Зробити пожертву
Укр / Eng
11.12.18

Продовжуємо кампанію #Історії_моніторівРодіонова Ольга, монітор Харківського офісу БФ «Право на захист», розповідає:

“Зазвичай я вирішую питання надання первинної правової допомоги. Більшість людей звертаються із проханням відновити документи. Та не тільки… Розповім про те, як вдалося допомогти багатодітній родині переселенців з Донецької області.

Родина переїхала у селище на Харківщині. Голову сім’ї виписали з будинку, що знаходився на неконтрольованій урядом України території. Батько намагався отримати документи, що засвідчують його статус ВПО…Не маючи можливості працювати офіційно, він змушений був сплачувати власниці будинку за проживання родини своєю працею.

Поступово перебудовував занедбаний будинок, оскільки той все ще не відповідав нормі. Дружина також старалася догодити, – займалася приготуванням їжі та заготівлею консервації для хазяйки. Та поступово життя цієї сім’ї перетворювалося на пекло. Власниця будинку, відчувши залежність сім’ї від неї, стала грубо себе поводити. Старшій з 4-х дітей було близько 13 років. Чомусь саме їй діставалося більше за інших.

Знаючи, що жінка могла не тільки гримнути на підлітка, але й підняти на дівчинку руку, батьки все одно намагалися залагодити конфліктну ситуацію. Адже на руках у них були зовсім маленькі діти, які потребують постійного догляду і даху над головою. На думку хазяйки, дівчинка в цьому віці повинна була працювати і приносити якусь користь, замість того, щоб просиджувати час на уроках.

Я довго думала, яким чином можна допомогти цій родині вже зараз, адже отримання всіх необхідних довідок займає час. А до тих пір сім’я змушена була терпіти приниження… Вирішуючи безліч питань по роботі, мені доводилося багато їздити по області. Якось в одній з сільрад мені повідомили про існування дитячого будинку сімейного типу. Ці люди отримали можливість переїхати в більший будинок та готові були поселити в старе житло іншу родину з дітьми. Їх умови були набагато людяніше – вони просили утримувати будинок в чистоті і сплачувати комунальні послуги.

Таким чином основна проблема була вирішена. Сім’я змогла позбутися залежності і тиску. Поступово були вирішені і всі інші питання: з документами, з роботою. Діти вчаться, молодший відвідує дитячий садок. Рада, що вдалося допомогти цій родині, тим самим уникнувши назріваючої драми.

Людям, які вирішують житттєво важливі питання, приємна подяка. Але ми робимо свою роботу. І робимо не заради визнання та популярності.”

11.12.18

Учора, 10 грудня, о 21:35 з боку тимчасово окупованого населеного пункту Олександрівка було відкрито вогонь з автоматичних гранатометів та стрілецької зброї різного калібру по позиціях прикордонників зі складу Об’єднаних сил, що несуть службу на блокпості першого оборонного рубежу перед КПВВ «Мар’їнка».

Про це БФ «Право на захист» повідомляє Ігор Заруднєв, помічник начальника Краматорського прикордонного загону.

«У цей час контрольно-пропускні операції були завершені і в зоні ураження цивільних осіб не було, військовослужбовці знаходились в укриттях. Вогонь у відповідь не відкривався. На щастя, постраждалих немає, – говорить прикордонник. – Провокаційні дії спрямовані на дестабілізацію ситуації в межах гуманітарних дорожніх коридорів, в результаті якої можливе ведення обмежень на роботу КПВВ».

Не дивлячись на збройні провокації, підрозділи Об’єднаних сил продовжують цілодобово забезпечувати безпеку в регіоні.

Фото Краматорського прикордонного загону.[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”6961,6981″]

07.12.18

Триває реконструкція обох КПВВ, розташованих поблизу Маріуполя.

Так, в рамках проведення реконструкції КПВВ «Новотроїцьке» наразі закріплено каркас навісу на пішохідній ділянці.

Щодо КПВВ «Гнутове», там встановлено металоконструкції для навісу на автомобільному напрямку. Обидва КПВВ функціонують в штатному режимі відповідно до зимового графіку.

Прикордонники нагадують громадянам, що перетинають лінію розмежування в районі проведення Операції об’єднаних сил, про заходи безпеки.

