Категорія: Внутрішньо переміщені особи

Напередодні виборів команда БФ «Право на захист» робила все можливе, аби люди з інвалідністю могли реалізувати своє право проголосувати на виборах Президента України 31 березня. Про те, як це було, ми вже розповідали в історії Олексія з Нікопольського району, її ви можете почитати за посиланням.
А ми маємо ще одну історію. Її героїня — Марина. Вона переселенка. Жінка має інвалідність першої групи та через свій фізичний стан є нетранспортабельною. Щоб допомогти їй проголосувати на тоді ще майбутніх виборах (зараз же вже можемо сказати, що мова йде про перший тур голосування), представники БФ «Право на захист» відвідали відділ ведення Державного реєстру виборців (ДРВ) Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради.
Розповідає Дар’я Субботіна, юрист: «На місці з’ясувалося, що лікарський заклад, де Марина перебуває на обліку, не вніс її данні до списків осіб, які не можуть самостійно дістатися до виборчої дільниці і проголосувати. Відтак жінка не мала можливості взяти участь у виборах. Щоб виправити ситуацію, я завітала до лікарні, де Марина перебуває на обліку, і отримала довідку про стан її здоров’я».
Після цього наші колеги мали пересвідчитися, що дані жінки внесені до ДРВ.
«Щойно ми побачили, що в ДРВ є інформація про Марину, ми відвідали виборчу дільницю, де склали заяву на про неможливість жінки прибути на місце голосування у зв’язку зі станом здоров’я, – продовжує Дар’я. – Ми звернулися до виборчої комісії із проханням надати Марині можливість проголосувати у день виборів, здійснивши виїзд представників комісії за адресою її проживання».
31 березня Марина взяла участь у виборах Президента України.

Лише 21% жителів непідконтрольних територій планують взяти участь у виборах Президента України 31 березня

Такими виявилися результати опитуванняi, проведеного представниками БФ «Право на захист» в березні 2019 року. Дослідження проводилось на всіх діючих КПВВ. Участь в ньому взяли 759 респондентів, більшість яких – 61% – мешканці Донецької області.

Серед причин відмови від участі в голосуванні перше місце посідає складність перетину лінії зіткнення (ЛЗ) через КПВВ – 35% опитаних зазначили саме її, як основну перепону та мотив не йти на вибори. Трохи менше – 32% – зазначили, що не будуть голосувати тому, що дорога до місця можливого голосування займатиме забагато часу. Майже чверть учасників опитування не вірять в те, що їхній голос якимось чином вплине на результати голосування, а 22% респондентів назвали як причину своєї відмови від участі в голосуванні високу вартість проїзду.

Марія Алєксєєнко, координатор проекту «Адвокація, захист та правова допомога ВПО» БФ «Право на захист»: «Ми інтенсивно працюємо на КПВВ з літа 2017 року – проводимо моніторинг ситуації щодо умов перетину лінії зіткнення через КПВВ, проблем, які там виникають, ідентифікуємо причини, чому люди перетинають ЛЗ тощо. Крім того, ми консультуємо людей, надаємо базову інформацію щодо того, куди їм треба звернутися, допомагаємо сформулювати заяви до певних структур та держорганів, намагаємося сприяти ефективній комунікації між службовцями на КПВВ та тими, хто перетинає ці пункти. Ми працюємо на всіх КПВВ – на трьох із них наші монітори присутні 5 днів на тиждень. Тож час від часу ми проводимо дослідження щодо певних актуальних проблем та питань, які стосуються ВПО та мешканців непідконтрольної території – бо маємо таку можливість. І тему виборів ми, звісно, не могли обійти. Зважаючи на її актуальність та важливість, ми плануємо не одну хвилю опитувань – бо зараз вже очевидно, що проблеми з реалізацією виборчого права є. Як і з обізнаністю людей щодо їхніх прав як громадян та виборців».

Варто зауважити, що це вже друге опитування, яке проводили представники БФ «Право на захист» на КПВВ на тему виборів та рівня поінформованості переселенців та українців, які мешкають на тимчасово непідконтрольній уряду України території (НКУУТ).

Перше дослідження було проведено в січні 2019 року. В ньому взяли участь 872 особи різного віку та статі, і хоча опитування не є репрезентативним (його результати не можна перенести на все населення НКУУТ), воно продемонструвало певні тенденції. Тоді лише 39% респондентів зазначили, що вони знають про можливість проголосувати.

