Ситуація з ПЛР-тестуванням на ПУТ Донецької та Луганської областей

09.11.20

Уже майже п’ять місяців команди БФ «Право на захист» залучені до реалізації проекту «Запобігання поширенню та реагування на COVID-19 в районах на Сході України, постраждалих від конфлікту». Разом із партнерами з Консорціуму Зменшення Ризику (3P) та за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) ми намагаємося підвищити обізнаність щодо ситуації з коронавірусом та здійснюємо моніторинг захисту населення. Медики та пацієнти вже неодноразово вказували на значні затримки в отриманні результатів тестування (ПЛР). Очікування могло сягати семи днів, а подекуди довше. Така ситуація не лише підриває заходи ефективного стримування розповсюдження інфекції, адже встановлення контактів починається тільки після підтвердження діагнозу, але й позбавляє госпіталізованих належного лікування. Крім того, такі затримки можуть ще і сприяти поширенню вірусу серед пацієнтів та медперсоналу,з огляду на те, що далеко не завжди є можливість ізолювати пацієнтів із підозрою один від одного й далеко не всі з них потрапляють до спеціалізованих під лікування коронавірусу медичних закладів. Тож, зважаючи на це та на стрімке поширення коронавірусної інфекції в регіоні, у жовтні ми вирішили дослідити ситуацію з ПЛР-тестуванням.

Зі статистичних даних можна побачити, що проблема здебільшого стосується Донецької області, де залишок непротестованих зразків 23 жовтня сягнув позначки в 6490 одиниць. Станом на 4 листопада цей показник вдалося знизити до 2425. Середня денна потужність усіх залучених лабораторій у жовтні була приблизно 1393, у тому числі державних та комунальних — 937, водночас середні надходження — 1295. У Луганській області ж на добу проводили майже 491 тестування, з них 362 — в обласному лабораторному центрі, а остання кількість залишків становила лише 47.

Щодо коефіцієнту виявлення, то обидві області дуже далекі від показника у 5 %, встановленого Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ): для Донецької області — це 30 %, а для Луганської — 22 %. Зазвичай це може свідчити не тільки про поширеність вірусу серед населення, але і про вибіркове тестування, яке може не охоплювати багатьох людей із м’якими симптомами та безсимптомним перебігом хвороби.

Одним із показників, що дають змогу оцінити охоплення тестуванням, є кількість тестів на 100,000 населення. Досить складно встановити точну кількість населення підконтрольної уряду України території (ПУТ) Донецької та Луганської областей, проте приблизна кількість може бути обчислена, якщо від загальної кількості населення областей відняти кількість тих, хто проживає на непідконтрольній території (НПУТ) за повідомленнями де-факто влади.Отже, ми приходимо до показника 71 на 100,000 в Луганській області та 75 — у Донецькій. Порівняння з показниками сусідніх країн (див. таблицю нижче) та загальнонаціональним показником вказує на те, що навіть з урахуванням чисельності населення кількість проведених тестів є замалою.

Що може бути зроблено?

Однією з перших пропозицій/рекомендацій, що спадають на думку, є відкриття нових лабораторій. За заявами департаменту охорони здоров’я Донецької ОДА, область потребує щонайменше ще чотирьох таких установ. За підрахунками, тільки вартість переобладнання лабораторії може сягати кількох мільйонів гривень (1, 2, 3). Крім того, необхідно підготувати персонал. За сприятливого перебігу обставин час, необхідний для відкриття лабораторії, може становити приблизно 2–3 місяці.

