Суд зобов’язав ПФУ врахувати довідку про заробітну плату, видану на непідконтрольній території. Історія успішної справи.

25.06.20

Сергій Валентинович Іванов (ім’я змінено) – внутрішньо переміщена особа. Після досягнення пенсійного віку він звернувся до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – ПФУ) із заявою про призначення пенсії. Пенсію заявнику призначили в мінімальному розмірі, тож він попросив ПФУ роз’яснити, яким чином здійснювався розрахунок. Так Сергій Валентинович дізнався, що ПФУ врахував його заробітну плату з липня 2000 року, а ту, що чоловік мав до липня 2000 року, – ні. Причина – він не надавав довідку про розмір заробітної плати за 60 календарних місяців поспіль до липня 2000 року.

Сергій Валентинович звернувся до архіву м. Донецька й отримав довідки про заробітну за період з 1 серпня 1990 року по 31 грудня 1993 року та з 1 січня 1994 року по 31 березня 1996 року. Ці документи разом із заявою він надіслав до ПФУ поштою. Протягом місяця після відправлення листа пан Сергій отримав відповідь, де йому відмовили в урахуванні заробітної плати, підтвердженої наданими довідками, через те, що вони видані архівною установою м. Донецька.

Сергій Валентинович звернувся по правову допомогу до офісу БФ «Право на захист». Після вивчення усіх документів юристи склали позов про зобов’язання ПФУ врахувати довідки про заробітну плату. Суд зобов’язав ПФУ повторно розглянути заяву Сергія Іванова від 30 жовтня 2018 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду та довідки від 20 вересня 2018 року № Ж-23/06-03 про розмір заробітної плати з 01.08.1990 по 31.12.1993 та довідки від 20.09.2018 № Ж-23/06-03 про розмір заробітної плати з 01.01.1994 по 31.03.1996. Та ПФУ не виконав рішення суду, посилаючись на те, що суд зобов’язав врахувати довідки про заробітну плату, однак довідок у пенсійній справі немає, бо після розгляду заяви їх повернули заявнику, отже виконати рішення суду неможливо.

ПФУ запропонували прийняти довідки повторно, однак там відмовили, посилаючись на те, що суд зобов’язав врахувати довідки, але не зобов’язував їх повторно прийняти.

Адвокат пана Сергія отримав виконавчий лист та подав до примусового виконання, але після відкриття виконавчого провадження, ПФУ звернувся до суду по роз’яснення судового рішення та в заяві зазначив, що позивач надав довідки, проте, відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», довідки йому повернули. Тож їхнх оригіналів у ПФУ немає.

Суд відмовив у задоволенні заяви про роз’яснення, але водночас зазначив в ухвалі:

Як вбачається з копії відповіді Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.12.2018 № 19763/02, яка міститься в матеріалах адміністративної справи, наведені архівні довідки були розглянуті відповідачем при прийнятті рішення про призначення пенсії, після чого повернуті позивачеві.
Крім того, копії довідок за спірний період були додатками до позовної заяви у справі № 200/10546/19-а та направлялися відповідачеві разом із ухвалою про відкриття провадження у справі в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу відповідача на приписи ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, відповідно до якої відповідач наділений повноваженнями самостійно витребувати необхідні йому документи для вирішення питання про призначення пенсії.

Отже, відмовляючи в задоволенні заяви про роз’яснення рішення суду, суд наголосив, що ПФУ, хоч і не має спірних довідок про заробітну плату, тим не менше, знає про їхнє існування, досліджувало ці довідки під час підготовки відзиву на позовну заяву і, більше того, має право витребувати оригінали таких довідок від осіб, у яких вони зберігаються, тобто у позивача.

Копія ухвали була додана до матеріалів виконавчого провадження і ПФУ виконав рішення суду – розмір пенсії Сергія Валентиновича перерахували з урахуванням заробітної плати і він почав отримувати пенсію в тому обсязі, на який заслуговує.

23.06.20

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт “Перетин лінії розмежування. Річний звіт 2019”. Цей звіт містить результати опитування, що проводилося на п’яти контрольних пунктах в’їзду-виїзду (КПВВ) між контрольованою та неконтрольованою урядом України територіями (КУУТ та НКУУТ) протягом 2019 року.

Мета опитування – дослідити причини та проблеми осіб, які подорожують між НКУУТ та КУУТ, а також умови та ризики, пов’язані з перетином лінії розмежування через КПВВ.

Стислий огляд:

Порівняно з 2018 роком, частка респондентів, що не зазначили жодного занепокоєння щодо процесу перетину лінії розмежування, збільшилася на всіх КПВВ, крім Новотроїцького. Це поліпшення може бути пов’язано з реконструкцією КПВВ, яка достатньою мірою поліпшила умови очікування: установка модулів очікування та паспортного контролю, туалетів і навісів.