Тоді ж монітори БФ «Право на захист» почали інформувати людей, які перетинають лінію зіткнення про можливість реалізувати право на голос. Завдяки подібним активностям, роботі державних органів та недержавних організацій ситуацію з рівнем поінформованості цієї категорії населення щодо їхніх прав як виборців вдалося дещо покращити. Як продемонстрували результати другого опитування БФ «Право на захист», станом на кінець березня про те, що вони можуть взяти участь в голосуванні на виборах Президента України знала вже більша частина опитаних.

Напередодні виборів питання зміни місця голосування було одним із найактуальніших для переселенців та мешканців неконтрольованих урядом України територій (НКУУТ). У більшості випадків процедура проходила доволі швидко та майже без проблем. Та у випадках, коли з’являлися обставини, які ускладнювали ситуацію, виявлялися пробіли в чинному законодавстві та реалізації українцями власних прав. Підтвердженням тому — історії людей, які звернулися по допомогу до БФ «Право на захист».

Історія перша: Олексій

Наші колеги з дніпровського офісу БФ «Право на захист» допомагали мешканцю Нікопольського району пройти процедуру тимчасової зміни місця голосування. Основна складність полягала в тому, що чоловік через свій фізичний стан не мав можливості зробити це самостійно: Олексій — має інвалідність, тож приїхати до відділу Державного реєстру виборців (ДРВ) він просто не міг. Щоби допомогти чоловіку, який попри все хотів проголосувати на майбутніх виборах президента, представники БФ «Право на захист» разом із дружиною Олексія відвідали ДРВ Нікопольського району. Аби під час подання документів не виникло проблем, жінка заздалегідь отримала довіреність у сільській раді, згідно з якою вона мала право діяти в інтересах свого чоловіка та представляти його в органах виконавчої влади — у тому числі і в ДРВ.
Здавалося б, за підтримки наших моніторів та наявності всіх необхідних документів справу буде вирішено за лічені хвилини. Та в будь-якій історії є своє «але». Вже на місці з’ясувалося, співробітники сільської ради написали прізвище чоловіка в довіреності з помилкою, тож документ у ДРВ не прийняли, Олексія відмовилися внести до списку виборців та видати посвідчення про тимчасову зміну місця голосування. Та, зважаючи на обставини, керівник Нікопольського районного ДРВ пішла нам назустріч — і разом із дружиною Олексія й нашим монітором виїхала до чоловіка додому, аби ідентифікувати його особу та розв’язати проблему.
Олексія внесли до списку виборців. Та трапилося друге «але»: чоловікові запропонували наступного дня… самостійно приїхати до ДРВ та отримати посвідчення щодо зміни місця голосування. Наче всі фізичні обмеження за день просто зникли самі собою. Звісно, Олексій відмовився.

Та, як запевнили наших моніторів представники ДРВ Нікопольського району, те, що Олексій не зміг з’явитися особисто й отримати посвідчення, не позбавляє його можливості проголосувати вдома. Адже під час внесення чоловіка до реєстру виборців співробітник ДРВ поставив позначку про те, що Олексій має інвалідність і потребує можливості проголосувати вдома. Ми ж зі свого боку будемо слідкувати за розвитком подій — і тим, чи забезпечить держава реалізацію виборчих прав Олексію.

Однак, зважаючи на те, що Олексій не єдиний, хто зіткнувся з такою проблемою і з огляду на те, що спрощений механізм зміни місця голосування для осіб з інвалідністю законодавчо не врегульований, БФ «Право на захист» ініціював створення відкритого листа до ДРВ, ознайомитися з яким можна за посиланням.

20 березня представники громадських організацій, які опікуються питаннями ВПО,  озвучили результати досліджень  проблем, які виникають у громадян під час проходження КПВВ та  презентували своє бачення нового порядку перетину лінії зіткнення. До його розробки долучилися учасники коаліції НУО: «Право на захист», «Донбас СОС», «Восток-СОС», «Група Впливу», «Форум НДО».  Нові правила мають на меті усунути немотивовані перепони для громадян при перетині та переміщенні необхідних товарів з неконтрольованої до контрольованої урядом територій Донбасу.

