Категорія: Новини

Вчора, 15 листопада, під час регулярного моніторингу КПВВ  співробітники Сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист» зафіксували на КПВВ «Станиця Луганська» збільшення кількості громадян, які перетинають лінію розмежування.

У другій половині дня кількість людей збільшилася, тож на час закриття КПВВ на контрольованій Урядом України території залишилося понад 190 громадян.

На щастя, Станично-Луганська райдержадміністрація розмістила людей на ніч у залі Районного будинку культури, а працівники ДСНС оперативно організували безплатне харчування. Також було забезпечено чергування бригади швидкої медичної допомоги

БФ «Право на захист» неодноразово звертав увагу на те, що КПВВ «Станиця Луганська» не в змозі повною мірою задовольнити потреби місцевого населення щодо перетину лінії зіткнення. Ситуація, коли люди не встигають перетнути КПВВ – не поодинока.

Так, 12 жовтня після закриття КПВВ о 18:00, з боку КУУТ залишилося понад 200 осіб. Кількість людей, які мали намір перетнути лінію зіткнення, значно зросла через збільшення звернень до УПФУ з питань перерахунку пенсій. Тоді так само для запобігання надзвичайній ситуації РДА розмістила людей на ніч у Районному будинку культури на сидячих місцях. Було надано безплатне харчування та забезпечено чергування швидкої допомоги. Наступного дня всі люди перетнули КПВВ без перешкод.

БФ «Право на захист» вітає зусилля Станично Луганської РДА щодо піклування за особами, які потрапили у пастку на КПВВ, та закликає усі установи та органи проаналізувати причини виникнення таких ситуацій та вжити заходів задля недопущення їх у майбутньому.

 

Джерело фото: Станично-Луганська районна державна адміністрація

Маленька Світлана* мешкає разом із матір’ю та сестрою у селі Первомайське Ясинуватського району. З самого дитинства дівчинка страждає на важку хворобу, яка призвела до затримки фізичного розвитку. Більшість часу Світлана проводить у дитячому манежі, який вже став для неї замалим.

Дівчинка потребує постійного догляду, але матері дуже складно його забезпечити, адже вона повинна працювати та займатися домашнім господарством. Придбати новий манеж, який би уберігав дитину від травмування мати не в змозі через нестачу коштів.

Тож новий манеж з ортопедичним матрацом, який передали родині співробітники Маріупольського офісу БФ «Право на захист» стане у нагоді родині та забезпечить дитині комфортне перебування протягом усього дня.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

*Ім’я змінено

Головною причиною травмування людей на лінії розмежування вже давно не є обстріли. Дуже часто люди отримують поранення через поганий стан інфраструктури КПВВ.

Під час регулярних моніторингових візитів на КПВВ співробітники БФ «Право на захист» фіксують збільшення кількості травмованих осіб через низьку якість пішохідних доріжок та погане освітлення.

Люди, що перетинають лінію розмежування, бояться втратити цінні речі, відчувають психологічний дискомфорт і тривожність через тривале перебування у черзі під неосвітленими навісами. Із скороченням світлового дня ця проблема стає особливо актуальною. Нагадаємо, що з 29 жовтня КПВВ перейшли на зимовий час роботи – з 08:00 до 17:00.

Без освітлення залишаються й туалети, що робить користування ними неможливим. Окреме питання – низька якість пішохідних доріжок, або їхня повна відсутність. Навіть у світлий час через це на КПВВ травмуються люди. Так, вранці 31 жовтня на КПВВ «Майорське» 83-річна жінка, впавши через поганий стан пішохідних доріжок, отримала перелом шийки стегна, впавши через поганий стан пішохідних доріжок.

Відсутність освітлення КПВВ військові пояснюють рекомендаціями з безпеки до таких стратегічних об’єктів у цілому. З ними погоджуються й представники ДСНС, які також вважають, що безпека є пріоритетом. Однак з їхньої точки зору, освітлення тентових навісів, під час роботи пропускних пунктів, є доцільним.

БФ «Право на захист» наголошує, що КПВВ, мають бути безпечними, перш за все, для тих, хто ними користується, а саме громадян України, що перетинають лінію розмежування. Тому держава має забезпечити відповідність інфраструктури КПВВ стандартам у сфері захисту і безпеки. Люди мають бути захищені не лише від обстрілів і терактів, але й від ризиків травмування через поганий стан доріжок та недостатнє освітлення.

БФ «Право на захист» закликає державні установи, які відповідають за функціонування КПВВ, вжити негайних заходів щодо організації освітлення та по покращення інфраструктури. Ми звертаємося до Донецької обласної ВЦА та компанії-постачальника електроенергії з проханням забезпечити додаткове освітлення на КПВВ.

