Зробити пожертву
Укр / Eng
03.04.22

У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану мають право перетинати державний кордон чоловіки віком від 18 до 60 років:

1.особи з інвалідністю (не залежно від групи) за наявності:

  • довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма первинної облікової документації № 157-1/о); 
  • або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності; 
  • або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі — документи, що підтверджують інвалідність). 

2. особою з інвалідністю І чи ІІ групи — у супроводі одного або обох батьків, на утриманні яких перебуває така особа з інвалідністю, дружини /чоловіка, повнолітніх сина/ доньки, їх дружини/ чоловіка 

  • за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки та інвалідність

3. особою з інвалідністю І чи II групи або іншою особою, яка потребує постійного догляду, — у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними категоріями осіб:

  • за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд
  • а у разі супроводу особи з інвалідністю І чи ІІ групи — додатково документів, що підтверджують інвалідність;

4. особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною, — у супроводі її опікуна: 

  • за наявності рішення про призначення опікуном над такою недієздатною особою), а у разі коли опікуна такій особі не призначено, — у супроводі одного з повнолітніх членів сім’ї;
  • за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки та інвалідність;

5. особами з інвалідністю або іншими особами, які потребують постійного догляду, які проживають/перебувають у закладах/установах різних форм власності та підпорядкування і отримують соціальні послуги стаціонарного догляду, паліативного догляду, підтриманого проживання (далі — заклади догляду) (крім осіб з інвалідністю, зазначених в абзацах третьому — шостому цього пункту), — у супроводі осіб, у тому числі працівників закладу догляду, уповноважених директором закладу догляду/ особою, яка його заміщує 

  • за наявності наказу директора закладу догляду або особи, яка його заміщує, про виїзд осіб з інвалідністю або інших осіб, які потребують постійного догляду, за межі України та документів, що підтверджують інвалідність. 

При цьому осіб з інвалідністю або інших осіб, які потребують постійного догляду, можуть супроводжувати особи, у тому числі працівники закладу догляду, які не перебувають на військовому або спеціальному обліку в Міноборони, СБУ чи Службі зовнішньої розвідки, або працівники закладу догляду, які перебувають на військовому або спеціальному обліку в Міноборони, СБУ чи Службі зовнішньої розвідки, з розрахунку одна особа на 50 осіб з інвалідністю та інших осіб, які потребують постійного догляду. 

Нацсоцслужба протягом трьох робочих днів після перетину державного кордону організованими групами осіб з інвалідністю повідомляє про це МЗС із зазначенням держави подальшого перебування осіб з інвалідністю та інших осіб, які потребують постійного догляду.

Після прибуття зазначених осіб з інвалідністю на місце тимчасового перебування за межами України, супроводжуючі особи зобов’язані протягом одного робочого дня звернутися до консульської установи України в державі перебування (далі — консульська установа) для взяття осіб з інвалідністю на консульський облік.

Консульська установа протягом одного робочого дня зобов’язана через МЗС поінформувати Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу про взяття осіб з інвалідністю та інших осіб, які потребують постійного догляду, на консульський облік.

Супровід дітей з інвалідністю для виїзду за межі України може здійснюватися матір’ю та / або батьком, опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями, які здійснюють такий супровід: 

  • за наявності посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, в якому зазначено категорію “дитина з інвалідністю”; 
  • або довідки про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради, до території територіальної громади якої входить територія міста обласного значення, районної у місті (у разі її утворення) ради (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги); 
  • або індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, виданої лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, або медичного висновку про дитину з інвалідністю до 18 років, 

а також:

  • документів, що підтверджують родинні зв’язки (у разі здійснення супроводу матір’ю та / або батьком); 
  • або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує дитину з інвалідністю (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями). 

Супровід дітей з інвалідністю для виїзду за межі України також може здійснюватися бабою, дідом, повнолітнім братом, сестрою, мачухою, вітчимом з урахуванням їх приналежності до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у них відповідних підтвердних документів та документів, що підтверджують родинні зв’язки.