 Ноель Калхун, заступник представника Агентства ООН у справах біженців в Україні, зауважила: “Право на свободу пересування має стати одним з приіоритетних напрямив у формуванні державної політики щодо ВПО та мешканців окупованих територій.”

Її слова підтвердили і дані, що озвучила Дарина Толкач, координатор з адвокації БФ “Право на Захист”, яка модерувала захід:

“Фактичне існування лінії розмежування створює проблеми у підтриманні зв’язків з українськими громадянами на окупованих територіях, оскільки умови перетину лінії розмежування суперечать принципам гідності людини. Понад рік тому Верховна Рада ухвалила закон «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», за яким правовий статус АТО був змінений на операцію Об’єднаних сил. Закон передбачав створення нового порядку і нових правил перетину лінії розмежування. Повноваження щодо його створення були покладені на Міністерство оборони».  Однак, наголосила Дарина Толкач, нині і досі використовується Тимчасовий порядок (наказ 1 заст. керівника АТЦ СБУ №222) та Постанова КМУ 99.  Ця нормативна база узгоджувалась з антитерористичним законодавством. А нової постанови немає і досі. Немає і фактичного обговорення  з громадськістю та міжнародними організаціями щодо такого нормотворення.

Недоліки порядку переміщення товарів (а саме окремі положення Постанови 99 та Наказу МТОТ 39) були визнані Київським окружним адміністративним судом незаконними та дискримінаційними по відношенню до ВПО та мешканців непідконтрольних Уряду територій. Наразі невідомо, чи оскаржувалось це рішення Кабінетом Міністрів чи МТОТ. У випадку, якщо воно набере законної сили, ми ризикуємо опинитись у ситуації, коли через ЛЗ можна буде переміщувати будь-що у будь-яких обсягах.

Незадовго до виборів Президента України слід пам’ятати і про великий ризик провокацій та проблем з перетином КПВВ через високе навантаження на них.”

Серед поточних проблем, що необхідно вирішувати в терміновому порядку,  представниця БФ “Право на Захист”назвала:

• пропускний режим, який є невиправданим обмеженням права на свободу пересування та серйозною бюрократичною перепоною для його реалізації громадянами через складнощі з отриманням електронних дозволів
• віддаленість Координаційних груп від КПВВ
• відсутність законодавчо закріпленого єдиного державного органу, що відповідав би за фінансування, інфраструктуру та облаштування КПВВ
• недоліки порядку переміщення через ЛЗ товарів та особистих речей громадян: існування вичерпного переліку товарів, дозволених до переміщення, не встановлений граничний обсяг готівкових коштів, які можна переміщувати через ЛЗ, відсутність чіткого формулювання у 99 та 39 обсягу повноважень та порядку дій співробітників ДФС, а також прав та можливостей громадян, які переміщуються через ЛЗ.

І більшість з них міг би вирішити новий порядок перетину лінії розмежування.

На думку Марії  Красненко, Координаторки з юридичних питань, “Донбас-СОС” , Міністерство оборони України мало б залучити його безпосередніх виконавців (ДПС, ДФС, СБУ) та громадського сектору до розробки нового нормативно-правового акту щодо порядку і правил перетину лінії розмежування ще на етапі розробки концепції.  Втім, цього не відбулось і на етапі громадського обговорення проекту порядку. Міжвідомча робоча група для його опрацювання була створена лише формально, і зауваження та пропозиції її учасників не знайшли відображення у остаточному тексті проекту постанови. Відтак, коаліція громадських організацій, що долучились до її роботи, звернулись з відкритим листом до КМУ та МТОТ.

Марія зауважила, що в  умовах війни необхідно вживати всіх заходів для налагодження роботи і перетину лінії зіткнення не тільки з української сторони: відкритими залишаються питання наявності і пунктів пропуску. Так, повністю облаштоване і готове в будь-який момент розпочати роботу КПВВ «Золоте» в Луганській області досі не відкрите через відсутність погодження з боку НКУУТ. 

Марселла Мішо, директор Форуму НГО в Україні у своїй промові акцентувала увагу на свободі пересування як пріоритеті адвокаційної діяльності Форуму НДО в Україні. Присутнім продемонстрували фото лауреата Пулітцерівської премії Ману Брабо «Свобода пересування. Остання європейська лінія фронту», що задокументували життя мільйонів українців на лінії зіткнення в пастці конфлікту.