1 363 респондентів (5%) пригадали випадки, коли не змогли перетнути лінію розмежування протягом останніх шести місяців до моменту опитування. Більшість 1 086 (3,98%) із цих випадків була спричинена відсутністю дозволів у базі даних ДПСУ.

38 осіб померли на КПВВ у 2019 році, включно з 16 особами, що померли на НКУУТ (за даними з соціальних мереж та звітів ОБСЄ), інформація щодо яких не може бути підтверджена. Попередня причина смерті у більшості випадків, що сталися на КУУТ, була пов’язана з сердечними захворюваннями.

Переглянути звіт можна українською та англійською мовами.

Опитування є частиною моніторингу з порушень прав постраждалого від конфлікту населення в рамках проєкту: «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам», що реалізується БФ «Право на захист» за фінансової підтримки Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).

22.06.20

Внутрішньо переміщені особи (Далі – ВПО) перебувають у складній життєвій ситуації. Однією з поширених проблем, з якою вони стикаються, є оформлення спадщини. Через конфлікт на сході оформити спадщину, якщо спадкодавець проживав на непідконтрольній уряду України території (Далі – НПУТ), неможливо в звичному порядку, оскільки всі документи, видані на НПУТ не мають юридичної сили на підконтрольній території. Про особливості таких справ розповідає юрист Сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист» Костянтин Анфьоров.

Розбираючись у юридичних нюансах таких справ ми будемо послуговуватися нормативною базою:

Цивільним кодексом України.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Постановою Кабінету Міністрів України № 210 від 15 квітня 2015 року «Про затвердження Порядку реєстрації деяких спадкових справ у Спадковому реєстрі» (Далі – Постанова КМУ №210).
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону 1058-IV.

ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В ПОРЯДКУ СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ (ЗАПОВІТОМ)

1. Визначення переліку та місцезнаходження майна, на яке спадкоємєць має право (якщо спадкову справу ще не було заведено).

Законодавець врегулював питання оформлення спадщини щодо майна, що залишилося на НПУТ, у Постанові КМУ №210. Вона змінила і Закон України «Про забезпечення прав і свобод ВПО». Водночас неврегульованим залишилося питання реалізації права на спадщину для тих, хто вже почав процедуру її оформлення та вже звернувся до державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса) із заявою про прийняття спадщини.

2. Звернення із заявою про спадщину.

Куди звертатися із заявою про прийняття спадщини, якщо останнє місце проживання спадкодавця – на НПУТ або місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно, його основна частина, а у разі відсутності нерухомого майна – основна частина рухомого майна розташована на НПУТ? До будь-якої державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса) на підконтрольній уряду України території (Далі – ПУТ).

3. З’ясування інформації про місцезнаходження державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса), де було відкрито спадкову справу.

Знайти інформацію про місцезнаходження нотаріальних контор, які перереєструвалися з НПУТ, перереєструвались, але фактично не перемістилися, приватних нотаріусів, діяльність яких зареєстрована на ПУТ і НПУТ та нотаріусів, які тимчасово не вчиняють нотаріальні дії, можна за одним із цих посилань:

https://bit.ly/3epVeXG
https://bit.ly/31cc1K9.

4. Що робити, якщо державна нотаріальна контора (приватний нотаріус) розташовані на підконтрольній Уряду України території?

Треба вернутися до нотаріуса та з’ясувати можливість отримання свідоцтва про право на спадщину, у разі відмови – отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Одночасно ви маєте звернутися до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із вимогою надати свідоцтво про право на спадщину та отримати відповідь про відмову у видачі свідоцтва для подальшого звернення до суду.

5. Що робити, якщо державна нотаріальна контора (приватний нотаріус), які перебували на НПУТ, перереєструвалися на ПУТ, але фактично не працюютьвернутися до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з вимогою надати свідоцтво про право на спадщину та отримати відповідь про відмову у його видачі для подальшого звернення до суду.

6. Визначити коло відповідачів та територіальну підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або його основної частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Знайти суди, які перемістилися з НПУТ, можна за посиланням.

7. Хто може бути відповідачами у справі?

Відповідачами у справі можуть бути:

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування.

8. Що потрібно зробити у разі отримання постанови державного (приватного) нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину?

У такому випадку потрібно вернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за законом (або за заповітом).

9. На що потрібно звернути увагу та пам’ятати?

1. Визнання права власності є позовною вимогою майнового характеру, а отже, необхідно надати докази, які б підтверджували ціну позову на час звернення до суду (оцінка майна тощо) та сплатити судовий збір.

2. Надати усі наявні документи на підтвердження факту звернення до державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса) з заявою про прийняття спадщини, документи, що підтверджують родинні стосунки, правовстановлюючі документи тощо.

10. Що робити у разі прийняття судом позитивного рішення?

