року за результатами звернення БФ “Право на захист” Спеціальний Доповідач звернувся до Уряду України з проханням надати пояснення щодо виконання постанови Уряду №365 та закликав Україну дотримуватися положень Керівних принципів з питання переміщення всередині країни.

У своєму зверненні він зазначив, що положення про перевірку місця проживання ВПО, передбачені постановою, накладають істотні обмеження на право переселенців на свободу пересування, гарантоване статтею 33 Конституції України, та принципом 14 Керівних принципів з питання про переміщення всередині країни, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Ці положення можуть також призвести до порушення права на недоторканність приватного і сімейного життя, гарантованого статтею 17 пакту.

Спецдоповідач також вказав та те, що нездатність з тих чи інших причин пройти перевірку може призвести до скасування всіх видів соціальних допомог, на які ВПО мають право за законом. Без соціальних виплат найбільш вразливі категорії переселенців можуть бути позбавлені засобів до існування, що все більше і більше підбурюватиме їх до повернення на непідконтрольні Уряду України території. Отже, процедури, встановлені постановою, можуть мати серйозний вплив на життя ВПО і суперечать принципу 18 Керівних принципів з питання про переміщення осіб всередині країни статті 11 Міжнародного пакту з економічних, соціальних і культурних прав щодо права на достатній життєвий рівень.

Вказані положення можуть мати негативний вплив на життя ВПО і їх дискримінацію на території всієї країни, що прямо суперечить статтями 21 і 24 Конституції України, статті 14 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, принципу 1 Керівних принципів з питання про переміщення осіб всередині країни, статті 26 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права, а також статті 7 Загальної декларації про права людини.

1 вересня 2016 року Міністерство соціальної політики України надало відповідь на звернення Спеціального доповідача, у якій запевнило Спецдоповідача, що внутрішньо переміщені особи не відчуватимуть жодного тиску з боку держави, для них механізм  буде простим та ясним – ВПО отримуватимуть всі виплати вчасно та в повному об’ємі. Згодом цю відповідь було передано в офіс ООН у Женеві.

Під час свого візиту в Україну у вересні 2016 року Спеціальний доповідач з прав людини ВПО зустрічався із представниками центральних органів влади, міжнародних організацій та неурядових національних організацій, які захищають права переселенців.

Тоді представники НУО, які опікуються правами переселенців, передали Спецдоповідачу документ, в якому був представлений короткий огляд актуального стану забезпечення прав і свобод ВПО в Україні.

Через 8 місяців після прийняття Постанови БФ «Право на захист» продовжує фіксувати численні порушення прав ВПО, спричинені дією цього нормативно-правового акту.

Зокрема, зафіксовано кричущі випадки, коли переселенці змушені були очікувати на соціальні або пенсійні виплати протягом чотирьох, шести і навіть семи місяців через нестачу ресурсів органів соціального захисту населення для виконання Постанови. Також співробітники фонду виявили випадки, коли внутрішньо переміщених осіб позбавляли виплат пенсій строком на 6 місяців унаслідок скасування довідки ВПО. Деякі переселенці повністю лишилися без засобів до існування. Наразі справи про позбавлення переселенців виплат розглядаються у судовому порядку, по кільком з них вже винесені позитивні рішення.

Детальний перелік зафіксованих проблем та порушень під час імплементації постанови №365 за 2016 рік був переданий БФ “Право на захист” Спеціальному доповідачу на початку лютого 2017 року. Окрім цього, доповідачу були надіслані оновлення до постанови, прийняті в грудні 2016 року та інформація про судові справи відкриті проти Кабінету Міністрів України у зв’язку з невідповідністю постанови Законам України та Конституції України.

Постанова Кабінету Міністрів України суперечить законодавству України і вже 8 місяців порушує права осіб, які вимушені були покинути свої домівки внаслідок конфлікту на сході України. Правозахисники із багатьох українських та міжнародних неурядових організацій постійно вказують на цю жахливу законодавчу помилку та закликають привести постанову у відповідність із законами України. Спецпредставник ООН детально розписує прогалини цього нормативно-правового акту. В свою чергу, Міністерство, пообіцявши, що  «ВПО отримуватимуть всі виплати вчасно та в повному об’ємі», продовжує впроваджувати політику систематичного порушення прав ВПО. А в цей час переселенці вимушені захищати свої права та домагатися відновлення належних виплат через суд.

Нагадуємо, до 15 березня триває прийом проектних пропозицій на Конкурс малих грантів, який проводиться БФ “Право на захист” за підтримки National Endowment for Democracy  (NED) у рамках  проекту “Підвищення Спроможності Груп Внутрішньо Переміщених Осіб”.

Більш детально з інформацією про Конкурс та умовами Конкурсу можна ознайомитися на нашому сайті 

У рамках конкурсу ми отримали багато запитань, які згрупували за темами, що траплялися найчастіше.

Питання: Чи розглядаються інші пріоритети Конкурсу малих грантів, окрім задекларованих в оголошенні?