Вчора співробітники Харківського офісу БФ «Право на захист» завітали у село Веселівка Борівського району. Саме туди із міста Попасна Луганської області перемістилися мати і дочка. На околиці села вони орендують невеликий старенький будиночок з пічним опаленням.

Оренда будинку, витрати на електроенергію, дрова та газовий балон, щоб приготувати їжу, це не основні витрати маленької родини. Майже всі кошти витрачаються на підтримку здоров’я 80-річної матері, яка має хворобу Альцгеймера.

Дочка хоч і могла б знайти роботу, але не може залишити матір саму ані на хвилину.

Жінка зовсім не встає з ліжка, тож дочці доводиться щодня руками прати натільну та постільну білизну, адже придбати пральну машинку родина не має можливості.  Зрозуміло, що  дуже важко викручувати після прання білизну і майже не можливо досконало її висушити, особливо взимку.

Ми щиро сподіваємося, що передана пральна машинка полегшить життя обох жінок.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

В управліннях Пенсійного фонду України у Донецькій та Луганській областях монітори БФ «Право на захист» продовжують фіксувати численні черги з числа ВПО. Пенсіонери-переселенці стоять у «живих» чергах та записуються у списки, що складаються із кількох сторінок.  Відновлення пенсійних виплат після призупинення через так звані «списки СБУ», не проходження фізичної ідентифікації та перерахунок пенсій у зв’язку з пенсійною реформою – основні причини, що змушують переселенців звертатися до УПФУ.

Так, великі черги були зафіксовані в УПФУ у містах Костянтинівка, Слов’янськ, Волноваха, Покровськ, Маріуполь, Сєвєродонецьк, Станиця Луганська. Водночас слід враховувати, що  частина УПФУ обслуговує мешканців не тільки самих міст, але й населених пунктів однойменного району. Тобто деякі пенсіонери ще мають доїхати до районного центру, щоб спочатку записатися в чергу, а потім чекати на прийом від декількох днів до трьох тижнів. А ось у Старобільську та Новоайдарі Луганської області потрапити на прийом у найближчий місяць навряд чи вийде, адже там діє талонна система, і талони вже розписані до кінця грудня.

Монітори БФ «Право на захист» повідомляють, що, наприклад, під час візиту до УПФУ у Волновасі (Донецька область) було зафіксовано пенсіонерів, які стояли у черзі з минулого тижня, адже приймають переселенців лише два спеціалісти, тож прийом проходить дуже повільно. Найважче доводиться особам похилого віку та людям з інвалідністю. Щоб не втратити місце в черзі за списком, який ведуть самі переселенці, їм необхідно вистоювати черги у некомфортних умовах та приходити до УПФУ двічі на день на переклик.

Ситуація, що склалася, є наслідком негуманної державної політики щодо пенсіонерів-ВПО. Наразі  пенсіонери-переселенці знаходяться в умовах жорсткого випробування на виживання. Неможливість потрапити на прийом у короткі строки може бути критичною у випадках призупинення пенсій протягом тривалого часу, адже для багатьох пенсіонерів єдиним джерелом існування є саме пенсія.

БФ «Право на захист» неодноразово наголошував: постановами №365, №637 та №167 Кабінет Міністрів України обмежив право пенсіонерів-переселенців на пенсію, право на недоторканність житла і свободу пересування, право на  доступ до правосуддя. Ми вважаємо за необхідне з боку Уряду розробити і затвердити чіткі та прозорі механізми соціального і пенсійного забезпечення ВПО та населення, яке постраждало внаслідок конфлікту, забезпечивши водночас рівність усіх громадян України перед законом.

На долю міста з дивовижною назвою «Щастя» прийшлося багато випробувань. І, на жаль, здебільшого випробування були геть не щасливі.

З початку бойових дій кількість мешканців міста зменшилася майже втричі. Ті, хто залишився, зазнали багато страждань.

Родина Н. мешкає у багатоповерхівці, що стоїть недалеко від блок-посту та біля мосту через річку Донець. Річка розділяє, а місток – з’єднує  контрольовану Урядом України територію з неконтрольованою.

У 2014 році в квартиру родини попав снаряд. Поранені були всі, але батько постраждав найбільше. Все майно згоріло, тож родина була змушена відновлювати здоров’я та облаштовувати квартиру. Родина ледь зводить кінці з кінцями, адже після поранень батько так і не видужав остаточно.

У майже пустій квартирі найбільшою проблемою була відсутність гарного ліжка для десятирічного сина.