Серед більш негайних пропозицій, висунутих Міністерством охорони здоров’я (МОЗ), були такі:

Використовувати системи пріоритетності, що несуттєво змінило ситуацію, бо серед 2425 непротестованих зразків у донецьких лабораторіях 1862 були першого ступеня пріоритетності.
Перенаправляти до менш завантажених лабораторій. Використовувалося неодноразово. Хоча, з огляду на стрімке поширення коронавірусу, хронічне недотестування на національному рівні та той факт, що проблема залишків усе ще лишається, ця опція вочевидь не є її надійним вирішенням.
Тестувати менше. МОЗ намагалося знизити навантаженість лабораторій обмеженням тестування до трьох груп людей: з підозрою на захворювання, з підтвердженим діагнозом та контактні особи із симптомами. Отже, короткостроковий результат пропонувалося досягти за рахунок довготермінової стратегії стримування.
Залучати приватні лабораторії. На це було виділено майже 100 мільйонів гривень. У найпродуктивніший день у жовтні в Донецькій області було оброблено 1950 зразків, з них 54 % — приватними лабораторіями. За сьогоднішніми комерційними розцінками виділених коштів могло б вистачити на три місяці такої співпраці, але ж ця сума виділена на всю країну. Крім того, тестування в приватних лабораторіях коштує більше, ніж у державних та комунальних. Тож, у перспективі незрозуміло, до якої міри приватний сектор буде в змозі задовольнити потреби, чи вистачить на це грошей і чи це оптимальне їхнє вкладення.
Використовувати нові швидкі тести на антиген, рекомендовані ВООЗ. Очікується, що їхня точність буде співставною з ПЛР-тестуванням. МОЗ запевняє, що 800,000 буде закуплено й доставлено вже найближчим часом. Втім, поки такі тести є в наявності тільки в приватних лабораторіях за ціною в 800 грн.

Тим часом БФ «Право на захист» вирішив сфокусуватися на потребах закладів, які вже працюють, та з’ясувати, як можна підвищити їхню спроможність. Дивлячись на звітність лабораторій, найбільш очевидним видається продовження повномасштабної роботи на вихідних та у святкові дні, коли кількість оброблених зразків значно знижується або падає до нуля. Хоча здійснення цього рішення може бути ускладнене через відсутність потрібної кількості кваліфікованого персоналу. Тож наші монітори зв’язалися безпосередньо з лабораторіями для з’ясування можливостей збільшення спроможності (див. середню та максимальну потужність за 7 днів на 4 листопада).

Як виявилося, у Луганському лабораторному центрі багато співробітників наразі просто хворіє. Маріупольська міська лікарня № 4 цілком може робити до 600 тестів на добу, залежно від потреб міста, з огляду на те, що минулого тижня проводилося майже 260 аналізів на добу, виходить, що особливої потреби не було. Водночас, у новітній Краматорській лабораторії часто відключають світло.

Загалом, до резервів збільшення потужності можна віднести:

Автоматизацію процесу. Це очікувано дає найбільший приріст у кількості зроблених аналізів. У Торецькій філії обласного лабораторного центру (ОЛЦ), наприклад, відбулося встановлення автоматичної станції підготовки проб (АСПП), яка вже незабаром дасть змогу проводити до 270 тестів на добу. АСПП у Маріупольській філії ОЛЦ вийшла з ладу, у випадку її відновлення продуктивність можна буде збільшити вдвічі. Встановлення власної АСПП у Краматорська філія ОЛЦ могло б довести кількість аналізів на добу до 400.
Впровадження автоматизованої системи звітування. Наразі впроваджується тільки в лабораторії Донецького обласного центру профілактики та боротьби (ДОЦПБ) зі СНІДом. Маріупольська та Краматорська філії ОЛЦ та лабораторія Маріупольської міської лікарні № 4 (ЛММЛ) підкреслили, що наразі саме ручне введення даних до комп’ютеру займає багато часу.
Забезпеченість персоналом та організацію робочого процесу. Усі лабораторії, крім ЛММЛ, потребують більшої кількості фахівців, зазвичай біологів, бактеріологів та імунологів. У Маріупольській філії ОЛЦ є можливість облаштувати додаткове робоче місце, що потребує збільшення штату на 3 особи. Торецька філія ОЛЦ вказав на граничну перевантаженість своїх двох фахівців, розширення штату дало б змогу організувати роботу у дві зміни. У ДОЦПБ ж фахівці не тільки вимушені працювати понаднормово, але й ще не отримують доплати за ризики роботи з COVID-19, тож їх складно вмотивувати працювати у дві зміни.