«У зв’язку з погодними умовами на дорогах буває слизько, а через дощ і сніг складно проглядається дорожнє полотно. Ми закликаємо громадян бути максимально уважними за кермом, під час перетину КПВВ враховувати можливі зміни напрямку руху через реконструкцію, діяти у відповідності до вказівок прикордонників, – зазначила Валерія Карпиленко, помічник начальника Донецького прикордонного загону, начальник прес-служби. – У випадку виникнення будь-яких проблем з транспортом на КПВВ необхідно звертатися до прикордонних нарядів та взаємодіючих служб, що працюють на контрольному пункті в’їзду-виїзду».

Фото надані Донецьким прикордонним загоном[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”6960,6973,6974″]

07.12.18

Представники незаконних збройних формувань на неконтрольованій Урядом України території (НКУУТ) вкотре порушили режим роботи гуманітарного дорожнього коридору «Горлівка — Бахмут». Про це БФ «Право на захист» повідомляє Ігор Заруднєв, помічник начальника Краматорського прикордонного загону.
Він наголошує: «Запорука безперебійного функціонування КПВВ у межах гуманітарних дорожніх коридорів через лінію зіткнення — це безпека громадян. Вони, рятуючись від складної соціально-економічної ситуації на НКУУТ, змушені щоденно прямувати на контрольовану Урядом України територію (КУУТ) за соціальним, правовим захистом та для вирішенням елементарних побутових потреб. Своїми зухвалими діями представники незаконних збройних формувань грубо порушують права людини, унаслідок чого цивільні особи змушені перебувати в довжелезних чергах перед блокпостами на НКУУТ та годинами проходити так званий «контроль» уже перед виїздом на КУУТ».
Йдеться про те, що з боку НКУУТ штучно створюється «рваний» рух транспортних засобів, коли протягом доби (а особливо перед закінченням роботи КПВВ) накопичують значну кількість автомобілів, а потім одночасно їх випускають. Командування Об’єднаних сил, розуміючи, що у такий спосіб громадяни наражаються на потенційну небезпеку перебування в темний час доби в «сірій зоні» неодноразово приймало рішення про продовження роботи КПВВ та пропуску громадян на КУУТ. Із початку року такі рішення приймалися 64 рази.
«Чергова провокація відбулася 6 грудня, у дорожньому коридорі «Горлівка-Бахмут». О 17:30 до КПВВ «Майорське» з боку НКУУТ прибули 17 цивільних автомобілів, — говорить прикордонник, — Це мало безпрецедентний характер, оскільки відбулося через півгодини після завершення роботи КПВВ, коли вже були закриті всі бази даних. Через це ми не мали технічної можливості оформити громадян відповідно до встановленого порядку. Для гарантування безпеки людей, серед яких були й діти, їх перемістили під захист підрозділів Об’єднаних сил на територію КПВВ «Майорське». Потім за окремим рішенням Командувача об’єднаних сил усі 44 громадянина України, серед яких 2 дітей, оформлені за встановленим порядком та пропущені через лінію зіткнення».
Люди, що перетинали лінію зіткнення кажуть, що на блокпосту з боку НКУУТ уже другу добу відсутнє централізоване електроживлення, пропуск осіб та транспорту через лінію розмежування здійснюється дуже повільно. Майже 80 автомобілів залишилися перед блокпостом представників незаконних збройних формувань очікувати пропуску на НКУУТ.
Прикордонники зі складу Об’єднаних сил ще раз наголошують, що пропуск людей через лінію зіткнення здійснюється за зимовим графіком. КПВВ працюють щоденно з 8:00 до 17:00. Військові звертаються до тих, хто перетинає лінію зіткнення, з проханням не піддаватися на провокації представників незаконних збройних формувань із боку НКУУТ, користуватися виключно офіційною інформацією й ретельно розраховувати час для перетину лінії зіткнення.

Фото Краматорського прикордонного загону.[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”6959,6966″]

06.12.18

Монітора Маріупольского офісу БФ «Право на захист» Катерину Рачинську колеги знають як особу співчуваючу і чуйну. Катерина з власної ініціативи на сторінці в соцмережі ініціює збір коштів для тих, хто трапив в біду.

“Працюю монітором з кінця 2016 року, і за цей час довелось побачити безліч людей, які залишились в складних умовах та ситуаціях. Кожна історія вражає у саме серце.

Навесні 2017-го від мешканців місця компактного проживання міста Курахове я дізналася про те, що в одній із кімнат гуртожитку мешкає чоловік років 60-ти. Він скаржився на погане здоров’я та самопочуття, виглядав відповідно до свого стану, але в лікарню його прийняти відмовилися. Поспілкувавшись з чоловіком, я з’ясувала: він – внутрішньо переміщена особа з міста Мар’їнка. Власне житло пошкоджене, а близьких – немає.

