Категорія: ЗМІ про нас

Сьогодні, 24 грудня, в управлінні Державної міграційної служби України (ГМСУ) у Харківській області за сприяння Ресурсного центру допомоги вимушеним переселенцям відбулася зустріч співробітників управління з неурядовими організаціями, які надають допомогу внутрішньо переміщеним особам.

На зустрічі були присутніми :

Гузь В’ячеслав, начальник обласного управління ДМСУ.

Цвірінь Олена, заступник начальника обласного управління ДМСУ.

Панцирь Інга, головний фахівець обласного управління ДМСУ.

Кікнадзе Гага, прес-секретар обласного управління ДМСУ.

Любов Бутенко, ВБФ “Право на захист”.

Катерина Бабич, ВБФ “Право на захист”.

Анастасія Бондаренко, радник Мінсоцполитики у Харківській області.

Аліса Веневцева, “Станція Харків”.

Всеволод Борисенко, Норвезька рада у справах біженців.

Марія Шуталева, Харківська правозахисна Група.

ВО “Українські рубежі”

ГО “Чугуївська правозахисна група”.

На зустрічі обговорювалося питання про відмову органами міграційної служби у Харківській області приймати від внутрішньо переміщених осіб заяви на відновлення втрачених документів без надання ними довідки ВПО.

Інга Панцырь, головний фахівець обласного управління ДМСУ, пояснила, що існують рекомендації Департаменту ДМС про дії у подібних ситуаціях. Так, вимоги органів міграційної служби представити додаткові документи є неправомірними.

Також під час зустрічі обговорювалися інші важливі питання, що стосуються роботи органів міграційної служби в Харківській області з внутрішньо переміщеними особами.

Так, було отримано роз’яснення стосовно того, що для підтвердження місця свого проживання (у разі втрати документів) внутрішньо переміщеній особі необхідно надати адресну картку (попередня назва “Форма А”). Але у разі, якщо така картка знаходиться на неконтрольованій території, не висувається вимога про її надання, оскільки існують інші способи підтвердження проживання, наприклад, запит до Державного реєстру виборців. Якщо ж встановити місце проживання неможливо (наприклад, людина не була внесена в реєстр виборців або мова йде про неповнолітню особу), органи міграційної служби видають паспорт, але не ставлять у ньому штамп про реєстрацію місця проживання.

В ході зустрічі учасниками було прийнято рішення про проведення круглого столу із залученням неурядових організацій та інших об’єднань, що працюють з ВПО, а також за участю активних ВПО і обговорення усіх складних питань, що стосуються взаємодії між неурядовими організаціями і держорганами.
[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”1020,1021″]

13 грудня в Старобільському районному Будинку культури ім. Т. Г. Шевченка для жителів громади і тимчасових переселенців відбулось сімейне свято “Естафета щастя”.

Ініціаторами та організаторами цього заходу є ініціативна група, яка в своїй більшості складається з переселенців, які за підтримки Всеукраїнської благодійної фундації “Право на захист”, змогли отримати міні-грант і реалізувати перший творчий проект, спрямований на об’єднання громади і ВПО міста Старобільська.

Протягом заходу учасники зустрічі ділилися своїми щасливими історіями, заповнювали сторінки “Позитивного альбому”, виводили формулу справжнього щастя, взяли участь у конкурсах, насолоджувалися прекрасними концертними номерами, підготовленими солістами районного Будинку культури. А для діток був проведений майстер-клас з ліплення з полімерної глини, кожна дитина отримала в подарунок солодощі, набір для ліплення й свою роботу створену своїми руками.

Тридцять сімей, запрошених на зустріч, мали можливість не тільки відпочити і поспілкуватися один з одним, вони винесли головне: розуміння того, що щастя не десь там далеко, за чужим кордоном, в минулому або майбутньому, воно тут і зараз. І потрібно дорожити кожним щасливо прожитим моментом!!!

Серед учасників заходу, на радість організаторів, не виявилося байдужих, скептично налаштованих глядачів. Кожен залишив масу відгуків про своєчасність і необхідності даного проекту.

Є. Черевата, мешканка м. Старобільська: – «Спасибі величезне за свято! Діти отримали масу емоцій, дуже хочеться, щоб дана ініціатива виявилася життєвим і важливим проектом для нашого міста».