Втім, не зважаючи на недоліки правового регулювання, слід відмітити високий професіоналізм і розуміння пріоритету духу закону з боку співробітників ДПСУ та ДФС, які працюють безпосередньо на КПВВ.

В межах прес-конференції було оприлюднено відкритого листа щодо свободи пересування від коаліції громадських організацій до Кабінету Міністрів України та Міністерства Оборони

Донор:
European Civil Protection & Humanitarian Aid Operations – ECHO

Від 31 грудня 2018 року до 25 березня 2019 року особи, чия виборча адреса розташовується на неконтрольованих Урядом України територіях (НКУУТ), можуть тимчасово змінити місце голосування за спрощеною процедурою. А, отже, — узяти участь у виборах Президента України 31 березня. Йдеться про мешканців НКУУТ, які не зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО), та тих, хто зареєструвався як ВПО й мешкає на контрольованій Урядом України території (КУУТ).

Станом на 12 лютого 2019 року цією можливістю скористалися 16 543 особи.

Від початку січня монітори БФ «Право на захист» почали інформувати людей, які перетинають лінію зіткнення про можливість реалізувати право на голос. А з 14 до 25 січня 2019 року провели серед мешканців НКУУТ опитування щодо їхньої обізнаності та намірів реалізації виборчого права. На основі результатів ми розробили інфографіку, з якою можна ознайомилися нижче (для збільшення натисніть на мініатюру.

В опитуванні взяли участь 872 особи різного віку та статі, і хоча опитування не є репрезентативним (його результати не можна перенести на все населення НКУУТ), воно демонструє певні тенденції.

Наприклад, з усіх опитаних лише 39% були обізнані щодо можливості проголосувати. Водночас літні люди (60 років і старше) знали про це значно менше, ніж молодші за віком респонденти. Щодо намірів мешканців НКУУТ голосувати, лише 26% опитаних висловили бажання скористатися правом голосу, тоді як 36% ще не визначилися, а 33% не збираються голосувати. Водночас найменше позитивних відповідей (22%) надали респонденти віком 60 та старше, а найбільше (38%) — респонденти віком 18–49 років.

Слід ураховувати, що частина респондентів спочатку не була обізнана про можливість голосувати і відповідала на запитання про наміри одразу після консультації моніторів БФ «Право на захист». І тут показовим є факт, що з 535 таких осіб 118 (22%) висловили бажання скористатися виборчим правом, 213 ще не визначилися (тоді як негативну відповідь надали 177 респондентів, а ще 27 відмовилися відповідати).

Тобто дані опитування однозначно демонструють необхідність розповсюдження інформації про можливість реалізації виборчого права переселенцями та мешканцями непідконтрольної території, які є громадянами України.

Водночас БФ «Право на захист» занепокоєний певними ризиками щодо реалізації права голосування жителів НКУУТ. Перший чинник, який може перешкоджати голосуванню, — фінансовий. Для того, аби реалізувати право на голос, людина має здійснити чотири поїздки (дві — для тимчасової зміни місця голосування й ще дві — у день виборів). Якщо буде оголошений другий тур виборів, процедуру доведеться повторити. Другим чинником є ризик, що представники незаконних збройних формувань закриють прохід через лінію зіткнення у день голосування, а, отже, люди не зможуть потрапити на КУУТ.

Державний реєстр виборців України

Завантажити інфографіку «Участь жителів непідконтрольних територій у виборах Президента України»

6 травня з ініціативи Агентства ООН у справах біженців у Харкові відбулась координаційна зустріч регіональних робочих груп із захисту прав внутрішньо переміщених осіб. У заході взяли учать представники органів державної влади, а також українських та міжнародних неурядових організацій. До дискусії також долучились представники Харківського офісу БФ «Право на захист» – Любов Бутенко і Катерина Бабич .

У своїй доповіді Девід Карп, старший радник з правових питань Дніпропетровського офісу Агентства ООН у справах біженців, зазначив, що ВПО стикаються з проблемами припинення пенсійних і соціальних виплат у всіх областях України.

Представники БФ «Право на захист» розповіли про проведений тематичний моніторинг ситуації з припиненням виплат внутрішньо переміщеним особам. За словами правозахисників, у місцевих органів влади є різні підходи і практики відновлення виплат ВПО.