Тож коли співробітники Сєверодонецького офісу БФ «Право на захист» передали родині ліжко з ортопедичним матрацом та постільну білизну, радощам хлопчика не було меж. Разом з батьком за лічений час він забрав ліжко, а потім охоче позував, сидячи на новенькому ліжку з матрацом.

Хлопчик повторював, що тепер він щасливий, адже нарешті йому є на чому спати.

Тепер у місті з’явилася ще одна краплинка дитячого щастя.  Тож ми  сподіваємося, що крок за кроком, краплина за краплиною місто буде наповнюватися щастям своїх мешканців і незабаром знову буде носити по праву свою дивовижну назву Щастя.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5354,5383″]

Донецьк. Місто металургів і шахтарів, а ще унікальне місто, де було більше сотні пірамід-териконів і мільйони троянд. Багато місцевих жителів працювали на шахтах, адже не зважаючи на тяжкі умови праці та серйозну шкоду для здоров’я, така робота завжди вважалася престижною.

Віра Григорівна – донеччанка. Багато років жінка працювала оператором вентиляційного обладнання на шахті, аж поки не пішла на пенсію у  1984 році, отримавши від держави звання «Ветеран праці» та надію на гідне життя пенсіонерки. З початком  бойових дій на Донбасі, боячись за своє життя, Віра Григорівна переселилася до міста Курахове. Але згодом жінка стала не в змозі оплачувати оренду квартири та була змушена повернутися додому, у Донецьк, де важко захворіла.

Перенесені інфаркт та інсульт призвели до того, що жінка ледь пересувається по квартирі, тож, зрозуміло, що ні про яку поїздку на контрольовану Урядом України територію не може бути й мови.

Саме тоді, у березні 2016 року, коли Віра Григорівна тільки-но почала одужувати, їй було призупинено виплату пенсії за віком, нарахування та отримання якої передбачено чинним законодавством.

Управління Пенсійного фонду  (УПФУ) у Мар’їнському районі у листі від 28.03.2017 року відповіло, що виплата пенсії була призупинена з березня 2016 року після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою про внутрішньо переміщених осіб та  посилалося  на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», яким змінено умови та порядок отримання пенсій окремими категоріями громадян.

Отже, відновлення виплати пенсії  стало залежати від рішення Комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та безпосередньо факту перебування  за відповідною адресою, що є неприпустимим.

Віра Григорівна звернулася по допомогу до Маріупольського офісу БФ «Право на захист».

«Припинення виплати пенсії у даному випадку суперечить принципам, наведеним в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», – зазначила юрист  БФ «Право на захист» Яніна Ребенкова. – Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв’язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов’язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Тож, вивчивши ситуацію, та проаналізувавши можливі варіанти, ми порадили пенсіонерці звернутися до суду та допомогли із підготовкою позовної заяви».

12.09.2017 року Мар’їнським судом було винесене рішення у формі постанови, яким суд повністю задовольнив позовні вимоги  та визнав протиправними дії УПФУ в Мар’їнському районі Донецької області та  зобов’язав відновити виплати пенсії з 1 березня 2016 року.

Водночас суд наголосив, що відповідач по справі не зміг довести, що стосовно громадянки України дотримався принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, а його бездіяльність не була наслідком тієї обставини, що позивач має зареєстроване місце проживання на території України у місті Донецьк.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції УПФУ була подана апеляційна скарга, яку, так само, суд апеляційної інстанції, залишив без задоволення.

«Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов’язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, – підкреслив Леонід Серафимович, адвокат БФ «Право на захист», який представляв інтереси Віри Григорівни у суді. – Отже,  місце проживання пенсіонера не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання пенсії».

Нагадаємо, понад рік тому  Уряд затвердив постанову № 365, якою передбачив механізм здійснення контролю за соціальними і пенсійними виплатами переселенцям. Прийняття цієї Постанови викликало цілу низку негативних наслідків. На разі, систематично порушується право пенсіонерів-переселенців на доступ до правосуддя, право на пенсію, право на недоторканність житла і свободу пересування.

БФ «Право на захист» неодноразово наголошував, що Постановою №365 Кабінет Міністрів України значно обмежив гарантовані законом права пенсіонерів. Отримання пенсії не має залежати від комісій, довідок ВПО, чи ще якихось чинників, не передбачених відповідними Законами України.

Перетин КПВВ «Станиця Луганська» – нелегке випробування, особливо для людей похилого віку: декілька годин очікування в чергах, загальний піший перехід довжиною понад кілометр та  подолання зруйнованого моста, по якому люди змушені пересуватися за допомогою дерев’яних драбин та сходів.

