Категорія: Новини

І знову історія про те, як чиновники УСЗН припинили виплату адресної допомоги переселенці та її двом малолітнім дітям та намагалися витребувати вже отриману допомогу через наявність житла у власності чоловіка ВПО. На щастя, і цього разу завдяки юристам Слов’янського офісу БФ «Право на захист» судова справа завершилася на користь переселенки.

Юлії* та двом її малолітнім дітям з 30 вересня 2016 року УСЗН Костянтинівської міської ради припинило виплату щомісячної адресної допомоги через те, що у власності її чоловіка є частина квартири у м. Костянтинівка – на території, підконтрольній Уряду України. За словами чиновників, згідно з законодавством, наявність власного житла, розташованого у регіонах, інших, ніж тимчасово окупанована територія,  позбавляє переселенця права на отримання грошової допомоги від держави.

Крім того, УСЗН вимагало від жінки повернути всю суму адресної допомоги, виплаченої за попередній період, а це майже 40 тис.грн!

Під час розгляду справи захисник відповідача адвокат Слов’янського офісу БФ «Право на захист» Герман Петров вказав, що Костянтинівка входить до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція, тому наявність у власності житла у м. Костянтинівка не може бути підставою для відмови у призначенні або припиненні виплати адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Отже, взявши за основу доводи адвоката, суд визнав протиправними та скасував рішення УСЗН Костянтинівської міської ради про припинення виплати адресної допомоги ВПО та про розрахунок в якості переплати вже отриманої щомісячної адресної допомоги. Також суд зобов’язав УСЗН призначити і виплатити щомісячну адресну допомогу Юлії та її дітям як внутрішньо переміщеним особам з 30 вересня 2016 року.

 

*Ім’я змінено

Понад 2 роки тому Наталя*, залишивши своє рідне місто Донецьк, перемістилася до Мелітополя де наприкінці 2015 року народила хлопчика. Дитину було визнано ВПО та призначена адресна допомога. Молодій мамі також була призначена адресна допомога у розмірі 442 грн, як особі, що доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Проте, у серпні 2016 року після перевірки діяльності УПСЗН Фінансовою інспекцією по Запорізькій області та складання акту, УПСЗН відмовило Наталі у виплаті адресної допомоги через те, що жінка не була офіційно працевлаштована.

Юристи Запорізького офісу БФ «Право на захист» склали  адміністративний позов до управління соціального захисту, який Мелітопольським міськрайонним судом було задоволено, але УПСЗН звернувся зі скаргою до апеляційного суду.

16 березня 2017 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 320/6246/16-а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області,  яким було задоволено адміністративний позов ВПО  про визнання протиправними дії  УПСЗН  щодо припинення виплати адресної допомоги та зобов’язання  УПСЗН відновити адресну допомогу з моменту припинення, залишено без змін.

«У мотивувальній частини рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що з аналізу викладеного вбачається, що у разі якщо особа протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги не працевлаштується, розмір  грошової допомоги зменшується та в подальшому припиняється з позбавленням можливості призначення такої допомоги на наступний строк. Однак з вказаної норми є винятки, зокрема, щодо громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку, – підкреслив адвокат Запорізького офісу БФ «Право на захист» Вадим Стремоухов. – Отже, наша правова допомога посприяла отриманню  ВПО заборгованості  по адресній допомозі з серпня 2016 року та виплатам до досягнення дитиною трьох років».

27 березня народні депутати України  зареєстрували законопроект №6240 «Про забезпечення доступу до виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян». Законодавчі зміни були розроблені та запропоновані народним депутатам експертами громадських організацій, які займаються питаннями реформування виборчого законодавства, а також тими, що опікуються правами ВПО.