Через небайдужість та співчуття взялася йому допомогати. Ми попрямували до лікарні міста Курахове,  – необхідне було обстеження лікарів. Там мені вдалося умовити головного лікаря направити чоловіка до інфекційного відділення, бо інші вже були переповнені.

Попередні висновки лікарів були невтішні. У чоловіка підозрювали онкологію. Але підтвердити остаточний діагноз ніхто не міг, бо найближче онкологічне відділення знаходиться у Краматорську. Терміново потрібно було зробити діагностіку за допомогою МРТ. Для цього ми вирушили до Мирнограду.

На жаль, після обстеження страшний діагноз підтвердився. Чоловікові вже нічим не можна було зарадити. І я подумала, що, мабуть це вдвічі болючіше: доживати свої останні дні у хвороби, без сім’ї і домівки…

Ми, сторонні люди, старалися організувати його спокій і комфорт в останні дні життя. Чоловік прожив їх у турботі та гарних умовах. Вірю, він був щасливий у своєму оточенні, доживаючи останні дні  тяжкого життя. І знайшов свій спокій”.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

06.12.18

Монітора Маріупольского офісу БФ «Право на захист» Катерину Рачинську колеги знають як особу співчуваючу і чуйну. Катерина з власної ініціативи на сторінці в соцмережі ініціює збір коштів для тих, хто трапив в біду.

“Працюю монітором з кінця 2016 року, і за цей час довелось побачити безліч людей, які залишились в складних умовах та ситуаціях. Кожна історія вражає у саме серце.

Навесні 2017-го від мешканців місця компактного проживання міста Курахове я дізналася про те, що в одній із кімнат гуртожитку мешкає чоловік років 60-ти. Він скаржився на погане здоров’я та самопочуття, виглядав відповідно до свого стану, але в лікарню його прийняти відмовилися. Поспілкувавшись з чоловіком, я з’ясувала: він – внутрішньо переміщена особа з міста Мар’їнка. Власне житло пошкоджене, а близьких – немає.

Через небайдужість та співчуття взялася йому допомогати. Ми попрямували до лікарні міста Курахове,  – необхідне було обстеження лікарів. Там мені вдалося умовити головного лікаря направити чоловіка до інфекційного відділення, бо інші вже були переповнені.

Попередні висновки лікарів були невтішні. У чоловіка підозрювали онкологію. Але підтвердити остаточний діагноз ніхто не міг, бо найближче онкологічне відділення знаходиться у Краматорську. Терміново потрібно було зробити діагностіку за допомогою МРТ. Для цього ми вирушили до Мирнограду.

На жаль, після обстеження страшний діагноз підтвердився. Чоловікові вже нічим не можна було зарадити. І я подумала, що, мабуть це вдвічі болючіше: доживати свої останні дні у хвороби, без сім’ї і домівки…

Ми, сторонні люди, старалися організувати його спокій і комфорт в останні дні життя. Чоловік прожив їх у турботі та гарних умовах. Вірю, він був щасливий у своєму оточенні, доживаючи останні дні  тяжкого життя. І знайшов свій спокій”.

04.12.18

Олена Пазенко, монітор Дніпровського регіонального офісу БФ «Право на захист» розповідає: “Наталочці всього 19 років, але вона вже доросла й мудра. Вони із мамою переїхали  до Кривого Рогу, не маючи поряд ні родичів, ні друзів. У матері трапився розрив аневризми, прогнози лікарів були невтішні. 16-річним підлітком Наталка була змушена пійти працювати, щоб якось вижити та піклуватися про маму.  

Мама потроху одужувала. У Наталки з’явився чоловік, який навіть прописав її в селі у своєї матері, Здавалося, життя налагоджується. Та коли дівчина завагітніла…коханий зник, подався на заробітки за кордон.

Через прописку в селі на Дніпропетровщині дівчині відмовили у видачі довідки ВПО, вона не отримувала жодних виплат та вимушена була лишати новонародженого з хворою мамою аби йти працювати. Вслід за всіма негараздами у мами, яка ледь одужала, діагностували іншу важку хворобу.

Коли дівчина звернулась до мене по допомогу, темні кола під очима виказували безсонні ночі, але вона намагалась бути сильною. Наталя була впевнена, що не має права ні на статус, ні на пільги для ВПО, оскільки  2017-го року прописалась в селі на Дніпропетровщині. Я розуміла безпідставність відмови у видачі довідки дівчині та її дитині. Але часу судитися не було, тому, коли прийшов час мого наступного виїзду до району, де була прописана дівчина, ми поїхали разом аби виписати Наталку. 