Виїзд за межі України осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю чи інших осіб, які потребують постійного догляду, зазначених в абзацах третьому — шостому та восьмому цього пункту, разом із супроводжуючою особою може здійснюватися не більше ніж один раз із часу введення на території України надзвичайного або воєнного стану до його припинення чи скасування.

Супровід дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, що встановлені МОЗ, здійснюється матір’ю та / або батьком, опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями, які здійснюють такий супровід: 

  • за наявності довідки про отримання державної допомоги на дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради, до території територіальної громади якої входить територія міста обласного значення, районної у місті (у разі її утворення) ради (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги); 
  • або документа, виданого лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, що встановлені МОЗ, а також документів, що підтверджують родинні зв’язки (у разі здійснення супроводу матір’ю та / або батьком), або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує таку дитину (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями).

Крім зазначених осіб також мають інші військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Перелік зазначених осіб визначений ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому – восьмому частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Отже, також можуть перетнути кордон: 

  • заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за наявності посвідчення про відстрочку від призиву (бронь) та документу про відрядження;
  • жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років за наявності:
  • свідоцтва про народження дітей (трьох і більше)/медичне свідоцтво про народження за формою № 103/о; 
  • свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір’ю дітей (трьох і більше) або рішення суду про розлучення та визначення місця проживання дітей з батьком або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні; 
  • посвідчення батьків багатодітної сім’ї.
  • жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років за наявності:
  • свідоцтва про народження дитини (дітей) та свідоцтва про смерть матері дитини/рішення суду про позбавлення матері батьківських прав/визнання безвісті відсутньою/рішення суду про розлучення з визначенням місця проживання з батьком.  
  • визнані в установленому порядку відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії) за наявності довідки військово-лікарської комісії про непридатність.
  • народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
  • працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України.

Також згідно листів Державної прикордонної служби право на виїзд мають:

  • особи, які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено за наявності відмітки в паспортному документі «постійне проживання в _____________»/ печатка «оформлено виїзд на постійне проживання».
  • здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі) за наявності довідки про відстрочку, виданої військоматами про тимчасову непридатність (від 1 до 6 місяців) до військової служби.

Крім того, в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів..

Також вказаними змінами передбачено першочергове право на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон:

  • осіб з інвалідністю І групи та дітей з інвалідністю мають разом із особами, які їх супроводжують (не більше ніж дві особи) під час слідування в пішому порядку або на легковому автомобілі; 
  • організованих груп осіб з інвалідністю або інших осіб, які потребують постійного догляду та проживають/перебувають у закладах догляду, які слідують автобусом.
02.04.22

За даними ООН, понад 3,7 мільйона людей залишили Україну за місяць війни, шукаючи прихистку. Це переважно жінки з дітьми, а також чимало вагітних жінок. До нашого фонду звернулася одна з них, бо зіткнулася з проблемою отримання оплачуваної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. 

Історія Олени, яка не може отримати лікарняний листок

«Я виїхала до Польщі в перший же день, як почалася війна. У мене двоє дітей, а зараз я вагітна третім. Абсолютно незнайомі люди, поляки, прихистили мене з дітьми в себе вдома. Нам дуже пощастило. Проте зараз підійшов час оформлювати лікарняний для роботодавця, адже строк вже великий, а зробити це в Польщі я не можу. Моя лікарка в Україні каже, що теж не може надати документ, бо має переконатися, що я справді вагітна та провести огляд. Кожного дня роботодавець телефонує і просить, щоб я якось вирішила це питання, бо я і не працюю, і лікарняного не маю», – ось, що розповіла нам Олена з Рівненщини.

І такі випадки непоодинокі, на жаль. За словами Руслана Романіва, співробітника БФ «Право на захист», вихід в оплачувану відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами можливий лише на підставі листка непрацездатності, що видається медичним закладом, в якому жінка перебуває на обліку. При цьому, відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455, видача такого листка здійснюється тільки після особистого огляду лікаря, який повинен зробити про це відповідний запис у медичній карті. Такий огляд можна провести і за кордоном згідно з вказаною Інструкцією.

Звернення до МОЗ України

Зараз на території України діє воєнний стан. Тому, перебування в Україні може становити загрозу для життя і здоров’я вагітних жінок і їхніх майбутніх дітей.