Відповідь: У рамках проекту будуть підтримані лише ті проекти, які відповідають задекларованим пріоритетам Конкурсу, а саме:

• Покращення адаптації ВПО в приймаючих громадах.
• Здійснення громадського контролю та моніторингу діяльності місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в області дотримання прав ВПО.
• Захист та просування прав людини (в області роботи з ВПО).
• Підвищення обізнаності, адвокація та об’єднання громади для спільного розв’язання проблем ВПО.
• Допомога (окрім благодійної або гуманітарної) внутрішньо переміщеним особам з Криму, Донецької та Луганської областей.

Питання:  Чи можуть брати участь у Конкурсі організації, які також працюють з внутрішньо переміщеними особами та/або самі є такими, але зареєстровані та працюють в інших областях України, ніж задекларовані в оголошенні?

Відповідь: У рамках проекту будуть підтримані лише ті проекти, які зареєстровані та працюють в Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській, Донецькій та Луганській областях (територія, що підконтрольна Уряду України).

Питання:  Чи може бути підтримано той чи інший вид діяльності та чи можуть бути профінансовані в межах Конкурсу окремі види діяльності?

Відповідь: На ці запитання відповіді наведені в п. 4 та в п.7 Положення про Конкурс малих грантів, а саме:

4. Діяльність, яка може бути підтримана в межах цього Конкурсу:

• організація публічних заходів (громадські слухання, публічні обговорення, збори за місцем проживання, круглі столи, тренінги, конференції і т. ін.);
• публікація і розповсюдження інформаційних матеріалів, друкованих та електронних видань, брошур та інше;
• інформаційні кампанії, якщо вони є елементом ширшої діяльності;
• моніторинг діяльності органів влади та органів місцевого самоврядування в області дотримання прав ВПО, виявлення проблемних моментів та відпрацювання механізмів їхнього вирішення на місцевому рівні.

Цей перелік не є вичерпним.

У межах конкурсу не може бути підтримана діяльність:

• яка передбачає політичні, партійні та передвиборчі заходи, або носить ознаки політичної чи партійної агітації;
• яка вже фінансується чи була профінансована раніше з інших джерел;
• яка є частиною ширшого проекту, що фінансується іншими донорами;
• яка суперечить вимогам українського законодавства.

Грантоотримувач не матиме жодних правовідносин та не надаватиме ресурси і підтримку особам і організаціям, пов’язаним з тероризмом. Грантоотримувач повинен бути обізнаний про Постанову No 13224 та імена фізичних та юридичних осіб, визначених відповідно до неї. Список цих імен можна знайти за посиланням: http://sdnsearch.ofac.treas.gov

п.7. Фінансування у рамках конкурсу.

Кошти, надані в межах Конкурсу, передаються у порядку цільового використання та не можуть бути використані:

• для здійснення діяльності, яка не пов’язана з поданим на конкурс проектом;
• для реалізації комерційних проектів, які передбачають отримання прибутку;
• для покриття боргів та/чи штрафів організації і пов’язані з ними збори і судові витрати;
• для будівництва чи ремонту приміщення;
• для здійснення наукових досліджень та розробок;
• для оплати особистого лікування, освіти або стипендії на освіту, відпочинку;
• для видання особистих публікацій та проведення особистих виставок;
• для внесків, пожертв, подарунків приватним особам або організациям;
• для оплати розваг: концерти, церемонії і пов’язані з ними витрати, включаючи харчування,  проживання, оренду, транспорт, алкоголь і чайові;
• для покриття видатків на рекламу і зв’язки з громадськістю, що пов’язані виключно з просуванням організації;
• для придбання товарів чи послуг для особистого використання працівниками організації;
• для покриття видатків, пов’язаних з відрядженнями та/або запрошенням іноземних гостей, обміном іноземними делегаціями;
• для внесків до резервного або аналогічного фонду та/чи ендаументу;
• для проведення заходів, благоотримувачами яких є політичні, релігійні чи воєнні структури, а також представники органів влади;
• для проведення надання будь-яких ресурсів або будь-якої іншої підтримки фізичним та/або юридичним особам, які пов’язані з терористичною діяльністю.

Витрати, які понесені грантоотримувачами до отримання гранту або після закінчення строку реалізації проекту, а також ті, які перевищують затверджену суму підтримки, не відшкодовуються.

БФ «Право на захист» не бере на себе відповідальність за отримання погоджень та/або дозвільної документації, яка може знадобитися переможцю для реалізації проекту. Представники БФ «Право на захист» можуть надати переможцю консультаційні послуги та іншу допомогу у рамках своїх можливостей.

Ступінь і можливість допомоги визначається БФ «Право на захист» у кожному конкретному випадку.

Витрати, які можуть бути передбачені бюджетом:

• витрати на оплату праці необхідного персоналу, залучених експертів, консультантів. Рівень таких витрат не має суттєво відрізнятися від середнього рівня заробітної платні у регіоні для ідентичних видів діяльності у відповідних галузях;
• витратні матеріали;
• субпідряди і прямі витрати на організацію і проведення заходів і т.ін.;
• адміністративні витрати (телефон, інтернет, поштові витрати, банківські послуги);
• в окремих випадках може бути профінансовано придбання оргтехніки, якщо це обґрунтовано у проектній пропозиції та якщо витрати на цю статтю не перевищують 10% від запитуваної суми.