Близько 4% українських виборців, які є внутрішньо переміщеними особами (ВПО), не мають можливості повною мірою реалізувати свої політичні права, у тому числі  голосувати на місцевих виборах і в одномандатних округах на парламентських виборах. Значна частина ВПО залишила свої оселі два-три роки тому та постійно проживає у нових громадах. Відповідно, ця категорія виборців повинна мати можливість обирати депутатів місцевих рад та відповідних голів за місцем свого фактичного проживання.

Враховуючи необхідність усунення перешкод для голосування ВПО за місцем фактичного проживання, експерти провідних громадських організацій запропонували народним депутатам внести зміни до Законів України «Про Державний реєстр виборців», «Про місцеві вибори», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», які мають на меті удосконалення процедури визначення виборчої адреси виборця.

У запропонованих рекомендаціях передбачається, що виборець отримає можливість звернутися із мотивованою заявою до органу ведення Державного реєстру виборців щодо визначення його нової виборчої адреси, незалежно від зареєстрованого місця проживання. В разі прийняття змін до вищезазначених законів виборчі права ВПО будуть належним чином захищені. Ця можливість буде стосуватися також інших мобільних всередині країни громадян, що сприятиме зниженню рівня конфліктності в суспільстві та підвищенню рівня участі громадян в голосуванні на виборах всіх рівнів.

У представленому законопроекті передбачена низка обмежень, спрямованих на попередження можливих зловживань. Звернення про зміну виборчої адреси може бути подане до органу ведення Реєстру у будь-який час, але не пізніше ніж на п’ятий день з дня початку виборчого процесу.  Це зменшить навантаження на орган ведення Реєстру в умовах виборчого процесу, дозволить зберегти стабільність виборчих округів та належно підготувати списки виборців. У той же час виборець, який вже змінював виборчу адресу відповідно до процедур, передбачених цим законопроектом, зможе подати нове звернення не раніше ніж через 180 днів після дати останніх змін його даних у реєстрі.

Даний законопроект був розроблений експертами ВГО «Громадянська мережа ОПОРА», ГО «Громадський холдинг «Група Впливу», Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), народними депутатами України, із залученням представників громадських організацій «Донбасс SOS», Центр інформації про права людини, «Крим SOS», благодійних організацій «Благодійний Фонд «Право на Захист» та «Благодійний фонд «Восток SOS». До обговорення проекту Закону долучалися члени міжвідомчої Робочої групи з удосконалення законодавства у сфері прав людини ВПО при Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та ВПО (включаючи представників Агентства ООН у справах біженців та Ради Європи).

Під законопроектом поставили свій підпис 24 народні депутати (Григорій Немиря, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук, Рефат Чубаров, Мустафа Джемілєв, Остап Єднак, Ганна Гопко та інші). Парламентарі-співавтори законопроекту є представниками всіх фракцій, а також позафракційними депутатами: фракції «Блок Петра Порошенка» – 11, «Народний Фронт» – 2, ВО «Батьківщина» – 3, «Опозиційний Блок» – 2, Радикальна партія Олега Ляшка – 1, «Самопоміч» – 1, а також 4 народні депутати, які не входять до складу жодної фракції чи групи. Така широка підтримка законопроекту підвищує шанси на його прийняття в сесійній залі парламенту. Слід зазначити, що регіональне представництво народних депутатів-підписантів даного законопроекту також є достатньо широким, зокрема Київ, Донецька область, Львівська область, Закарпатська область, Чернігівська область, Вінницька область, Рівненська область, Черкаська область та АР Крим.

Нагадаємо, що 4% українських виборців, які змушені були покинути власні домівки через зовнішню військову агресію, третій рік не можуть скористатися одним із базових конституційних прав громадянина через неврегульованість національного законодавства. Станом на 20 березня 2017 року, за інформацією Міністерства соціальної політики, в Україні зареєстровано 1 607 664 вимушених переселенців.

З текстом законопроекту можна вже ознайомитись на сайті Верховної Ради, або на сайті ГО «Громадський холдинг «Група Впливу».