«Виходом з цієї проблеми може стати надання Міністерством охорони здоров’я України тимчасового дозволу на те, щоб вагітні жінки, які перебувають під час щонайменше воєнного стану за кордоном, могли отримувати листки непрацездатності електронним шляхом. З цього приводу Благодійний фонд «Право на захист» вже звернувся до Міністерства з проханням розглянути таку можливість», – повідомив Руслан Романів.

01.04.22

17 березня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р. (далі – «Закон № 2120»). Його положення переважно регулюють питання оподаткування, але низка його норм стосується питань кредитування та іпотеки, встановлюючи нові правила, що підлягають застосуванню під час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Тож, розглянемо більш детально, які саме правила впроваджено Законом № 2120.

  1. Кредит (позика): загальні питання звільнення позичальника від відповідальності

Законом № 2120 було внесено зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов’язань.

Відтепер, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється:

  • від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України (нагадаємо, що ч. 2 ст. 625 ЦКУ говорить, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), а також
  • від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім цього, було встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зверніть увагу! Звільнення позичальника від виконання своїх зобов’язань з повернення кредиту (позики), сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів Законом № 2120 не передбачено!  

2. Звільнення від відповідальності за договором про споживчий кредит

Законом № 2120 також внесено зміни до розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування” і доповнено його п. 61, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов’язань за договором про споживчий кредит.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов’язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов’язань за таким договором.

Також, нові правила забороняють збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у вказаний вище період.

Нагадаємо, що положення ч. 4 ст. 10561 Цивільного кодексу України регулюють питання застосування змінюваної процентної ставки, порядок розрахунку якої із застосуванням погодженого сторонами індексу встановлюється у кредитному договорі. При застосуванні такої ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Тож, в усіх інших випадках у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит забороняється!

При цьому, норми вказаного п. 6 поширюються, у тому числі, і на кредити, визначені в ч. 2 ст. 3 Закону України “Про споживче кредитування”, тобто кредити, на які такий закон загалом не поширюється за винятком окремих, прямо визначених ним положень (до яких тепер належать і положення п. 6 розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування”). Такі кредити включають, зокрема:

  • договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця;
  • кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом;
  • кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови кредитування, у тому числі виплату процентів за користування кредитом;
  • несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення;
  • кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов’язання споживача обмежуються вартістю предмета застави, тощо.

Крім цього, також установлюється, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Зверніть увагу! Звільнення позичальника від виконання своїх зобов’язань з повернення споживчого кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів Законом № 2120 не передбачено!  

3. Іпотека

Окрім врегулювання питань відповідальності позичальників за прострочення виконання взятих на себе зобов’язань, Законом № 2120 також було внесено зміни в розділ VI  “Прикінцеві положення” Закону України “Про іпотеку” та тимчасово зупинено дію окремих його положень.

Згідно з положеннями нового п. 5 розділу VI  “Прикінцеві положення” Закону України “Про іпотеку”, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія таких статей Закону України «Про іпотеку»:

  • ст. 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки);
  • ст. 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки);
  • ст. 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти);
  • ст. 41 та ст. 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах).

Однак зазначені положення не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов’язань:

  • за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом № 2120  (нагадуємо, він набув чинності 17 березня 2022 р.), або
  • за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом № 2120  за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Тож, Закон № 2120 безперечно змінив на краще ситуацію для позичальників на час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, а також на короткий період –  тридцятиденний строк – після його припинення або скасування. Проте його положення не передбачають звільнення позичальників від виконання взятих ними на себе зобов’язань щодо повернення кредиту, виплати передбачених кредитним договором процентів або відтермінування такої сплати. Водночас, відтермінування таких виплат (кредитні канікули) на сьогодні могли би стати найбільшим полегшенням для багатьох позичальників. Проте на законодавчому рівні це питання врегульовано не було, а, як підкреслює сам Національний банк України, кредитні канікули є правом, але не обов’язком кредитора, тому позичальникам рекомендується домовлятись про них з кредитором самостійно[1].

[1] Нові правила роботи банків і небанківських фінансових установ, що займаються кредитуванням, під час війни.