Після прийняття судом рішення на користь позивача треба звернутися до відповідного державного органу (або банку, установи) для подальшої реалізації права на спадщину:

отримання грошового вкладу у банку (іншій фінансовій установі);
реєстрації відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
тощо.

СПАДКУВАННЯ ПЕНСІЙНИХ ВИПЛАТ, НЕДООТРИМАНИХ ЗА ЧАС ЖИТТЯ СПАДКОДАВЦЯ (ПЕНСІОНЕРА)

Які є правові підстави для виплати пенсії, недоотриманої за життя пенсіонера відповідно до вимог чинного законодавства України?

Ст. 1227 ЦК України суми […] пенсії […], які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їхньої відсутності – входять до складу спадщини.

Ст. 46 Закону 1058-IV – нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. 2. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Ст. 52 Закону 1058-IV – сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, виплачується – по місяць смерті включно членам його сім’ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім’ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які перебували на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи ні.

Члени сім’ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Крім того, п. 1.5., п. 1.7., п. 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058-IV п.18 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках.

2. Якими є способи отримання недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцеві, але не була отримана їм за життя у зв’язку з його смертю?

Є два способи отримання недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцеві, але не була отримана їм за життя у зв’язку з його смертю.

Перший – через звернення до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер протягом шести місяців з дня відкриття спадщини із заявою.

Другий – через включення суми недоотриманої пенсії до складу спадщини. Проте, на практиці, органи пенсійного фонду України (Далі – ПФУ) мають свою позицію в питанні виплати недоотриманої пенсії після смерті пенсіонера, а саме, орган керується виключно ч.1 ст. 46 Закону 1058-IV, а саме нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, що є грубим порушенням чинного законодавства України.

Документами, із яких спадкоємці дізнаються про розмір суми недоотриманої пенсії за звичайних умов в першому випадку є разове доручення, в другому – свідоцтво про право на спадщину.

3. Який алгоритм має застосовуватися у разі непогодження із розміром недоотриманої пенсії?

У випадку, коли процес отримання недоотриманої пенсії відбувається через звернення до органів ПФУ, до суду можна звернутися відразу після отримання будь-якого документу від органів ПФУ, де зазначений розмір недоотриманої пенсії, із яким не погоджується спадкоємець.
Якщо процес отримання недоотриманої пенсії відбувається через оформлення свідоцтва про право на спадщину, інформація про розмір недоотриманої пенсії необхідно отримати із відповіді на запит нотаріуса до органів ПФУ.

Зверніть увагу, наведена інформація є загальною!

У кожному випадку перспективи щодо порядку реалізації прав ВПО та мешканців НПУТ на спадщину можна визначити, тільки ознайомившись із документами. Краще зробити це (так само, як і здійснювати збір/підготовку документів), попередньо проконсультувавшись із фаховим юристом. Так само, якщо при зверненні до суду ви отримаєте постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, необхідно спочатку проконсультуватися з юристом, а потім діяти.

22.06.20

Як я можу пройти зовнішнє оцінювання якщо є заборона відвідування закладів освіти?

Постанова Кабміну від 20.05.2020 № 392 дійсно забороняє відвідування закладів освіти її здобувачами. Проте в цій постанові також зазначені і винятки, а саме крім участі у пробному зовнішньому незалежному оцінюванні, державній підсумковій атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання, вступних випробуваннях, єдиному вступному іспиті з іноземної мови, єдиному фаховому вступному випробуванні, атестації у формі тестових екзаменів ліцензійних інтегрованих іспитів “КРОК”, а також здійснення підтвердження кваліфікації моряків, проведення підготовки моряків, членів екіпажів торговельних суден, у тому числі тих, що здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами України, та проведення підготовки судноводіїв малих/маломірних суден. Тому проблеми зі складання ЗНО не буде.

Чи були проведені пробні зовнішні незалежні оцінювання? Якщо так, то коли?

На жаль, пробні ЗНО, які планувалося проводити 15 та 17 червня 2020 року, були скасовані наказом Міністерства освіти і науки України від 15.06.2020 № 798.

Які протиепідеміологічні заходи будуть вживатися підчас складання ЗНО?

Постановою Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2020 № 24 було затверджено рекомендації, щодо організації протиепідеміологічних заходів під час проведення ЗНО. Так, цією постановою передбачено необхідність:

інформування учасників про ознаки респіраторних захворювань, які можуть бути підставою для недопущення до проходження оцінювання;
проведення термометрії всіх учасників оцінювання. Особи в яких було виявлено температуру понад 37.2 або ознаки респіраторних захворювань до оцінювання не допускаються;
забороняється доступ до будівлі в які проводиться оцінювання, супроводжуючих осіб окрім осіб які супроводжують людей з інвалідністю;
доступ до будівлі де проводиться незалежне оцінювання тільки в засобах індивідуального захисту.