Цей перелік не є вичерпаним.

Нагадуємо, що проектну пропозицію необхідно заповнити українською або російською мовою.

Форму проектної пропозиції можна отримати звернувшись безпосередньо до асистента проекту за електронної адресою: [email protected] або на сайті БФ “Право на захист”

Проектну заявку з додатками необхідно надіслати на електронну пошту: [email protected] , зазначивши у темі листа: «Проектна пропозиція на участь у грантовому конкурсі».

Селище міського типу Південне (колишнє Ленінське) Торецької міської ради. Для більшості людей – це лише назва одного з тисяч інших селищ, крапка на карті країни. Про нього не пишуть у газетах, не показують сюжети на телебаченні, його не обговорюють у нескінченних ток-шоу, політики не роблять про нього гучні заяви. Нажаль, селища немає в інформаційному просторі, але воно існує у реальності і 11 з його вулиць містяться у 150 м від нульового блокпосту ЗСУ і у 50 м від непідконтрольної Уряду України території.

Співробітники Слов’янського офісу БФ «Право на захист» – керівник офісу Ірина Степанова, юрист Ганна Букрєєва та монітор Наталія Шевченко – зустрілися з мешканцями Південного під час координаційної зустрічі  у м. Залізне щодо питання свободи переміщення та доступу до соціальних та медичних послуг людей, які мешкають поруч із лінією розмежування. Також у мешканців Південного була можливість поспілкуватися з представниками місцевої влади м. Залізного та м. Торецька, начальником відділу з питань надзвичайних ситуацій, представниками Цивільно-військового співробітництва Збройних сил України (СІМІС).
Блокада Південного

У грудні 2014 року для мешканців 11 вулиць Південного, де розташовано 62 будинки, у яких мешкають 185 людей, була перекрита дорога, що веде до смт. Південне. Люди опинилися у справжній блокаді. Звернення до СБУ, прикордонної служби, голови Донецької ВЦА виявилися безрезультатними: дозволу на пересування нікому отримати не вдалося.

Лише через два роки, у листопаді 2016 року, мешканці склали список всіх, хто залишився у селищі, а військові затвердили 46 осіб, яким дозволено проходити через блокпост на контрольовану Українським Урядом територію.

«Ми не знаємо, як саме обирали цих людей, можемо тільки здогадуватися, що молодих обрали, щоб могли ходити до магазину чи аптеки, а голів вуличних комітетів, щоб вирішували питання гуманітарної допомоги та представляли наші інтереси у місцевій владі. Кажуть, що зараз вирішується питання, щоб дозволити  перетин блокпосту всім 185 мешканцям. Ми склали новий список, його підписав голова виконкому м. Залізне; чекаємо, коли цей список передадуть на розгляд СБУ та прикордонної служби».

«До цієї частини селища не виїжджають поліція чи пожежники, – розповідає Наталія Шевченко. –  Швидку можливо викликати тільки через представника Червого Хреста, який телефонує комбату військової частини, що дислокується на блокпості, і тільки він дозволяє пропустити лікарів. Чекати доводиться довго, іноді швидка допомога не встигає доїхати. Трапляється, що за медичною допомогою люди звертаються до військових медиків і вони не відмовляють у допомозі. Якщо мешканця  немає у списку тих, кому дозволено проходити блокпост, а йому терміново необхідно у лікарню, його не випустять».

Як зазначила керівник Слов’янського офісу БФ «Право на захист» Ірина Степанова, під час зустрічі вдалося домовитися з комбатом про можливість погоджування візитів до Південного медичних працівників, поліції, МНС та гуманітарних організацій без тривалої перевірки з боку СБУ та інших органів. «Ми домовилися про те, що у разі необхідності можемо телефонувати військовим і проблема оперативно буде розв’язуватися.  Добре, що ми змогли вирішити ті питання, які залишалися проблемними протягом декількох років», – підкреслила Ірина Степанова.

Учні

Діти, які мешкають на цій території,  ходять 1 км до Горлівської школи №6 пішки, адже відстань до найближчої школи на контрольованій території складає 6 км. Зрозуміло, що навіть тоді,  якби діти і могли вільно перетинати блокпост ЗСУ, їм би був потрібен автобус. Міськвиконком м. Залізне розводить руками і відповідає, що коштів на придбання автобусу немає.

«Сусідський хлопець у 2015 році вступив до технікуму у м. Торецьк. Весь час ходив на заняття пішки, але через постійні обстріли та неможливість інколи перетинати блокпост  він після першого курсу покинув навчання у цьому технікумі та перевівся до Горлівського технікуму».

Зруйноване і заміноване

Майже кожне домогосподарство у селищі зазнало ушкоджень через обстріли: три будинки повністю зруйновані, у багатьох пошкоджено дах, вікна, повалені паркани та сільгоспспоруди. На подвір’ях та вулицях лежать снаряди, що не розірвалися. Багато місць у Південному, навіть кладовище, заміновано, але  сповіщувальних табличок про міни немає.