О. Чернова, переселенка з Луганська: – «Наша квартира в Луганську повністю зруйнована, снаряд потрапив в письмовий стіл внучки, останнім часом поводів для щастя, здавалося, немає зовсім. Але ми дуже вдячні ініціаторам цього свята, за можливість зібратися разом, відчути підтримку один одного і відшукати в повсякденності миті щастя!»

О. Іващенко, переселенка з Лутугине: – «Спасибі організаторам за свято, спасибі районному Будинку культури за привітний прийом і чудовий концерт! Так тримати! І я, у свою чергу, від імені нашої ініціативної групи, хочу від душі подякувати нашим донорам, керівнику польового офісу в Луганській області ВБФ «Право на захист» Олені Черних, Старобільській райдержадміністраціії, колективу РБК ім. Т. Г. Шевченка, а так само всьому нашому маленькому колективу! Усі ми разом намагалися подарувати своє душевне тепло і оптимізм нашій спільній громаді!

Ми дуже сподіваємося, що наша ініціатива матиме продовження і естафета щастя знайде нових учасників.

“Старобільська районна державна адміністрація”
[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”2357,2356,2355,2354,2358,2359″]

Учасники проекту “Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам в Україні” підбили підсумки роботи щодо допомоги переселенцям.

Проект реалізується Данською радою у справах біженців і ВБФ “Право на захист” за підтримки управління Верховного комісара ООН у справах біженців та спрямований на захист індивідуальних прав, розвиток громадянського суспільства, роботу із законодавчими ініціативами.

За словами Ольги Лютої, представника Данської ради у справах біженців, після початку військових дій переселенці продовжують стикатися з багатьма проблемами. Зокрема, найчастіше вони відчувають труднощі під час пошуку житла і роботи, отриманні медичної допомоги, вони обмежені у виборі банку при отриманні соціальних виплат і пенсій тощо.

Олександр Фомічов, керівник регіонального офісу проекту в Івано-Франківській області, представник ВБФ “Право на захист” розповів, що проект “Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам в Україні” охопив 20 областей України. Адресну допомогу отримали понад тисяча сімей, зокрема в Івано-Франківській області – 125. Юридичною консультацією скористалося більше 400 осіб, які приїхали зі Сходу на Прикарпаття.

“Однією з ключових особливостей проекту є унікальний досвід співпраці міжнародної та національної організацій на всіх рівнях: від моніторингу ситуації на місцях до впровадження системних змін до законодавства та щоденної практики роботи виконавчих органів влади. Ми, як і раніше, відкриті для співпраці і діалогу з державними організаціями, громадянським суспільством та місцевими громадами для планування подальших кроків”, – відзначила Ольга Люта.

“Kurs”

Головний консультант з суспільно-політичних питань ВБФ «Право на захист» Олександр Фомічов каже, що такі тренінги відбуваються в рамках міжнародної акції «16 днів протидії ґендерному насильству», яка щорічно проходить у період з 25 листопада до 10 грудня. Вона має на меті підвищити поінформованість суспільства щодо прав жінок, гендерної рівності та масово мобілізувати людей до змін.

Розпочала тренінг психолог, громадський діяч та керівник ГО «Центр допомоги “Людина” Наталія Чаплинська.

Вона розповіла про те, що ще з  1998 року в Україні постали перші дві серйозні проблеми: протидія торгівлі людьми та протидія домашньому насиллю.

«На сьогоднішній день йде доопрацювання закону про протидію домашньому насиллю. Мета закону – захистити жертву насильства. Колись це стосувалося тільки сімейних пар, але зараз це питання може бути розширене і стосуватися чоловіків, жінок, дітей, людей похилого віку, інвалідів тощо. Це дає право захисту нас, жінок, і чоловіків в тому числі, щодо цих видів насильства. Кривдник часто перетворює жінку в жертву. І от коли жінка стає жертвою, то вона, як правило, не може зрозуміти, що з нею робиться», – наголосила Чаплинська.

Також психолог зазначила, що в Україні виокремлюють чотири види насильства: фізичне, економічне, сексуальне та психологічне. Останнє, до речі, є найбільш поширеним.