Контактна особа: Катерина Жемчужникова,  066 270 17 13, [email protected]

В Управлінні соцзахисту були впевнені, що жінка повернулася до зони АТО і більше 3 місяців знаходилася там, тому скасували її довідку ВПО і припинили усі виплати. Проте юристи довели, що переселенка весь цей час проживала за місцем реєстрації.

На початку липня 2014 року Оксана Андріївна* вимушено покинула рідний Луганськ та оселилася у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де проживала її старенька мати. Жінка стала на облік ВПО та поновила виплату пенсії.

В середині квітня 2016 року переселенка з’їздила до родичів у Бєлгородську область (Росія). Жінка перетинала кордон через Харків; із Кривого Рогу до Харкова і назад  їхала потягом. Уся поїздка зайняла менше тижня, тож 25 квітня 2016 року ВПО повернулася до Кривого Рогу.

Термін дії довідки ВПО в Оксани Андріївни закінчувався 30 квітня 2016 року, тому вже 28 квітня вона особисто звернулася до УСЗН із заявою про продовження терміну дії документа. Відповідно до діючого на той час законодавства України термін дії довідки був подовжений до 27 жовтня 2016 року.

Власне, до жовтня 2016 року жінка вчасно отримувала пенсію, але 5 жовтня повертаючись із магазину додому, Оксана Іванівна зустріла сусідку, яка передала їй рекомендований лист від УСЗН. Сусідка також сказала, що розписалася замість переселенки у повідомлені про вручення листа. У конверті було повідомлення від Управління соцзахисту про скасування дії довідки ВПО.

Наступного ж дня жінка звернулася до УСЗН за роз’ясненнями. На її питання спочатку не відповідали, тому ВПО подала письмову заяву із вимогою роз’яснити причини скасування її довідки. Пізніше переселенку також усно повідомили про припинення належних їй пенсійних виплат.

Через 2 тижні після подання заяви Оксана Андріївна отримала відповідь, в якій йшлося про те, що її довідка була скасована відповідно до Інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.07.2016 року та акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, що був складений районною робочою групою для перевірки фактичного місця проживання/перебування ВПО, від 05.08.2016 року. У листі було сказано, що жінка в середині квітня виїхала через пропускний пункт Гоптівка на територію АТО і що «Відсутність даних про в’їзд на контрольовану територію України дають обґрунтовані підстави вважати, що ВПО повернулася до покинутого місця постійного проживання».

Не знаючи, як довести, що вона не поверталася до Луганська, а весь цей час проживала за місцем реєстрації, Оксана Андріївна звернулась до БФ «Право на захист».

Олексій Капінус, юрист Дніпровського офісу БФ «Право на захист», допоміг переселенці зібрати необхідні докази та склав адміністративний позов.

Під час розгляду судової справи ВПО надала суду придбаний 24 квітня 2016 року залізничний квиток до Кривого Рогу, який було додано до матеріалів справи. Також жінка надала суду копію заяви про подовження терміну дії довідки, яку вона особисто подавала до УСЗН 28 квітня 2016 року. Крім того троє свідків підтвердили у суді, що із кінця квітня і до жовтня, бачили жінку кожен або майже кожен день.

За результатами розгляду справи 4 січня 2017 року суд визнав протиправним рішення УСЗН від 29 вересня 2016 року, про скасування дії довідки про взяття на облік ВПО та постановив скасувати вказане рішення УСЗН. Крім того суд зобов’язав Управління соцзахисту компенсувати Оксані Андріївні сплачений нею судовий збір у розмірі 551 гривень 20 копійок.

15 березня Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд підтвердив рішення суду першої інстанції, тож ВПО тепер може відновити свої права, зокрема, поновити виплати пенсії.

* ім’я змінене із міркувань безпеки

Співробітники БФ «Право на захист» зустріли Надію Іванівну* на КПВВ «Маріїнка». Жінка звернулася за допомогою, тому що працівники Державної прикордонної служби не дозволяли їй перетнути лінію розмежування. На думку прикордонників, паспорт Надії Іванівни був недійсним через його фізичну зношеність.