Якщо під час обстрілу зникає електроенергія, місцеві чоловіки ремонтують мережу самостійно, адже ремонтним бригадам в’їзд до селища заборонений.

«Ми телефонуюємо до РЕС, щоб вимкнули напругу, поки не полагодимо. Важко з опаленням і водою. У всіх будинках пічне опалення, але привезти тверде паливо немає можливості. Що робимо?  Вирубуємо дерева у небезпечних місцях.  З нашої точки зору небезпечних, бо ніколи не знаєш, де може буди міна.  Щодо води, то через одну з вулиць проходить транзитна труба водоводу Горлівка-Торецьк. У трубі 5 дірок, з яких вже понад два роки тече вода.  Частину труби, яка виходить на неконтрольовану територію відремонтували ремонтні бригади з Горлівки, а частина труби, що відноситься до Торецька, не ремонтується, бо немає доступу до ділянки. Вода технічна, інколи зеленого кольору та з неприємним запахом, затоплює городи та будинки. Вже утворилося невелике озеро».

«З нашою допомогою представники влади написали листа до Спільного центру з контролю та координації задля гарантії безпеки доступу до аварійної ділянки, – зазначила Ганна Букрєєва, юрист БФ «Право на захист». – Також для мешканців Південного була проведена безоплатна групова юридична сесія щодо документування фактів зруйнованого житла, отримання свідоцтва про смерть українського зразку.[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”4550,4551,4552″]

У невеликому містечку Авдіївка, про яке протягом місяця пишуть усі ЗМІ і яке не сходить з екранів телебачення, співробітники Слов’янського офісу БФ  «Право на захист» юрист Наталія Аляб’єва та монітор  Євген Кравчук провели безоплатні правові консультації.

Не дивно, що здебільшого питаня, з якими зверталися мешканці, стосувалися компенсації за житло, зруйноване внаслідок артилерійських обстрілів.

«Дуже багато будівель у місті або зовсім зруйновані, або потребують  відновлення, – розповідає Наталія Аляб’єва. – Кожному, хто звернувся за консультацією, ми рекомендували надати необхідний перелік документів для подачі позову до суду за зруйноване житло, складали заяви до цивільно-військової адміністрації (ЦВА) м. Авдіївка щодо видачі актів зруйнованого житла».

Співробітники Слов’янського офісу БФ  «Право на захист» підкреслили, що для мешканців Авдіївки залишаються  актуальними питання перерахунку заборгованості за послуги газопостачання з урахуванням тимчасової відсутності, оскільки багато людей з початку АТО не проживали у своїх домівках, бо виїжджали до інших місць.

Мешканці Авдііївки підписали колективне звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської В.В., з проханням направити подання до ПАТ «Донецькоблгаз» та безпосередньо до Авдіївської дільниці Костянтинівського УГГ ПАТ «Донецькоблгаз» вжити відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина: проведення перевірки діяльності з питання здійснення перерахунку за послуги газопостачання у період тимчасової відсутності у житлі громадян.[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”4523,4545,4546″]

Ежедневно к юристам БФ «Право на защиту» обращаются переселенцы, которым Управления социальной защиты населения (УСЗН) отказали в назначении адресной помощи в связи с наличием у них жилья на подконтрольной Украине территории.

К сожалению, вместо того, чтобы облегчить жизнь людям, которые были вынуждены оставить свои дома, постоянно меняющееся законодательство вынуждает их проходить все круги бюрократического ада.

Истории, рассказанные сотрудниками Славянского офиса БФ «Право на защиту»

В марте 2015 года Анастасия с двумя малолетними детьми переселилась из Авдеевки в Константиновку. Женщина получала адресную помощь на себя и детей до сентября 2016 года, пока УСЗН Константиновского городского совета не потребовало возврата уже полученных ею средств и отказало в назначении адресной помощи на следующие 6 месяцев. Свои действия чиновники аргументировали тем, что в собственности у супруга Анастасии есть часть жилья в Константиновке, а это, по мнению УСЗН, означает, что женщина не имеет права на получение «переселенческих» выплат.

Любовь Яковлевна в сентябре 2014 года переселилась из Донецка в Константиновку, где оформила и получала адресную помощь внутренне перемещенным лицам (ВПЛ). Но после того, как женщина переехала в Авдеевку, УСЗН отказало ей в назначении адресной помощи, ссылаясь на наличие в собственности у Любови Яковлевны жилья в Авдеевке.

Юристы подчеркивают: в обоих случаях действия УСЗН – как отказы в назначении, так и требования о возврате уже выплаченной адресной помощи – являются незаконными.