Чи можу я виїхати з тимчасово окупованої території для складання ЗНО? На КПВВ будуть пропускати?

Постановою Кабміну від 20.05.2020 № 392 передбачений порядок проведення обов’язкової обсервації осіб, які здійснюють перетин державного кордону. Так однією з підстав для обсервації є даним) держави із значним поширенням COVID-19. Проте є і виключення щодо осіб, які не потребують проходження обсервації. Так, за нормами цієї постанови не потребує обсервації особа, яка є учасником ЗНО разом з однією особою, що супроводжує її та якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою.

Отже, на час проведення ЗНО КПВВ будуть частково працювати та відповідно пропускати учасників ЗНО і особу яка супроводжує учасника – без обов’язкової обсервації.

Були чутки, що є законопроект про скасування ЗНО в 2020 році? Чи це правда ?

Ні, це не правда. Під час засідання Кабміну 17.06.2020 прем’єр-міністр Денис Шмигаль запевнив, що немає жодних підстав, щоб не проводити зовнішнє незалежне оцінювання. Проте до Верховної Ради України діючим Президентом України було подано законопроект № 3669 від 17.06.2020 (з позначкою невідкладний). Цим законопроектом передбачено, що у зв’язку зі здійсненням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), здобувачі освіти, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти у 2019/2020 навчальному році, звільняються від проходження державної підсумкової атестації.

Здобувачі освіти, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти у 2019/2020 навчальному році, мають право пройти державну підсумкову атестацію, у тому числі у формі зовнішнього незалежного оцінювання, за власним бажанням. 18 червня 2020 року цей законопроект був прийнятий Верховною Радою України, а 22 червня – підписаний Президентом України.

Які предмети увійшли до зовнішнього незалежного оцінювання в 2020 році?

Перелік навчальних предметів, із яких у 2020 році проводиться зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, затверджений наказом Міністерство освіти і науки України від 11.05.2019 № 635 «Деякі питання проведення в 2020 році зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти». До цього переліку увійшли:

1. Українська мова і література.

2. Математика.

3. Історія України.

4. Біологія.

5. Географія.

6. Фізика.

7. Хімія.

8. Англійська мова.

9. Іспанська мова.

10. Німецька мова.

11. Французька мова.

Який пакет реєстраційних документів має подати до відповідного регіонального центру, особа, яка реєструється для проходження зовнішнього оцінювання.

заповнену реєстраційну картку;
копію паспорта громадянина України, а в разі його відсутності – один із таких документів:

копію свідоцтва про народження (для осіб, які не мали можливості отримати паспорт громадянина України у зв’язку з тим, що проживають на тимчасово окупованій території або в населених пунктах, зазначених у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, наведених у додатках 1 і 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року № 79-р), або переселилися з них (далі – особи з неконтрольованої території));
копію паспортного або іншого документа, що посвідчує особу (для іноземців та осіб без громадянства);
копію довідки про звернення за захистом в Україні (для особи, яка звернулася за захистом в Україні);
довідку із закладу освіти; (додаток 2) з фотокарткою (для осіб з неконтрольованої території, які є учнями (слухачами, студентами) закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти, розташованих на території, де органи державної влади здійснюють у повному обсязі свої повноваження, та втратили документ, що посвідчує особу, і не мають можливості його відновити);

3. копію документа про повну загальну середню освіту (для випускників минулих років) або довідку) з місця навчання, яка підтверджує, що особа здобуде повну загальну середню освіту в поточному навчальному році (для учнів (слухачів, студентів) закладів освіти, які здобудуть повну загальну середню освіту в поточному навчальному році та не проходять державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього оцінювання у випадках, передбачених законодавством, а також для випускників поточного навчального року закордонних закладів освіти).

Чи можна подати заяву в електронній формі на участь у конкурсному відборі до закладів вищої освіти України ?

Так, звісно можна. Це затверджено наказом Міністерства Освіти України №482 від 06.04.2020року.

Для подання електронних заяв вступник реєструє особистий електронний кабінет на веб-сайті за адресою https://ez.osvitavsim.org.ua/ або, у випадку запровадження такої можливості, на Єдиному державному веб-порталі електронних послуг за адресою https://diia.gov.ua/.
Під час реєстрації вступник зазначає наступні дані:

для здобуття ступеня фахового молодшого бакалавра, молодшого бакалавра, бакалавра на основі повної загальної середньої освіти:

адреса електронної пошти, до якої вступник має доступ. Зазначена адреса буде логіном для входу до особистого електронного кабінету;
пароль для входу до особистого електронного кабінету;
номер, PIN-код та рік отримання сертифіката зовнішнього незалежного оцінювання (далі – ЗНО). У випадку наявності сертифікатів ЗНО різних років вказується будь-який з дозволених;
серія та номер документа про повну загальну середню освіту;
середній бал додатка до зазначеного документа, обчислений за 12-бальною шкалою з округленням до десятих частин бала і розрахований як середнє арифметичне усіх зазначених в додатку до документа оцінок;

для вступу для здобуття ступеня магістра на основі здобутого ступеня вищої освіти або освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста:

адреса власної електронної пошти, до якої вступник має доступ. Зазначена адреса буде логіном для входу до особистого електронного кабінету;
пароль для входу до особистого електронного кабінету;
номер, PIN-код та рік отримання екзаменаційного квитка, що був отриманий під час реєстрації на ЄВІ/ЄФВВ;
серія та номер документа про здобутий ступінь вищої освіти або освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста.