Юрист Руслан Беретелі та монітор Катерина Давидова взялися допомогти жінці. Перш за все, правозахисники звернулися до старшого зміни, але він відмовився аргументувати своє рішення, а також прийняти заяву та надати письмову відповідь.

Після цього жінку провели до комендатури Прикордонної служби України. Там її заяву прийняли, і після аргументованих роз`яснень юриста з посиланням на нормативно-правові документи Надії Іванівні дозволили перетнути лінію розмежування.

* ім’я змінене із міркувань безпеки

Особи з інвалідністю, які проживають у населених пунктах біля лінії розмежування, важко переживають наслідки конфлікту на сході. Непристосованість середовища, відсутність інфраструктури та елементарна байдужість влади часто робить їхнє життя нестерпним.

Так у м. Красногорівка Мар’їнського району Донецької області особи з інвалідністю фактично позбавлені можливості отримати чи подовжити статус інваліда, оскільки найближчій МСЕК знаходиться у м. Волноваха. Така відстань для багатьох із них стає непосильною, не кажучи вже про вартість проїзду – для людей, які ледве зводять кінці з кінцями з’їздити до Волновахи і назад – дуже дорого.

У ході моніторингового візиту до Красногорівки спеціалістам БФ «Право на захист» стало відомо про 70-річну жінку, яка опинилася в жахливому становищі. Через цукровий діабет Валентина Сергіївна* втратила зір і обидві ноги. Разом із сином жінка мешкає на останньому поверсі п’ятиповерхового будинку, дах якого був пошкоджений внаслідок обстрілу ще у 2015 році. Через це стеля та стіни невеликої квартири вкриті пліснявою, у приміщенні дуже вогко та холодно. Оскільки син не може влаштуватись на роботу, полишивши матір одну, родина живе лише на пенсію жінки та продуктову допомогу від гуманітарних організацій. Годі й казати, що дістатися Волновахи, щоб пройти МСЕК, жінка не може. Тож офіційного статусу інвалідності у Валентини Сергіївни немає і вона не може претендувати на пенсію по інвалідності. Син жінки звернувся до ВЦА із заявою про надання іншого житла, проте ВЦА не знайшла такої можливості та повідомила, що на ремонт покрівлі грошей в місцевому бюджеті немає.

Правозахисники також констатують, що ситуація з оформленням інвалідності переселенців, які лікувалися та стояли на обліку на непідконтрольній території, вирішується тільки повним обстеженням в лікарнях на підконтрольній території, що потребує значних матеріальних витрат, тому більшість таких ВПО змушені відмовлятися від отримання/підтвердження інвалідності та, відповідно, отримання виплат за інвалідністю і потрібного лікування, у тому числі санаторного.

Переселенці, які оформили чи підтвердили інвалідність та проживають за місцем реєстрації, все одно можуть зіткнутися із порушенням прав. Так у Бахмуті Донецької області ВПО, які мають інвалідність по слуху, скаржаться,  що під час перевірок працівники УСЗН фіксують факт відсутності, бо переселенці просто не чують дзвінків та стуку в двері, коли приходить перевірка. Особливо це стосується ВПО, що орендують житло, непристосоване до проживання глухих. Так, декілька родин наприкінці 2016 року були позбавлені виплат через те, що не почули, коли приходили перевіряючі. Кожен такий випадок доводиться вирішувати в індивідуальному порядку. Нажаль, системно співпрацювати для перевірки таких осіб УСЗН не бажає.