2 основания для отказа в назначении ВПЛ адресной помощи

«На сегодняшний день пунктом 2 Порядка предоставления ежемесячной адресной помощи внутренне перемещенным лицам для покрытия затрат на проживание, в том числе на оплату жилищно-коммунальных услуг, который утвержден постановлением Кабинета Министров Украины № 505 от 01 октября 2014 года, предусмотрено два основания для отказа в назначении адресной помощи ВПЛ, имеющим соответствующие справки, а именно:

1. Наличие в собственности у кого-либо из членов семьи жилого помещения, расположенного в регионах иных, чем временно оккупированная территория Украины, районы проведения антитеррористической операции и населенные пункты, расположенные на линии соприкосновения.
2. Наличие у кого-либо из членов семьи на депозитном банковском счете средств в сумме, превышающей 10-кратный размер прожиточного минимума, установленного для трудоспособных лиц (сейчас эта сумма составляет 16 000 грн.).

Других оснований для отказа в назначении и выплате адресной помощи переселенцам, имеющим справки УСЗН о взятии на учет, действующим законодательством не предусмотрено», – разъясняет Маргарита Оксаниченко, юрист БФ «Право на защиту».

Разберемся с терминологией

Для того чтобы понять, может ли наличие жилья у ВПЛ или кого-то из членов его семьи быть препятствием для получения адресной помощи, нужно разделить термины: временно оккупированная территория Украины; населенные пункты, расположенные на линии соприкосновения; районы проведения антитеррористической операции (перечень таких населенных пунктов и районов утвержден распоряжением Кабинета Министров Украины № 1085-р от 07.11.2014 г. Ознакомиться с ним можно по ссылке: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80).

Временно оккупированная территория Украины: это территория Крыма, а также населенные пункты, где органы государственной власти временно не осуществляют свои полномочия (в том числе Донецк, Луганск и ряд других населенных пунктов Донецкой и Луганской областей).

Населенные пункты, расположенные на линии соприкосновения: Авдеевка, Пески, Тоненькое, Попасная, Счастье, а так же ряд других населенных пунктов Донецкой и Луганской областей.

Районы проведения антитеррористической операции: районы как неподконтрольной, так и подконтрольной органам государственной власти Украины территории.

Согласно ст. 1 Закона Украины «О борьбе с терроризмом» район проведения антитеррористической операции – это определенные руководством антитеррористической операции участки местности или акватории, транспортные средства, здания, сооружения, помещения и территории или акватории, прилегающие к ним и в пределах которых проводится указанная операция.

При этом, приказом руководителя Антитеррористического центра при СБУ от 07.10.2014г. №33/6 / а «Об определении районов проведения антитеррористической операции и сроков ее проведения» Донецкая и Луганская области (без исключений) были определены районами проведения антитеррористической операции.

Хотим подчеркнуть, что более конкретное определение территории проведения АТО содержится в перечне населенных пунктов, на территории которых осуществлялась антитеррористическая операция, утвержденном действующим распоряжением Кабинета Министров Украины №1275-р от 02.12.2015 г.

Отказано в назначении адресной помощи: законно или нет?

«Наличие в собственности жилья на подконтрольной Украине территории не означает отсутствия права на адресную помощь, – рассказывает Герман Петров, адвокат БФ «Право на защиту». – Например, в случаях Анастасии и Любови Яковлевны, Константиновка хоть и подконтрольная Украине территория, относится к перечню населенных пунктов, на территории которых осуществлялась АТО. Кроме того, город Авдеевка относится также и к перечню населенных пунктов, расположенных на линии соприкосновения. Еще раз хочу подчеркнуть: только при наличии жилья в населенных пунктах, кроме относящихся к вышеуказанным перечням, можно говорить о законных основаниях для отказа в назначении адресной помощи переселенцам».

Возвращать или нет выплаченные деньги?

Требования о возврате уже выплаченной адресной помощи могут быть законными лишь в случае, если переселенец подал документы с заведомо недостоверными сведениями. Например, имея в собственности жилье в Киеве, в заявлении он указал, что не имеет жилья в регионах иных, чем временно оккупированная территория Украины, районы проведения антитеррористической операции и населенные пункты, расположенные на линии соприкосновения. Если же переселенец отмечает, что не имеет жилья на такой территории, но в собственности у него или кого-либо из членов семьи есть квартира в Селидово, то сведения он подает достоверные, т.к. Селидово относится к территории проведения АТО. Таким образом, оснований для требования возврата адресной помощи нет.

Отказывают в назначении адресной помощи? Обращайтесь к юристам!

В случае получения отказа в назначении адресной помощи ввиду наличия жилья на подконтрольной территории, юристы БФ «Право на защиту» рекомендуют ВПЛ активно защищать свои права.

«Если в течение 10 дней после подачи переселенцем заявления на назначение адресной помощи ему не был предоставлен письменный ответ, необходимо в канцелярию УСЗН подать письменное заявление в свободной форме с указанием даты, когда было подано заявление на адресную помощь, и требованием предоставить письменное уведомление о назначении денежной помощи или отказе в назначении с указанием причины, –   рекомендует Маргарита Оксаниченко. – Второй экземпляр заявления с отметкой о получении его управлением соцзащиты нужно сохранить».