«Наразі основною проблемою у Харківській області залишається припинення органами соцзахисту і пенсійного фонду будь-яких виплат переселенцям у зв’язку із відсутністю в довідках ВПО штампів міграційної служби, – зауважила Любов Бутенко, голова офісу БФ «Право на захист» у Харківській області. – Оскільки органи ДМС позбавлені права проставляти будь-які штампи про реєстрацію місця проживання та місця перебування і з 4 ​​квітня такі повноваження перейшли до органів місцевого самоврядування, то отримати штамп ДМС у довідці ВПО для переселенців неможливо».

Правозахисники наголосили, що через колізію у нормативно-правових актах органи місцевого самоврядування не уповноважені проставляти штампи про реєстрацію місця перебування на довідках ВПО – немає правового регулювання цієї процедури. В області було зафіксовано лише кілька випадків проставлення штампів на довідках ВПО відділами реєстрації при виконкомах, але такі довідки не були взяті до уваги УПСЗН та ПФУ і переселенцям із такими штампами виплати не були поновлені.

Вчора, 31.03.2016, на сайті Бердянської міської ради було опубліковано звернення Управління праці та соціального захисту населення  (УПСЗН) до мешканців міста з рекомендацією перевірити, чи дійсно переселенці проживають у Бердянську за місцем реєстрації. У повідомленні також оприлюднені адреси, за якими зареєстровані ВПО. У разі не проживання особи за вказаною у списку адресою, УПСЗН пропонує мешканцям міста подати відповідну заяву до виконавчого комітету Бердянської міської ради або до УПСЗН.

Зважаючи на такі дії Бердянської міської ради, ВБФ «Право на захист» заявляє, що розміщення подібної інформації є не лише порушенням загальних норм Конституції України, Закону України “Про захист персональних даних”, Закону України  “Про інформацію” та Закону України  “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” , але й розпалює ворожнечу у громаді, де проживає велика кількість переселенців.

На сайті Верховної Ради України опубліковано ПЕТИЦІЮ щодо припинення практики призупинення дії довідок внутрішньо переміщених осіб на підставі “списків СБУ”, а також зупинення виплати соціальних допомог і пенсій внутрішньо переміщеним особам.

Автори петиції вимагають:

1. Негайно припинити практику зупинення дії довідок внутрішньо переміщених осіб на підставі інформації, наданої СБУ та Державною прикордонною службою України;
2. Створити Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб (до 31.05.16) і затвердити Положення про неї;
3. Встановити прозорі, чіткі правила підтвердження інформації, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання або виїхала на постійне місце проживання за кордон.
4. Зобов’язати структурні підрозділи з питань соціального захисту населення повідомляти внутрішньо переміщеним особам про рішення про скасування дії довідки, прийняті керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем проживання таких осіб, в порядку передбаченому Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” із зазначенням причин та підстав відповідного скасування;
5. Розробити механізм отримання пенсійних виплат громадянам України, які залишаються проживати в зоні конфлікту – на тимчасово непідконтрольних український владі територіях та виконання позитивних зобов’язань держави по відношенню до своїх громадян.
6. Провести парламентські слухання з питань соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та пенсій мешканцям тимчасово непідконтрольних територій не пізніше 31 травня 2016 р.

Закликаємо внутрішньо переміщених осіб, журналістів, волонтерів, представників громадських організацій, які надають допомогу‬ та опікуються захистом прав внутрішньо переміщених осіб, підписати петицію.

Для цього необхідно зареєструватися на сайті, пройти авторизацію, проголосувати та підтвердити свій голос, перейшовши за посиланням, яке надійде на електронну пошту.

Краматорськ, 7 грудня. Підведено підсумки роботи проекту «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам в Україні», що реалізується Данською радою у справах біженців і Всеукраїнським благодійним фондом «Право на захист» за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Даний проект являє собою комплексну ініціативу, спрямовану на захист індивідуальних прав, розвиток громадянського суспільства, роботу із законодавчими ініціативами.

Через 18 місяців після початку військових дій постраждалі від конфлікту люди все ще продовжують стикатися з багатьма проблемами. Найчастіше вони відчувають труднощі під час пошуку житла і роботи, отриманні медичної допомоги; вони обмежені у виборі банку при отриманні соціальних виплат і пенсій, зобов’язані повторно подавати документи у соціальні служби при переміщенні з регіону в регіон. Переселенці змушені отримувати нову довідку в органах соціального захисту кожні шість місяців і “відмічатися” в органах міграційної служби з тією ж частотою; в іншому випадку, їх довідки втратять чинність, а всі соціальні виплати (у тому числі і пенсії) будуть припинені до отримання нової довідки та штампа Державної міграційної служби.