Озвучені потреби лабораторій можна знайти в таблиці нижче.

Дане дослідження стало можливим завдяки значній підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Відповідальність за зміст лежить на «Право на захист» і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.

Нам важливо отримати відгук про цей матеріал особливо від представників влади і НДО. Будь ласка, заповніть коротку форму за посиланням. Це займе менше хвилини вашого часу. Дякуємо!

09.11.20

Президенту України

Володимиру Зеленському

Голові Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій

Сергію Бабаку

Прем’єр-міністру України

Денису Шмигалю

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

Ми, громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, звертаємося до Вас з приводу фінансування програм та заходів забезпечення доступу до українською освіти дітей та молоді з тимчасово окупованих територій на 2021 рік.

В червні Президентом України було ініційовано зміни до закону України “Про вищу освіту”, які передбачали можливість вступу абітурієнтів з тимчасово окупованих територій Криму, Донецької та Луганської областей до будь-якого закладу вищої та професійно-технічної освіти в Україні, а також можливість скористатися правом на безоплатне навчання зі стипендіальним забезпеченням на підготовчих курсах закладів вищої освіти тривалістю до одного року. Верховна Рада України підтримала ініціативу Президента 310 голосами “за”.

Президент України та Парламент виконали свою задачу по формуванню державної політики щодо збереження зв’язків з молоддю на окупованих територіях та забезпечення їхнього доступу до українського освітнього простору. Наразі вся відповідальність за реалізацію Закону покладена на Уряд України, зокрема, на Міністерство освіти та науки України (МОН).

Втім, вступна кампанія-2020 показала, що за відсутності належного і вчасного інформування вступників та їхніх батьків будь-які позитивні законодавчі зміни не можуть бути реалізовані належним чином. Саме тому, цьогоріч вступники з окупованих територій зайняли лише 1/6 частину від передбачених квотою для вказаної категорії бюджетних місць та переважно вступили до дуже обмеженого переліку закладів вищої освіти, в яких існували освітні центри минулого року.

Якщо спрощений механізм вступу молоді з окупованих територій до будь-якого закладу вищої освіти було можливо реалізувати вже цього року, то нова норма, визначена Статтею 44 Закону України про впровадження підготовчих курсів при університетах для дітей та молоді з тимчасово окупованих територій мала почати діяти з 2021 року. Такі підготовчі курси мали стати не тільки підготовкою абітурієнтів до навчання за українськими освітніми програмами, а їх адаптація до життя поза пропагандою та тиску окупації, що є справжньою реалізацією політики безпечної реінтеграції вже починаючи з січня 2021 року. Підготовчі курси могли стати реальним інструментом доступу до освіти дітей та молоді з окупованих територій, які вже 7 років не мають доступу до вивчення історії України, української мови та літератури, мають побоювання щодо цькування і сприйняття їх студентами з інших регіонів України.

Однак, при підготовці бюджетних запитів (за інформацією сайту МОН) для формування проекту бюджету на 2021 рік Міністерством освіти і науки України не передбачено фінансування підготовчих курсів (Державний бюджет України: програма 2201250 “Підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників, керівних працівників і спеціалістів харчової, переробної промисловості та агропромислового комплексу, медичних та фармацевтичних кадрів”). Повністю відсутнє фінансування на організацію і проведення інформаційної кампанії, та підтримку Урядової гарячої лінії для вступників в заклади освіти (Державний бюджет України: програма 2201260 “Загальнодержавні заходи у сфері освіти”).

Ще в лютому 2020 року в Бюджетній декларації на 2020-2022 роки, МОН передбачало на фінансування підготовчих курсів, гарячої лінії та інформаційної кампанії 60,5 млн, що становило 0,16% бюджету МОН.