Защита прав ВПЛ в суде

«Если переселенец уже обжаловал отказ УСЗН в департаменте социальной защиты населения областной администрации, то для обращения в административный суд есть только один месяц со дня, когда ВПЛ узнал о решении департамента по результатам рассмотрения жалобы, – разъясняет Герман Петров. – Также следует помнить, что законом установлен шестимесячный срок обращения в административный суд после того, как ВПЛ стало известно о нарушении его прав».

Итак, если переселенец решил отстаивать свои права в суде, ему необходимо собрать следующие документы:

• – справку о взятии на учет внутренне перемещенного лица;
• – экземпляр заявления о назначении адресной помощи (при наличии);
• – экземпляр заявления о предоставлении письменного отказа в назначении адресной помощи (при наличии);
• – письменный отказ УСЗН о назначении адресной помощи;
• – паспорт;
• – справку о присвоении ИНН.
• Дополнительно могут потребоваться документы о праве собственности на жилье.

В случае необходимости юристы БФ «Право на защиту» бесплатно помогут составить соответствующие заявления и административный иск.

До монітора Слов’янського офісу БФ «Право на захист» звернулась жінка, яка не отримує пенсію з березня, і весь цей час вона ледь зводить кінці з кінцями. Справа в тому, що довідку вважали недійсною через відсутність штампу про реєстрацію місця проживання. Від адресної допомоги вона відмовилась відразу, оскільки має в смт Новгородське невеличкий будиночок. Гуманітарну допомогу не дають, бо за критеріями не підходить, а позичати гроші вже просто немає в кого.

ВПО зверталась на урядову гарячу лінію за роз’ясненнями, але так їх і не дочекалась. В пенсійному фонді та УПСЗН м. Торецьк її постійно перенаправляли з однієї установи в іншу (5 місяців вона ходила по цим установам), посилаючись на те, що довідка недійсна, справа не дійшла, чекайте комісії, тощо. Так жінка чекала ще більше місяця вже після прийняття Постанови КМУ №365.

Опинившись у вкрай важкому становищі, жінка зв’язалась із монітором БФ «Право на захист».

Адвокат Сергій Шкрамда допоміг жінці скласти заяву до УПСЗН із проханням надіслати повідомлення, чи подано на розгляд комісії справу ВПО та взагалі пояснити причини невиплати.

Наступним кроком був візит в управління Пенсійного Фонду, де начальник доручив співробітнику дізнатися, чи подана ця справа на розгляд найближчої комісії. Справу помістили в додатковий список і вже наступного дня до жінки прийшов соціальний інспектор, який складає Акти обстеження матеріально-побутових умов, задля підтвердження проживання ВПО за вказаною адресою. Ще наступного дня до жінки зателефонував начальник Обласного управління Пенсійного Фонду для того, щоб переконатись,  чи приходила робоча група, і сказав, що вже найближчим часом, в серпні, всі пенсійні виплати будуть поновлені, а борги повернені.

24 жовтня 2016 року БФ “Право на захист” оприлюднив аналіз законопроекту, а також спільно з УВКБ ООН, ГО “КримСОС”, Данською радою у справах біженців та БФ “ВостокСОС” підписали спільне звернення щодо законопроекту, яке було надіслано до Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування (далі – Комітету).

08 лютого 2017 року на засіданні Комітету було розглянуто законопроект “Про тимчасово окуповану територію України”, реєстр. № 3593-д від 19.07.2016 (далі – законопроект), за результатами чого було вирішено утворити на базі Комітету робочу групу з доопрацювання законопроекту (далі – робоча група). Представник нашої організації, правовий аналітик Олена Виноградова увійшла в склад робочої групи та була присутня і брала активну участь у її роботі під час двох її засідань, які відбулись 16 і 22 лютого 2017 року у будівлі Комітетів Верховної Ради за адресою: вул. Садова, 3а, м. Київ.

Під час другого засідання робочої групи, яке відбулось 22 лютого і проходило в два етапи: з 08 до 10 години і з 12 до 14 години, її учасники встигли обговорити редакції преамбули і статей 1 – 19 законопроекту, погодити виключення глав 2, 3, 4 розділу І законопроекту, а також домовитись про те, що розділ ІІ законопроекту “Прикінцеві та перехідні положення” потребують додаткового уважного опрацювання. Узагальненого тексту законопроекту після другого засідання робочої групи її учасникам не роздавали.

Не дивлячись на це, в той же день, у ході засідання Комітету, яке розпочалося о 15.00, народний депутат Любомир Зубач, голова Робочої групи, поінформував присутніх про завершення роботи групи і про те, що текст доопрацьованого законопроекту фіналізований і готовий до голосування на засіданні Комітету, з чим ми не погоджуємось і вважаємо такі заяви народного депутата Зубача передчасними з огляду на те, що велика частина законопроекту, а саме “Прикінцеві і перехідні положення”, не була обговорена членами робочої групи зовсім, а текст статей 1-19 законопроекту з урахуванням правок, зроблених робочою групою, так і не був представлений її членам.

Зауважимо, що станом на 12 годину 23 лютого 2017 року узагальнений текст законопроекту після другого засідання робочої групи також не був наданий нашому представнику як члену робочої групи.