Для того щоб вирішити ці проблеми, необхідно скоординувати зусилля НДО, уряду і суспільства. При цьому важливо приділяти увагу не тільки вирішенню термінових гуманітарних проблем, а й виробленню довготривалих рішень.

Проект охопив 20 областей України, в тому числі Донецьку і Луганську. Індивідуальну допомогу отримали понад 1 тис. сімей (у Донецькій області – 293, у тому числі в Слов’янську – 167 і в Маріуполі – 126), у заходах, спрямованих на інтеграцію переміщених людей у ​​місцеві громади, взяли участь більше 3,8 тис. осіб (у Донецькій області – 927, у тому числі в Слов’янську – 650 і в Маріуполі – 277). У проекті були задіяні 6 правозахисних організацій, 22 НДО отримали малі гранти для реалізації власних ідей. Фінансування отримали 100 невеликих ініціатив, де ключову роль зіграли самі переселенці.

Під час роботи проекту було встановлено, що 59% опитаних переселенців до конфлікту одержували соціальну допомогу від держави у будь-якому вигляді, при цьому 11% після переміщення не змогли відновити право на отримання такої допомоги. 21% вимушених переселенців не змогли належним чином завершити трудові відносини з роботодавцями, а 15% з тих, хто звільнився, не отримали свої трудові книжки.

«Найбільша кількість внутрішньо переміщених осіб, а це більше 500 тисяч, залишилися на підконтрольній території Донецької області. Тому в регіоні проводиться системна робота, спрямована на адаптацію переселенців на новому місці. У Донецькій області працюють дві проектні групи: Слов’янська команда охоплює північну частину, а Маріупольська – південну», – зазначив Кирило Непокритий, керівник регіонального офісу проекту в Маріуполі.

«Переселенці, які проживають на підконтрольній частині Донецької області, в більшості своїй думали, що виїжджають ненадовго, але через тривалі військові дії були змушені залишитися. Коли були вирішені питання з житлом і теплими речами на зиму, залишилася величезна проблема з адаптацією на новому місці. Більшість ВПО дистанціюються від місцевих жителів, хоча нові знайомства допомогли б їм зменшити стрес і, можливо, знайти роботу чи краще житло. Тому одним із наших основних завдань є інтеграція цих людей в місцеві громади. За підтримки нашого проекту пройшли творчі і кулінарні майстер-класи, фотовиставки, культурні вечори, пікніки, хобі-клуби та спортивні змагання, відкриті ігрові кімнати для дітей і гуртки рукоділля для жінок», – розповіла Ірина Степанова, керівник регіонального офісу проекту в Слов’янську.

Велика увага в рамках проекту приділялася зміні законодавчої бази. Адвокаційна команда проекту спільно з іншими правозахисними організаціями розробила поправки до закону про переселенців, і домоглася того, щоб законопроект 2166 був прийнятий Верховною Радою. Враховуючи рішення президента відправити законопроект на доопрацювання, необхідно виконати ще багато роботи, щоб донести владі необхідність пропонованих правозахисниками змін.

«У рамках проекту співробітники ВБФ «Право на захист» надавали допомогу переселенцям, які у складних життєвих ситуаціях мали боротися із заплутаним лабіринтом державних інституцій та норм. Моніторинг у рамках проекту дозволив Агентству ООН у справах біженців здійснювати конструктивний діалог на всіх рівнях влади та відстежувати ключові проблемні питання для переселенців по всій Україні», – заявив Аслак Солумсмуен, голова харківського офісу Агентства ООН у справах біженців.

«Однією з ключових особливостей проекту є унікальний досвід співпраці міжнародної та національної організацій на всіх рівнях: від моніторингу ситуації на місцях до впровадження системних змін до законодавства та щоденної практики роботи виконавчих органів влади. Ми як і раніше відкриті для співпраці і діалогу з державними організаціями, громадянським суспільством та місцевими громадами для планування подальших кроків», – підкреслив Андрій Бринь, регіональний координатор з розвитку спроможностей проекту.