Під час реєстрації електронного кабінету вступник надає згоду на оприлюднення результатів ЗНО / конкурсного бала та на публікацію інформації про подані заяви.

В особистому електронному кабінеті вступник вносить номери телефонів із зазначенням телефонних кодів для можливості оперативного зв’язку закладу освіти з вступником.

Крім того, вступник завантажує копії документів у електронній формі (сканована копія (фотокопія) у форматі pdf, jpg):

додатка до документа про освіту, на основі якого здійснюється вступ. При цьому середній бал додатка про здобутий ступінь (освітньо-кваліфікаційний рівень) вищої освіти вказується кожним закладом вищої освіти на підставі завантаженої скановані копії (фотокопії) відповідного документа;
кольорової фотокартки розміром 3 х 4 см, що подає до закладу вищої (фахової передвищої) освіти;
якщо вступник претендує на врахування у конкурсному балі сільського коефіцієнта, – довідки про реєстрацію місця проживання особи;

Вступник може замінити завантажені копії документів в електронній формі, номери телефонів, середній бал додатка до документа про повну загальну середню освіту до моменту подання першої заяви. Після подання першої заяви зміна середнього бала можлива шляхом звернення вступника до закладу освіти, де була зареєстрована перша заява.

Для подання заяви вступник обирає заклад вищої (фахової передвищої) освіти, освітній ступінь, конкурсну пропозицію та встановлює пріоритетність (у разі її використання) заяви для участі у конкурсному відборі для зарахування на місця за державним або регіональним замовленням.

Право на спеціальні умови щодо участі у конкурсному відборі вступник зазначає у кожній заяві, що подається. Врахування цього права підтверджує заклад освіти, до якого подано відповідну заяву, на підставі документа, наявного у картці фізичної особи.

Подані вступником дані, перевіряються в ЄДЕБО. У разі збігу даних вступника в ЄДЕБО він отримує на зазначену ним адресу електронної пошти повідомлення для активації особистого електронного кабінету вступника. Реєстрація в ЄДЕБО надає вступнику можливість доступу до особистого електронного кабінету із зазначеними ним при реєстрації логіном та паролем на веб-сайті за електронною адресою https://ez.osvitavsim.org.ua/.
Подана вступником електронна заява відразу відображається у розділі ЄДЕБО, до якого має доступ заклад вищої освіти, обраний вступником. У момент подання електронній заяві присвоюється статус “Зареєстровано в ЄДЕБО”. Подану електронну заяву може бути скасовано вступником в особистому електронному кабінеті.

18.06.20

Протягом періоду дії карантинних обмежень тисячі людей по обидва боки лінії розмежування опинилися в пастці. Більшість навіть з тих, хто мав вагомі причини на перетин КПВВ та всі необхідні підтверджувальні документи, так і не змогла проїхати додому, до родини, потрапити на роботу тощо. Попри зусилля правозахисників розв’язати проблему порушення прав людей – зокрема, йдеться про свободу пересування – так і не вдалося.

9 червня Штаб ООС повідомив, що з 10 червня починають працювати два КПВВ на лінії розмежування: «Станиця Луганська» (Луганська область) і «Мар’їнка» (Донецька область).

Проте станом на 15 червня проблема зі свободою пересування через лінію розмежування залишається не розв’язаною:

в Донецькій області КПВВ працюють лише з боку підконтрольної уряду території (ПУТ);
в Луганській області прохід дозволили лише 13–15 червня за списками, порядок формування яких залишається непрозорим і незрозумілим для громадськості;
інформації про перспективи відновлення нормальної роботи КПВВ та хід перемовин із РФ і де-факто владою на непідконтрольній території (НПУТ) щодо цього питання від української влади немає.

Варто також звернути увагу, що в цей період у Станиці Луганській через КПВВ прошло 34 дитини, які мали намір пройти пробне ЗНО на ПУТ 15 червня. Але Кабмін скасував його очне проведення в останню хвилину.

Детальний огляд подій на КПВВ у період з 10 до 14 червня ви можете знайти у тематичному дайджесті БФ «Право на захист». Він доступний українською та англійською мовами.