На підставі викладеного, враховуючи надзвичайну важливість законопроекту для діяльності нашої організації і її ключових бенефіціарів, а також нашу активну участь у роботі робочої групи, ми звернулися до Голови Комітету Власенка С.В. із проханням:

1. Надіслати текст доопрацьованого законопроекту № 3593-Д з урахуванням правок та пропозицій, погоджених робочою групою на її засіданні 22 лютого 2017 року або порівняльну таблицю із текстом законопроекту до і після засідання робочої групи на адресу електронної пошти представника нашої організації у робочі групі: [email protected];
2. Оприлюднити на веб-сайті Комітету аудіозапис і стенограму двох засідань робочої групи, які відбулись 16 і 22 лютого 2017 року.
3. Сприяти в проведенні засідання(-нь) робочої групи з доопрацювання законопроекту “Про тимчасово окуповану територію України”, реєстр. № 3593-д від 19.07.2016 з метою погодження остаточного тексту законопроекту за результатами роботи робочої групи.

Минулого року навесні пенсіонери-переселенці потерпали від масового призупинення пенсій за “списками”, а правозахисники в один голос вимагали впорядкувати законодавство, що регулює виплати ВПО. Відповіддю Уряду стало прийняття Постанови №365, якою, зокрема, було затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їхнього фактичного проживання/перебування.

Реалізуючи на практиці норми цієї постанови, представники державних органів перевіряють переселенців за місцем реєстрації та, у разі їхньої відсутності, направляють матеріали перевірки зі своїм поданням до створених органами виконавчої влади комісій по призначенню (відновленню) соціальних виплат. У свою чергу, комісії колегіальними рішеннями призупиняють або взагалі скасовують виплати адресної допомоги та пенсії переселенцям, які відсутні за вказаними у їхніх довідках адресами.

Призупинення адресної допомоги у цьому контексті не викликає питань: якщо особа не перебуває за місцем своєї реєстрації як переселенець, то держава не виплачує їй адресну допомогу. Але до пенсійних виплат цей підхід у жодному разі не може бути застосований. У Законі України “Про пенсійне забезпечення” наведено вичерпний перелік підстав, за якими може бути припинено виплату пенсії, і такої підстави, як рішення комісії по призначенню (відновленню) соціальних виплат, у цьому переліку немає.

Крім того, в одному із своїх рішень, до речі саме у справі про протиправне припинення пенсійних виплат ПФУ громадянину України, Європейський суд з прав людини зазначив, що пенсія – це власність, зароблена працею особи. Як у правовій державі можливе позбавлення людини власності за рішенням комісії?

“За законом, пенсіонер, який багато років пропрацював на благо своєї країни та сплатив внески до фонду пенсійного забезпечення, не може бути позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що під час перевірки він був відсутній за місцем реєстрації”, – підкреслює Вадим Стремоухов, адвокат Запорізького офісу БФ “Право на захист”.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає відповідний Закон України, і будь-яка модифікація цих механізмів має здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, наголошують правозахисники.

Прийнявши Постанову №365, Кабінет міністрів України змінив принципи пенсійного забезпечення, дискримінуючи пенсіонерів-ВПО за ознакою місця проживання. Колізії у законодавстві призвели до того, що органи, які не уповноважені законом призначати та виплачувати пенсії (наприклад, УСЗН, комісії по призначенню/відновленню виплат) приймають рішення, обов’язкові для виконання органами Пенсійного Фонду України.

Відповідно до положень Конституції України, підзаконні нормативно-правові акти мають прийматися на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити  їм. Тобто Постанова КМУ №365, яка є підзаконним правовим актом, є чинною лише в частині, що не суперечить акту вищої юридичної сили – закону.

“На практиці, якщо внутрішньо переміщеній особі припинили виплати пенсії через те, що під час перевірки вона була відсутня за місцем реєстрації, відстоювати своє право на пенсію необхідно через суд, – роз’яснює Вадим Стремоухов. – Ми вже маємо позитивні судові рішення у аналогічних справах. Зокрема, у січні цього на Дніпропетровщині суд задовольнив 2 таких позови, тим самим визнавши незаконним призупинення виплати пенсії на підставі Постанови Кабміну №365”.

Готуючись до суду, переселенцю слід зібрати пакет документів: паспорт, пенсійне посвідчення, довідку про взяття на облік ВПО, а також документи із управління Пенсійного фонду України та управління соцзахисту; для отримання останніх треба написати заяву (у довільній формі) до УПФУ із вимогою пояснити причини припинення пенсійних виплат і заяву до УСЗН – із вимогою надати витяг із рішення комісії по призначенню (відновленню) соціальних виплат. У разі необхідності юристи БФ “Право на захист” безкоштовно допоможуть скласти відповідні заяви та адміністративний позов.

“Такі справи є надзвичайно важливими, адже кожен задоволений позов – підтвердження того, що постановою № 365 Кабінет Міністрів України значно обмежив гарантовані законом права пенсіонерів, – зазначила Юлія Трало, координатор з питань надання правової допомоги БФ “Право на захист”. – Ми вважаємо, що отримання заслуженої пенсії переселенцями-громадянами України не має залежати від комісій, довідок ВПО, чи ще якихось чинників, не передбачених відповідними Законами України”.