Дякувати, що всюди нам траплялись небайдужі люди. Паспортист була у відпустці, і ми привезли її на роботу прямо з городу. Виписавши Наталочку з малечею з села, в той же день оформили їй довідку ВПО,  заяву на адресну допомогу. Згодом вдалося отримати всі інші види соціальної допомоги. А наш юрист В’ячеслав передав візочок та стільчик для малечі. 

Звернувшись до БФ «Право на захист», Наталя знайшла не тільки небайдужих людей, а й друзів, які не лишають її сам на сам з проблемами. Сьогодні Наталя студентка вишу, працює, дбаючи про хвору маму і маленького сина.”[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

04.12.18

Олена Пазенко, монітор Дніпровського регіонального офісу БФ «Право на захист» розповідає: “Наталочці всього 19 років, але вона вже доросла й мудра. Вони із мамою переїхали  до Кривого Рогу, не маючи поряд ні родичів, ні друзів. У матері трапився розрив аневризми, прогнози лікарів були невтішні. 16-річним підлітком Наталка була змушена пійти працювати, щоб якось вижити та піклуватися про маму.  

Мама потроху одужувала. У Наталки з’явився чоловік, який навіть прописав її в селі у своєї матері, Здавалося, життя налагоджується. Та коли дівчина завагітніла…коханий зник, подався на заробітки за кордон.

Через прописку в селі на Дніпропетровщині дівчині відмовили у видачі довідки ВПО, вона не отримувала жодних виплат та вимушена була лишати новонародженого з хворою мамою аби йти працювати. Вслід за всіма негараздами у мами, яка ледь одужала, діагностували іншу важку хворобу.

Коли дівчина звернулась до мене по допомогу, темні кола під очима виказували безсонні ночі, але вона намагалась бути сильною. Наталя була впевнена, що не має права ні на статус, ні на пільги для ВПО, оскільки  2017-го року прописалась в селі на Дніпропетровщині. Я розуміла безпідставність відмови у видачі довідки дівчині та її дитині. Але часу судитися не було, тому, коли прийшов час мого наступного виїзду до району, де була прописана дівчина, ми поїхали разом аби виписати Наталку. 

Дякувати, що всюди нам траплялись небайдужі люди. Паспортист була у відпустці, і ми привезли її на роботу прямо з городу. Виписавши Наталочку з малечею з села, в той же день оформили їй довідку ВПО,  заяву на адресну допомогу. Згодом вдалося отримати всі інші види соціальної допомоги. А наш юрист В’ячеслав передав візочок та стільчик для малечі. 

Звернувшись до БФ «Право на захист», Наталя знайшла не тільки небайдужих людей, а й друзів, які не лишають її сам на сам з проблемами. Сьогодні Наталя студентка вишу, працює, дбаючи про хвору маму і маленького сина.”

04.12.18

У зв’язку зі збройною агресією серйозних порушень прав людини зазнають не тільки ті громадяни, що мешкають на окупованих територіях, непідконтрольних Україні, порушень базових прав та дискримінації зазнають і переселенці, що покинули свої домівки через збройний конфлікт на Донбасі та анексію Криму. Це здебільшого пов’язано з державним регулюванням доступу ВПО до конституційних прав, зокрема на пенсію, соціально-економічних і виборчих прав, захисту прав на зруйноване та пошкоджене під час конфлікту майно. На цьому наголосила Дарина Толкач, адвокаційний координатор БФ «Право на захист», під час форуму «70 років Загальній декларації прав людини: порядок денний для України».

За її словами, поточні механізми доступу до пенсій та соціальних виплат для осіб, що постраждали від конфлікту унеможливлюють прозорий та адекватний облік ВПО, проведення оцінки потреб переселенців, та як результат, не дозволяє сформувати комплексну та реалістичну державну політику для задоволення потреб та захисту прав ВПО. «Інша велика проблема полягає в тому, що переселенці не мають можливості голосувати на місцевих виборах. Отже, вони не можуть впливати на формування регіональних політик, органи місцевого самоврядування не враховують їхні інтереси під час формування своїх стратегій розвитку», – зазначила Дарина Толкач.

Правозахисниця каже, що довідка ВПО не наділяє людину окремим статусом, а виключно реєструє факт переміщення. Відтак, вважаючи ВПО статусом, держава сама наділяє себе правом вирішувати, які права надавати цим людям, а які обмежувати. Це одна із базових проблем, що призводить до невиконання Україною вимог Керівних принципів ООН із питань внутрішнього переміщення.