Проте, станом на сьогодні, саме ці програми МОН було скорочено повністю – до 0 грн. Це означає на практиці, що керівництво Міністерство освіти та науки України свідомо саботує виконання положень діючого Закону України «Про вищу освіту», позбавляючи дітей з окупованих територій можливості підготуватися до навчання та вступити в заклади вищої та професійно-технічної освіти на підконтрольній українському Уряду території.

Повна відмова Міністерства освіти і науки України виконувати закон та впроваджувати ініційовану Президентом України та Парламентом політику по відношенню до дітей та молоді з окупованих територій призведе до подальшої інтеграції в культурний і освітній простір Російської Федерації. Цілеспрямована відмова інформувати жителів тимчасово окупованих територій про можливості, які надає Україна для них і їхніх дітей, є недалекоглядною, а за результатом – злочинною, такою яка шкодить загальнодержавним процесам реінтеграції та деокупації.

Ми, громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, вимушені звертатися до Президента України, парламентського комітету та голови Уряду, у зв’язку з відмовою представників МОН від будь-якого діалогу з громадськими організаціями та ініціативами. Ми просимо вас, при доопрацюванні Проекту Закону про Державний бюджет України на 2021 рік, врахувати потребу фінансування підготовчих курсів для абітурієнтів з тимчасово окупованих територій на виконання норм діючого законодавства та підтримати інші заходи для реінтеграції молоді з ТОТ.

Сподіваємось на те, що ініційовані Президентом України та підтримані Верховною Радою України закони не будуть залишатися лише словами на папері та у виступах з трибуни, а будуть підтверджені відповідними діями та будуть обов’язковими для всіх органів виконавчої влади, включно з Міністерством освіти та науки.

09 листопада 2020

БФ “Восток SOS”

Центр прав людини ZMINA

Центр громадянської просвіти “Альменда”

ГО “Донбас СОС”

Кримська правозахисна група

Громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “КРИМСОС”

БФ “Право на захист”

Освітній будинок прав людини у Чернігові

Асоціація УМДПЛ

ГО “М’АРТ”

Центр гуманістичних технологій “Ахалар”

ГО “Вектор прав людини”

ГС “Українська Гельсінська спілка з прав людини”

Дім Прав Людини Крим

Регіональний Центр Прав Людини

Харківський інститут соціальних досліджень

07.11.20

Найефективнішим способом розв’язання проблем в умовах конфлікту світова практика визнає діалоги між усіма його учасниками. Це завжди непростий і розтягнутий у часі процес, утім у довгостроковій перспективі він дає змогу досягати консенсусу. Нещодавно БФ «Право на захист» розпочав вкрай важливий проєкт «Діалоги». За участі професійних фасилітаторів (ці люди модерують діалог) учасники дискутують про різні аспекти екологічної ситуації в Донецькій та Луганській областях: затоплення шахт, просідання ґрунтів, викиди шахтного газу тощо. Наразі відбулося шість діалогів і кожна така зустріч допомагає людям по обидва боки лінії розмежування не лише слухати, а й чути один одного для розв’язання спільних проблем.

«Я впевнена, що тільки інклюзивний діалог може призвести до сталого миру. Залучення якомога більшої кількості сторін до процесу примирення дасть змогу почути та взяти до уваги думки людей із різними та навіть полярними поглядами на ситуацію, що вкрай необхідно для стійких соціальних взаємовідносин», — наголосила координаторка проєкту Наталія Проскуренко.

Поза формальними переговорами, які відбуваються за участі представників світових політичних гравців, є низка діалогових ініціатив, які покликані шукати вирішення ситуації з конфліктом на Донбасі. Адже, перебуваючи у своїй інформаційній бульбашці, політики часом втрачають зв’язок із простими людьми та не відчувають їхніх потреб, а нагальні проблеми часто зникають із порядку денного переговорів на високому рівні. Неформальні ж миротворчі діалоги існують для створення зв’язків між громадянами з різним ступенем впливу на процеси, які відбуваються в державі.