16 лютого відбулась експертна дискусія на тему: “Політико-правові стандарти реінтеграції Донбасу та Криму”. Представники Парламенту, Уряду України, міжнародних міжурядових організацій та академічних кіл зібралися на захід, організований Реанімаційним Пакетом Реформ спільно з благодійним фондом “Право на захист”, громадською організацією “Крим СОС”, благодійним фондом “Восток-СОС”, щоб обговорити стратегію щодо непідконтрольних територій та окупованого Криму.

Представники міжнародних організацій висловили свою підтримку Україні та надали рекомендації щодо законодавчого забезпечення взаємодії із непідконтрольними територіями.

“Ми були першою міжнародною організацією, яка виступила на підтримку територіальної цілісності України, і це – основа нашої позиції щодо непідконтрольних територій, – говорить Мортен Енберг, Голова Офісу Ради Європи в Україні. – Ми підтримуємо ініціативи, які забезпечують виконання Європейської конвенції з прав людини, дія якої розповсюджується на усіх громадян”.

“Україна має чітко розуміти, для чого розробляється закон, – наголосив
керуючий партнер міжнародної групи Global Rights Compliance Уейн Джордаш. –  Чи то закон приймається просто як політична заява, повідомлення світові? Чи закон розроблений як спроба виробити принципи, на яких буде ґрунтуватися взаємодія зі Сходом? Чи закон передбачає усі можливі варіанти розвитку ситуації? Серед цих трьох опцій я би рекомендував Україні обрати другу і при цьому намагатися уникати політичних абсолютів і переконатися, що закон достатньо гнучкий та відповідає принципам міжнародного гуманітарного права”.

Найбільшу увагу під час дискусії спікери приділили обговоренню проекту Закону України “Про тимчасово окуповану територію” № 3593-Д.

Народний депутат України Мустафа Найєм висловив позицію, що з точки зору України, окупованими однаково є і Крим, і окремі території Донецької та Луганської областей. “Для нас немає різниці, чи визнає Російська Федерація свою присутність в ОРДЛО, адже наразі для України і Крим, і вказані території є недоступними, а міжнародні інституції неодноразово засвідчували (ПАРЄ відкрито висловилась) щодо наявності ефективного контролю Росії над цими територіями,  – заявив депутат. – Україна має бути готовою до виконання своїх позитивних зобов’язань відповідно до міжнародних правових актів, але, очевидно, було б некоректно покладати на Україну всю відповідальність за права громадян, які там проживають, та за збереження їхнього майна. Згідно з усіма міжнародними конвенціями, за матеріальні збитки та порушення прав людини на цих територіях відповідальна Російська Федерація”.

“З точки зору міжнародного права – це окупована територія, – наголосив Олександр Задорожній, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України. – Чи доречно цей термін розміщувати в національному праві? Думаю, що і з політичної точки зору, і з юридичної точки зору – так, і це ніякого впливу на подальші судові рішення не буде мати”. Він також відзначив, що у міжнародному праві немає загальноприйнятих стандартів, чи норм постконфліктного врегулювання, тому приміряти на себе досвід інших країн у цьому контексті – хибна позиція. Олександр Задорожній наполягає на необхідності розділення питання міжнародно-правової відповідальності Росії і питання подальшої інтеграції людей, які залишилися на непідконтрольних Україні територіях.

Хоча погляди на подальше законодавче врегулювання взаємодії із непідконтрольними територіями різняться, учасники дискусії поділяють позицію, що на зазначених територіях проживають громадяни України, які потребують допомоги держави.

“Президент України та Уряд неодноразово наголошували на єдності та неподільності України, – підкреслив Заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука. – Будь-яка сила всередині держави, яка сповідує ідею відмови від територій та громадян, є спільником сепаратистів. Адже цивільне населення на тимчасово непідконтрольних Уряду територіях є фактично заручником терористів. Ми маємо турбуватися про своїх громадян, де б вони не проживали, тому позбавляти їх законних прав не можна”.

“Дуже важливо, що дискусія розпочата. Нам необхідно говорити про можливі шляхи реінтеграції непідконтрольних територій, обговорювати ті ідеї, які для нас є спільними, і намагатися зрозуміти одне одного в питаннях, на які ми маємо різні погляди, – підвела підсумок Олена Виноградова, правовий аналітик БФ “Право на захист”. – Коли ми говоримо про законодавче регулювання процесів реінтеграції Донбасу і Криму, ми повинні враховувати не тільки суспільні настрої, але й інтереси нашої держави на міжнародній арені, наслідки тих чи інших політичних заяв для подальшого захисту України у міжнародних судових органах, а також брати до уваги думку наших друзів і партнерів, які з самого початку конфлікту висловилися на підтримку України у питаннях її територіальної цілісності”.[boc_img_gallery columns=”4″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”4524,4533,4534,4535″]