*ім’я змінене із міркувань безпеки

Президенту України,

Голові Верховної Ради України,

Головам Парламентських політичних фракцій,

Голові Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин,

Народним депутатам Верховної Ради України 8-го скликання

24.03.2017

Відкрите звернення правозахисників щодо ситуації, яка склалась навколо запропонованих змін до

Закону України “Про громадянство України”

Ситуація, що склалася з поданням на розгляд до Верховної Ради України декількох законопроектів, зокрема законопроекту №6175 від 13.03.2017, які стосуються змін до Закону України “Про громадянство України” спричинює надзвичайно великі ризики, як для національної безпеки України, так і для утримання консолідації українців, які живуть у різних країнах світу.

В разі прийняття будь-якого із поданих законопроектів, за існуючими статистичними даними, під ризик “автоматичного позбавлення” громадянства України підпадають понад 2,5 млн українців. Зокрема, у зоні серйозного ризику знаходяться громадяни України, що проживають на території окупованого Криму, непідконтрольних територіях Донецької, Луганської областей, котрі поза власною волею стали заручниками агресивної політики Російської Федерації на цих територіях та вимушено отримали т.з. паспорти “де-факто властей”, чинність яких згідно з українським законодавством та міжнародно-правовими нормами не визнається та не породжує жодних правових наслідків.

Отже, замість того, щоб консолідувати українців світу перед зовнішньою загрозою зі сторони агресора, зміни до чинного закону “Про громадянство України” можуть спричинити фрагментацію українського суспільства та створити серйозні перешкоди для успішної деокупації частини території нашої держави.

Існують також великі дискримінаційні ризики (зокрема щодо дітей, чиї батьки є громадянами різних держав), які неприпустимі у правовій державі, яка оголосила про бажання інтегруватися у європейський простір, підписуючи Угоду про асоціацію з ЄС.

Тому, звертаємо Вашу увагу на необхідність публічного, експертного та громадського обговорення широкого кола питань пов’язаних з множинним громадянством та захистом прав українців, які проживають поза межами України (зокрема неповнолітніх), а також представників різних національних меншин в Україні.

Українська нація сьогодні консолідує свої зусилля задля трансформації держави. Спільна перемога неможлива без підтримки українців світу, які на сьогодні є найпотужнішою силою просування інтересів України на глобальному рівні. А українська держава зобов’язана піклуватись про захист конституційних прав усіх своїх громадян.

Просимо Вас уважно розглянути наше звернення, відтермінувати розгляд усіх поданих законопроектів та посприяти створенню Національної Комісії, яка зможе професійно розробити та донести до суспільства певну консолідовану позицію щодо множинного громадянства, з урахуванням аналізу чинного українського законодавства (зокрема статті 25 Конституції України, яка забороняє позбавлення громадянства), світового досвіду та нових тенденцій глобального світу.

 

З повагою,

 

Віолета Москалу, Доктор філософії, експерт з питань державного управління та міжнародного розвитку, Голова Міжнародної Організації Глобал Юкрейн (Київ, Україна)

Михайло Винницький, доцент Національного університету “Києво-Могилянська академія” (НаУКМА) і Львівської бізнес школи (LvBS) Українського католицького університету (Київ, Україна)

Михайло Ратушний, Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради (Київ, Україна)

Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» (Київ, Україна)

Альберт Фельдман, директор україно-ізраїльського Інституту стратегічних досліджень імені Голди Меїр (Київ, Україна)

Роман Рубченко, Голова правління Асоціації Професійний Уряд (Київ, Україна)

Сергій Панасюк, кандидат юридичних наук, професор кафедри Вісконсинського Міжнародного Університету (США) в Україні, доцент кафедри Європейського університету (Київ, Україна)

Олена Бекреньова, Директор Фонду Богдана Гаврилишина, Асоційований член World Academy of Art and Science (Київ, Україна)

Катерина Смаглій,  PhD, директорка Київського офісу Інституту Кеннана (Київ, Україна)

Світлана Хутка, доктор філософії, експерт з інноваційного соціально-політичного розвитку та стратегій глобальної публічної економічної дипломатії; запрошений дослідник і професор Стенфордського університету; генеральний директор (pro bono) U.World Foundation & UA.Hub (USA-Ukraine), член наглядової ради Global Ukraine, випускниця Києво-Могилянської Академії (Київ, Україна)