Через це у людей, які перетинають лінію зіткнення, суттєво погіршується здоров’я, тож надання своєчасної медичної допомоги є вкрай необхідним. Але доступ до території між останнім українським блокпостом та самим КПВВ є обмеженим. Через відсутність лікаря людину необхідно на візку або каталці транспортувати до КПВВ для надання медичної допомоги, що в складних випадках може призвести до критичної втрати часу. Саме через те, що допомога не буда надана вчасно, на КПВВ «Станиця Луганська» помирають люди, про що періодично з’являються новини у ЗМІ.

Джерело фото: Преса України

Як негативні, так і позитивні практики у роботі КПВВ фіксують співробітники БФ «Право на захист» під час регулярного моніторингу умов перетину лінії зіткнення через КПВВ.

Так, у другій половині жовтня на КПВВ «Станиця Луганська» нами було зафіксовано питання скорочення надання  медичної допомоги: 19.10.2017 закінчився договір між ICRC та лікарем, який працював та надавав необхідну допомогу на нульовому блокпосту. За словами медсестер ICRC, без перевірки лікарем стану здоров’я, вони не зможуть надати необхідну допомогу та ліки особам, які звернуться до них.

Медичну допомогу на КПВВ можна отримати від єдиного лікаря, що знаходиться там за програмою «Лінія життя» від МБО «Міжнародна медична допомога» та ГО «Інститут миру» (з боку КУУТ, біля намету ДСНС) та  карети швидкої. Але необхідно вчасно дістатися до них, адже доступу за КПВВ вони не мають.

31.10.2017 за допомогою ICRC було обладнано медичний модуль біля нульового блокпоста КУУТ для осіб, які перетинають КПВВ. Окрім обладнання, також було надано 30 найменувань медикаментів. Звернутися за допомогою до медичного модуля можна було вже з 01.11.2017 року. Протягом всього часу роботи КПВВ у пункті знаходиться фельдшер ДСНС, який надає долікарську допомогу. Також є інвалідний візок та носилки для транспортування людей до швидкої. Це покращує ситуацію, але повноцінної медичної допомоги на цій ділянці дорожнього коридору так і немає.

БФ «Право на захист» звертається до органів влади та гуманітарних організацій сприяти покращенню умов транспортування осіб з особливими потребами шляхом збільшення кількості інвалідних візків.

Ми також закликаємо органи місцевої влади забезпечити належну медичну допомогу, зокрема присутність лікарів, на території між місцем перевірки документів та останнім українським блокпостом на постійній основі та покращити стан покриття території між КПВВ та останнім українським блокпостом.

БФ «Право на захист» наголошує: держава має турбуватися про своїх громадян, вживаючи всіх необхідних і якісних форм захисту і підтримки.  Адже цінність держави визначається цінністю її громадян.[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5350,5378,5379″]

Лариса Миколаївна* майже все своє життя прожила у селі Новокалинове Ясинуватського району. Невеличкий будиночок, город та садочок з яблунями, що вкривалися навесні рясним цвітом, все це жінці довелося залишити та переміститися до смт. Очеретино.

– А які яблука у мене росли, ти не уявляєш! Червонобокі, солодкі та духмяні, – розповідає Лариса Миколаївна. – І пиріжки я любила пекти  тільки з яблуками з власного саду, бо хіба може бути щось смачніше? Ось тільки нема вже мого садочку, так само, як і городу. Будинок був майже повністю зруйнований, коли я нарешті  наважилася зібрати в одну сумку всі вцілілі речі та  переїхати до іншого села. Добре, що тут для мене знайшлося місто у гуртожитку.

У маленькій кімнаті майже пусто. Легше перелічити, що в ній є, ніж чого немає. Тільки завдяки відданим сусідами речам Лариса Миколаївна і живе, бо придбати самостійно вона в змозі навіть найнеобхідніше. Через те, що населений пункт Новокалинове, звідки перемістилася жінка, не входить до переліку пунктів, що зазначені у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», Лариса Миколаївна не має статусу ВПО і не отримує адресну допомогу.

– Важко жити,  – зітхає вона. – У моєму віці не просто звикнути спати без постільної білизни і вкриватися аби чим. А ще я ніяк не можу звикнути до того, що не маю можливості приготувати собі їжу, адже на старій електроплитці навіть вода кипить лише через годину.

Чи варто розказувати про безмежну вдячність за комплекти постільної білизни, подушки, ковдру та електричну плиту з духовою шафою, що були передані  жінці співробітниками Маріупольського офісу БФ «Право на захист»?

А ось про смачнющі пиріжки, які Лариса Миколаївна приготувала майже за годину, ми готові розказувати й розказувати, адже пиріжки, хоча й з яблуками не з власного саду господині, були приготовані з душею та справжньою вдячністю.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

*Ім’я змінено.