Екологічні проблеми майже завжди відкладені в часі. Інколи непомітні одразу, вони не привертають багато уваги, утім можуть мати дуже відчутні наслідки. Саме такі ризики є в постраждалих від конфлікту Донецькій і Луганській областях. Закриття й затоплення шахт на підконтрольній і непідконтрольній уряду України території можуть становити неабияку небезпеку для водоймищ, грунтів і атмосферного повітря, та найбільше — для здоров’я місцевих жителів.

Розв’язвати ці проблеми потрібно вже зараз. Тому учасники нашого діалогового проєкту, які є експертами у сфері екології, намагаються виробити рекомендації зі спільних дій з обох боків лінії розмежування для запобігання екологічній катастрофі.

Фахівці у сфері екології, залучені до проєкту, зауважують: «Упродовж довгого часу розвиток нашої країни характеризувався незбалансованим споживанням природних ресурсів, низьким пріоритетом екологічних питань. Першопричиною екологічних проблем України є переважання техноекосістем із ресурсо- та енергоємними галузями промисловості, які негативно впливають на довкілля. Вугледобувні регіони України мають високий показник промислових об’єктів: гірничодобувних та переробних, металургійних, енергетичних, хімічних тощо. Ці райони є також найбільш густонаселеними. На територіях, де проводяться гірничодобувні роботи проживають приблизно 20 % населення держави, а обсяг житлової забудови за останні роки досяг 30 %.

Інтенсивне і тривале використання мінеральних ресурсів у вугільних басейнах України призвело до суттєвих екологічних змін у довкілля. Основними чинниками впливу є: висока концентрація гірничодобувних компаній на незначній території, високий рівень виробленості більшості родовищ і брак фінансування діяльності. Масове й майже одночасне закриття вугільних шахт і знищення відповідної інфраструктури, пов’язані з бойовими діями, значно порушили екологічний баланс, у свою чергу призвело до небезпечних екологічних змін на території площею майже 30 тис. км2. Головними технічними та екологічними проблемами є: знищення підстильної поверхні й рослинного покриву в результаті вибухів і застосування військової техніки; затоплення шахт і прилеглої території та можливість відтоку мінералізованою шахтної води на поверхню з утворенням затоплених ділянок; забруднення ґрунтових вод; майже повне припинення функціонування очисних споруд та пошкодження сховищ радіоактивних і токсичних відходів; забруднення атмосфери й літосфери хімічними продуктами, які утворюються внаслідок вибухів боєприпасів. У результаті бойових дій, що тривають на великих територіях Східної України, немає практичної можливості проведення екологічного моніторингу техноекосістем промислових комплексів вугледобувних підприємств.

Зараз Донбас як аномальна техноекосістема за умови масового затоплення шахт (до 70 %), яке прискорилося з початком збройного конфлікту з 2014 року, перебуває в стані регіонального переважно некерованого підйому рівнів підземних вод, просідання територій і погіршення екологічних параметрів техноекосістеми промислових комплексів вугледобувних підприємств».

06.11.20

Цього року до Благодійного Фонду «Право на захист» звернулася жінка, яка просила допомоги другові її чоловіка, який досі проживав з паспортом громадянина СРСР та не отримав паспорт громадянина України.

У березні 2020 року наші співробітники зконтактували з цим чоловіком.

Як з’ясувала адвокат фонду, його ім’я Павло М. Він народився в Грузії, звідки у 1977 році переїхав до Харкова. У 1990 році йому видали паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року.

Після розпаду Радянського Союзу, у 1993 році уповноваженими органами Міністерства внутрішніх справ України до його документу, що посвідчує особу було внесено напис «громадянин України». Однак, чоловікові до цього часу так і не вдалося отримати паспорт громадянина України.

Пан Павло мешкає у хоспісі. Нещодавно йому ампутували ногу і він потребував негайної допомоги, яку фактично неможливо отримати без дійсних документів.