Костянтин Сігов, філософ і громадський діяч, директор Центру Європейських гуманітарних досліджень Національного університету «Києво-Могилянська академія» та науково-видавничого об`єднання “Дух і Літера”, головний редактор часопису “Дух і Літера” (Київ, Україна)

Вадим Трюхан, юрист-міжнародник, дипломат, Голова правління ГО «Європейський Рух України» (Київ, Україна)

Святослав Святненко, Директор з розвитку бізнесу Борщ Венчурс, Global Shaper World Economic Forum (Київ, Україна)

Андрій Длігач, співзасновник ГП Нова Країна, Викладач Міжнародного інституту менеджменту, кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (Київ, Україна)

Віктор Таран, український політолог, публіцист, громадський діяч, голова Центру “Ейдос” (Київ, Україна)

Геннадій Курочка, співзасновник Українського Кризис Медіа Центру (УКМЦ), засновник та керівний партнер компанії CFC Consulting (Київ, Україна)

Роман Рувінскі, Експерт GIZ (Німеччина) з енергоефективності (Київ, Україна)

Ігор Решетняк, PhD, заступник голови Франко-Української організації «Ukraine Action» (Франція-Швейцарія)

Наталія Панченко, голова фундації “Євромайдан-Варшава” (Польща)

Антоніна Кумка, M.Ed., Президент канадсько-українського міжнародного фонду підтримки (Канада)

Микола Бiлогорський, співзасновник, фонд Nova Ukraine (USA)

Алла Лазарева, українська журналістка та перекладачка (Париж, Франція)

Тетяна Даниленко, українська тележурналістка, ведуча (Київ, Україна)

Вікторія Подгорна, кандидат філософських наук, політичний консультант, заступник голови експертної ради Громадської організації “Громадська рада смарт-сіті”, експерт Групи “Реанімаційний пакет реформ” (Київ, Україна)

Анна Жарова, Голова громадської організації “Israeli friends of Ukraine” (Ізраїль)

Анна Маніаті, голова МКО “Борисфен”, редактор інформаційного порталу Ukranorama (Греція)

Аліна Процик, Президент молодіжної організації “Ластівка” (Данія)

Володимир Когутяк, екс-президент Асоціації українських студентів Франції, громадський активіст, економіст, бакалавр Сорбони (Франція)

Тетяна Франчук, активістка української діаспори (Порту, Португалія)

Наталья Валяєва, співзасновник Української громади в Каїрі (Єгипет)

Олена Шарпанська, українська радіожурналістка, ведуча (Київ, Україна)

Олена Балбекова, аспірант Пекінського Університету, учасник мережі народних дипломатів Global Ukrainians (Пекін, Китай)

Володимир Самборський, Голова Правління ГО «Українці Югри» (Санти-Мансійський Автономний округ, місто Сургут, Росія)

Михайло Петруняк, юрист, журналіст, громадський діяч, економіст (магістр державного управління), Президент Федерації українських асоціацій Іспанії та Іспано-Української Торгової Палати для розвитку (Іспанія – Україна)

Тетяна Вовнянко, кандидат психологічних наук, громадський діяч (Лондон, Великобританія)

Георгій Клімов Колесник, к.пед.н., PhD en Pedagogia por la Universidad de Valencia, Президент асоціації U-Armonía (Валенсія, Іспанія)

Марта Дьомочко, PhD з міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, редактор інтернет ЗМІ Global Ukraine News (Львів, Україна)

Альона Москалу, редактор інтернет ЗМІ Global Ukraine News (Чернівці, Україна)

Костянтин Олійник, “Fimel impianti” (Італія, Рим)

Михайло Москалу, веб дизайнер Global Ukraine (Чернівці, Україна)

Ростислав Дзундза, Голова Правління Бюро соціальних та політичних розробок (Київ, Україна)