18.06.20

У вересні до Маріупольського офісу БФ «Право на захист» звернувся чоловік, Дмитро (ім’я змінене), у якого нещодавно помер батько. Померлий був пенсіонером та отримував страхові виплати, призупинені за життя.

Батько нашого бенефіціара усе життя працював на шахті, дістав кілька хронічних хвороб і у зв’язку з цим отримував допомогу – страхові виплати. Останні роки був прикутий до ліжка, тож не міг виїхати на підконтрольну уряду України територію для продовження отримання цих та пенсійних виплат. Відтак, подібно до багатьох інших громадян-внутрішньо переміщених осіб, втратив усі свої джерела доходу. Пощастило, що поруч був син, який піклувався про батька, допомагав по господарству, купував ліки, їжу тощо.

Одного дня батька не стало, тож Дмитро, як свідомий громадянин, почав оформлення спадщини. У померлого ж накопичилася певна сума заборгованості з пенсії. Вона й увійшла до складу спадщини.

Отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом, Дмитро звернувся до Пенсійного Фонду для отримання коштів. Їх йому виплатили, але не всі — на 5 000 грн менше, аніж вказано у свідоцтві на спадщину. Він зажадав роз’яснень від спеціалістів Пенсійоного Фонду, які відповіли: «у сумі на залишок 5 000 грн виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії».

Юристи БФ «Право на захист» звернулися до суду за місцем перебування відповідача із позовною заявою «про стягнення суми пенсії, що належала пенсіонерові й залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю». Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю. Тож ми очікуємо вступу в законну силу рішення суду в цій справі.

Паралельно розглядається справа «про стягнення успадкованої суми страхових виплат, що належала пенсіонерові й залишилася недотриманою у зв’язку з його смертю». Ми очікуємо, що суд стане на сторону позивача та підтвердить право на успадковані страхові виплати. Особливо, коли за такими справами вже висловився Верховний Суд. «Верховний Суд підтвердив право на спадкування страхових виплат, які мешканець тимчасово окупованої території не отримав за життя в справі № 642/6946/18».

Утім подробицями цієї історії ми обов’язково поділимося пізніше.

05.06.20

Кожний громадянин України з числа внутрішньо переміщених осіб рано чи пізно стикається з питанням оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, а саме коли постає питання:

оформлення паспорта громадянина України по досягненню 14-річного віку;
відновлення втраченого паспорта громадянина України;
вклеювання фотографій до паспорта громадянина України по досягненню 25- та 45-ти річного віку (протягом місяця після досягнення відповідного віку);
заміну паспорта громадянина України у зв’язку зі зміною прізвища та з інших причин;
оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Законодавче врегулювання питання паспортизації та надання інших послуг кримчанам, які були змушені залишити окупований півострів, були вирішені ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України та Порядком оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України, затвердженим Постановою КМУ № 289 від 04.06.2014р.

Тобто, кримчани можуть отримати перелічені паспортні послуги у найближчому підрозділі ДМС України за місцем прибуття.

Інакше стояло та стоїть питання щодо надання таких самих послуг громадянам України з числа внутрішньо переміщених осіб з території тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Так, особи, місце проживання яких зареєстровано на тимчасово окупованій території України у Донецькій та Луганській областях та які мали діючи довідки про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи, мали можливість подавати відповідну заяву та необхідні документи до територіального підрозділу ДМС за місцем фактичного проживання, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

А в разі, якщо особи, місце проживання яких зареєстровано на тимчасово окупованій території України у Донецькій та Луганській областях не мали довідок про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи, то таким особам завжди рекомендували звертатися із заявами до територіальних підрозділів ДМС, розташованих в тих областях, в яких такі особи були зареєстровані («прописані»).

Такий нерівний підхід в питаннях надання міграційних послуг до різних категорій внутрішньо переміщених осіб (за принципом зареєстрованого місця проживання) тривав дуже довгий час. Це викликало багато незручностей, надмірної витрати часу та коштів, бо таким внутрішньо переміщеним особам, які оселилися, наприклад у містах Львові, Києві, Дніпрі, та не становилися на облік внутрішньо переміщених осіб, доводилося виїжджати по декілька разів до відповідних міст Донецької та Луганської областей. Врешті решт такі обставини тягли за собою обґрунтовані обурення громадян.

Але, нарешті ЗУ «Про внесення зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо особливостей оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» (371-IX) такі незручності нівелював.

Так, до ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були внесені доповнення, а саме, закон був доповнений статтею «9-3», яка передбачає можливість оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянам, які переселилися із зони проведення антитерористичної операції в територіальних органах ДМС за фактичним місцем проживання, перебування особи.

Зміни набули чинності з 27 грудня 2019 року.