Після детального вивчення ситуації, адвокат БФ «Право на захист» допомогла чоловікові з підготовкою документів для звернення до Державної міграційної служби України (далі – ДМСУ) з заявою про встановлення належності до громадянства України. Було здійснено спільний виїзд з працівниками ДМСУ Індустріального району міста Харкова до хоспісу для прийняття у Павла цієї заяви та доданих до неї документів. Після проходження вищезазначеної процедури пан Павло отримав довідку про реєстрацію особи громадянином України.

Відтак, Павло зі сльозами неприхованої радості на очах нарешті отримав довгоочікуваний паспорт громадянина України.Відтепер він має змогу користуватися соціальними, економічними, пенсійними та всіма іншими видами громадянських прав та свобод.

В результаті узгодженої співпраці БФ «Право на захист» з працівниками ГУ ДМСУ у Харківській області та завдячуючи неймовірним зусиллям та людяності керівництва Індустріального районного у м. Харкові відділу ГУ ДМСУ у Харківській області – Костроміної Лариси Володимирівни та Рибалко Юлії Вікторівни, які зробили майже неможливе, виконавши всіх необхідні дії, аби допомогти Павлові отримати паспорт громадянина України.

Фонд висловлює щиру вдячність працівникам ГУ ДМС України у Харківській області за ефективну взаємодію та результативну співпрацю у сфері скорочення безгромадянства!

06.11.20

На цьому тижні в передачі «Суботнє інтерв’ю» на Радіо Свобода було опубліковане інтерв’ю Міністра юстиції Дениса Малюськи. За його матеріалами низка видань поширила інформаційні повідомлення із красномовними заголовками: «Малюська заявив про фальсифікацію даних щодо смертей та народжень на окупованих територіях» («Новое время»), «Міністр заявив про фальсифікації даних щодо народжень і смертей в ОРДЛО» («Українська правда»), «Малюська заявив про фальсифікацію даних щодо народження і смертей в ОРДЛО» («Інтерфакс Україна») тощо.

Про що ж саме говорив Міністр юстиції та про що він не сказав? Щодо відповіді на друге запитання можна лише здогадуватися та робити припущення щодо варіантів розвитку подій.

Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачає, що реєстрація таких актів цивільного стану як народження чи смерть особи здійснюється — зазвичай — на підставі відповідних документів, виданих закладами охорони здоров’я. Проте в законодавстві є і низка винятків.

Зважаючи на той факт, що жодні документи, видані на тимчасово окупованій території, не визнаються, підставою для реєстрації актів народження та смерті, які відбулися на такій території, органами РАЦСу є рішення суду.

У 2016 році Цивільний процесуальний кодекс був доповнений нормами саме щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, які збереглися і в новій редакції Кодексу.

Варто зазначити, що саме суд ухвалює рішення на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Отже, виключно суд досліджує докази, покази свідків та приймає рішення про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України або відмову в задоволенні відповідної заяви, якщо вона не обґрунтована належним чином. Тож єдиною підставою для реєстрації таких актів цивільного стану органами РАЦСу є рішення суду.

Міністр зауважує: «В нас немає можливості детально й так із надійністю перевірити документи, які подаються на реєстрацію і відповідно, відповідні процеси….». То що саме має на увазі Міністр? Що система органів юстиції не має технічної можливості перевірити наявність і достовірність рішення суду, яке подається заявником для реєстрації? (запитання номер раз) Адже подання жодних інших документів не передбачено, усі докази надаються саме до суду.

Водночас Міністр говорить про виявлення великої кількості фальсифікацій. Слова про необхідність «… сплатити мито, при чому мова йде про кілька мільйонів», очевидно, вказують на те, що йдеться про тисячі справ (з огляду на розмір судового збору).

Зважаючи на сказане, чи свідчать слова Міністра про те, що було сфальсифіковано тисячі судових рішень, на підставі яких внесені тисячі записів до Реєстру, (запитання два) або ж піддається сумніву законність тисяч судових рішень? (запитання три)

Якщо так, то чи розслідуються ці факти? (запитання чотири)

Також наголошуємо на тому, що нечіткість заяв Міністра дозволяє їхнє вільне трактування, що особливо має негативний вплив на ті незначні інтеграційні процеси, одним із засобів якого є саме можливість доступу до документів державного зразка людям, які проживають на окупованих територіях.