Наталя Миколаївна Аль-Джабалі, Українська громада в  Йорданії,  (Йорданія, Амман)

Тетяна Василівна Сонець, організація “Українська Хата в Йорданії” (Йорданія, Амман)

Ксенія Тимощук, громадський діяч з питань поширення української культури та традицій в Іспанії (Україна, Рівне / Іспанія, Барселона)

Дмитро Хуткий, керівник е-Дем Лаб, ЦРІ, НаУКМА, менеджер і експерт, група «Електронна демократія», РПР (Київ, Україна)

Таміла Ташева, координатор ГО “КримСОС” (Київ, Україна)

Олександра Дворецька, Голова правління Благодійного фонду “Восток-SOS” (Київ, Україна)

Олександр Галкін, Президент БО БФ “Право на Захист” (Київ, Україна)

Тетяна Дурнєва, виконавчий директор ГО “Громадський Холдинг “Група Впливу”, консультант з питань ВПО Інституту суспільно-економічних досліджень (Київ, Україна)

Валерія Вершиніна, менеджер програми  “Радники Міністерства соціальної політики України” (Київ, Україна)

Ольга Аверіна, Радник Міністерства соціальної політики України з питань ВПО у Харківській області (Харьків, Україна)

Iльнара Дудаш, віце президент Української ініціативі південної Моравії (Брно, Чехія)

Катерина Анатоліївна Панченко, Лікар фізіотерапевт-реабілітолог, Українська діаспора (Йорданія)

Ольга Дзюбан, президент української асоціації “Джерело” (Барселона, Іспанія)

Олег Удод, волонтер ( Афіни, Греція )

Світлана Мілевич, волонтер ( Афіни, Греція )

Яна Гончар ( Афіни, Греція )

Зеновія Рішко-Хамляк (Афіни, Греція )

Наталiя Володимирiвна Аль-Краiнi,  Українська діаспора (Йорданія)

Борис Кучерас, асоціація “Джерело Світу” (Португалія)

Лина Федорченко, коуч, тренер, арт-терапевт (Київ, Україна)

Олена Олегівна Маковкина

Михайло Чирка, об’єднання “Freie Ukraine Braunschweig e.V.” (Німеччина)

Юлiя Володимирiвна АльНаймат, працiвник Міжнародної Дипломатичної Місії Народної Дипломатії «Європейська Україна»

Михайло Семенюк, Голова Української Громади Республіки Хорватія

 Усі небайдужі можуть підтримати ініціативу підписом за посиланням.

25 березня до Слов’янського офісу БФ «Право на захист» завітала Посол США Марі Йованович. Пані Посол 2,5 години спілкувалась із переселенцями та правозахисниками.

Переселенці розповіли пані Послу про проблеми, з якими вони стикаються постійно: необхідність проходити численні перевірки і стояти у чергах, проблеми із отриманням соціальних виплат та пенсій, труднощі із працевлаштуванням та із оформленням дитини до дитсадку, високу орендну плату за житло тощо. Одна із присутніх ВПО розповіла, що за останні 2,5 роки вона змінила 6 квартир, бо орендодавці не хочуть здавати житло переселенцям. ВПО на візочку розповів, як його і багатьох інших переселенців з обмеженими можливостями виселили із санаторію на Одещині; тоді йому довелося терміново шукати житло – і він переїхав до санаторію «Святі гори» у Святогірську. Загалом усі переселенці підтвердили, що живуть із постійним страхом виселення.

Правозахисники, в свою чергу, акцентували увагу на законодавчих помилках, які призводять до системних порушень прав ВПО.