Відповідно фактичне місце проживання або перебування особи можуть бути підтверджені:

довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
актом обстеження умов проживання або довідкою відповідного органу місцевого самоврядування про підтвердження фактичного місця проживання особи без реєстрації;
документом, що засвідчує право власності на відповідне житло;
рішенням суду, що набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання;
документом, що засвідчує право користування житлом (договір найму/піднайму/оренди тощо), укладений між фізичними особами (за умови його реєстрації або нотаріального посвідчення) чи між юридичною і фізичною особами, зокрема щодо користування кімнатою в гуртожитку.

Таким чином, особи, місце проживання яких зареєстровано на тимчасово окупованій території України у Донецькій та Луганській областях та які не мають довідок про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи, при наявності в них якого-небудь документа з перелічених вище, вже можуть сміло звертатися до територіальних підрозділів ДМС саме за місцем свого фактичного проживання.

Матеріал підготував В’ячеслав Стасюк, консультант із судового провадження БФ “Право на захист”

27.05.20

26 травня представники БФ «Право на захист» провели пресбрифінг, присвячений проблемі помилкового внесення громадян до санкційних списків та відсутності ефективного механізму оскарження дій органів влади в таких випадках.

Приводом для проведення заходу стало підписання 14 травня 2020 року указу Президента України про зняття санкцій та засідання Верховного Суду у справі щодо зняття санкцій з пенсіонерки, яку було помилково включено до санкційних списків. Інтереси жінки у суді представляв адвокат БФ «Право на захист».

Дві події були пов’язані між собою та стали перемогою юристів організації: ще до засідання Суду стало відомо, що пенсіонерку вилучено зі списків Указом Президента. Це відбулося завдяки місяцям роботи та зусиллям представників БФ «Право на захист». Проте ця перемога — це відновлення справедливості та прав людини в одному конкретному випадку. Вона не стала розв’язанням системної проблеми, з якою доводиться стикатися багатьом українцям.

Як зазначила під час пресбрифінгу координатор з питань надання правової допомоги БФ «Право на захист» Юлія Трало, у цієї проблеми є два аспекти, які значно погіршують і без того непросту ситуацію з помилковим застосуванням санкцій щодо законослухняних громадян. Перший з них — це питання документації. Адже жодна людина, документи якої залишилися на непідконтрольній території, не може достеменно знати, хто, яким чином та для чого їх використовує. Другий аспект — це питання недосконалості чинного санкційного законодавства. «Основна проблема полягає в тому, що громадяни мають дуже обмежені можливості для захисту своїх прав. Йдеться і про не визначені чітко підстави для застосування санкцій, і про механізм, який дозволяє тримати громадянина у незнанні щодо факту застосування до нього санкцій.

Саме так і трапилося у випадку з нашою бенефіціаркою, яка звернулася по допомогу до юристів БФ «Право на захист», – зауважила Юлія Трало. – Літня людина дізналася про накладені на неї санкції від банку і лише у відповідь на запит щодо підстав блокування її рахунку».

Як розповів старший стратегічний юрист Олег Тарасенко, у квітні 2019 року пенсіонерка-переселенка з Луганщини не змогла отримати пенсію у банкоматі «Ощадбанку». Звернувшись до банку, вона дізналася, що до неї застосовано санкції. Тож жінка прийшла по допомогу до юристів БФ «Право на захист» – вони склали низку запитів до СБУ та РНБО. З’ясувалося, що жінку помилково внесено до уточненого списку осіб, щодо яких застосовано персональні санкції, як причетної до організації й проведення незаконних «виборів» у так званій «ЛНР» у листопаді 2018 року.

В якості санкцій до пенсіонерки держава застосувала блокування активів, тож вона втратила можливість отримувати пенсію.

«Чинна процедура накладання санкцій не передбачає перевірки інформації, яка стає підставою для внесення до списків, а особа, щодо якої планують накласти такі санкції, не має можливості надати пояснення щодо фактів або припущень, які мають державні органи. – Розповідає Олег Тарасенко. – До осені 2019 року рахунок пенсіонерки не був розблокований, тож ми звернулися до суду для оскарження указу Президента. Після великої кількості звернень, запитів та місяців нашої роботи і подачі позову держава, нарешті, визнала свою помилку. А після додаткової перевірки було підтверджено, що підстав для застосування санкцій до пенсіонерки не було. В результаті прізвище пенсіонерки внесли до переліку осіб, з яких було знято санкції указом Президента, підписаним в травні. У судовому засіданні представник Президента України визнав, що санкції щодо пенсіонерки були застосовані помилково».

Очевидно, що ситуація потребує зміни системного підходу. Наразі, найбільшою проблемою є відсутність механізму захисту прав людини, щодо якої було безпідставно застосовано санкції. Зараз фактично відсутня позасудова процедура оскарження такого рішення, а судова процедура містить багато суперечностей. Тож особа не має можливості самотужки захистити свої права.