БФ «Право на захист» звертається до Міністра юстиції Дениса Малюськи, Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та Голови Верховного Суду Валентини Данішевської із закликом прокоментувати ситуацію.

06.11.20

Римма народилась у Горлівці в 1996 році. Дівчина не знає ані мами, ані тата. Одразу після народження її залишили на виховання бабусі без жодних документів. Відтоді саме бабуся стала для дівчини найріднішою людиною.

Свідоцтво про народження дівчина вперше отримала у 21 рік. А тепер Риммі потрібен паспорт, без якого вона не може реалізувати жодних наданих їй законом прав. Вона має сім’ю, — двох дітей та чоловіка, утім за браком паспорта навіть не може укласти офіційний шлюб.

Чому Римма не може отримати паспорт?

Дівчина та її бабуся проживали на території, яка тепер є непідконтрольною уряду України (НПУТ). Бабуся мала громадянство України та адресу реєстрації місця проживання. Римма неодноразово зверталася до Державної міграційної служби щодо оформлення паспорта, оскільки народилась і весь час проживала на території України. У відповідь чула лише відмови, адже її громадянство не підтверджено. Аби набути громадянство, вона мусила підтвердити в суді факт проживання бабусі на території УРСР до 1990 року, однак усі підтверджувальні документи залишилися на НПУТ.

Римма є особою без громадянства, але дістати відповідну довідку, а потім – документ, що посвідчує її особу, неможливо. В Україні немає порядку оформлення документів для осіб без громадянства.

Наразі життя із правами для Римми — це велика мрія. Вона не може оформити дітей у садочок, укласти декларацію з педіатром про надання медичних послуг собі та дітям, офіційно влаштуватися на роботу, не може отримати банківську картку. Фактично без документів Римма не може нічого. На жаль.

БФ «Право на захист» на підтримку всесвітньої кампанії УВКБ ООН із подолання безгромадянства #IBelong (#ЯІсную) розповідає 5 історій людей, які стикнулися з проблемою безгромадянства в Україні. Насправді ж таких історій тисячі по всій країні. І всі вони об’єднують зовсім різних людей, які через певні обставини живуть без документів. Ми хочемо, аби на проблему цих людей звернули увагу та допомогли її розв’язати!

06.11.20

Як зменшити шанси виникнення надзвичайних ситуацій на сході України?

Про це знають у 3Р Консорціумі, який було створено у 2019 році. До нього входять українські та міжнародні неурядові організації ACTED, IMPACT Initiatives, БФ “Право на захист”, Товариств за підтримки Данського, Австрійського, та Українського Червоного Хреста, та фінансується в рамках проєкту Європейського Союзу «Зниження ризику стихійних лих у Східній Україні».

Саме час поговорити про досягнення роботи Консорціуму у третьому кварталі 2020 року!

Натисніть для завантаження інформаційного бюлетеня Консорціуму зі зниження ризиків у форматі .pdf українською

05.11.20

30 жовтня 2020 року в місті Чернігові співробітники БФ «Право на захист» провели семінар-практикум на тему: «Взаємодія органів державної влади, центрів надання правової допомоги та громадського сектору у справах шукачів захисту в Україні».

До участі у заході долучилися представники Державної міграційної служби України та Управління ДМС в Чернігівській області, Державної прикордонної служби, Чернігівського міського центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, Регіонального центру надання безоплатної вторинної правової допомоги в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури, Чернігівського Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, а також Ріпкинського районного суду Чернігівської області.

Під час дискусії учасники проговорили особливості взаємодії органів державної влади з центрами надання безоплатної вторинної правової допомоги та правозахисними організаціями у справах шукачів захисту, які знаходяться в пунктах тимчасового перебування іноземців під час дії карантину.