«Коли ми в свій час проводили опитування, то з’ясувалося, що  68% жінок потерпають від домашнього насильства. Це більше одного разу. 97% опитаних один раз терпіли домашнє насильство. А коли проводили опитування серед студентів, які в майбутньому мають бути педагогами і запитали, чи можна бити дітей, то більше 90% відповіли, що так. Бита нація – це нація рабів. Ми з вами є битою націю. На щастя, ця тенденція йде на зменшення», – акцентувала Наталія Чаплинська.

“Галицький кореспондент”
[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”2325,2326,2327,2328,2329,2330″]

Нещодавно у Тернополі для дітей-переселенців організували мистецьке дозвілля. Захід відбувся за сприяння Всеукраїнської благодійної фундації “Право на захист” та Представництва Датської Ради у справах біженців в Україні.  Впродовж зустрічі діти переглядали анімаційний фільм “Varmints” – екранізацію однойменної дитячої книги Хелен Ворд, грались та спілкувались. А батьки тим часом обговорювали проблеми адаптації.

Такі заходи є дуже важливими, адже це – можливість для нас, переселенців, познайомитись і поспілкуватись із тими, хто опинився в такій самій ситуації, а також з батьками тернополянами. Нажаль, сьогодні в Тернополі немає можливості координувати і об’єднувати зусилля задля допомоги один одному, тому такі зустрічі є приємними і корисними не лише для дітей, а й для дорослих, які також можуть знайти підтримку і пораду в представників благодійних організацій” – каже Оксана Ліхтіна, співорганізатор акції.

Під тиском бойових дій, тисячі українців вимушено залишили свої домівки, захопивши лише необхідні речі. Окрім майна, великою проблемо для переселенців є втрата життєвої перспективи. Люди покинули усе й перебралися на нове місце, де нікого не знають. Вирішити проблему соціальної та психологічної адаптації мала б державна цільова програма. Самі ж переселенці розповідають, що від держави отримали не багато.

– Немає жодної організації, яка б нас об’єднувала. Спершу намагались шукати один одного через державні структури, але там у наданні інформації нам відмовили, аргументуючи законом про нерозголошення особистих даних, -розповідає Оксана Ліхтіна. – Кажуть, що у Тернопільській області проживає більше двох тисяч вимушених переселенців, проте наше спільнота нараховує не більше ста. Прикро, що є люди, які не мають можливості поспілкуватись про буденні проблеми, про труднощі, які виникають під час адаптації.

Оксана Ліхтіна разом з чоловіком та двома дітьми проживає у Тернополі півтора року. Каже, що люди тут добрі, чуйні до чужого горя.

– Ми не вимагаємо фінансової допомоги, склавши руки. Щодня намагаємось налагоджувати зв’язки, шукаємо додаткові джерела заробітку, хоч це й важко. Важко, насамперед, в психологічному плані. У рідному Луганську наша сім’я проживала у власному будинку. За освітою я дизайнер, займалась власною справою. Одного дня, під час бойових дій, поспіхом збираючи речі, нам довелось покинути рідний дім з пустими руками. Усе, над чим працювали впродовж життя забрала війна. Дякувати Богу, у Тернополі нас прихистив католицький священник.

Сьогодні Оксана з рідними мешкає в будинку, в якому, проживає 13 людей. Орендувати житло за теперішню зарплату практично неможливо, та  й роботу не так вже й легко знайти. Попри проблеми з майном, людям бракує поінформованості. У переселенців часто виникають запитання юридичного та медичного характеру.

– Часто у нас виникають запитання по законодавству, періодично потрібна консультація щодо медикаментів, можливо, держава виділяє безкоштовні препарати. Серед переселенців є літні люди, яким значно важче зорієнтуватись на новому місці. Трапляється, коли їм просто немає з ким поговорити, багато хто не має ні друзів, ні знайомих. Буває, що хтось може обмінятись одягом чи взуттям. Інші пропонують свої послуги, організовують зустрічі. Хотілось би створити портал, де б розміщувалась уся інформація, яка б тримала нас в курсі справ. Проблема полягає в тому, що ми не знаємо до кого звертатись.