Ірина Степанова, керівник Слов’янського офісу БФ «Право на захист», розповіла пані Послу про Постанову КМУ №365, яка суперечить законодавству України і вже 9 місяців порушує права осіб, які вимушені були покинути свої домівки внаслідок конфлікту на сході України. «Ця постанова дискримінує переселенців. Вони мають знаходитись за місцем реєстрації, поки не прийде перевірка, а перевіряючі можуть не приходити місяцями. Це порушення права ВПО на свободу пересування. Якщо ж переселенець з тих чи інших причин не може пройти перевірку (наприклад, він лежить у лікарні в іншому місті), то йому припинять не тільки соціальні виплати, але і виплату пенсії, на яку ВПО працював усе життя. БФ «Право на захист» та інші  українські й міжнародні неурядові організації постійно вказують на цю жахливу законодавчу помилку та закликають привести постанову у відповідність із законами України» – зазначила Ірина Степанова.

Право захисники наголошують, що внутрішньо переміщеним особам, яким припинили виплати пенсії через те, що під час перевірки вони були відсутні за місцем реєстрації, слід відстоювати своє право на пенсію необхідно через суд.

«БФ «Право на захист» допомагає переселенцям відстоювати у суді своє законне право на пенсійні та соціальні виплати та багато інших питань. Але розгляд таких судових справ може затягуватися на місяці, а управління соціального захисту тепер майже в кожному випадку подають на апеляцію, бо держава звільнила їх від сплати судового збору. В той же час переселенці, які залишаються без засобів існування, мають сплачувати судовий збір – це нерівні умови доступу до правосуддя» – зазначив Сергій Шкрамада, адвокат Слов’янського офісу БФ «Право на захист».

Пані Посол подякувала присутнім за можливість дізнатися про проблеми переселенців із перших вуст, та підкреслила, що обізнаність щодо реального становища внутрішньо переміщених осіб допоможе Урядові США надати Україні максимально ефективну підтримку.

На зустрічі були присутні Девід Карп, Старший радник із захисту прав Агентства ООН у справах біженців; Вартан Мурадян, спеціаліст із правових питань офісу Агентства ООН у справах біженців у Харкові; Ірина Степанова, керівник Слов’янського офісу БФ «Право на захист»; Сергій Шкрамада, адвокат Слов’янського офісу БФ «Право на захист»; Вікторія Парфьонова, представниця БФ «Слов’янське серце»; представники бази відпочинку «Троянда», яка перетворилася на МКП для внутрішньо переміщених осіб; а також переселенці та представники приймаючої громади.[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”4599,4600″]

Захід організований Департаментом соціального захисту населення Луганської ВЦА та Проектом Ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні».

Метою заходу є ознайомлення представників Луганської області із діяльністю Робочої групи з питань підготовки проектів законів та підзаконних нормативно-правових актів щодо вдосконалення національного законодавства України стосовно захисту прав людини ВПО, та отримання експертних думок учасників щодо сфер захисту прав внутрішніх переселенців осіб і вдосконалення діяльності організацій, які працюють з ВПО.

Зокрема, на круглому столі у м. Сєвєродонецьк обговорюють питання, які стосуються «Проблем захисту соціально-економічних прав ВПО» (соціальний захист та виплати, надання соціальних послуг, доступ до медицини, зайнятість тощо. Модераторами цієї дискусії є Олена Виноградова, БФ “Право на захист”, та Ольга Гвоздьова, “ДонбасСОС”) та «Житла, реституції, компенсації за втрачену власність» (механізми забезпечення ВПО житлом, відшкодування за втрачене житло тощо. Модератори – Оксана Сухорукова, БФ “Свої”, Сергій Копилов, Міністерство ТОТ, Марія Красненко).

У заході беруть участь представники Луганської ВЦА, міжнародних та місцевих організацій, адвокати та директори центрів надання безоплатної правової допомоги, експерти та фахівці що працюють у сфері захисту прав внутрішніх переселенців.

Усі рекомендації, підготовлені за результатами Круглого столу будуть передані представникам  відповідних підгруп Робочої групи з питань підготовки проектів законів та підзаконних нормативно-правових актів щодо вдосконалення національного законодавства України.[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”4593,4563″]