Семінар було проведено у змішаному форматі, тобто більша частина учасників була присутня офлайн, інша – онлайн, що стало для учасників новою та цікавою практикою. Учасники семінару показували свою активність та зацікавленість у процесі дискусії. Були висвітлені складнощі з якими стикаються органи державної влади в рамках розгляду справ шукачів захисту, а також накреслені основні шляхи вирішення цих питань.

На думку юристки БФ ”Право на захист” Олександри Лук’яненко, подібні зустрічі є дуже важливим інструментом налагодження спільної роботи органів державної влади, центрів надання безоплатної правової допомоги та правозахисних організацій у нашій спільній сфері – роботи з шукачами захисту в Україні, що включає обговорення подальших спільних дій, з метою допомоги та покращення життя шукачів захисту в України.

Проектна менеджерка, юристка Благодійного Фонду Олександра Журко зазначила, що такий формат спільної роботи усіх зацікавлених сторін дає можливість отримати відповіді на важливі питання та корисну практичну інформацію в найкоротший проміжок часу.

05.11.20

29 октября, в рамках проекта по интеграции беженцев в БФ «Право на защиту» состоялся онлайн-тренинг с экспертами из разных сфер бизнеса.

Целью мероприятия было познакомить бенефициаров с представителями бизнеса, дать практические советы. Событие провели в формате группового коучинга по 4 сферам бизнеса: ресторанный бизнес, проектный менеджмент, переводы и недвижимость.

Машраф Хайдаров, собственник кафе Mazza_cafe_halal, рассказал о своем успешном опыте интеграции в социум и ведения бизнеса в Украине. Машраф – беженец из Таджикистана, имеет статус лица с дополнительной защитой. Ему удалось выиграть грант от программы УВКБ ООН, благодаря чему он смог открыть небольшой бизнес – чебуречную.

«В бизнес-плане я прописал всё до мельчайших деталей: локация, товар, просчеты до каждой копейки. А главное – для кого я буду это делать, кто мой клиент. Этот грант мне помог создать опору и трамплин, а дальше я начал собирать деньги и планировать более масштабное дело,»
– рассказал спикер.

По его мнению, Украина является благоприятной страной для ведения бизнеса. За время карантина, Mazza_cafe_halal смогли увеличить свою прибыль и открыть 2 новые точки.

Игорь Билык, проектный менеджер и координатор ИТ компании SoftServe дал практические рекомендации как улучшить свою жизнь и систематизировать работу.

«Проектному менеджеру необходимо учитывать большое количество параметров, чтоб прийти к желаемой цели. Как и в жизни, в проектном менеджменте необходимо быть ответственным, проактивным, энергичным, анализирующим,»
– поделился с участниками Игорь.

Специально для участников мероприятия компания SoftServe предоставила 2 сертификата на обучение на курс по HTML/CSS/JavaScript Fundamentals. Первый сертификат был разыгран во время встречи, а второй будет передан по результатам выполнения творческого задания.

Игорь Загребной, исполнительный директор компании по переводам i-translation.pro и Money Coach рассказал о том, как можно хорошо заработать в роли переводчика-фрилансера.

«Никто не хочет дешевый перевод, все хотят качественный и быстрый,»
– утверждает Игорь, а также советует искать клиента всегда напрямую и даже в начале своего пути.

«Брать абсолютно все заказы – это не выгодно. … Закон Вселенной: к Вам обратиться тот клиент, которого Вы сможете обслужить качественно!,»
– мотивирует Игорь участников.

Также своим опытом поделилась Елена Звонарёва, директор агентства по недвижимости “Куб” и бизнес-тренер.

«Профессию риэлтора Вы можете освоить без специального образования. В этой профессии важны рекомендации, а не сертификаты. Клиент всегда идёт на личность риелтора, либо на атмосферу агентства, а не на бумажки,»
– рассказала Елена.

БФ “Право на защиту” благодарит спикеров и компании, которые поддержали мероприятие и этим самым проявили высокий уровень корпоративной социальной ответственности!

Также Вы можете посмотреть полную версию записи онлайн-встречи