Одного разу жінка написала до Міжнародного фонду міграції в м. Київ, де дізналась, що у Тернополі є організація, яка готова надати зимовий одяг для 100 переселенців.

– Про це ніхто не говорить. Такої інформації нам ніхто не повідомляє. Те, що я дізналась у фонді міграції, можна назвати щасливим випадком, так само можна назвати й знайомство з Всеукраїнською благодійною фундацією “Право на захист”. Хотілось би більше уваги зі сторони державних установ, хоча б інформаційної.

Сьогоднішня програма спрямована на комунікацію та інтеграцію дітей із внутрішньо переміщених сімей, – розповідає спеціаліст з питань захисту прав людини та взаємодії з громадами благодійної фундації «Право на захист» Христина Біла. – Приємно, що окрім дітей, активну участь у наших заходах беруть і батьки. Людям необхідне спілкування та підтримка, тому подібні зустрічі будуть відбуватись періодично. В організації ігротеки нам допомагали волонтери громадської організації “Молодіжний центр розвитку “МІСТ”. Це був один із трьох запланованих заходів в рамках пізнавального кіноклубу для дітей. Наступні два пройдуть для дітей інших вікових категорій.

“Моя газета”
[boc_img_gallery columns=”4″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”2339,2338,2337,2336,2335,2334,2333″]

0 листопада 2015 року у Міловській дитячій школі мистецтв відбулися майстер-класи з хореографії та малювання для внутрішньо переміщених дітей з окупованої території.

«До переїзду до смт Мілове школяри вдома відвідували студії образотворчого мистецтва та гуртки з хореографії. В школах, де тепер навчаються діти, в основному працюють спортивні секції, і займатися мистецтвом немає можливості», – зауважила Олена Грекова, консультант з суспільно-політичних питань регіонального офісу проекту «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам в Україні» в Луганській області. – Для дітей молодшого шкільного віку дуже важливо разом гратися, спілкуватися, розвиватися. Майстер-клас допоможе їм знову поринути у чарівний світ мистецтва».

Даний захід було проведено за ініціативи активістів громади внутрішньо переміщених осіб, що проживають у Міловському районі, та за підтримки проекту «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам в Україні», реалізація якого здійснюється Датською радою у справах біженців спільно з ВБФ «Право на захист», Агенством ООН у справах біженців та Міловською дитячою школою мистецтв.

Кожен вибрав найбільш цікавий для себе майстер-клас. Одні діти освоювали танцювальні па з учителем хореографі Ольгою Дуднік під акомпанемент Олександра Єрьомченка, а інші – під керівництвом вчителя класу образотворчого мистецтва Олександра Жука, – створювали на альбомному листі маленькі шедеври.

На уроці хореографії Ольга Іванівна разом з вихованцями продемонстрували елементи українського народного танцю та вправи біля станку для розвитку гнучкості, координації рухів, музикальності виконання рухів. Потім бажаючі діти-переселенці спробували виконати деякі танцювальні елементи. Під час уроку образотворчого мистецтва Олександр Михайлович розповів дітям про різноманітні відтінки кольорів, показав свої роботи аквареллю та своїх учнів. Ці різноманітні по виконанню та кольоровій гамі картини тушшю, з природного матеріалу, кольорового паперу, випалювання й т.д.

Людмила Бережна, директор Міловської дитячої школи мистецтв, відмітила: «Діти швидко знайшли спільну мову, і це не дивно, бо творчість об’єднує. Дуже важливо, що гості разом із вихованцями школи змогли відчути атмосферу добра та взаєморозуміння. Дитяча школа мистецтв з радістю запрошує у свій колектив всіх бажаючих займатися мистецтвом».

Дітям дуже сподобались майстер-класи, а на завершення учні дитячої школи мистецтв подарували гостям-ровесникам маленький концерт. Яскраві виступи викликали захоплення та супроводжувались бурхливими оваціями. Після концерту дітей чекав ще один сюрприз, всі одержали подарунки, котрі вручила Олена Грекова, консультант з суспільно-політичних питань регіонального офісу проекту «Адвокація та правова допомога внутрішньо-переміщеним особам в Україні» в Луганській області.

Міловська районна державна адміністрація