«Ми розуміємо, що наша перемога, попри те, що є знаковою подією, не змінила ситуацію в цілому, — підсумувала Юлія Трало. – Наша організація вважає, що саме законодавство про застосування санкцій має бути змінене. Зокрема, особам, щодо яких планується застосування санкцій, має бути надано можливість отримувати попередження про це та можливість вчасно надати пояснення чи спростувати таку інформацію. Має бути запроваджено адміністративний — тобто позасудовий — метод оскарження прийнятого рішення про застосування санкцій щодо особи. Бо державі ще не раз доведеться визнавати свої помилки».

21.05.20

Від початку бойових дій на Сході багато людей були змушені залишити місце проживання та переїхати на безпечну, підконтрольну уряду України, територію (далі — ПУТ). Внутрішнє переміщення громадян потребувало реакції з боку держави, тож у жовтні 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». На виконання цього закону Кабінет Міністрів України ухвалив постанову про облік внутрішньо переміщених осіб (далі — ВПО). Ці нормативно-правові акти встановили додаткові гарантії для ВПО. Йдеться про отримання адресної допомоги; можливості оформлення документів, що підтверджують особу, за фактичним місцем проживання; права на взяття на облік безробітної особи за браком документів, що підтверджують факт припинення трудових відносин; взяття на соціальний квартирний облік тощо. Умовою реалізації цих прав є наявність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Зазвичай при зверненні по таку довідку не виникає труднощів — достатньо надати паспорт із позначкою про реєстрацію місця проживання на непідконтрольній території (далі — НПУТ). Однак трапляються випадки, коли особа має зареєстроване місце проживання на підконтрольній території (і відповідну позначку в паспорті), але фактично проживала на непідконтрольній.

Саме з такою проблемою зіткнувся Сергій (ім’я змінено), який звернувся по правову допомогу до бахмутського офісу БФ «Право на захист».

Чоловік має зареєстроване місце проживання у м. Бахмуті з 2008 року. Однак із 2013 року він проходив службу в пожежно-рятувальній частині в у м. Донецьку, де постійно проживав у відомчому гуртожитку. У листопаді 2014 року за наказом командування Державної служби України з надзвичайних ситуацій Донецької області він був переведений для проходження служби у м. Бахмуті.

У 2018 році набули чинності зміни до Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», відповідно до якого ВПО внесли до категорії осіб, які мають право стати на соціальний квартирний облік. Для того, щоби стати на соціальний квартирний облік Сергію потрібно було разом з іншими документами надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Щоби реалізувати своє право на взяття на соціальний квартирний облік, Сергій звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі — УПТСЗН) з заявою про видачу довідки про взяття на облік ВПО. Оскільки в паспорті він не мав позначки про реєстрацію місця проживання на НПУТ, Сергій надав довідку про проживання в гуртожитку у м. Донецьку з червня 2013 року до 11 листопада 2014 року, наказ командира про переведення, довідку з лікарні про проходження чергового медичного огляду за місцем проживання у м. Донецьку.

В управлінні розглянули документи, надані Сергієм, та відмовили у видачі довідки про взяття на облік ВПО. На їхнє переконання, докази заявника для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними в статті 1 Закону, не доводять факту його проживання на цій території.

Рішення УПТСЗН Бахмутської міської ради було оскаржено в Донецькому окружному адміністративному суді. Наводимо обґрунтування позовних вимог, надане правниками БФ «Право на захист».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або для уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі — Закон), адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, у якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Підставою для взяття на облік ВПО є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їхнього виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону).

Разом із заявою заявник надає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (далі — Документ), або свідоцтво про народження дитини (ч. 7 ст. 4 Закону).

У разі наявності в Документі позначки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними в статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік ВПО або рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в Документі позначки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними в статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток із відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної в місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної в місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган зобов’язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік ВПО упродовж 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки або про відмову ній із обов’язковим зазначенням підстави. Рішення підписує керівник цього органу.

Відповідно до норми визначеної в ч. 10 ст. 4 Закону, яка кореспондується з нормою п. 8 Порядку, затвердженого постановою КМ України № 509 від 01.10.2014 (далі — Порядок) заявнику можуть відмовити у видачі довідки про взяття на облік ВПО, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені в статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їхнього відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними в статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання на її території.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо в неї з’явилися визначені законом підстави, або в разі усунення підстав для відмови, або ж оскаржити рішення про відмову в суді.

Отже, Сергію не мали права відмовити у видачі довідки про взяття на облік ВПО з посиланням на п.п.5 п. 8 Порядку. Оскільки Порядок зазначає, що доказами можуть бути документи, у тому числі і про трудову діяльність, медичні документи, які Сергій надав. А відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання в часі та просторі.

Тож рішення Донецького окружного адміністративного суду залишене без змін – Перший апеляційний адміністративний суд позов задовольнив, зобов’язав Управління поставити Сергія на облік та видати йому відповідну довідку.